Укра­їн­ська мо­ва як код на­ції

Чо­му ді­тям вар­то го­во­ри­ти рі­дною мо­вою і скіль­ки ти­ся­чо­літь укра­їн­ській

Ukrayina Moloda - - Нація - Ла­ри­са ГРОМАДСЬКА

Мо­ва є одні­єю із най­ва­жли­ві­ших це­гли­нок у фун­да­мен­ті ко­жної на­ції. Са­ме у ній від­обра­же­но і за­фі­ксо­ва­но най­глиб­ші ви­то­ки сві­до­мо­сті на­ро­ду та йо­го мен­таль­ність, за­ко­до­ва­но на­ро­дну му­дрість і спо­кон­ві­чні зна­н­ня. Мо­ва — це ге­не­ра­тор і най­ви­ща фор­ма па­трі­о­ти­зму, Бо­жий дар і ключ до ви­вче­н­ня куль­ту­ри, істо­рії, тра­ди­цій, тво­рець культ ури. Во­на ре­пре­зен­тує на­род у сві­ті, є оре­о­лом на­ції й етні­чним кор­до­ном. «На­ція по­вин­на бо­ро­ни­ти свою мо­ву біль­ше, ніж свою те­ри­то­рію», — го­во­ри­ла Ле­ся Укра­їн­ка. Адже те­ри­то­рію мо­жна від­во­ю­ва­ти, а ко­ли вми­рає мо­ва, то вми­рає і на­ція. Не­да­рем­но ка­жуть, що мо­ва — ключ до Ві­чно­сті, па­роль до две­рей Все­світ у.

Одна з най­дав­ні­ших у сві­ті

До­слі­дни­ки до­во­дять, що чи­ма­ло вжи­ва­них сьо­го­дні укра­їн­ських слів та мов­них ко­ре­нів бу­ли по­ши­ре­ні ще у ча­си три­піль­ської куль­ту­ри, про що свід­чать то­по­гра­фі­чні на­зви, на­ро­дні пі­сні сон­це­по­клон­ни­цьких ча­сів та зна­чний слід у пра­мо­ві — сан­скри­ті, дже­ре­ла яко­го ді­йшли до нас iз дав­ни­ни у 5 ти­сяч ро­ків. У су­ча­сній укра­їн­ській мо­ві 65% слів — із сан­скри­ту.

Про ба­га­то­ти­ся­чо­лі­тню дав­ни­ну укра­їн­ської мо­ви го­во­рить і усна на­ро­дна твор­чість, ство­ре­на до­ско­на­лою укра­їн­ською мо­вою. Адже вче­ні до­ве­ли, що де­які на­ро­дні каз­ки та пі­сні на­пи­са­ні де­кіль­ка ти­сяч ро­ків то­му.

Пер­шу пи­сьмо­ву згад­ку про Укра­ї­ну на­у­ков­ці по­мі­ти­ли у дже­ре­лі ХІІ ст.: у Ки­їв­сько­му лі­то­пи­сі за Іпа­ті­їв­ським спи­ском від 1187 р. йде­ться: «...І пла­ка­ли усі пе­ре­я­слав­ці... За ним же Укра­ї­на ба­га­то по­ту­жи­ла». У згад­ці йде­ться про гли­бо­кий тра­ур на­ро­ду че­рез за­ги­бель пе­ре­я­слав­сько­го кня­зя Во­ло­ди­ми­ра Глі­бо­ви­ча у би­тві з по­лов­ця­ми.

У Ру­сько­му лі­то­пи­сі ХІІ ст. зга­ду­ю­ться на­зви: Укра­ї­на, Вкра­ї­на, Вкра­ї­ни­ця, а лю­ди — укра­ї­ня­ни.

Ві­до­мий ка­над­ський істо­рик укра­їн­сько­го по­хо­дже­н­ня, про­фе­сор Гар­вард­сько­го уні­вер­си­те­ту Орест Суб­тель­ний до­вів, що укра­їн­ській мо­ві не мен­ше 5 ти­сяч ро­ків.

Най­дав­ні­ші зраз­ки укра­їн­ської мо­ви, що збе­ре­гли­ся, ся­га­ють се­ре­ди­ни ХVІ ст. до н. е. (Го­лун­ський на­пис на кам’яно­му стов­пі зна­йде­но бі­ля с. Ме­двин Бо­гу­слав­сько­го ра­йо­ну Ки­їв­ської обл.).

Поль­ський до­слі­дник Ми­хай­ло Кра­су­ський у 1880 р. у книж­ці «Древ­ность ма­ло­рос­сий­ско­го языка» ді­йшов та­ко­го ви­снов­ку: «За­йма­ю­чись три­ва­лий час по­рів­ня­н­ням орій­ських мов, я ді­йшов пе­ре­ко­на­н­ня, що ма­ло­ро­сій­ська мо­ва не тіль­ки ста­рі­ша від усіх слов’ян­ських, а й сан­скрит­ської, гре­цької, ла­тин­ської та ін­ших орій­ських».

А у 1574 р. поль­ський істо­рик Ян Кра­сін­ський у книж­ці «Поль­ща» пи­сав: «Хто опа­нує укра­їн­ську мо­ву, той здо­бу­де ключ до швид­ко­го ви­вче­н­ня усіх ін­ших слов’ян­ських мов, бо укра­їн­ській мо­ві вла­сти­ві най­ти­по­ві­ші ри­си слов’ян­ської лін­гві­сти­ки».

Вче­ний Ва­силь Ко­би­люх до­вів, що укра­їн­ська мо­ва сфор­му­ва­ла­ся в Х-IV ти­ся­чо­лі­т­тях до на­шої ери. То­му по­хо­дже­н­ня най­ва­жли­ві­ших укра­їнсь-

ких слів слід шу­ка­ти са­ме в сан­скри­ті, а не в ро­сій­ській, ні­ме­цькій, ту­ре­цькій, гре­цькій та ін­ших мо­вах, які ви­ни­кли зна­чно пі­зні­ше.

Укра­їн­ську мо­ву на­зи­ва­ли у рі­зні ча­си по-рі­зно­му:

ру­ська мо­ва, ру­ська бе­сі­да, ру­син­ська, про­ста мо­ва, пів­де­но­ру­ська, кар­па­то­ру­ська, ко­за­ча, ку­бан­ська, на­ро­дна, про­сто­на­ро­дна;

ма­ло­ро­сій­ське на­річ­чя, ма­ло­ро­сій­ська, ма­ло­ру­ська мо­ва — та­ку при­ни­зли­ву на­зву укра­їн­ська мо­ва отри­ма­ла у скла­ді Ро­сій­ської ім­пе­рії;

Ро­сі­я­ни го­во­ри­ли «чер­ка­ська мо­ва» або «бі­ло­ру­ська», по­ля­ки — «ру­син­ська мо­ва», тур­ки — «сар­мат­ська мо­ва» або «ро­ксо­лан­ська».

Вплив мо­ви на здо­ров’я

У лю­ди­ни в гор­лі є ма­лень­ка ви­гну­та, як ні­би під­ко­ва, кі­сто­чка — під’язи­ко­ва. Для чо­го во­на? Ще дав­нi ки­тай­ці ствер­джу­ва­ли, що до неї iн­фор­ма­цiй­но пiд’єд­на­нi всі м’язо­ві си­сте­ми ор­га­ні­зму. Так, са­ме під’язи­ко­ва кіс­тка від­чу­ває всі ві­бра­ції пла­не­ти. От­же, ві­брує під’язи­ко­ва кі­сто­чка вiд­по­вiдно до ко­ду ві­бра­цій­ної те­ри­то­рiї про­жи­ва­н­ня лю­ди­ни зі спе­ци­фі­чним скла­дом та тов­щи­ною ко­ри пла­не­ти в цьо­му мі­сці, та че­рез ці спе­ци­фiчнi осо­бли­во­сті цей ди­во-ор­ган на­шо­го ті­ла грає най­актив­ні­шу, а то­чні­ше, го­лов­ну роль у мов­но-

му про­це­сі. Якщо ж не­від­по­від­ною до те­ри­то­рії про­жи­ва­н­ня мо­вою по­ру­шу­ва­ти при­ро­дний про­цес пе­ре­да­ва­н­ня iн­фор­ма­цiї вiд ці­єї кі­сто­чки до м’язів, то лю­ди­на так і під­хо­плює бо­ля­чку. Адже, як ка­за­ли ще дав­ньо­ки­тай­ськi цiли­те­лi, язик — це дру­ге сер­це, а мо­ва є ру­хом ду­ші. І ру­хли­вість язи­ка, і йо­го фі­зи­чний та фі­зіо­ло­гі­чний ста­ни, і йо­го фор­ма да­ють нам іде­аль­ну ін­фор­ма­цію про ви­гляд та стан здо­ров’я сер­ця. Тож, щоб за­по­бiг­ти біль­шо­сті хро­ні­чних хво­роб, спiв­вiбруй­те з рі­дною зем­лею: жи­ве­те в Укра­ї­ні — го­во­ріть щи­рою укра­їн­ською, жи­ве­те у Фран­ції — то щи­рою фран­цузь­кою, в Поль­щі — поль­ською, в Ки­таї — ки­тай­ською то­що.

Лу­цький ме­дик Оле­ксандр Хар­чен­ко ро­бить свої до­слі­дже­н­ня, ви­про­бо­ву­ю­чи дію мо­ви на стан па­ці­єн­та чи­та­н­ням пев­но­го текс­ту. При то­му — пра­виль­но­го текс­ту рі­дною мо­вою. На­при­клад, ді­а­бе­ти­кам пан Оле­ксандр ра­дить по­слу­ха­ти свою мо­ву че­рез ди­кто­фон i ви­мі­ря­ти рі­вень цукру в кро­ві. По­тім уго­лос і пра­виль­но мов­но по­чи­та­ти тво­ри Ле­сі Укра­їн­ки, Іва­на Ко­тля­рев­сько­го чи Іва­на Фран­ка й зно­ву ви­мі­ря­ти рі­вень цукру в кро­ві. Ме­дик ра­дить ко­ри­сту­ва­ти­ся ре­це­птом від на­у­ки сен­сфі­зіо­ло­гі­ки: го­во­ріть укра­їн­ською в Укра­ї­ні, ні­ме­цькою — у Ні­меч­чи­ні то­що, го­во­ріть ді­а­ле­ктом сво­го краю — й ви­лі­ку­є­те­ся: хто від ра­ку, хто від ді­а­бе­ту,

хто від сер­це­вих про­блем, хто від гі­пер­то­нії то­що.

Вче­ні до­ве­ли, що по пла­чу або зву­ках, які ди­ти­на ви­дає пі­сля на­ро­дже­н­ня, мо­жна ви­зна­чи­ти, до якої на­ції на­ле­жить не­мов­ля.

Є вче­ні, які до­во­дять: якщо ди­ти­на до 7 ро­ків не го­во­рить рі­дною мо­вою, то у неї по­чи­на­ю­ться пси­хі­чні роз­ла­ди.

Не раз мо­жна спо­сте­рі­га­ти: якщо лю­ди­на, яка ви­ро­сла на чу­жій зем­лі, по­чує рі­дну мо­ву чи пі­сню, то з нею по­чи­на­ють від­бу­ва­ти­ся якісь не­ймо­вір­ні ре­чі (ра­дість, сльо­зи, змі­на емо­цій). Адже рі­дна мо­ва від­по­від­ає ге­не­ти­чно­му ко­ду лю­ди­ни.

Ба­гат­ство укра­їн­ської мо­ви

Укра­їн­ська мо­ва — одна з най­ба­га­тших мов сві­ту. Окре­мі сло­ва ма­ють де­ся­тки си­но­ні­мів, най­рі­зно­ма­ні­тні­ші пе­стли­ві фор­ми... На­при­клад, сло­во «го­ри­зонт» має 12 си­но­ні­мів: обрій, не­бо­звід, не­бо­схил, край­не­бо, кру­го­вид, кру­го­зір, кру­го­гляд, ви­дно­круг, ви­дно­ко­ло, ви­дно­край, не­бо­край, овид. Але аб­со­лю­тний ре­корд­смен — сло­во «би­ти». Згі­дно з Ко­ро­тким слов­ни­ком си­но­ні­мів укра­їн­ської мо­ви, їх аж 45: па­ри­ти, шпа­ри­ти, пе­рі­щи­ти, сі­кти, хльо­ста­ти, че­са­ти, кле­па­ти, ба­то­жи­ти, би­чу­ва­ти, кро­пи­ти, шма­га­ти, шква­ри­ти, бу­ха­ти, тов­кти, під­сип, га­ти­ти, гам­се­ли­ти, го­лом­ши­ти, грі­ти, ду­ба­си­ти, ду­хо­пе­ли­ти, жа­ри­ти, при­го­ща­ти, то­що.

Слов­ни­ки укра­їн­ської мо­ви го­во­рять про 134-170 тис. слів. Та де­які до­слі­дни­ки, зокре­ма Ва­силь Ко­би­люх, роз­по­від­а­ють, що кар­то­те­ка на­шої мо­ви в Ін­сти­ту­ті укра­їн­ської мо­ви на­лі­чує по­над 2 млн. слів! Най­біль­ше слів бу­ло ви­лу­че­но у 30-х ро­ках ХХ ст., від­ні­сши їх до чи­сла ар­ха­ї­змів, ру­си­змів, по­ло­ні­змів, ді­а­ле­кти­змів то­що.

До ре­чі, Ми­хай­ло Гри­цак склав слов­ник гу­цуль­ської го­вір­ки (50 ро­ків йо­го не дру­ку­ють). А гу­цуль­ський ді­а­лект — близь­ко 300 ти­сяч слів — має всі сло­ва, що збе­рі­га­ю­ться у всіх слов’ян­ських мо­вах.

Фо­то з сай­та patrioty.org.ua.

Ко­ли вми­рає мо­ва — вми­рає на­ція.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.