Жюль Одрі: Вва­жаю, що Ста­ні­слав­ський вбив фран­цузь­кий те­атр!

Фран­цузь­кий ре­жи­сер по­ді­лив­ся до­сві­дом з укра­їн­ськи­ми ко­ле­га­ми

Ukrayina Moloda - - Культура - Лі­лія БЕВЗЮК-ВОЛОШИНА

Осві­тній про­ект для мо­ло­ді — шко­ла актор­сько­го, ре­жи­сер­сько­го та сце­но­гра­фі­чно­го ми­сте­цтва, яку про­ве­ла На­ціо­наль­на спіл­ка те­а­траль­них ді­я­чів Укра­ї­ни, пра­цю­ва­ла не­що­дав­но у Лі­тньо­му те­а­трі Бу­чан­сько­го мі­сько­го пар­ку, що не­по­да­лік Ки­є­ва. Се­зон­ні шко­ли — це один iз про­е­ктів, впро­ва­дже­ний го­ло­вою НСТДУ Бо­г­да­ном Стру­тин­ським за­для роз­ви­тку укра­їн­сько­го те­а­тру і сти­му­лю­ва­н­ня те­а­траль­но­го ру­ху. Во­ни про­во­дя­ться — як мо­жна зро­зу­мі­ти з на­зви — у ко­жно­му се­зо­ні. Мо­де­ра­тор про­е­кту — ке­рів­ник на­пря­му мо­ло­ді­жної по­лі­ти­ки та по­шу­ко­во­екс­пе­ри­мен­таль­но­го те­а­тру НСТДУ, ху­до­жній ке­рів­ник Те­а­тру «Зо­ло­ті во­ро­та» Стас Жир­ков.

Уча­сни­ком Лі­тньої шко­ли, що про­хо­ди­ла в остан­ні дні сер­пня, був гість із Фран­ції Жюль Одрі (Jules Audry) — про­дю­сер, ре­жи­сер та ху­до­жній ке­рів­ник па­ризь­ко­го те­а­тру Future Noir, ви­кла­дач актор­ської май­стер­но­сті в шко­лі кі­но та у те­а­траль­ній шко­лі.

Ми­ну­ло­річ Жюль був уча­сни­ком Мі­жна­ро­дно­го кон­кур­су­ла­бо­ра­то­рії для мо­ло­дих ре­жи­се­рів Small Theater Productions, який від­бу­вав­ся у МКЦ ім. І. Ко­злов­сько­го та у те­а­трі «Зо­ло­ті во­ро­та». На­га­да­є­мо, що кон­кур­си­ла­бо­ра­то­рії роз­по­ча­ли­ся з іні­ці­а­ти­ви Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го ака­де­мі­чно­го те­а­тру опе­ре­ти. Ор­га­ні­за­то­ра­ми та­кож ви­сту­па­ли МКЦ ім. І. Ко­злов­сько­го, Дер­жав­на аген­ція про­мо­ції куль­ту­ри Укра­ї­ни, Про­дю­сер­ський центр OpenDoors.

Пер­ший кон­курс Musical Art Project від­був­ся у ве­ре­сні 2016 ро­ку, а по­ста­нов­ки пе­ре­мож­ців дру­го­го кон­кур­су, який про­йшов уже в жов­тні ми­ну­ло­го ро­ку, бу­ли вне­се­ні до ре­пер­ту­а­ру На­ціо­наль­ної опе­ре­ти на рік ни­ні­шній.

Під час кон­кур­су Жюль Одрі ста­вив у «Зо­ло­тих во­ро­тах» ескіз ви­ста­ви «Стра­жда­ю­чі» іспан­сько­го ав­то­ра Ан­то­ніо Ала­мо. Мо­жли­во, са­ме цей збіг об­ста­вин ще раз по­вер­нув йо­го на сце­ну вка­за­но­го те­а­тру. За­раз ре­жи­сер здій­снює по­ста­нов­ку у «Зо­ло­тих во­ро­тах». Прем’єра ви­ста­ви «Сьо­го­дні ве­че­рі не бу­де» від­бу­ла­ся 5 і 6 ве­ре­сня.

Нам вда­ло­ся по­спіл­ку­ва­ти­ся із Жю­лем Одрі пі­сля май­стер­кла­су.

Жюль, що вас вра­зи­ло під час май­стер-кла­су, чо­го очі­ку­ва­ли і що отри­ма­ли?

— Май­стер-клас був по­трі­бний і ме­ні та­кож. Для ме­не це пе­ре­вір­ка і ро­зу­мі­н­ня то­го, що і як я ро­блю у сво­їй про­фе­сії. Сьо­го­дні я зро­бив мен­ше, ніж пла­ну­вав. Усі уча­сни­ки бу­ли ду­же за­ці­кав­ле­ні, во­ни пра­гну­ли отри­ма­ти все ду­же то­чно. І я за­ли­шав їм час для за­пи­тань і ро­зу­мі­н­ня. Ме­ні спо­до­ба­ло­ся, що тут бу­ли і ду­же мо­ло­ді, і до­свід­че­ні акто­ри.

Чи від­чу­ва­ло­ся, що у май­стер-кла­сі бра­ли участь і ре­жи­се­ри, і сце­но­гра­фи? — Так, від­чу­ва­ло­ся.

Чи ви­ни­кло ба­жа­н­ня з ки­мось ще по­пра­цю­ва­ти?

— Бу­ли ці­ка­ві акто­ри, які ста­ви­ли вда­лі за­пи­та­н­ня що­до вдо­ско­на­ле­н­ня їхньої ро­бо­ти. Ко­ли я став­лю ви­ста­ву, я зав­жди спіл­ку­ю­ся з акто­ра­ми. А ко­ли я ро­блю та­кі май­стер-кла­си, я про­сто фо­ку­су­ю­ся на пе­ре­да­чі до­сві­ду. І са­ме то­му, що це бу­ла пе­ре­да­ча пра­кти­чних знань, я не міг зро­зу­мі­ти, хто є хто. Але якщо б я мав ще мо­жли­вість по­пра­цю­ва­ти з ці­єю гру­пою, я був би ду­же ра­дий. Ця гру­па за­ли­ши­ла при­єм­не вра­же­н­ня.

Тоб­то ва­ші очі­ку­ва­н­ня від ро­бо­ти справ­ди­ли­ся?

— Так, на­віть біль­ше. Тут бу­ли акто­ри силь­ної ін­ту­ї­ції, ду­же актив­ні та кмі­тли­ві. Тут бу­ли акто­ри апол­ло­нів­ські та діо­ні­сій­ські. Апол­ло­нів­ський під­хід — це ро­зу­мо­вий під­хід, діо­ні­сій­ський — більш емо­цій­ний та свя­тко­вий. Тут від­бу­ло­ся врів­но­ва­же­н­ня. У Фран­ції я пра­цюю біль­ше з апол­ло­нів­ським під­хо­дом. Вва­жаю, що Ста­ні­слав­ський вбив фран­цузь­кий те­атр!

Ще з при­єм­них мо­мен­тів — те, що рух на май­стер-кла­сі від­був­ся швид­ко. І це справ­жнє свя­то.

Як від­бу­ва­ю­ться ре­пе­ти­ції у ки­їв­сько­му те­а­трі «Зо­ло­ті во­ро­та»?

— Що­дня ми ре­пе­ти­ру­є­мо по шість го­дин, але і цьо­го до­сить ма­ло. З ін­шо­го бо­ку, до­бре те, що є ве­ли­кі па­у­зи для від­по­чин­ку. Я вже ста­вив цю ви­ста­ву дві­чі у Фран­ції. Мі­зан­сце­ні­чний і пла­сти­чний та сце­но­гра­фі­чний ма­лю­нок ви­рі­ше­ний, я про­сто пе­ре­но­шу цю ро­бо­ту на ін­ший актор­ський склад. Пер­ша по­ста­нов­ка бу­ла здій­сне­на в Па­ри­жі, а дру­га — у Тал­лін­ні.

Як ча­сто ви звер­та­є­тесь до одно­го і то­го са­мо­го ма­те­рі­а­лу?

— Ча­сто. Але ні­ко­ли не бу­ває так, що ви­хо­дить одна і та са­ма ви­ста­ва. Акто­ри зав­жди прив­но­сять щось своє. Якщо ми го­во­ри­мо про укра­їн­сько­го акто­ра, то укра­їн­ський актор ство­рює ве­ли­ку ди­стан­цію між істо­рі­єю і грою. Істо­рія ви­ста­ви «Сьо­го­дні ве­че­рі не бу­де» — це істо­рія про вла­ду. В Укра­ї­ні ми до­да­є­мо біль­ше гу­мо­ру, а у Фран­ції це бу­ла більш пси­хо­ло­гі­чна ви­ста­ва.

Чи від­чу­ва­є­те рі­зни­цю між укра­їн­ським і фран­цузь­ким акто­ра­ми?

— Фран­цузь­кий актор пра­цює для се­бе, на пер­со­на­жа. Укра­їн­ський актор — це екс­тра­вер­тний актор, він пра­цює на про- ект. Фран­цузь­кий актор пе­ре­йма­є­ться сво­єю від­по­від­ні­стю з ро­л­лю. Зав­жди по­трі­бно, щоб роль йо­му під­хо­ди­ла. Це актор-ін­ди­ві­ду­а­ліст. Укра­їн­ські акто­ри — бу­ду ка­за­ти за­раз ви­ня­тко­во про акто­рів «Зо­ло­тих во­ріт», яких я знаю, — є ко­ле­ктив­ни­ми.

На­при­клад, у Фран­ції, якщо я хо­чу ма­ти якийсь жорс­ткий мо­мент у ви­ста­ві, я маю йо­го ви­бу­ду­ва­ти як хо­ре­о­гра­фі­чний етюд. Я маю все роз­пи­са­ти крок за кро­ком, і я мо­жу ви­тра­ти­ти на це до кіль­кох го­дин, а в «Зо­ло­тих во­ро­тах» я ли­ше по­яснюю, що я хо­чу, і все кон­стру­ю­є­ться са­мо­стій­но. Акто­ри роз­ро­бля­ють са­мо­стій­но мі­зан­сце­ни.

Чи існу­вав для вас якийсь міф із при­во­ду укра­їн­сько­го те­а­тру до при­їзду сю­ди і чи він ви­прав­дав­ся?

— Мі­фу пев­но­го не бу­ло. Я про­сто був уча­сни­ком укра­їн­ських ла­бо­ра­то­рій для мо­ло­дих ре­жи­се­рів, пі­сля яких на­ді­йшла про­по­зи­ція від Ста­са Жир­ко­ва по­ста­ви­ти в йо­го те­а­трі ви­ста­ву.

Чи всти­гли ви щось по­ди­ви­ти­ся в Укра­ї­ні? Чи ви­ни­кло у вас ба­жа­н­ня по­ста­ви­ти в Укра­ї­ні ще якусь ви­ста­ву?

— Так, у ме­не є ба­жа­н­ня по­ста­ви­ти «Ка­лі­гу­лу» Аль­бер­та Ка­мю. Я шу­каю для цьо­го ве­ли­кий май­дан­чик. Я від­кри­тий для про­по­зи­цій.

Фо­то Мі­ла­ни ШИДЛОВСЬКОЇ.

Жюль Одрі.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.