Кі­нець усьо­го

Сьо­го­дні на­у­ка мо­же до­во­лі то­чно пе­ред­ба­чи­ти, як від­бу­ва­ти­ме­ться за­ги­бель на­шої пла­не­ти і Все­сві­ту

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Нор­берт Лос­сау, Die Welt

Ко­ли зни­кне жи­т­тя на Зем­лі. По­гляд на­у­ков­ців

«...і ось ста­ло­ся ве­ли­ке тря­сі­н­ня Зем­лі, і сон­це зчор­ні­ло, як міх во­ло­ся­ний, і ввесь мі­сяць зро­бив­ся, як кров... І на зем­лю по­па­да­ли зо­рі не­бе­сні, як фі­ґо­ве де­ре­во ро­нить свої не­до­зрі­лі пло­ди, ко­ли по­тря­се силь­ний ві­тер... [...] І ко­жна го­ра, і ко­жен острів по­ру­ши­ли­ся зі сво­їх місць…» (Об. 6:12–14). Так опи­сує кі­нець сві­ту Бі­блія. На­то­мість для на­ро­ду ко­ро­ва­їв із Но­вої Гві­неї апо­ка­лі­псис є в най­справ­жні­сінь­ко­му сен­сі цьо­го сло­ва па­ді­н­ням. За їхнім уяв­ле­н­ням світ упа­де в «не­скін­чен­ний оке­ан», який утво­рює зов­ні­шнє кон­цен­три­чне ко­ло в кар­ти­ні сві­ту цьо­го пле­ме­ні.

Май­же в усіх куль­ту­рах і ре­лі­гі­ях є мі­фи про за­ги­бель сві­ту. Зда­є­ться, то люд­ська по­тре­ба уяви­ти со­бі кі­нець усьо­го. Цій те­мі при­ді­ляє ува­гу на­віть су­ча­сна на­у­ка.

Ко­ли сьо­го­дні го­во­рять про кі­нець сві­ту, то зде­біль­шо­го ма­ють на ува­зі по­дію, спри­чи­не­ну лю­ди­ною: атом­на вій­на, ро­зум­ні ро­бо­ти, ві­ру­си-вбив­ці, клі­ма­ти­чна ка­та­стро­фа чи від­клю­че­н­ня ін­тер­не­ту. Але на­скіль­ки пе­ре­кон­ли­ви­ми є ці уяв­ле­н­ня?

Бри­тан­ський астро­ном Мар­тін Ріс роз­гля­нув сце­на­рії, які мо­жуть при­зве­сти до кін­ця люд­ської ци­ві­лі­за­ції або всьо­го жи­во­го на пла­не-

ті. Не­за­ле­жно від то­го, як ми, лю­ди, фор­му­ва­ти­ме­мо свою зем­ну до­лю, за­ги­бель сві­ту не­ми­ну­ча. Та­кий ви­сно­вок су­ча­сної на­у­ки. На дум­ку Рі­са, «най­пі­зні­ше че­рез 7 млрд ро­ків на на­шій пла­не­ті одно­зна­чно не бу­де біль­ше жи­т­тя. Не ста­не Зем­лі, бо її по­гли­не Сон­це». У цьо­му про­гно­зі ма­ло хто сум­ні­ва­є­ться.

Про­це­си в зір­ках і від­по­від­но їхнє ста­рі­н­ня вче­ні вже зро­зумі­ли так до­бре, що кі­нець жи­т­тя Сон­ця мо­жна про­ра­ху­ва­ти до­сить то­чно. Одно­го дня во­но на­дме­ться, пе­ре­тво­рив­шись на чер­во­но­го гі­ган­та, й про­ков­тне одну за одною пла­не­ти Мер­ку­рій, Ве­не­ру, а то­ді й Зем­лю.

За­дов­го до то­го, при­бли­зно че­рез 900 млн ро­ків, тем­пе­ра­ту­ра на на­шій пла­не­ті зро­сте на­стіль­ки, що будь-яке ви­ще жи­т­тя ста­не не­мо­жли­вим. По­сту­по­во все зго­рить, оке­а­ни ви­па­ру­ю­ться, і пла­не­та пе­ре­тво­ри­ться на роз­пе­че­ну чер­во­ну ку­лю.

От­же, кі­нець Сон­ця ста­не най­пі­зні­шим тер­мі­ном для за­ги­бе­лі Зем­лі.

Кі­нець Зем­лі мо­жуть озна­ме­ну­ва­ти на­ба­га­то ра­ні­ше ін­ші по­дії. На­при­клад, па­ді­н­ня асте­ро­ї­да або ви­бух на­дно­вої зо­рі в на­шо­му ко­смі­чно­му су­сід­стві. Який са­ме кі­нець

спі­ткає на­шу пла­не­ту? Пи­та­н­ня за­ли­ша­є­ться від­кри­тим. Все­світ теж не існу­ва­ти­ме ві­чно. «Фі­зи­чні про­це­си, що від­бу­ва­ю­ться під час йо­го ста­рі­н­ня, до­бре ви­вче­ні», — ка­же Ріс. То­му йо­го кі­нець мо­жна пе­ред­ба­чи­ти до­во­лі то­чно.

Ві­до­мий уче­ний- фі­зик Сті­вен Го­кі­нґ пе­ред­ба­чав ко­смі­чні ка­та­клі­зми, зокре­ма «ви­па­ро­ву­ва­н­ня» чор­них дір Ві­сник апо­ка­лі­пси­су.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.