Бу­дем би­ти знов»

Ukrayina Moloda - - Нація -

до­зво­ли­ла Ви­гов­сько­му бу­кваль­но по кри­хтах зі­бра­ти вір­ні ко­за­цькі пол­ки, за­кли­ка­ти на до­по­мо­гу крим­ську ор­ду, мо­бі­лі­зу­ва­ти пол­ки во­лон­те­рів із Поль­щі, Мол­да­вії, Ва­ла­хії, Тран­силь­ва­нії», — пи­ше Ві­ктор Го­ро­бець.

До по­ло­ну — зде­біль­шо­го в не­во­лю до Кри­му — по­тра­пи­ли пі­сля Ко­но­топ­ської би­тви цар­ські во­є­во­ди, зокре­ма, князь По­жар­ський, князь Львов, бра­ти Бу­тур­лі­ни, князь Ля­пу­нов. Ко­за­цький лі­то­пи­сець Са­мій­ло Ве­ли­чко (1670 — близь­ко 1718 рр.) за­ли­шив спо­гад, що По­жар­ський, «роз­па­ле­ний гні­вом, ви­ла­яв ха­на за мо­сков­ським зви­ча­єм і плю­нув йо­му ме­жи очі. За це хан роз’ятрив­ся і зве­лів тут же пе­ред ним від­сі­кти кня­зе­ві го­ло­ву». За рі­зни­ми ві­до­мо­стя­ми, на Ко­но­топ­сько­му по­лі по­ля­гло від 30 до 60 ти­сяч цар­ських ра­тни­ків.

«... Без сум­ні­ву па­трі­от укра­їн­ський»

Укра­ї­на гі­дно вша­но­ву­ва­ла 350-річ­чя Ко­но­топ­ської би­тви. Пре­зи­дент Ві­ктор Ющен­ко 11 бе­ре­зня 2008 ро­ку під­пи­сав указ №207/2008 «Про від­зна­че­н­ня 350-річ­чя пе­ре­мо­ги вій­ська під про­во­дом геть­ма­на Укра­ї­ни Іва­на Ви­гов­сько­го у Ко­но­топ­ській би­тві» (див. текст ниж­че). Хо­ча з рі­зних при­чин, зокре­ма по­лі­ти­чних і фі­нан­со­вих, ча­сти­на за­ду­ма­но­го за­ли­ши­ла­ся пла­на­ми. То­му акти­ві­сти із Сум­щи­ни і Чер­ні­гів­щи­ни (На­ціо­наль­но­го за­по­від­ни­ка «Ге­тьман­ська сто­ли­ця») на­га­ду­ють ни­ні­шній вла­ді про не­об­хі­дність ви­ко­на­н­ня до 2019 ро­ку на­зва­но­го Ука­зу в ча­сти­ні п.1.3 — за­без­пе­чи­ти ра­зом з Сум­ською обла­сною дер­жав­ною адмі­ні­стра­ці­єю ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня що­до спо­ру­дже­н­ня в уста­нов­ле­но­му по­ряд­ку ме­мо­рі­аль­но­го ком­пле­ксу, при­свя­че­но­го пе­ре­мо­зі вій­ська під про­во­дом геть­ма­на Укра­ї­ни Іва­на Ви­гов­сько­го у Ко­но­топ­ській би­тві (тер­мін ви­ко­на­н­ня ука­зом не ви­зна­че­ний і да­не зо­бов’яза­н­ня пря­мо не пов’яза­не з від­зна­че­н­ням 350-ї рі­чни­ці, да­ний пункт не ви­ко­на­ний).

Іні­ці­а­то­ри на­га­ду­ють, чо­му ми ма­є­мо ви­вча­ти Ко­но­топ­ську би­тву 1659 ро­ку:

— во­на є одні­єю з най­гран­діо­зні­ших битв в істо­рії Укра­їн­ської дер­жа­ви, яку ви­гра­ли укра­їн­ські за­хи­сни­ки;

— укра­їн­ські за­хи­сни­ки за­свід­чи­ли ви­со­кий зви­тя­жний дух, ви­со­кий рі­вень вій­сько­во­го ми­сте­цтва, яке во­ни здо­бу­ли під час ви­зволь­них зма­гань укра­їн­сько­го на­ро­ду;

— це був пер­ший пов­но­мас­шта­бний вій­сько­вий кон­флікт Укра­їн­ської та Мо­сков­ської дер­жа­ви, як ствер­джує, зокре­ма, укра­їн­ський істо­рик, кан­ди­дат істо­ри­чних на­ук Оле­ксій Со­кир­ко;

— Ко­но­топ­ська би­тва роз­він­чує ве­ли­ко­дер­жав­ний міф ро­сій­ської істо­рі­о­гра­фії про «спо­кон­ві­чне пра­гне­н­ня укра­їн­ців до со­ю­зу з Ро­сі­єю»;

— ва­жли­вість на сьо­го­дні укра­їн­сько-та­тар­ської скла­до­вої пе­ре­мо­ги (геть­ман Іван Ви­гов­ський в Ко­но­топ­ській опе­ра­ції перш за все про­я­вив се­бе як ви­зна­чний ди­пло­мат та вій­сько­вий ор­га­ні­за­тор), го­лов­ним йо­го до­ся­гне­н­ням бу­ло за­лу­че­н­ня до вій­сько­вих дій крим­ських та­тар, по­вер­не­н­ня до ідеї со­ю­зу з Кри­мом, успад­ко­ва­ної від Бо­г­да­на Хмель­ни­цько­го. Сьо­го­де­н­ня, ко­ли укра­їн­ці та крим­ські та­та­ри є ча­сти­на­ми одні­єї по­лі­ти­чної на­ції, ви­ма­гає від нас бу­ти осо­бли­во ува­жни­ми до при­кла­дів со­ю­зни­цьких дій між на­ши­ми на­ро­да­ми і в ми­ну­ло­му. З бо­ку Крим­сько­го хан­ства ва­го­мий вне­сок в ко­но­топ­ську пе­ре­мо­гу вне­сли Ме­хмет-Ге­рай IV — хан-по­ет, без­по­се­ре­дньо­го ке­рів­ни­цтва в хо­ді вій­сько­вих дій не здій­сню­вав, але мав ви­рі­шаль­ну по­лі­ти­чну роль; Аді­льГе­рай — ну­ре­дін-сул­тан (дру­гий спад­ко­є­мець хан­сько­го пре­сто­лу), ко­ман- ду­вав аван­гар­дом сил со­ю­зни­ків, який і за­ма­нив в ото­че­н­ня мо­сков­ський кор­пус С. По­жар­сько­го; Ка­рач-бей — пе­ре­коп­ський мур­за, най­до­свід­че­ні­ший на той час та­тар­ський пол­ко­во­дець, фа­кти­чний го­лов­но­ко­ман­ду­вач та­тар­сько­го вій­ська.

— у би­тві про­я­ви­лись ви­да­тні укра­їн­ські воє­на­чаль­ни­ки, жи­т­тя і ді­яль­ність яких має бу­ти при­кла­дом для су­ча­сних укра­їн­ців: на­ка­зний геть­ман Г. Гу­ля­ни­цький, чер­ні­гів­ський пол­ков­ник О. Си­лич, па­во­ло­цький пол­ков­ник І. Бо­гун, ка­нів­ський пол­ков­ник І. Ли­зо­губ, уман­ський пол­ков­ник М. Ха­нен­ко, по­діль­ський пол­ков­ник О. Го­голь.

А по­пу­ля­ри­зу­ва­ти геть­ма­на Іва­на Ви­гов­сько­го ма­є­мо з кіль­кох при­чин:

— за ви­зна­че­н­ням Ми­хай­ла Гру­шев­сько­го, «чо­ло­вік ду­же осві­че­ний, ро­зум­ний, бу­ва­лий, при тім без сум­ні­ву па­трі­от укра­їн­ський»;

— про­дов­жив бо­роть­бу Бо­г­да­на Хмель­ни­цько­го за ви­зво­ле­н­ня укра­їн­ських зе­мель;

— ві­ді­грав одну з про­від­них ро­лей у фор­му­ван­ні роз­від­ки та кон­тр­ро­звід­ки Укра­їн­ської дер­жа­ви, ка­же укра­їн­ський істо­рик, до­ктор істо­ри­чних на­ук Юрій Ми­цик;

— ство­рив по­ту­жну і ви­со­ко­ефе­ктив­ну Ге­не­раль­ну кан­це­ля­рію — ва­жли­ву скла­до­ву Укра­їн­ської дер­жа­ви (мі­ні­стер­ство за­кор­дон­них справ і де­якою мі­рою вну­трі­шніх) на той час, за твер­дже­ням укра­їн­сько­го істо­ри­ка, про­фе­со­ра Львів­сько­го уні­вер­си­те­ту Іва­на Крип’яке­ви­ча. Іван Ви­гов­ський по­ста­вив її на рі­вень єв­ро­пей­ських кан­це­ля­рій;

— став одним із пер­ших іні­ці­а­то­рів спро­ти­ву укра­їн­сько­го на­ро­ду про­ти Мо­сков­сько­го цар­ства за збе­ре­же­н­ня су­ве­ре­ні­те­ту Укра­їн­ської дер­жа­ви;

— роз­ро­бив ве­ктор до збе­ре­же­н­ня са­мо­стій­но­сті Укра­їн­ської дер­жа­ви шля­хом укла­де­н­ня Га­дя­цької уго­ди 1659 р. — до­го­во­ру трьох рів­но­прав­них дер­жав, за яким про­го­ло­шу­ва­ло­ся утво­ре­н­ня кон­фе­де­ра­ції.

Ви­ко­на­ти ці всі дер­жав­ни­цькі зав­да­н­ня, ста­ти мі­сцем зви­тя­ги укра­їн­ської зброї і по­ту­жним по­стій­но ді­ю­чим ду­хов­ним щи­том істо­рії і па­трі­о­ти­зму на пів­ні­чно-схі­дних те­ре­нах Укра­ї­ни має му­зей­ний ком­плекс Дер­жав­ний істо­ри­ко-куль­тур­ний за­по­від­ник «Ко­но­топ­ська би­тва». Тре­ба ство­ри­ти трен­до­ву істо­ри­чну екс­по­зи­цію з вра­хо­ву­ва­н­ням ди­на­мі­ки роз­ви­тку му­зей­них ін­но­ва­цій.

Бо ж не­дар­ма ко­бза­рі спів­а­ли і ни­ні зно­ву спів­а­ють: За­ро­би­ли мо­ска­ли­ки чо­го не ба­жа­ли — По­стрі­ля­ні й по­ру­ба­ні в ба­гню­ці ко­на­ли. Сла­ва ж ба­тьку Іва­ну Ви­гов­сько­му, сла­ва Укра­ї­ні, Сла­ва вій­ську ко­за­цько­му одві­ку й до­ни­ні.

Фо­то з uk.wikipedia.org.

Пам’ятний знак Ко­но­топ­ської би­тви. 2015 рік.

Фо­то з сай­та kolokray.com.

У се­лі Ша­по­ва­лів­ка на Сум­щи­ні, де пам’ятка істо­рії «По­ле Ко­но­топ­ської би­тви», — із 2009 ро­ку сто­їть геть­ман Іван Ви­гов­ський. (Скуль­птор Ю. Ме­двідь).

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.