Ро­ман Се­ме­ну­ха: Пер­ша лю­ди­на, з якою бу­ла за­ду­ма­на роз­пра­ва, це — Са­до­вий, а Са­а­ка­шві­лі — ли­ше на­сту­пний

Де­пу­тат від «Са­мо­по­мо­чі» — про те­пе­рі­шній по­лі­ти­чний про­цес, очі­ку­ва­н­ня від пар­ла­мент­ської осе­ні та мо­жли­ві про­во­ка­ції що­до опо­нен­тів вла­ди

Ukrayina Moloda - - Полiтика - На­та­лія ЛЕБІДЬ

Хо­ча фор­маль­но но­вий по­лі­ти­чний се­зон по­чав­ся зі стар­ту Верховної Ради, ко­тра від­кри­ла у вів­то­рок чер­го­ву се­сію, го­лов­на по­дія по­то­чно­го ти­жня пов’яза­на не з пар­ла­мен­том. 10 ве­ре­сня в Укра­ї­ну обі­цяє при­бу­ти Мі­хе­їл Са­а­ка­шві­лі, ко­тро­го на про­пу­скно­му пун­кті «Кра­ко­вець» зу­стрі­ча­ти­муть кіль­ка на­ро­дних де­пу­та­тів від фра­кції «Са­мо­по­міч». Се­ред них бу­де й наш сьо­го­дні­шній спів­ро­змов­ник — Ро­ман Се­ме­ну­ха. Са­ме то­му роз­мо­ву ми по­чи­на­є­мо з ін­три­гу­ю­чих по­дій на укра­їн­сько-поль­сько­му кор­до­ні.

«Йде­ться не про со­лі­дар­ність із Са­а­ка­шві­лі, а про со­лі­дар­ність із за­ко­ном»

Па­не Ро­ма­не, «Са­мо­по­міч» го­ту­є­ться зу­стрі­ча­ти на кор­до­ні Мі­хе­ї­ла Са­а­ка­шві­лі. У та­кий спо­сіб ви ви­слов­лю­є­те з ним со­лі­дар­ність?

— Тут йде­ться не про со­лі­дар­ність із Са­а­ка­шві­лі, а про со­лі­дар­ність із за­ко­ном. Не бу­ває ко­ли­шніх пре­зи­ден­тів. Укра­їн­ці обра­ли гла­вою дер­жа­ви Пе­тра По­ро­шен­ка, де­ле­гу­вав­ши йо­му пев­ні пра­ва. Зокре­ма, пра­во на­да­ва­ти гро­ма­дян­ство. І те, у який спо­сіб Пре­зи­дент ко­ри­сту­є­ться цим пра­вом, ме­не гли­бо­ко обу­рює. Ви­хо­дить, що спо­ча­тку Са­а­ка­шві­лі був по­трі­бен — з йо­го ав­то­ри­те­том та зв’яз­ка­ми у сві­ті, але по­тім він став нев­го­дним, і гро­ма­дян­ство у ньо­го за­бра­ли. Моя осо­би­ста мі­сія у по­їзд­ці на кор­дон по­ля­гає в то­му, аби до­слі­ди­ти, як ви­ко­ну­ва­ти­му­ться за­ко­ни Укра­ї­ни.

І як, по-ва­шо­му, роз­ви­ва­ти­му­ться по­дії?

— Юри­сти ка­жуть, що у Са­а­ка­шві­лі мо­жуть ви­лу­чи­ти па­спорт і ви­да­ти йо­му тим­ча­со­ву по­свід­ку на про­жи­ва­н­ня. Плюс я не ви­клю­чаю про­во­ка­цій, про які ба­га­то го­во­рять. То­му так ва­жли­во бу­ти на мі­сці і спро­бу­ва­ти їм за­по­біг­ти. При цьо­му я не є при­хиль­ни­ком Са­а­ка­шві­лі, я вза­га­лі є чле­ном ін­шої пар­тії. І по­ді­ляю не все з то­го, що він ро­бить. На­при­клад, при­крим був той мо­мент, ко­ли Са­а­ка­шві­лі агі­ту­вав за Бе­ре­зен­ка на 205-му окру­зі на Чер­ні­гів­щи­ні. Ін­ший ви­па­док: за­ява Са­а­ка­шві­лі про те, як ва­жли­во не пу­ска­ти в по­лі­ти­ку лю­дей, які вже бу­ли у ній до 2014 ро­ку, і — одно­ча­сна під­трим­ка На­ли­вай­чен­ка. Та, по­при все, я вва­жаю, що пан Са­а­ка­шві­лі міг би при­не­сти ко­ристь на­шій дер­жа­ві. Хо­ча, по­вто­рю­ся, спра­ва не в ньо­му, а в по­ру­шен­ні за­ко­ну.

А в ці­ло­му ді­яль­ність «Ру­ху но­вих сил» — пар­тії Са­а­ка­шві­лі, вам ім­по­нує?

— Я по­ки не знаю, що та­ке «Рух но­вих сил». Я не ба­чу їхньої ді­яль­но­сті, крім кри­ти­ки — і ціл­ком спра­ве­дли­вої — пев­них ре­чей.

Сло­вом, «Са­мо­по­міч» не при­див­ля­є­ться до «Ру­ху» як до ві­ро­гі­дно­го со­ю­зни­ка?

— Го­во­ри­ти про будь-які со­ю­зи по­ки що вза­га­лі за­ра­но. Як­би в май­бу­тньо­му пар­ла­мен­ті бу­ли пар­тія Са­а­ка­шві­лі та пар­тія «Са­мо­по­міч»,то то­ді між ни­ми, ві­ро­гі­дно, мо­гла ви­ник- ну­ти співпраця. А що­до ін­ших фор­ма­тів, то існу­ю­чим за­ко­ном про ви­бо­ри у нас за­бо­ро­не­не ба­ло­ту­ва­н­ня на ви­бо­рах по­лі­ти­чних бло­ків.

Чи мо­жна го­во­ри­ти — на при­кла­ді Са­а­ка­шві­лі — що чин­на вла­да за­йма­є­ться усу­не­н­ням по­лі­ти­чних кон­ку­рен­тів?

— А чо­му ли­ше на при­кла­ді Са­а­ка­шві­лі? А при­клад Са­до­во­го і сміт­тє­вої бло­ка­ди не під­хо­дить? Те, що ста­ло­ся у Льво­ві, і є ілю­стра­ці­єю по­лі­ти­чно­го усу­не­н­ня кон­ку­рен­та. Сьо­го­дні дії укра­їн­ської вла­ди тре­ба роз­гля­да­ти ви­клю­чно че­рез її при­ціл на дру­гу ка­ден­цію, яку пра­гне ви­бо­ро­ти чин­ний Пре­зи­дент. Пер­ша лю­ди­на, з якою бу­ла за­ду­ма­на роз­пра­ва, це — Ан­дрій Са­до­вий, а Мі­хе­їл Са­а­ка­шві­лі — ли­ше на­сту­пний і, на­пев­но, да­ле­ко не остан­ній по­лі­ти­чний ді­яч, тиск на ко­тро­го бу­де тіль­ки під­си­лю­ва­ти­ся.

«У трі­ум­ві­ра­ті «Пре­зи­дент — уряд — пар­ла­мент» — по­мил­ка управ­лі­н­ня най­ви­що­го рів­ня»

До ре­чі, про Ан­дрія Са­до­во­го. Ви­ба­чте за па­фос, але як йо­го «бо­йо­вий дух» пі­сля сміт­тє­во­го скан­да­лу?

— Ан­дрій Іва­но­вич — до­свід­че­ний по­лі­тик, який зав­жди по­вто­рює, що ко­ли ти йдеш в укра­їн­ську по­лі­ти­ку, то ма­єш бу­ти го­то­вий до всьо­го. Він обра­ний львів’яна­ми вже на тре­тю ка­ден­цію. І са­ме зав­дя­ки йо­го ав­то­ри­те­ту лю­ди по­ві­ри­ли тим де­пу­та­там, які у 2014-2015 рр. бу­ли обра­ні і до Верховної Ради, і до мі­сце­вих рад. То­му я не ду­маю, що якась річ мо­же йо­го зди­ву­ва­ти чи вра­зи­ти. Він го­то­вий аб­со­лю­тно до всьо­го.

То він ба­ло­ту­ва­ти­ме­ться в пре­зи­ден­ти?

— Га­даю, це пи­та­н­ня кра­ще по­ста­ви­ти йо­му са­мо­му. А ми тим ча­сом зо­бов’яза­ні зро­би­ти все, щоб Укра­ї­на отри­ма­ла но­во­го Пре­зи­ден­та, який, по-пер­ше, її ре­фор­му­ва­ти­ме, а, по-дру­ге, бо­ро­ни­ти­ме. Це одно­ча­сно і ве­ли­че­зна від­по­від­аль­ність, і ве­ли­че­зні ри­зи­ки — че­рез ті зна­чні пов­но­ва­же­н­ня, які має на сьо­го­дні Пре­зи­дент.

На­віть по­при те, що Укра­ї­на по­вер­ну­ла­ся до ре­да­кції Кон­сти­ту­ції 2004 ро­ку, ви вва­жа­є­те, що Пре­зи­дент на­ді­ле­ний зна­чни­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми?

— Зна­є­те, як ка­же Ігор Юхнов­ський, му­дрий по­лі­тик, один із роз­ро­бни­ків укра­їн­ської Кон­сти­ту­ції? Він го­во­рить, що го- лов­на на­ша про­бле­ма у три­ку­тни­ку «Пре­зи­дент — уряд — пар­ла­мент». У нас на сьо­го­дні — ні­би­то пар­ла­мент­сько-пре­зи­дент­ська ре­спу­блі­ка, про­те пар­ла­мент де­мон­струє ко­ло­саль­ну за­ле­жність від олі­гар­хів, і центр ухва­ле­н­ня рі­шень роз­мі­ще­ний по­за Вер­хов­ною Ра­дою. Це по­пер­ше.

Дру­га про­бле­ма по­ля­гає в то­му, що від­су­тня від­по­від­аль­ність Пре­зи­ден­та, як і ме­ха­нізм йо­го від­кли­ка­н­ня. Роз­пи­са­на ли­ше про­це­ду­ра йо­го обра­н­ня, але не про­це­ду­ра кон­тро­лю. І це при то­му, що він ро­бить ряд ва­жли­вих при­зна­чень і сер­йо­зно впли­ває на су­до­ву си­сте­му. Йде­мо да­лі. Уряд — та­кож уні­каль­на річ: пар­ла­мент оби­рає Прем’єр-мі­ні­стра, який не має мо­жли­во­сті при­зна­ча­ти ке­рів­ни­ків мі­ні­стерств, то­таль­но за­ле­жа­чи від пар­ла­мен­ту. І са­ме з ці­єї при­чи­ни ми за­раз не ма­є­мо мі­ні­стра АПК, мі­ні­стра охо­ро­ни здо­ров’я то­що.

Що ро­би­ти в цій си­ту­а­ції? — Обме­жи­ти пов­но­ва­же­н­ня Пре­зи­ден­та. Або мо­жли­ва ін­ша мо­дель: роз­ши­ри­ти мо­жли­во­сті Ка­бмі­ну. Якщо на­род оби­рає пар­ла­мент, пар­ла­мент ство­рює ко­а­лі­цію, а ко­а­лі­ція про­по­нує Прем’єра, то да­вай­те до­ві­ри­мо йо­му фор­му­ва­ти уряд. Бо за що на сьо­го­дні від­по­від­ає Грой­сман? Я ду­же ча­сто кри­ти­кую Во­ло­ди­ми­ра Бо­ри­со­ви­ча, але чі­тко ро­зу­мію, що він впли­ває да­ле­ко не на всі про­це­си. У трі­ум­ві­ра­ті «Пре­зи­дент — уряд — пар­ла­мент» за­ко­до­ва­на по­мил­ка управ­лі­н­ня най­ви­що­го рів­ня. І цю про­бле­му до­ве­де­ться розв’язу­ва­ти.

Про­бле­му мо­жна усу­ну­ти, іні­ці­ю­вав­ши або змі­ни до Кон­сти­ту­ції, або ухва­ле­н­ня за­ко­ну про ім­пі­чмент. Що з цьо­го зби­ра­є­ться ро­би­ти «Са­мо­по­міч»?

— Ми вва­жа­є­мо, що має бу­ти ком­пле­ксний за­кон про Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни. Це зна­чно шир­ше, ніж про­сто про­це­ду­ра ім­пі­чмен­ту. В ньо­му ма­ють бу­ти чі­тко ви­пи­са­ні і пра­ва, і обов’яз­ки Пре­зи­ден­та. Зокре­ма, ви­пи­са­не й те, що та­ке адмі­ні­стра­ція Пре­зи­ден­та. Це ре­пре­сив­ний ор­ган? Пі­ар-ма­ши­на? Кре­а­тив­ний клуб? Фі­лія НКВС? Ви­ба­чте за «силь­ні» ви­ра­зи, але з ча­сів Ме­двед­чу­ка АП — над­то де­мо­ні­зо­ва­на стру­кту­ра, а не про­сто ба­наль­на кан­це­ля­рія. Фун­кціо­нал АП має бу­ти про­пи­са­ний у за­ко­ні.

Те­пер що­до Кон­сти­ту­ції. Тут ва­жли­во ви­йти на но­вий су­спіль- ний до­го­вір, бо жо­дна на­ша Ре­во­лю­ція — і та, що «на гра­ні­ті», і «По­ма­ран­че­ва», і Єв­ро­май­дан — не при­зве­ла до змі­ни су­спіль­но­го до­го­во­ру. Але я не ви­клю­чаю, що та­ке мо­жли­ве в май­бу­тньо­му. І це був би но­вий етап у на­шо­му ево­лю­цій­но­му роз­ви­тку. Мо­жли­во, ми до цьо­го ще не го­то­ві. Але ми му­дрі­ша­є­мо та до­ро­слі­ша­є­мо. І про­хо­ди­мо за три ро­ки та­кий від­ти­нок шля­ху, який ін­ші на­ро­ди не проходять і за де­ся­ти­лі­т­тя.

«Ін­ко­ли «ре­ван­ши­сти» — це та­кож ті, що но­сять ви­ши­ван­ки»

Не впев­не­на, що ми «му­дрі­ша­є­мо». Якщо по­вер­ну­ти­ся до пре­зи­дент­ських рей­тин­гів, то во­ни зро­ста­ють у та­ких пер­сон, як Бой­ко і Ра­би­но­вич. Пер­сон, при­на­ле­жних до «ре­ван­шист­сько­го» кри­ла. Це і є на­ша «до­ро­слість»?

— Я мо­жу під­твер­ди­ти зро­ста­н­ня рей­тин­гу Ра­би­но­ви­ча, але не Бой­ка — опи­ту­ва­н­ня, які за­мов­ляє «Са­мо­по­міч», цьо­го не по­ка­зу­ють. А це озна­чає тіль­ки одне: те, що ча­сти­на укра­їн­ців пра­гне над­то про­стих рі­шень. Бо та­ко­го де­пу­та­та, як Ра­би­но­вич, по су­ті, й не­ма. Є ін­фор­ма­цій­ний фейк, па­ра­лель­на ре­аль­ність із те­ле­ба­че­н­ня. Але про­бле­ма в то­му, що «ре­ван­ши­сти» — це не тіль­ки на­зва­ні ва­ми пер­со­ни. Є й ін­ші — ті, що но­сять ви­ши­ван­ки або сто­ять під си­ньо-жов­тим пра­по­ром, але по су­ті ма­ло чим від них ві­дрі­зня­ю­ться.

Чо­го ви че­ка­є­те від но­во­го по­лі­ти­чно­го се­зо­ну, який у вів­то­рок роз­по­чав­ся в Ра­ді?

— Ми ма­є­мо про­дов­жу­ва­ти тиск на Ра­ду, на її біль­шість. І по­ясню­ва­ти лю­дям су­тність змін до за­ко­ну про ви­бо­ри, який до­зво­лить сфор­му­ва­ти які­сно кра­щий пар­ла­мент. Дру­ге зав­да­н­ня: втри­ма­ти дер­жав­ність. Бо остан­нім ча­сом нам під­ки­да­ють сум­нів­ні сце­на­рії у ви­гля­ді всі­ля­ких миротворців, які став­лять під сум­нів на­яв­ність у нас вій­ни. (Під час пе­ре­бу­ва­н­ня в Укра­ї­ні мі­ні­стра обо­ро­ни США Джейм­са Мат­ті­са Пре­зи­дент Укра­ї­ни По­ро­шен­ко по­ві­до­мив, що обго­во­рив із ним мо­жли­ве роз­гор­та­н­ня ми­ро­твор­чої мі­сії ООН на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях. — Авт.). Тре­тій мо­мент: ро­би­ти­ме­мо все за­ле­жне від 26 де­пу­та­тів «Са­мо­по­мо­чі», щоб еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня бу­ло за­без­пе­че­не, а со­ці­аль­на си­ту­а­ція змі­ню­ва­ла­ся.

Спі­кер Парубій, пе­ре­ра­хо- ву­ю­чи на по­го­джу­валь­ній ра­ді п’ять най­ва­жли­ві­ших ре­форм, не вклю­чив до них ви­бор­чі змі­ни...

— То­му що, як я вже ка­зав, центр ухва­ле­н­ня рі­шень пе­ре­бу­ває по­за ме­жа­ми пар­ла­мен­ту. Йо­го слід шу­ка­ти між олі­гар­ха­том та адмі­ні­стра­ці­єю Пре­зи­ден­та.

Ви про­гно­зу­є­те до­стро­ко­ві ви­бо­ри?

— На­ра­зі не ба­чу ані по­тре­би в них, ані їхньої ви­со­кої ймо­вір­но­сті. Пов­то­рюю: якщо ми не змі­ни­мо за­кон, це не ма­ти­ме сен­су. Є ве­ли­ка не­без­пе­ка, що без змі­ни за­ко­но­дав­ства пар­ла­мент не тіль­ки не ста­не кра­щим, а й пе­ре­тво­ри­ться на при­ста­но­ви­ще для без­со­ві­сних по­пу­лі­стів і на­віть — по су­ті — ко­му­ні­стів. Бо, якщо вчи­та­ти­ся у де­які пе­ред­ви­бор­чі га­сла, це — справ­жній «со­вок» і від­го­ло­сок ко­му­ні­сти­чної іде­о­ло­гії.

Яка ймо­вір­ність то­го, що Вер­хов­на Ра­да спро­мо­же­ться за­пов­ни­ти всі існу­ю­чі ва­кан­сії?

— Ми на сьо­го­дні ма­є­мо про­бле­му з ЦВК, з Ра­хун­ко­вою па­ла­тою, з ом­буд­сма­ном, з де­яки­ми ке­рів­ни­ка­ми ко­мі­те­тів, з ти­ми мі­ні­стра­ми, про яких ми зга­ду­ва­ли... Га­даю, що з ЦВК та Ра­хун­ко­вою зру­ше­н­ня мо­жуть бу­ти, а от що сто­су­є­ться змін у се­ре­ди­ні пар­ла­мен­ту, то та­ка ві­ро­гі­дність — ниж­ча.

На­при­кін­ці ми­ну­ло­го по­лі­ти­чно­го «се­зо­ну» ре­зо­нанс отри­мав план се­кре­та­ря РНБО Тур­чи­но­ва що­до за­вер­ше­н­ня вій­ни. Не­вдов­зі по то­му про ньо­го ні­би­то за­бу­ли. Цей мо­мент бу­де акту­а­лі­зо­ва­но на по­то­чній се­сії?

— Я не ви­клю­чаю про­во­ка­цій у ви­гля­ді вне­се­н­ня до по­ряд­ку ден­но­го Ради за­ко­но­про­е­кту на кшталт то­го, що сто­су­є­ться «ре­ін­те­гра­ції». Вжи­ва­н­ня по­ді­бно­го тер­мі­ну вже го­во­рить про за­ле­жність укра­їн­ської вла­ди — чи-то від єв­ро­пей­ських пар­тне­рів, чи­то від Ро­сії. Бо ми не хо­че­мо ви­зна­ти, що на­ша те­ри­то­рія оку­по­ва­на агре­со­ром. І якщо вже го­во­ри­ти про якийсь за­кон, то до­ре­чні­ше вжи­ва­ти по­ня­т­тя «де­о­ку­па­ції». І ро­зу­мі­ти, що пі­сля де­о­ку­па­ції має від­бу­ти­ся де­мі­лі­та­ри­за­ція, де­се­па­ра­ти­за­ція та ін­ші скла­до­ві цьо­го про­це­су.

Але по­чи­на­ти тре­ба з ви­зна­н­ня вій­ни. Я не го­во­рю про вве­де­н­ня вій­сько­во­го ста­ну — це справ­ді дис­ку­сій­не пи­та­н­ня. Але нам вкрай не­об­хі­дний за­хист для на­шої ар­мії, для до­бро­воль­ців. Бо во­ни існу­ють по­за пра­во­вим по­лем — у нас є по­ло­не­ні, є оку­по­ва­ні те­ри­то­рії, але не­має вій­ни, бо Ро­сія ви­зна­на агре­со­ром тіль­ки на рів­ні по­ста­но­ви. Все це — ба­зо­ві ре­чі.

І ще. Я ка­те­го­ри­чно не­га­тив­но став­лю­ся до будь-яких миротворців на лі­нії зі­ткне­н­ня, бо це озна­ча­ти­ме ви­зна­н­ня «ДНР»/«ЛНР» та впро­ва­дже­н­ня су­то крем­лів­сько­го під­хо­ду що­до ква­лі­фі­ка­ції бо­йо­вих дій на схо­ді як вну­трі­шньо­го кон­флі­кту.

Ви­зна­н­ня вій­ни по­тя­гне роз­рив ди­пло­ма­ти­чних сто­сун­ків з РФ. А це, як ствер­джу­ють, не­ви­гі­дно ни­ні­шній вла­ді. Ви з цим по­го­джу­є­те­ся?

— Ди­пло­ма­ти­чні сто­сун­ки з Ро­сі­єю вза­га­лі не ма­ють жо­дно­го сен­су. Чим сьо­го­дні за­йма­є­ться укра­їн­ський кон­сул у РФ? Він мо­же за­хи­сти­ти пра­ва укра­їн­ських гро­ма­дян на те­ри­то­рії Ро­сії або в Кри­му, де три­ває ге­но­цид по від­но­шен­ню до крим­сько­та­тар­сько­го на­ро­ду? Ні, не мо­же. Сьо­го­дні ди­пло­ма­ти­чна мі­сія не зда­тна за­без­пе­чи­ти ви­ко­на­н­ня між­на­ро­дно­го пра­ва, то про які ди­пло­ма­ти­чні сто­сун­ки вза­га­лі йде­ться? Це — ілю­зія.

Фо­то з сай­та samopomich.ua.

Ро­ман Се­ме­ну­ха.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.