Ро­бі­тни­ча ари­сто­кра­тія та ї ї стра­хи Де­мо­но­по­лі­за­ція в ЄС і вороги цьо­го про­це­су

Руй­на­ція мо­но­по­лій згі­дно з ди­ре­кти­ва­ми ЄС на­ди­хає край­ніх лі­вих на пе­ре­за­пуск іде­о­ло­гі­чних клі­ше в най­кра­щих тра­ди­ці­ях «кла­со­вої бо­роть­би»

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Ал­ла Ла­за­ре­ва, Па­риж

«Ла­кей Єв­ро­со­ю­зу», «па­яц Брюс­се­ля», «ру­чний пу­дель Ма­кро­на»... Та­ким є да­ле­ко не пов­ний пе­ре­лік епі­те­тів, яким акти­ві­сти ко­му­ні­сти­чних проф­спі­лок СGT (За­галь­на кон­фе­де­ра­ція пра­ці) ха­ра­кте­ри­зу­ють ке­рів­ни­ка фран­цузь­кої за­лі­зни­ці Ґі­йо­ма Пе­пе. Звід­ки та­ка «ні­жність»? Шу­кай­те... ні, не жін­ку, а гро­ші. На­сту­пно­го ро­ку ко­ман­да Ма­кро­на пла­нує за­вер­ши­ти де­мо­но­по­лі­за­цію за­лі­зни­чно­го транс­пор­ту, що роз­по­ча­ла­ся за актив­но­го за­охо­че­н­ня Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу 2010 ро­ку. ЄС си­стем­но бо­ре­ться за змен­ше­н­ня впливів дер­жав­них мо­но­по­лій та по­си­ле­н­ня кон­ку­рен­тно­сті в усіх га­лу­зях еко­но­мі­ки, де зма­галь­ність до­ре­чна. Ко­му­ні­сти, до­бра по­ло­ви­на проф­спі­лок, «Не­ско­ре­на Фран­ція» Жа­на-лю­ка Ме­лан­шо­на та ін­ші крайні ліві си­ли вба­ча­ють у цьо­му «руй­на­цію здо­бу­тків ро­бі­тни­чо­го кла­су» та «зра­ду ін­те­ре­сів на­йма­но­го пра­ців­ни­ка».

«Як іна­кше за­про­ва­ди­ти кон­ку­рен­тність на за­лі­зни­ці, якщо не за ра­ху­нок за­лі­зни­чни­ків? — обу­рю­є­ться акти­віс­тка СGT Аньєс. — Ні­хто не ста­не про­кла­да­ти де­шев­ші па­ра­лель­ні за­лі­зни­чні шля­хи, не ви­пу­ска­ти­ме ва­го­ни з мен­шою кіль­кі­стю ко­ліс чи ві­кон і не за­оща­дить на бі­дні­шо­му ме­ню у ва­го­ні-ре­сто­ра­ні. То­ді як за­без­пе­чи­ти де­шев­ші кви­тки? Тіль­ки при­брав­ши піль­ги пер­со­на­лу та змен­шив­ши йо­го пла­тню».

Крайні ліві актив­но підбурюють за­лі­зни­чни­ків чинити опір реформам, щоб не пу­сти­ти кон­ку­рен­та на свій ри­нок. Еко­но­мі­чні ар­гу­мен­ти, себто той факт, що при­ва­тний ка­пі­тал дав­но й успі­шно пра­цює на залізницях Ве­ли­кої Бри­та­нії, Шве­ції, Ні­меч­чи­ни, ко­ли фран­цу­зи ма­ють ли­ше зби­тки, вперто ігноруються. На­то­мість у хід іде па­те­ти­чна ле­кси­ка, що стан­дар­тно ви­ко­ри­сто­ву­є­ться на за­хист при­ві­ле­їв, яких шкода.

«Ста­тус за­лі­зни­чни­ка у Фран­ції — це та­ка со­бі ем­бле­ма лі­вих, — ка­же Па­скаль, сту­дент еко­но­мі­чно­го фа­куль­те­ту Сор­бон­ни. — Те, що шкіль­ні під­ру­чни­ки істо­рії до­сі ви­зна­ча­ють як «істо­ри­чне за­во­ю­ва­н­ня», на­справ­ді є си­сте­мою при­ві­ле­їв, що пе­ре­тво­рю­ють пра­ців­ни­ків за­лі­зниць на та­ку со­бі ро­бі­тни­чу ари­сто­кра­тію. Ко­лись, у 1920–1930-х ро­ках, то бу­ла справ­ді важ­ка пра­ця, гі­дна ком­пен­са­цій та пільг. Але сьо­го­дні все ме­ха­ні­зо­ва­но, а при­ві­леї до­сі по­ши­рю­ю­ться не ли­ше на ма­ши­ні­стів, а й на кон­тро­ле­рів, ме­не­дже­рів, офі­сних пра­ців­ни­ків... Їм га­ран­то­ва­не по­жит­тє­ве ро­бо­че мі­сце, 35-го­дин­ний ро­бо- чий ти­ждень, опла­та в ме­жах €3 тис. на мі­сяць, пен­сія з 55 ро­ків, то­ді як у при­ва­тно­му се­кто­рі з 62... Кла­со­вий (чи швид­ше проф­спіл­ко­вий) ін­те­рес, оче­ви­дно, кон­флі­ктує з по­тре­ба­ми роз­ви­тку кра­ї­ни, але по­лі­ти­чні ам­бі­ції, як це ча­сто тра­пля­є­ться, для опо­нен­тів Ма­кро­на по­над усе. У ре­зуль­та­ті ре­фор­ма галь­мує й за­пі­зню­є­ться, а Фран­ція втра­чає в кон­ку­рен­тно­сті із су­сі­дні­ми кра­ї­на­ми»...

«Я не хо­чу при­ва­ти­зу­ва­ти за­лі­зни­ці!» — пе­ре­ко­нує опо­нен­тів Ма­крон, але йо­му не ві­рять. У пла­ни уря­ду прем’єра Еду­а­ра Фі­ліп­па вхо­дить ли­ше час­тко­во від­кри­ти ка­пі­тал для при­ва­тних ін­ве­сти­цій. При­чи­на но­ва­цій — не тіль­ки ди­ре­кти­ви ЄС, а й си­стем­ні зби­тки SNCF, На­ціо­наль­но­го то­ва­ри­ства з екс­плу­а­та­ції за­лі­зниць. Ко­му­ні­сти­чні проф­спіл­ки бун­ту­ють та ор­га­ні­зо­ву­ють страйк за страй­ком. Про­те­стні акції хо­ча й не мас­шта­бні, але ре­гу­ляр­ні. Га­сла: «Ні зни­щен­ню фран­цузь­кої со­ці­аль­ної мо­де­лі», «Ні збіль­шен­ню не­рів­но­сті між фран­цу­за­ми», «За­хи­сти­мо най­зли­ден­ні­ших», хо­ча на­справ­ді мо­ва про до­сить до­бре за­хи­ще­ну та на­віть при­ві­ле­йо­ва­ну ка­те­го­рію пра­ців­ни­ків.

Де­мо­но­по­лі­за­ція по­шти та­кож не без­хмар­на. «По­пу­лі­сти актив­но ви­ко­ри­сто­ву­ють той об’єктив­ний факт, що по ма­лень­ких се­лах по­што­ві від­ді­ле­н­ня за­кри­ва­ю­ться, — ка­же Ма­тьє, пра­ців­ник сіль­ської ме­рії на Пів­дні Фран­ції. — Але вин­на в цьо­му не ре­фор­ма Ма­кро­на, а про­цес де­по­пу­ля­ції сіль­ських ре­гіо­нів, що від­бу­ва­є­ться в усьо­му сві­ті. Кон­ку­рен­та­ми ста­рої до­брої по­шти ста­ли та­кож но­ві те­хно­ло­гії. Лю­дям важ­ко прийня­ти той факт, що зни­ка­ють га­лу­зі, які по­жит­тє­во га­ран­ту­ють зайня­тість. Во­ни ду­ма­ють, що про­те­сту­ють про­ти уря­ду, але на­справ­ді без­успі­шно опи­ра­ю­ться про­це­сам сві­то­во­го мас­шта­бу, які не спи­ни­ти».

Фран­цузь­кий уряд за­пов­зяв­ся ска­су­ва­ти дер­жав­ну мо­но­по­лію не ли­ше в по­што­вій та за­лі­зни­чній га­лу­зях, а й у си­сте­мі дер­жав­них ло­те­рей La Française de jeux. За­пла­но­ва­но від­кри­ти для при­ва­тних ка­пі­та­лів ае­ро­пор­ти та най­біль­ший у Па­ри­жі Пів­ні­чний вок­зал, де­які ве­ли­кі транс­порт­ні під­при­єм­ства. Ма­крон на­ма­га­є­ться пе­ре­тво­ри­ти дер­жа­ву-мо­но­по­лі­ста на дер­жа­ву-акціо­не­ра із су­ча­сні­ши­ми пра­ва­ми та обов’яз­ка­ми, ди­на­мі­чні­шим ме­не­джмен­том, ці­ка­ві­ши­ми пер­спе­кти­ва­ми на сві­то­вих рин­ках. Йо­го пар­тія «Впе­ред, Ре­спу­блі­ко!» має аб­со­лю­тну біль­шість у На­ціо­наль­ній асам­блеї, а це озна­чає, що при­найм­ні на за­ко­но­дав­чо­му рів­ні де­мо­но­по­лі­за­цію бу­де під­три­ма­но.

Як да­лі ре­фор­ма­тор­ські за­ду­ми вті­лю­ва­ти­му­ться в жи­т­тя, за­ле­жа­ти­ме не ли­ше від по­лі­ти­ків, а й від го­тов­но­сті су­спіль­ства до та­ких змін, що ви­ма­га­ти­муть від пев­них ка­те­го­рій від­мо­ви від при­ві­ле­їв. Мо­ва та­кож про змі­ни на за­галь­но­му, сві­то­гля­дно­му рів­ні. Фран­ція є, на­пев­не, ре­корд­сме­ном ЄС за об­ся­га­ми пе­ре­роз­по­ді­ле­них ко­штів, що над­хо­дять із до­во­лі ви­со­ких по­да­тків. Пев­ний

КРАЙНІ ЛІВІ АКТИВ­НО ПІДБУРЮЮТЬ ЗА­ЛІ­ЗНИ­ЧНИ­КІВ ЧИНИТИ ОПІР РЕФОРМАМ, ЩОБ НЕ ПУ­СТИ­ТИ КОН­КУ­РЕН­ТА НА СВІЙ РИ­НОК. ЕКО­НО­МІ­ЧНІ АР­ГУ­МЕН­ТИ, СЕБТО ТОЙ ФАКТ, ЩО ПРИ­ВА­ТНИЙ КА­ПІ­ТАЛ ДАВ­НО Й УСПІ­ШНО ПРА­ЦЮЄ НА ЗАЛІЗНИЦЯХ ВЕ­ЛИ­КОЇ БРИ­ТА­НІЇ, ШВЕ­ЦІЇ, НІ­МЕЧ­ЧИ­НИ, ВПЕРТО ІГНОРУЮТЬСЯ

час, при­бли­зно до сві­то­вої на­фто­вої кри­зи 1970-х, цей дер­жав­ний со­ці­а­лізм ді­яв ціл­ком успі­шно. Зго­дом си­сте­ма ста­ла да­ва­ти збій, що­ро­ку актив­ні­ше збіль­шу­ю­чи дер­жав­ний борг. Від­мов­ля­ти­ся від ме­ха­ні­зму, що да­рує гро­ма­дя­нам по­чу­т­тя за­хи­ще­но­сті, чи­ма­ло фран­цу­зів не по­спі­шає. Звід­си скла­дно­щі в ре­фор­му­ван­ні тих га­лу­зей еко­но­мі­ки, які три­ва­лий час пе­ре­бу­ва­ли в дер­жав­ній вла­сно­сті.

По­ді­бні про­бле­ми пе­ре­жи­ває Бель­гія, яка та­кож ви­рі­ши­ла від­мо­ви­ти­ся від пов­ної дер­жав­ної мо­но­по­лії на по­шту, ра­діо та те­ле­ба­че­н­ня, за­со­би мо­біль­но­го й те­ле­фон­но­го зв’яз­ку, за­лі­зни­чне й по­ві­тря­не спо­лу­че­н­ня. Вже ни­ні Брюс­сель­ський ае­ро­порт ли­ше на 25% на­ле­жить дер­жа­ві. Infrabel, ком­па­нію з управ­лі­н­ня бель­гій­ським за­лі­зни­чним транс­пор­том, та­кож під впли­вом Єв­ро­со­ю­зу не так дав­но пе­ре­тво­ре­но на акцій­не то­ва­ри­ство за­кри­то­го ти­пу, у яко­му дер­жа­ва ви­сту­пає одним з акціо­не­рів із пра­вом впли­ву на оста­то­чні рі­ше­н­ня. «Дер­жа­ва ні­би стра­хує на ви­па­док про­блем ті під­при­єм­ства, що ма­ють стра­те­гі­чне зна­че­н­ня, ви­сту­пає як фонд ка­пі­та­лі­за­ції, — по­яснює Ре­но, еко­но­міст за фа­хом. — Во­на не му­сить, хо­ва­ю­чись за га­сла­ми про «рів­ність» і «спра­ве­дли­вість», на­справ­ді при­ві­ле­ю­ва­ти ті чи ін­ші ка­те­го­рії осіб або ком­па­нії. Ін­ша річ — під­при­єм­ства обо­рон­но­го се­кто­ру. Там зро­зумі­ло, що не зав­жди до­ре­чно від­кри­ва­ти ка­пі­тал для по­тен­цій­них іно­зем­них ін­ве­сто­рів».

У кон­текс­ті управ­лі­н­ня дер­жав­ни­ми мо­но­по­лі­я­ми ці­ка­вий до­свід Швей­ца­рії, яка не вхо­дить до ЄС, а от­же, не за­знає впли­ву від­по­від­них ди­ре­ктив що­до спри­я­н­ня кон­ку­рен­ції. Тут та­кож сво­го ча­су пра­кти­ку­ва­ли пов­ний дер­жав­ний кон­троль над по­штою, те­ле- та ра­діо­мов­ле­н­ням, за­лі­зни­ця­ми й авіа­транс­пор­том, обо­рон­ним сектором, роз­по­ді­лом еле­ктро­стру­му та во­ди, те­ле­фон­ни­ми ко­му­ні­ка­ці­я­ми. Про­те по­сту­по­во пра­гне­н­ня до кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті та гну­чко­сті в управ­лін­ні стра­те­гі­чно ва­жли­ви­ми під­при­єм­ства­ми взя­ли го­ру над кон­со­лі­до­ва­ним ба­жа­н­ням пра­ців­ни­ків держ­се­кто­ру збе­рег­ти своє спо­кій­не жи­т­тя. Ней­траль­на Швей­ца­рія, хоч як во­на три­має ди­стан­цію із сусідами та чи­слен­ни­ми між­на­ро­дни­ми стру­кту­ра­ми, все ж та­ки не має до­ста­тньо­го ре­сур­су, щоб за­пе­ре­чи­ти сво­їм уні­каль­ним до­сві­дом за­галь­но­сві­то­ві тен­ден­ції. Мо­но­по­лії — шту­чні та при­ро­дні — по­сту­по­во зни­ка­ють. Світ ре­ор­га­ні­зу­є­ться за ін­ши­ми прин­ци­па­ми, а дер­жа­ви не­ми­ну­че втра­ча­ють вплив на ті еко­но­мі­чні про­це­си, що від­бу­ва­ю­ться на під­кон­троль­них їм те­ри­то­рі­ях.

Но­ві па­зли, що скла­да­ю­ться на улам­ках ста­рих си­стем, ча­сто про­во­ку­ють різ­ке не­с­прийня­т­тя кон­сер­ва­то­рів — не ли­ше кла­си­чних, пра­вих, а й лі­вих, які зви­кли до дер­жав­них про­те­кцій і зма­га­ю­ться за збе­ре­же­н­ня сво­єї зо­ни ком­фор­ту. Скрізь у сві­ті ліві по­пу­лі­сти актив­но по­слу­го­ву­ю­ться іде­о­ло­гі­єю по­зір­ної рів­но­сті, за­кли­ка­ю­чи за­хи­ща­ти «най­бі­дні­ших», а на­справ­ді ви­бо­рю­ю­чи со­бі те­пле мі­сце під сон­цем. Успіх актив­ної де­ма­го­гії за­ле­жить від то­го, на­скіль­ки те чи ін­ше суспільство ви­яви­ться ва­кци­но­ва­ним від со­лод­кої спо­ку­си «все по­ді­ли­ти» та ні про що не ду­ма­ти.

За рів­ність чи за при­ві­леї? Фран­цузь­кі за­лі­зни­чни­ки зу­си­л­ля­ми лі­вих проф­спі­лок на­ма­га­ю­ться за­ли­ши­ти­ся на утри­ман­ні дер­жа­ви

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.