Не ско­рив­ся нi цар­ським, нi бiль­шо­ви­цьким вiй­ськам

В істо­рії не по­вин­но бу­ти за­бу­тих імен і бі­лих плям: остан­ки на­ро­дно­го ге­роя по­вер­ну­ли в Ка­зах­стан

Ukrayina Moloda - - Свiт -

Пі­сля дов­гих ро­ків на ба­тьків­щи­ну в Ка­зах­стан з Ро­сії бу­ли по­вер­ну­ті і по­хо­ва­ні остан­ки на­ро­дно­го ге­роя Кей­ко ба­ти­ра. Це не ви­га­да­ний ле­ген­дар­ний пер­со­наж, а ре­аль­на лю­ди­на, яка сво­го ча­су, май­же сто ро­ків то­му, бо­ро­ла­ся за не­за­ле­жність сво­го краю і за­ги­ну­ла від рук ка­тів — сол­да­тів Чер­во­ної ар­мії.

Кей­ко ба­тир був ле­ген­дар­ною осо­би­сті­стю в істо­рії на­ціо­наль­но-ви­зволь­но­го ру­ху Ка­зах­ста­ну. Істо­ри­ки бу­кваль­но по кри­хтах зби­ра­ли фа­кти з йо­го біо­гра­фії. Кей­ко ба­тир на­ро­див­ся в 1877 ро­ці в Кай­да­ул­ської во­ло­сті Тор­гай­ско­го по­ві­ту (ни­ні се­ло Та­ста Аман­гель­дін­ско­го ра­йо­ну Ку­ста­най­ської обла­сті). При на­ро­джен­ні йо­го на­зва­ли Нур­ма­ган­бет. Че­рез те, що хло­пчик не від­рі­зняв­ся то­ва­ри­ські­стю, в на­ро­ді він отри­мав прі­зви­сько «Кей­ко» (по-ка­зах­сько­му озна­чає «лю­ди­на-від­лю­дник»). Пі­зні­ше він і ста­не ві­до­мий се­ред ка­зах­сько­го на­ро­ду са­ме з цим ім’ям.

У юна­цькі ро­ки Кей­ко ба­тир був одним із кра­щих по­го­ни­чів у го­спо­дар­стві одно­го з тор­гай­ських ба­їв. А та­кож був ві­до­мий як один з успі­шних ба­рим­та­чей (тих, хто вер­шив са­мо­суд). Свій ста­тус «ба­тир» і «влу­чний снай­пер» Кей­ко отри­мав у 1913 ро­ці. Цьо­го ро­ку він ви­сту­пив із пер­шим про­те­стом про­ти ко­ло­ні­аль­ної по­лі­ти­ки цар­ської Ро­сії. Уже пі­зні­ше він став одним із лі­де­рів зброй­но­го пов­ста­н­ня на те­ри­то­рії Ка­зах­ста­ну, спря­мо­ва­но­го про­ти ви­ко­на­н­ня на­ка­зу Ми­ко­ли II про при­му­со­ву мо­бі­лі­за­цію ка­зах­сько­го на­се­ле­н­ня на фронт під час Пер­шої сві­то­вої вій­ни. У цей пе­рі­од Кей­ко ба­тир сфор­му­вав на­ро­дне опол­че­н­ня, щоб про­ти­сто­я­ти не­пра­во­мір­но­му рі­шен­ню ро­сій­сько­го ца­ря і ді­ям йо­го під­да­них. Кей­ко ба­тир, вмі­ло за­сто­со­ву­ю­чи лі­дер­ські яко­сті справ­жньо­го пол­ко­вод­ця і стра­те­га, не­о­дно­ра­зо­во здій­сню­вав ор­га­ні­зо­ва­ні на­бі­ги на цар­ські вій­сько­ві під­роз­ді­ли з ме­тою звіль­не­н­ня спів­ві­тчи­зни­ків від ім­пер­сько­го яр­ма. У ті ро­ки Кей­ко ба­тир бо­ров­ся хо­ро­бро, за що і отри­мав осо­бли­ву по­ва­гу сво­го на­ро­ду. То­ді в Тор­гай­ськiй обла­сті з ме­тою згур­ту­ва­н­ня ка­зах­сько­го на­ро­ду в бо­роть­бі за не­за­ле­жність від ко­ло­ні­аль­ної по­лі­ти­ки бу­ло під­ня­то зброй­не пов­ста­н­ня під про­во­дом Аман­гель­ди Іма­но­ва і Кей­ко ба­ти­ра.

Жов­тне­ву ре­во­лю­цію Кей­ко ба­тир не ви­знав і до ра­дян­ської вла­ди ста­вив­ся з обе­ре­жні­стю. Але оскіль­ки вва­жав­ся лю­ди­ною хо­ро­брою і ро­зум­ною, то не со­ро­мив­ся ви­слов­лю­ва­ти свої дум­ки. Са­ме то­му за ра­дян­ських ча­сів він був ви­кре­сле­ний зі всіх на­у­ко­во-до­слі­дних праць і зга­док у ЗМІ. Адже це су­пе­ре­чи­ло по­лі­ти­ці пар­тії i ра­дян­ської вла­ди. Але, не­зва­жа­ю­чи на це, образ Кей­ко ба­ти­ра мо­жна зу­стрі­ти у тво­рах ві­до­мих пи­сьмен­ни­ків, та­ких як Г.Му­сре­пов, М.Ка­ра­та­єв, К.Сар­се­кє­єв, А. Нур­ма­нов і ін. Із на­бу­т­тям Ка­зах­ста­ном не­за­ле­жно­сті образ Кей­ко ба­ти­ра став ча­сті­ше з’яв­ля­ти­ся на сто­рін­ках пе­рі­о­ди­чних ви­дань. І, як пра­ви­ло, всі ці ма­те­рі­а­ли зби­ра­ли з пе­ре­ка­зів на­ро­ду, ста­рій­шин і оче­вид­ців ге­ро­ї­чних по­дви­гів Кей­ко ба­ти­ра.

Фа­кти свід­чать, що Кей­ко ба­тир був по-зві­ря­чо­му вби­тий чер­во­но­ар­мій­ськи­ми ка­та­ми, та­кож бу­ла вби­та йо­го дру­жи­на Акжар­кин і ще не на­ро­дже­на ди­ти­на, мо­лод­ший брат на­ро­дно­го ба­ти­ра по­мер у му­ках пі­сля жор­сто­ких зну­щань. До здо­бу­т­тя Ка­зах­ста­ном не­за­ле­жно­сті че­реп Нур­ма­ган­бе­та Ко­кем­ба­є­ва зна­хо­див­ся в ан­тро­по­ло­гі­чно­му фон­ді кунс­тка­ме­ри мі­ста Санкт-Пе­тер­бург. Але в 90-ті ро­ки пи­та­н­ня про по­вер­не­н­ня йо­го остан­ків бу­ло під­ня­то на дер­жав­но­му рів­ні. Це ви­яви­ло­ся спра­вою не з лег­ких для ро­ди­чів, для вче­них та істо­ри­ків. У зв’яз­ку з цим гро­мад­ськість і ке­рів­ни­цтво кра­ї­ни бра­ли актив­ну участь у цьо­му про­це­сі. Май­же че­рез сто ро­ків остан­ки Кей­ко ба­ти­ра бу­ли по­вер­ну­ті в Ка­зах­стан. Це­ре­мо­нія по­хо­ва­н­ня вiдбу­ла­ся на йо­го істо­ри­чній ба­тьків­щи­ні, в се­лі Та­ста Аман­гель­дін­ско­го ра­йо­ну Ку­ста­най­ської обла­сті, в якій взя­ли участь ви­да­тні ді­я­чі Ре­спу­блі­ки Ка­зах­стан. Не­зва­жа­ю­чи на те, що ми­ну­ло чи­ма­ло ро­ків, істо­рія до­во­дить, що спра­ве­дли­вість по­вин­на тор­же­ству­ва­ти.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.