На сто­ро­жі кон­ку­рен­ції Як зму­си­ти мо­но­по­лії пра­цю­ва­ти в ін­те­ре­сах дер­жа­ви

Які й для чо­го дер­жав­ні мо­но­по­лії ва­жли­во збе­рі­га­ти й на­да­лі

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Оле­ксандр Кра­мар

Одним із най­бо­лю­чі­ших на­пря­мів ре­фор­му­ва­н­ня ось уже кіль­ка де­ся­ти­літь за­ли­ша­є­ться ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми дер­жав­них мо­но­по­лій в Укра­ї­ні та при­пи­не­н­ня де­гра­да­ції ін­фра­стру­кту­ри, що три­ває в під­кон­троль­них їм се­кто­рах ві­тчи­зня­ної еко­но­мі­ки. Як і у ви­пад­ку із зе­мель­ною ре­фор­мою, ці­на пи­та­н­ня тут над­зви­чай­но ви­со­ка. Си­сте­ма дер­жав­них мо­но­по­лій за­ли­ша­ла­ся, по су­ті, ске­ле­том укра­їн­ської еко­но­мі­ки й за де­ся­ти­лі­т­тя існу­ва­н­ня в не­до­ре­фор­мо­ва­но­му, тран­зи­тно­му ста­ні обро­сла чи­слен­ни­ми схе­ма­ми. Остан­ні за­без­пе­чу­ють ви­лу­че­н­ня фі­нан­со­во­го ре­сур­су офі­цій­ни­ми ка­на­ла­ми як до бю­дже­тів рі­зних рів­нів, так і до ком­па­ній- при­со­сок, пов’яза­них із ме­не­джмен­том чи ку­ра­то­ра­ми від вла­ди від­по­від­них мо­но­по­лій. Крім то­го, да­ють мо­жли­вість ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ре­сурс при­ро­дних мо­но­по­лій при­ва­тним, ча­сто олі­гар­хі­чним бі­зне­сом без на­ле­жно­го від­шко­ду­ва­н­ня.

Кон­троль над дер­жмо­но­по­лі­я­ми та мо­жли­во­сті, які це від­кри­ває, за­ли­ша­ю­ться одни­ми з клю­чо­вих мо­ти­ва­то­рів уча­сті в по­лі­ти­чній бо­роть­бі й во­дно­час основ­ним ін­стру­мен­том мо­не­ти­за­ції отри­ма­них під час ви­бор­чих кам­па­ній го­ло­сів. Остан­ні хоч і ко­шту­ють до­ро­го, однак у ра­зі успі­ху від­би­ва­ю­ться сто­ри­цею. Па­ра­зи­ту­ва­н­ня на дер­жав­них і ко­му­наль­них під­при­єм­ствах, роз­по­діл яких від­бу­ва­є­ться за кво­та­ми, є основ­ним дже­ре­лом ко­ру­пцій­них до­хо­дів. Фор­маль­но зби­тко­ві або на ме­жі рен­та­бель­но­сті ком­па­нії, які все ще офі­цій­но за­ли­ша­ю­ться у вла­сно­сті дер­жа­ви, на­справ­ді да­ють де­ся­тки мі­льяр­дів тим, хто ни­ми управ­ляє від іме­ні на­ро­ду Укра­ї­ни.

От­же, усі ро­ки не­за­ле­жно­сті мо­но­по­лі­зо­ва­ні дер­жа­вою сфе­ри ви­ра­зно де­мон­стру­ва­ли своє по­двій­не облич­чя: з одно­го бо­ку, ве­ли­ких дій­них ко­рів, які при­тя­гу­ва­ли ко­ло­саль­ни­ми фі­нан­со­ви­ми ре­сур­са­ми, а з дру­го­го — стрім­ки­ми тем­па­ми ста­рі­н­ня основ­них

фон­дів та бра­ком не­об­хі­дних для то­го, щоб іти в но­гу з ча­сом, ін­ве­сти­цій в мо­дер­ні­за­цію. По­лі­ти­ки як від вла­ди, так і від опо­зи­ції бло­ку­ва­ли ре­аль­ні змі­ни в мо­но­по­лі­зо­ва­них дер­жав­них се­кто­рах че­рез спо­ді­ва­н­ня в май­бу­тньо­му до­лу­чи­ти­ся до роз­по­ді­лу квот на управ­лі­н­ня при­бу­тко­ви­ми акти­ва­ми. Тим ча­сом суспільство пе­ре­ко­ну­ва­ли, що си­сте­ма за­га­лом мо­же за­ли­ша­ти­ся не­змін­ною, по­трі­бно ли­ше ви­рі­ши­ти пи­та­н­ня з ко­рум­по­ва­ни­ми ке­рів­ни­ка­ми й си­сте­мою кон­тро­лю. На­то­мість за дуж­ка­ми за­ли­ша­ло­ся, що про це го­ді й ду­ма­ти, до­ки лю­ди, які ма­ли б ви­рі­шу­ва­ти ці зав­да­н­ня, зав­жди за­ці­кав­ле­ні в про­ти­ле­жно­му.

НАДПРИРОДНІ МО­НО­ПО­ЛІЇ

Біль­шість на­яв­них дер­жав­них мо­но­по­лій або на­ле­жить до «при­ро­дних», або має її у сво­їй стру­кту­рі. Прин­ци­пам їх ре­гу­лю­ва­н­ня та ре­фор­му­ва­н­ня при­свя­че­но ухва­ле­ний ще на­ве­сні 2000 ро­ку спе­ці­аль­ний За­кон «Про при­ро­дні мо­но­по­лії». Він ви­зна­чає їх як стан пев­но­го рин­ку, за яко­го за­до­во­ле­н­ня по­пи­ту є ефе­ктив­ні­шим за умо­ви від­су­тно­сті кон­ку­рен­ції вна­слі­док те­хно­ло­гі­чних осо­бли­во­стей ви­ро­бни­цтва, а то­ва­ри (по­слу­ги), що ви­ро­бля­ю­ться, не мо­жуть бу­ти за­мі­не­ні в споживанні ін­ши­ми. І слід ви­зна­ти, що цей ухва­ле­ний май­же два де­ся­ти­лі­т­тя то­му за­кон фі­ксує пе­ре­лік при­ро­дних мо­но­по­лій у рі­зних скла­до­вих стра­те­гі­чної ін­фра­стру­кту­ри, яку справ­ді є сенс збе­рі­га­ти в дер­жав­ній вла­сно­сті. Але ли­ше для то­го, щоб га­ран­ту­ва­ти на­ціо­наль­ну без­пе­ку че­рез під­три­ма­н­ня її в на­ле­жній яко­сті та за­без­пе­че­н­ня в ін­те­ре­сах кра­ї­ни й су­спіль­ства рів­но­го до­сту­пу до неї опе­ра­то­рам усіх форм вла­сно­сті на осно­ві жва­вої кон­ку­рен­ції.

Зокре­ма, за зга­да­ним за­ко­ном, до сфе­ри при­ро­дних мо­но­по­лій від­не­се­но пе­ред­усім кар­кас на­ціо­наль­ної енер­ге­ти­чної та транс­порт­ної ін­фра­стру­кту­ри: а) транс­пор­ту­ва­н­ня тру­бо­про­во­да­ми га­зу, на­фти й на­фто­про­ду­ктів то­що; б) збе­рі­га­н­ня га­зу в під­зем­них схо­ви­щах; в) пе­ре­да­ча й роз­по­діл га­зу та еле­ктри­чної енер­гії спо­жи­ва­чам; г) ко­ри­сту­ва­н­ня за­лі­зни­чни­ми ко­лі­я­ми, дис­пе­тчер­ськи­ми слу­жба­ми, вок­за­ла­ми та ін­ши­ми об’єкта­ми за­лі­зни­чної ін­фра­стру­кту­ри, яка за­без­пе­чує рух за­лі­зни­чно­го транс­пор­ту за­галь­но­го ко­ри­сту­ва­н­ня; ґ) управ­лі­н­ня по­ві­тря­ним ру­хом, спе­ці­а­лі­зо­ва­ні по­слу­ги в пор­тах та ае­ро­пор­тах. А та­кож низ­ку жи­тло­во-ко­му­наль­них по­слуг на ло­каль­но­му рів­ні — від цен­тра­лі­зо­ва­но­го во­до­по­ста­ча­н­ня та во­до­від­ве­де­н­ня до транс­пор­ту­ва­н­ня те­пло­вої енер­гії й за­хо­ро­не­н­ня по­бу­то­вих від­хо­дів.

Про­бле­ма ли­ше в то­му, що на пра­кти­ці, як і в низці ін­ших, до­сі не ре­фор­мо­ва­них сфер, «віз і ни­ні там», де був два де­ся­ти­лі­т­тя то­му. Ра­зом зі збе­ре­же­н­ням справ­ді при­ро­дної мо­но­по­лії на ін­фра­стру­кту­ру від­по­від­них га­лу­зей зде­біль­шо­го збе­ре­гли­ся мо­но­поль­ні, го­лов­ним чи­ном дер­жав­ні або ко­му­наль­ні опе­ра­то­ри, які ви­ко­ри­сто­ву­ють цю ін­фра­стру­кту­ру на без­аль­тер­на­тив­ній осно­ві. У ре­зуль­та­ті во­на на­бли­жа­є­ться до ме­жі зно­су, а ефе­ктив­ність та якість на­да­н­ня по­слуг у від­по­від­них сфе­рах де­да­лі біль­ше від­стає від ви­мог ча­су. Зло­вжи­ва­н­ня мо­но­поль­них опе­ра­то­рів да­лі ком­пен­су­ю­ться не прив­не­се­н­ням кон­ку­рен­ції, а еко­но­мі­єю на дав­но на­зрі­лій мо­дер­ні­за­ції основ­них фон­дів під при­кри­т­тям по­пу­ліст­ських га­сел про «прийня­тний» для су­спіль­ства чи еко­но­мі­ки рі­вень цін і та­ри­фів за прин­ци­пом «дер­жав­не, от­же, не моє, а то­му не шкода».

У чин­но­му за­ко­но­дав­стві пе­ред­ба­че­но ар­се­нал за­со­бів, який по­кли­ка­ний обме­жу­ва­ти зло­вжи­ва­н­ня при­ро­дних мо­но­по­лій. Однак на ді­лі ви­яв­ля­є­ться, що та­ке на­справ­ді рід­ко тра­пля­є­ться в Укра­ї­ні. Дер­жав­ний кон­троль за до­три­ма­н­ням за­ко­но­дав­ства про за­хист еко­но­мі­чної кон­ку­рен­ції у сфе­рах при­ро­дних мо­но­по­лій здій­сню­є­ться Ан­ти­мо­но­поль­ним ко­мі­те­том Укра­ї­ни, а гро­мад­ський — «об’єд­на­н­ням спо­жи­ва­чів». Ре­гу­лю­ва­ти ж при­ро­дні мо­но­по­лії ма­ють на­цко­мі­сії, які утво­рю­ю­ться та лі­кві­до­ву­ю­ться пре­зи­ден­том, ді­ють на під­ста­ві по­ло­жень, що за­твер­джу­ю­ться ним, під­по­ряд­ко­ву­ю­ться йо­му та підзві­тні ВР. Як за­свід­чив ба­га­то­рі­чний до­свід, в обох ви­пад­ках в укра­їн­ських ре­а­лі­ях йде­ться про фа­кто­ри, не зда­тні за­без­пе­чи­ти ефе­кту, який дає зви­чай­на кон­ку­рен­ція на­віть на та­ко­му осо­бли­во­му рин­ку, як укра­їн­ський. Зокре­ма, на зга­да­ні ко­мі­сії, одні­єю з яких є НКРЕКП, по­кла­де­но ство­ре­н­ня умов, які за­без­пе­чу­ють ви­ве­де­н­ня то­вар­но­го рин­ку зі ста­ну при­ро­дної мо­но­по­лії че­рез по­яву та роз­ви­ток кон­ку­рен­ції, зокре­ма на су­мі­жних рин­ках.

То­му справ­ді ефе­ктив­ним ре­гу­лю­ва­н­ням дер­жав­них мо­но­по­лій мо­же бу­ти ли­ше їх пов­на лі­кві­да­ція всю­ди, де це мо­жли­во. Із обме­же­н­ням кіль­ко­сті тих, які до­ве­де­ться за­ли­ши­ти ви­клю­чно ін­фра­стру­кту­рою. До­ступ до неї за її збе­ре­же­н­ня в дер­жав­ній мо­но­поль­ній вла­сно­сті має на кон­ку­рен­тній осно­ві за рів­них умов на­да­ва­ти­ся най­рі­зно­ма­ні­тні­шим ком­па­ні­ям для ве­де­н­ня ді­яль­но­сті в тій чи ін­шій га­лу­зі. При цьо­му ва­жли­во, щоб опла­та до­сту­пу до та­кої ін­фра­стру­кту­ри ви­зна­ча­ла­ся на за­галь­них, зро­зумі­лих і спіль­них для всіх прин­ци­пах та за­без­пе­чу­ва­ла мо­жли­во­сті не про­сто для під­три­ма­н­ня її в на­ле­жно­му ста­ні, а й для мо­дер­ні­за­ції та роз­ши­ре­н­ня. Ін­ши­ми сло­ва­ми, ко­лії, дис­пе­тчер­ські пун­кти й за­лі­зни­чні вок­за­ли ма­ють за­ли­ша­ти­ся в дер­жав­ній мо­но­поль­ній вла­сно­сті, а ру­хо­мий склад і пе­ре­ве­зе­н­ня як ван­та­жів, так і па­са­жи­рів має ста­ти ви­со­ко­кон­ку­рен­тним рин­ком. Тру­бо­про­во­ди та га­зо­ві схо­ви­ща теж слід за­ли­ши­ти в дер­жав­ній вла­сно­сті, однак до­ступ до них на рів­них умо­вах має на­да­ва­ти­ся всім трей­де­рам, які спла­чу­ва­ти­муть не­об­хі­дний для їхньо­го успі­шно­го роз­ви­тку та­риф за транс­пор­ту­ва­н­ня та роз­по­діл га­зу.

ЗМІ­НИ­ТИ АБО ВТРА­ТИ­ТИ

Однак пе­ред­усім слід лі­кві­ду­ва­ти чи­слен­ні дер­жав­ні мо­но­по­лії в енер­ге­ти­чній сфе­рі, які злов­жи­ва­ють пе­ре­хре­сним суб­си­ду­ва­н­ням та адмі­ні­стра­тив­ним стри­му­ва­н­ням цін. Адже й до­сі вся ви­ро­бле­на та ім­пор­то­ва­на еле­ктри­чна енер­гія за­ку­по­ву­є­ться єди­ним опто­вим по­ку­пцем та від­по­від­но єди­ним опто­вим про­дав­цем ДП «Енер­го­ри­нок». При­чо­му ця дер­жав­на, до то­го ж шту­чна мо­но­по­лія є ли­ше ін­стру­мен­том суб­си­ду­ва­н­ня ко­штом дер­жав­них мо­но­по­лій як із ви­ро­бни­цтва, так і з транс­пор­ту­ва­н­ня стру­му, те­пло­вої ге­не­ра­ції, де, сво­єю чер­гою, до­мі­ну-

ФОР­МАЛЬ­НО ЗБИ­ТКО­ВІ АБО НА МЕ­ЖІ РЕН­ТА­БЕЛЬ­НО­СТІ КОМ­ПА­НІЇ, ЯКІ ВСЕ ЩЕ ОФІ­ЦІЙ­НО ЗА­ЛИ­ША­Ю­ТЬСЯ У ВЛА­СНО­СТІ ДЕР­ЖА­ВИ, НА­СПРАВ­ДІ ДА­ЮТЬ ДЕ­СЯ­ТКИ МІ­ЛЬЯР­ДІВ ТИМ, ХТО НИ­МИ УПРАВ­ЛЯЄ ВІД ІМЕ­НІ НА­РО­ДУ УКРА­Ї­НИ

ючі по­зи­ції втри­мує при­ва­тна мо­но­по­лія Рі­на­та Ахме­то­ва ДТЕК. Так са­мо й дер­жав­на мо­но­по­лія на пе­ре­да­чу й транс­пор­ту­ва­н­ня стру­му на­ра­зі пе­ре­тво­ре­на на дій­ну ко­ро­ву для шту­чних при­ва­тних мо­но­по­лі­стів на рів­ні роз­по­ді­лу й по­ста­ча­н­ня стру­му спо­жи­ва­чам (обл­енер­го).

По­трі­бно, збе­рі­га­ю­чи дер­жав­ну мо­но­по­лію на лі­нії еле­ктро­пе­ре­дач на всій про­тя­жно­сті, вста­но­ви­ти на їх ви­ко­ри­ста­н­ня рів­ний та­риф, до­ста­тній для мо­дер­ні­за­ції та роз­ви­тку, і пе­ре­тво­ри­ти ре­а­лі­за­цію на ца­ри­ну віль­ної та ні­чим не обме­же­ної кон­ку­рен­ції. На­то­мість на­ра­зі дер­жа­ві ча­сто бра­кує ро­зу­мі­н­ня ста­ну та яко­сті роз­по­діль­чих ме­реж, які ви­ко­ри­сто­ву­ють обла­сні та мі­ські мо­но­по­лі­сти, по­ста­ча­ю­чи струм. Але в ра­зі ви­ни­кне­н­ня кри­ти­чної си­ту­а­ції зі ста­ном цих ме­реж са­ме дер­жа­ві до­ве­де­ться бра­ти на се­бе ви­рі­ше­н­ня цьо­го пи­та­н­ня з огля­ду на йо­го су­спіль­ну акту­аль­ність. До то­го ж не­ві­до­мо, ко­ли змо­же на­бра­ти чин­но­сті За­кон «Про ри­нок еле­ктри­чної енер­гії», ухва­ле­ний у кві­тні 2017 ро­ку, че­рез ма­со­ві зри­ви у ви­ко­нан­ні пе­ред­ба­че­них ним під­го­тов­чих кро­ків і підза­кон­них актів для за­пу­ску рин­ку еле­ктро­енер­гії. Не ка­жу­чи вже про те, що до ньо­го та­кож пе­ре­ко­чу­ва­ли нор­ми про фа­кти­чне під­по­ряд­ку­ва­н­ня укра­їн­сько­го енер­го­рин­ку ін­те­ре­сам при­ва­тно­го мо­но­по­лі­ста в те­пло­вій енер­ге­ти­ці — ДТЕК Рі­на­та Ахме­то­ва.

Ана­ло­гі­чна си­ту­а­ція й з роз­по­ді­лом при­ро­дно­го га­зу. Йо­го ви­до­бу­ток на те­ри­то­рії Укра­ї­ни здій­сню­ють близь­ко 50 га­зо­ви­до­був­них ком­па­ній. Час­тка не­дер­жав­них під­при­ємств в ім­пор­ті бла­ки­тно­го па­ли­ва та­кож не­у­хиль­но зро­стає. Зокре­ма, за да­ни­ми зві­тно­сті АМКУ, у 2017-му пи­то­ма ва­га На­фто­га­зу змен­ши­ла­ся до 61,9% із 73,7% у 2016 ро­ці, то­ді як ін­ших трей­де­рів, нав­па­ки, зро­сла май­же в пів­то­ра ра­за — із 26,3% до 38,1%. Однак ана­ло­гі­чної кон­ку­рен­ції на рин­ку по­ста­ча­н­ня га­зу роз­дрі­бним, зокре­ма по­бу­то­вим спо­жи­ва­чам, не­має. На під­ста­ві ви­да­них НКРЕКП лі­цен­зій на мо­но­поль­ній осно­ві ре­а­лі­за­цію га­зу на­се­лен­ню на від­по­від­них те­ри­то­рі­ях здій­сню­ють 42 шту­чні мо­но­по­лі­сти, так зва­ні міськ- та обл­га­зи. Во­ни ду­же умов­но від­по­від­аль­ні за стан роз­по­діль­чих ме­реж та ін­шої ін­фра­стру­кту­ри з роз­по­ді­лу при­ро­дно­го га­зу, але при цьо­му фа­кти­чно бло­ку­ють до­ступ кон­ку­рен­тів до спо­жи­ва­чів на під­кон­троль­них їм те­ри­то­рі­ях.

Ва­жли­во за­без­пе­чи­ти по­ле для віль­но­го до­сту­пу до на­се­ле­н­ня всіх охо­чих трей­де­рів га­зу че­рез при­ро­дну дер­жав­ну мо­но­по­лію на роз­по­діль­чі ме­ре­жі на усіх рів­нях. На за­ва­ді тут сто­їть су­міш по­пу­лі­зму, який да­лі утри­мує ці­ну на газ для по­бу­то­вих спо­жи­ва­чів ниж­че «рів­ня мо­ря», тоб­то рин­ко­во­го, і ло­бі­зму ін­те­ре­сів олі­гар­хі­чних мо­но­по­лій, вла­сни­ків обл­га­зів. При­чо­му ці фа­кто­ри по­єд­на­ні. А олі­гар­хи — вла­сни­ки обл­га­зів актив­но ви­ко­ри­сто­ву­ють спе­ку­ля­ції на «ниж­чих ці­нах для на­се­ле­н­ня», щоб утри­му­ва­ти свої мо­но­поль­ні по­зи­ції в постачанні ча­сто роз­бав­ле­но­го га­зу гро­ма­дя­нам, про­во­дя­чи ма­хі­на­ції із за­оща­дже­ним га­зом, пе­ред­ба­че­ним для на­се­ле­н­ня.

З енер­ге­ти­кою ті­сно пов’яза­на й ін­фра­стру­кту­ра на­да­н­ня та­ких жи­тло­во-ко­му­наль­них по­слуг, як цен­тра­лі­зо­ва­не во­до­по­ста­ча­н­ня й во­до­від­ве­де­н­ня або те­пло­по­ста­ча­н­ня. До­сі са­ме на ме­ре­жах, які за­без­пе­чу­ва­ли ці по­слу­ги й пе­ре­бу­ва­ли в дер­жав­ній чи ко­му­наль­ній вла­сно­сті, якраз і на­ма­га­ли­ся за­оща­джу­ва­ти. Але має бу­ти ціл­ком іна­кше. Мо­жли­вість ста­ти ви­ро­бни­ком і трей­де­ром во­ди чи те­пла по­ви­нен ді­ста­ти будь-хто, зда­тен за­без­пе­чи­ти спо­жи­ва­ча про­ду­ктом на­ле­жних па­ра­ме­трів. Однак са­мі ме­ре­жі ма­ють за­ли­ша­ти­ся в дер­жав­ній чи ко­му­наль­ній вла­сно­сті, а про­ве­де­н­ня їх мо­дер­ні­за­ції — бу­ти в прі­о­ри­те­ті зав­дя­ки одна­ко­вій для всіх по­ста­чаль­ни­ків ці­ні. Бо без на­ле­жної яко­сті цих ме­реж не ма­ти­ме жо­дно­го зна­че­н­ня хто та за яким та­ри­фом го­то­вий про­да­ва­ти во­ду чи те­пло.

Са­ме роз­по­діл на при­ро­дну дер­жав­ну мо­но­по­лію (тоб­то за­лі­зни­чні ко­лії, вок­за­ли та си­сте­ми управ­лі­н­ня ру­хом) і ди­на­мі­чну кон­ку­рен­цію між рі­зни­ми ком­па­ні­я­ми що­до ре­шти фун­кцій із пе­ре­ве­зе­н­ня ван­та­жів та па­са­жи­рів за­ли­ша­є­ться чи не єди­ним шан­сом уря­ту­ва­ти від ко­ла­псу укра­їн­ський за­лі­зни­чний транс­порт. Адже дер­жав­на за­лі­зни­ця всі ро­ки не­за­ле­жно­сті бу­ла й за­ли­ша­є­ться до­но­ром для при­ва­тно­го, пе­ре­ва­жно олі­гар­хі­чно­го бі­зне­су, який во­ліє за­оща­джу­ва­ти на та­ри­фах під при­во­дом вла­сних зби­тків у ра­зі їх під­ви­ще­н­ня і ні­би­то ви­со­кої при­бу­тко­во­сті ван­та­жо­пе­ре­ве­зень, ко­ли йде­ться про опе­ра­цій­ну ді­яль­ність без на­ле­жних ін­ве­сти­цій у роз­ви­ток са­мих шля­хів і ру­хо­мо­го скла­ду. По­трі­бне ра­ди­каль­не збіль­ше­н­ня від­ра­ху­вань на роз­ви­ток, мо­дер­ні­за­цію та еле­ктри­фі­ка­цію за­лі­зни­чних ко­лій та ін­шої ін­фра­стру­кту­ри за­лі­зни­ці ко­штом тих ком­па­ній, які по­ба­жа­ли б пра­цю­ва­ти на рів­них умо­вах із дер­жав­ним опе­ра­то­ром. Це по­кла­де край спе­ку­ля­ці­ям на мо­но­поль­них зло­вжи­ва­н­нях ме­не­джмен­ту УЗ, але во­дно­час при­пи­нить руй­нів­ну по­лі­ти­ку «зні­ма­н­ня вер­шків» без будь-яких ви­трат для дов­го­стро­ко­во­го роз­ви­тку транс­порт­но­го по­тен­ці­а­лу.

Об­ся­ги ін­ве­сту­ва­н­ня за­лі­зни­ці у 2017–2018 ро­ках став­лять під сум­нів ре­а­лі­за­цію на­віть украй скром­них пла­нів про вкла­де­н­ня в її роз­ви­ток 150 млрд грн за п’яти­рі­чку, що за­вер­ши­ться у 2021-му. Адже це мен­ше ніж по­ло­ви­на рі­чних ка­пі­таль­них вкла­день у той са­мий Deutsche Bahn, які з ро­ку в рік пе­ре­ви­щу­ють €10 млрд. На­то­мість і ця ін­ве­сти­цій­на про­гра­ма в 150 млрд пе­ред­ба­чає ли­ше € 0,9 млрд на при­дба­н­ня но­вих ло­ко­мо­ти­вів, 300 млн на мо­дер­ні­за­цію та ре­монт на­яв­них, ще мен­ше на но­ві па­са­жир­ські ва­го­ни, яких пла­ну­є­ться за­ку­пи­ти ли­ше 400 оди­ниць. Та­кі тем­пи по­пов­не­н­ня ру­хо­мо­го скла­ду на­віть близь­ко не ком­пен­су­ють за­пла­но­ва­но­го спи­са­н­ня за цей час за­ста­рі­ло­го транс­пор­ту, тож де­фі­цит по­гли­би­ться.

Яко­мо­га швид­ше ви­рі­ше­н­ня на­ко­пи­че­них за по­пе­ре­дні де­ся­ти­лі­т­тя про­блем дер­жав­них мо­но­по­лій, від яких за­ле­жить збе­ре­же­н­ня та роз­ви­ток жит­тє­во ва­жли­вої для всі­єї еко­но­мі­ки ін­фра­стру­кту­ри, має за­ли­ша­ти­ся у фо­ку­сі ува­ги су­спіль­ства. Іна­кше ми по­ста­не­мо пе­ред за­гро­зою транс­порт­но­го чи енер­ге­ти­чно­го ко­ла­псу кра­ї­ни. Адже якщо мо­жли­вість отри­му­ва­ти по­слу­ги, до яких ми так зви­кли, одно­го дня фі­зи­чно по­ста­не під пи­та­н­ням, то про­бле­ма ці­ни на них ві­ді­йде на дру­гий план, а вре­гу­лю­ва­н­ня за­пу­ще­ної спра­ви обі­йде­ться в ра­зи до­рож­че, ніж вча­сно вжи­ті за­хо­ди.

СПРАВ­ДІ ЕФЕ­КТИВ­НИМ РЕ­ГУ­ЛЮ­ВА­Н­НЯМ ДЕР­ЖАВ­НИХ МО­НО­ПО­ЛІЙ МО­ЖЕ БУ­ТИ ЛИ­ШЕ ЇХ ПОВ­НА ЛІ­КВІ­ДА­ЦІЯ ВСЮ­ДИ, ДЕ ЦЕ МО­ЖЛИ­ВО. ІЗ ОБМЕ­ЖЕ­Н­НЯМ КІЛЬ­КО­СТІ ТИХ, ЯКІ ДО­ВЕ­ДЕ­ТЬСЯ ЗА­ЛИ­ШИ­ТИ ВИ­КЛЮ­ЧНО ІН­ФРА­СТРУ­КТУ­РОЮ

У ла­бі­рин­тах енер­го­рин­ку. Дер­жа­ва слаб­ко орі­єн­ту­є­ться в ре­аль­но­му ста­ні справ на рин­ку еле­ктро­енер­гії, з чо­го не­по­га­но на­жи­ва­є­ться ДТЕК Рі­на­та Ахме­то­ва

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.