Бе­ре­жіть ма­кі­тру, бо з’їдять із га­лу­шка­ми

Пол­тав­ські га­лу­шки ди­ву­ють іно­зем­ців

Ukrayina Moloda - - Смачне Життя - Те­тя­на ЗІНЧЕНКО

Пол­та­ва — мі­сто, яке про­сто фон­та­нує куль­тур­ни­ми і ми­сте­цьки­ми про­е­кта­ми, на­ди­хає на це спів­ві­тчи­зни­ків і, схо­же, не зби­ра­є­ться в цьо­му зу­пи­ня­ти­ся. Ви­хі­дни­ми там, на істо­ри­чній Іва­но­вій Го­рі, гу­ля­ли мі­жна­ро­дний га­стро­но­мі­чний фе­сти­валь «Пол­тав­ська га­лу­шка». По­ди­ви­ти­ся бу­ло на що, і не ли­ше по­ди­ви­ти­ся, а й сма­чно по­ча­сту­ва­ти­ся, на­тан­цю­ва­ти­ся, зре­штою, і со­бі ста­ти ме­це­на­том і бла­го­дій­ни­ком. Го­лов­ною ді­йо­вою осо­бою на фе­сти­ва­лі бу­ла га­лу­шка, хо­ча і го­сті — не ли­ше укра­їн­ці, а й чи­ма­ло іно­зем­ців, ар­ти­сти, ку­лі­на­ри по­чу­ва­ли­ся на фе­сти­ва­лі, як у сво­їй та­ріл­ці. На­ра­зі — у та­ріл­ці з га­лу­шка­ми, які бу­ли пред­став­ле­ні в та­ко­му асор­ти­мен­ті, що, як ка­жуть, і не сни­ло­ся. А ще на свя­ті бу­ло ба­га­то лю­дей із прі­зви­щем «Га­лу­шка», і в ко­жно­го — своя ці­ка­ва істо­рія, як і в стра­ви, від якої пі­шло це ко­ло­ри­тне укра­їн­ське прі­зви­ще.

Но­ве чи до­бре за­бу­те ста­ре?

«Га­лу­шки — дав­ня укра­їн­ська стра­ва, — ка­же Ла­ри­са Се­ме­ня­га, ор­га­ні­за­тор, на­тхнен­ник і справ­жня ду­ша свя­та. — У га­лу­шці з дав­ніх-да­вен бу­ло все, що тре­ба лю­ди­ні для си­ли і здо­ров’я: ві­та­мі­ни та мі­кро­еле­мен­ти з круп, а ще скіль­ки ко­ри­сно­го — в яй­цях, зе­ле­ні, на­сін­ні. Наші пра­щу­ри як хар­чу­ва­ли­ся на­віть у тяж­кі мо­мен­ти? Десь на­зби­ра­ли-на­тер­ли зер­ни­нок, десь — пта­ши­не яй­це зна­йшли, за­мі­си­ли і від­ва­ри­ли. І бу­ли си­ли, і бу­ло здо­ров’я. І чо­му б нам за­раз не від­ро­ди­ти цю чу­до­ву стра­ву? Тим па­че, що не чу­жа во­на і сві­то­ві, ба­чи­те ж — ці­кав­ля­ться, за­пи­ту­ють, сма­ку­ють! А раз це наш, так би мо­ви­ти, бренд, ми ма­є­мо пи­ша­ти­ся тим, що три­ма­є­мо йо­го гі­дно, що про­су­ва­є­мо йо­го, що сві­то­ві ві­до­мі наші га­лу­ше­чки».

Фе­сти­валь га­лу­шки про­во­див­ся що­рі­чно з 2006 ро­ку, що­прав­да кіль­ка ро­ків, че­рез ві­до­мі по­дії, про ньо­го мов­ча­ли. Але не вар­то за­бу­ва­ти про своє, рі­дне, дій­сно гі­дне ува­ги, то­му — зно­ву го­во­ри­ли про га­лу­шки, бу­ли май­стер-кла­си з їх при­го­ту­ва­н­ня, ле­ген­ди та істо­рії сма­чної стра­ви, бай­ки, те­ма­ти­чні ви­ста­ви, пі­сні, вір­ші, гу­мо­ре­ски і бу­ли но­ві ре­це­пти ста­рої до­брої стра­ви, що свід­чить про те, що мо­лодь і при­слу­ха­є­ться до до­брих по­рад, і до­лу­ча­є­ться до гар­них зви­ча­їв.

Мо­ло­ді го­спо­ди­ні ще­дро ча­сту­ва­ли го­стей фе­сти­ва­лю га­лу­шка­ми, які во­ни го­ту­ва­ли про­сто на мі­сці. «Мої га­лу­шки з’їли від­ра­зу, ма­ло не з ма­кі­трою, ка­же Ка­те­ри­на Скря­бі­на, ку­лі­нар­на зір­ка га­стро­фе­сти­ва­лю «Пол­тав­ська га­лу­шка» на моє за­пи­та­н­ня, чи мо­жна ску­шту­ва­ти її сма­чний ви­твір. Ро­зу­мію го­стей — Ка­те­рин­чи­ні га­лу­шки в по­лу­ми­сках про­сто по­смі­ха­ли­ся го­стям, які уплі­та­ли їх за оби­дві що­ки. І я там бу­ла, але, як ка­жуть, із га­лу­шка­ми не всти­гла... На та­ких сма­чних фе­сти­ва­лях слід бу­ти про­вор­ні­шою!

За­те ма­є­мо ре­це­пти і вла­сні ру­ки, отож, як спів­а­ло­ся на фе­сти­ва­лі, го­туй­мо га­лу­шки! На­віть якщо до­сі їх не го­ту­ва­ли — тре­ба бра­ти­ся, все вда­сться!

Ка­те­ри­на Скря­бі­на на­тхнен­но роз­по­від­ає, що ста­ло для неї по­штов­хом до від­кри­ва­н­ня но­во­го і до­бре за­бу­то­го ста­ро­го в на­шій чу­до­вій на­ціо­наль­ній ку­хні.

«Пол­тав­ські га­лу­шки я на­вчи­ла­ся го­ту­ва­ти близь­ко ро­ку то­му. Для ме­не ця стра­ва осо­бли­ва, адже про неї я чу­ла ще ма­лень­кою. І в сво­їх дум­ках уяв­ля­ла гар­них пол­тав­ських го­спо­динь у ви­ши­ван­ках, які по­да­ють до сто­лу га­лу­шки, ще­дро при­прав­ле­ні сме­та­ною. Моя мрія здій­сни­лась, і я пе­ре­їха­ла до Пол­та­ви. Але як мо­жна вва­жа­ти се­бе справ­жньою пол­тав­чан­кою, якщо не вмі­єш го­ту­ва­ти га­лу­шок?! Пре­му­дро­стей та се­кре­тів при­го­ту­ва­н­ня на­вчи­ла ме­не ма­ма ко­ха­но­го. З пер­шо­го ж ра­зу в ме­не ви­йшла стра­ва, і з тих пір ста­ла мо­єю ко­рон­ною... Зі мною по­ді­ли­ли­ся дво­ма чу­до­ви­ми ре­це­пта­ми: на дрі­жджах та на ке­фі­рі. Зго­дом я зна­йшла ще один вда­лий ре­цепт. Та­кі га­лу­шки теж ду­же сма­чні та під си­лу ко­жній го­спо­ди­ні».

Отож ре­цепт Ка­те­ри­ни Скря­бі­ної га­лу­шок на дрі­жджах.

Ті­сто: 600-700 г бо­ро­шна, 0,5 л ке­фі­ру, 10 г дрі­жджів, чай­на лож­ка со­ди, сто­ло­ва лож­ка цукру, дріб­ка со­лі.

У ке­фір кім­на­тної тем­пе­ра­ту­ри вси­па­ти цу­кор, сіль, дрі­жджі і со­ду. До­бре пе­ре­мі­ша­ти і за­ли­ши­ти на 20 хви­лин. По­тім по­сту­по­во до­да­ти про­сі­я­не бо­ро­шно. Ко­ли ма­са ста­не до­сить гу­стою — мі­си­ти ру­ка­ми. Ті­сто має бу­ти м’яким, не ли­пну­ти до рук і три­ма­ти фор­му. На­кри­ти йо­го ру­шни­ком і по­ста­ви­ти в те­пле мі­сце на пів­го­ди­ни. З ті­ста сфор­му­ва­ти куль­ки з на­чин­кою тро­хи біль­ше гре­цько­го го­рі­ха. За­ли­ши­ти «від­по­чи­ти» на сто­лі, за­зда­ле­гідь при­тру­ше­но­му бо­ро­шном.

Га­лу­шки го­ту­ють на па­ру, то­му мо­жна ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти па­ро­вар­ку, ва­ри­ти на си­ті або дру­шля­ку на во­дя­ній ба­ні. Куль­ки ті­ста ви­кла­сти на ре­ші­тку на не­ве­ли­кій від­ста­ні одну від одної. Ко­жну пор­цію го­ту­ва­ти по 5 хви­лин. Ду­же сма­чна до га­лу­шок під­ли­ва з кур­кою, гри­ба­ми або ж сме­та­ною та зе­лен­ню.

При­клад під­ли­ви з кур­кою. Під­ли­ва: ку­ря­ча груд­ка, 2 ве­ли­кі ци­бу­ли­ни, мор­кви­на, зуб­чик ча­сни­ку, 200 г сме­та­ни, 200 мл во­ди, сто­ло­ва лож­ка олії, сто­ло­ва лож­ка бо­ро­шна, сіль, пе­рець за сма­ком.

Ку­ря­че фі­ле по­рі­за­ти на се­ре­дні за ве­ли­чи­ною шма­то­чки. Сма­жи­ти на олії, по­ки м’ясо не по­бі­ліє. Мор­кву на­тер­ти на дрі­бній тер­тці, ци­бу­лю по­рі­за­ти ку­би­ка­ми. До­да­ти до м’яса і сма­жи­ти до на­пів­го­тов­но­сті. До­да­ти сме­та­ну, сіль, пе­рець. Пе­ре- мі­ша­ти. Вли­ти по­ло­ви­ну во­ди, ту­шку­ва­ти 15 хви­лин. У 100 мл во­ди роз­ве­сти бо­ро­шно до пов­но­го роз­чи­не­н­ня, вли­ти в під­ли­ву, по­мі­шу­ю­чи. Ту­шку­ва­ти ще па­ру хви­лин.

Ре­ве­не­ва на­со­ло­да

«Існує ще ба­га­то ва­рі­ан­тів при­го­ту­ва­н­ня га­лу­шок, се­ред най­сма­чні­ших, на мій по­гляд — із пе­чін­кою, — про­дов­жує Ка­те­ри­на. — А ще я спро­бу­ва­ла при­го­ту­ва­ти со­лод­кі, ви­ко­ри­став­ши сте­бла ре­ве­ню для на­чин­ки. А при­пра­ви­ла мо­ло­чною під­ли­вою. Ви­йшло не­ймо­вір­но сма­чно!»

От це вже то­чно моє, ска­жу я від се­бе. І по Ка­те­рин­чи­них слі­дах при­го­ту­ва­ла та­кі га­лу­шки, що весь день со­бою пи­ша­ла­ся: ме­не хва­ли­ли, ме­ні та­кож бу­ло сма­чно, за­пи­ту­ва­ли ре­цепт. За­но­туй­те ре­цепт Ка­ті, во­на в цьо­му то­чно май­стер!

На­чин­ка: 5 сте­блин ре­ве­ню, сто­ло­ва лож­ка цукро­вої пу­дри, 1/4 чай­ної лож­ки ко­ри­ці.

Мо­ло­чна під­ли­ва: склян­ка мо­ло­ка, вер­шко­ве ма­сло 15 г, бо­ро­шно — сто­ло­ва лож­ка, цу­кор — сто­ло­ва лож­ка, дріб­ка со­лі, кри­ста­лі­чний ва­ні­лін на кін­чи­ку но­жа. Для на­чин­ки: сте­бла ре­ве­ню по­рі­за­ти не­ве­ли­ки­ми шма­то­чка­ми та обда­ти окро­пом. Змі­ша­ти з цукро­вою пу­дрою та ко­ри­цею.

Мо­ло­чна під­ли­ва. За­кип’яти­ти мо­ло­ко. На роз­то­пле­но­му вер­шко­во­му ма­слі об­сма­жи­ти бо­ро­шно на не­ве­ли­ко­му во­гні про­тя­гом 2-3 хв., по­стій­но по­мі­шу­ю­чи. Так щоб бо­ро­шно не всти­гло змі­ни­ти ко­лір. Вли­ти в па­тель­ню до бо­ро­шна га­ря­че мо­ло­ко. До­да­ти цу­кор, сіль та ва­ні­лін, ре­тель­но пе­ре­мі­ша­ти. До­ве­сти мо­ло­ко до ки­пі­н­ня, да­лі ва­ри­ти на по­віль­но­му во­гні, по­стій­но по­мі­шу­ю­чи, до лег­ко­го за­гу­сті­н­ня.

А га­лу­шки з кар­то­плею Ка­те­ри­на на­зи­ває до­ма­шні­ми. І про­сти­ми, отож нам ду­же по­трі­бен і цей ре­цепт. Вар­то за­но­ту­ва­ти.

Ін­гре­ді­єн­ти: кар­то­пля — 1 кг, бо­ро­шно — 0,5 склян­ки, ци- бу­ля — 3–4 шт., сіль, пе­рець — за сма­ком.

Кар­то­плю від­ва­рю­є­мо до го­тов­но­сті, во­ду зли­ва­є­мо в окре­мий по­суд. До­бре роз­ми­на­є­мо кар­то­плю, по­тро­ху до­да­ю­чи від­вар, щоб пю­ре бу­ло гу­стим, але одно­рі­дним. По­тім до­да­є­мо бо­ро­шно. Гар­но ви­мі­шу­є­мо і фор­му­є­мо ва­ли­ки зав­тов­шки 34 см та на­рі­за­є­мо їх шма­то­чка­ми, при­бли­зно 5-6 см ко­жен.

Опу­ска­є­мо га­лу­шки у під­со­ле­ну ки­пля­чу во­ду і ва­ри­мо до­ти, до­ки во­ни не спли­вуть. По­тім ви­лов­лю­є­мо їх із во­ди шу­мів­кою.

Ви­кла­да­є­мо на та­ріл­ку і при­сма­чу­є­мо під­сма­же­ною ци­бу­лею.

Чор­ні га­лу­шки в трен­ді

«Як ві­до­мо, не тіль­ки у сві­ті мо­ди існу­ють трен­ди, а й у ку­лі­на­рії та­кож. То­му я ви­рі­ши­ла не від­ста­ва­ти від но­вих тен­ден­цій та при­го­ту­ва­ла га­лу­шки чор­но­го ко­льо­ру. Це та­ка со­бі від­по­відь Пол­тав­щи­ни но­вим ку­лі­нар­ним трен­дам», — на­сам­кі­нець роз­по­від­ає се­крет сво­їх чор­них га­лу­шок, які про­сто за­во­ло­ді­ли ува­гою го­стей. Чор­ні, май­же чор­ні, га­лу­шки го­ту­ю­ться за ци­ми ж ре­це­пта­ми, але з гре­ча­ним бо­ро­шном. — Чор­не акти­во­ва­не ву­гі­л­ля я пе­ре­ме­люю ду­же дрі­бно, а да­лі вже до­даю в ті­сто. Про­пор­ції ви­во­ди­ла са­мо­стій­но». Ба­чи­те, які кре­а­тив­ні бу­ва­ють га­лу­шки!

«Го­лов­не, пра­цю­ю­чи з ті­стом, ма­ти гар­ний на­стрій. Адже во­но не тер­пить по­га­них ду­мок, а ще про­тя­гів та шу­му, — ра­дить пол­тав­чан­ка Ка­те­ри­на. — Ре­це­птів існує ду­же ба­га­то. І ко­жна го­спо­ди­ня оби­рає для се­бе, який їй біль­ше до впо­до­би. Я го­ту­ва­ла за рі­зни­ми ре­це­пта­ми, але цей — із дрі­жджо­во­го ті­ста — в сім’ї ми по­лю­би­ли най­біль­ше. На бо­ро­шні та дрі­жджах не тре­ба ні в яко­му ра­зі еко­но­ми­ти. Тіль­ки сві­жі дрі­жджі та бо­ро­шно ви­що­го ґа­тун­ку. Га­лу­шки най­сма­чні­ші, якщо їх по­да­ва­ти в опі­шнян­ській ма­кі­трі.

Най­сма­чні­ші га­лу­шки тіль­ки-но при­го­то­ва­ні та з під­лив­кою. На дру­гий день їх мо­жна під­сма­жи­ти до зо­ло­ти­стої ско­рин­ки на ско­во­ро­ді. Так во­ни теж ду­же сма­чні. Хрус­ткі ззов­ні та пу­хкі все­ре­ди­ні».

Ось та­кі хо­ро­ші по­ра­ди мо­жна бу­ло по­чу­ти на свя­ті, яке справ­ді вда­ло­ся на сла­ву. І яке під­су­му­вав цей вірш — уні­вер­саль­ний ре­цепт пол­тав­ських га­лу­шок. У пол­тав­ської га­лу­шки ре­це­птів чи­ма­ло! Пу­хка! Ні­жна! Осо­бли­ва! З шквар­кою із са­ла! Із на­тхне­н­ням! Із на­стро­єм! І трі­ше­чки з пер­цем! А най­кра­щою ви­хо­дить, ко­ли з до­брим сер­цем Го­ту­ва­ти для за­сті­л­ля, щоб го­сті ра­ді­ли! Щоб пол­тав­ську га­лу­ше­чку ду­же сма­чно їли! Ча­ру­ва­ти га­лу­шка­ми ку­ма ку­ма вміє, А він та­кий за­ча­ро­ва­ний, що їсть — та ра­діє! Га­лу­шка­ми за­ку­шу­ють хміль­ні ви­три­бень­ки, А най­до­брі­ші га­лу­ше­чки — у рі­дної нень­ки... Не­ма в сві­ті, де не пі­деш, сма­чні­шої стра­ви! Сма­ку­ва­ти га­лу­шка­ми їдь­те до Пол­та­ви!

Бо Пол­та­ва вже за­про­си­ла на но­ві фе­сти­ва­лі улю­бле­ної га­лу­шки, які пла­нує про­во­ди­ти і на­да­лі. А на­ра­зі — при­го­туй­те за на­ши­ми по­ра­да­ми. За­мі­шуй­те з лю­бов’ю!

Сма­чно­го!

Фо­то Ка­те­ри­ни СКРЯ­БІ­НОЇ, Оле­ксан­дра РОЗУМА, На­та­лії ГРАНЧАК.

У Пол­та­ві з роз­ма­хом від­зна­чи­ли фе­сти­валь га­лу­шок. Від га­лу­шок очі роз­бі­га­ли­ся.

Ка­те­ри­на Скря­бі­на — ку­лі­нар­на зір­ка між­на­ро­дно­го га­стро­фе­сти­ва­лю «Пол­тав­ська га­лу­шка».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.