«Ро­бо­та над по­мил­ка­ми» як шлях до НАТО

Чи ре­аль­ний вступ Укра­ї­ни до Альян­су в умо­вах вій­ни?

Ukrayina Moloda - - Україна І Світ - Та­рас ЗДОРОВИЛО

Дис­ку­сії що­до то­го, чи по­трі­бно Укра­ї­ні бу­ти чле­ном вій­сько­во-по­лі­ти­чно­го бло­ку НАТО, ко­трий за­раз на­лі­чує 29 чле­нів (це біль­шість кра­їн Єв­ро­пи, США й Ка­на­да), то­ча­ться вже не один рік. Чи го­то­ве укра­їн­ське су­спіль­ство до цьо­го ва­жли­во­го істо­ри­чно­го кро­ку й на­скіль­ки важ­ко ни­ні йо­го ре­а­лі­зу­ва­ти? І чи го­то­ві са­мі чле­ни Альян­су зу­стрі­ти нас із роз­про­стер­ти­ми обі­йма­ми? Ро­зду­ми з цьо­го при­во­ду бу­ли ви­слов­ле­ні фа­хів­ця­ми на се­мі­на­рі «Укра­ї­на — НАТО: 20 ро­ків хар­тії про осо­бли­ве пар­тнер­ство», який, згі­дно з роз­по­ря­дже­н­ням Пре­зи­ден­та про вдо­ско­на­ле­н­ня ін­фор­ма­цій­но­го за­без­пе­че­н­ня на­се­ле­н­ня що­до єв­ро­а­тлан­ти­чної ін­те­гра­ції, був про­ве­де­ний в Укр­те­ле­ра­діо­пре­сін­сти­ту­ті. Адже ва­жли­во, щоб пи­та­н­ня ін­те­гра­ції Укра­ї­ни до НАТО бу­ло рі­ше­н­ням не емо­цій­ним, а чі­тко усві­дом­ле­ним і ба­зу­ва­ло­ся на зна­н­нях про Альянс.

Де бу­де кор­дон за­хі­дно­го сві­ту: на Дон­ба­сі чи бі­ля Чо­па?

«Для Укра­ї­ни те­ма всту­пу до НАТО є ва­жли­ві­шою, ніж будь-які ін­те­гра­цій­ні про­це­си в будь-які со­ю­зи, бо без всту­пу до НАТО не бу­де всту­пу й до ЄС! — на­го­ло­шує на­ро­дний де­пу­тат Іван Круль­ко. — Адже еко­но­мі­ка й до­бро­бут не­мо­жли­ві без без­пе­ки: щоб при­йшов ін­ве­стор, то, крім ба­зо­вих ре­чей (по­да­тко­во­го за­ко­но­дав­ства, віль­них су­дів то­що), клю­чо­ве пи­та­н­ня — безпека. Біль­ше то­го, для Укра­ї­ни ін­те­гра­ція до НАТО озна­чає на­зав­жди, оста­то­чно пе­ре­ру­ба­ти зв’язок із Крем­лем і є пи­та­н­ням збе­ре­же­н­ня не­за­ле­жно­сті!

І най­го­лов­ні­ше: пи­та­н­ня ін­те­гра­ції — це пи­та­н­ня до­бро­бу­ту укра­їн­ських гро­ма­дян. Чо­му? Бо як тіль­ки-но ми ста­є­мо чле­ном НАТО, ми ви­рі­шу­є­мо про­бле­му без­пе­ки, й це є си­гнал усім ін­ве­сто­рам, що в цю кра­ї­ну мо­жна не­сти гро­ші й ство­рю­ва­ти ро­бо­чі мі­сця. На­при­клад, у Ру­му­нії вже на­сту­пно­го ро­ку пі­сля всту­пу до НАТО пря­мі іно­зем­ні ін­ве­сти­ції в еко­но­мі­ку зро­сли втри­чі! Всі кра­ї­ни з остан­ніх трьох хвиль роз­ши­ре­н­ня ЄС (ко­ли ту­ди всту­пи­ли кра­ї­ни Цен­траль­ної та Схі­дної Єв­ро­пи, Бал­тії, Ру­му­нія, Бол­га­рія, кра­ї­ни Бал­кан), перш ніж всту­пи­ти в Єв­ро­со­юз, ста­ва­ли чле­на­ми НАТО!

І ми не мо­же­мо бу­ти ней­траль­ною кра­ї­ною, бо є бу­фе­ром між за­хі­дним і азій­ським сві­том — та­ка на­ша до­ля. Для нас тре­ба ви­рі­ши­ти пи­та­н­ня, де бу­де про­хо­ди­ти кор­дон за­хі­дно­го сві­ту: на Дон­ба­сі чи по­бли­зу Чо­па?! І НАТО дає клю­чо­ву від­по­відь на це.

Ро­сія ні­ко­ли не від­мо­ви­ться від ідеї від­нов­ле­н­ня ім­пе­рії — про це мрі­я­ли всі мо­сков­ські пра­ви­те­лі, а без Укра­ї­ни це зро­би­ти не­мо­жли­во. І Ро­сія все ро­би­ти­ме для ре­а­лі­за­ції цьо­го за­ду­му: так уже ство­ре­на ця дер­жа­ва, яка бу­ду­ва­ла­ся упро­довж всі­єї сво­єї істо­рії шля­хом за­во­ю­ва­н­ня ін­ших те­ри­то­рій. Бо як тіль­ки при­пи­ня­є­ться цей про­цес, у них по­чи­на­ю­ться вну­трі­шні «сму­ти».

На ча­сі — ре­фе­рен­дум що­до всту­пу до НАТО

Те­ма НАТО в Укра­ї­ні по­ча­ла роз­кру­чу­ва­ти­ся в 2002 ро­ці: то­ді пі­сля ви­бо­рів у пар­ла­мен­ті ство­рю­є­ться по­мір­но-де­мо­кра­ти­чна біль­шість, яка ро­зу­міє, що ін­фор­ма­цій­не спів­ро­бі­тни­цтво з бло­ком є прі­о­ри­те­тним. У ВР утво­рю­є­ться Ко­мі­тет із пи­тань Єв­ро­пей­ської ін­те­гра­ції — йо­го очо­лює Бо­рис Та­ра­сюк, який стає «мо­то­ром» усіх цих про­це­сів. У 2003 ро­ці Укра­ї­на при­ймає за­кон про осно­ви нац­без­пе­ки, в яко­му НАТО про­пи­су­є­ться як стра­те­гія зов­ні­шньої по­лі­ти­ки. Це був клю­чо­вий мо­мент на за­ко­но­дав­чо­му рів­ні, який до­зво­лив вклю­чи­ти пов­ну си­сте­му ро­бо­ти МЗС, ви­ко­нав­чої гіл­ки вла­ди на спів­пра­цю з «на­тов­ця­ми».

Якщо по­ди­ви­ти­ся в ди­на­мі­ці, то ми стар­ту­ва­ли з си­ту­а­ції, ко­ли ли­ше 15% гро­ма­дян Укра­ї­ни під­три­му­ва­ли ідею спів­пра­ці з НАТО. То­ді бу­ла ще низь­ка ін­фор­мо­ва­ність і лю­ди про Альянс зна­ли ли­ше, як про во­ро­жий блок, — ра­дян­ські мі­фи про­дов­жу­ва­ли пе­ре­ва­жа­ти в сві­до­мо­сті лю­дей.

У 2004 ро­ці бу­ла ухва­ле­на про­гра­ма дер­жав­но­го ін­фор­му­ва­н­ня гро­мад­сько­сті з пи­тань єв­ро­а­тлан­ти­чної ін­те­гра­ції на пе­рі­од до 2007 ро­ку. Цей до­ку­мент був до­ста­тньо си­стем­ним, бо фі­ксу­вав на­шу стра­те­гію зов­ні­шньої по­лі­ти­ки й да­вав пра­кти­чні ін­стру­мен­ти для її впро­ва­дже­н­ня в жи­т­тя. Але хоч стра­те­гія й ідеї бу­ли пра­виль­ни­ми, та від­су­тність фі­нан­су­ва­н­ня фа­кти­чно всі «бла­гі на­мі­ри» зво­ди­ла до ну­ля.

На­ве­ду ана­лог: де­сять ро­ків я про­пра­цю­вав у мо­ло­ді­жній по­лі­ти­ці (очо­лю­вав ве­ли­кі мо­ло­ді­жні ор­га­ні­за­ції) і дов­гий час на рік на це за­кла­да­ли «аж»... 12 міль­йо­нів гри­вень. Це озна­ча­ло, що для дер­жа­ви мо­ло­ді­жна по­лі­ти­ка — на остан­ньо­му мі­сці! Те ж са­ме бу­ло й з пи­та­н­ням НАТО: за сло­ва­ми не бу­ло кон­кре­ти­ки. Ка­жу вже з до­сві­ду ро­бо­ти в бю­дже­тно­му ко­мі­те­ті: ко­ли ди­ви­шся на по­лі­ти­ку дер­жа­ви че­рез при­зму цифр, це кра­сно­мов­ні­ше, ніж будь-які гар­ні сло­ва, стра­те­гії та про­гра­ми!

У 2008 ро­ці по­ста­но­вою Ка­бмі­ну ухва­ле­но ці­льо­ву про­гра­му ін­фор­му­ва­н­ня гро­мад­сько­сті з пи­тань єв­ро­а­тлан­ти­чної ін­те­гра­ції до 2011 ро­ку. І то­ді впер­ше в бю­дже­ті на це за­кла­ли гро­ші (9 млн. гри­вень, за­раз — 14 млн.).

Укра­ї­на в 2006 ро­ці як ні­ко­ли бу­ла близь­ка до під­пи­са­н­ня пла­ну дій що­до член­ства у НАТО. На­ші від­но­си­ни то­ді ви­йшли на куль­мі­на­цій­ну то­чку. Вже ви­рі­шу­ва­ли, де це кра­ще зро­би­ти: чи на са­мі­ті (який мав від­бу­ти­ся в Ри­зі), чи в ін­шо­му фор­ма­ті, й це ма­ло від­бу­ти­ся во­се­ни 2006 ро­ку...

Але влі­тку 2006 ро­ку, ко­ли Яну­ко­вич був при­зна­че­ний Прем’єр-мі­ні­стром, пер­ше, що ро­бить у но­во­му ста­ту­сі, — їде в Брюс­сель і на ви­мо­гу Мо­скви дає 14 ве­ре­сня прес-кон­фе­рен­цію, на якій ка­же, що Укра­ї­на... не го­то­ва до ін­те­гра­ції з НАТО. І всі пла­ни, ба­га­то­рі­чну роботу ни­щить одним «роз­чер­ком». А в 2010 ро­ці, став­ши Пре­зи­ден­том, одним із пер­ших рі­шень Яну­ко­вич вніс змі­ни в за­кон про осно­ви нац­без­пе­ки, звід­ки ви­кре­сли­ли пункт про єв­ро­а­тлан­ти­чну ін­те­гра­цію Укра­ї­ни.

Актив­но до теми НАТО на за­ко­но­дав­чо­му рів­ні ми по­вер­ну­ли­ся ли­ше пі­сля Ре­во­лю­ції гі­дно­сті: во­се­ни 2014-го по­да­но за­ко­но­про­ект що­до всту­пу Укра­ї­ни до Альян­су. Але то­ді вже чо­мусь По­ро­шен­ко ці на­мі­ри при­галь­му­вав, і ли­ше в 2017 ро­ці та­ки вда­ло­ся вне­сти від­по­від­ні змі­ни.

І як не па­ра­до­ксаль­но, але най­біль­шим агі­та­то­ром укра­їн­ців за вступ до НАТО став Пу­тін: агре­сія Ро­сії змі­ни­ла по­гля­ди пе­ре­сі­чно­го укра­їн­ця на це пи­та­н­ня. На­віть на під­кон­троль­ній Укра­ї­ні те­ри­то­рії Дон­ба­су біль­ше 30% на­се­ле­н­ня — за вступ до НАТО! Це не­ймо­вір­но, бо там ця ци­фра ні­ко­ли не бу­ла біль­шою за 5-7%! То­му на ча­сі — ре­фе­рен­дум що­до НАТО.

По­ло­ви­на укра­їн­ців — за вступ до НАТО

Бо­рис Та­ра­сюк, ко­ли­шній мі­ністр за­кор­дон­них справ, а ни­ні на­ро­дний де­пу­тат, за­сту­пник го­ло­ви Ко­мі­те­ту у за­кор­дон­них спра­вах — про­філь­но­го у пи­та­н­нях НАТО, до­дає: «Ре­а­кці­єю усьо­го сві­ту на по­ча­ток вій­ни на Схо­ді Укра­ї­ни був стан оці­пе­ні­н­ня: НАТО й США не зна­ли, що ро­би­ти! Це три­ва­ло до лі­та 2016 ро­ку, ко­ли на са­мі­ті у Вар­ша­ві на­ре­шті бу­ли прийня­ті кон­тр­за­хо­ди на ро­сій­ську агре­сію. Ми за­раз во­ю­є­мо з дру­гою най­біль­шою ар­мі­єю у сві­ті й не­се­мо зна­чні зби­тки: 7% на­шої те­ри­то­рії оку­по­ва­но, еко­но­мі­чні втра­ти ся­га­ють 20%, ко­жно­го дня на обо­ро­ну (бо­йо­ві дії) ви­тра­ча­є­мо 5 млн. до­ла­рів. А як ви­мі­ря­ти люд­ські втра­ти? Не мен­ше 10,5 ти­ся­чі осіб уби­то, 25 ти­сяч по­ра­не­но, 1,6 млн. — вну­трі­шньо пе­ре­мі­ще­них осіб. Це тра­ге­дія укра­їн­сько­го на­ро­ду! Але во­дно­час Пу­тін «до­по­міг» нам ви­зна­чи­ти­ся: що ж є для нас прі­о­ри­те­том. За­раз со­ціо­ло­гі­чні опи­ту­ва­н­ня на­зи­ва­ють близь­ко 50% укра­їн­ців, які ба­жа­ють всту­пу Укра­ї­ни до НАТО (а в за­хі­дних обла­стях — до 72%). Це сер­йо­зний зсув сві­до­мо­сті укра­їн­сько­го су­спіль­ства.

При­кро, що ни­ні на по­тре­би ЗСУ ре­аль­но йде ли­ше 2,74% від ВВП, а де ре­шта гро­шей від ні­би­то ви­ді­ле­них на обо­ро­ну 5 від­со­тків? А ре­шта йде на... пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни! Вду­май­тесь, на МВС ви­ді­ле­но ще плюс 19 млрд. гри­вень! То на що ми пе­ре­тво­рю­є­мо на­шу дер­жа­ву? За­мість то­го, щоб дба­ти про роз­ви­ток на­ших зброй­них сил, ми ви­тра­ча­є­мо гро­ші на те, щоб три­ма­ти ре­пре­сив­ний апа­рат!

Укра­ї­на завжди ви­пе­ре­джа­ла всі ко­ли­шні ре­спу­блі­ки СРСР у роз­ви­тку сто­сун­ків із НАТО: ми чі­тко уяв­ля­ли й зна­ли, чо­го ми хо­че­мо. У МЗС із 1991 ро­ку ми пра­цю­ва­ли над ви­ро­бле­н­ням кон­це­пції, яка вре­шті бу­ла за­твер­дже­на ВРУ в 1993 ро­ці, де зна­чив­ся курс — член­ство в НАТО. Та, на жаль, то­ді не все су­спіль­ство бу­ло до цьо­го го­то­ве. І все че­рез те, що де­ся­ти­лі­т­тя­ми в на­ші го­ло­ви ра­дян­ська про­па­ган­да вкла­да­ла ан­ти­на­тов­ську ри­то­ри­ку. До ре­чі, НАТО — укра­їн­ською пра­виль­но ОПАД (ор­га­ні­за­ція Пів­ні­чно­а­тлан­ти­чно­го до­го­во­ру) — ор­га­ні­за­ція, ко­тра по­кли­ка­на об’єд­на­ти зу­си­л­ля дер­жав-чле­нів для за­хи­сту сво­їх цін­но­стей і на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів сво­єї без­пе­ки.

Усі на­ші су­сі­дні кра­ї­ні на за­хо­ді (Поль­ща, Сло­вач­чи­на, Ру­му­нія і т.д.) — ще за двад­цять ро­ків до нас усві­до­ми­ли, що їм тре­ба бу­ти і в НАТО, і в ЄС: во­ни успі­шно ре­а­лі­зу­ва­ли цей курс, а ми ту­пцю­ва­ли на мі­сці, й у цьо­му вин­на на­ша по­лі­ти­чна елі­та, яка про­дов­жу­ва­ла гра­ти­ся й ма­ні­пу­лю­ва­ти пи­та­н­ня­ми на­шої без­пе­ки.

«За­раз Укра­ї­на не від­по­від­ає кри­те­рі­ям НАТО»

Те­пер від­но­сно Пла­ну дій що­до член­ства. На­го­ло­шу, що він не є кви­тком у член­ство — це ли­ше про­гра­ма, яку НАТО схва­ли­ло у 1999 ро­ці для то­го, щоб до­по­ма­га­ти кра­ї­нам, які хо­чуть всту­пи­ти в це об’єд­на­н­ня, під­го­ту­ва­ти­ся шля­хом ви­ко­на­н­ня ці­єї про­гра­ми.

До ре­чі, мі­фом є те, що ні­би­то ста­тут НАТО не до­зво­ляє всту­па­ти у свої «ря­ди» кра­ї­ні, яка ве­де вій­ну! Це ама­тор­ські твер­дже­н­ня: по-пер­ше, ста­ту­ту НАТО не існує, а існує Ва­шинг­тон­ський до­го­вір (від 1949 ро­ку), а по-дру­ге, в цьо­му до­го­во­рі не­має стат­ті, яка б за­бо­ро­ня­ла во­ю­ю­чій кра­ї­ні ста­ти чле­ном НАТО! Біль­ше то­го, Укра­ї­на мо­же ста­ти чле­ном НАТО і без Пла­ну дій, бо та­кої умо­ви про­сто не існує. Але не тре­ба бу­ти на­їв­ни­ми: вар­то усві­дом­лю­ва­ти, що в умо­вах ро­сій­сько-укра­їн­ської вій­ни жо­дна кра­ї­на-член НАТО не бу­де під­три­му­ва­ти рі­ше­н­ня про вступ Укра­ї­ни до НАТО.

Во­дно­час по­лі­ти­чні зо­бов’яза­н­ня, які во­ни взя­ли на се­бе, під­пи­сав­ши Бу­да­пешт­ський ме­мо­ран­дум (під­пи­сан­ти по­вин­ні під­три­му­ва­ти те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність, су­ве­ре­ні­тет і не­за­ле­жність Укра­ї­ни), не ви­ко­на­но. Й цим Бри­та­нія, США (не го­во­ря­чи вже про Ро­сію) ду­же за­ви­ни­ли пе­ред на­ми; біль­ше то­го, там є пункт 6, який пе­ред­ба­чає про­ве­де­н­ня кон­суль­та­цій у ра­зі за­гро­зи нац­без­пе­ці Укра­ї­ни. По­ру­ше­н­ня цих угод руй­нує за­са­ди, на яких ба­зу­ю­ться між­на­ро­дні від­но­си­ни.

Прав­дою є й те, що на­ра­зі Укра­ї­на не від­по­від­ає кри­те­рі­ям НАТО. Я озна­йо­мив­ся з «вну­трі­шні­ми» до­ку­мен­та­ми, які сто­су­ю­ться при­ве­де­н­ня на­ших стан­дар­тів і, зокре­ма, бо­йо­вих ста­ту­тів до стан­дар­тів НАТО. А стан­дар­ти й ста­ту­ти НАТО на 90% взя­ті з ар­мії США. І чо­мусь пе­ре­ва­жна біль­шість цих ар­мій­ських ре­фор­му­вань у нас від­кла­да­є­ться до 2020 ро­ку! А то­му що лінь, і в то­му чи­слі на­шо­му вій­сько­во­му ке­рів­ни­цтву, за­йма­ти­ся сво­єю спра­вою.

І хоч що­до всту­пу ми ду­же да­ле­ко пі­шли у по­лі­ти­чній скла­до­вій, але ду­же ма­ло зро­би­ли у вій­сько­вій. У пла­нах з під­го­тов­ки Укра­ї­ни до всту­пу до НАТО біль­шість зав­дань ста­ви­ться у пи­тан­ні та­кти­чної су­мі­сно­сті ЗСУ й зброй­них сил НАТО. Єди­не, в чо­му ни­ні на­ша пе­ре­ва­га пе­ред «вій­ська­ми» НАТО, — у то­му, що ми ма­є­мо до­свід бо­йо­вих дій, який во­ни не ма­ють: на­тов­ські ек­спер­ти від­зна­ча­ють, що на­ші во­я­ки, які про­йшли гор­ни­ло вій­ни з Ро­сі­єю, ма­ють не­оці­нен­ний до­свід і на­віть за­про­шу­ють на­ших хло­пців до се­бе як ін­стру­кто­рів.

І на­віть якщо ми по­вер­не­мо Крим і свій оку­по­ва­ний схід — нас у НАТО однак не при­ймуть. Чо­му? Бо НАТО, як і ЄС, має свої уста­ле­ні кри­те­рії, й во­ни ба­га­то в чо­му збі­га­ю­ться. Во­ни по­ля­га­ють у то­му, що це має бу­ти: пра­во­ва дер­жа­ва, де­мо­кра­тія, рин­ко­ва еко­но­мі­ка, не по­вин­но бу­ти ко­ру­пції. А чи до­ся­гла Укра­ї­на цьо­го рів­ня? То­му до­ки не ви­ко­на­є­мо «роботу над по­мил­ка­ми», Укра­ї­ну ні­хто ре­аль­но не бу­де роз­гля­да­ти як чле­на НАТО».

«Най­біль­шим агі­та­то­ром укра­їн­ців за вступ до НАТО став Пу­тін. На­віть на Дон­ба­сі по­над 30% на­се­ле­н­ня хо­чуть у НАТО! Хо­ча там ця ци­фра ні­ко­ли не пе­ре­ви­щу­ва­ла 5-7%».

Стра­те­гі­чна ме­та Укра­ї­ни — вступ до НATO.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.