Зо­ря­ні вій­ни-2

Які на­слід­ки для Ро­сії ма­ти­ме но­ва гон­ка озбро­єнь зі США

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Оле­ксандр Кра­мар

Ро­сія та США в но­ві­тній гон­ці озбро­єнь

Не­що­дав­ня за­я­ва пре­зи­ден­та США До­наль­да Трам­па про те, що Спо­лу­че­ні Шта­ти ма­ють на­мір ви­йти з До­го­во­ру про лі­кві­да­цію ра­кет се­ре­дньої та ма­лої даль­но­сті че­рез йо­го три­ва­ле по­ру­ше­н­ня Ро­сі­єю, зда­тна за­пу­сти­ти про­це­си, які для на­шо­го за­хи­сту від ро­сій­ської агре­сії ві­ді­гра­ва­ти­муть зна­чно біль­шу роль, ніж усі до­те­пе­рі­шні обме­же­ні сан­кції про­ти РФ чи по­став­ки зброї в Укра­ї­ну.

Якщо Вашингтон та­ки втя­гне Мо­скву в но­ву пов­но­мас­шта­бну гон­ку озбро­єнь, то це не про­сто при­швид­шить со­ці­аль­но- еко­но­мі­чний, а от­же, і вій­сько­во-по­лі­ти­чний крах зна­чно слаб­шої за СРСР пу­тін­ської Ро­сії. Так са­мо це мо­же від­кри­ти ві­кно мо­жли­во­стей для Укра­ї­ни в за­лу­чен­ні до но­вих аме­ри­кан­ських про­е­ктів про­ти­ра­ке­тної обо­ро­ни й та­ким чи­ном які­сно­му про­ри­ві у вій­сько­во-по­лі­ти­чній спів­пра­ці з Ва­шинг­то­ном. І, не ви­клю­че­но, з’яв­ля­ться сер­йо­зні пер­спе­кти­ви для ко­о­пе­ра­ції з аме­ри­кан­ським ВПК ві­тчи­зня­ної ра­ке­тно­ко­смі­чної га­лу­зі. Ва­жли­во, щоб укра­їн­ське ке­рів­ни­цтво зумі­ло ви­ко­ри­ста­ти най­мен­ші мо­жли­во­сті для цьо­го й щоб на за­ва­ді не ста­ли ве­ли­кі ви­бо­ри 2019 ро­ку.

ПРОМІНЬ НА­ДІЇ

Ши­ро­ке ко­ло дер­жав­них ор­га­нів США вже ді­ста­ло до­ру­че­н­ня про під­го­тов­ку до­по­віді для Кон­гре­су що­до по­ру­шень РФ До­го­во­ру про лі­кві­да­цію ра­кет се­ре­дньої та ма­лої даль­но­сті. Це мо­же ста­ти спу­ско­вим га­чком для не ли­ше чер­го­вих сан­кцій про­ти Ро­сії, а й ре­а­лі­за­ції ам­бі­тних про­грам у га­лу­зі ВПК са­мих США. Ре­спу­блі­кан­ці тра­ди­цій­но за­йма­ли­ся ло­бі­ю­ва­н­ням мас­шта­бних вій­сько­вих про­грам і про­су­ва­н­ням ін­те­ре­сів аме­ри­кан­сько­го ВПК. За ча­сів Ро­наль­да Рейґа­на в 1980-х це бу­ла «Стра­те­гі­чна обо­рон­на іні­ці­а­ти­ва» (СОІ), що вві­йшла в ін­фор­ма­цій­ний про­стір та­кож під по­пу­ляр­ною на­звою «Зо­ря­ні вій­ни». За ча­сів Джор­джа Бу­ша-мо­лод­шо­го у 2000-х — про­гра­ма роз­гор­та­н­ня ПРО.

Оби­два про­е­кти бу­ли згор­ну­ті чи за­галь­мо­ва­ні за де­мо­кра­тів, які при­йшли пі­сля них. Ни­ні, схо­же, го­ту­є­ться но­ва мас­шта­бна про­гра­ма, адже в Адмі­ні­стра­ції Трам­па не да­рем­не ви­рі­ши­ли са­ме за­раз при­пи­ни­ти за­плю­щу­ва­ти очі на вже три­ва­ле по­ру­ше­н­ня угод Крем­лем. Ко­мен­ту­ю­чи своє рі­ше­н­ня, очіль­ник Бі­ло­го до­му пря­мо вка­зав на про­бле­му: «Ро­сія збіль­шує кіль­кість ра­кет ма­ло­го та се­ре­дньо­го ра­ді­у­су дії то­ді, ко­ли нам са­мим це не до­зво­ле­но, і ми не бу­де­мо єди­ни­ми, хто її ви­ко­нує».

У МЗС РФ уже за­яви­ли, що Москві до­ве­де­ться вжи­ва­ти за­хо­дів вій­сько­во-те­хні­чно­го ха­ра­кте­ру в ра­зі ви­хо­ду Спо­лу­че­них Шта­тів із До­го­во­ру. Про­сто ігно­ру­ва­ти та­кі дії Ва­шинг­то­на в Крем­лі в ме­жах ни­ні­шньо­го кур­су на «про­ти­дію до­мі­ну­ван­ню США» про­сто не змо­жуть. Ті, хто пе­да­лю­вав те­му «ядер­но­го по­пе­лу» та «смі­ху Іскан­де­рів», по­тра­пи­ли у вла­сну ж пас­тку май­же то­чно за сце­на­рі­єм кін­ця 70-х — по­ча­тку 80-х ро­ків ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя.

Спе­ку­лю­ю­чи на зо­бов’яза­н­нях із лі­кві­да­ції ра­кет се­ре­дньо­го та ма­ло­го ра­ді­у­су дії за ра­ні­ше укла­де­ни­ми уго­да­ми й бра­ву­ю­чи ядер­ним по­тен­ці­а­лом, Ро­сія пра­гну­ла ком­пен­су­ва­ти втра­ту по­зи­цій на ко­ристь Спо­лу­че­них Шта­тів Аме­ри­ки у зви­чай­них озбро­є­н­нях та актив­не

роз­ши­ре­н­ня по­ля аме­ри­кан­ських со­ю­зни­ків у Цен­траль­но-схі­дній Єв­ро­пі пі­сля по­раз­ки Мо­скви в хо­ло­дній вій­ні. Однак у під­сум­ку во­на, схо­же, отри­має май­же пов­не по­вто­ре­н­ня си­ту­а­ції 40-рі­чної дав­но­сті. То­ді, роз­гор­нув­ши но­ві ра­ке­ти се­ре­дньої даль­но­сті у Єв­ро­пі, СРСР ли­ше спро­во­ку­вав від­по­відь США та кра­їн За­хо­ду, яка ста­ла для ньо­го фа­таль­ною.

За­по­ча­тко­ва­на пре­зи­ден­том Ро­наль­дом Рейґа­ном у бе­ре­зні 1983-го про­гра­ма СОІ менш як за п’ять ро­ків ви­яви­ла не­зда­тність еко­но­мі­ки СРСР ви­три­ма­ти сер­йо­зну гон­ку озбро­єнь. І ви­му­ше­на від­мо­ва від ра­кет се­ре­дньої та ма­лої даль­но­сті ста­ла фа­кти­чним про­ло­гом до се­рії кро­ків, що озна­ча­ли фа­кти­чну ка­пі­ту­ля­цію Ро­сії в хо­ло­дній вій­ні за­га­лом.

Кін­це­вою ме­тою про­гра­ми СОІ бу­ло за­во­ю­ва­н­ня па­нів­них по­зи­цій у ко­смо­сі та ство­ре­н­ня про­ти­ра­ке­тно­го «щи­та» США, зда­тно­го пе­ре­хо­плю­ва­ти та зни­щу­ва­ти ба­лі­сти­чні ра­ке­ти су­про­тив­ни­ка. Зокре­ма, про­ект «Ді­а­ман­то­ва галь­ка», що став скла­до­вою ці­єї про­гра­ми, пе­ред­ба­чав ви­ве­де­н­ня на нав­ко­ло­зем­ну ор­бі­ту си­сте­ми з по­над 4 тис. су­пу­тни­ків, які бу­ли б осна­ще­ні са­мо­стій­ною си­сте­мою на­ве­де­н­ня для зни­ще­н­ня ра­дян­ських ядер­них ра­кет. Хо­ча у від­по­відь на СОІ Мо­сква, як і те­пер, та­кож по­гро­жу­ва­ла ве­ли­кою кіль­кі­стю кон­тр­за­хо­дів, але ні фі­нан­со­во, ні те­хно­ло­гі­чно СРСР не міг ні­чо­го та­ко­го про­ти­ста­ви­ти.

ЗНА­ЧНО СЛАБША

Сьо­го­дні ж спів­від­но­ше­н­ня сил Ро­сії з одно­го бо­ку та США й на­віть їхніх най­ближ­чих со­ю­зни­ків (Ве­ли­ка Бри­та­нія, Ка­на­да та Ав­стра­лія) із дру­го­го не­зрів­нян­но гір­ше для Мо­скви та спри­я­тли­ві­ше для Ва­шинг­то­на з пар­тне­ра­ми, ніж те, що бу­ло по­над тре­ти­ну сто­лі­т­тя то­му. За да­ни­ми SIPRI, ви­тра­ти на обо­ро­ну Аме­ри­ки та її най­ближ­чих со­ю­зни­ків за 2017 рік оці­не­ні у від­по­від­но $610 млрд та $95,3 млрд. На­то­мість вій­сько­ві ви­да­тки РФ ста­но­ви­ли ли­ше $66,3 млрд. Для по­рів­ня­н­ня: на­при­кін­ці хо­ло­дної вій­ни це спів­від­но­ше­н­ня рі­зни­ло­ся на­ба­га­то мен­ше. Зокре­ма, СРСР ви­тра­тив у 1988-му на від­по­від­ні ці­лі $246 млрд, то­ді як США — тіль­ки $293 млрд, три їхні най­ближ­чі со­ю­зни­ки — $50 млрд.

По­при те що еко­но­мі­ка СРСР бу­ла зна­чно по­ту­жні­шою, а ви­тра­ти на ВПК біль­ши­ми, він усе одно не зміг не­сти тя­гар пов­но­мас­шта­бної гон­ки озбро­єнь зі США. До то­го ж, окрім сум вій­сько­вих ви­да­тків, є ще й фа­ктор те­хно­ло­гій, за яки­ми су­ча­сна РФ за­га­лом ду­же від­ста­ла від Спо­лу­че­них Шта­тів та їхніх со­ю­зни­ків.

Спро­би Крем­ля пі­сля при­хо­ду до вла­ди Вла­ді­мі­ра Пу­ті­на фор­су­ва­ти на­ро­ще­н­ня ви­да­тків на обо­ро­ну та роз­ви­ток озбро­єнь да­ли тіль­ки ко­ро­тко­стро­ко­вий обме­же­ний ефект. Прин­ци­по­во по­лі­пши­ти спів­від­но­ше­н­ня ро­сій­ській еко­но­мі­ці про­сто не під си­лу. Так, за час прав­лі­н­ня Пу­ті­на ці ви­тра­ти стрім­ко зро­ста­ли, осо­бли­во під час йо­го пер­ших двох ка­ден­цій ( до втор­гне­н­ня в Гру­зію та сві­то­вої еко­но­мі­чної кри­зи 2008–2009 ро­ків): із $9,2 млрд у 2000-му до $56,2 млрд у 2008-му. При то­му, що ви­тра­ти США зро­сли ли­ше від $301 млрд до $621 млрд, а їхніх най­ближ­чих со­ю­зни­ків — від $50,8 млрд до $103,6 млрд. Пі­сля кри­зи Мо­сква на­ма­га­ла­ся про­дов­жу­ва­ти цей курс: якщо вій­сько­ві ви­да­тки США та со­ю­зни­ків від­то­ді на­віть змен­ши­ли­ся до $596,1 млрд та $97,5 млрд у 2015 ро­ці, то РФ, нав­па­ки, на­ро­сти­ла із $51,5 млрд у 2009-му до $88,4 млрд у 2013-му.

Однак мо­жли­во­стей ро­би­ти це на­да­лі біль­ше не­має: у 2016–2017 ро­ках ті по­ка­зни­ки ви­му­ше­но зно­ву зни­зи­ли­ся від­по­від­но до $69,2 млрд і $66,3 млрд на тлі на­ро­ста­н­ня про­блем у ро­сій­ській еко­но­мі­ці та бю­дже­ті. Це са­ме сто­су­є­ться й дер­жав­них фі­нан­сів РФ. Якщо ще 2012-го був про­фі­ци­тний бю­джет, тоб­то над­хо­дже­н­ня пе­ре­ви­щу­ва­ли ви­тра­ти на по­над $8 млрд, то тіль­ки за три ро­ки — 2015–2017-й — су­ку­пний де­фі­цит ро­сій­сько­го фе­де­раль­но­го бю­дже­ту ся­гнув $97 млрд. Шу­ка­ти ре­сур­си для йо­го по­кри­т­тя стає де­да­лі біль­шою про­бле­мою. Від лю­то­го 2018-го в кра­ї­ні лі­кві­ду­ють ре­зерв­ний фонд, який бу­ло ви­чер­па­но на по­кри­т­тя де­фі­ци­ту держ­бю­дже­ту в по­пе­ре­дні ро­ки.

Ро­сія уже те­пер ви­тра­чає на обо­ро­ну зна­чно біль­шу час­тку сво­го ку­ди мен­шо­го ВВП, ніж США та їхні най­ближ­чі со­ю­зни­ки. Зокре­ма, час­тка ви­трат на обо­ро­ну в РФ, за оцін­кою SIPRI, ста­но­ви­ла 4,3%, то­ді як у Спо­лу­че­них Шта­тах — 3,1%, а у їхніх най­ближ­чих со­ю­зни­ків і то­го мен­ше (в Ав­стра­лії — 2%, у Ве­ли­кій Бри­та­нії — 1,8%, у Ка­на­ді — 1,3%). По­при це, ви­да­тки в ній та най­ближ­чих со­ю­зни­ків на обо­ро­ну то­рік ($705 млрд) пе­ре­ви­щу­ва­ли ви­да­тки РФ ($66,3 млрд) май­же так са­мо, як і у 2008-му (від­по­від­но $724,6 млрд та $56,2 млрд). І в ра­зі роз­гор­та­н­ня мас­шта­бної гон­ки озбро­єнь во­ни ма­ють зна­чно біль­ше ре­зер­вів для пе­ре­мо­ги над РФ, ніж це бу­ло в 1980-х.

Якщо у 1980 ро­ці на­се­ле­н­ня США ста­но­ви­ло 227,2 млн, а СРСР — 264,5 млн, то цьо­го­річ у Спо­лу­че­них Шта­тах во­но зро­сло до 328,1 млн і швид­ко збіль­шу­є­ться, то­ді як у РФ змен­ши­ло­ся до 144,6 млн, і її де­мо­гра­фі­чні про­бле­ми на­ро­ста­ють. Зай­ве ка­за­ти про рі­зни­цю в еко­но­мі­чно­му по­тен­ці­а­лі та про­ду­ктив­но­сті пра­ці, яка за тре­ти­ну сто­лі­т­тя та­кож змі­ни­ла­ся не на ко­ристь Ро­сії. У 1980-х еко­но­мі­ка СРСР, за оцін­ка­ми ЦРУ, ста­но­ви­ла від 40% ( у 1980-му) до 50% ( у 1989-му) еко­но­мі­ки США. На­то­мість у 2018 ро­ці на­віть за па­ри­те­том ку­пі­вель­ної спро­мо­жно­сті — ледь біль­ше як 20% (див. «Зов­сім ін­ше спів­від­но­ше­н­ня сил») .

Крім то­го, на від­мі­ну від 80-х ро­ків ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя сьо­го­дні не про­сто не існує під­кон­троль­ної Москві Ор­га­ні­за­ції Вар­шав­сько­го до­го­во­ру, а й усі її ко­ли­шні уча­сни­ки та зна­чна ча­сти­на ко­ли­шніх ре­спу­блік са­мо­го СРСР — со­ю­зни­ки США по НА­ТО (Ли­тва, Ла­твія, Есто­нія) чи по­ки що по­за ним ( Укра­ї­на, Гру­зія). Ро­сія ни­ні аб­со­лю­тно не­при­ва­бли­ва як со­ю­зник для будь-якої дер-

жа­ви. Ін­те­гра­ція до іні­ці­йо­ва­них нею стру­ктур від­бу­ва­є­ться ли­ше зав­дя­ки по­єд­нан­ню в тих чи тих ком­бі­на­ці­ях еко­но­мі­чно­го, без­пе­ко­во­го й по­лі­ти­чно­го шан­та­жів із бо­ку Крем­ля.

«Со­ю­зни­ка­ми» РФ ста­ють або її вій­сько­ві про­те­кто­ра­ти, ство­ре­ні на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях пост­ра­дян­ських дер­жав (як- от «ДНР», «ЛНР», Аб­ха­зія, Пів­ден­на Осе­тія, При­дні­стров’я), або ди­кта­тор­ські ре­жи­ми, що по­збу­ли­ся під­трим­ки все­ре­ди­ні кра­ї­ни й ма­ють про­бле­ми у від­но­си­нах із нав­ко­ли­шнім сві­том (як Мі­ло­ше­вич у Юго­сла­вії на­при­кін­ці 1990-х, Асад у Си­рії те­пер).

Ро­сія ра­зом із са­те­лі­та­ми має зна­чно гір­ші еко­но­мі­чні по­ка­зни­ки й тро­хи біль­ше ніж 185 млн на­се­ле­н­ня, то­ді як по­тен­ці­ал усіх дер­жав НА­ТО ба­зу­є­ться на роз­ви­ну­ті­шій по­рів­ня­но з РФ еко­но­мі­ці кра­їн та май­же 940 млн жи­те­лів. На­віть у ко­лі най­ближ­чих со­ю­зни­ків США (Ве­ли­ка Бри­та­нія, Ка­на­да та Ав­стра­лія) йде­ться про май­же 460 млн жи­те­лів, еко­но­мі­чна та фі­нан­со­ва ефе­ктив­ність яких у ра­зи біль­ша, ніж РФ чи її са­те­лі­тів. То­му не див­но, що в су­хо­му під­сум­ку всі ар­гу­мен­ти Мо­скви в пре­тен­зії на ре­ванш зво­дя­ться до ата­ві­змів «ве­ли­чно­го ми­ну­ло­го»: ядер­но­го ар­се­на­лу та ста­ту­су по­стій­но­го чле­на РБ ООН.

По­при оче­ви­дну згу­бність для еко­но­мі­ки кра­ї­ни, для са­мо­го ро­сій­сько­го ке­рів­ни­цтва блі­да по­до­ба «гон­ки озбро­єнь», яку сво­го ча­су вів СРСР із США, та­кож є ба­жа­ною в ни­ні­шніх скла­дних умо­вах. Адже в ме­жах «при­вла­сню­ю­чої» со­ці­аль­но- еко­но­мі­чної мо­де­лі, за якою роз­ви­ва­є­ться Ро­сія, ре­жим Пу­ті­на не має аль­тер­на­ти­ви став­ці на ВПК та су­мі­жні з ним га­лу­зі важ­кої ін­ду­стрії, щоб під­три­ма­ти ста­гну­ю­чу еко­но­мі­ку в умо­вах не­пев­них се­ре­дньо­стро­ко­вих пер­спе­ктив на енер­ге­ти­чних рин­ках. Енер­ге­ти­чний се­ктор РФ пе­ре­жи­ває кри­зу, яка, най­імо­вір­ні­ше, ли­ше по­гли­блю­ва­ти­ме­ться під впли­вом остан­ніх сві­то­вих тен­ден­цій.

По­тен­ці­ал на­ро­щу­ва­н­ня фі­зи­чних об­ся­гів ви­до­бу­тку та екс­пор­ту на­фто­га­зо­вої си­ро­ви­ни пе­ре­ва­жно ви­чер­па­но, а став­ка на по­стій­не та швид­ке (бо­дай на рів­ні ди­на­мі­ки 2000-х) зро­ста­н­ня цін на неї не ви­прав­до­ву­є­ться у зв’яз­ку з но­ви­ми про­це­са­ми в енер­ге­ти­ці. По­при ко­ли­ва­н­ня як уго­ру, так і вниз, вар­тість на­фто­га­зо­вих ре­сур­сів за­ли­ша­є­ться ниж­чою по­рів­ня­но з пі­ка­ми не ли­ше 2008 ро­ку (ко­ли вар­тість на­фти пе­ре­ви­щу­ва­ла $140/ба­рель), а й 2014-го (ко­ли во­на під­ні­ма­ла­ся до $110/ба­рель). На­ра­зі їй ледь вда­є­ться фі­ксу­ва­ти­ся ви­ще по­зна­чки в $80, що різ­ко по­гір­шує фі­нан­со­ві мо­жли­во­сті «ве­ли­кої бен­зо­ко­лон­ки» у сві­ті.

Тож за­мі­ну вже те­пер шу­ка­ють у вій­сько­во-про­ми­сло­во­му ком­пле­ксі. При­кла­ди цьо­го є і в ро­сій­ській, і в єв­ро­пей­ській істо­рії. За та­ких умов са­ме мі­лі­та­ри­за­ція, яку пов’язу­ють із по­тре­бою за­хи­сту від «во­ро­жо­го» ото­че­н­ня, мо­же да­ти на пев­ний час дру­ге ди­ха­н­ня ро­сій­ській еко­но­мі­ці. А чер­го­ва гон­ка озбро­єнь зі США та їхні­ми со­ю­зни­ка­ми, по­при без­пер­спе­ктив­ність із по­гля­ду майбутнього ро­сій­ської дер­жа­ви, мо­же роз­гля­да­ти­ся як мо­жли­вість на пев­ний час за­без­пе­чи­ти під­трим­ку пу­тін­сько­му ре­жи­му.

ЗРО­БИ­ТИ ПРАВИЛЬНИЙ ВИ­БІР

На від­мі­ну від Спо­лу­че­них Шта­тів у ста­рій кон­ти­нен­таль­ній Єв­ро­пі на­ра­зі пе­ре­ва­жно не­га­тив­но по­ста­ви­ли­ся до мо­жли­во­сті ви­хо­ду США із До­го­во­ру про лі­кві­да­цію ра­кет ма­лої та се­ре­дньої даль­но­сті. Ни­ні­шня на­дмір­на ува­га до по­зи­ції ста­рої Єв­ро­пи за­ва­жає Укра­ї­ні на шля­ху ті­сні­шої вій­сько­во-по­лі­ти­чної ін­те­гра­ції з єди­ною ре­аль­ною сві­то­вою по­ту­гою, яка зда­тна за­без­пе­чи­ти ефе­ктив­не стри­му­ва­н­ня пу­тін­ської Ро­сії на за­хо­ді Єв­ра­зії. У цих умо­вах укра­їн­ським елі­там і су­спіль­ству ва­жли­во готуватися до рі­шу­чі­шої та по­слі­дов­ні­шої пе­ре­орі­єн­та­ції з Єв­ро­пи, яка пра­гне уни­кну­ти кон­фрон­та­ції з Ро­сі­єю та да­лі шу­ка­ти шля­хів її уми­ро­тво­ре­н­ня, на ті­сні­шу вза­є­мо­дію зі США та їхні­ми най­ближ­чи­ми со­ю­зни­ка­ми в роз­гор­тан­ні про­е­ктів ра­ке­тно­го стри­му­ва­н­ня РФ.

Акти­ві­за­ція ро­бо­ти на аме­ри­кан­сько- бри­тан­сько­му на­прям­ку в кін­це­во­му під­сум­ку ма­ла б на ме­ті роз­мі­ще­н­ня на на­шій те­ри­то­рії їхніх си­стем ПРО та про­по­ну­ва­н­ня актив­ні­шої ко­о­пе­ра­ції у від­по­від­но­му се­кто­рі ра­ке­тно-ко­смі­чної га­лу­зі Укра­ї­ни. Для нас це над­зви­чай­но ва­жли­во з огля­ду на кон­цен­тра­цію Крем­лем ра­ке­тно­го по­тен­ці­а­лу в без­по­се­ре­дній близь­ко­сті від на­ших кор­до­нів і на на­ших оку­по­ва­них Мо­сквою те­ри­то­рі­ях.

Так са­мо по­трі­бно пра­цю­ва­ти з гро­мад­ською дум­кою в Укра­ї­ні, роз’ясню­ю­чи мар­ність спо­ді­вань на те, що з Ро­сі­єю вда­сться до­ся­гну­ти прийня­тних умов спів­існу­ва­н­ня че­рез ком­про­мі­си чи за­ми­ре­н­ня пі­сля від­хо­ду ре­жи­му Пу­ті­на. Оскіль­ки фан­том­ні бо­лі не ли­ше ни­ні­шньої ро­сій­ської елі­ти, а й зна­чної ча­сти­ни су­спіль­ства, яке й при­ве­ло її до вла­ди, зда­тна при­пи­ни­ти тіль­ки пов­на по­раз­ка, а от­же, і зни­ще­н­ня са­мої на­дії на від­ро­дже­н­ня ім­пе­рії, «ве­ли­кої дер­жа­ви» чи тим біль­ше «над­дер­жа­ви» в Ро­сії.

*За 1980 рік да­ні по СРСР **Без тим­ча­со­во оку­по­ва­них РФ те­ри­то­рій Укра­ї­ни, ча­сти­ну з яких офі­цій­на ро­сій­ська ста­ти­сти­ка вра­хо­вує під час оцін­ки на­се­ле­н­ня кра­ї­ни

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.