А вчи­ти­ся ж ко­ли?

За під­го­тов­кою кон­кур­сів та олім­пі­ад і від­зна­че­н­ням пам’ятних дат не за­бу­ти б про го­лов­не — на­вча­н­ня

Ukrayina Moloda - - Суспільство - Лі­на ТЕСЛЕНКО

Ві д о мий о с в і т н і й е кс п е р т і зас л у же­ний в ч и т е л ь Ук р а ї н и Ві к - т о р Гр о мо­вий у с в о є му б л о з і н а o s v i t a . u a п о р у шив н а д з в и ч а й н о а к т у а л ь н е п и т а н н я : в і д з н ач е н н я р і з н и х юві л е й н и х і п а м’ я т н и х за­хо­дів, у які сьо­го­дні активн о з а л у ч е н а с е р е д н я шко­ла. Ба, б і л ь ше: ц е с т а л о о б р и д л и - вим тя­га­рем для пе­да­го­гі­чних п р а ц і в н и к і в і у ч н і в , я к і , з а мі с т ь на­вча­ти­ся, по­стій­но зму­ше­ні щось « о р г а н і з о в у в а т и , г о т у в а - ти, про­во­ди­ти, за­без­пе­чу­ва­ти» т а ще й « з в і т у в а т и » п р о в и ко - нану ро­бо­ту.

«Ма­ло не за­бу­ла — уро­ки теж ні­хто не від­мі­няв»

«Це тре­ба при­пи­ни­ти раз і на­зав­жди! Кон­кур­со­ма­нія та юві­ле­є­ма­нія є одні­єю зі скла­до­вих то­го па­пе­ро­во­го ко­ла­псу, який па­ра­лі­зу­вав шкіль­ну осві­ту, — пи­ше Ві­ктор Гро­мо­вий. — Осо­би­сто про­сив Пав­ла Хо­бзея (за­сту­пник мі­ні­стра осві­ти. — Ред.): не під­пи­суй жо­дно­го ли­ста про будь-які кон­кур­си та юві­леї — і ти від­ра­зу ж по­ба­чиш ре­аль­не по­кра­ще­н­ня шкіль­но­го жи­т­тя вже сьо­го­дні. Щой­но про­ана­лі­зу­вав вхі­дну до­ку­мен­та­цію за жов­тень в одній iз шкіл мі­ста: 18 ли­стів про кон­кур­си за не­пов­них три ти­жні!!! Лю­ди за­пи­ту­ють: а ко­ли пра­цю­ва­ти, як не кон­курс, то якийсь юві­лей, як не юві­лей, то, про­сти Го­спо­ди, фле­шмоб...»

Ві­ктор Гро­мо­вий на­во­дить при­клад зі сво­єї «до­ма­шньої ко­ле­кції» ма­ра­змів в осві­ті — лист про від­зна­че­н­ня... Між­на­ро­дно­го ти­жня дій про­ти отру­є­н­ня свин­цем. До ньо­го, зві­сно, є при­пи­ска на кштал «звіт про про­ве­де­н­ня за­хо­дів (фо­то, пре­зен­та­ція, текс­то­ва ін­фор­ма­ція то­що) та кіль­кість за­лу­че­них уча­сни­ків не­об­хі­дно на­ді­сла­ти на та­ку-то адре­су...». «Лю­ди вже до­ве­де­ні цим бо­же­ві­л­лям до та­ко­го ста­ну, що ось-ось бу­дуть ква­си­ти пи­сок будь-ко­му, хто про­сто за­їкне­ться про якийсь кон­курс чи фле­шмоб!» — емо­цій­но на­го­ло­шує екс­перт.

Про­бле­ма, яку по­ру­шив Ві­ктор Гро­мо­вий, за­че­пи­ла за жи­ве осві­тян. Про це свід­чить ве­ли­че­зна кіль­кість від­гу­ків та ко­мен­та­рів під бло­гом. «Дум­ка на сто від­со­тків слу­шна. Жов­тень 2017-го про­сто ви­ле­тів у тру­бу в пла­ні на­вча­н­ня, — пи­ше Ла­да Гав­ри­лець. — Шкіль­ні олім­пі­а­ди, на яких одні й ті са­мі учні, спор­тив­ні зма­га­н­ня, які про­во­дя­ться під час уро­ків, iз де­ся­ток кон­кур­сів, плюс де­кіль­ка се­мі­на­рів. Усі спів­а­ють, тан­цю­ють, гра­ють у фут­бол чи во­лей­бол, де­кла­му­ють вір­ші, ма­лю­ють. Це все до­бре. А ко­ли цих ді­ток вчи­ти??? Все пе­ре­вер­ну­то з ніг на го­ло­ву. Ми під­мі­ни­ли на­вчаль­ний про­цес ви­хов­ним. А ті кон­кур­си про­сто за­дов­ба­ли». «Що­до «па­ра­лі­чу шкіль­ної осві­ти» кон­кре­тно. Сьо­го­дні на шкіль­ну по­шту при­йшов лист iз рай­во «План ро­бо­ти на ли­сто­пад 2017», — до­дає ко­ри­сту­ва­чка під ні­ком «Теж вчи­тель­ка». — Чо­ти­ри кон­кур­си — «Бобер», «Ко­ло­сок», «Ге­лі­ан­тус», «Кен­гу­ру». Сім олім­пі­ад (ра­йон­ний етап) — біо­ло­гія, укра­їн­ська, гео­гра­фія, ма­те­ма­ти­ка, істо­рія, еко­но­мі­ка, тру­до­ве на­вча­н­ня (по су­бо­тах і не­ді­лях). Да­лі — ра­йон­ний етап Між­на­ро­дно­го мов­но-лі­те­ра­тур­но­го кон­кур­су ім. Шев­чен­ка, ра­йон­ний фе­сти­валь «Ча­рів­ний світ лі­те­ра­ту­ри». Крім то­го — День укра­їн­ської пи­сем­но­сті, Ти­ждень фі­нан­со­вої гра­мо­тно­сті, День пам’яті жертв Го­ло­до­мо­рів, День Гі­дно­сті та Сво­бо­ди (за­хо­ди і зві­ти). І ще — ра­йон­ний етап обла­сно­го кон­кур­су на кра­щий осві­тян­ський блог; ра­йон­ний етап кон­кур­су «Рі­здвя­ні свя­та». І ще — сім се­мі­на­рів вчи­те­лів-пре­дме­тни­ків (на ба­зі рі­зних шкіл, у ро­бо­чі дні). І це не все. Бо є ж іще шкіль­ний план... Ой, ма­ло не за­бу­ла — уро­ки теж ні­хто не від­мі­няв». «Ко­жну су­бо­ту — олім­пі­а­да, кон­курс чи тур­нір. І так до кін­ця гру­дня! Ко­ли ди­ти­ні від­по­чи­ти?! — пи­ше Жан­на. — П’ять днів ди­ти­на вчи­ться, а на шо­стий їде до чор­та на ку­ли­чки! Хо­лод, сльо­та, ГРВІ. Не хви­лює на­чаль­ство. Не при­ве­зеш — ма­ло не до­га­на!». «Під­три­мую! Сил не­має на та­ку кіль­кість дур­ної ро­бо­ти. Що кон­кур­си, що юві­лей­ні да­ти — май­же ко­жен день. І всі хо­чуть, ні, по­тре­бу­ють фо­то­зві­тів. Лю­ди до­брі, ми шко­ла, а не фо­то­а­те­льє», — обу­ре­но до­дає Те­тя­на.

«При­пи­ни­ти раз і на­зав­жди!»

Спіл­ку­ю­ся з цьо­го при­во­ду зі зна­йо­мою вчи­тель­кою. «Ви не уяв­ля­є­те, який шмат ча­су від­би­рає оця ні­ко­му не по­трі­бна по­ка­зу­ха, — ка­же Оль­га Іва­нів­на. — Чи­нов­ни­кам по­трі­бні на­ші зві­ти, щоб по­ста­ви­ти га­ло­чку. А ні­ко­го не ці­ка­вить, що якийсь «день охо­ро­ни зе­ле­но­го ду­ба із Лу­ко­мор’я» ти го­ту­єш у віль­ний час, за­мість то­го, щоб по­тра­ти­ти йо­го на вла­сну са­мо­осві­ту чи й про­сто від­по­чи­нок. За­лу­ча­єш до цьо­го кра­щих учнів (бо гір­шим і на­вча­н­ня не по­трі­бне, не те що на­ші да­ти), як пра­ви­ло, одних і тих са­мих, а бу­ває й ба­тьків! А вчи­ти­ся ж ко­ли?». Слу­хаю пе­да­го­га і зга­дую, як у ди­тя­чо­му са­до­чку ма­лю­ва­ла чо­ти­ри­рі­чно­му си­ну ма- лю­нок на кон­курс про охо­ро­ну пра­ці. Ці­ка­во, чи ду­мав чи­нов­ник, який це все при­ду­мав, що ди­ти­на та­ко­го ві­ку мо­же на­ма­лю­ва­ти про охо­ро­ну пра­ці? А то­му вже як ма­ма двох ді­тей — учня мо­лод­ших кла­сів і ди­ти­ни, яка від­ві­дує са­до­чок, — до­лу­ча­ю­ся до пе­да­го­гів і про­шу чи­нов­ни­ків — не мар­нуй­те вчи­тель­сько­го і на­шо­го, ба­тьків­сько­го, ча­су, який ми ма­є­мо ку­ди по­тра­ти­ти, на ва­ші «со­цсо­рєв­но­ва­нія»!

Зві­сно, є пе­ре­лік кон­кур­сів, свят і за­хо­дів, які не­об­хі­дно і вар­то про­во­ди­ти. Але це ма­ють бу­ти справ­ді ви­зна­чні й ва­жли­ві в жит­ті кра­ї­ни да­ти. І го­ту­ва­ти­ся во­ни ма­ють не для га­ло­чки, а для ді­тей. То­ді і вчи­те­лям, і учням бу­де ці­ка­во бра­ти в них участь. За­ну­рю­ва­ти ж шко­лу у вал зай­вих і не­по­трі­бних за­хо­дів не­при­пу­сти­мо. Ві­ктор Гро­мо­вий про­по­нує цю кон­кур­сно-свя­тко­ву по­вин­ність зi шкіл зня­ти.

На йо­го дум­ку, до­ста­тньо про­сто­го роз’ясне­н­ня (а кра­ще на­ка­зу МОН) із трьо­ма те­за­ми. Пер­ша: участь у будь-яко­му кон­кур­сі — це осо­би­стий віль­ний ви­бір лю­ди­ни. Дру­га: шко­ла чи будь-яка управ­лін­ська стру­кту­ра си­сте­ми осві­ти не по­вин­на втру­ча­тись (ін­фор­му­ва­ти, ор­га­ні­зо­ву­ва­ти, а тим па­че — зві­ту­ва­ти) у цей про­цес. Усе, що не бу­ло пе­ред­ба­че­но за­твер­дже­ним пе­дра­дою рі­чним пла­ном ро­бо­ти шко­ли, ав­то­ма­ти­чно від­ки­да­є­ться як та­ке, що не вхо­дить до пе­ре­лі­ку за­пла­но­ва­них шко­лою за­хо­дів. Тре­тя: під­пи­са­н­ня ли­стів по­са­до­ви­ми осо­ба­ми з про­ха­н­ням «про­ве­сти і відзві­ту­ва­ти» має тра­кту­ва­тись як пе­ре­ви­ще­н­ня слу­жбо­вих пов­но­ва­жень із від­по­від­ни­ми на­слід­ка­ми для чи­нов­ни­ка.

Ці­ка­во, що цю ж про­бле­му Ві­ктор Гро­мо­вий рік то­му вже по­ру­шу­вав. Учи­те­лі йо­го й то­ді під­три­ма­ли. По­го­мо­ні­ли, по­обу­рю­ва­лись та пі­шли го­ту­ва­ти спу­ще­ні зго­ри «дні, ти­жні й мі­ся­чни­ки». Мо­же, бо­дай за­раз їх по­чу­ють і при­пи­нять цей «осві­тній ма­разм», як оха­ра­кте­ри­зу­вав йо­го Ві­ктор Гро­мо­вий.

Фо­то з сай­та volyn24.com.

Ну­дно в шко­лі, де на­віть свя­то ро­би­ться для га­ло­чки...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.