Рух за віль­ні су­гло­би

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ -

Як ство­ри­ти про­гре­сив­не ком’юні­ті для пен­сіо­не­рів

Рі­зні хо­бі бу­ва­ють у лю­дей у наш час. Хтось ви­ши­ває бі­се­ром, ко­мусь до впо­до­би спів у ду­ші чи на сце­ні, де­хто не­спо­ді­ва­но стає справ­жнім ко­ле­кціо­не­ром: зби­рає пля­шки, цу­кор у сти­ках чи лай­ки в Instagram. А Сер­гій Шку­ро­пат «ко­ле­кціо­нує» актив­них пен­сіо­не­рів. То­чні­ше, во­ни са­мі до ньо­го при­хо­дять — спо­ча­тку ледь пе­ре­су­ва­ю­чи хво­рі но­ги, а зго­дом май­же бі­гом.

Бу­ти мо­ло­дим і здо­ро­вим зав­жди, ма­буть, не­мо­жли­во. Хо­ча, зви­чай­но, хо­че­ться. А ось від­чу­ва­ти се­бе при­найм­ні не ску­тим у ру­сі че­рез хво­рі су­гло­би на­віть у по­ва­жно­му ві­ці ціл­ком ре­аль­но. У цьо­му на вла­сно­му при­кла­ді впев­ни­ли­ся вже со­тні ле­ді та джентль­ме­нів, що спро­бу­ва­ли за­ня­т­тя су­гло­бо­вою гім­на­сти­кою, які вже ба­га­то ро­ків на рі­зних май­дан­чи­ках про­во­дить Сер­гій. «Май­же все жи­т­тя я сам був не ду­же спор­тив­ним, але при­бли­зно 20 ро­ків то­му за­хо­пив­ся одним із ви­дів слов’ян­сько­го ру­ко­па­шно­го бою, пе­ред­усім ме­не ці­ка­ви­ла пси­хо­ло­гія ті­ла. Від­дав стар­шо­го си­на на за­ня­т­тя, але йо­го ви­ста­чи­ло не­на­дов­го, а я за­ли­шив­ся. Ко­ли за­ймав­ся бі­зне­сом в одній із ки­тай­ських ком­па­ній, здо­був до­свід схі­дної фі­ло­со­фії у став­лен­ні до сво­го здо­ров’я. І ви­йшов ось та­кий мікс не­важ­кої у фі­зи­чно­му сен­сі, але ко­ри­сної гім­на­сти­ки для віль­но­го ру­ху су­гло­бів. Слов’ян­ські та ки­тай­ські фі­ло­со­фії до­бре по­єд­ну­ю­ться, бо в нас, хоч і рі­зні тра­ди­ції та уяв­ле­н­ня про світ, але одна­ко­ві ру­ки, но­ги та су­гло­би. Впра­ви не по­тре­бу­ють ба­га­то ча­су, їх мо­жна ро­би­ти в бу­дья­ко­му мі­сці, але во­дно­час це ці­лий ком­плекс, який по­єд­нує в со­бі й ди­халь­ні впра­ви, й еле­мент пси­хо­ло­гі­чно­го роз­сла­бле­н­ня», — роз­по­від­ає Сер­гій.

Утім, за­йма­ти­ся про­сто вдо­ма тіль­ки за­ра­ди під­три­ма­н­ня вла­сно­го здо­ров’я ви­яви­ло­ся за­ма­ло. Сер­гій по­чав за­йма­ти­ся на від­кри­то­му май­дан­чи­ку ста­діо­ну, по­тім, ко­ли у від­да­ле­но­му мі­кро­ра­йо­ні Ба­хму­та від­кри­ли новий мі­ні-май­дан­чик, ра­зом із ро­ди­ною роз­кле­їв ого­ло­ше­н­ня, за­про­шу­ю­чи на ра­ні­шню ру­хан­ку. За­ня­т­тя бу­ли без­пла­тни­ми, то­му від уча­сни­ків ви­ма­га­ло­ся ли­ше ба­жа­н­ня. Не­спо­ді­ва­но на­віть для ньо­го са­мо­го ду­же швид­ко сфор­му­ва­ла­ся гру­па спортс­ме­нів-лю­би­те­лів, се­ред яких ви­яви­ло­ся ба­га­то лі­тніх лю­дей. «Із ві­ком по­над усе стра­жда­ють са­ме су­гло­би, а лю­ди, на­віть ті, хто по­стій­но за­йма­є­ться спор­том, ча­сто від­да­ють пе­ре­ва­гу тре­ну­ван­ню м’язів. І, на жаль, за­мість по­лі­пше­н­ня здо­ров’я ді­ста­ють за­хво­рю­ва­н­ня», — по­яснює Сер­гій.

Ко­ристь від спе­ци­фі­чних вправ ду­же швид­ко від­чу­ли пер­ші акти­ві­сти, за ни­ми са­ра­фан­ним ра­діо бу­ло спо­ві­ще­но всіх дру­зів-по­друг. Во­ни з гор­ді­стю де­мон­стру­ва­ли но­ва­чкам свої до­ся­гне­н­ня, бо на­справ­ді де­які ру­хи, зав­дя­ки яким у спортс­ме­нів- ама­то­рів по­лі­пшу­ва­ла­ся ко­ор­ди­на­ція, нав­ряд чи з пер­шо­го ра­зу вда­ло­ся б ви­ко­на­ти на­віть мо­ло­дим і тре­но­ва­ним. Де­хто на­віть при­но­сив до­від­ки від лі­ка­рів, де ті від­зна­ча­ли по­зи­тив­ну ди­на­мі­ку в пе­ре­бі­гу їхньо­го за­хво­рю­ва­н­ня: ста­бі­лі­зу­вав­ся тиск, ста­ли ру­хли­ві­ши­ми но­ги та ру­ки, по­кра­щи­ла­ся пам’ять. І ще від­ві­ду­ва­чі на­бу­ва­ли на­два­жли­вих на­ви­чок пра­виль­но­го роз­сла­бле­н­ня: за своє жи­т­тя лю­ди ду­же вправ­но на­вча­ю­ться на­пру­жу­ва­ти­ся, а ось умі­н­ня які­сно та ко­ри­сно для ду­ші й ті­ла роз­сла­бля­ти­ся, на жаль, втра­ча­ю­ться.

Об’єд­на­ні за­ра­ди по­лі­пше­н­ня здо­ров’я пен­сіо­не­ри ча­сто зна­хо­ди­ли в цьо­му ко­лі дру­зів та одно­дум­ців. Сер­гій зі­зна­є­ться, що бу­ває до­во­ди­ться на пра­вах го­лов­но­го пе­ре­ри­ва­ти ди­ску­сії та обмін дум­ка­ми, щоб спіл­ку­ва­н­ня не за­ва­жа­ло впра­вам. «Осо­бли­во це бу­ло важ­ко у 2014 ро­ці. То­ді й ро­ди­ни в нас руй­ну­ва­ли­ся че­рез по­лі­ти­чні су­пе­ре­чки, а се­ред лі­тніх лю­дей су­пе­ре­чки бу­ли ду­же за­пе­клі: по­зи­ції се­ред ста­рих лю­дей, як і в ін­ших ві­ко­вих ка­те­го­рі­ях, над­то рі­зни­ли­ся. Я ж на­ма­гав­ся все- та­ки ро­би­ти так, щоб во­ни за­ли­ша­ли­ся єди­ни­ми в ба­жан­ні бу­ти здо­ро­ви­ми та актив­ни­ми, щоб атмо­сфе­ра в ко­ле­кти­ві не за­шка­лю­ва­ла до від­чу­т­тя не­на­ви­сті. А свар­ки... Ма­буть, бу­ли, але вже пі­сля тре

ну­вань», — зга­дує тре­нер.

На­віть у най­важ­чі мі­ся­ці, ко­ли бо­йо­ві дії то­чи­ли­ся близь­ко, тре­ну­ва­н­ня не при­пи­ня­ли­ся. На за­ня­т­тя ста­ли при­хо­ди­ти й ті, хто пе­ре­їхав до Ба­хму­та з те­ри­то­рії, яка за­ли­ши­лась оку­по­ва­ною. Для ба­га­тьох це ста­ло своє­рі­дною під­трим­кою в чу­жо­му мі­сті, а впра­ви — мо­жли­ві­стю по­тур­бу­ва­ти­ся про своє фі­зи­чне та пси­хі­чне здо­ров’я. Чи­ма­ло йо­го уче­ниць та учнів про­дов­жи­ли свою актив­ність і в ін­ших на­пря­мах: во­ни хо­дять, на­при­клад, на се­ан­си ар­тха­у­сно­го кі­но, на зу­стрі­чі з пи­сьмен­ни­ка­ми та по­е­та­ми, са­мі за­йма­ю­ться твор­чі­стю.

про­сто не­ба, у будь-яку по­го­ду йо­го че­ка­ли на май­дан­чи­ку ді­ду­сі та ба­бу­сі. «І вже во­ни вчи­ли ме­не на­по­ле­гли­во­сті та стій­ко­сті. Ко­ли при­хо­диш на мі­ні-по­ле, а там сні­гу по ко­лі­но, ду­ма­єш, ну сьо­го­дні, ма­буть, за­ня­т­тя то­чно не бу­де, не при­йдуть мої ве­те­ра­ни. А во­ни не про­сто при­хо­дять, а й одра­зу по­чи­на­ють сніг роз­грі­ба­ти: мі­сце для вправ роз­чи­ща­ти!» — зга­дує Сер­гій зав­зя­тість сво­їх пі­до­пі­чних. Че­рез пев­ний час йо­го іні­ці­а­ти­ву по­мі­ти­ли на рів­ні мі­ста, за­про­сив­ши офі­цій­ним тре­не­ром у про­гра­му «Спорт для всіх», ці­льо­вою ау­ди­то­рі­єю якої є мо­лодь, пен­сіо­не­ри, лю­ди з ін­ва­лі­дні­стю. Тре­ну­ва­н­ня від­те­пер мо­гли від­бу­ва­ти­ся не тіль­ки на від­кри­тих май­дан­чи­ках, а й у ма­не­жі ста­діо­ну. І якщо в лі­тній час, у роз­пал да­чних ро­біт на за­ня­т­тя при­хо­дять за­зви­чай най­за­тя­ті­ші при­хиль­ни­ки здо­ро­во­го спосо­бу жи­т­тя, то взим­ку в те­пло­му ма­не­жі зби­ра­ю­ться одно­ча­сно до 50 лі­тніх спортс­ме­нів. Де­яким па­ні вже за 80.

Спра­ва, яку Сер­гій за­по­ча­тку­вав у від­да­ле­но­му мі­кро­ра­йо­ні, жи­ве до­сі: ста­ро­жи­ли у всі по­ри ро­ку да­лі за­йма­ю­ться гім­на­сти­кою, якої на­вчив їх ко­лись тре­нер. Та­кій са­мо­стій­но­сті сво­їх учнів Сер­гій ду­же ра­діє, за­охо­чу­ю­чи ство­рю­ва­ти все но­ві й но­ві осе­ред­ки для спіль­них ко­ри­сних за­нять: «Бу­ло ду­же при­єм­но ді­зна­ти­ся, що гру­па зби­ра­ла­ся на­віть ко­ли я рік жив у Аме­ри­ці, ку­ди ми з ро­ди­ною по­тра­пи­ли че­рез про­ект, у яко­му бра­ла участь дру­жи­на. До ре­чі, там я зро­зу­мів, на­скіль­ки акту­аль­на актив­на тур­бо­та про лі­тніх лю­дей: у США про­сто культ спор­ту та здо­ро­во­го спосо­бу жи­т­тя. Є ба­га­то рі­зно­ма­ні­тних про­по­зи­цій для без­пла­тно­го за­ня­т­тя спор­том: те­ні­сні кор­ти, тре­на­же­ри, май­дан­чи­ки. Але нам по­трі­бно ще на­вча­ти­ся ба­га­то чо­го, по­чи­на­ю­чи з по- справ­жньо­му до­бро­зи­чли­во­го став­ле­н­ня одне до одно­го й до лі­тніх лю­дей зокре­ма. Це ви­ра­жа­є­ться не тіль­ки в то­му, щоб по­сту­пи­ти­ся мі­сцем у пе­ре­пов­не­но­му тро­лей­бу­сі, а пе­ред­усім у по­ва­жан­ні їхньо­го ба­жа­н­ня бу­ти пов­но­цін­ною та ко­ри­сною ча­сти­ною су­спіль­ства. Так чи іна­кше ме­ди­ци­на має до­ся­гне­н­ня, ни­ні лю­ди жи­вуть дов­ше, то­му тре­ба ор­га­ні­зу­ва­ти та­кі умо­ви, ко­ли це жи­т­тя бу­де ще й які­сним», — ді­ли­ться дум­ка­ми акти­віст.

Він упев­не­ний, що ство­ре­н­ня при­єм­ної атмо­сфе­ри для лі­тніх лю­дей у кра­ї­ні по­тре­бує не тіль­ки ве­ли­ких гро­шей. Так, на жаль, кру­ї­зів і до­ро­гих ку­рор­тів біль­шо­сті пен­сіо­не­рів на­шої кра­ї­ни ще дов­го не ба­чи­ти. Але змі­ни­ти мі­нор­ний тон «в’яне­н­ня» на фар­би віль­но­го жи­т­тя за­ра­ди за­до­во­ле­н­ня мо­жли­во. Фі­ло­со­фія актив­но­го жи­т­тя пі­сля за­вер­ше­н­ня тру­до­вих від­но­син мо­же по­чи­на­ти­ся са­ме з тра­ди­ції пра­виль­но­го фі­зи­чно­го на­ван­та­же­н­ня. В Укра­ї­ні має ста­ти нор­мою, а не ди­ви­ною, ко­ли лі­тні лю­ди ма­со­во за­йма­ю­ться спор­том, за­лу­че­ні до куль­тур­них по­дій, актив­но впли­ва­ють на про­це­си в су­спіль­стві.

Сер­гій дов­го за вла­сним ба­жа­н­ням про­во­див тре­ну­ва­н­ня

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.