Пи­са­рі ви­ро­ків

Як оку­па­цій­ні суди Кри­му до­по­ма­га­ють фа­бри­ку­ва­ти по­лі­ти­чні спра­ви про­ти укра­їн­ців

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення - Ста­ні­слав Ко­злюк

Як оку­па­цій­ні суди Кри­му до­по­ма­га­ють фа­бри­ку­ва­ти по­лі­ти­чні спра­ви

Пі­сля оку­па­ції Ав­то­ном­ної Ре­спу­блі­ки Крим і з по­ча­тком вій­ни на Дон­ба­сі ро­сій­ська про­па­ган­да взя­ла­ся за ство­ре­н­ня обра­зу зов­ні­шньо­го во­ро­га. Укра­їн­цям при­пи­су­ва­ли рі­зні во­єн­ні зло­чи­ни: під­го­тов­ку те­ра­ктів, шпи­гун­ство, пе­ре­слі­ду­ва­н­ня ро­сій­сько­мов­но­го на­се­ле­н­ня, убив­ства мир­них ме­шкан­ців. Для під­крі­пле­н­ня кар­тин­ки не ви­ста­ча­ло ли­ше облич тих са­мих «ка­ра­тє­лів». Тож до­во­лі швид­ко в ро­сій­ських ЗМІ з’яви­ли­ся по­ві­дом­ле­н­ня про за­три­ма­них «фа­ши­стів», які спів­пра­цю­ва­ли то з «Пра­вим се­кто­ром», то із СБУ, то з рі­зни­ми до­бро­воль­чи­ми ба­таль­йо­на­ми, які во­ю­ва­ли про­ти се­па­ра­ти­стів на Дон­ба­сі. У ре­зуль­та­ті до 2018-го за сфа­бри­ко­ва­ни­ми спра­ва­ми в тюр­мах опи­ни­ло­ся близь­ко 70 укра­їн­ських гро­ма­дян. Біль­шість з них су­дять у Кри­му. Із 2014 ро­ку за спри­я­н­ня су­дів пів­остро­ва до рі­зних стро­ків ув’язне­н­ня за­су­дже­но де­ся­тки акти­ві­стів. За ґра­ти по­тра­пи­ли аб­со­лю­тно рі­зні лю­ди. На­при­клад, ре­жи­сер Олег Сен­цов, ан­ти­фа­шист Оле­ксандр Коль­чен­ко, ве­те­ран вій­ни на Дон­ба­сі Єв­ген Па­нов, єв­ро­май­да­ні­вець Оле­ксандр Ко­стен­ко, крим­ський та­та­рин Му­ста­фа Де­гер­мен­джи. Окре­мо вар­то зга­да­ти спра­ву ор­га­ні­за­ції «Хі­зб ут-та­хрір», ви­зна­ну на те­ри­то­рії Ро­сії «те­ро­ри­сти­чною». За зви­ну­ва­че­н­ня­ми в при­че­тно­сті до ді­яль­но­сті цьо­го об’єд­на­н­ня су­ди­ли по­над 20 лю­дей.

Вла­сне, та­ка кіль­кість по­лі­ти­чних справ за­свід­чи­ла: ро­сій­ські оку­па­цій­ні суди бе­руть актив­ну участь у фа­бри­ку­ван­ні обви­ну­ва­чень. Із по­ру­ше­н­ня­ми не ли­ше мі­жна­ро­дно­го, а й ро­сій­сько­го за­ко­но­дав­ства, дію яко­го РФ по­ши­ри­ла на оку­по­ва­ний пів­острів. Про­те до­ве­сти це ре­аль­ни­ми фа­кта­ми бу­ло про­бле­ма­ти­чно, оскіль­ки ро­бо­та укра­їн­ських ор­га­нів вла­ди на те­ри­то­рії пів­остро­ва не­мо­жли­ва. Так са­мо, як і ро­бо­та не­уря­до­вих ор­га­ні­за­цій. Між­на­ро­дні спо­сте­ре­жні мі­сії та­кож ре­гу­ляр­но сти­ка­ли­ся з тру­дно­ща­ми. Утім, із до­по­мо­гою мі­сце­вих акти­ві­стів та адво­ка­тів пе­ре­слі­ду­ва­них укра­їн­ців пра­во­за­хи­сни­ки сте­жи­ли за су­до­ви­ми за­сі­да­н­ня­ми. І в жов­тні цьо­го ро­ку во­ни пре­зен­ту­ва­ли пер­ше до­слі­дже­н­ня під на­звою «Крим­ський про­цес», у яко­му на­зва­ли най­по­ши­ре­ні­ші по­ру­ше­н­ня, із яки­ми до­ве­ло­ся сти­ка­ти­ся укра­їн­ським політв’язням у Кри­му.

Звіт го­ту­ва­ло шість пра­во­за­хи­сних ор­га­ні­за­цій: Укра­їн­ська Гель­сін­ська спіл­ка, Центр ін­фор­ма­ції про пра­ва лю­ди­ни, Ре­гіо­наль­ний центр прав лю­ди­ни, «Осві­тній дім прав лю­ди­ни», «Гро­мад­ська аль­тер­на­ти­ва», CREDO. До­слі­дже­н­ня три­ва­ло впро­довж двох ро­ків: із 2016- го по 2018- й. Акти­ві­сти від­сте­жу­ва­ли ві­сім «по­лі­ти­чних » справ, усти­гли по­бу­ва­ти на 300 су­до­вих за­сі­да­н­нях, 174 з них ля­гли в осно­ву зві­ту ( див. ін­фо­гра­фі­ку). «Для нас бу­ло оче­ви­дно, що до­ступ до спра­ве­дли­во­го су­до­чин­ства в умо­вах оку­па­ції — ва­жли­вий ін­ди­ка­тор до­три­ма­н­ня прав лю­ди­ни. Ми ба­га­то чу­є­мо про те, що на те­ри­то­рії Кри­му не­має су­до­чин­ства, лю­ди пе­ре­слі­ду­ю­ться без­під­став­но, але не­має ґрун­тов­но­го до­слі­дже­н­ня на пря­мих спо­сте­ре­же­н­нях, щоб мо­жна бу­ло ствер­джу­ва­ти про від­су­тність або на­яв­ність су­до­во­го за­хи­сту від по­лі­ти­чно мо­ти­во­ва­них пе­ре­слі­ду­вань», — роз­по­ві­ла під час пре­зен­та­ції зві­ту пред­став­ни­ця Укра­їн­ської Гель­сін­ської спіл­ки Дар’я Сви­ри­до­ва.

У ко­жній спра­ві акти­ві­сти від­ві­да­ли що­най­мен­ше 30% су­до­вих за­сі­дань. Ін­фор­ма­цію бра­ли як із від-

Ста­ном на бе­ре­зень 2014-го в Кри­му пра­цю­ва­ло близь­ко 400 суд­дів. Пі­сля «ре­фе­рен­ду­му» не мен­ше як 50 лю­дей у ман­ті­ях ви­рі­ши­ли про­дов­жи­ти ро­бо­ту на під­кон­троль­них Укра­ї­ні те­ри­то­рі­ях. Во­дно­час, за­ува­жу­ють до­слі­дни­ки, пі­сля 2014 ро­ку в скла­ді суд­дів Кри­му від­бу­ли­ся від­чу­тні змі­ни: не мен­ше як 20% слу­жи­те­лів Фе­мі­ди на пів­остро­ві «ко­ман­ди­ро­ва­ні» з те­ри­то­рії Ро­сії

ОКУ­ПА­ЦІЙ­НІ СУДИ БЕ­РУТЬ УЧАСТЬ У ФА­БРИ­КУ­ВАН­НІ ОБВИ­НУ­ВА­ЧЕНЬ. ІЗ ПО­РУ­ШЕ­Н­НЯ­МИ НЕ ЛИ­ШЕ МІ­ЖНА­РО­ДНО­ГО, А Й РО­СІЙ­СЬКО­ГО ЗА­КО­НО­ДАВ­СТВА, ДІЮ ЯКО­ГО РФ ПО­ШИ­РИ­ЛА НА ОКУ­ПО­ВА­НИЙ ПІВ­ОСТРІВ. ДО­ВЕ­СТИ ЦЕ РЕ­АЛЬ­НИ­МИ ФА­КТА­МИ ПРО­БЛЕ­МА­ТИ­ЧНО, ОСКІЛЬ­КИ РО­БО­ТА УКРА­ЇН­СЬКИХ ОР­ГА­НІВ ВЛА­ДИ НА ТЕ­РИ­ТО­РІЇ ПІВ­ОСТРО­ВА НЕ­МО­ЖЛИ­ВА

кри­тих дже­рел, мі­сце­вих ме­діа, які ци­ту­ва­ли пред­став­ни­ків оку­па­цій­ної вла­ди, так і без­по­се­ре­дньо від оче­вид­ців, які при­хо­ди­ли на су­до­ві про­це­си. Во­дно­час пра­во­за­хи­сни­ки до­да­ють: до­по­відь не від­обра­жає всіх по­ру­шень, які від­бу­ва­ли­ся під час роз­гля­ду «по­лі­ти­чних» справ, зокре­ма що­до змі­сту обви­ну­ва­чень і ви­ро­ків. Йде­ться ли­ше про про­це­су­аль­ні пи­та­н­ня. «Оче­ви­дно, суд, ство­ре­ний в умо­вах оку­па­ції на те­ри­то­рії Кри­му, не мо­же за­без­пе­чи­ти за­хист у по­лі­ти­чно мо­ти­во­ва­них спра­вах, які ми до­слі­джу­ва­ли. І, очі­ку­ва­но, в ін­ших ана­ло­гі­чних спра­вах. Сам факт ство­ре­н­ня су­ду, про­це­ду­ра на­бо­ру суд­дів на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях із по­ру­ше­н­ням ба­зо­вих прин­ци­пів не до­зво­ля­ють ка­за­ти про за­кон­ність», — по­яснює Сви­ри­до­ва.

Одне з пер­ших та основ­них по­ру­шень, про яке ка­жуть від по­ча­тку оку­па­ції, — не­до­три­ма­н­ня ст. 64 Же­нев­ської кон­вен­ції, яка фа­кти­чно за­бо­ро­няє Ро­сії по­ши­рю­ва­ти на оку­по­ва­ний пів­острів своє за­ко­но­дав­ство. Дру­га ве­ли­ка про­бле­ма — ство­ре­н­ня ло­яль­но­го до оку­па­цій­ної вла­ди суд­дів­сько­го кор­пу­су. Так, за да­ни­ми пра­во­за­хи­сни­ків, ста­ном на бе­ре­зень 2014-го на те­ри­то­рії пів­остро­ва пра­цю­ва­ло близь­ко 400 суд­дів. Пі­сля так зва­но­го ре­фе­рен­ду­му не мен­ше як 50 лю­дей у ман­ті­ях ви­рі­ши­ли про­дов­жи­ти ро­бо­ту на під­кон­троль­них Укра­ї­ні те­ри­то­рі­ях. Во­дно­час, за­ува­жу­ють до­слі­дни­ки, пі­сля 2014 ро­ку в скла­ді суд­дів Кри­му від­бу­ли­ся від­чу­тні змі­ни: не мен­ше як 20% слу­жи­те­лів Фе­мі­ди на пів­остро­ві «ко­ман­ди­ро­ва­ні» з те­ри­то­рії Ро­сії. Що­до ча­сти­ни суд­дів, які ли­ши­ли­ся пра­цю­ва­ти на пів­остро­ві, — близь­ко 270 осіб, — Укра­ї­на по­ру­ши­ла кри­мі­наль­ні про­ва­дже­н­ня за дер­жав­ну зра­ду.

Крим­ські суд­ді, які ви­рі­ши­ли пра­цю­ва­ти з оку­пан­та­ми, ма­ли до­ве­сти свою ло­яль­ність. Пер­ший крок для цьо­го — при­не­сти до Су­до­во­го де­пар­та­мен­ту при Вер­хов­но­му су­ді РФ укра­їн­ський па­спорт і від­мо­ву від гро­ма­дян­ства. Да­лі по­трі­бно бу­ло отри­ма­ти ре­ко­мен­да­ції для при­зна­че­н­ня на по­са­ду. За ін­фор­ма­ці­єю пра­во­за­хи­сни­ків, які го­ту­ва­ли звіт, за та­ки­ми ре­ко­мен­да­ці­я­ми бу­ло по­да­но 530 за­явок, зокре­ма й від лю­дей, які до цьо­го в су­до­вій си­сте­мі не пра­цю­ва­ли. 77 із них від­хи­ли­ли. Із рі­зних при­чин. Близь­ко 20% від­мов ста­ло­ся че­рез ро­ди­чів, які жи­ли за ме­жа­ми Ро­сії чи оку­по­ва­но­го Кри­му. Про­те пре­тен­ден­тів на по­са­ду в оку­па­цій­ні суди це не зу­пи­ня­ло: май­же 30 лю­дей на­ма­га­ли­ся оскар­жи­ти та­кі від­мо­ви у Вер­хов­но­му су­ді Ро­сії. Очі­ку­ва­но — без ре­зуль­та­ту. Утім, са­ма про­це­ду­ра від­бо­ру свід­чить про одно­зна­чний факт: оку­па­цій­на вла­да при­му­си­ла на­но­во при­зна­че­них лю­дей у ман­ті­ях ро­би­ти без­по­во­ро­тний ви­бір на ко­ристь Ро­сії. «Це уне­мо­жлив­лює від­кри­тість до ду­мок, які су­пе­ре­чать офі­цій­ній по­зи­ції вла­ди РФ, у спра­вах, де на­яв­ні озна­ки по­лі­ти­чно мо­ти­во­ва­но­го пе­ре­слі­ду­ва­н­ня. Та­кі суд­ді, зв’яза­ні сво­їм ви­бо­ром, зму­ше­ні де­мон­стру­ва­ти ло­яль­ність до ро­сій­ської вла­ди», — йде­ться у зві­ті.

Тре­тя про­бле­ма — сам пе­ре­біг су­до­вих про­це­сів. Спо­сте­рі­га­чі, які від­ві­ду­ва­ли су­до­ві за­сі­да­н­ня, за­ува­жу­ва­ли: ча­сти­на су­до­вих слу­хань про­хо­ди­ла в за­кри­то­му ре­жи­мі. За да­ни­ми ана­лі­зу за дев’ятьма су­до­ви­ми про­це­са­ми, у 18 су­до­вих за­сі­да­н­нях за­ла бу­ла за­кри­та для гро­мад­сько­сті. Окрім то­го, адмі­ні­стра­ція су­дів нев­ча­сно пу­блі­ку­ва­ла ін­фор­ма­цію про да­ти слу­хань, що ускла­дню­ва­ло при­су­тність на від­кри­тих су­до­вих про­це­сах жур­на­лі­стів і віль­них слу­ха­чів. У по­ло­ви­ні

су­до­вих за­сі­дань, на яких бу­ли при­су­тні спо­сте­рі­га­чі, час по­ча­тку від­рі­зняв­ся від офіційно озву­че­но­го: рі­зни­ця ста­но­ви­ла від 40 хв до 2 год і біль­ше. До всьо­го шту­чно обме­жу­ва­ла­ся мо­жли­вість для від­ві­ду­ва­чів бу­ти при­су­тні­ми в за­лі.

«Під­хід до за­ли су­ду був пе­ре­кри­тий ла­вою. За нею сто­я­ло чо­ти­ри при­ста­ви в бро­не­жи­ле­тах і жур­на­лі­сти ро­сій­ських ЗМІ. Ін­ших не пу­ска­ли. За­тим се­кре­тар ого­ло­си­ла, що за­сі­да­н­ня від­кла­да­є­ться», — ци­ту­ють пра­во­за­хи­сни­ки спо­сте­рі­га­чів, які від­ві­ду­ва­ли суди що­до «спра­ви 26 лю­то­го». На­га­да­є­мо, в лю­то­му 2014-го про­укра­їн­ські акти­ві­сти, се­ред яких бу­ли крим­ські та­та­ри, зі­бра­ли­ся на мі­тинг під бу­дів­лею пар­ла­мен­ту Кри­му, ви­ни­кли су­ти­чки. Зго­дом ро­сій­ська оку­па­цій­на вла­да по­ча­ла су­ди­ти уча­сни­ків то­го про­те­сту. Крім то­го, адмі­ні­стра­ції оку­па­цій­них су­дів не ли­ше вча­сно не по­ві­дом­ля­ють про гра­фік за­сі­дань, а й не пу­блі­ку­ють пов­них текс­тів ви­ро­ків, ого­ло­ше­них у «по­лі­ти­чних» спра­вах. Тож гро­мад­ськість не мо­же на­віть по­ба­чи­ти оста­то­чний текст рі­ше­н­ня.

Ще одна про­бле­ма, на якій на­го­ло­шу­ва­ли пра­во­за­хи­сни­ки, — по­ру­ше­н­ня стан­дар­ту рів­но­сті сто­рін у про­це­сі. Зокре­ма, що­до до­пи­ту свід­ків. «Ми ди­ви­ли­ся, на­скіль­ки за­хист мав мо­жли­вість отри­ма­ти до­ступ до свід­ків, їхніх пи­сьмо­вих по­ка­зань. Є при­кла­ди, ко­ли свід­ки обви­ну­ва­че­н­ня на за­сі­да­н­ня не з’яв­ля­ли­ся, адво­ка­ти під­су­дних про­си­ли до­ступ до пи­сьмо­вих свід­чень, але суд та­кі кло­по­та­н­ня від­хи­ляв. Во­дно­час, ко­ли про це про­си­ло обви­ну­ва­че­н­ня, та­кі кло­по­та­н­ня за­до­воль­ня­ли­ся», — по­ясню­вав під час пре­зен­та­ції зві­ту пред­став­ник «Осві­тньо­го до­му з прав лю­ди­ни» Сер­гій Бу­ров. Пра­во­за­хи­сни­ки до­да­ють, що по­де­ко­ли оку­па­цій­ні суд­ді пі­ді­гру­ва­ли оку­па­цій­ній вла­ді під час су­до­вих за­сі­дань. «Сто­ро­на обви­ну­ва­че­н­ня отри­му­ва­ла при­ві­леї. На­при­клад, пе­ред до­пи­том свід­ка су­д­дя міг по­про­си­ти за­чи­та­ти по­пе­ре­дні свід­че­н­ня. То­му що «ми­нув рік, сві­док міг за­бу­ти те, що ка­зав під час слід­ства», — за­ува­жу­вав Бу­ров.

У зві­ті пра­во­за­хи­сни­ків та­кож за­зна­ча­є­ться, що по­де­ко­ли по­ка­за­н­ня свід­ків обви­ну­ва­че­н­ня бу­ли май­же іден­ти­чні та зву­ча­ли сло­во в сло­во. По­при те що адво­ка­ти політв’язнів ви­ма­га­ли ви­зна­ти та­кі «до­ка­зи» не­д­опу­сти­ми­ми, суд ці кло­по­та­н­ня від­хи­ляв. Та­кож пра­во­за­хи­сни­ки кон­ста­ту­ва­ли: обви­ну­ва­че­н­ня ре­гу­ляр­но ви­ко­ри­сто­вує низ­ку свід­ків для фор­ма­лі­за­ції про­це­су­аль­них норм. «На­при­клад, осо­би на прі­зви­ща Ба­ран­цев та Вой­це­щук ра­ні­ше ви­сту­па­ли свід­ка­ми обви­ну­ва­че­н­ня у спра­ві Миколи Семени (жур­на­ліст, за­су­дже­ний до двох із по­ло­ви­ною ро­ків умов­но за «за­кли­ки до по­ру­ше­н­ня те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті Ро­сії». — Ред.). Во­ни ж свід­чи­ли на су­до­во­му за­сі­дан­ні по спра­ві Сулеймана Кадирова (член фе­о­до­сій­сько­го ре­гіо­наль­но­го Ме­джлі­су, за­су­дже­ний на два ро­ки умов­но за «за­кли­ки до по­ру­ше­н­ня те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті РФ». — Ред.). До то­го ж са­мі ви­зна­ли, що не раз бра­ли участь у про­це­су­аль­них ді­ях Фе­де­раль­ної слу­жби без­пе­ки», — йде­ться у зві­ті.

За та­ких умов, за­зна­ча­ють пра­во­за­хи­сни­ки, ва­жли­вою є ро­бо­та адво­ка­тів. Адже не остан­ньою чер­гою зав­дя­ки їхнім зу­си­л­лям вда­є­ться фі­ксу­ва­ти по­ру­ше­н­ня, які від­бу­ва­ю­ться в су­до­вих про­це­сах, що на­да­лі мо­же ста­ти осно­вою для по­зо­вів до Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни. Крім то­го, та­кі зві­ти, у яких зі­бра­ні та си­сте­ма­ти­зо­ва­ні по­ру­ше­н­ня прав лю­ди­ни, у май­бу­тньо­му мо­жуть ста­ти при­во­дом для по­си­ле­н­ня зов­ні­шньо­го ти­ску на Ро­сію. Во­дно­час ця ін­фор­ма­ція ко­ри­сна й Укра­ї­ні, що­би ба­чи­ти за­галь­ну кар­ти­ну то­го, що від­бу­ва­є­ться на оку­по­ва­ній те­ри­то­рії.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.