Ге­рой і Ме­фі­сто­фель

Па­трі­от, бе­шке­тник і со­ліст Па­ризь­кої опе­ри Ва­силь Слі­пак — у філь­мі «Міф»

Ukrayina Moloda - - Культура - Та­рас ЗДОРОВИЛО

До­ку­мен­таль­ний фільм з ані­ма­цій­ни­ми встав­ка­ми «Міф. За що за­ги­нув Ва­силь Слі­пак?» ре­жи­се­рів Іва­на Яснія та Ле­о­ні­да Кан­те­ра ви­йшов на ши­ро­кі екра­ни. По­каз три­ває у 25 мі­стах Укра­ї­ни. Це вже тре­тя спіль­на ро­бо­та ре­жи­се­рів; по­пе­ре­дні — зня­ті в 2014 ро­ці «Вій­на за свій ра­ху­нок» та «До­бро­воль­ці бо­жої чо­ти». Твор­ці з но­вим філь­мом уже в Іта­лії — Мі­лан, по­тім Рим та Бре­шія, на бе­ре­зень за­пла­но­ва­но тур до Ка­на­ди (26 по­ка­зів), а зго­дом від­бу­ду­ться по­ка­зи й у Фран­ції, де Ва­силь Слі­пак був со­лі­стом Па­ризь­кої на­ціо­наль­ної опе­ри. Му­зи­ку для стрі­чки про спів­а­ка зі Льво­ва з уні­каль­ним го­ло­сом, що 19 ро­ків про­жив у Фран­ції, а за­ги­нув за Укра­ї­ну на Дон­ба­сі, пи­сав, зокре­ма, йо­го друг Єв­ген Галь­пе­рін, ко­трий тво­рив му­зи­ку і для кі­но Лю­ка Бес­со­на.

Ва­силь не був свя­тим, він був справ­жньою лю­ди­ною

Ва­силь Слі­пак у стрі­чці по­стає пе­ред на­ми без па­фо­су — та­ким, яким він і був у жит­ті: та­ла­но­ви­тим спів­а­ком і бе­шке­тни­ком-жар­тів­ни­ком. Чо­го вар­та ли­ше одна з йо­го ви­ті­вок, ко­ли пі­сля яко­їсь із гу­ля­нок з дру­зя­ми — вран­ці він одра­зу пі­сля ду­шу, на­ки­нув­ши на се­бе ли­ше ха­лат, ви­йшов на бал­кон сво­го па­ризь­ко­го по­ме­шка­н­ня й по­чав... на весь го­лос спів­а­ти арію. А ко­ли по­зу­пи­ня­ли­ся ма­ши­ни, зі­бра­ла­ся ці­ла юр­ба слу­ха­чів на буль­ва­рі й спон­тан­на пу­блі­ка бу­ла вже «на га­чку» — Ва­силь, ді­йшов­ши до апо­гею арії, ра­пто­во, як на сце­ні, роз­вів ру­ки ра­зом із... по­ла­ми ха­ла­ту й укло­нив­шись, пі­шов зі «сце­ни-бал­ко­ну» до кім­на­ти. Він не був свя­тим, він ро­бив по­мил­ки, але він був справ­жньою лю­ди­ною — го­во­ри­ли про ньо­го фран­цузь­кі ко­ле­ги-то­ва­ри­ші.

Ду­же по­лю­бляв жар­ти: в одно­му з ко­стьо­лів під час опе­ри про Жан­ну Дарк, ко­ли її спа­лю­ва­ли на во­гні, Ва­силь (пе­ре­в­дя­гне­ний у Ме­фі­сто­фе­ля) із Па­трі­ком Га­ре­том ма­ли па­у­зу в сво­їх пар­ті­ях і... гра­ли у фут­бол в ка­пли­ці. Йо­го ха­ри­зма й ша­ле­ний ха­ра­ктер зав­жди при­вер­та­ли ува­гу. В юно­сті йо­му за­здри­ли, бо лег­ко міг по­зна­йо­ми­ти­ся з дів­чи­ною, яка йо­му по­до­ба­ла­ся. Йо­го лю­би­ли жін­ки.

Ко­ли по­ча­ли­ся по­дії на Май­да­ні у Ки­є­ві, а по­тім і вій­на на Дон­ба­сі — Ва­силь Слі­пак пов­ні­стю від­дав­ся спер­шу во­лон­тер­ству: зби­рав гро­ші й від­прав­ляв хар­чі і ре­чі з Фран­ції на схі­дний фронт, про­во­див ан­ти­пу­тін­ські мі­тин­ги в Па­ри­жі. А тро­хи зго­дом по­вер­нув­ся в Укра­ї­ну й пі­шов во­ю­ва­ти в ла­вах до­бро­воль­чо­го ба­таль­йо­ну «Пра­вий се­ктор». Свій по­зив­ний — «Міф», Ва­силь узяв, транс­фор­му­вав­ши ім’я Ме­фі­сто­фе­ля з йо­го улю­бле­ної опер­ної пар­тії.

Тре­тя по­їзд­ка на фронт у черв­ні 2016 ро­ку ви­яви­ла­ся фа­таль­ною (во­ю­вав Ва­силь у трав­ні 2014 та во­се­ни 2015 ро­ків). Йо­го сер­це зу­пи­ни­ло­ся 29 черв­ня по­бли­зу на­се­ле­но­го пун­кту Лу­ган­ське, що на До­неч­чи­ні, — отри­мав смер­тель­не по­ра­не­н­ня в шию. Йо­му був ли­ше 41 рік...

І на­смі­є­те­ся, і на­пла­че­те­ся

Твор­ці філь­му «Міф» із Ва­си­лем Слі­па­ком осо­би­сто не бу­ли зна­йо­мі, по­ча­ли зні­ма­ти фільм уже пі­сля йо­го смер­ті.

«Ми не хо­ті­ли ро­би­ти спо­га­ди про Ва­си­ля Слі­па­ка, хо­ті­ли по­ка­за­ти жи­во­го Ва­си­ля Слі­па­ка, — ка­же ре­жи­сер Ле­о­нід Кан­тер. — Ро­бо­та над філь­мом три­ва­ла 17 мі­ся­ців, і він ви­йшов та­ким, яким ми мрі­я­ли йо­го ство­ри­ти. Фільм не має ві­ко­во­го обме­же­н­ня. Ми ду­же хо­ті­ли зро­би­ти з цьо­го філь­му ко­ме­дію, то­му в ньо­му є ба­га­то гу­мо­ру, адже Ва­силь був ду­же ве­се­лою лю­ди­ною».

«Бу­ло кіль­ка мо­мен­тів, ко­ли ми бу­ли го­то­ві опу­сти­ти ру­ки, але що­ра­зу до нас при­хо­ди­ла не­ймо­вір­на під­мо­га, — про­дов­жує Ле­о­нід Кан­тер. — Пер­ший раз це бу­ла до­по­мо­га 500 до­бро­чин­ців, які по­ши­рю­ва­ли ін­фор­ма­цію про май­бу­тній фільм і ти­ся­чі лю­дей з усьо­го сві­ту до­по­мо­гли нам фі­нан­со­во у ство­рен­ні цьо­го філь­му; нам та­кож над­си­ла­ли фо­то й ві­део­ма­те­рі­а­ли. І ми від­чу­ли не­ймо­вір­ну від­по­від­аль­ність, бо ко­ли ко­шти да­ють спон­со­ри — це одне від­чу­т­тя, ко­ли Держ­ко­мі­сія — це ін­ша від­по­від­аль­ність, але ко­ли на­род з усьо­го сві­ту до­по­ма­гає — ти від­чу­ва­єш від­по­від­аль­ність пе­ред ве­ли­че­зною кіль­кі­стю лю­дей, що й до­по­мо­гло за­вер­ши­ти цю стрі­чку.

У нас не бу­ло ні де­длай­нів, ні тер­мі­нів за­вер­ше­н­ня ро­бо­ти, все бу­ло якось не ду­же ясно, то­му по­тро­ху на­ша ко­ман­да по­ча­ла «роз­пов­за­ти­ся». Ча­сом ми бу­ксу­ва­ли, але ота мо­ти­ва­ція у ви­гля­ді люд­ської під­трим­ки — най­кра­ща для за­вер­ше­н­ня по­ча­то­го.

Ва­силь Слі­пак був не­ймо­вір­ною осо­би­сті­стю — ко­жно­го дня він нас на­ди­хав. Був мо­мент, ко­ли Орест, стар­ший брат Ва­си­ля, при­ніс нам ві­део й ми впер­ше по­чу­ли йо­го зна­ме­ни­тий кон­тр­те­нор а ка­пе­ла й у нас про­йшов мо­роз по шкі­рі. Пе­ре­гля­нув­ши фільм — ви і на­смі­є­те­ся, і на­пла­че­те­ся».

Фільм зро­бле­но за сві­то­ви­ми стан­дар­та­ми, вва­жає Пи­лип Іл­лєн­ко, го­ло­ва Дер­жав­но­го агент­ства Укра­ї­ни з пи­тань кі­но, і йо­го не со­ром­но по­ка­за­ти ні на Бі-Бі-Сі, ні на ін­шо­му ка­на­лі, де де­мон­стру­ють ви­со­ку куль­ту­ру ство­ре­н­ня кі­но­про­ду­кту. Це — су­ча­сний рі­вень кі­не­ма­то­гра­фа, який де­мон­стру­ють ві­тчи­зня­ні кі­не­ма­то­гра­фі­сти. Філь­му на­да­ли дер­жав­ну під­трим­ку — 40% від «Держ­кі­но» (що­прав­да, це ста­ло­ся із ве­ли­ким за­пі­зне­н­ням, ли­ше во­се­ни 2017 ро­ку) .

Пи­лип Іл­лєн­ко вва­жає, що не мо­жна ста­ви­ти пи­та­н­ня про оку­пність та­ких філь­мів — це по­трі­бні су­спіль­ству кар­ти­ни й во­ни пов­ні­стю по­вин­ні фі­нан­су­ва­ти­ся дер­жа­вою.

«Роз­пли­ну­ся в то­бі й ві­чно жи­ти­му!..»

«Міф» ви­явив­ся не­про­стою стрі­чкою з до­сить скла­дною істо­рі­єю го­лов­но­го ге­роя, — го­во­рить Іван Ясній, ре­жи­сер кар­ти­ни. — Вва­жаю, що нам вда­ло­ся зро­би­ти до­сить ці­ка­вий, ди­на­мі­чний, су­ча­сний фільм, по­єд­ну­ю­чи там і ані­ма­цію, і му­зи­чні тво­ри ві­до­мих ком­по­зи­то­рів. І, не­зва­жа­ю­чи на те, що Ва­силь за­ги­нув, — цей фільм є по­зи­тив­ним. Йо­го вчи­нок, вчи­нок справ­жньо­го ко­за­ка: ко­ли тра­пи­ла­ся бі­да в Укра­ї­ні — він за­ли­шив усе, що в ньо­го бу­ло у Фран­ції, й по­їхав за­хи­ща­ти рі­дну зем­лю. У на­шо- му філь­мі — чо­ти­рьох уже не­має се­ред жи­вих... Се­ред них і Влад Ка­за­рін (по­зив­ний «Роз­пи­сний», за­ги­нув у сер­пні 2016 ро­ку), який зні­мав остан­ній бій, у яко­му був Ва­силь, і ці ма­те­рі­а­ли ми ви­ко­ри­ста­ли у сво­є­му філь­мі».

Ху­до­жник і фрон­тмен гур­ту «ОТ VINTA» Юрій Жу­ра­вель ска­зав, що спер­шу про­по­зи­ція від ре­жи­се­рів по­пра­цю­ва­ти ані­ма­то­ром у цьо­му до­ку­мен­таль­но­му філь­мі йо­му зда­ла­ся ма­ра­зма­ти­чною, але зго­дом — спо­до­ба­ло­ся. Адже ре­жи­се­ри зна­йшли чу­до­ве рі­ше­н­ня: пов­ну ана­ло­гію твор­чо­го жи­т­тя Слі­па­ка з го­лов­ним ге­ро­єм книж­ки Джа­ні Ро­да­рі «Ча­рів­ний го­лос Джель­со­мі­но» — са­ме цю ігро­ву, ані­ма­цій­ну ча­сти­ну Юр­ко й узяв на се­бе. І від­вер­то зі­знав­ся, що пра­цю­ва­ти з Іва­ном і Ле­о­ні­дом йо­му бу­ло ду­же важ­ко. А ще до­дав, що ко­ли Ле­о­нід Кан­тер уже по­чав їзди­ти по сві­ту з до­прем’єр­ни­ми по­ка­за­ми, то зро­зу­мів, що де­я­кі ані­ма­цій­ні мо­мен­ти тре­ба бу­ло ще до­ро­бля­ти, що про­тя­гом ти­жня й бу­ло зро­бле­но.

Га­ли­на Клем­по­уз із по­зив­ним «Пер­лин­ка», яка за­раз во­ює в ба­таль­йо­ні «Дон­бас», — во­ю­ва­ла з Ва­си­лем, і бу­ла з ним в остан­ньо­му бою, ска­за­ла: «Да­ле­ко не всі до­бро­воль­ці є про­фе­сій­ни­ми во­ї­на­ми — ми во­ю­є­мо на вла­сно­му ен­ту­зі­а­змі й по­тя­гу до на­вча­н­ня во­єн­ній спра­ві вже на пе­ре­до­вій. Так са­мо бу­ло і з Ва­си­лем. По­зна­йо­ми­ли­ся ми в черв­ні 2016го, ко­ли він при­їхав на на­шу по­зи­цію не­за­дов­го до то­го тра­гі­чно­го бою... До цьо­го він во­ю­вав у Пі­сках. Про­фе­сій­ним во­ї­ном Ва­силь не був, але вправ­но во­ло­дів ку­ле­ме­том. Ва­силь під­три­му­вав нас мо­раль­но, жар­ту­вав, а ще ви­прав­ляв, якщо хтось із дів­чат-по­се­стер вжи­вав сур­жик, і вчив пра­виль­но роз­мов­ля­ти укра­їн­ською».

Ва­силь на пе­ре­до­вій по­стій­но на­ма­гав­ся жар­ту­ва­ти й ве­се­ли­ти по­бра­ти­мів. А ще десь із 5-6-ї ран­ку по­чи­нав спів­а­ти гімн; це чу­ла і во­ро­жа сто­ро­на, і про­си­на­ли­ся хло­пці пі­сля ні­чно­го чер­гу­ва­н­ня та бу­ли за це де­що злі на Ва­си­ля.

Бо­єць із по­зив­ним «Сім’янин» (ба­тько 5 ді­тей), ко­трий та­кож був зі Слі­па­ком в остан­ньо­му бою, а не­вдов­зі й сам за­ги­нув, від­по­від­а­ю­чи у філь­мі на за­пи­та­н­ня: «На­скіль­ки Ва­силь був вправ­ним во­ї­ном?», по­смі­ха­ю­чись, ди­пло­ма­ти­чно ска­зав: «Спів­а­ком він був кра­щим!».

Остан­ні­ми сло­ва­ми вми­ра­ю­чо­го на ру­ках по­бра­ти­мів Ва­си­ля Слі­па­ка бу­ли: «Роз­пли­ну­ся в то­бі й ві­чно жи­ти­му!..»

І як не по­го­ди­ти­ся зі стар­шим бра­том Ва­си­ля Оре­стом, ко­трий ска­зав, що ду­же хо­тів би, щоб зав­дя­ки цьо­му філь-

му ми пам’ятали про ге­ро­їв, які від­да­ли жи­т­тя за на­шу кра­ї­ну й за тих, хто во­ю­вав і ви­жив.

«Я знаю ду­же ба­га­то дру­зів Ва­си­ля, які во­ю­ва­ли, та, на жаль, во­ни у важ­ко­му ста­ні, бо по­тре­бу­ють до­по­мо­ги, ре­а­бі­лі­та­ції й про­фе­сій­но­го пра­це­вла­шту­ва­н­ня. І одна з від­по­від­ей на пи­та­н­ня «За що за­ги­нув Ва­силь Слі­пак?» — у то­му чи­слі й за те, аби ми цих лю­дей пам’ятали й на­да­ва­ли їм фа­хо­ву до­по­мо­гу. А ще за те за­ги­нув, аби ми по­ча­ли ду­ма­ти, як нам за­кін­чу­ва­ти цю вій­ну, бо ко­жен день про­дов­жу­ють ги­ну­ти лю­ди на фронті — ми по­вин­ні отри­ма­ти від дер­жав­них му­жів чі­ткий план ми­ру. Зні­маль­ній гру­пі вда­ло­ся від­тво­ри­ти ба­га­то­гран­ний образ Ва­си­ля — са­ме та­кий, яким він був!» — із су­мом до­дав Орест Слі­пак.

30 черв­ня 2016 ро­ку Пре­зи­дент Укра­ї­ни Пе­тро По­ро­шен­ко від­зна­чив Ва­си­ля Слі­па­ка ор­де­ном «За му­жність» І сту­пе­ня (по­смер­тно), а 20 лю­то­го 2017 ро­ку за ви­ня­тко­ву му­жність і ге­ро­їзм, ви­яв­ле­ні у за­хи­сті дер­жав­но­го су­ве­ре­ні­те­ту та те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті Укра­ї­ни, са­мо­від­да­не слу­жі­н­ня Укра­їн­сько­му на­ро­до­ві гла­ва дер­жа­ви по­ста­но­вив при­сво­ї­ти зва­н­ня Ге­рой Укра­ї­ни з удо­сто­є­н­ням ор­де­на «Зо­ло­та Зір­ка» Слі­па­ку Ва­си­лю Яро­сла­во­ви­чу — уча­сни­ку ан­ти­те­ро­ри­сти­чної опе­ра­ції (по­смер­тно).

Кадр з «Мі­фа».

Ва­силь Слі­пак.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.