Вiд на­шої вла­ди по­кло­ни ро­сiй­сько­му цар­ству

Що по­трі­бні­ше укра­їн­цям — мо­ли­тва за Си­ме­о­на Стов­пни­ка чи Іва­на Гон­ту?

Ukrayina Moloda - - Я Вам Пишу... -

на­се­ле­н­ня Дон­ба­су. Оче­ви­дно, мав під­ста­ви. Хо­ча ми­тро­по­лит, ро­зум­на лю­ди­на з укра­їн­ським ко­рі­н­ням, яку ви­хо­ва­ла Ро­сій­ська пра­во­слав­на цер­ква та яка слу­жить цій цер­кві, не ви­знає укра­їн­ську мо­ву як гі­дну для про­ве­де­н­ня слу­жби Бо­жої.

У Він­ни­ці на що­рі­чних пра­во­слав­них ви­став­ках вам за­про­по­ну­ють «прі­ло­жи­ться» до іко­ни Пре­по­до­бно­го Лав­рен­тія Чер­ні­гів­сько­го, за­ува­жу­ю­чи, що всі йо­го про­ро­цтва збу­ва­ю­ться. Із книж­ки про йо­го «жи­тіє», на­дру­ко­ва­ної у По­ча­їв­ській лав­рі, мо­жна зро­зу­мі­ти, що це лю­ди­на з гу­ма­ні­сти­чни­ми пе­ре­ко­на­н­ня­ми, вір­на РПЦ. Але чи зго­дні ви, слу­жбов­ці Укра­ї­ни, які взя­ли участь у не­що­дав­ньо­му свя­тку­ван­ні у Він­ни­ці, з йо­го твер­дже­н­ня­ми: «...И по­зже по их (жи­дов) указ­ке по­ля­ки уза­ко­ни­ли нам по­ня­тие Украи­на и украин­цы, что­бы мы охо­тно за­были свое на­зва­ние рус­ский, нав­се­гда отор­ва­лись от свя­той пра­во­слав­ной Ру­си». Йо­го про­ро­цтва, що збу­ва­ю­ться, та­кі: «Рос­сия вме­сте со все­ми сла­вян­ски­ми на­ро­да­ми и зем­ля­ми со­ста­вит мо­гу­чее Цар­ство. Окорм­лять его бу­дет царь пра­во­слав­ный, Бо­жий по­ма­зан­ник... Рус­ско­го пра­во­слав­но­го ца­ря бу­дет бо­я­ться сам ан­ти­христ. При ан­ти­хри­сте бу­дет Рос­сия са­мое мо­щное цар­ство в ми­ре...» І мо­ля­ться в цер­квах Мо­сков­сько­го па­трі­ар­хат у за те цар­ство, і все ро­сій­ською мо­вою. Ко­му не зро­зумі­ло, чо­му?

А що ви, лю­ди, зна­є­те про Си­ме­о­на Стов­пни­ка, день яко­го свя­тку­ва­ли 14 ве­ре­сня у Він­ни­ці? Із жи­тія ді­зна­є­мо­ся, що сто­яв день і ніч, мов стовп, та май­же без­пе­рерв­но мо­лив­ся. Був ще один із він­ни­цьких свя­тих, Ан­то­ній Пе­чер­ський, що жив у пе­че­рі, яку сам і ви­рив, і та­кож без­пе­рерв­но мо­лив­ся, обме­жу­ю­чи се­бе в їжі та во­ді. «Сми­ре­н­ня», «при­ни­же­н­ня», «про­сто­та» — ось що про­по­нує нам цер­ква із жи­тій свя­тих уго­дни­ків (хоч ро­сій­ська при­каз­ка го­во­рить, що «про­сто­та — ху­же во­ров­ства»).

«Аби сло­ва, хоч бред вто­ро­за­ко­нія, А що силь­ні­ше під­пи­рає твердь — мо­ли­тва пре­по­до­бно­го Ан­то­нія чи На­ли­вай­ка му­че­ни­цька смерть? ................................................. А це бу­ло в той год стра­шний, ко­ли п’ятьох стар­шин ко­за­цьких ро­зіп’яли. І го­ло­ви — хто звід­ки ро­дом — по­ста­ви­ли пе­ред на­ро­дом. То жін­ка та, хо­рун­жо­го чи со­тни­ка, що під стов­пом ле­жа­ла не­жи­ва, — то мо­жна їй про Си­ме­о­на Стов­пни­ка, що на стов­пі ме­ре­жив кру­же­ва?!»

(Лі­на Ко­стен­ко, «Ма­ру­ся Чу­рай»).

Кіль­ка ро­ків роз­ві­вав­ся на ві­трі ко­за­цький чуб від­ру­ба­ної го­ло­ви Іва­на Гон­ти, при­би­тої на ши­бе­ни­ці (чи во­ро­тах) у Мо­ги­ле­ві-По­діль­сько­му. Одно- го з очіль­ни­ків се­лян­сько­го пов­ста­н­ня про­ти поль­сько­го панування на Пра­в­обе­ре­жній Укра­ї­ні 1768 ро­ку Іва­на Гонт у пі­сля кат увань ро­сій­ськи­ми вій­сько­ви­ми, які під­лі­стю й роз­бо­єм по­ло­ни­ли пов­стан­ців, бу­ло від­да­но по­ля­кам на роз­пра­ву. Осо­бли­вий три­бу­нал у се­лі Сер­би, бі­ля Мо­ги­ле­ва, за­су­див ва­таж­ка до стра­ти, яка ма­ла три­ва­ти два ти­жні (!): де­сять днів по­вин­ні бу­ли дер­ти шкі­ру з жи­вої лю­ди­ни, по­тім від­ру­ба­ти ру­ки, по­тім но­ги, аж то­ді ви­рва­ти сер­це і, на­ре­шті, від­ру­ба­ти го­ло­ву, ча­сти­ни ті­ла по­ві­си­ти в 14 мі­стах Пра­в­обе­ре­жної Укра­ї­ни, яка пе­ре­бу­ва­ла під поль­ською вла­дою. Че­рез му­жню по­ве­дін­ку за­су­дже­но­му від­ру­ба­ли го­ло­ву на тре­тій день кат увань (яке ми­ло­сер­дя!).

Чо­му Іван Гон­та не Він­ни­цький свя­тий? Він що, від ві­ри одст упивсь? Ма­ю­чи зна­чні ста­тки, п’яте­ро ді­тей, при­хиль­ність вла­ди, заст упив­ся за «бра­тів не­зря­чих, гре­чко­сі­їв». Май­но Гон­ти бу­ло кон­фі­ско­ва­не на ко­ристь ка­ра­те­ля — ро­сій­сько­го ге­не­ра­ла Кре­че­тні­ко­ва. Ось чо­му ми й до­сі жи­ве­мо «на на­шій, не сво­їй зем­лі».

У Він­ни­ці не­ма пам’ятни­ка ге­рою Укра­ї­ни Іва­ну Гон­ті, бо він не під­три­мав «возз’єд­на­н­ня» Укра­ї­ни з Ро­сі­єю. Іван Гон­та не свя­тий. Укра­їн­ська пра­во­слав­на цер­ква не укра­їн­ська. Про­ро­цтво Та­ра­са Шев­чен­ка «Та не бу­де лу­чше, та не бу­де кра­ще, як в нас на Вкра­ї­ні» збу­де­ться, ко­ли «в сво­їй ха­ті своя прав­да, і сила, і во­ля» за­па­ну­ють. А для цьо­го — «Геть від Мо­скви»!

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.