Ті, хто за­па­лює зір­ки...

«Ко­ро­на­ція сло­ва» пе­ре­ро­сла у два пов­но­цін­нi лі­те­ра­тур­ні кон­кур­си

Ukrayina Moloda - - Культура - На­тал­ка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО

На­вряд чи мо­гли при­пу­сти­ти по­друж­жя ме­це­на­тів Юрія та Те­тя­ни Ло­гу­шів, які на­при­кін­ці 90-х за­ду­ма­ли мас­шта­бний лі­те­ра­тур­ний кон­курс, у що мо­же пе­ре­тво­ри­ти­ся їхнє ді­ти­ще. То­ді во­ни ста­ви­ли пе­ред со­бою і пе­ред ав­то­ра­ми на­ба­га­то про­сті­ше зав­да­н­ня: на­пов­ни­ти укра­їн­ський ри­нок ма­со­вої лі­те­ра­ту­ри укра­ї­но­мов­ни­ми тво­ра­ми, пе­ре­бив­ши за­си­л­ля ро­ма­нів Дон­цо­вої та Ма­ри­ні­ної, які то­ді не про­да­ва­ли хі­ба що в га­стро­но­мах. Але за 18 ро­ків існу­ва­н­ня «Ко­ро­на­ція сло­ва» ста­ла чи­мось біль­шим, ніж про­сто кон­курс. І не ли­ше то­му, що во­на від­кри­ла близь­ко 1000 но­вих імен, а су­ку­пний на­клад «ко­ро­но­ва­них» книг пе­ре­ви­щив 10 міль­йо­нів при­мір­ни­ків. За­раз уже мо­жна кон­ста­ту­ва­ти, що «Ко­ро­на­ція» да­ла по­ту­жний по­штовх і для роз­ви­тку кі­но, і для су­ча­сно­го те­а­траль­но­го ми­сте­цтва, і для ди­тя­чої лі­те­ра­ту­ри. Ба, біль­ше: з цьо­го ро­ку но­мі­на­ція «Ди­тя­ча лі­те­ра­ту­ра» пе­ре­ро­сла в са­мо­стій­ний кон­курс «Мо­ло­да Ко­ро­На­ція», який ма­ти­ме і своє жу­рі, і свої но­мі­на­ції, і сво­їх ла­у­ре­а­тів. Але — про все по-по­ряд­ку.

Як ста­ти пи­сьмен­ни­ком?

Уза­га­лі, «Ко­ро­на­ція сло­ва» дав­но ста­ла своє­рі­дним фе­но­ме­ном, який іще ви­вча­ти­муть до­слі­дни­ки су­ча­сно­го лі­те­ра­тур­но­го про­це­су. Пе­ре­д­усім тим, що від­кри­ла две­рі в лі­те­ра­ту­ру пра­кти­чно всім, хто хо­че і мо­же пи­са­ти, урів­няв­ши шан­си і ма­сти­тих пи­сьмен­ни­ків, і по­ча­тків­ців. У кон­це­пції «Ко­ро­на­ції» впер­ше з’яви­ло­ся по­ло­же­н­ня про ано­нім­ність ру­ко­пи­сів: і екс­пер­ти, які пер­ши­ми чи­та­ють по­да­ні тво­ри, і чле­ни жу­рі отри­му­ють текс­ти, під­пи­са­ні псев­до­ні­ма­ми, до остан­ньо­го мо­мен­ту не зна­ю­чи, хто хо­ва­є­ться за ви­га­да­ним іме­нем. Із цьо­го при­во­ду бу­ва­ють на­віть кур­йо­зи: у 1999 ро­ці Ан­дрій Ко­ко­тю­ха отри­мав пер­шу пре­мію кон­кур­су і гран­прі, на­ді­слав­ши два ру­ко­пи­си під рі­зни­ми псев­до.

Тож «Ко­ро­на­ція» ста­ла своє­рі­дним со­ці­аль­ним лі­фтом у лі­те­ра­ту­ру, де аб­со­лю­тно не гра­ла роль на­ле­жність до твор­чих спі­лок чи по­пе­ре­дній лі­те­ра­тур­ний до­свід. Тож са­ме «Ко­ро­на­ція сло­ва» до­зво­ли­ла за­крі­пи­ти­ся на пи­сьмен­ни­цько­му олім­пі Лю­ко Да­швар, Ірен Ро­здо­будь­ко, Ла­ри­сі Де­ни­сен­ко, Во­ло­ди­ми­ру Ли­су, Га­ли­ні Вдо­ви­чен­ко, Ма­кси­му Кі­дру­ку, Ма­ри­ні Гри­мич, Мі­лі Іван­цо­вій, Ві­кто­рії Гра­не­цькій та ін­шим по­пу­ляр­ним ни­ні пи­сьмен­ни­кам, які до кон­кур­су за­йма­ли­ся зов­сім ін­ши­ми, ча­сто до­сить да­ле­ки­ми від лі­те­ра­ту­ри спра­ва­ми.

Ав­тор­ка 13 ро­ма­нів, шість із яких отри­ма­ли від­зна­ки «Ко­ро­на­ції сло­ва» (а ще — два кі­но­сце­на­рії), — На­тал­ка Шев­чен­ко, на­при­клад, бу­ла зви­чай­ним бух­гал­те­ром. «При­га­дую, ко­ли впер­ше по­чу­ла про «Ко­ро­на­цію» і про го­лов­ну її ви­мо­гу — тво­ри ли­ше укра­їн­ською мо­вою, — по­ду­ма­ла: «Ну на­ре­шті!». З’яви­ла­ся ві­ра в те, що укра­їн­ська ма­со­ва, ці­ка­ва, за­хо­пли­ва лі­те­ра­ту­ра — мо­же бу­ти. А ко­ли сі­ла пи­са­ти свій пер­ший ро­ман — на­кри­ло го­стре від­чу­т­тя пе­ку­чо­го со­ро­му. За ко­жним тре­тім сло­вом му­си­ла звер­та­ти­ся до слов­ни­ка. «Як це так ви­йшло, що рі­дну мо­ву я знаю гір­ше, ніж чу­жу», — спи­та­ла я се­бе? І по­ча­ла вчи­ти­ся. А ко­ли ді­зна­ла­ся, що «Мі­сти­чний вальс» отри­мав ди­плом «Ко­ро­на­ції», я бу­ла про­сто в за­хва­ті. Це бу­ло справ­жнім ди­вом, не­мов сні­жин­ка, що обер­ну­ла­ся на ме­те­ли­ка у тво­їй ру­ці. Зав­дя­ки «Ко­ро­на­ції сло­ва» я отри­ма­ла пре­кра­сний до­свід — на­по­ле­гли­во­сті, ві­ри в се­бе, вмі­н­ня до­ся­гну­ти ме­ти. Кра­са сло­ва, кра­са рі­дної мо­ви, ба­жа­н­ня зна­ти її якнай­кра­ще — все це теж без­цін­ні да­ри кон­кур­су. Як і впев­не­ність у со­бі, в то­му, що я та­ки пи­сьмен­ни­ця, що мої тво­ри ці­ка­ві не ли­ше ме­ні та най­ближ­чим ро­ди­чам. Пев­ним чи­ном «Ко­ро­на­ція» ста­ла для ме­не лі­те­ра­тур­ною ро­ди­ною, шан­сом на те, що ме­не по­чу­ють, про­чи­та­ють і зро­зу­мі­ють», — ді­ли­ться спо­га­да­ми з «УМ» пи­сьмен­ни­ця.

При­бли­зно та­ким же був шлях у лі­те­ра­ту­ру і в Оре­сти Осій­чук, яка до то­го, як у 2013 ро­ці її ро­ман «Ай­хо. По­до­рож до по­ча­тку» отри­мав пер­шу пре­мію в жан­рі «Ди­тя­ча про­за», бу­ла по­мі­чни­ком суд­ді у Ста­ро­ви­жів­сько­му ра­йон­но­му су­ді. А пі­сля кон­кур­су Оре­ста отри­ма­ла від­зна­ку між­на­ро­дно­го кон­кур­су фан­та­стів «Бра­ма», і те­пер ви­дав­ни­цтво «Си­ня па­пка» го­тує до ви­пу­ску всю те­тра­ло­гію при­год Ай­хо з Вер­на­кії, який під­лі­тком ви­ру­шив у спов­не­ну не­спо­ді­ва­нок і при­год ман­дрів­ку.

Схо­же, та­ка до­ля че­кає і цьо­го­рі­чно­го ла­у­ре­а­та гран-прі, 61рі­чно­го ав­то­ра ро­ма­ну «Від­сту­пник» Во­ло­ди­ми­ра Во­ро­ну з Чер­ні­гів­щи­ни про пер­ших хри­сти­ян у ча­си Ки­їв­ської Ру­сі. За фа­хом він — ін­же­нер-бу­ді­вель­ник, пра­цю­вав ре­кла­мі­стом у Мо­скві, за­ймав­ся де­ре­во­об­роб­кою, був ін­же­не­ром на га­зо­пе­ре­ро­бно­му за­во­ді. «Від­сту­пник» — це, вла­сне, пер­ша кни­га з три­ло­гії «Хо­ро­бор», за­ду­ма­на ав­то­ром. Це ро­ман-по­до­рож у ми­ну­ле, або ле­ген­да Сі­вер­сько­го краю, за­хо­плю­ю­чий істо­рі­чний ро­ман — не від­пу­скає з пер­шо­го ряд­ка. Ав­тор при­свя­чує йо­го всьо­му ко­роп­сько­му ро­до­ві, всім ко­ро­пцям — уже по­мер­лим, жи­вим та ще не­на­ро­дже­ним. На­при­кін­ці є слов­ник дав­ньо­ру­ських та ма­ло­ві­до­мих слів і тер­мі­нів. Текст кра­си­вий і бар­ви­стий, ба­га­тю­ща мо­ва по­лі­ська. Я цей ро­ман ви­рі­зни­ла одра­зу з 18, вбо­лі­ва­ла при ко­жно­му го­ло­су­ван­ні. За­га­лом цьо­го ро­ку рі­вень ро­ма­нів, по­да­них на кон­курс, під­ви­щив­ся. Це і сю­же­ти, й мо­ва, і те­ма­ти­ка. Спо­ді­ва­ю­ся, що хтось від­криє й для се­бе сво­го сьо­го­дні­шньо­го пи­сьмен­ни­ка», — роз­по­ві­ла «УМ» ві­до­ма жур­на­ліс­тка, по­стій­ний член жу­рі в но­мі­на­ції «ро­ма­ни» Лю­дми­ла Че­чель.

«Ко­ро­на­ція» та емо­ції

Про цьо­го­рі­чну це­ре­мо­нію від­зна­че­н­ня ла­у­ре­а­тів «Ко­ро­на­ції сло­ва» біль­шість ЗМІ на­пи­са­ли в кон­текс­ті бур­хли­вої дис­ку­сії, яка роз­го­рі­ла­ся про­сто на сце­ні, за уча­стю ко­ли­шньо­го лі­де­ра Со­цпар­тії Оле­ксан­дра Мо­ро- за та Юрія Ло­гу­ша. Мо­ро­за бу­ло за­про­ше­но на це­ре­мо­нію від­зна­че­н­ня «зо­ло­тих пи­сьмен­ни­ків» — ав­то­рів, су­ку­пний на­клад кни­жок яких пе­ре­ви­щив 100 ти­сяч при­мір­ни­ків. Цьо­го­річ Оле­ксандр Мо­роз роз­ді­лив цю пре­мію з по­е­та­ми Ле­о­ні­дом Гор­ла­чем і Ми­хай­лом Шев­чен­ком та пи­сьмен­ни­ком Ва­си­лем Фаль­ва­ро­чним. Під час це­ре­мо­нії на­го­ро­дже­н­ня Мо­роз, дя­ку­ю­чи за ви­зна­н­ня, во­дно­час по­скар­жив­ся, що дер­жа­ва не дбає про роз­ви­ток куль­ту­ри. На що Юрій Ло­гуш не стри­мав­ся і на­га­дав Мо­ро­зу, що той сам три­ва­лий час був при вла­ді, то­му стан справ у дер­жа­ві, зокре­ма в куль­ту­рі, — це і йо­го про­ви­на теж. Во­дно­час Ло­гуш до­рі­кнув по­лі­ти­ку за йо­го ми­ну­лу дру­жбу з Ро­сі­єю і за­про­по­ну­вав Мо­ро­зу пу­блі­чно по­про­си­ти за це ви­ба­че­н­ня.

Емо­цій­ний ви­ступ Юрія Ло­гу­ша зі­рвав опле­ски за­ли. Обра­же­ний Оле­ксандр Мо­роз спро­бу­вав про­ци­ту­ва­ти свої по­е­зії, а пі­зні­ше в ко­мен­та­рі «Гро­мад­сько­му ра­діо» за­явив, що від­мов­ля­є­ться від від­зна­ки, бо не вва­жає, «що це пре­сти­жно, до­стой­но».

Але, акцен­ту­ю­чи ува­гу на скан­да­лі, ЗМІ за­ли­ши­ли по­за ува­гою ін­ші, не менш емо­цій­ні, мо­мен­ти це­ре­мо­нії: про­ни­кли­вий ви­ступ Ан­же­лі­ки Ру­дни­цької та По­ля Мо­нан­ді­за, які при­свя­ти­ли свою «Ко­ли­ско­ву» Оле­гу Сен­цо­ву. «Тіль­ки я хо­ті­ла б, щоб Олег по­вер­нув­ся до нас жи­вим і здо­ро­вим», — за­зна­чи­ла Ан­же­лі­ка. А го­лов­не — де­ся­тки но­вих облич, які з’яви­ли­ся на це­ре­мо­нії. Адже біль­шість цьо­го­рі­чних пе­ре­мож­ців теж мо­жна на­зва­ти від­кри­т­тя­ми «Ко­ро­на­ції сло­ва».

Ді­ти ки­да­ють ви­клик до­ро­слим

Як уже за­зна­ча­ло­ся, цьо­го ро­ку «Ко­ро­на­ція сло­ва» ого­ло­си­ла про про­ве­де­н­ня двох це­ре­мо­ній від­зна­че­н­ня ла­у­ре­а­тів кон­кур­су. Пер­ша — до­ро­сла — від­бу­ла­ся 7 черв­ня в при­мі­щен­ні Ко­лон­ної за­ли Ки­їв­ськї ме­рії. А рів­но за ти­ждень сво­їх ла­у­ре­а­тів від­зна­ча­ти­ме ди­тя­ча «Ко­ро­на­ція», яка пе­ре­тво­ри­ла­ся на окре­мий кон­курс і отри­ма­ла на­зву «Мо­ло­да Ко­ро­На­ція». «Ми гли­бо­ко ві­ри­мо, що цей кон­курс бу­де успі­шним, і це за­свід­чи­ли пер­ші тво­ри, які на­ді­йшли і які по­ка­зу­ють, що під­лі­тки пи­шуть на­віть ро­ма­ни на 400 сто­рі­нок, які чи­та­бель­ні, за­хо­пли­ві і ви­яв­ля­ють над­зви­чай­ну зрі­лість ав­то­рів», — за­зна­чив на­пе­ре­до­дні Юрій Ло­гуш на прес-кон­фе­рен­ції, при­свя­че­ній під­сум­кам «Ко­ро­на­ції».

Во­дно­час Те­тя­на Ло­гуш під­кре­сли­ла: до по­яви «Мо­ло­дої Ко­ро­На­ції» спо­ну­кав той факт, що з’яви­ли­ся рі­зні ві­ко­ві ка­те­го­рії, рі­зні ди­тя­чі жан­ри і ба­га­то та­ла­но­ви­тих ді­тей, які впер- ше взя­ли­ся за пе­ро». «У нас зав­жди бу­ла но­мі­на­ція «До­ро­слі для ді­тей», а за­раз є ще й «Ді­ти для ді­тей» і «Ді­ти для до­ро­слих», в якій ді­ти до­но­сять свої про­бле­ми, роз­по­від­а­ють, що їм бо­лить, чим во­ни хо­чуть по­ді­ли­ти­ся. Ці три но­мі­на­ції бу­дуть вклю­че­ні в но­ву «Ко­ро­На­цію». Ми ду­ма­є­мо, що во­на бу­де ду­же успі­шною, то­му що ду­же ба­га­то лю­дей з усі­єї Укра­ї­ни, зокре­ма й зі схо­ду, на­ді­сла­ли свої ру­ко­пи­си», — на­го­ло­си­ла па­ні Те­тя­на.

Пер­ша це­ре­мо­нія на­го­ро­дже­н­ня «Мо­ло­дої Ко­ро­На­ції» від­бу­де­ться 14 черв­ня в Ки­їв­сько­му па­ла­ці ді­тей та юна­цтва. Че­ка­є­мо не­спо­ді­ва­нок?

Фо­то «Те­ри­то­рії А».

Ве­ду­чі це­ре­мо­нії на­го­ро­дже­н­ня ра­зом із за­снов­ни­ка­ми «Ко­ро­на­ції сло­ва» — по­друж­жям Ло­гу­шів.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.