ВІЙ­НИ МАЙБУТНЬОГО

Ukrainskiy Tyzhden - - FRONT PAGE - Юрій Ла­па­єв

У 1949-му в одно­му з ін­терв’ю Аль­берт Айн­штайн ска­зав, що в че­твер­тій сві­то­вій вій­ні лю­ди во­ю­ва­ти­муть уже ка­мі­н­ням і пал­ка­ми. Так він влу­чно оха­ра­кте­ри­зу­вав усі стра­хи дов­ко­ла мо­жли­во­го ядер­но­го кон­флі­кту між то­ді­шні­ми су­пер­дер­жа­ва­ми США та СРСР. За дов­гі ча­си хо­ло­дної вій­ни люд­ство кіль­ка ра­зів опи­ня­ло­ся на ме­жі по­ча­тку цьо­го кон­флі­кту пе­ре­ва­жно че­рез ви­пад­ко­во­сті або те­хні­чні про­бле­ми вій­сько­вих си­стем. На­яв­но­го ядер­но­го ар­се­на­лу двох кра­їн бу­ло до­ста­тньо для га­ран­то­ва­но­го зни­ще­н­ня пла­не­ти. То­ді по­лі­ти­чним лі­де­рам ви­ста­чи­ло здо­ро­во­го глу­зду не на­ти­сну­ти на чер­во­ну кно­пку. Із за­вер­ше­н­ням хо­ло­дної вій­ни та роз­па­дом СРСР бор­ці за мир зі­тхну­ли з по­лег­ше­н­ням. Зда­ва­ло­ся, що за­гро­за но­вої сві­то­вої вій­ни ми­ну­ла, а по­пе­ре­ду на люд­ство че­ка­ють ста­лий вза­є­мо­ви­гі­дний роз­ви­ток і дру­жба. Утім, про­бле­ма ні­ку­ди не зни­кла, хо­ча й бу­ла на пев­ний час від­тер­мі­но­ва­на. Пе­ре­ду­мо­ви, які ко­лись існу­ва­ли за ча­сів Пер­шої та Дру­гої сві­то­вих війн, — мрії про ре­ванш за по­пе­ре­дні по­раз­ки, ба­жа­н­ня змі­ни­ти на­яв­ний сві­то­вий лад на свою ко­ристь, а го­лов­не — на­яв­ність сил та ре­сур­сів для вті­ле­н­ня цих ба­жань, — є й те­пер. Зав­дя­ки ро­кам на­фто­при­бу­тків на гео­по­лі­ти­чну аре­ну по­вер­ну­ла­ся Ро­сія зі сво­ї­ми не­о­ім­пер­ськи­ми пла­на­ми. Ки­тай має ам­бі­ції ста­ти чи­мось біль­шим, ніж про­сто сві­то­вою ма­ну­фа­кту­рою. США, хоч і при­пу­ска­ю­ться по­ми­лок у між­на­ро­дній по­лі­ти­ці, ще за­над­то по­ту­жні, щоб на них не зва­жа­ти. Не мен­шу стур­бо­ва­ність ви­кли­ка­ють Іран, Па­ки­стан, Ін­дія та Пів­ні­чна Ко­рея. Зви­чай­но, мас­штаб їхніх ам­бі­цій не мо­жна по­рів­ню­ва­ти з над­дер­жа­ва­ми, але їхні роз­роб­ки та ри­то­ри­ка лі­де­рів теж на­тя­ка­ють на не зов­сім па­ци­фіст­ські на­строї.

Якою мо­же бу­ти вій­на майбутнього? Перш ніж шу­ка­ти від­по­відь, тре­ба за­зна­чи­ти, що на окре­мих ді­лян­ках гло­баль­но­го фрон­ту во­на вже дав­но три­ває. Про­сто за­мість кла­си­чних тан­ко­вих кли­нів у бій ідуть мас-ме­діа, під­ку­пле­ні по­лі­ти­ки, а уда­рів зав­да­ють тор­го­вель­ни­ми ми­та­ми. Її на­зи­ва­ють вій­ною но­во­го по­ко­лі­н­ня, або гі­бри­дною. І клю­чо­ви­ми в ній ста­ють не­вій­сько­ві ме­то­ди. Та щоб зро­зу­мі­ти, як во­ю­ва­ти­муть у на­сту­пній вій­ні, мо­жна по­ди­ви­ти­ся на те, у які са­ме сфе­ри ін­ве­сту­ють про­від­ні кра­ї­ни сві­ту.

Одним із най­пер­спе­ктив­ні­ших на­пря­мів сьо­го­дні є роз­роб­ка рі­зно­ма­ні­тних без­пі­ло­тних апа­ра­тів. І якщо кіль­ка ро­ків то­му йшло­ся ви­клю­чно про лі­таль­ні апа­ра­ти, то ни­ні актив­но роз­ви­ва­ю­ться су­хо­пу­тні, на­дво­дні та на­віть під­во­дні дро­ни. Рік то­му в Спо­лу­че­них Шта­тах бу­ло ство­ре­но пер­ший у сві­ті під­роз­діл під­во­дних без­пі­ло­тни­ків. Пер­ша Еска­дра без­пі­ло­тних під­во­дних ко­ра­блів (Unmanned Undersea Vehicle Squadron One, UUVRON 1), за пла­на­ми, має ви­йти на опе­ра­тив­ну по­ту­жність до 2020-го. Під­во­дні дро­ни мо­жуть ма­ти мо­дуль­ну кон­стру­кцію, під­ла­што­ву­ю­чись до спе­ци­фі­чних зав­дань. Се­ред мо­жли­вих на­пря­мів їхньо­го за­сто- су­ва­н­ня — бо­роть­ба з під­во­дни­ми чов­на­ми, роз­від­ка, про­ти­мін­на ді­яль­ність, за­хист основ­них сил від ди­вер­сан­тів і те­ро­ри­стів. Їхня пе­ре­ва­га — ма­ло­по­мі­тність і зна­чно мен­ша ці­на (де­які зраз­ки мо­жуть ко­шту­ва­ти ли­ше $50 тис.) по­рів­ня­но зі зви­чай­ни­ми під­во­дни­ми чов­на­ми. Крім то­го, у скла­ді аме­ри­кан­сько­го фло­ту вже є най­біль­ший у сві­ті на­дво­дний апа­рат — «Мор­ський ми­сли­вець». Схо­жі пла­ни що­до роз­роб­ки під­во­дних ро­бо­тів має і Пі­дне­бе­сна. У ли­пні цьо­го ро­ку Ки­тай про­вів ви­про­бо­ву­ва­н­ня ці­лої фло­ти­лії з 56 на­дво­дних без­пі­ло­тних су­ден. Для то­го він на­віть ство­рив най­біль­ший у сві­ті мор­ський ви­про­бу­валь­ний по­лі­гон по­бли­зу мі­ста Чжу­хай. Ро­сія не від­стає від лі­де­рів: в оку­по­ва­но­му Кри­му про­хо­дять ви­про­бу­ва­н­ня ав­то­ном­но­го під­во­дно­го апа­ра­ту «Кла­ве­сін-2», анон­со­ва­но ви­ро­бни­цтво дро­на «Сар­ма» для Пів­ні­чно­го мор­сько­го шля­ху. На до­да­чу є про­е­кти на кшталт «Ві­тя­зя», «Су­ро­га­ту», «Ті­ні», «По­сей­до­на» та «Ста­ту­су-6».

Не від­ста­ють і ви­ро­бни­ки по­ві­тря­них без­пі­ло­тни­ків. Крім уже зви­чних мо­де­лей, іде­ться про пе­ре­роб­ку на­яв­них лі­та­ків у ди­стан­цій­но ке­ро­ва­ні. Та­ким шля­хом уже пі­шли Спо­лу­че­ні Шта­ти, роз­по­чав­ши про­ект що­до пе­ре­тво­ре­н­ня спи­са­них ви­ни­щу­ва­чів F-16 на дро­ни для на­сту­пно­го ви­ко­ри­ста­н­ня як мі­ше­ней у на­вчаль­них ці­лях. Роз­гля­да­є­ться ва­рі­ант ство­ре­н­ня без­пі­ло­тної вер­сії F-35. Ве­ли­ка Бри­та­нія по­ка­за­ла про­ект сво­го майбутнього лі­та­ка-ро­бо­та Tempest («Бу­ря»). За сло­ва­ми мі­ні­стра обо­ро­ни Спо­лу­че­но­го Ко­ро­лів­ства Ґе­ві­на Віл­льям­со­на, стра­те­гія по­ля­гає в «збе­ре­жен­ні кон­тро­лю в по­ві­трі як над Бри­та­ні­єю, так і за її кор­до­на­ми та утри­ман­ні лі­дер­ських по­зи­цій у се­кто­рі». Вар­тість про­е­кту оці­ню­є­ться у $2,6 млрд. Улі­тку цьо­го ро­ку Пе­кін по­ка­зав фо­то мо­де­лі без­пі­ло­тни­ка «Чор­ний меч», у яко­му мо­жна впі­зна­ти еле­мен­ти су­ча­сних аме­ри­кан­ських лі­та­ків. Утім, цей анонс мо­же бу­ти ли­ше де­з­ін­фор­ма­ці­єю, щоб сплу­та­ти пла­ни кон­ку­рен­тів.

Пра­кти­чно всі основ­ні кра­ї­ни — ви­ро­бни­ки вій­сько­вої те­хні­ки по­ка­за­ли свої про­то­ти­пи на­зем­них ро­бо­ти­зо­ва­них пла­тформ. Від від­вер­то ку­ме­дних про­е­ктів на кшталт ро­бо­та кон­цер­ну «Ка­ла­шні­ков», яко­го пред­ста­ви­ли під час ро­сій­сько­го фо­ру­му «Ар­мія-2018», до ціл­ком зда­тних до­по­мог­ти вій­ську на по­лі бою, як-от укра­їн­ський «Фан­том», аме­ри­кан­ський SWORDS чи ізра­їль­ський Guardium. Пев­ним сим­біо­зом ро­бо-

ВІЙ­НА МАЙБУТНЬОГО, ЯКА ВКЛЮ­ЧА­ТИ­МЕ КІ­БЕ­РА­ТА­КИ, ІН­ФОР­МА­ЦІЙ­НО-ПСИ­ХО­ЛО­ГІ­ЧНУ ОБРОБ­КУ, УДА­РИ ВИ­СО­КО­ТО­ЧНОЇ ГІ­ПЕР­ЗВУ­КО­ВОЇ ЗБРОЇ ТА ПРИ­ДУ­ШЕ­Н­НЯ ОБО­РО­НИ БЕЗ­ПІ­ЛО­ТНИ­КА­МИ, МО­ЖЕ ТРИ­ВА­ТИ ЛІ­ЧЕ­НІ ГО­ДИ­НИ. ЦЯ НО­ВА ВІЙ­НА ПЕ­РЕ­ВА­ЖНО ВІД­БУ­ВА­ТИ­МЕ­ТЬСЯ НЕ­ПО­МІ­ТНО ДЛЯ ПЕ­РЕ­СІ­ЧНО­ГО ОКА

то­те­хні­ки та лю­ди­ни є про­е­кти що­до ство­ре­н­ня ек­зо­ске­ле­тів, та­ких як ONYX чи TALOS, які да­ють на­дмо­жли­во­сті в си­лі та швид­ко­сті бій­цям. У та­кі ко­стю­ми, за за­ду­мом, ма­ють бу­ти вдя­гну­ті спец­при­зна­чен­ці, які в гі­бри­дних вій­нах майбутнього ві­ді­гра­ва­ти­муть де­да­лі біль­шу роль.

По­ява та­кої те­хні­ки мо­же до­ко­рін­но змі­ни­ти та­кти­ку та стра­те­гію ве­де­н­ня бо­йо­вих дій. Най­імо­вір­ні­ший сце­на­рій — актив­не за­сто­су­ва­н­ня ці­лих ро­їв ма­ло­ро­змір­них без­пі­ло­тних апа­ра­тів, очо­лю­ва­них лю­ди­ною-ко­ман­ди­ром. При чо­му опе­ра­тор мо­же пе­ре­бу­ва­ти як усе­ре­ди­ні би­тви, так і за кіль­ка ти­сяч кі­ло­ме­трів від по­дій. У цьо­му сен­сі су­ча­сна вій­на де­да­лі біль­ше пе­ре­тво­рю­є­ться на комп’ютер­ну гру, щось на кшталт стра­те­гії ре­аль­но­го ча­су, у якій всі си­ли — від бій­ця на пе­ре­до­вій до су­пу­тни­ка в ко­смо­сі — об’єд­на­ні в єди­ну ін­фор­ма­цій­ну ме­ре­жу. Не­дар­ма Спо­лу­че­ні Шта­ти пла­ну­ють шу­ка­ти сво­їх май­бу­тніх пі­ло­тів зав­дя­ки он­лайн-грі-си­му­ля­то­ру. Го­лов­не при цьо­му не вті­ли­ти в жи­т­тя аме­ри­кан­ський фільм «Во­єн­ні ігри» («Wargames», 1987), у яко­му хло­пець грав­ся в комп’ютер­ну гру, а на­справ­ді ви­пад­ко­во ді­став до­ступ до си­стем управ­лі­н­ня ядер­ним озбро­є­н­ням і ма­ло не за­пу­стив ра­ке­ти по СРСР.

Во­дно­час ви­ко­ри­ста­н­ня ро­бо­тів по­ру­шує одне сер­йо­зне пи­та­н­ня — від­по­від­аль­ність за ухва­ле­н­ня рі­шень. Іна­кше ка­жу­чи, хто на­ти­ска­ти­ме на спу­ско­вий га­чок. На­яв­ні ни­ні кон­це­пції по­кла­да­ють від­по­від­аль­ність на лю­ди­ну. Однак ха­ра­ктер су­ча­сних війн та­кож пе­ред­ба­чає, що че­рез роз­ви­ток за­со­бів ра­діо­еле­ктрон­ної бо­роть­би дро­ни мо­жуть ли­ши­ти­ся без зв’яз­ку, сам на сам із про­тив­ни­ком, і в та­ких умо­вах ма­ють ді­я­ти са­мо­стій­но для ви­ко­на­н­ня по­став­ле­но­го зав­да­н­ня. Ще біль­ше про­блем ви­ни­кає за умо­ви різ­кої змі­ни опе­ра­тив­них об­ста­вин (по­ява но­вих або змі­на прі­о­ри­те­ту на­яв­них ці­лей, про­ти­дія ви­со­ко­мо­біль­но­му про­тив­ни­ку). Як по­во­ди­ти­му­ться ро­бо­ти в та­ких умо­вах, чи бу­дуть аде­ква­тни­ми рі­ше­н­ня шту­чно­го ін­те­ле­кту, зре­штою, ко­го са­ме дрон зни­щить сво­їм уда­ром — на­ра­зі ри­то­ри­чні пи­та­н­ня. На них по­ки що шу­ка­ють від­по­віді пе­ре­ва­жно ре­жи­се­ри фан­та­сти­чних філь­мів жа­хів.

Що­до бо­йо­во­го за­сто­су­ва­н­ня кі­бер­про­сто­ру та­кож ча­сто ви­ни­кає біль­ше пи­тань, ніж є від­по­від­ей. На від­мі­ну від кон­вен­цій­но­го озбро­є­н­ня кі­бер­зброя та ха­ке­ри пра­кти­чно не кон­тро­льо­ва­ні. Ство­ре­н­ня та за­сто­су­ва­н­ня комп’ютер­них ві­ру­сів мо­же ко­шту­ва­ти ли­ше со­тні до­ла­рів, від­бу­ва­є­ться це не­по­мі­тно й за­гро­жує не­пе­ре­дба­чу­ва­ни­ми на­слід­ка­ми. Втра­ти від шкі­дли­во­го ПЗ уна­слі­док ата­ки об’єктів кри­ти­чної ін­фра­стру­кту­ри мо­жна по­рів­ня­ти з ядер­ною збро­єю, але на від­мі­ну від неї жо­дне між­на­ро­дне ре­гу­лю­ва­н­ня ці­єї сфе­ри по­ки що не є ре­аль­ним. Крім то­го, якщо роз­роб­ка зга­да­них ви­ще без­пі­ло­тни­ків по­тре­бує на­яв­но­сті на­у­ко­вої ба­зи, роз­ви­ну­тої вій­сько­вої ін­ду­стрії, три­ва­ло­го ча­су на мо­де­лю­ва­н­ня та ви­про­бу­ва­н­ня, то ство­ре­н­ня ві­ру­сів мо­же до­зво­ли­ти со­бі на­віть та­ка не над­то ви­да­тна в на­у­ко­во­му та фі­нан­со­во­му сен­сі кра­ї­на, як Пів­ні­чна Ко­рея. Річ, яка пев­ним чи­ном пов’язує ке­ру­ва­н­ня без­пі­ло­тни­ка­ми та кі­бер­зброю, — це ма­си­ви да­них. Мо­жли­во­сті що­до оброб­ки Big Data ста­ють клю­чо­ви­ми в су­ча­сно­му сві­ті. Як для мир­них вче­них або мар­ке­то­ло­гів, так і для вій­сько­вих. І якщо кіль­ка де­ся­ти­літь во­єн­на міць дер­жа­ви ви­зна­ча­ла­ся ка­лі­бра­ми та ме­га­тон­на­ми, то те­пер та­ку са­му роль ві­ді­гра­ють гі­га­фло­пси — по­ка­зни­ки швид­ко­дії су­пер­комп’юте­рів (див. «Су­пер­зброя») . Тор­го­вель­на вій­на між США та КНР, яка роз­гор­ну­ла­ся остан­нім ча­сом, має, крім еко­но­мі­чних ці­лей, і вій­сько­ві: зу­пи­ни­ти про­грес Пе­кі­на у сфе­рі шту­чно­го ін­те­ле­кту та об­чи­слень. Пі­дне­бе­сна, сво­єю чер­гою, не ра­хує гро­шей і зу­силь у но­вій гон­ці озбро­єнь (див. «Би­тва за гі­га­фло­пси») . По­ки що ві­до­мо про вну­трі­шнє ви­ко­ри­ста­н­ня цих об­чи­слю­валь­них по­ту­жно­стей: си­сте­ма сте­же­н­ня за вла­сни­ми гро­ма­дя­на­ми КНР — одна з най­ро­з­ви­ну­ті­ших у сві­ті. Як Пе­кін ви­ко­ри­стає свої су­пер­комп’юте­ри за ме­жа­ми кра­ї­ни, по­ка­же час.

Зви­чай­но, по­руч із від­но­сно фан­та­сти­чни­ми за­со­ба­ми роз­ви­ва­ю­ться й зви­чні­ші ви­ди озбро­єнь. Ро­сія ро­бить акцент на ство­рен­ні гі­пер­зву­ко­во­го ра­ке­тно­го озбро­є­н­ня для по­до­ла­н­ня за­со­бів ППО умов­но­го про­тив­ни­ка, а для за­хи­сту

сво­їх сил роз­ви­ває ком­пле­кси ра­діо­еле­ктрон­ної бо­роть­би. Спо­лу­че­ні Шта­ти по­чи­на­ють про­е­кти що­до вдо­ско­на­ле­н­ня ар­ти­ле­рії, Ки­тай роз­ви­ває вла­сну про­гра­му авіа­но­сців, а Іран з Пів­ні­чною Ко­ре­єю хи­зу­ю­ться но­ви­ми ба­лі­сти­чни­ми ра­ке­та­ми. Та­кі за­со­би мо­жуть ста­ти ще не­без­пе­чні­ши­ми в по­єд­нан­ні з на­ве­де­ни­ми ви­ще те­хно­ло­гі­я­ми.

Остан­ні впли­ва­ють не тіль­ки на ефе­ктив­ність зброї, во­ни та­кож змі­ню­ють і ча­со­ві ха­ра­кте­ри­сти­ки кон­флі­ктів. По­хід Але­ксан­дра Ма­ке­дон­сько­го до Азії за­брав май­же де­ся­ток ро­ків. Бліц- криг Гі­тле­ра з на­сту­пним за­во­ю­ва­н­ням біль­шої ча­сти­ни Єв­ро­пи три­вав близь­ко ро­ку. Для актив­ної фа­зи ане­ксії Кри­му бу­ло до­ста­тньо ли­ше мі­ся­ця. Вій­на майбутнього, яка вклю­ча­ти­ме кі­бе­ра­та­ки, ін­фор­ма­цій­но-пси­хо­ло­гі­чну оброб­ку, уда­ри ви­со­ко­то­чної гі­пер­зву­ко­вої зброї та при­ду­ше­н­ня обо­ро­ни без­пі­ло­тни­ка­ми, мо­же три­ва­ти лі­че­ні го­ди­ни. При чо­му, на від­мі­ну від ма­льов­ни­чих ба­таль­них сцен ми­ну­ло­го з кра­си­во вдя­гну­ти­ми пол­ка­ми та джентль­мен­ським офі­цій­ним ого­ло­ше­н­ням, ця но­ва вій­на пе­ре­ва­жно від­бу­ва­ти­ме­ться не­по­мі­тно для пе­ре­сі­чно­го ока аж до са­мо­го фі­наль­но­го уда­ру. Від­по­від­но змі­ни­ться й ін­тен­сив­ність її ве­де­н­ня. Во­на ста­не справ­ді сві­то­вою, чи гло­баль­ною: зав­да­ва­ти уда­рів мо­жна бу­де з вла­сних те­ри­то­рій, без обов’яз­ко­во­го ви­су­ва­н­ня до про­тив­ни­ка. Не остан­ню роль у цьо­му ві­ді­гра­ва­ти­муть і ко­смі­чні си­ли, про від­нов­ле­н­ня яких не­що­дав­но за­яв­ляв пре­зи­дент США До­нальд Трамп та які вже офі­цій­но має у скла­ді сво­їх зброй­них сил РФ.

Та­кі осо­бли­во­сті кон­флі­ктів майбутнього по­тре­бу­ва­ти­муть но­вих ко­ман­ди­рів, які го­то­ві до над­зви­чай­но швид­ких змін си­ту­а­ції, до гну­чких дій, зда­тні ми­сли­ти гло­баль­но й аси­ме­три­чно. Зро­сте зна­че­н­ня си­стем зв’яз­ку та управ­лі­н­ня: їхня на­дій­ність та стій­кість до зов­ні­шньо­го втру­ча­н­ня ви­зна­ча­ти­ме до­лю би­тви. Во­дно­час най­ре­зуль­та­тив­ні­шим бу­де кон­флікт, у яко­му сто­ро­на­пе­ре­мо­жець жо­дно­го ра­зу не за­сто­сує кон­вен­цій­ні за­со­би, адже те­пер прі­о­ри­те­тним стає рад­ше здо­бу­т­тя кон­тро­лю над те­ри­то­рі­єю, ніж її то­таль­не зни­ще­н­ня. Як і три­ста ро­ків то­му, гар­ма­ти — це ли­ше ultima ratio.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.