Спе­ка як до­по­мо­га в на­вчан­ні

Три­ва­ла спе­ка, ви­па­ле­ні сон­цем по­ля, пе­ре­со­хлі рі­ки, над­то те­плі озе­ра — зда­є­ться, пі­сля цьо­го тро­пі­чно­го лі­та ми ра­птом ста­ли кра­ще усві­дом­лю­ва­ти про­бле­му з клі­ма­том. Однак змі­ню­є­ться не ли­ше він, а й ми

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення - Анет­те Про­зі­нґер, Die Welt

Гло­баль­ні й ін­ди­ві­ду­аль­ні уро­ки клі­ма­ти­чних змін

Остан­ні мі­ся­ці бу­ли при­свя­че­ні клі­ма­ту. Спо­ча­тку Мі­ж­уря­до­ва гру­па екс­пер­тів із пи­тань змін клі­ма­ту пред­ста­ви­ла звіт про на­слід­ки на­грі­ва­н­ня Зем­лі. Від­то­ді ми зна­є­мо, що зро­ста­н­ня тем­пе­ра­ту­ри вже на­віть на пів­гра­ду­са мо­же ста­ти вбив­чим для всіх ко­ра­лів, чи­слен­них ви­дів тва­рин і міль­йо­нів лю­дей, які стра­жда­ти­муть від по­ве­ней, по­сух та го­ло­ду. Са­ме то­го дня Но­бе­лів­ську пре­мію за до­ся­гне­н­ня в га­лу­зі еко­но­мі­ки отри­мав аме­ри­кан­ський вче­ний Ві­льям Нор­дга­ус, який уже ду­же дав­но по­чав до­слі­джу­ва­ти вплив змі­ни клі­ма­ту на еко­но­мі­ку.

Пі­зні­ше мі­ні­стри еко­ло­гії кра­їн ЄС по­го­ди­ли­ся на змен­ше­н­ня ав­то­мо­біль­них ви­ки­дів до 2030 ро­ку на 35% — за­над­то ма­ло для Ні­дер­лан­дів, які не мо­жуть со­бі до­зво­ли­ти під­ня­т­тя рів­ня мо­ря. Во­дно­час у Бер­лі­ні за­про­ва­ди­ли за­бо­ро­ну на ав­то­мо­бі­лі з ди­зель­ни­ми дви­гу­на­ми. У те­ле­пе­ре­да­чі Deutschlandtrend по­ка­за­ли сю­жет про те, що 74% нім­ців вва­жа­ють по­лі­ти­ку уря­ду що­до клі­ма­ту за­слаб­кою. А не­що­дав­но оше­ле­ше­ні бер­лін­ці до­від­а­ли­ся, що сто­ли­ця отри­має 200 но­вих дво­по­вер­хо­вих ав­то­бу­сів, усі на ди­зель­но­му па­ли­ві. На до­да­чу в ба­га­тьох ча­сти­нах кра­ї­ни впер­то сві­ти­ло сон­це — ти­ждень лі­та по­се­ред жов­тня. Чу­до­во. І тро­хи мо­то­ро­шно. Так, на­че са­ме не­бо хо­че ви­па­ли­ти нам на шкі­рі на­га­ду­ва­н­ня про клі­ма­ти­чну про­бле­му.

До­те­пер лю­ди ре­а­гу­ва­ли на це рад­ше не над­то чуй­но. Усі зна­ють, що змі­на клі­ма­ту — це пе­кель­ний ви­клик. Над­зви­чай­но ри­зи­ко­ва­но не зва­жа­ти на ньо­го. Але вда­ва­ти­ся до сер­йо­зних за­хо­дів теж ри­зи­ко­ва­но. Еко­но­мі­чні ін­те­ре­си, ро­бо­чі мі­сця, не­об­хі­дність пе­ре­о­сми­сле­н­ня, брак те­хно­ло­гій — є так ба­га­то при­чин ні­чо­го не ро­би­ти! Якою має бу­ти від­по­від­на ре­а­кція на про­бле­му — су­пе­ре­чки про це то­ча­ться впро­довж де­ся­ти­літь. Уже дав­но клі­ма­ти­чні змі­ни — не те­ма для жва­вих за­стіль­них бе­сід у ко­лі дру­зів.

Так бу­ло до 2018-го. Але й до Ні­меч­чи­ни ді­йшло тро­пі­чне лі­то. Спе­ка як по­стій­ний стан. Ви­па­ле­ні сон­цем по­ля. Пе­ре­со­хлі рі­ки. Над­то те­плі озе­ра. І тут по­чи­на­є­ться, ра­птом су­пер­ну­дну те­му «еко­ло­гі­чно­го слі­ду» обго­во­рю­ють за сто­лом у їдаль­ні, ко­ле­ги ви­яв­ля­ю­ться про­тив­ни­ка­ми між­мі­ських авіа­рей­сів у ме­жах кра­ї­ни, еле­ктро­мо­біль су­сі­да біль­ше не зда­є­ться ди­ва­цтвом, а ціл­ком ре­аль­ною аль­тер­на­ти­вою. Ра­птом ба­га­то що ста­ви­ться під пи­та­н­ня: чи так уже по­трі­бні ящи­ки з мі­не­раль­ною во­дою, спо­жи­ва­н­ня еле­ктро­енер­гії, пла­сти­ко­ві па­ке­ти?

Хі­ба не на­їв­но ду­ма­ти, що від­мо­вою від авіа­рей­сів на ко­ро­ткі від­ста­ні та пе­ре­хо­дом на бам­бу­ко­ву зу­бну щі­тку мо­жна вря­ту­ва­ти сві­то­вий клі­мат? На­їв­но та на­віть не­му­дро. Щоб при­пи­ни­ти на­грі­ва­н­ня Зем­лі, по­трі­бні ра­ди­каль­на пе­ре­бу­до­ва пра­кти­чно всіх еко­но­мі­чних га­лу­зей, ре­во­лю­ція у ви­до­бу­тку енер­гії та ду­же ба­га­то те­хно­ло­гі­чних ін­но­ва­цій. Не ли­ше в Ні­меч­чи­ні або Єв­ро­пі, а скрізь. Без США та Ки­таю клі­ма­ти­чні змі­ни не спи­ни­ти.

Во­дно­час ко­ли лю­ди по­чи­на­ють го­во­ри­ти про від­мо­ву від рей­сів на ко­ро­ткі ди­стан­ції, то це не так і без­глу­здо. Адже спро­ба до­лу­чи­ти­ся — зав­жди до­брий знак. Хоч і ві­до­мо, що по­ло­тня­ний мі­ше­чок не стри­має на­грі­ва­н­ня зем­лі ні на міль­йон­ну час­тку гра­ду­са, лю­ди бе­руть йо­го із со­бою до су­пер­мар­ке­ту. Тут є сим­во­лі­ка: по­ка­за­ти, що зро­зу­мів. Ін­ко­ли пе­ре­о­сми­сле­н­ня мо­же бу­ти на­віть при­єм­ним. Ба­га­то хто, змі­нив­ши ав­тів­ку на ве­ло­си­пед, спри­ймає це як пе­ре­ва­гу. А ще йде­ться про са­мо­ствер­дже­н­ня: я хо­чу ма­ти май­бу­тнє, от­же, бе­ру участь у йо­го фор­му­ван­ні. Зві­сно, гло­баль­ні кри­зи мо­жна ви­рі­ши­ти тіль­ки гло­баль­но. Але це не озна­чає, що ми при­ре­че­ні на ін­ди­ві­ду­аль­ну па­сив­ність. Той, хто до­зво­ляє, щоб йо­го тор­кнув­ся кон­флікт, схо­че взя­ти участь у йо­го ви­рі­шен­ні. Це свід­чить про по­чу­т­тя від­по­від­аль­но­сті. А її бе­ре на се­бе той, хто ще чо­гось че­кає від жи­т­тя. 50 ро­ків то­му ба­га­то чо­го не­мо­жли­во бу­ло со­бі уяви­ти. Над­то не­зру­чним, аске­ти­чним чи про­сто бо­же­віль­ним ви­да­ло­ся б то­ді лю­дям те, що ми ціл­ком при­ро­дно ро­би­мо сьо­го­дні: за­сті­бу­ва­ти ре­мінь без­пе­ки в ав­то, не ку­ри­ти в ре­сто­ра­нах, при­би­ра­ти за со­ба­кою на про­гу­лян­ці. Де­які з цих спосо­бів по­ве­дін­ки вда­ло­ся за­про­ва­ди­ти за до­по­мо­гою сан­кцій, ін­ші про­сто так. Але на­сам­пе­ред во­ни ста­ють за­галь­но­прийня­ти­ми зав­дя­ки то­му, що ба­га­то хто усві­дом­лює їх не­об­хі­дність. Змі­нив­ся час. Ось і те­пер у лю­дей з’яв­ля­є­ться осо­би­сте став­ле­н­ня до змі­ни клі­ма­ту, во­ни вно­сять не­д­опу­ще­н­ня гло­баль­ної кри­зи у вла­сний жит­тє­вий проект, за­без­пе­чу­ють май­бу­тнє.

Без­за­пе­ре­чні до­ка­зи. Че­рез над­зви­чай­не по­те­плі­н­ня в Єв­ро­пі змі­лі­ли рі­чки, що зу­пи­ни­ло рух ван­та­жних су­ден

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.