Ляль­ки і лю­ди

Вла­да Рал­ко пред­став­ляє у Ки­є­ві фі­ло­соф­ський «Ре­зерв»

Ukrayina Moloda - - Культура - Ва­лен­ти­на САМЧЕНКО

У «Ки­їв­ській кар­тин­ній га­ле­реї» до 18 бе­ре­зня екс­по­ну­ва­ти­му­ться два де­ся­тки ро­біт Вла­ди Рал­ко — одні­єї з най­по­мі­тні­ших су­ча­сних укра­їн­ських мис­ткинь. Пер­со­наль­на ви­став­ка з на­звою «Ре­зерв» — це ве­ли­ко­фор­ма­тні кар­ти­ни (олія на по­ло­тні), на­ма­льо­ва­ні у Ка­не­ві у 2017-му. Фар­ба­ми й обра­за­ми ху­до­жни­ця пе­ре­дає своє сприйня­т­тя дій­сно­сті, да­ю­чи під­каз­ки гля­да­чам на­зва­ми.

Ось «Ма­ма»: моя, ху­до­жни­ці, будь­ко­го з гля­да­чів. На по­ло­тні го­ло­ва за­кри­та на­мі­ткою, ба­чи­мо, по су­ті, ли­ше вдя­гну­тий торс iз не­найі­де­аль­ні­ши­ми фор­ма­ми. І то­му образ близь­кий ба­га­тьом. В ін­шій за­лі — «Уро­чи­стість». На ній на­ре­че­на — не роз­бе­реш: ве­сіль­не вбра­н­ня на ній чи са­ван (хі­ба не зна­є­те тих, хто у шлю­бі схо­ро­нив свою ін­ди­ві­ду­аль­ність?!). Ро­же­вий фон (ді­во­чих мрій) пе­ре­хо­дить у чор­ний (мар­них на­дій) і бла­ки­тний (чо­ло­ві­чий). По­ряд — си­лу­ет обран­ця: де­та­лі со­ро­чки й піджа­ка до­сить чі­тко ви­ма­лю­ва­ні, а облич­чя — май­же чор­на пля­ма.

За кар­ти­ною «Ку­дись не­се» мо­жна ві­зу­а­лі­зу­ва­ти ба­га­то­зна­чність сло­ве­сно­го ви­ра­зу. Пря­ме зна­че­н­ня — тор­би в обох ру­ках мо­ло­до­го чо­ло­ві­ка, яко­го зо­бра­же­но зі спи­ни. Сві­тлий образ. І не­се йо­го до жін­ки-мрії: на по­ло­тні хтось йо­го мо­же на­віть не по­мі­ти­ти, бо зно­ву ли­ше сві­тлий си­лу­ет го­ло­ви...

Уза­га­лі, у п’ятьох не­ве­ли­ких за­лах гля­дач має мо­жли­вість про­слід­ку­ва­ти кіль­ка ета­пів вза­є­мин у пло­щи­ні він­во­на. Це і «Я пам’ятаю це мі­сце», і «Він і во­на», і «Ек­ста­за зни­кне­н­ня», й «Ек­ста­за від­су­тно­сті». Рі­зні ко­льо­ри, акцен­ти, десь ринг, десь го­ри­зонт. Але всю­ди — уза­галь­не­н­ня, без чі­тких ви­ма­льо­ву­вань ін­ди­ві­ду­аль­них рис.

Вла­да Рал­ко пре­па­рує у кар­ти­нах «Ре­зер­ву» рі­зні сто­ро­ни жи­т­тя-бу­т­тя. Один із цен­траль­них обра­зів... ро­бі­тник. Бо він «по­стій­но ви­ко­нує ро­бо­ту, ре­зуль­та­ти якої ста­ють не­по­мі­тни­ми вже че­рез ко­ро­ткий про­мі­жок ча­су, — кон­ста­тує Вла­да Рал­ко. — От­же, все до­во­ди­ться по­вто­рю­ва­ти зно­ву. Ру­хи ро­бі­тни­ка та­кі ав­то­ма­ти­чні й рів­но­мір­ні, що за йо­го ді­я­ми не­ре­аль­но орі­єн­ту­ва­ти­ся, він не зва­жає на осо­бли­во­сті ча­су, хі­ба що на по­ри ро­ку. Усі ро­ки пе­ре­тво­рю­ю­ться на одна­ко­ві, рік із вій­ною та рік без вій­ни не­мо­жли­во роз­рі­зни­ти. Сьо­го­дні для ме­не та­кий ро­бі­тник — сим­вол ча­су, що ні­би сто­їть, по­при при­ско­ре­не ме­ре­хті­н­ня ри­тму жи­т­тя».

«Про­ект «Ре­зерв» — но­ва ві­ха у твор­чо­сті Вла­ди Рал­ко, що зна­ме­нує пев­ний етап у не­скін­чен­но­му про­це­сі осми­сле­н­ня нав­ко­ли­шньо­го жи­т­тя і ма­те­рі­а­лі­за­ції че­рез обра­зні за­со­би роз­ду­мів мис­тки­ні над по­ді­я­ми остан­ніх ро­ків та їх від­обра­же­н­ням у по­ве­дін­ці лю­дей, — на­го­ло­шу­ють ор­га­ні­за­то­ри ви­став­ки. — Ре­фле­ктор­не від­сто­ро­не­н­ня від под- ра­зни­ка, що зав­дає бо­лю або дис­ком­фор­ту жи­вій клі­ти­ні, на рів­ні со­ці­у­му транс­фор­му­ва­ло­ся в на­пів­у­сві­дом­ле­ну по­зи­цію від­мо­ви по­мі­ча­ти по­то­чну си­ту­а­цію в на­шій кра­ї­ні, у за­гли­бле­н­ня в ілю­зію, що все ви­рі­ши­ться са­мо со­бою, без спроб осо­би­сто до­лу­чи­ти­ся до ви­рі­ше­н­ня вла­сної до­лі. Схо­ва­ти го­ло­ву в пі­сок і че­ка­ти по­лі­пше­н­ня — та­ка по­ве­дін­ко­ва мо­дель «стра­у­са» за­га­лом вла­сти­ва лю­ди­ні, що сві­до­мо оби­рає па­сив­ний ре­жим існу­ва­н­ня, до­бро­віль­но пе­ре­во­дить се­бе у пев­ний ре­зерв або хо­ва­є­ться за зви­чни­ми ді­я­ми, на­да­ю­чи їм акцен­то­ва­ної ри­ту­аль­но­сті, яка слу­гує шир­мою для від­го­ро­дже­н­ня від ви­явів актив­но­сті».

У «Ре­зер­ві» ба­га­то­зна­чни­ми є обра­зи і з кар­ти­ни «Ляль­ка». Хрест на облич­чі мо­тан­ки — зви­чай­но, обе­ріг. Але ляль­ка та на­га­дує і ко­кон, з яко­го скла­дно ви­рва­ти­ся, осо­бли­во, якщо ще й на­кри­ває скля­ний сар­ко­фаг.

Ви­став­ку ре­а­лі­зо­ва­но за іні­ці­а­ти­ви ки­їв­ської арт-ме­не­джер­ки Іри­ни Юфе­ро­вої, чиї про­е­кти при­вер­та­ють до се­бе ува­гу по­ці­но­ву­ва­чів ми­сте­цтва.

Уже у кві­тні у Voloshyn Gallery зно­ву мо­жна бу­де по­ба­чи­ти тво­ри Вла­ди Рал­ко у рам­ках ви­став­ки «Мо­дний по­каз». Пред­став­ля­ти­муть ро­бо­ти 2012-2013 ро­ків, ча­сти­на яких бу­ла ство­ре­на для про­е­кту Vogue&Art, яким укра­їн­ський Vogue від­зна­чив свою по­яву в 2013-му. То­ді свої об­кла­дин­ки для жур­на­лу ство­ри­ли укра­їн­ські ху­до­жни­ки, се­ред яких і Вла­да Рал­ко.

Вла­да Рал­ко. «Ляль­ка», 2017 р.

Вла­да Рал­ко. «Ку­дись не­се», 2017 р.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.