Ко­ли про­гра­ти — це ви­гра­ти

Че­рез по­над три сто­лі­т­тя цвіт укра­їн­сько­го та швед­сько­го пи­сьмен­ства обго­во­рив істо­ри­чні на­слід­ки Пол­тав­ської би­тви для роз­ви­тку дер­жав-уча­сниць, Єв­ро­пи, сві­ту

Ukrayina Moloda - - Суспільство - Ган­на ЯРОШЕНКО

Три дні в Пол­та­ві зву­ча­ла пе­ре­ва­жно укра­їн­ська мо­ва впе­ре­мі­шку зі швед­ською. Усе то­му, що з 8-го по 10 черв­ня тут від­бу­вав­ся фе­сти­валь укра­їн­сько-швед­ської по­е­зії Meridian Poltava, що зі­брав пред­став­ни­ків «ви­щої по­е­ти­чної лі­ги» зі Шве­ції, Ні­меч­чи­ни та Укра­ї­ни. Тож про­тя­гом трьох днів пол­тав­ці й го­сті мі­ста ма­ли мо­жли­вість на­со­ло­джу­ва­ти­ся лі­те­ра­тур­ни­ми по­ді­я­ми ви­со­ко­го ґа­тун­ку. Ор­га­ні­за­то­ра­ми ши­ро­ко­мас­шта­бно­го дій­ства ви­сту­пи­ли Мі­жна­ро­дна лі­те­ра­тур­на кор­по­ра­ція Meridian Czernowitz та не­за­ле­жне ми­сте­цьке об’єд­на­н­ня Magnum Opus. Фе­сти­валь від­був­ся за під­трим­ки Пол­тав­ської обл­держ­адмі­ні­стра­ції та обла­сної ра­ди. «Цей за­хід має не ли­ше ми­сте­цьке зна­че­н­ня, — пе­ре­ко­на­ний го­ло­ва Пол­тав­ської обла­сної ра­ди Оле­ксандр Бі­лень­кий. — У су­ча­сних умо­вах від­бу­ва­є­ться до­сить жорс­тка кон­ку­рен­ція між мі­ста­ми, ре­гіо­на­ми за еко­но­мі­чні ре­сур­си, ін­ве­сти­ції, ту­ри­сти­чні по­то­ки. Тож фор­му­ва­н­ня при­ва­бли­во­го імі­джу Пол­тав­щи­ни — одне із клю­чо­вих зав­дань обла­сної вла­ди. Так, це гра на дов­го­стро­ко­ву пер­спе­кти­ву. Ми чі­тко усві­дом­лю­є­мо, які ди­ві­ден­ди та пре­фе­рен­ції наш ре­гіон мо­же одер­жа­ти від цьо­го в май­бу­тньо­му». Ви­тра­ти на ор­га­ні­за­цію фе­сти­ва­лю ся­гну­ли 4 міль­йо­нів гри­вень, із них 1,5 міль­йо­на бу­ло ви­ді­ле­но з обла­сно­го бю­дже­ту. А от вхід на всі за­хо­ди для охо­чих був без­ко­штов­ним.

Ор­га­ні­за­то­ри за­ду­ма­ли по­е­ти­чний фе­сти­валь як три­ден­ну куль­ту­ро­ло­гі­чну про­гу­лян­ку Ре­ше­ти­лів­кою, Пол­та­вою й По­лем Пол­тав­ської би­тви із зу­пин­ка­ми для по­е­ти­чних чи­тань та пер­фо­мен­сів у мі­сцях, що ре­пре­зен­ту­ють ре­гіон. Одним із зав­дань бу­ло й пе­ре­о­сми­сле­н­ня Пол­тав­ської би­тви. Про­гра­ма дій­ства бу­ла ду­же на­си­че­ною: що­дня за­хо­ди за­кін­чу­ва­ли­ся пі­сля 23-ї, а то й близь­ко 24-ї го­ди­ни. А за­га­лом упро­довж трьох днів бу­ло про­ве­де­но 23 події на 16 ло­ка­ці­ях! Зокре­ма, 8 черв­ня по­е­ти­чні чи­та­н­ня від­бу­ли­ся на пер­шій ло­ка­ції — бі­ля кур­га­ну (пам’ятки скіф­ських ча­сів) у рай­цен­трі Ре­ше­ти­лів­ка, пі­сля чо­го іме­ни­ті укра­їн­ські пи­сьмен­ни­ки Юрій Ан­дру­хо­вич, Окса­на За­буж­ко, Сер­гій Жа­дан, Іри­на Ці­лик, Ан­дрій Люб­ка, Га­ли­на Крук, Мі­рі­ам Дра­гі­на та кра­щі пред­став­ни­ки швед­ської лі­те­ра­ту­ри Елі­за­бет Х’юрт, Агне­та Плейель, Маль­те Перс­сон про­дов­жи­ли їх у му­зеї істо­рії Пол­тав­ської би­тви та на одно­му з ре­ду­тів, де зна­йом­ство з кра­щи­ми зраз­ка­ми по­е­зії за­тя­гну­ло­ся до 23-ї го­ди­ни.

Офі­цій­не ж від­кри­т­тя фе­сти­ва­лю по­е­зії від­бу­ло­ся в су­бо­ту, 9 черв­ня, на го­лов­ній пло­щі мі­ста — Те­траль­ній. По­між ін­ших, до сло­ва за­про­си­ли пер­шо­го се­кре­та­ря По­соль­ства Шве­ції в Укра­ї­ні Ка­ме­ра­на Ху­ду­ра. «Че­рез по­над три сто­лі­т­тя пі­сля Пол­тав­ської би­тви на лі­те­ра­тур­ний фе­сти­валь зби­ра­ю­ться лю­ди, яким усе ще не бай­ду­жа ця по­дія, — зокре­ма за­зна­чив він. — Це те, що до­по­ма­гає нам шу­ка­ти пев­ні то­чки до­ти­ку й ру­ха­ти­ся впе­ред. Ма­є­мо на­вчи­ти­ся ді­ли­ти весь світ, щоб жи­ти в ньо­му ра­зом і ро­зу­мі­ти, що рі­зно­ма­ні­т­тя — це до­бре».

Ху­до­жни­ця Єва Ста­кель­берг, ко­тра при­бу­ла на фе­сти­валь у скла­ді швед­ської де­ле­га­ції та зго­дом взя­ла участь у дис­ку­сії «Пей­заж пі­сля би­тви», що від­бу­ла­ся в обла­сно­му ака­де­мі­чно­му му­зи­чно-дра­ма­ти­чно­му те­а­трі іме­ні М. В. Го­го­ля, кон­ста­ту­ва­ла: «Нам зна­до­би­ло­ся 300 ро­ків, щоб на­ре­шті при­їха­ти сю­ди, до Пол­та­ви. Зав­тра зби­ра­ю­ся роз­по­ві­сти істо­рію про сво­го пра­пра­пра­ді­ду­ся, ко­трий під час Пол­тав­ської би­тви по­тра­пив до ро­сій­сько­го по­ло­ну, де про­вів по­над 20 ро­ків». Один із тих, хто роз­ро­бляв кон­це­пцію фе­сти­ва­лю, — Ігор По­ме­ран­цев — у сво­є­му ви­сту­пі на­го­ло­сив: «Ме­ні зда­є­ться, обго­во­ре­н­ня во­єн­но­го й гео­по­лі­ти­чно­го зна­че­н­ня Пол­тав­ської би­тви від­во­лі­кло нас від істо­ри­чних на­слід­ків ці­єї події. Пи­сьмен­ни­ки ма­ють у за­па­сі ін­шу мо­ву, на­сам­пе­ред ху­до­жню та асо­ці­а­тив­ну, і во­на дає змо­гу ста­ви­ти ді­а­гно­зи істо­ри­чним про­це­сам. Пол­тав­ська би­тва змі­ни­ла уяв­ле­н­ня єв­ро­пей­ців про Пів­ніч, За­хід та Схід, пе­ре­та­су­ва­ла сто­ро­ни сві­ту, стер­ла ме­жу між Пів­ніч­чю й За­хо­дом. Зав­мер­ши в по­зі пе­ре­мож­ця, Схід та­ким чи­ном при­рік се­бе на згу­бні на­слід­ки трі­ум­фу. До­ро­гі швед­ські го­сті, від ду­ші ві­таю вас із по­раз­кою. Бо на­справ­ді пе­ре­мо­га за ва­ми!»

Ідея по­е­ти­чно­го фе­сти­ва­лю спа­ла на дум­ку пре­зи­ден­ту Між­на­ро­дної лі­те­ра­тур­ної кор­по­ра­ції Meridian Czernowitz Свя­то­сла­ву По­ме­ран­це­ву. Він вва­жає, що Пол­та­ва має все для про­ве­де­н­ня та­ко­го дій­ства: кре­а­тив­них лю­дей, аде­ква­тну вла­ду, а го­лов­не — куль­тур­ний та істо­ри­чний фун­да­мен­ти. «Тож бу­дуй­мо ра­зом на цьо­му фун­да­мен­ті хма­ро­чос, — за­кли­кав він, — і не­хай йо­го ба­чать по всій Укра­ї­ні, у Скан­ди­на­вії, Єв­ро­пі і на­віть сві­ті. Та що там у сві­ті — у Все­сві­ті!»

Іще одне швед­ське при­ві­та­н­ня — від До­наль­да Бу­стрьо­ма, жур­на­лі­ста, ко­трий по­бу­вав у ба­га­тьох га­ря­чих то­чках, пи­сьмен­ни­ка, в ар­се­на­лі яко­го 14 кни­жок, по­між них і «Ен­ци­кло­пе­дія ка­ви», в кон­текс­ті якої він має осо­бли­ве ба­че­н­ня Пол­тав­ської би­тви. «По­зи­тив­ний на­слі­док по­раз­ки шве­дів у Пол­тав­ській би­тві в то­му, що пі­сля неї Шве­ція по­ча­ла стрім­ко роз­ви­ва­ти­ся і ста­ла кра­ї­ною, яка спо­жи­ває най­біль­ше ка­ви у сві­ті. Мо­жли­во, як­би все пі­шло за пла­ном, шве­ди й ви­гра­ли б цю би­тву. Про­те пев­ні не­по­ро­зу­мі­н­ня між офі­це­ра­ми швед­ської ар­мії да­ли змо­гу ро­сій­ським вій­ськам отри­ма­ти пе­ре­ва­гу. Так ста­ла­ся по­раз­ка шве­дів, пі­сля чо­го швед­сько­му ко­ро­лю вда­ло­ся вте­кти до Ту­реч­чи­ни. Як ві­до­мо, ця кра­ї­на бу­ла на ту по­ру сто­ли­цею ка­ви. Пе­ре­бу­ва­н­ня там швед­сько­го ко­ро­ля бу­ло над­то до­ро­гим, тож він зму­ше­ний був по­вер­ну­ти­ся на ба­тьків­щи­ну. Най­го­лов­ні­ше, що він при­віз із со­бою, — це ка­ва та спе- ці­аль­не обла­дна­н­ня для її ва­рі­н­ня. Так у 1714 ро­ці від­бу­ла­ся ре­пре­зен­та­ція ка­ви у Шве­ції. А вже че­рез 12 ро­ків пі­сля цьо­го на­ша кра­ї­на ма­ла 50 кав’ярень. Тож ду­же до­бре, що шве­ди про­гра­ли Пол­тав­ську би­тву. Бо як­би ви­гра­ли, най­імо­вір­ні­ше, при­ве­зли б на ба­тьків­щи­ну го­ріл­ку», — по­жар­ту­вав пан Бу­стрьом.

Уча­сник фе­сти­ва­лю — по­ет Сер­гій Жа­дан — при­га­дав: «Ко­ли рік то­му ми зі Свя­то­сла­вом По­ме­ран­це­вим при­їха­ли по­спіл­ку­ва­ти­ся з ке­рів­ни­цтвом Пол­тав­ської обла­сті з при­во­ду ор­га­ні­за­ції цьо­го фе­сти­ва­лю, я був упев­не­ний, що нам усе вда­сться. Бо в по­е­ти­чно­му фе­сти­ва­лі ма­ють бу­ти за­ці­кав­ле­ні всі. Лі­те­ра­ту­ра осо­бли­во не­об­хі­дна в ро­ки вій­ни, адже во­на об’єд­нує. Свя­то­слав По­ме­ран­цев лю­бить по­вто­рю­ва­ти, що основ­на ме­та цьо­го фе­сти­ва­лю — по­вер­не­н­ня Пол­та­ви на куль­тур­ну ма­пу Єв­ро­пи. Я ж вва­жаю, що пол­тав­ці ма­ють від­най­ти на цій ма­пі са­мі се­бе. Тож до­бре бу­де, якщо фе­сти­валь про­дов­жу­ва­ти­ме­ться. За­про­шуй­те й нас — пи­сьмен­ни­ки зав­жди го­то­ві зі­бра­ти свої мі­сіо­нер­ські ва­лі­зи».

А да­лі про­дов­жив­ся ма­ра­фон рі­зно­пла­но­вих за­хо­дів. Зно­ву від- бу­ва­ли­ся чи­слен­ні по­е­ти­чні чи­та­н­ня, по­каз філь­му Іго­ря По­ме­ран­це­ва та Лі­дії Ста­ро­дуб­це­вої «Ам­пу­та­ція» про вій­ну та по­е­зію, лі­те­ра­тур­ний ве­чір ін­те­ле­кту­ал­ки Окса­ни За­буж­ко, муль­ти­ме­дій­ний про­ект-ви­ста­ва «Без­кі­не­чна по­до­рож, або Ене­ї­да» за уча­стю Юрія Ан­дру­хо­ви­ча, роз­мо­ва про за­бо­ро­не­ні фор­ми лю­бо­ві й ме­та­фі­зи­ку по­ка­ра­н­ня (за но­вим ро­ма­ном то­го ж Юрія Ан­дру­хо­ви­ча «Ко­хан­ці Юсти­ції»), пре­зен­та­ція ди­тя­чо­го ар­тви­дав­ни­цтва «Чор­ні вів­ці» та йо­го кни­жок. За­кін­чив­ся ж дру­гий день фе­сти­ва­лю кон­цер­том гур­ту «Жа­дан і Со­ба­ки». Тре­тій день роз­по­чав­ся з ін­те­р­актив­ної пі­шо­хі­дної екс­кур­сії Пол­та­вою, яку про­вів мо­ло­дий ар­хі­те­ктор Ар­тур Аро­ян. І зно­ву бу­ли лі­те­ра­тур­ні чи­та­н­ня на рі­зних сце­нах та май­дан­чи­ках — у Пол­тав­сько­му на­ціо­наль­но­му пе­да­го­гі­чно­му уні­вер­си­те­ті, ху­до­жньо­му му­зеї (Га­ле­реї ми­стецтв), му­зи­чно-дра­ма­ти­чно­му те­а­трі та бі­ля Бі­лої аль­тан­ки. А за­вер­ши­ло­ся уні­каль­не три­ден­не дій­ство кон­цер­том су­ча­сної кла­си­чної му­зи­ки «Пол­та­ва 03:44» за уча­стi струн­но­го квар­те­ту іме­ні Лев­ка Ре­ву­цько­го.

Під час екс­кур­сії му­зе­єм істо­рії Пол­тав­ської би­тви.

На від­кри­т­тя фе­сти­ва­лю по­е­зії зі­бра­ла­ся ви­шу­ка­на пу­блі­ка.

Бі­ля му­зею істо­рії Пол­тав­ської би­тви ува­гу Окса­ни За­буж­ко та Мі­рі­ам Дра­гі­ної при­вер­нув ру­дий кіт, який роз­ліг­ся на бру­ків­ці.

Фо­то ав­то­ра.

Сер­гій Жа­дан чи­тає свої тво­ри.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.