Гра у мир

Ни­ні­шня Ро­сія вміє тіль­ки вда­ва­ти ми­ро­твор­ця

Ukrayina Moloda - - Гаряча Тема - Ген­на­дій КАРПЮК

Низ­ка про­від­них кра­їн сві­ту не ли­ше ви­сло­ви­ла­ся що­до ймо­вір­ної уча­сті у ми­ро­твор­чій мі­сії ООН в Укра­ї­ні, а й під­твер­ди­ла го­тов­ність до фі­нан­су­ва­н­ня та­кої опе­ра­ції. Си­ту­а­ція нав­ко­ло над­зви­чай­но швид­кої та на­ха­бної крем­лів­ської агре­сії на­ра­зі по­віль­но ево­лю­ціо­нує не на ко­ристь за­гар­бни­ка. Зро­зумі­ло: світ не хо­че гло­баль­но­го кро­во­про­ли­т­тя, та й ми цьо­го не пра­гне­мо. То­му, хоч і до ціл­ко­ви­то­го схи­ля­н­ня ни­ні­шньо­го мо­сков­сько­го ре­жи­му до за­ми­ре­н­ня й по­вер­не­н­ня ста­ну ста­тус-кво зраз­ка 2013-го ще да­ле­чень­ко, про­те Ки­їв, дя­ку­ю­чи між­на­ро­дним пар­тне­рам, на­те­пер має зна­чно мі­цні­ші по­зи­ції як у су­то вій­сько­во­му ви­мі­рі, так і у сен­сі укра­їн­ської стра­те­гі­чної пер­спе­кти­ви.

«Бла­ки­тні шо­ло­ми» на Дон­ба­сі: ва­рі­ан­ти мі­сії

Час бі­жить швид­ко. От уже ско­ро ви­пов­ни­ться 100 днів від по­ча­тку опе­ра­ції Об’єд­на­них сил. Зро­зумі­ло, що, крім оче­ви­дно­го ком­пле­ксно­го опе­ра­цій­но­го зав­да­н­ня під ке­рів­ни­цтвом вій­сько­вих зі стри­му­ва­н­ня та від­сі­чі ро­сій­ської агре­сії, во­на має й ін­шу ме­ту — утри­ма­ти си­ту­а­цію під кон­тро­лем, по­ки не зна­йде­ться ре­аль­но­го ви­рі­ше­н­ня ці­єї гло­баль­ної кри­зо­вої за­гро­зи. І то­му роз­мо­ви про ре­аль­ні пер­спе­кти­ви вве­де­н­ня ми­ро­твор­ців під егі­дою ООН до зо­ни зброй­но­го кон­флі­кту три­ва­ти­муть на рі­зних пе­ре­го­вор­них май­дан­чи­ках ви­со­ко­го і най­ви­що­го рів­нів. Оче­ви­дно, що най­прийня­тні­шим є по­лі­ти­ко-ди­пло­ма­ти­чний шлях де­о­ку­па­ції за­хо­пле­ної Ро­сі­єю ча­сти­ни Дон­ба­су.

Ро­сія не при­пи­няє пла­ну­ва­н­ня та здій­сне­н­ня агре­сив­них дій що­до Укра­ї­ни як у вій­сько­во­му сен­сі, так і в по­лі­ти­ко-ди­пло­ма­ти­чно­му, еко­но­мі­чно­му та ін­фор­ма­цій­но­му аспе­ктах. Ра­ні­ше вже ба­га­то і де­таль­но бу­ло роз­ка­за­но про те, яким чи­ном крем­лів­ський ре­жим це все здій­снює. І най­жа­хли­ві­ше те, що нор­ми між­на­ро­дно­го пра­ва й між­дер­жав­ні до­го­во­ри що­до кор­до­ну та по­ва­ги те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті Укра­ї­ни по­ру­шує по­стій­ний член Ра­ди Без­пе­ки ООН — стру­кту­ри, від якої за­ле­жить сам факт, фор­мат фор­му­ва­н­ня та пов­но­ва­же­н­ня ми­ро­твор­чої мі­сії, що пра­цю­ва­ти­ме у нас на Дон­ба­сі. То­му ко­лі­зію-нон­сенс, ко­ли кра­ї­на-агре­сор до­пу­ска­є­ться до ухва­ле­н­ня прин­ци­по­во­го фор­ма­ту вре­гу­лю­ва­н­ня зброй­но­го кон­флі­кту, фа­кти­чною сто­ро­ною яко­го во­на є, по­трі­бно ви­рі­шу­ва­ти на най­ви­що­му рів­ні. Ки­їв не по­го­джу­ва­ти­ме­ться на умо­ви, які йо­му і сві­ту на­ма­га­є­ться ди­кту­ва­ти й нав’яза­ти Мо­сква, за­ці­кав­ле­на в за­мо­ро­жу­ван­ні си­ту­а­ції. Ро­сія із її ни­ні­шнім прав­ля­чим по­лі­ти­чним кла­сом не мо­же ви­сту­па­ти як ми­ро­тво­рець, оскіль­ки що­до Укра­ї­ни во­на є агре­со­ром. І це у сві­ті стає де­да­лі зро­зумі­лі­шою аксі­о­мою. То­му прин­ци­по­ви­ми ви­мо­га­ми Ки­є­ва до роз­гор­та­н­ня та­кої між­на­ро­дної опе­ра­ції з під­три­ма­н­ня ми­ру і без­пе­ки є отри­ма­н­ня ман­да­та ді­яль­но­сті мі­сії на всю тим­ча­со­во оку­по­ва­ну те­ри­то­рію, за­без­пе­че­н­ня між­на­ро­дно­го кон­тро­лю над ча­сти­ною укра­їн­сько-ро­сій­сько­го дер­жав­но­го кор­до­ну в ра­йо­ні кон­флі­кту та ви­ве­де­н­ня звід­ти не­за­кон­них зброй­них фор­му­вань і під­роз­ді­лів РФ, як і вста­нов­ле­н­ня кон­тро­лю за ста­ном збе­рі­га­н­ня важ­ко­го озбро­є­н­ня.

То­му ця ми­ро­твор­ча мі­сія бу­де ефе­ктив­ною, якщо отри­має ре­аль­ні пов­но­ва­же­н­ня і скла­да­ти­ме­ться із вій­сько­во­го та по­лі­цей­сько­го ком­по­нен­тів, що за­без­пе­чить фа­кти­чний про­цес роз­збро­є­н­ня не­за­кон­них зброй­них фор­му­вань, під­три­ма­н­ня пра­во­по­ряд­ку та га­ран­то­ва­но­го кон­тро­лю кор­до­ну. Тоб­то цей кон­тин­гент має за­хи­ща­ти ци­віль­не на­се­ле­н­ня й жит­тє­во ва­жли­ві об’єкти ін­фра­стру­кту­ри, під­три­му­ва­ти за­кон і по­ря­док, ути­лі­зу­ва­ти не­ро­зір­ва­ні боє­при­па­си та спри­я­ти обмі­ну по­ло­не­ни­ми. І са­ме від ухва­ле­но­го ре­зо­лю­ці­єю Ра­дбе­зу ООН ман­да­та мі­сії за­ле­жа­ти­ме ви­зна­че­на кон­це­пція опе­ра­ції, тер­мі­ни її про­ве­де­н­ня, основ­ні фун­кції й зав­да­н­ня кон­тин­ген­ту, йо­го склад і чи­сель­ність, по­ря­док за­сто­су­ва­н­ня си­ли, тип, кіль­кість озбро­є­н­ня та вій­сько­вої те­хні­ки.

На­ра­зі вже мо­жна го­во­ри­ти про по­пе­ре­дні роз­ра­хун­ко­ві ва­рі­ан­ти та­кої ми­ро­твор­чої опе­ра­ції. По­ки є два ймо­вір­ні сце­нар­ні пла­ни опе­ра­ції, до яких схи­ля­ю­ться фа­хів­ці, вве­де­н­ня яких без­по­се­ре­дньо за­ле­жить від роз­ви­тку си­ту­а­ції в ра­йо­ні кон­флі­кту.

Ва­рі­ант пер­ший — це під­три­ма­н­ня ми­ру. У ра­зі при­пи­не­н­ня во­гню і до­три­ма­н­ня сто­ро­на­ми до­ся­гну­тих до­мов­ле­но­стей, мо­жли­ве роз­гор­та­н­ня мі­сії від­по­від­но до ст. 6 Ста­ту­ту ООН із зав­да­н­ням що­до спо­сте­ре­же­н­ня й ім­пле­мен­та­ції Мін­ських угод.

Ва­рі­ант дру­гий — при­му­ше­н­ня до ми­ру. Якщо три­ва­ти­ме подаль­ша еска­ла­ція кон­флі­кту, а Мін­ські до­мов­ле­но­сті не ви­ко­ну­ва­ти­му­ться, то­ді мі­сія мо­же роз­гор­ну­ти­ся від­по­від­но до ст. 7 Ста­ту­ту ООН із зав­да­н­ням у си­ло­вий спо­сіб зму­си­ти сто­ро­ни при­пи­ни­ти актив­ні бо­йо­ві дії, ство­ри­ти де­мі­лі­та­ри­зо­ва­ні зо­ни та вжи­ти за­хо­дів подаль­шої ста­бі­лі­за­ції.

Зві­сно, з огля­ду на по­то­чну опе­ра­тив­ну об­ста­нов­ку, про­сто­ро­ві по­ка­зни­ки зо­ни кон­флі­кту, умо­ви мі­сце­во­сті, кіль­кість на­се­ле­н­ня і до­свід про­ве­де­н­ня ми­ро­твор­чих опе­ра­цій, мо­жна го­во­ри­ти про пев­ні очі­ку­ва­ні па­ра­ме­три та­кої мі­сії на схо­ді Укра­ї­ни.

Якщо роз­гля­да­ти мо­дель опе­ра­ції з під­три­ма­н­ня ми­ру, то орі­єн­тов­на її чи­сель­ність мо­же ста­но­ви­ти від 10 до 25 ти­сяч осіб з осо­би­стою збро­єю й ін­ди­ві­ду­аль­ни­ми за­со­ба­ми за­хи­сту. Кіль­кість озбро­є­н­ня й вій­сько­вої те­хні­ки мо­жна про­гно­зу­ва­ти на рів­ні до 3 ти­сяч оди­ниць — за­ле­жно від об­ся­гу фун­кцій та зав­дань, ви­зна­че­них ман­да­том і кон­це­пці­єю опе- ра­ції. Імо­вір­но, йти­ме­ться про си­ли на рів­ні до 10 ме­ха­ні­зо­ва­них під­роз­ді­лів ба­таль­йон­но­го рів­ня чи­сель­ні­стю до 800 осіб ко­жен iз лег­ким озбро­є­н­ням і сму­гою від­по­від­аль­но­сті близь­ко 40-50 км. Та­кож тут пе­ред­ба­чу­ва­не за­лу­че­н­ня під­роз­ді­лів вій­сько­вої по­лі­ції, транс­порт­них вер­то­льо­тів, ци­віль­но-вій­сько­во­го спів­ро­бі­тни­цтва, ло­гі­сти­ки і бо­йо­во­го за­без­пе­че­н­ня, мо­біль­них шпи­та­лів. Вар­то очі­ку­ва­ти і на роз­гор­та­н­ня кіль­кох де­ся­тків блок­по­стів та мо­біль­них па­тру­лів на основ­них ав­то­шля­хах.

У ва­рі­ан­ті опе­ра­ції при­му­ше­н­ня до ми­ру чи­сель­ність кон­тин­ген­ту мо­же ста­но­ви­ти 30-50 ти­сяч осіб з осо­би­стою збро­єю й ін­ди­ві­ду­аль­ни­ми за­со­ба­ми за­хи­сту. Кіль­кість озбро­є­н­ня і вій­сько­вої те­хні­ки, ймо­вір­но, ста­но­ви­ти­ме до 6 ти­сяч оди­ниць. Ско­рі­ше за все, та­кі си­ли сфор­му­ють при­бли­зно 20 ме­ха­ні­зо­ва­них під­роз­ді­лів ба­таль­йон­но­го рів­ня, про­те вже із важ­ким озбро­є­н­ням (БМП, БТР, бро­не­ав­то­мо­бі­лі, стрі­ле­цька зброя), а сму­га їх від­по­від­аль­но­сті ста­но­ви­ти­ме при­бли­зно 20-25 км. У та­кій кон­фі­гу­ра­ції мі­сія до­да­тко­во до зга­да­них ра­ні­ше ма­ти­ме під­роз­ді­ли роз­від­ки, зокре­ма БПЛА, ар­ти­ле­рію, осна­ще­ну си­сте­ма­ми ка­лі­бром по­над 100 мм iз мо­жли­ві­стю за­сто­су­ва­н­ня ви­со­ко­то­чних боє­при­па­сів. Окрім біль­шої кіль­ко­сті блок­по­стів та мар­шру­тів па­тру­лю­ва­н­ня, слід очі­ку­ва­ти у та­ко­му ва­рі­ан­ті і ство­ре­н­ня опор­них пун­ктів на основ­них ко­му­ні­ка­ці­ях спо­лу­че­н­ня. Роз­гор­та­н­ня сил та за­со­бів мі­сії пе­ред­ба­ча­ти­ме ство­ре­н­ня окре­мих се­кто­рів із ло­гі­сти­чни­ми ба­за­ми і ба­таль­йон­ни­ми та­бо­ра­ми й основ­ної ло­гі­сти­чної ба­зи.

Від­кли­ка­ти сво­їх ми­ро­твор­ців не ви­йде

Але, зно­ву-та­ки, Ро­сія ще не про­де­мон­стру­ва­ла жо­дної аде­ква­тної мир­ної іні­ці­а­ти­ви сто­сов­но Укра­ї­ни. Жо­дно­го на­тя­ку на змен­ше­н­ня її вій­сько­вої при­су­тно­сті в окре­мих ра­йо­нах До­не­цької та Лу­ган­ської обла­стей чи при­пи­не­н­ня на­си­че­н­ня роз­мі­ще­них там сил ка­дро­ви­ми офі­це­ра­ми, озбро­є­н­ням і те­хні­кою. «Рус­скій мір» не хо­че зда­ва­ти­ся і по­вер- та­ти­ся до гри за за­галь­ни­ми пра­ви­ла­ми. Жо­дних ілю­зій що­до від­мо­ви Ро­сії від оку­па­ції укра­їн­ської зем­лі та ви­ве­де­н­ня сво­їх во­я­ків у най­ближ­чій пер­спе­кти­ві не по­вин­но бу­ти. Нав­па­ки, очі­ку­ва­ною є змі­на фор­ма­тів про­дов­же­н­ня роз­по­ча­тої пу­тін­ським ре­жи­мом агре­сії.

Де­хто на­ра­зі ди­ву­є­ться: мов­ляв, на­ші вій­сько­ві бе­руть участь у кіль­кох ми­ро­твор­чих мі­сі­ях, а світ тим ча­сом ду­має над тим, ко­го за­лу­чи­ти до та­кої ж опе­ра­ції, але вже в Укра­ї­ні. Це пи­та­н­ня не­о­дно­ра­зо­во по­ру­шу­ва­ло ви­ще ке­рів­ни­цтво дер­жа­ви від по­ча­тку зброй­ної агре­сії Ро­сії. Цю те­му ре­тель­но ана­лі­зу­ва­ли в Мі­н­обо­ро­ни, ви­вча­ли на­слід­ки по­вер­не­н­ня на­ших ми­ро­твор­ців. Пе­ре­д­усім оче­ви­дно: між­на­ро­дні без­пе­ко­ві ор­га­ні­за­ції — ООН, НАТО, ЄС та ОБСЄ вкрай не­га­тив­но по­став­ля­ться до рі­ше­н­ня Укра­ї­ни від­кли­ка­ти ми­ро­твор­ців із ра­йо­нів ви­ко­на­н­ня зав­дань. Та й одно­сто­рон­нє при­пи­не­н­ня уча­сті в опе­ра­ці­ях мо­же при­зве­сти до за­сто­су­ва­н­ня фі­нан­со­вих сан­кцій з бо­ку ООН. І для та­ко­го кро­ку по­трі­бен зна­чний фі­нан­со­вий ре­сурс, не пе­ред­ба­че­ний держ­бю­дже­том. За по­пе­ре­дні­ми роз­ра­хун­ка­ми, йде­ться про при­бли­зно 25-35 млн. до­ла­рів з ура­ху­ва­н­ням штра­фних сан­кцій ООН. То­му ке­рів­ни­цтво дер­жа­ви ви­рі­ши­ло про­дов­жи­ти участь на­ціо­наль­них кон­тин­ген­тів та пер­со­на­лу в між­на­ро­дних опе­ра­ці­ях iз під­три­ма­н­ня ми­ру і без­пе­ки в існу­ю­чо­му фор­ма­ті.

Так го­ту­ю­ться тіль­ки до вій­ни...

Ни­ні­шня Ро­сія вміє тіль­ки гра­ти­ся у ми­ро­твор­ця. При­чо­му ча­сто це ро­бить у ци­ні­чно-про­во­ка­тив­ний спо­сіб. Так бу­ло рів­но де­сять ро­ків то­му в си­ту­а­ції з на­па­дом на Гру­зію, і от зно­ву до сліз роз­смі­ши­ла про­по­зи­ція Пу­ті­на до Укра­ї­ни за­бра­ти за­хо­пле­ні ро­сій­ською во­яч­чи­ною у Кри­му на­ші ко­ра­блі...

Це ча­сти­на одно­го і то­го ж пла­ну, який має як су­то вій­сько­ві, так і ін­фор­ма­цій­ні пун­кти. Пу­блі­чний вкид про на­ші ко­ра­блі є, швид­ше за все, гі­бри­дним за­ду­мом, по­кли­ка­ним зно­ву ні­би­то по­ка­за­ти «до­бру во­лю ца­ря» і во­дно­час сфор­му­ва­ти у ці­льо­вої ау­ди­то­рії уяв­ле­н­ня про не­зда­тність Ки­є­ва до­мов­ля­ти­ся. І вко­тре «вко­ло­ти» нас пе­ред ка­ме­ра­ми ро­сій­ських те­ле­ка­на­лів. У Мо­скві до­бре зна­ли, яка бу­де від­по­відь Ки­є­ва — на цьо­му на­го­ло­шу­вав і Пре­зи­дент Укра­ї­ни: на­ша кра­ї­на прийме ко­ра­блі ли­ше ра­зом із Кри­мом!

На­ро­ще­н­ня Пу­ті­ним бо­йо­вих спро­мо­жно­стей угру­по­вань військ За­хі­дно­го і Пів­ден­но­го вій­сько­вих окру­гів, а та­кож Пів­ні­чно­го фло­ту, ста­но­вить ре­аль­ну за­гро­зу для всі­єї єв­ро­пей­ської без­пе­ки, а не ли­ше є фа­кто­ром ри­зи­ку для Укра­ї­ни. На­га­даю, що угру­по­ва­н­ня про­тив­ни­ка ли­ше вздовж кор­до­ну з Укра­ї­ною на­ра­хо­вує при­бли­зно 77 ти­сяч осіб, 900 тан­ків, 2360 бо­йо­вих бро­ньо­ва­них ма­шин, по­над 1,1 ти­ся­чі ар­ти­ле­рій­ських си­стем та 380 ре­актив­них си­стем зал­по­во­го во­гню. Ро­сія ухва­ли­ла чер­го­ву дер­жав­ну про­гра­му озбро­єнь на пе­рі­од до 2027 ро­ку, яка пе­ред­ба­чає роз­роб­ку но­ві­тніх за­со­бів зброй­ної бо­роть­би. У ці­ло­му впро­довж остан­ніх 57 ро­ків Мо­сква зна­чно акти­ві­зу­ва­ла цю ро­бо­ту. До 2020-го на про­ве­де­н­ня від­по­від­них на­у­ко­во-до­слі­дних і до­слі­дно­кон­стру­ктор­ських ро­біт пе­ред­ба­че­но ви­тра­ти­ти близь­ко 3 трлн. ру­блів. До ми­ру так не го­ту­ю­ться. Так го­ту­ю­ться тіль­ки до вій­ни…

На­ро­ще­н­ня Пу­ті­ним бо­йо­вих спро­мо­жно­стей ар­мії та фло­ту ста­но­вить ре­аль­ну за­гро­зу для всі­єї єв­ро­пей­ської без­пе­ки, а не ли­ше є фа­кто­ром ри­зи­ку для Укра­ї­ни.

Про­дов­же­н­ня те­ми — 10 стор.

Фо­то з сай­та ukrinform.ua.

«Бла­ки­тні шо­ло­ми»: мі­сія мо­жли­ва?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.