Не­па­трiо­ти­чна то­по­нiмiка

Чо­му в Ки­є­ві не на­зва­но жо­дної ву­ли­цi іме­нем Єв­ге­на Чи­ка­лен­ка, ве­ли­ко­го бор­ця за укра­їн­ську спра­ву

Ukrayina Moloda - - Інфорум - Юрій ГНАТКЕВИЧ

Ми­ну­ло дев’ять днів по смер­ті Єв­ге­нія Іва­но­ви­ча Чи­ка­лен­ка — вну­ка (i, до ре­чi, тез­ки) ве­ли­ко­го бор­ця за укра­їн­ське на­ціо­наль­не від­ро­дже­н­ня, ме­це­на­та і пу­блі­ци­ста. По­мер Єв­ге­ній Іва­но­вич, так і не до­че­кав­шись ні ву­ли­ці iме­нi сво­го дiда, ні пло­щi, ні пам’ятни­ка сво­є­му зна­ме­ни­то­му Єв­ге­но­вi Чи­ка­лен­ку. А він про це так мрі­яв і так цим жив. Са­ме за­раз ва­жли­во по­ду­ма­ти: а чо­му ж так ста­ло­ся, що в ча­си ма­со­вих пе­ре­йме­ну­вань на під­ста­ві «де­ко­му­ні­за­цій­но­го» за­ко­ну в Ки­є­ві так і зна­йшло­ся мі­сця одно­му з най­ви­да­тні­ших укра­їн­ців.

На­га­даю істо­рію. Наш Про­сві­тни­цький центр на­ціо­наль­но­го від­ро­дже­н­ня іме­ні Єв­ге­на Чи­ка­лен­ка вніс сво­го ча­су про­по­зи­цію про пе­ре­йме­ну­ва­н­ня ву­ли­ці Мель­ни­ко­ва (ор­га­ні­за­то­ра пер­ших мар­ксист­ських гур­тків) на ву­ли­цю Єв­ге­на Чи­ка­лен­ка. До цьо­го схваль­но по­ста­ви­ла­ся біль­шість чле­нів мі­ської ко­мі­сії з най­ме­ну­вань. Об­ґрун­ту­ва­н­ня на­ше та­ке: на цій ву­ли­ці три­ва­лий час жи­ла ро­ди­на ме­це­на­та, зокре­ма сім’я си­на Іва­на (якраз нав­про­ти пам’ятни­ка Ко­тля­рев­сько­му). Але на­ші мо­ло­ді акти­ві­сти (зокре­ма, пі­зні­ше за­ги­блий Оле­ксій Ку­рін­ний) про­я­ви­ли ін­шу іні­ці­а­ти­ву. На­чеб­то під впли­вом си­ту­а­ції, що «сво­бо­дів­ці» в Ки­їв­ра­ді хо­ті­ли б на­да­ти цій ву­ли­ці ім’я «сво­бо­дів­ця», ге­ні­аль­но­го кі­но­ре­жи­се­ра Юрія Іл­лєн­ка. Мо­ти­ва­ція: він про­жи­вав на цій ву­ли­ці. Я по­го­див­ся.

Ко­мі­сія з най­ме­ну­вань теж по­го­ди­ла­ся і ви­не­сла на­шу но­ву про­по­зи­цію про пе­ре­йме­ну­ва­н­ня ву­ли­ці Льва Тол­сто­го на так зва­не гро­мад­ське обго­во­ре­н­ня че­рез сайт КMДА. На­ша мо­ти­ва­ція бу­ла та­ка: Лев Тол­стой має в Ки­є­ві аж шість(!) то­по­ні­мів: пам’ятну до­шку, про­ву­лок, три ву­ли­ці (одну в са­мі­сінь­ко­му сер­ці Ки­є­ва), пло­щу та стан­цію ме­тро, у зв’яз­ку з чим ім’я ро­сій­сько­го гра­фа ого­ло­шу­є­ться в під­зем­ці на чо­ти­рьох стан­ці­ях ме­тро по­над 3 ти­ся­чі ра­зів за до­бу. Чо­му ми бу­ли впев­не­ні в на­шо­му успі­хо­ві? Бо пе­ред на­ми бу­ли на­слід­ки го­ло­су­ва­н­ня на під­трим­ку про­спе­ктів Сте­па­на Бан­де­ри і Ро­ма­на Шу­хе­ви­ча. Пер­шо­го під­три­ма­ли три тис. 146 ки­ян (про­ти 2 тис. 548), а дру­го­го — 3 тис. 165 (про­ти 2 тис. 627). Та­кі то­по­ні­ми в сто­ли­ці мо­гли під­три­ма­ти тіль­ки лю­ди на­ціо­на­лі­сти­чної орі­єн­та­ції, і ми роз­ра­хо­ву­ва­ли на го­ло­си бо­дай двох iз по­ло­ви­ною ти­сяч сто­ли­чних на­ціо­на­лі­стів. Про­те не так ста­ло­ся, як га­да­ло­ся.

На­слід­ки цьо­го го­ло­су­ва­н­ня ма­ють ви­кли­ка­ти гли­бо­ке зди­ву­ва­н­ня у са­мих на­ціо­на­лі­стів (укра­їн­ських, зви­чай­но, бо в Ки­є­ві є чи­ма­ло ро­сій­ських на­ціо­на­лі­стів). Ось ре­зуль­та­ти, згі­дно з яки­ми Єв­ген Чи­ка­лен­ко «про­грав» ро­сій­сько­му пи­сьмен­ни­ку гра­фу Льву Тол­сто­му. Є. Чи­ка- лен­ко «отри­мав» 1 тис. 279 го­ло­сів (про­ти 2 тис. 160).

То­ді ми на­ва­жи­ли­ся на пе­ре­йме­ну­ва­н­ня пло­щі Льва Тол­сто­го, роз­ра­хо­ву­ю­чи на по­гли­бле­н­ня на­шої про­сві­тни­цької ро­бо­ти. Ми ви­сту­пи­ли на двох укра­їн­ських те­ле­ка­на­лах: «Київ і «Цен­траль­ний». Усі ін­ші нам від­мо­ви­ли. Нас під­три­ма­ли «Сло­во Про­сві­ти», «На­ція і дер­жа­ва» та де­які ін­ші ма­ло­ти­ра­жні га­зе­ти. Ми ви­сту­па­ли в ба­га­тьох ко­ле­кти­вах, а Єв­ге­ній Іва­но­вич сто­яв бі­ля порт­ре­та сво­го ді­да на Хре­ща­ти­ку і роз­да­вав ли­стів­ки. Ли­сті­вок бу­ло роз­да­но на рі­зних зі­бра­н­нях на­ціо­на­лі­стів шість ти­сяч. Ми звер­ну­ли­ся по під­трим­ку в усі пар­тії і гро­мад­ські ор­га­ні­за­ції на­ціо­наль­но-па­трі­о­ти­чної орі­єн­та­ції.

Про­ти на­шої про­по­зи­ції мо­бі­лі­зу­ва­ли сво­їх чи­та­чів, гля­да­чів і ви­бор­ців ві­до­мі ки­їв­ські про­ро­сій­ські пор­та­ли, два цен­траль­них ро­сій­ських те­ле­ка­на­ли, укра­їн­ський нар­деп В. Ра­бі­но­вич на сво­є­му «Нью­зва­ні» та де­пу­та­тка Ки­їв­ра­ди від «Са­мо­по­мо­чі» Оле­ся Пин­зе­ник.

Пло­щу ми та­кож про­гра­ли: про­ти Чи­ка­лен­ка про­го­ло­су­ва­ло 1 тис. 813 ки­ян, а за — 1 тис. 279. То­ді ро­би­мо про­сту ари­фме­ти­чну дію: 3 тис. 165 за Шу­хе­ви­ча мі­нус 1 тис. 279 за Чи­ка­лен­ка. Рі­зни­ця — 1 тис. 886. Ви­ни­кає пи­та­н­ня: чо­му 1 тис. 886 ки­їв­ських на­ціо­на­лі­стів не вва­жа­ли Чи­ка­лен­ка на­ціо­на­лі­стом? Чо­му во­ни вва­жа­ють за­слу­ги Льва Тол­сто­го пе­ред Укра­ї­ною біль­ши­ми за за­слу­ги Єв­ге­на Чи­ка­лен­ка? Чо­му во­ни вва­жа­ють, що ро­сій­ський пи­сьмен­ник за­слу­же­но має в сто­ли­ці Укра­ї­ни шість то­по­ні­мів вклю­чно з трьо­ма в цен­трі сто­ли­ці, а Чи­ка­лен­ко не за­слу­жив жо­дно­го?

Єв­ген Чи­ка­лен­ко-внук ще встиг по­про­ща­ти­ся з Лев­ком Лук’янен­ком у Во­ло­ди­мир­сько­му со­бо­рі у Ки­є­ві.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.