Го­во­рить бю­джет

Про що свід­чить ухва­ле­ний у пер­шо­му чи­тан­ні дер­жав­ний ко­што­рис

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення - Лю­бо­мир Ша­ва­люк

Основ­ні прі­о­ри­те­ти дер­жав­но­го ко­што­ри­су на 2019-й

Пі­дго­тов­ка дер­жав­но­го бю­дже­ту — про­цес не­о­дно­зна­чний. У ро­ки ма­кро­еко­но­мі­чної ста­біль­но­сті та еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня во­на від­бу­ва­є­ться до­сить лег­ко, бо то­ді зро­зу­мі­ти мо­жли­во­сті дер­жа­ви не­важ­ко. Про­те в кри­зо­ві пе­рі­о­ди будь-які про­гно­зу­ва­н­ня та пла­ну­ва­н­ня ускладнені не­ви­зна­че­ні­стю, то­му пра­виль­но оці­ни­ти фі­нан­со­ві по­ка­зни­ки ой як не­лег­ко.

Але пі­дго­тов­ка бю­дже­ту-2019 ще більш не­о­дно­зна­чна. Бо яким бу­де на­сту­пний рік для кра­ї­ни? Кри­зо­вим? Не факт, бо ВВП зро­стає на по­над 3%, ін­фля­ція не­ви­со­ка й зни­жу­є­ться, ко­ли­ва­н­ня ва­лю­тно­го кур­су не­сут­тє­ві, се­ре­дня зар­пла­та під­ви­щу­є­ться, ін­ші ма­кро­еко­но­мі­чні по­ка­зни­ки в ме­жах нор­ми. Ста­біль­ним? І в цьо­му не­має впев­не­но­сті, бо по­двій­ні ви­бо­ри ще да­дуть про се­бе зна­ти, пи­та­н­ня зов­ні­шньо­го фі­нан­су­ва­н­ня не ви­рі­ше­не, а во­дно­час у сві­ті кра­ї­ни, що роз­ви­ва­ю­ться, пе­ре­жи­ва­ють вель­ми не­про­сті ча­си, що мо­же впли­ну­ти й на Укра­ї­ну. Ана­лі­зу­ва­ти бю­дже­тні по­ка­зни­ки за та­кої фо­но­вої не­о­дно­зна­чно­сті — спра­ва нев­дя­чна. То­му, ко­ли 18 жов­тня пар­ла­мент ухва­лив держ­бю­джет-2019 у пер­шо­му чи­тан­ні, бу­ло зро­зумі­ло, що ця вер­сія да­ле­ка від оста­то­чної. Але хоч би яким був кін­це­вий до­ку­мент, пер­ше чи­та­н­ня дає чи­ма­ло ін­фор­ма­ції. Бю­джет го­во­рить, тож спро­буй­мо зро­зу­мі­ти що.

МАКРОПАРАМЕТРИ ПО-НОВОМУ

Най­біль­шу ува­гу при­вер­та­ють три ци­фри: зро­ста­н­ня но­мі­наль­но­го ВВП про­гно­зу­є­ться на 14,1%, до­хо­ди держ­бю­дже­ту — на 9,9%, а ви­да­тки — на 10,4%. Що це озна­чає? Пе­ред­усім уряд пе­ред­ба­чає, що темп но­мі­наль­но­го зро­ста­н­ня еко­но­мі­ки ви­мі­рю­ва­ти­ме­ться дво­зна­чним чи­слом від­со­тків. А от­же, кри­зи не очі­ку­ють. Во­дно­час спо­ді­ва­н­ня від­но­сно не­ви­со­кі: за остан­ні 10 ро­ків мен­ші тем­пи бу­ли ли­ше під час «ста­біль­но­сті» Яну­ко­ви­ча та під час двох криз: у 2009-му та 2014-му, тоб­то в яв­но не­бла­го­по­лу­чні ро­ки. Тоб­то Ка­бмін і Мін­фін усе- та­ки обе­ре­жно див­ля­ться в май­бу­тнє. Обе­ре­жний опти­мізм — це, ма­буть, са­ме той на­стрій, із яким по­трі­бно го­ту­ва­ти бю­джет у ни­ні­шніх умо­вах. За це уряд мо­жна по­хва­ли­ти. А от за що йо­го слід кри­ти­ку­ва­ти, то це за від­су­тність пла­ну «Б», при­найм­ні в пу­блі­чній пло­щи­ні, по­за­як із трьох сце­на­рі­їв роз­ви­тку еко­но­мі­ки, які роз­гля­да­ли під час під­го­тов­ки бю­дже­ту, на­віть у най­пе­си­мі­сти­чні­шо­му за­кла­де­но, що ре­аль­ний ВВП зро­сте. А це ма­ло­ймо­вір­но, якщо ра­птом кра- їна по­тра­пить у кри­зу. Спо­ді­ва­є­мо­ся, що в уря­ді щось зна­ють і їхня не­го­тов­ність до не­га­тив­но­го роз­ви­тку по­дій — це тіль­ки по­ка­зник упев­не­но­сті в то­му, що та­ко­го сце­на­рію не бу­де, а не свід­че­н­ня не­аде­ква­тно­го оці­ню­ва­н­ня ри­зи­ків та упо­ва­н­ня на «авось».

Ва­жли­во, що тем­пи при­ро­сту до­хо­дів і ви­да­тків бю­дже­ту ниж­чі, ніж про­гно­зний при­ріст но­мі­наль­но­го ВВП. Та­ко­го дав­но не бу­ло, якщо бу­ло вза­га­лі. Річ у тім, що і в чи­нов­ни­ків, і в де­пу­та­тів до­сі збе­рі­га­є­ться ко­ле­ктив­не пе­ре­ко­на­н­ня, що дер­жав­ний бю­джет — без­дон­на бо­чка. Як са­мі жи­вуть на ши­ро­ку но­гу, так і до дер­жав­них фі­нан­сів став­ля­ться. Во­ни схиль­ні до без­ме­жно­сті роз­ду­ва­ти ви­да­тки сво­ї­ми «хо­тіл­ка­ми». Під це ча­сто за­кла­да­ють так зва­ні ком­пен­са­то­ри — до­да­тко­ві до­хо­ди до скар­бни­ці, які на пра­кти­ці не­рід­ко є фі­кці­єю. А по­за­як дер­жав­ний бю­джет їх так і не отри­має, усе за­кін­чу­є­ться в най­гір­шо­му ра­зі ви­му­ше­ним зро­ста­н­ням по­да­тко­во­го ти­ску на бі­знес і на­се­ле­н­ня, а в най­кра­що­му — ви­пад­ко­во ви­со­ким при­ро­стом но­мі­наль­но­го ВВП, який, на­ле­жно роз­ши­рив­ши по­да­тко­ву ба­зу, дає змо­гу ви­ко­на­ти бю­джет без зай­во­го ти­ску. Ось чо­му за­зви­чай тем­пи зро­ста­н­ня до­хо­дів і ви­да­тків за­кла­да­ють ви­щі, ніж но­мі­наль­но­го ВВП. Однак цьо­го ро­ку все іна­кше. Ви­ни­кає спра­ве­дли­ве за­пи­та­н­ня: чо­му? Є кіль­ка вер­сій.

По-пер­ше, як ска­за­но ви­ще, ймо­вір­ність еко­но­мі­чної кри­зи на­сту­пно­го ро­ку до­сить ви­со­ка. На­йо­че­ви­дні­ша її при­чи­на — де­фі­цит зов­ні­шньо­го фі­нан­су­ва­н­ня для зна­чних ви­плат дер­жбор­гу, що при­па­да­ють на 2019 рік. Ста­ном на сьо­го­дні ситуація не без­на­дій­на: уряд під­ви­щив та­ри­фи на газ для на­се­ле­н­ня, за­ли­ши­ло­ся ухва­ли­ти по­мір­ко­ва­ний бю­джет (а пер­ше чи­та­н­ня дає всі під­ста­ви для цьо­го) — і на­сту­пний транш МВФ наш. Крім то­го, вла­да до­мо­ви­ла­ся з Фон­дом про но­ву 14-мі­ся­чну про­гра­му stand-by agreement (SBA) на $3,9 млрд, а Мін­фін уже роз­по­чав ро­уд-шоу но­во­го ви­пу­ску єв­ро­облі­га­цій. Тоб­то гро­ші, ма­буть, бу­дуть, тож цей фа­ктор кри­зи, ймо­вір­но, ней­тра­лі­зу­ють. Але мо­же з’яви­ти­ся ін­ший: у всьо­му сві­ті спо­сте­рі­га­є­ться тен­ден­ція по­до­рож­ча­н­ня гро­шей, пов’яза­на з під­ви­ще­н­ням облі­ко­вої став­ки ФРС — цен­тро­бан­ком США. Це при­зво­дить до від­пли­ву ка­пі­та­лу з кра­їн, що роз­ви­ва­ю­ться, і зне­ці­не­н­ня їхніх на­ціо­наль­них ва­лют. Осо­бли­во вра­зли­ві з них — Ар­ген­ти­на, Ту­реч­чи­на, а те­пер і Па­ки­стан — пе­ре­жи­ва­ють ре­аль­ні кри­зи. Що дов­ше три­ва­ти­ме ця тен­ден­ція, то біль­ше слаб­ких кра­їн ста­нуть охо­пле­ні не­га­тив­ни­ми яви­ща­ми не­га­тив­ні яви­ща. Якщо Укра­ї­на бу­де не­до­ста­тньо силь­ною ма­кро­еко­но­мі­чно, її мо­же спі­тка­ти та­ка са­ма до­ля. З огля­ду на всі ці ри­зи­ки зай­вий раз пе­ре­стра­ху­ва­ти­ся й за­кла­сти по­мір­не зро­ста­н­ня бю­дже­тних до­хо­дів і ви­да­тків — му­дре рі­ше­н­ня, гі­дне по­хва­ли.

По-дру­ге, про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків в Укра­ї­ні був при­та­ман­ний спа­лах со­ці­аль­но­го по­пу­лі­зму пе­ред ви­бо­ра­ми. Ко­жна вла­да, ба­жа­ю­чи бу­ти пе­ре­о­бра­ною,

У 2019-му ми ма­є­мо по­га­си­ти дер­жав­них зо­бов’язань на 272 млрд грн, що на 55% (!) біль­ше, ніж 2018-го. Ци­фра ду­же пе­ре­кон­ли­ва — май­же $10 млрд, із яких 45% — зов­ні­шній борг

ма­ла зви­чку за кіль­ка мі­ся­ців до пе­ре­го­нів зна­чно під­ви­щу­ва­ти со­ці­аль­ні ви­пла­ти, на­віть ці­ною фі­нан­со­вої ста­біль­но­сті. Вла­сне, не ли­ше со­ці­аль­ні, а й ін­ші з тим, щоб опо­се­ред­ко­ва­но че­рез рі­зні дер­жав­ні про­гра­ми та під­при­єм­ства жи­ві гро­ші йшли лю­дям, яких по­тім мо­жна бу­ло ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти як адмін­ре­сурс. На­сту­пно­го ро­ку ми ма­є­мо по­двій­ні ви­бо­ри. З одно­го бо­ку, це по­си­лює не­об­хі­дність для вла­ди «гра­ти м’яза­ми». З дру­го­го — ні­чо­го по­ді­бно­го ми не ба­чи­мо в бю­дже­ті: со­ці­аль­ні ви­пла­ти зро­стуть до­сить по­мір­но. Нав­па­ки, уряд під­ви­щив ці­ни на газ для на­се­ле­н­ня пра­кти­чно за два квар­та­ли до пе­ре­го­нів. Усе це мо­жна на­зва­ти со­ці­аль­ним ан­ти­по­пу­лі­змом. Яка при­чи­на? Го­стра по­тре­ба в кре­ди­тах МВФ чи кон­флікт між пре­зи­ден­том і прем’єром, що на­був ши­ро­ко­го роз­го­ло­су (в бе­ре­зні ба­ло­ту­ва­ти­ме­ться пер­ший, а проект бю­дже­ту за­ле­жить від дру­го­го)? Хоч би якою бу­ла від­по­відь, але від­су­тність со­ці­аль­но­го по­пу­лі­зму — це не про­сто злам ба­га­то­рі­чної тен­ден­ції, а но­ва якість дер­жав­но­го управ­лі­н­ня, яку нам кіль­ка ро­ків то­му обі­цяв по­ка­за­ти Грой­сман. Аб­со­лю­тне бла­го для Укра­ї­ни, по­за­як дає всі шанси збе­рег­ти фі­нан­со­ву ста­біль­ність ще на кіль­ка квар­та­лів, а для кра­ї­ни, що ледь огов­та­ла­ся від по­пе­ре­дньої кри­зи, цей час на ва­гу зо­ло­та.

По- тре­тє, не вар­то ігно­ру­ва­ти мо­жли­вість більш ви­ва­же­ної бю­дже­тної по­лі­ти­ки. Мін­фін на­ма­га­є­ться пе­ре­хо­ди­ти на три­рі­чне бю­дже­тне пла­ну­ва­н­ня, змі­ню­ва­ти прин­ци­пи управ­лі­н­ня дер­жав­ни­ми фі­нан­са­ми. Крім то­го, є цьо­го­рі­чний не­га­тив­ний до­свід: у ко­што­рис-2018 за­кла­ли не зов­сім аде­ква­тні ци­фри, тож йо­го ви­ко­на­н­ня за до­хо­да­ми по­стій­но на­куль­гує. За да­ни­ми Держ­ка­зна­чей­ства, за дев’ять мі­ся­ців держ­бю­джет ви­ко­на­но на 97,3% пла­ну на за­зна­че­ний пе­рі­од і 73,5% пла­ну на весь рік. Ма­лу­ва­то. Мо­жли­во, Мін­фін зро­бив із цьо­го ви­снов­ки, що й від­обра­же­но в ко­што­ри­сі-2019. Якщо так, бра­во!

У будь-яко­му ра­зі кон­се­рва­тив­ність є до­сить за­тре­бу­ва­ною ри­сою, якщо мова про фі­нан­си. Хоч би яки­ми бу­ли мо­ти­ви Мін­фі­ну та уря­ду під­го­ту­ва­ти проект дер­жав­но­го бю­дже­ту з по­мір­ни­ми по­ка­зни­ка­ми, кра­ї­на від то­го ви­грає. Бі­да тіль­ки в то­му, що де­пу­та­ти, яким не­рід­ко бра­кує еко­но­мі­чної гра­мо­тно­сті та які зде­біль- шо­го є при­хиль­ни­ка­ми тих чи тих кан­ди­да­тів у пре­зи­ден­ти, мо­жуть ди­ви­ти­ся на все те іна­кше. То­ді ухва­ле­ний у ці­ло­му до­ку­мент мо­же зна­чно від­рі­зня­ти­ся від ухва­ле­но­го в пер­шо­му чи­тан­ні. Не на бла­го кра­ї­ни. Але ко­го це тур­бує?

ПРО­БЛЕ­МА БОРГУ

Най­біль­ша про­бле­ма про­е­кту бю­дже­ту на 2019 рік — ви­пла­та боргу. У 2019-му ми ма­є­мо по­га­си­ти дер­жав­них зо­бов’язань на 272 млрд грн, що на 55% (!) біль­ше, ніж 2018-го. Ци­фра ду­же пе­ре­кон­ли­ва — май­же $10 млрд, із яких 45% — зов­ні­шній борг. Не мен­ше вра­жає й су­ма, яка має пі­ти на об­слу­го­ву­ва­н­ня всьо­го дер­жбор­гу, — 145 млрд грн. Ра­зом 417 млрд грн, або по­над 10% ВВП. Зро­зумі­ло, що без ре­тель­но­го пла­ну­ва­н­ня та вра­ху­ва­н­ня всіх ри­зи­ків здій­сни­ти та­кі ви­пла­ти бу­де вкрай важ­ко. А ри­зи­ків чи­ма­ло.

Пе­ред­усім не все зро­зумі­ло із зов­ні­шні­ми зо­бов’яза­н­ня­ми. Так, Укра­ї­на, най­імо­вір­ні­ше, не­вдов­зі отри­має транш МВФ, йо­го до­пов­нять ма­кро­фі­нан­со­ва до­по­мо­га від ЄС і, мо­жли­во, ко­шти від роз­мі­ще­н­ня дер­жав­них єв­ро­облі­га­цій. За­га­лом, за скром­ни­ми під­ра­хун­ка­ми, до кін­ця ро­ку нам вда­сться роз­жи­ти­ся на по­над $3 млрд, хо­ча ча­сти­на за­зна­че­ної су­ми пі­де не в скар­бни­цю, а в зо­ло­то­ва­лю­тні ре­зер­ви НБУ. Це чи­ма­ла кіль­кість гро­шей, але не тре­ба за­бу­ва­ти, що за ві­сім мі­ся­ців 2018-го в бю­джет за­лу­че­но зов­ні­шніх зо­бов’язань ли­ше на 24 млрд грн зі 108 за­пла­но­ва­них. На се­ре­ди­ну жов­тня ситуація сут­тє­во не по­кра­щи­ла­ся, тож, щоб укла­сти­ся в па­ра­ме­три цьо­го­рі­чно­го ко­што­ри­су, нам ще по­трі­бно по­над 80 млрд грн, або ті са­мі $3 млрд, яких у скар­бни­ці по­ки що не­має. Тоб­то на ці гро­ші в держ­бю­дже­ті-2019 роз­ра­хо­ву­ва­ти не вар­то.

А на що то­ді спо­ді­ва­ти­ся? На но­ву про­гра­му від МВФ на су­му $3,9 млрд і, мо­жли­во, на ще одне роз­мі­ще­н­ня дер­жав­них єв­ро­облі­га­цій десь у про­між­ку між пре­зи­дент­ськи­ми та пар­ла­мент­ськи­ми ви­бо­ра­ми. Однак та­кі спо­ді­ва­н­ня — це рад­ше жу­ра­вель у не­бі, ніж си­ни­ця в руках. Адже кре­ди­ти МВФ ще тре­ба отри­ма­ти. До­свід по­ка­зує, що ма­кси­мум, на який зда­тна на­ша вла­да, — це один транш на рік. Імо­вір­ність то­го, що ми отри­ма­є­мо всю су­му за один раз, ну­льо­ва. Та і єв­ро­облі­га­ції ще тре­ба роз­мі­сти­ти (по­ди­ви­мо­ся, як прой­де цьо­го­рі­чне роз­мі­ще­н­ня), адже у сві­ті гро­ші до­рож­ча­ють, а ін­ве­сто­ри ни­ні вель­ми не­охо­че вкла­да­ю­ться в зо­бов’яза­н­ня кра­їн, що роз­ви­ва­ю­ться. То­му за­лу­чи­ти за кор­до­ном за­пла­но­ва­ний у бю­дже­ті об­сяг ко­штів бу­де вкрай не­лег­ко, і, ма­буть, пов’яза­не з цим на­пру­же­н­ня збе­рі­га­ти­ме­ться про­тя­гом усьо­го ро­ку.

Але не все до­бре й із вну­трі­шнім бор­гом. На 2018-й уряд за­пла­ну­вав за­лу­чи­ти на вну­трі­шньо­му рин­ку 124 млрд грн — май­же на 10 млрд біль­ше, ніж по­га­си­ти. За да­ни­ми Держ­ка­зна­чей­ства, на кі­нець сер­пня чи­сте за­лу­че­н­ня ле­две пе­ре­ви­щу­ва­ло 2 млрд грн, а від­то­ді уряд біль­ше по­га­шав, ніж за­лу­чав. З огля­ду на та­кі від­но­сно дрі­бні су­ми пла­ни на на­сту­пний рік ба­ча­ться на­по­ле­о­нів­ськи­ми. У 2019-му Мін­фін пла­нує за­по­зи­чи­ти на вну­трі­шньо­му рин­ку 202 млрд грн, що на 63% біль­ше, ніж цьо­го ро­ку, і на 52 млрд грн біль­ше, ніж за­пла­но­ва­но по­га­си­ти вну­трі­шніх зо­бов’язань. Це про­сто фан­та­сти­ка. Імо­вір­ність ви­ко­на­ти план за­по­зи­чень на вну­трі­шньо­му рин­ку, мо­жли­во, на­віть мен­ша, ніж на зов­ні­шньо­му, за всіх скла­дних умов, які скла­ли­ся зов­ні.

На­мі­тив­ши та­кий план вну­трі­шніх за­по­зи­чень, уряд за­ті­яв аван­тю­ру. Мін­фін хо­че вийня­ти з вну­трі­шньо­го рин­ку по­над 50 млрд грн — су­му на по­ря­док біль-

шу, ніж 2018-го, і зро­би­ти це в ку­ди не­ста­біль­ні­ший за по­то­чний рік. Лишається тіль­ки здо­га­ду­ва­ти­ся, яка ло­гі­ка сто­їть за ци­ми ци­фра­ми. За да­ни­ми Нац­бан­ку, на кі­нець сер­пня ко­мер­цій­ні бан­ки три­ма­ли на де­по­зи­тних сер­ти­фі­ка­тах НБУ близь­ко 24 млрд грн. При­пу­сті­мо, Мін­фі­ну вда­сться ство­ри­ти умо­ви, щоб фі­н­уста­но­вам бу­ло ви­гі­дні­ше три­ма­ти ці ко­шти в ОВДП. Але то ли­ше по­ло­ви­на не­об­хі­дно­го. Мо­бі­лі­зу­ва­ти ре­шту без втрат для еко­но­мі­ки не­мо­жли­во. Якщо еко­но­мі­чної кри­зи вда­сться уни­кну­ти (що на­ра­зі не­о­че­ви­дно), фі­нан­со­ва си­сте­ма ма­ти­ме пев­ний ре­сурс, як і ни­ні­шньо­го ро­ку. Але во­на спря­мо­вує йо­го на кре­ди­ту­ва­н­ня на­се­ле­н­ня й бі­зне­су. Уряд мо­же зму­си­ти бан­кі­рів пе­ре­ду­ма­ти, сут­тє­во під­ви­щив­ши від­со­тко­ві став­ки за ОВДП, але то­ді фі­зи­чні та юри­ди­чні осо­би не­до­о­три­ма­ють ко­шти, що не­га­тив­но впли­не на спо­жи­ва­н­ня та ін­ве­сти­ції, а в під­сум­ку на су­ку­пний по­пит, темп зро­ста­н­ня ВВП, ре­а­лі­сти­чність бю­дже­ту та пла­то­спро­мо­жність дер­жа­ви. Єди­ним, хто ре­аль­но мо­же підставити плече урядові, є НБУ. Але чи погодиться Нацбанк викупити ОВДП на де­ся­тки мі­льяр­дів, пожертвувавши ціновою стабільністю, за яку він так довго й наполегливо бореться? Пи­та­н­ня риторичне.

От­же, ма­є­мо си­ту­а­цію, ко­ли, з одно­го бо­ку, уряд мо­же отри­ма­ти до­ста­тньо зов­ні­шньо­го фі­нан­су­ва­н­ня, якщо ви­ко­нає від­по­від­ні ви­мо­ги кре­ди­то­рів, а з дру­го­го — май­же при­ре­че­ний на не­до­їм­ку в за­по­зи­че­н­нях на вну­трі­шньо­му рин­ку. Ситуація не­зви­чна, але від то­го не менш за­гроз­ли­ва. 1998 ро­ку в Ро­сії бу­ло щось по­ді­бне. То­ді РФ ма­ла до­ста­тньо ва­лю­ти, щоб об­слу­го­ву­ва­ти зов­ні­шні зо­бов’яза­н­ня, але че­рез не­від­по­від­ний еко­но­мі­чним умо­вам бю­джет ста­ла не­пла­то­спро­мо­жною са­ме за вну­трі­шні­ми. За­кін­чи­ло­ся це за­галь­но­ві­до­мим де­фол­том, та­ким мас­шта­бним, що він не ли­ше від­ки­нув да­ле­ко на­зад са­му кра­ї­ну, а й по­мі­тно впли­нув на ін­ші дер­жа­ви, зокре­ма й Укра­ї­ну. Хо­ті­ло­ся б уни­кну­ти та­ко­го сце­на­рію, але для цьо­го по­трі­бно, щоб Мін­фін не за­ті­вав по­ді­бних аван­тюр.

ДО­ХО­ДИ В ТРЕНДІ

Ко­ли ана­лі­зу­ва­ти до­хі­дну й ви­да­тко­ву ча­сти­ни бю­дже­ту-2019, тре­ба ма­ти на ува­зі, що про­тя­гом на­сту­пних двох мі­ся­ців у пар­ла­мен­ті роз­гор­не­ться справ­жня бо­роть­ба за те, яки­ми во­ни бу­дуть. Зро­зумі­ло, що вла­да за­хо­че збіль­ши­ти ви­да­тки на пев­ні ці­лі, щоб використати це для пе­ред­ви­бор­чо­го пі­а­ру. На­при­клад, дня­ми По­ро­шен­ко від­ре­а­гу­вав на під­ви­ще­н­ня та­ри­фів на газ для на­се­ле­н­ня ви­мо­гою до уря­ду роз­ши­ри­ти про­гра­му суб­си­дій на жи­тло­во-ко­му­наль­ні по­слу­ги. Зві­сно, та­ке за­ува­же­н­ня від пре­зи­ден­та чи йо­го при­хиль­ни­ків у пар­ла­мен­ті не остан­нє. Во­дно­час кон­ку­рен­ти По­ро­шен­ка у Вер­хов­ній Ра­ді ро­би­ти­муть усе, щоб та­кі іні­ці­а­ти­ви не про­йшли, па­ра­лель­но кри­ти­ку­ю­чи вла­ду за без­ді­яль­ність і «ге­но­цид укра­їн­сько­го на­ро­ду». Уре­шті-решт до ухва­ле­н­ня бю­дже­ту в ці­ло­му він мо­же як сут­тє­во змі­ни­ти­ся (якщо зна­йду­ться го­ло­си за від­по­від­ні змі­ни), так і за­ли­ши­ти­ся май­же не­змін­ним (якщо ві­зьмуть го­ру руй­нів­ни­ки со­ці­аль­них, під­хо­дя­щих для пе­ред­ви­бор­чої ре­кла­ми про­е­ктів вла­ди). З огля­ду на це до­ціль­ні­ше го­во­ри­ти рад­ше про тен­ден­ції, ніж про якісь кон­кре­тні ци­фри до­хо­дів і ви­да­тків.

А тен­ден­ції вель­ми сим­пто­ма­ти­чні. Якщо до­хо­ди бю­дже­ту за­га­лом зро­стуть на 9,9%, то по­да­тки на до­хо­ди фі­зи­чних осіб і при­бу­ток під­при­ємств під­ви­ща­ться від­по­від­но на 16,5% та 12,5%. Це ще раз вка­зує на те, що уряд очі­кує зро­ста­н­ня еко­но­мі­ки, яке впли­не на зар­пла­ти на­віть біль­ше, ніж на кор­по­ра­тив­ні при­бу­тки. З чим мо­жна по­го­ди­ти­ся: до­хо­ди на­се­ле­н­ня зро­ста­ти­муть швид­ше, ніж бі­зне­су, бо де­фі­цит ро­бо­чої си­ли на вну­трі­шньо­му рин­ку, зу­мов­ле­ний тру­до­вою емі­гра­ці­єю, ні­ку­ди не дів­ся й при­во­дить до під­ви­ще­н­ня рів­ня до­хо­дів на­ших гро­ма­дян. А от у чо­му мо­жуть бу­ти сум­ні­ви, то це в то­му, що по­да­тко­ва ба­за для тих над­хо­джень зро­ста­ти­ме. Адже якщо по­чне­ться кри­за, то і зар­пла­ти мо­жуть за­мо­ро­зи­ти, і при­бу­тки змі­ня­ться на зби­тки.

Ви­пе­ре­джаль­ни­ми тем­па­ми збіль­шу­ва­ти­му­ться до­хо­ди від акци­зів із ви­ро­бле­них в Укра­ї­ні то­ва­рів — на 14,5%. Це від­по­від­ає під­ви­щен­ню ста­вок на під­акци­зні то­ва­ри, що три­ває вже ко­трий рік поспіль. На­то­мість над­хо­дже­н­ня від рен­тної пла­ти за ви­ко­ри­ста­н­ня при­ро­дних ре­сур­сів зро­стуть ли­ше на 4,5%. При­чи­на — зни­же­н­ня рен­тних ста­вок на ви­до­бу­ва­н­ня га­зу.

Над­хо­дже­н­ня від ПДВ збіль­ша­ться на 12,2% з ви­ро­бле­них в Укра­ї­ні то­ва­рів та по­слуг і на 13,1% з ім­пор­то­ва­них. Ці­ка­во зі­ста­ви­ти ці ци­фри з дво­ма ін­ши­ми. Якщо но­мі­наль­ний ВВП зро­сте 14,1%, то ПДВ з ви­ро­бле­них в Укра­ї­ні то­ва­рів та по­слуг мав би по­ка­за­ти та­ку са­му ди­на­мі­ку. А він зро­сте ли­ше на 12,2%. Ку­ди по­ді­не­ться рі­зни­ця — по­над 1,6 млрд грн? Пі­де в ки­ше­ні по­да­тків­цям, на від­шко­ду­ва­н­ня ПДВ чи на щось ін­ше? Ці­ка­во бу­ло б по­чу­ти від­по­відь Мін­фі­ну. Во­дно­час якщо про­гно­зу­ють, що ім­порт збіль­ши­ться на 9,1%, а над­хо­дже­н­ня ПДВ від ньо­го — на 13,1%, то як по­ясни­ти рі­зни­цю (4 від­со­тко­вих пун­кти)? Якщо змі­ною ва­лю­тно­го кур­су, то чи не за­низь­кий курс до­ла­ра очі­кує Ка­бмін на на­сту­пний рік? А якщо ефе­ктив­ні­шою ро­бо­тою ми­тни­ці, мен­шою ко­рум­по­ва­ні­стю її пра­ців­ни­ків, то чи не за­над­то ам­бі­тні по­ка­зни­ки за­кла­дає уряд і яким чи­ном він їх до­ся­га­ти­ме?

На­ре­шті, ще одна ва­го­ма ста­т­тя до­хо­дів — не­по­да­тко­ві над­хо­дже­н­ня. Во­ни зро­стуть ли­ше на 2,9%. За­га­лом це не­по­га­но, адже змен­шу­ю­ться до­хо­ди від фун­кцій, на яких дер­жав­ні ор­га­ни не спе­ці­а­лі­зу­ю­ться. При цьо­му від­ра­ху­ва­н­ня при­бу­тку дер­жав­них під­при­ємств до скар­бни­ці ма­ють збіль­ши­ти­ся на ці­лих 22,6%. Во­дно­час ко­шти, які має пе­ре­ра­ху­ва­ти НБУ, збіль­ша­ться ли­ше на 2,2% — це до пи­та­н­ня про те, чи погодиться Нацбанк викупити ОВДП на де­ся­тки мі­льяр­дів гри­вень.

ПРІОРИТЕТНІ ВИ­ДА­ТКИ

У про­е­кті бю­дже­ту-2019 є кіль­ка на­пря­мів, ви­да­тки на які зро­ста­ють ви­пе­ре­джаль­ни­ми тем­па­ми. На­при­клад, на Мі­ні­стер­ство вну­трі­шніх справ бу­де ви­ді­ле­но по­над 82 млрд грн, що на 25% біль­ше, ніж цьо­го ро­ку. Най­біль­ше зро­стуть ви­да­тки на ство­ре­н­ня єди­ної авіа­цій­ної си­сте­ми без­пе­ки та ци­віль­но­го за­хи­сту — з 900 млн грн до 4,4 млрд грн. У по­ясню­валь­ній за­пи­сці до про­е­кту бю­дже­ту вка­зу­є­ться, що ці ко­шти пі­дуть на за­ку­пів­лю ге­лі­ко­пте­рів.

На Мі­ні­стер­ство обо­ро­ни бу­де ви­ді­ле­но на 17% біль­ше — 101 млрд грн. Це зов­сім не 5% ВВП, як нам роз­по­від­а­ють, а ли­ше близь­ко по­ло­ви­ни цьо­го. Зві­сно, якщо ра­ху­ва­ти з МВС та ін­ши­ми си­ло­ви­ка­ми, то ви­йде, що

ЄДИ­НИМ, ХТО РЕ­АЛЬ­НО МО­ЖЕ ПІДСТАВИТИ ПЛЕЧЕ УРЯДОВІ, Є НБУ. АЛЕ ЧИ ПОГОДИТЬСЯ НАЦБАНК ВИКУПИТИ ОВДП НА ДЕ­СЯ­ТКИ МІ­ЛЬЯР­ДІВ, ПОЖЕРТВУВАВШИ ЦІНОВОЮ СТАБІЛЬНІСТЮ, ЗА ЯКУ ВІН ТАК ДОВГО Й НАПОЛЕГЛИВО БОРЕТЬСЯ? ПИ­ТА­Н­НЯ РИТОРИЧНЕ

двад­ця­та ча­сти­на еко­но­мі­ки спря­мо­ву­є­ться на обо­ро­ну. Зро­ста­н­ня ви­трат на зброю та озбро­є­н­ня мі­зер­не, на­то­мість зни­кла за­гад­ко­ва ста­т­тя «Ви­да­тки на ре­а­лі­за­цію за­хо­дів що­до під­ви­ще­н­ня обо­ро­но­зда­тно­сті та без­пе­ки дер­жа­ви», на яку цьо­го ро­ку за­пла­ну­ва­ли ви­ді­ли­ти 2,7 млрд грн.

Про те, що в нас три­ва­ють ре­фор­ми осві­ти та охо­ро­ни здо­ров’я, свід­чить під­ви­ще­на ди­на­мі­ка ви­да­тків на від­по­від­ні мі­ні­стер­ства. Так, фі­нан­су­ва­н­ня МОН збіль­ши­ться на 19%. По­над те, осві­тня су­бвен­ція зро­сте на 15%. Во­дно­час на «Но­ву укра­їн­ську шко­лу» як цьо­го ро­ку ви­ді­ли­ли 1,37 млрд грн, так і на­сту­пно­го спря­му­ють 1,3 млрд грн. Що це — не­до­фі­нан­су­ва­н­ня чи на ре­фор­му се­ре­дньої осві­ти ви­ста­чить і цих гро­шей?

Фі­нан­су­ва­н­ня МОЗ збіль­ши­ться на по­над 40%, а от су­бвен­ція мі­сце­вим бю­дже­там змен­ши­ться на по­над 3%. Як це тлу­ма­чи­ти? Як на­слі­док зро­ста­н­ня ефе­ктив­но­сті ви­ко­ри­ста­н­ня бю­дже­тних ко­штів зав­дя­ки ре­фор­мі чи як не­до­фі­нан­су­ва­н­ня? Ви­да­тки на низ­ку про­грам Мі­ні­стер­ства охо­ро­ни здо­ров’я урі­жуть. Ма­буть, це ре­аль­ний удар по ме­ди­чній ко­ру­пції, яка ни­ні з усіх екра­нів і гу­чно­мов­ців ма­ло не про­кли­нає ви­ко­ну­ва­чку обов’яз­ків мі­ні­стра Уля­ну Су­прун. Во­дно­час фі­нан­су­ва­н­ня На­ціо­наль­ної слу­жби здо­ров’я Укра­ї­ни збіль­ши­ться з 8,3 млрд грн цьо­го ро­ку до 19,3 млрд грн 2019-го. З них 15,3 млрд грн пі­де на на­да­н­ня пер­вин­ної ме­ди­чної до­по­мо­ги на­се­лен­ню.

Окре­мо слід зу­пи­ни­ти­ся на со­ці­аль­них ви­да­тках. Про­жи­тко­вий мі­ні­мум під­ви­щи­ться на 9,4% із гру­дня ни­ні­шньо­го ро­ку до гру­дня на­сту­пно­го. Це на­віть мен- ше, ніж темп зро­ста­н­ня всіх ви­да­тків держ­бю­дже­ту. Від­по­від­но збіль­ши­ться й соціальна до­по­мо­га. Мі­ні­маль­ну зар­пла­ту під­ні­муть на 12,1% — во­на зро­ста­ти­ме швид­ше, ніж ви­да­тки, але по­віль­ні­ше, ніж но­мі­наль­ний ВВП. Тоб­то фа­кти­чно йде­ться про ін­де­кса­цію мі­ні­мал­ки, а не про її сут­тє­ве збіль­ше­н­ня в ре­аль­но­му ви­мі­рі. Ва­жли­вий ню­анс: хо­ча пен­сії під­ви­щу­ва­ти­му­ться не над­то швид­ко, але ви­да­тки бю­дже­ту на ПФ збіль­ша­ться на 19,5% — до 167 млрд грн. Це свід­чить про те, що пен­сій­на ре­фор­ма про­ва­лю­є­ться й що дір­ка в пен­сі­ях не ли­ше не змен­шу­є­ться, а й по­чи­нає зро­ста­ти.

Зро­сте фі­нан­су­ва­н­ня на до­ро­ги. До­ро­жній фонд аку­му­лює ще біль­ший ре­сурс — на­сту­пно­го ро­ку по­над 50 млрд грн. Тож ви­да­тки на Украв­то­дор під­ви­ща­ться на 23%, а су­бвен­ція мі­сце­вим бю­дже­там на ре­монт до­ріг мі­сце­во­го зна­че­н­ня — на 53% ( до 17,7 млрд грн). Спо­ді­ва­є­мо­ся, що в ре­гіо­нах змо­жуть аде­ква­тно використати цей ре­сурс, щоб по­кра­ще­н­ня від­чу­ли не ли­ше во­дії, які їздять на ве­ли­кі від­ста­ні, а й ті, що на ма­лі.

За­га­лом стру­кту­ра ви­да­тків у про­е­кті держ­бю­дже­ту на 2019 рік має дві вла­сти­во­сті. Пер­ша: уряд і да­лі пла­но­мір­но на­ро­щує фі­нан­су­ва­н­ня тих прі­о­ри­те­тних на­пря­мів, які ви­рі­шив роз­ви­ва­ти ра­ні­ше. Во­ни від­по­від­а­ють га­лу­зям, у яких ре­фор­ми про­су­ну­ли­ся якнай­да­лі. Дру­га: фі­нан­су­ва­н­ня тих ко­ли­шніх прі­о­ри­те­тів, які не ви­стре­ли­ли, до­сить обме­же­не. Ре­фор­му­ва­н­ня від­по­від­них га­лу­зей має ді­ста­ти дру­ге ди­ха­н­ня, по­вин­ні з’яви­ти­ся на­ле­жні ме­ха­ні­зми ро­бо­ти, перш ніж на ці га­лу­зі по­чнуть ви­ді­ля­ти біль­ше гро­шей. Утім, усе це бу­ло ха­ра­ктер­но й для бю­дже­тів по­пе­ре­дніх ро­ків.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.