Сто ти­сяч ко­ло­сків

Ві­до­мий ге­не­тик — про зе­ле­ну укра­їн­ську ре­во­лю­цію, су­ча­сні клі­ма­ти­чні ви­кли­ки для се­ле­кціо­не­рів та їжу, яка лі­кує

Ukrayina Moloda - - Наука - Во­ло­ди­мир КОЛОДЯЖНИЙ

Зна­йом­те­ся, Во­ло­ди­мир Мор­гун, ди­ре­ктор Ін­сти­ту­ту фі­зіо­ло­гії ро­слин і ге­не­ти­ки НАН Укра­ї­ни, до­ктор біо­ло­гі­чних на­ук, ака­де­мік. Уче­ний — три­чі ла­у­ре­ат Дер­жав­них пре­мій у га­лу­зі на­у­ки і те­хні­ки СРСР, УРСР, Укра­ї­ни, ла­у­ре­ат пре­мії НАН Укра­ї­ни іме­ні Юр’єва. Важ­ко пе­ре­оці­ни­ти йо­го вне­сок у ві­тчи­зня­ну на­у­ку. Не­дар­ма Во­ло­ди­ми­ра Мор­гу­на на­зи­ва­ють ба­тьком су­ча­сної укра­їн­ської ге­не­ти­ки. За ви­зна­чні осо­би­сті за­слу­ги пе­ред дер­жа­вою вче­но­му при­сво­є­но зва­н­ня Ге­рой Укра­ї­ни. А ще Во­ло­ди­мир Мор­гун ці­ка­вий спів­ро­змов­ник і маю на­дію, що чи­тач пе­ре­ко­на­є­ться в цьо­му. До то­го ж 10 бе­ре­зня вче­ний від­свя­ткує своє 80-річ­чя. Не­за­дов­го до юві­лей й від­бу­ла­ся на­ша зу­стріч...

На­у­ка, яка зав­жди по­пе­ре­ду

Па­не Во­ло­ди­ми­ре, ви ге­не­тик-се­ле­кціо­нер, ві­до­мий да­ле­ко за кор­до­ном. Щой­но ваш Ін­сти­тут і за­ру­бі­жні ко­ле­ги від­зна­чи­ли 130-річ­чя з дня на­ро­дже­н­ня Ми­ко­ли Ва­ві­ло­ва. Чо­му ге­не­ти­ки XXI сто­лі­т­тя так ша­ну­ють ім’я вче­но­го, на­у­ко­ва ді­яль­ність яко­го роз­по­ча­ла­ся в Укра­ї­ні ще на зо­рі сто­лі­т­тя XX?

— Я вва­жаю се­бе не тіль­ки по­слі­дов­ни­ком Ва­ві­ло­ва, а й йо­го учнем. Хоч і не мав че­сті з ним зу­стрі­ча­тись — між на­ми про­ля­гла ча­со­ва ди­стан­ція в де­ся­тки ро­ків. Я пи­ша­ю­ся, що ме­ні по­та­ла­ни­ло ма­ти та­ко­го зем­ля­ка.

На­у­ко­ві тво­ри ве­ли­ко­го ге­не­ти­ка зав­жди на мо­є­му пи­сьмо­во­му сто­лі. Від­ра­зу на­віть важ­ко пе­ре­лі­чи­ти основ­ні до­ся­гне­н­ня Ми­ко­ли Ва­ві­ло­ва: бли­ску­чий ге­не­тик, бо­та­нік, гео­граф, ман­дрів­ник, який об’їздив де­ся­тки кра­їн на рі­зних кон­ти­нен­тах і при­віз звід­ти уні­каль­ну ко­ле­кцію на­сі­н­ня і бульб. На­віть як­би ра­пто­во всі хар­чо­ві ро­сли­ни на пла­не­ті за­ги­ну­ли, ро­слин­ни­цтво мо­жна бу­ло б від­но­ви­ти зав­дя­ки зі­бра­ній ним ко­ле­кції...

Основ­ні від­кри­т­тя вче­но­го — за­кон го­мо­ло­гі­чних ря­дів, за­кон па­ра­лель­ної му­та­цій­ної мін­ли­во­сті. Він ствер­джує, що му­та­цій­на мін­ли­вість вла­сти­ва всім ро­сли­нам сві­ту і во­на сто­су­є­ться не ли­ше зла­ків, а й бо­бо­вих та ін­ших куль­тур. Тіль­ки, ска­жі­мо, у цих ро­сли­нах ми ба­чи­мо му­та­цію, в ін­ших по­ки ще ні. Шу­кай­те — і зна­йде­те!

Це як у та­бли­ці Мен­де­лє­є­ва: во­на скла­де­на та­ким чи­ном, що мо­жли­во пе­ред­ба­чи­ти по­яву но­во­го еле­мен­та в при­ро­ді — по­ки ще не ві­до­мо­го.

Дру­ге ви­зна­чне від­кри­т­тя вче­но­го — ге­не­ти­чні цен­три по­хо­дже­н­ня ро­слин. Ро­сли­ни тре­ба шу­ка­ти, не­мов по но­тах. Зна­ти, де во­ни мо­жуть бу­ти. Ва­ві­лов пер­ший вка­зав, що ро­сли­ни жи­вуть у сві­ті не ха­о­ти­чно, а ма­ють свої цен­три по­хо­дже­н­ня. Зла­ки, ска­жі­мо, ма­їс, ку­ку­ру­дзу, вар­то шу­ка­ти в Пів­ден­ній Аме­ри­ці, бо­бо­ві — в ін­ших ре­гіо­нах пла­не­ти.

Ге­ній ще по­да­ру­вав сві­ту ідею збе­ре­же­н­ня біо­ло­гі­чної рі­зно­ма­ні­тно­сті сіль­сько­го­спо­дар­ських куль­тур у своє­рі­дно­му при­ро­дно­му бан­ку, дба­ю­чи про май­бу­тні по­ко­лі­н­ня зем­лян.

На­у­ко­ва ді­яль­ність Ми­ко­ли Ва­ві­ло­ва бу­ла пе­ре­р­ва­на в сер­пні 1940-го, ко­ли йо­го не­за­кон­но аре­шту­ва­ли. На цей час ге­не­тик уже був по­че­сним чле­ном ба­га­тьох за­ру­бі­жних ака­де­мій. У 1942 ро­ці йо­го обра­ли чле­ном Лон­дон­сько­го ко­ро­лів­сько­го то­ва­ри­ства. Та один із най­ви­да­тні­ших уче­них сві­ту про це так і не ді­знав­ся. У сі­чні 1943-го він по­мер у ста­лін­ській ка­тів­ні від цин­ги, го­ло­ду і жор­сто­ких тор­тур.

І все ж зір­ка Ва­ві­ло­ва і ни­ні, у XXI сто­літ­ті, на­ди­хає нас, ге- не­ти­ків, на но­ві від­кри­т­тя й успі­шну бо­роть­бу з на­слід­ка­ми ка­та­стро­фі­чних ви­кли­ків, які ча­сом, ки­дає су­ча­сній ци­ві­лі­за­ції При­ро­да.

Ми­нуть де­ся­ти­лі­т­тя, сто­лі­т­тя, а ве­ли­чна на­у­ка — ге­не­ти­ка — зав­жди бу­де по­пе­ре­ду! Во­на мін­ли­ва і ві­чна, як ма­тін­ка При­ро­да, бо й са­ма є При­ро­да.

Ми­слив­ці за ге­но­пла­змою

Ва­ша ро­бо­та зо­се­ре­дже­на в ла­бо­ра­то­рі­ях, на до­слі­дних по­льо­вих ді­лян­ках, а я чув, що й у на­у­ко­вих по­шу­ках за де­сят- ки ти­сяч кі­ло­ме­трів звід­си...

— Так. Ме­ні по­ща­сти­ло прой­ти мар­шру­та­ми Ва­ві­ло­ва як ге­не­ти­ку-се­ле­кціо­не­ру. На до­слі­дни­цько­му су­дні «Ака­де­мік Вер­над­ський» я пе­ре­плив три оке­а­ни і по­бу­вав на рі­зних кон­ти­нен­тах. На­ша екс­пе­ди­ція три­ва­ла кіль­ка мі­ся­ців. Ми зу­пи­ня­ли­ся в да­ле­ких пор­тах, бра­ли сум­ки та рюк­за­ки і їха­ли або йшли вглиб ма­ло­зна­йо­мих кра­їн шу­ка­ти ге­но­пла­зму.

Що та­ке ге­но­пла­зма? — Зраз­ки рі­зних сіль­сько­го­спо­дар­ських куль­тур. Упро­довж трьох мі­ся­ців я на­зби­рав ти­ся­чі па­ке­ти­ків на­сі­н­ня ку­ку­ру­дзи, пше­ни­ці, ін­ших куль­тур. Пів­то­ри тон­ни — ве­ли­че­зний ге­но­фонд — я при­віз в Ін­сти­тут.

Пі­зні­ше з ко­ле­га­ми ве­ли по­шу­ки в ін­ших ре­гіо­нах пла­не­ти і при­во­зи­ли но­ві зраз­ки мі­сце­вих сіль­сько­го­спо­дар­ських куль­тур. Те­пер весь уні­каль­ний ге­но­фонд пе­ре­бу­ває у ге­не­ти­чній ко­ле­кції Ін­сти­ту­ту і за рі­ше­н­ням уря­ду ви­зна­ний На­ціо­наль­ним на­дба­н­ням Укра­ї­ни.

Яка подаль­ша до­ля ге­но­фон­ду?

— Ми по­стій­но пра­цю­є­мо з ним і шу­ка­є­мо цін­ні ге­ни в при­ве­зе­них куль­ту­рах. Це ду­же ко­пі­ткий і скла­дний про­цес. Зна­йшов­ши їх, вклю­ча­є­мо у схре­ще­н­ня з кра­щи­ми укра­їн­ськи­ми сор­та­ми.

Но­ві пер­спе­ктив­ні гі­бри­дні сор­ти вче­ні Ін­сти­ту­ту фі­зіо­ло­гії і ге­не­ти­ки ство­рю­ють не ли­ше на ро­дю­чо­му укра­їн­сько­му ґрун­ті, а й у ла­бо­ра­то­рі­ях — во­ни осна­ще­ні су­ча­сни­ми еле­ктрон­ни­ми при­ла­да­ми і хі­мі­чни­ми ре­акти­ва­ми сві­то­во­го рів­ня. Ми пра­цю­є­мо на рів­ні хро­мо­сом. Це ду­же тон­ка ро­бо­та. Про­цес ство­ре­н­ня но­во­го пер­спе­ктив­но­го гі­бри­да від­бу­ва­є­ться не­мов на ві­стрі гол­ки... Ми­нуть дов­гі де­сять-оди­над­цять і біль­ше ро­ків, перш ніж се­ле­кціо­нер по­ба­чить на по­лі омрі­я­ний уро­жай.

На­віть авіа­кон­стру­кто­ри ство­рю­ють но­вий лі­так швид­ше: від за­ду­му до пер­шо­го по­льо­ту про­хо­дить, як пра­ви­ло, від во­сьми до де­ся­ти ро­ків.

Тінь го­ло­ду над пла­не­тою

Улі­тку ви ма­ли змо­гу від­ві­да­ти на­шу що­рі­чну на­у­ко­во-пра­кти­чну кон­фе­рен­цію «День по­ля». То­ді в Ін­сти­ту­ті зби­ра­ю­ться ві­до­мі укра­їн­ські та за­ру­бі­жні ге­не­ти­ки, се­ле­кціо­не­ри, ке­рів­ни­ки ве­ли­ких сіль­сько­го­спо­дар­ських об’єд­нань та фірм.

Лі­то 2017 ро­ку ста­ло най­спе­ко­тні­шим за остан­ні кіль­ка де­ся­тків ро­ків. Ви ба­чи­ли, яка бу­ла по­ре­па­на зем­ля на ін­сти­тут­ських до­слі­дних ді­лян­ках. І це — в цен­траль­ній ча­сти­ні Укра­ї­ни. А якщо пе­ре­мі­сти­ти­ся зна­чно пів­ден­ні­ше, на ін­ші кон­ти­нен­ти?

Но­вим чин­ни­ком, який все біль­ше впли­ває ни­ні на рі­вень про­ду­ктив­но­сті ро­слин, є ви­сна­жли­ві за­су­хи. Основ­на при­чи­на — гло­баль­не по­те­плі­н­ня клі­ма­ту пла­не­ти. Ци­фри свід­чать: під­ви­ще­н­ня се­ре­дньо­рі­чної тем­пе­ра­ту­ри на один гра­дус при­зво­дить до зни­же­н­ня уро­жай­но­сті на 21 від­со­ток. Екс­пер­ти про­гно­зу­ють: якщо до 2050 ро­ку не стри­ма­ти гло­баль­не по­те­плі­н­ня, вро­жаї впа­дуть на 25 від­со­тків. По­тім впа­дуть ще ниж­че. До то­го ж ди­на­мі­чно зро­стає на­се­ле­н­ня Зем­лі... То що ж да­лі?

Уже ціл­ком оче­ви­дно, що про­бле­ма про­до­воль­чої без­пе­ки в най­ближ­чі ро­ки ста­не про­бле­мою но­мер один. У рі­зних ре­гіо­нах Зем­лі вже то­ча­ться вій­ни за зем­лю і во­ду. На сьо­го­дні ли­ше 25 кра­їн сві­ту спро­мо­жні за­без­пе­чи­ти се­бе про­ду­кта­ми хар­чу­ва­н­ня. Укра­ї­на тут — се­ред лі­де­рів...

За кор­до­ном над ви­рі­ше­н­ням про­бле­ми про­до­воль­чої без­пе­ки пра­цю­ва­ли і пра­цю­ють ві­до­мі ге­не­ти­ки сві­ту. Се­ред них — ла­у­ре­ат Но­бе­лів­ської пре­мії, уче­ний зі США Нор­ман Бор­ла­уг — ба­тько так зва­ної зе­ле­ної ре­во­лю­ції.

Зе­ле­на ре­во­лю­ція? Не до­во­ди­лось чу­ти ра­ні­ше...

— Він схре­стив кар­ли­ко­ві му­та­ції пше­ни­ці — во­на бу­ла в сві­то­вих ко­ле­кці­ях — iз ви­со­ко­ро­слою пше­ни­цею й отри­мав прин­ци­по­во но­ві, на­пів­кар­ли­ко­ві, сор­ти. Но­ві сор­ти да­ли змо­гу збіль­ши­ти про­ду­ктив­ність пше­ни­ці на всій пла­не­ті на 20-25 від­со­тків, що вря­ту­ва­ло від го­ло­дної смер­ті де­ся­тки міль­йо­нів лю­дей в Азії, Афри­ці та Пів­ден­ній Аме­ри­ці.

Не­що­дав­но від­зна­ча­ли сто­річ­чя з дня на­ро­дже­н­ня Нор­ма­на Бор­ла­у­га і на уро­чи­сте за­сі­да­н­ня — в Бра­зи­лію — за­про­си­ли й ме­не.

Так от, вар­то бу­ло ро­би­ти «зе­ле­ну» ре­во­лю­цію і в Укра­ї­ні. Хо­ча го­лод нам не за­гро­жу­вав — ми ще в істо­ри­чні ча­си сла­ви­ли­ся сво­ї­ми хлі­бо­ро­ба­ми. Крім жа­хли­вих ро­ків зло­чин­но­го ста­лін­сько­го Го­ло­до­мо­ру.

Рі­зні сор­ти укра­їн­ської пше- ни­ці ви­сі­ва­ли май­же по всій те­ри­то­рії ко­ли­шньо­го СРСР. І не тіль­ки. Але з ча­сом різ­ко зро­сло ви­ро­бни­цтво мі­не­раль­них до­брив, і ви­со­ко­ро­сла пше­ни­ця, на­при­клад, Ми­ро­нів­ська 808 ака­де­мі­ка Ре­ме­сла, ста­ла по­ля­га­ти... До­щі, град, по­су­ха... Втра­ча­ло­ся 30—40 від­со­тків уро­жаю. Ли­ше вду­май­те­ся в ці ци­фри! Пі­дня­т­тя про­ду­ктив­но­сті пше­ни­ці за ра­ху­нок ін­тен­сив­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня мі­не­раль­них до­брив ста­ло не­мо­жли­вим: не­об­хі­дно бу­ло ство­ри­ти прин­ци­по­во но­ві сор­ти. Вче­ні Хар­ко­ва, Дні­пра, ін­ших міст Укра­ї­ни, ге­не­ти­ки на­шо­го Ін­сти­ту­ту пра­цю­ва­ли 21 рік, щоб ство­ри­ти на­пів­кар­ли­ко­ві сор­ти пше­ни­ці. Ви­со­ко­про­ду­ктив­ні. Це бу­ла справ­жня зе­ле­на ре­во­лю­ція — на­ша, ві­тчи­зня­на!

Хо­чеш ма­ти хо­ро­шу жін­ку — сій пше­ни­цю Укра­їн­ку!

І те­пер в Укра­ї­ні сор­ти ози­мої пше­ни­ці на­шої се­ле­кції ви­сі­ва­ють на пло­щі два міль­йо­ни ге­кта­рів, що ста­но­вить біль­ше 30% по­сі­вів. Якщо по­пу­ляр­но по­ясни­ти, на­шу дер­жа­ву мо­жна роз­би­ти на три ґрун­то­во-клі­ма­ти­чні зо­ни: По­ліс­ся, лі­со­степ і степ. То­му Ін­сти­тут ство­рив для ко­жної iз зон свій сорт: усі да­ні свід­чать, що на­ші сор­ти ма­ють ви­со­кий ге­не­ти­чний по­тен­ці­ал про­ду­ктив­но­сті, ви­со­ку хо­ло­до- та по­су­хо­стій­кість, і в ці­ло­му во­ни еко­ло­гі­чно пла­сти­чні. Во­ни кра­ще при­сто­со­ва­ні для на­ших до­во­лі су­во­рих умов, ніж сор­ти за­ру­бі­жно­го по­хо­дже­н­ня. Хо­ча сор­ти їхньої се­ле­кції теж ви­со­ко­про­ду­ктив­ні.

Є ще в нас гру­па сор­тів, які ви­сі­ва­ють у всіх клі­ма­ти­чних зо­нах Укра­ї­ни та за її ме­жа­ми, — ви­со­ко­ін­тен­сив­ні сор­ти: во­ни ма­ють ком­пле­ксний іму­ні­тет до основ­них хво­роб ози­мої пше­ни­ці і стій­кі про­ти за­хво­рю­ва­н­ня ро­слин. На­ші ге­не­ти­ки ство­ри­ли ці сор­ти ме­то­дом хро­мо­сом­ної ін­же­не­рії.

Най­біль­ші по­сів­ні пло­щі за­йма­ють сор­ти По­до­лян­ка, Бо­г­да­на, Сму­глян­ка, Зо­ло­то­ко­ло­са і Фа­во­ри­тка. Ми стрім­ко на­бли­жа­єм­ся до рів­ня про­ду­ктив­но­сті Но­вої Зе­лан­дії, кра­їн Єв­ро­пи та США. А що­до пло­щі по­сі­вів — на та­кий рі­вень не під­няв­ся жо­дний сорт за­ру­бі­жної ко­ле­кції.

Уже за­раз сор­ти на­шої се­ле­кції вне­се­ні до Дер­жав­них ре­є­стрів Мол­до­ви та Ро­сії. Їх там ви­сі­ва­ють на ве­ли­ких пло­щах. До на­ших сор­тів при­див­ля­ю­ться й ін­ші кра­ї­ни...

Над­зви­чай­но ва­жли­вий на­прям на­ших до­слі­джень — се­ле­кція та отри­ма­н­ня шта­мів буль­ба­чко­вих ба­кте­рій. Це — осно­ва уні­каль­них ба­кте­рі­аль­них до­брив для бо­бо­вих куль-

«На сьо­го­дні ли­ше 25 кра­їн сві­ту спро­мо­жні за­без­пе­чи­ти се­бе про­ду­кта­ми хар­чу­ва­н­ня са­мо­стій­но. Укра­ї­на тут — се­ред лі­де­рів».

Фо­то Гри­го­рія ТЕРЕЩЕНКА.

Во­ло­ди­мир Мор­гун на одно­му з до­слі­дних по­лів Ки­їв­щи­ни.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.