СЛОВО ДРУГА

Ukrayina Moloda - - Людина -

Ми­ро­слав Гай, актор, во­лон­тер:

— Чо­му успі­шний та по­пу­ляр­ний чо­ло­вік пу­скає со­бі ку­лю в го­ло­ву? Ме­ні ще тре­ба все це осми­сли­ти, пе­ре­чи­та­ти ли­сти та пе­ре­ди­ви­ти­ся ві­део. Осо­би­сто я як йо­го друг, а ми бу­ли ра­зом із 13-ти ро­ків, ба­га­то чо­го зро­би­ли ра­зом, зне­ва­жаю цей крок. І як­би я міг за­раз йо­му щось ска­за­ти, то я б дав йо­му в пи­ку, але... Та я по­ва­жаю йо­го як осо­бо­стість, і як лю­ди­на, що йо­го лю­бить, спро­бую для се­бе зро­зу­мі­ти при­чи­ни та мо­ти­ви...

Ми зав­жди з ним зма­га­лись, ще з юна­цтва. У нас бу­ла го­ни­тва за лі­дер­ством. Ми зма­га­ли­ся в си­лі, актор­стві, ре­жи­су­рі, пла­сти­ці, при­го­дах... Льонь­ка ство­рю­вав сві­ти, які по­тім жи­ли за йо­го пра­ви­ла­ми. Це бу­ли сві­ти твор­чо­сті та при­год. Хтось осе­ляв­ся там, а хтось, як я, про­хо­див їх ко­ме­тою чи ме­тео­ром, по­вер­та­ю­чись ко­жні сто ро­ків. Ми на­слі­ду­ва­ли один одно­го. Я, за­ря­джа­ю­чись від ньо­го, ро­бив свої про­е­кти, ство­рив свій про­да­кшн, а він пі­шов у На­ціо­наль­ну гвар­дію, на вій­ну, пі­сля то­го, як від­ві­дав ме­не в ча­сти­ні. Тут Льонь­ка, чи не єди­ний раз, був дру­гим))) До остан­ньо­го я спо­ді­вав­ся на мі­сти­фі­ка­цію з йо­го бо­ку. Він був май­стер вра­жа­ти. Скіль­ки кі­ло­ме­трів до­ріг бу­ло прой­де­но ра­зом? Де­ся­тки ти­сяч? Ми пе­ре­жи­ли тьму при­год. Я б не по­ба­чив і по­ло­ви­ни по­ба­че­но­го, не зро­бив ба­га­то ва­жли­во­го без­глу­здя, як­би не Льонь­ка. Він уря­ту­вав ме­не на Май­да­ні, ко­ли за­хо­вав­ся се­ред ті­ту­шок, украв у них мар­ку­валь­ну стрі­чку, яку во­ни ві­ша­ли для роз­рі­зне­н­ня, та пе­ре­дав її ме­ні у квар­ти­ру, де ми схо­ва­ли­ся пі­сля бою та роз­гро­му 18 лю­то­го... Те­пер він, ви­яв­ля­є­ться, вто­мив­ся...

Льонь­ка біг швид­ше за всіх, за ним бу­ло не­мо­жли­во угна­тись... Ось і при­біг пер­шим. Я знаю, що ми біль­ше не по­ба­чи­мось. При­най­мі у люд­ській по­до­бі і за жи­т­тя. І пі­сля теж. Це втра­та люд­ська, втра­та на­ціо­наль­на. Ба­жаю то­бі ми­ру, бра­те, та спо­кою, яко­го за жи­т­тя ти не зна­йшов. Я те­бе лю­блю, тож, мо­же, ко­лись і про­ба­чу.

(з до­пи­су у «Фейс­бу­ці»).

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.