При­спа­не про­ти­сто­я­н­ня

Які не­без­пе­чні змі­ни у від­но­си­нах між основ­ни­ми гіл­ка­ми вла­ди мо­жуть зу­мо­ви­ти ве­ли­кі ви­бо­ри 2019 ро­ку та як цьо­го уни­кну­ти

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення - Оле­ксандр Кра­мар

Як мо­жуть змі­ни­ти­ся від­но­си­ни ви­ко­нав­чої та за­ко­но­дав­чої вла­ди

По­при те що пі­сля Ре­во­лю­ції гі­дно­сті від­бу­ли­ся чер­го­ві змі­ни до Кон­сти­ту­ції та фор­маль­ний пе­ре­хід до пар­ла­мент­сько-пре­зи­дент­ської ре­спу­блі­ки, клю­чо­ву роль у си­сте­мі вла­ди остан­ні­ми ро­ка­ми ві­ді­гра­вав пре­зи­дент. За ана­ло­гі­чної ре­да­кції Основ­но­го За­ко­ну кон­флі­ктність усе­ре­ди­ні вла­ди, сві­до­мо за­кла­де­на в ньо­му 2004-го зу­си­л­ля­ми Віктора Ме­двед­чу­ка, при­зво­ди­ла до жорс­ткої кон­фрон­та­ції в три­ку­тни­ку пар­ла­мент — уряд — пре­зи­дент за ча­сів Ющен­ка. Однак упро­довж ка­ден­ції По­ро­шен­ка ана­ло­гі­чні су­пе­ре­чно­сті як із пер­шим прем’єром Ар­се­ні­єм Яце­ню­ком, так і з дру­гим — Во­ло­ди­ми­ром Грой­сма­ном уда­ва­ло­ся утри­му­ва­ти в по­мір­них, ма­ло­по­мі­тних ши­ро­ко­му за­га­лу ме­жах.

Про­те по­чер­го­ві ви­бо­ри пре­зи­ден­та, пар­ла­мен­ту та змі­на уря­ду, які ма­ють від­бу­ти­ся на­сту­пно­го ро­ку, най­імо­вір­ні­ше, зно­ву до­ко­рін­но змі­нять уста­ле­ний остан­нім ча­сом роз­клад. При­чо­му не­за­ле­жно від то­го, хто ста­не

но­вим гла­вою дер­жа­ви. Кра­ї­на зно­ву ри­зи­кує по­ста­ти пе­ред за­гро­зою про­ти­сто­я­н­ня клю­чо­вих ор­га­нів вла­ди, що пі­ді­грі­ва­ти­ме­ться ззов­ні з ме­тою де­ста­бі­лі­за­ції су­про­тив­ни­ка в умо­вах гі­бри­дної вій­ни.

ПЕРСОНА, А НЕ ІНСТИТУЦІЯ

Ни­ні­шній го­спо­дар Бан­ко­вої, по­при зна­чно мен­ші кон­сти­ту­цій­ні пов­но­ва­же­н­ня, зу­мів ви­бу­ду­ва­ти від­но­си­ни з пар­ла­мен­том та уря­дом, які не прин­ци­по­во від­рі­зня­ю­ться від тих, що бу­ли в дру­го­го пре­зи­ден­та Ле­о­ні­да Ку­чми за ча­сів йо­го най­біль­шої впли­во­во­сті у 2000–2004-му чи в Яну­ко­ви­ча у 2010–2013-му.

У під­го­тов­ле­ній до пре­зи­дент­ських ви­бо­рів два ро­ки то­му про­гра­мі По­ро­шен­ко пе­ре­ко­ну­вав, що ста­не «га­ран­том збе­ре­же­н­ня щой­но від­нов­ле­ної пар­ла­мент­сько­пре­зи­дент­ської фор­ми прав­лі­н­ня» та «не пре­тен­ду­ва­ти­ме на пов­но­ва­же­н­ня біль­ші, ніж ті, на які йо­го бу­де

обра­но». Тож він зро­бив став­ку не на роз­ши­ре­н­ня сво­їх фор­маль­них пов­но­ва­жень, а на не­пря­мі, аль­тер­на­тив­ні ва­же­лі впли­ву на ін­ші гіл­ки вла­ди та пар­тне­рів. І вже до дру­гої рі­чни­ці сво­го пе­ре­бу­ва­н­ня на по­са­ді По­ро­шен­ко­ві вда­ло­ся взя­ти кон­троль над СБУ, яку до­ти очо­лю­вав пред­став­ник со­ю­зно­го йо­му УДАРУ, змен­ши­ти за­ле­жність від еле­кто­раль­но агре­сив­них «мі­но­ри­та­рі­їв» із по­пе­ре­дньої ко­а­лі­ції («Ба­тьків­щи­на», «Са­мо­по­міч», РПЛ), ви­ті­сни­ти з уря­ду Ар­се­нія Яце­ню­ка, до­мог­ти­ся по­си­ле­н­ня вла­сних по­зи­цій в уря­ді та про­де­мон­стру­ва­ти на­віть у цих умо­вах зда­тність пе­ре­ко­ну­ва­ти пар­ла­мент й уряд під­три­му­ва­ти по­трі­бні йо­му рі­ше­н­ня. Не­хай і не без пев­них ви­явів но­ро­ву остан­ні­ми.

Ком­пен­са­то­ра­ми шир­ших кон­сти­ту­цій­них пов­но­ва­жень Ку­чми у По­ро­шен­ка ви­яви­ли­ся най­біль­ша, хоч і скла­дно ке­ро­ва­на фра­кція в пар­ла­мен­ті, уні­каль­не ста­но­ви­ще го­лов­но­го пар­тне­ра у вла­ді, — «На­ро­дно­го фрон­ту», — який будь-що пра­гнув уни­кну­ти до­стро­ко­вих ви­бо­рів, і, на­ре­шті, уні­каль­на за ба­га­то ро­ків ситуація, ко­ли не­має по­лі­ти­чної по­ля­ри­за­ції на сво­їх та чу­жих. Оста­н­ня бу­ла осо­бли­во по­мі­тною впро­довж усьо­го по­пе­ре­дньо­го де­ся­ти­лі­т­тя між пе­ре­го­на­ми 2004-го та 2014-го.

Кон­фі­гу­ра­ція пар­ла­мен­ту від ви­бо­рів 2014 ро­ку ста­ла та­кою, що жо­ден ухва­ле­ний за­кон не міг на­бра­ти чин­но­сті, якщо був не­ви­гі­дний По­ро­шен­ко­ві. Адже для по­до­ла­н­ня в пар­ла­мен­ті йо­го пра­ва ве­то не ви­ста­чи­ло б го­ло­сів, на­віть якщо за це одно­стай­но про­го­ло­су­ва­ли б усі де­пу­та­ти, за ви­ня­тком не­хай і не всіх нар­де­пів від БПП. Во­дно­час пре­зи­дент по­стій­но де­мон­стру­вав ки­йок — мо­жли­вий роз­пуск пар­ла­мен­ту в ра­зі йо­го не­зго­вір­ли­во­сті. Та на­віть ко­ли це ски­да­ло­ся на не­ви­гі­дний са­мо­му гла­ві дер­жа­ви блеф, ри­зик для пар­тне­рів по пар­ла­мент­ській ко­а­лі­ції що­ра­зу був до­ста­тньо біль­шим, щоб во­ни по­сту­па­ли­ся ти­ску Бан­ко­вої.

Однак усі ці фа­кто­ри пре­зи­дент­сько­го до­мі­ну­ва­н­ня в умо­вах пар­ла­мент­сько-пре­зи­дент­ської Кон­сти­ту­ції мо­жуть зни­кну­ти пі­сля ви­бо­рів. Адже за чин­ною ре­да­кці­єю Кон­сти­ту­ції, пов­но­ва­же­н­ня пре­зи­ден­та в Укра­ї­ні за­ли­ша­ю­ться обме­же­ни­ми. Їхньо­го во­ло­да­ря будь-якої ми­ті мо­жуть від­ти­сну­ти в по­зи­цію, не­да­ле­ку від ви­клю­чно ри­ту­аль­но-пред­став­ни­цьких фун­кцій ан­глій­ської ко­ро­ле­ви, а но­вий са­мо­стій­ний прем’єр-мі­ністр з опо­рою на біль­шість у пар­ла­мен­ті спро­бує на­то­мість пе­ре­бра­ти пер­шість у ви­зна­чен­ні рі­шень у кра­ї­ні на се­бе.

У чин­ній ре­да­кції Кон­сти­ту­ції пре­зи­дент є вер­хов­ним го­лов­но­ко­ман­ду­ва­чем. Він при­зна­чає та звіль­няє з по­сад ви­ще ко­ман­ду­ва­н­ня Зброй­них Сил Укра­ї­ни, ін­ших вій­сько­вих фор­му­вань, очо­лює Ра­ду на­ціо­наль­ної без­пе­ки та обо­ро­ни, пред­став­ляє дер­жа­ву в між­на­ро­дних від­но­си­нах, ке­рує зов­ні­шньо­по­лі­ти­чною ді­яль­ні­стю, ве­де пе­ре­го­во­ри та укла­дає між­на­ро­дні до­го­во­ри. Він та­кож ухва­лює рі­ше­н­ня про ви­зна­н­ня іно­зем­них дер­жав, прийня­т­тя до гро­ма­дян­ства Укра­ї­ни та йо­го при­пи­не­н­ня, на­да­н­ня при­тул­ку в Укра­ї­ні, при­зна­чає та звіль­няє го­лів ди­пло­ма­ти­чних пред­став­ництв. Крім то­го, здій­снює по­ми­лу­ва­н­ня, на­го­ро­джує дер­жав­ни­ми від­зна­ка­ми, при­зна­чає та звіль­няє з по­сад тре­ти­ну скла­ду Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду, по­ло­ви­ну Ра­ди Нац­бан­ку та На­цра­ди з те­ле­ра­діо­мов­ле­н­ня, ство­рює суди.

В ін­ших пи­та­н­нях гла­ва дер­жа­ви за­ле­жний від Вер­хов­ної Ра­ди й уря­ду. Він вно­сить до пар­ла­мен­ту кан­ди­да­ту­ру прем’єр-мі­ні­стра, але ли­ше ту, яку ви­су­не ко­а­лі­ція са­мих пар­ла­мент­ських фра­кцій. А та­кож має пра­во від­мо­ви­ти­ся під­пи­су­ва­ти ухва­ле­ні пар­ла­мен­том за­ко­но­про­е­кти й на­кла­сти на них ве­то, яке, однак, де­пу­та­ти мо­жуть по­до­ла­ти 301 го­ло­сом. До йо­го ком­пе­тен­ції на- ле­жить зу­пи­ня­ти дію уря­до­вих актів, але тіль­ки в ра­зі їх не­від­по­від­но­сті Кон­сти­ту­ції та до мо­мен­ту рі­ше­н­ня КСУ що­до цьо­го.

На­віть мі­ні­стрів обо­ро­ни та за­кор­дон­них справ, на ві­дом­ства яких по­кла­де­на ре­а­лі­за­ція по­лі­ти­ки у сфе­рах йо­го кон­сти­ту­цій­ної від­по­від­аль­но­сті, пре­зи­дент не мо­же при­зна­чи­ти без під­трим­ки пар­ла­мент­ської біль­шо­сті. Це са­ме сто­су­є­ться й ген­про­ку­ро­ра, очіль­ни­ків СБУ та Нац­бан­ку. Во­дно­час Вер­хов­на Ра­да мо­же ви­сло­ви­ти не­до­ві­ру ге­не­раль­но­му про­ку­ро­ро­ві Укра­ї­ни, що ав­то­ма­ти­чно при­зво­дить до йо­го від­став­ки. Будь-які змі­ни до Кон­сти­ту­ції теж ціл­ко­ви­то за­ле­жать від го­ло­су­ва­н­ня пар­ла­мен­та­рі­їв, а мо­жли­во­сті гла­ви дер­жа­ви в цьо­му пи­тан­ні ви­зна­ча­ю­ться йо­го не­фор­маль­ним впли­вом на де­пу­тат­ський кор­пус. На­то­мість пре­зи­дент має пра­во роз­пу­сти­ти Вер­хов­ну Ра­ду та при­зна­чи­ти по­за­чер­го­ві ви­бо­ри до неї, але ли­ше за умо­ви, що та ство­рить для цьо­го пе­ред­умо­ву: ви­явить три­ва­лу не­спро­мо­жність сфор­му­ва­ти ко­а­лі­цію та уряд.

За низ­кою по­зи­цій го­спо­дар Бан­ко­вої за­ле­жний не тіль­ки від пар­ла­мен­ту, а й від уря­ду. На­при­клад, йо­го ука­зи, що сто­су­ю­ться пев­них сфер, по­тре­бу­ють під­пи­су прем’єра або про­філь­но­го мі­ні­стра. Мі­сце­ві держ­адмі­ні­стра­ції (МДА) хоч і вва­жа­ю­ться сфе­рою впли­ву гла­ви дер­жа­ви, однак їхні очіль­ни­ки від­по­від­но до Кон­сти­ту­ції при­зна­ча­ю­ться та звіль­ня­ю­ться за по­да­н­ням Ка­бмі­ну. А їхні рі­ше­н­ня мо­же ска­су­ва­ти пре­зи­дент ли­ше в ра­зі, якщо во­ни су­пе­ре­чать Кон­сти­ту­ції чи за­ко­но­дав­ству. Вре­шті, від­по­від­но до Основ­но­го За­ко­ну го­ло­ви МДА зна­чно біль­ше за­ле­жать на­віть від мі­сце­вих рад, ніж від пре­зи­ден­та: якщо дві тре­ти­ни їх де­пу­та­тів ви­слов­лять не­до­ві­ру очіль­ни­ку ті­єї чи ін­шої мі­сце­вої адмі­ні­стра­ції, то гла­ва дер­жа­ви му­сить йо­го звіль­ни­ти не­за­ле­жно від вла­сно­го ба­жа­н­ня.

ФРАГМЕНТОВАНИЙ ПАР­ЛА­МЕНТ

Остан­ні опи­ту­ва­н­ня гро­ма­дян фі­ксу­ють над­зви­чай­но ве­ли­ке роз­по­ро­ше­н­ня сим­па­тій ви­бор­ців за одно­ча­сно­го збе­ре­же­н­ня ве­ли­че­зно­го не­за­до­во­ле­но­го за­пи­ту на но­ві по­лі­ти­чні си­ли. Це де­да­лі ви­ра­зні­ше си­гна­лі­зує про ймо­вір­ність без­пре­це­ден­тної фра­гмен­та­ції пар­ла­мен­ту. У ньо­му актив­ну роль ві­ді­гра­ва­ти­муть ам­бі­цій­ні лі­де­ри, яким не вда­сться здо­бу­ти по­са­ду пре­зи­ден­та й во­ни на­ма­га­ти­му­ться ком­пен­су­ва­ти це, ви­ко­ри­став­ши на пов­ну той факт, що мо­дель управ­лі­н­ня в кра­ї­ні пар­ла­мент­сько-пре­зи­дент­ська.

Тен­ден­ція до роз­по­ро­ше­н­ня еле­кто­раль­них сим­па­тій укра­їн­ців три­ває. Зокре­ма, за да­ни­ми со­ціо­ло­гі­чно­го опи­ту­ва­н­ня, про­ве­де­но­го КМІС із 8 по 23 ве­ре­сня 2018 ро­ку, як­би пар­ла­мент­ські пе­ре­го­ни від­бу­ва­ли­ся за­раз, то се­ред тих, хто має на­мір го­ло­су­ва­ти і ви­зна­чив­ся за ко­го, за «Ба­тьків­щи­ну» про­го­ло­су­ва­ли б 19,6%, за БПП — 11,2%, за «Гро­ма­дян­ську по­зи­цію» Ана­то­лія Гри­цен­ка — 9,3%. На до­по­ро­го­вих по­ка­зни­ках по­ки що й рі­вень під­трим­ки «Са­мо­по­мо­чі» львів­сько­го ме­ра Ан­дрія Са­до­во­го (4,2%). Однак він на­ла­шту­вав­ся на по-

Шанси ви­гра­ти пар­ла­мент­ські ви­бо­ри в п’ятої ко­ло­ни Крем­ля мі­ні­маль­ні, а от здо­бу­ти 25–30% місць у ВР (ра­зом із при­зо­вим фон­дом зав­дя­ки пар­ті­ям, які ту­ди не по­тра­плять) за про­пор­цій­ни­ми спи­ска­ми ви­со­кі

си­ле­н­ня по­лі­ти­чної актив­но­сті на за­галь­но­дер­жав­но­му рів­ні та на оче­ви­дну участь як у пре­зи­дент­ських, так і в пар­ла­мент­ських ви­бо­рах.

Ні­шу в по­над 20% ві­чно спра­глих до аби­яких, тіль­ки б но­вих по­лі­ти­ків по­сі­ли два ві­до­мі шо­у­ме­ни, яких пов’язу­ють із дво­ма ві­до­ми­ми олігархами з Дні­пра. Йде­ться про ко­мі­ка Во­ло­ди­ми­ра Зе­лен­сько­го (асо­ці­ю­є­ться із спів­вла­сни­ком гру­пи «При­ват» Іго­рем Ко­ло­мой­ським) та спів­а­ка Свя­то­сла­ва Ва­кар­чу­ка (пов’язу­ють із Ві­кто­ром Пін­чу­ком, зя­тем екс-пре­зи­ден­та Ку­чми). Рей­тинг по­тен­цій­но­го пар­тій­но­го спи­ску пер­шо­го ста­но­вить 8,2%, а дру­го­му на­ра­зі сим­па­ти­зу­ють 7,9%. Рей­тинг Ра­ди­каль­ної пар­тії Оле­га Ля­шка, який остан­нім ча­сом фа­кти­чно не при­хо­вує сво­єї вза­єм­ної лю­бо­ві з най­біль­шим «на­ціо­наль­ним то­ва­ро­ви­ро­бни­ком», — СКМ Рі­на­та Ахме­то­ва, — утри­му­є­ться на по­ка­зни­ку близь­ко 8,1%. Са­ме він мо­же ви­яви­ти­ся основ­ною са­мо­стій­ною став­кою все ще най­біль­шо­го олі­гар­ха Укра­ї­ни на най­ближ­чих пре­зи­дент­ських і пар­ла­мент­ських пе­ре­го­нах.

На­ціо­на­лі­сти­чний спектр на­ра­зі роз­дро­бле­ний, а су­ку­пний рей­тинг на­ціо­на­лі­сти­чних по­лі­тсил, вклю­че­них до лі­стин­гу КМІС, ста­но­вив по­над 4%. Утім, він, оче­ви­дно, зна­чно за­ни­же­ний, і в ра­зі кон­со­лі­до­ва­но­го по­хо­ду на ви­бо­ри ці пар­тії ма­ють ве­ли­кі шанси та­ки по­тра­пи­ти до пар­ла­мен­ту. Крім то­го, є ви­со­ка ймо­вір­ність по­яви з на­бли­же­н­ням пе­ре­го­нів но­вих, онов­ле­них про­е­ктів у ни­ні­шньо­му вла­дно­му та­бо­рі. Адже ста­рі брен­ди ви­чер­пу­ють се­бе, а вза­єм­не тер­пі­н­ня втра­чає будь-який сенс.

На тра­ди­цій­но­му про­ро­сій­сько­му по­лі май­же по­рів­ну — 10,1% та 9,3% опи­та­них, які ма­ють на­мір узя­ти участь у ви­бо­рах і вже ви­зна­чи­ли­ся, — під­три­му­ють Опо­зи­цій­ний блок та «За жи­т­тя» Ва­ди­ма Ра­бі­но­ви­ча. Остан­ній про­йшов до пар­ла­мен­ту в скла­ді ОБ, але по­тім на­ма­гав­ся ди­стан­ці­ю­ва­ти­ся від ці­єї по­лі­тси­ли й роз­кру­чу­ва­ти вла­сний проект «За жи­т­тя». Однак вре­шті ви­яви­ло­ся, що за ним стир­чать ву­ха Ме­двед­чу­ка. Оскіль­ки остан­ньо­му по­трі­бна кон­со­лі­да­ція про­ро­сій­сько­го еле­кто­ра­ту, щоб ма­ти мо­жли­вість яко­мо­га ре­зуль­та­тив­ні­ше ви­ко­ну­ва­ти зав­да­н­ня сво­го ку­ма Пу­ті­на що­до ти­ску на по­лі­ти­ку Укра­ї­ни зсе­ре­ди­ни, то альянс із ін­ши­ми опо­бло­ків­ця­ми на­ра­зі ви­рі­ше­но від­но­ви­ти.

Єв­ген Му­ра­єв не­що­дав­но за­явив про ви­хід із про­е­кту й за­сну­вав вла­сну пар­тію «На­ші». Йо­го ло­гі­ка від’єд­на­ти­ся від єди­ної си­ли Пів­ден­но­го Схо­ду зро­зумі­ла з огля­ду на мо­жли­вість ви­йти на пар­ла­мент­ські ви­бо­ри як ва­жли­ві­ші й пер­спе­ктив­ні­ші для про­ро­сій­ських сил, ніж пре­зи­дент­ські. Шанси ви­гра­ти остан­ні в п’ятої ко­ло­ни Крем­ля мі­ні­маль­ні, а от здо­бу­ти 25–30% місць у ВР (ра­зом із при­зо­вим фон­дом зав­дя­ки пар­ті­ям, які ту­ди не по­тра­плять) за про­пор­цій­ни­ми спи­ска­ми ви­со­кі. Як і роз­по­ча­ти з цьо­го актив­ну по­лі­ти­чну бо­роть­бу на де­ста­бі­лі­за­цію си­ту­а­ції в кра­ї­ні, на­да­ти за­галь­но­дер­жав­но­го ко­ло­ри­ту мі­сце­вим ви­бо­рам 2020 ро­ку та по­но­ви­ти пе­да­лю­ва­н­ня теми фе­де­ра­лі­за­ції кра­ї­ни.

Для кон­фі­гу­ра­ції май­бу­тньо­го пар­ла­мен­ту ви­со­кий ре­зуль­тат п’ятої ко­ло­ни не­без­пе­чний не так шан­са­ми сфор­му­ва­ти на її осно­ві біль­шість, як зве­де­н­ням до мі­ні­му­му ма­нев­ру у фор­ма­тах прав­ля­чої ко­а­лі­ції. Ли­ше за про­пор­цій­ною ча­сти­ною спи­ску до Вер­хов­ної Ра­ди ма­ють чи­ма­лі шанси по­тра­пи­ти при­найм­ні 9-10 по­лі­тсил. Окрім лі­де­рів, які, про­грав­ши бо­роть­бу за по­са­ду гла­ви дер­жа­ви, пра­гну­ти­муть зро­би­ти го­лов­ни­ми в кра­ї­ні свої про­е­кти, не­ста­біль­но­сті до­да­ва­ти­ме очі­ку­ва­но за­ве­ли­кий вплив на про­ве­де­ні до пар­ла­мен­ту по­лі­тси­ли їх спон­со­рів- олі­гар­хів. Якщо до скла­ду ВР зно­ву му­си­ти­муть увійти ма­ло не всі про­єв­ро­пей­ські по­лі­ти­чні си­ли, то це різ­ко ускла­днить ви­ро­бле­н­ня та про­ве­де­н­ня клю­чо­вих рі­шень. А та­кож ство­рить за­ле­жність від ім­пуль­сив­них і зу­мов­ле­них по­лі­ти­чни­ми ам­бі­ці­я­ми мі­но­ри­та­рі­їв ви­мог. Одно­зна­чно зро­ста­ти­ме тур­бу­лен­тність, слаб­ша­ти­ме стій­кість і ко­ро­тша­ти­ме жи­т­тя уря­до­вих ко­а­лі­цій. На­при­клад, уже те­пер оче­ви­дно, що вкрай скла­дно бу­де до­сяг­ти три­ва­лих до­мов­ле­но­стей у чо­ти­ри­ку­тни­ку По­ро­шен­ко — Ти­мо­шен­ко — Гри­цен­ко — Са­до­вий не­за­ле­жно від то­го, хто яку по­са­ду з них обі­йма­ти­ме.

У та­ких умо­вах зро­сте і ймо­вір­ність кар­ди­наль­ної змі­ни Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни «під се­бе» основ­ни­ми суб’єкта­ми кон­флі­кту. Чин­на ж її ре­да­кція схо­жа на кар­тко­вий бу­ди­но­чок, який у будь-який момент мо­же ру­хну­ти від «по­ди­ху» за­ці­кав­ле­ної си­ли, го­то­вої ви­яви­ти на­ле­жну по­лі­ти­чну во­лю. Основ­ний За­кон так і не став ре­зуль­та­том за­галь­но­на­ціо­наль­но­го кон­сен­су­су, а ли­ше се­рії ви­му­ше­них ком­про­мі­сів по­лі­ти­чних акто­рів у про­це­сі бо­роть­би за вла­ду. Якщо во­на три­ва­ти­ме, йо­го ціл­ком мо­жуть пе­ре­гля­ну­ти з іні­ці­а­ти­ви агре­сив­ні­шої сто­ро­ни про­ти­сто­я­н­ня. Тим біль­ше, що Кон­сти­ту­ція за остан­ні пів­то­ра де­ся­ти­лі­т­тя про­йшла стіль­ки рі­зних пер­тур­ба­цій, що на­ра­зі пе­ре­бу­ває фа­кти­чно у під­ві­ше­но­му з юри­ди­чно­го по­гля­ду ста­ні. З одно­го бо­ку, діє рі­ше­н­ня КСУ ча­сів пре­зи­дент­ства Яну­ко­ви­ча, яким ухва­ле­ний під час По­ма­ран­че­вої ре­во­лю­ції За­кон № 2222–IV від 8 гру­дня 2004-го (що­до змін до Основ­но­го За­ко­ну) ви­зна­но «та­ким, що не від­по­від­ає Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни у зв’яз­ку з по­ру­ше­н­ням кон­сти­ту­цій­ної про­це­ду­ри йо­го роз­гля­ду та ухва­ле­н­ня». З дру­го­го — По­ста­но­ва Вер­хов­ної Ра­ди від 22 лю­то­го 2014 ро­ку, якою під час Ре­во­лю­ції гі­дно­сті бу­ло ви­зна­но чин­ни­ми по­ло­же­н­ня Кон­сти­ту­ції 1996-го зі змі­на­ми та до­пов­не­н­ня­ми від 8 гру­дня 2004 ро­ку.

По­вто­ре­н­ня в гі­пер­тро­фо­ва­ній фор­мі не­га­тив­них на­слід­ків про­ти­сто­я­н­ня зраз­ка 2008–2010-го, яке за­вер­ши­ло­ся ре­ван­шем ре­гіо­на­лів, у ни­ні­шніх умо­вах стри­му­ва­н­ня ро­сій­ської агре­сії ку­ди біль­ше за­гро­жує кра­ї­ні, ніж 20 ро­ків то­му. Фра­гмен­та­ція пар­ла­мен­ту й за­го­стре­н­ня по­лі­ти­чної бо­роть­би збіль­шу­ва­ти­муть мо­жли­во­сті для ма­ні­пу­лю­ва­н­ня як де­пу­тат­ським кор­пу­сом, так і за­ле­жни­ми від ньо­го ор­га­на­ми ви­ко­нав­чої вла­ди в цен­трі та на мі­сцях із бо­ку за­ку­лі­сних грав­ців. Та­ке се­ре­до­ви­ще мо­же ви­яви­ти­ся одним із най­спри­я­тли­ві­ших і для ло­бі­ю­ва­н­ня сце­на­рі­їв фе­де­ра­лі­за­ції Укра­ї­ни. Зокре­ма, в опи­са­них ре­а­лі­ях по­нов­ле­н­ня по­лі­ти­чно­го та інституційного про­ти­сто­я­н­ня не­за­ле­жно від шан­сів по­тра­пи­ти до пар­ла­мен­ту (а во­ни є ве­ли­ки­ми в скла­ді об’єд­на­ної по­лі­тси­ли) Ві­ктор Ме­двед­чук, як розробник по­пе­ре­дньої бомби упо­віль­не­ної дії під ме­ха­ні­зми функціонування дер­жав­но­го апа­ра­ту у 2004 ро­ці, ма­ти­ме ви­со­кий шанс завершити розпочате то­ді.

Ви­хо­дом із си­ту­а­ції мо­же ста­ти ли­ше за­вча­сне, тоб­то ще до ви­бо­рів пре­зи­ден­та та пар­ла­мен­ту, вне­се­н­ня змін до Кон­сти­ту­ції, які уне­мо­жли­ви­ли б кон­флікт між клю­чо­ви­ми ор­га­на­ми вла­ди. Пе­ре­тво­ри­ли б її ін­сти­ту­ти із сто­рін кон­флі­кту за пов­но­ва­же­н­ня на ефе­ктив­ний і зба­лан­со­ва­ний ін­стру­мент про­ве­де­н­ня дер­жав­ної по­лі­ти­ки та за­по­бі­жник тор­пе­ду­ван­ню Укра­ї­ни.

У РА­ЗІ ПО­ВЕР­НЕ­Н­НЯ ДО ІНСТИТУЦІЙНОГО ПРО­ТИ­СТО­Я­Н­НЯ ВІ­КТОР МЕ­ДВЕД­ЧУК, ЯК РОЗРОБНИК БОМБИ СПОВІЛЬНЕНОЇ ДІЇ 2004-ГО ПІД МЕ­ХА­НІ­ЗМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕР­ЖА­ВИ, ОТРИ­МАЄ ШАНС ЗАВЕРШИТИ РОЗПОЧАТЕ

Хи­ткий ба­ланс. Ни­ні­шні фа­кто­ри пре­зи­дент­сько­го до­мі­ну­ва­н­ня в умо­вах пар­ла­мент­сько- пре­зи­дент­ської Кон­сти­ту­ції мо­жуть зни­кну­ти пі­сля ви­бо­рів не­за­ле­жно від то­го, хто ста­не гла­вою дер­жа­ви

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.