«В ар­мії — си­стем­на кру­го­ва по­ру­ка»

Офі­це­ра Бор­знян­сько­го військ­ко­ма­ту не­за­кон­но звіль­ни­ли за не­тер­пи­мість до афер

Ukrayina Moloda - - Право - Та­рас ЗДОРОВИЛО

Сер­гій Ши­ба­єв актив­ним був зав­жди. Сво­го ча­су ор­га­ні­зу­вав у не­ве­ли­чко­му про­він­цій­но­му мі­сте­чку на Чер­ні­гів­щи­ні — рай­цен­трі Бор­зна — гро­ма­ду цер­кви Ки­їв­сько­го па­трі­ар­ха­ту. Крім то­го, як лю­ди­на не­бай­ду­жа до чу­жих бід, був обра­ний го­ло­вою Спіл­ки офі­це­рів та спіл­ки па­трі­о­тів цьо­го мі­ста. Ко­ли над Укра­ї­ною на­ви­сла во­єн­на за­гро­за, як актив­ний уча­сник Май­да­ну, 48-рі­чний Сер­гій Ши­ба­єв 2 бе­ре­зня 2014 ро­ку під час пер­шої хви­лі мо­бі­лі­за­ції при­йшов до­бро­воль­цем до Бор­знян­сько­го ра­йон­но­го військ­ко­ма­ту. На той час у БРВК у шта­ті був ли­ше вій­сько­вий ко­мі­сар, два держ­слу­жбов­ці й при­би­раль­ни­ця. Тож Ши­ба­є­ва й за­ра­ху­ва­ли 18 бе­ре­зня на слу­жбу до цьо­го ж військ­ко­ма­ту на по­са­ду стар­шо­го офі­це­ра від­ді­ле­н­ня ком­пле­кту­ва­н­ня, тим па­че що він був офі­це­ром за­па­су (стар­шим лей­те­нан­том). Че­рез пів­ро­ку слу­жби, 30 ве­ре­сня, йо­му при­сво­ї­ли вій­сько­ве зва­н­ня ка­пі­та­на. Під час вій­сько­вої слу­жби стя­гнень не мав, а отри­му­вав ли­ше за­охо­че­н­ня. Але не­вдов­зі по­ча­ли­ся «сі­рі бу­дні» ти­ло­ви­ка, який по­ба­чив­ши увесь бруд зсе­ре­ди­ни стру­кту­ри, в якій до­ве­ло­ся слу­жи­ти, не став мов­ча­ти...

Військ­ко­мат на­га­ду­вав кон­то­ру із за­ро­бля­н­ня «бру­дних» гро­шей

Що ж бу­ло «не так» у Бор­знян­сько­му військ­ко­ма­ті?

— Зі­ткнув­ся з низ­кою не­по­добств, зокре­ма, фа­кта­ми ве­ли­че­зних гро­шо­вих по­бо­рів у військ­ко­ма­ті, про­да­жем вій­сько­вих кви­тків, від­вер­ти­ми се­па­ра­тист­ськи­ми на­стро­я­ми се­ред де­яких офі­це­рів БРВК, які не при­хо­ву­ва­ли, що Ро­сії тре­ба від­да­ти ча­сти­ну те­ри­то­рії, то­що. Якось, за­йшов­ши до ка­бі­не­ту на­чаль­ни­ка від­ді­лу ка­дрів і офі­це­рів за­па­су Іго­ря Вар­за­ге­ра, по­ба­чив йо­го при­від­чи­не­ний сейф, де па­чка­ми ле­жа­ли гро­ші (хо­ча там ма­ли б збе­рі­га­ти­ся па­пки з до­ку­мен­та­ми). За­хме­лі­лий «го­спо­дар» кім­на­ти та ін­ші ко­ле­ги, які са­ме щось свя­тку­ва­ли ра­зом, по­ясни­ли у від­по­відь на моє за­пи­та­н­ня: «Это на­ши день­ги!..»

Сво­го ча­су я про­во­див офі­цер­ські збо­ри, на­прав­ле­ні про­ти се­па­ра­тист­ської ді­яль­но­сті, пи­я­тик, гро­шо­вих по­бо­рів то­що, але це де­ко­му не спо­до­ба­ло­ся. А оскіль­ки я при­йшов сю­ди на слу­жбу пі­сля Май­да­ну, то у две­рі ко­лег не сту­кав, а від­кри­вав без по­пе­ре­дже­н­ня. Мо­жли­во, це й не куль­тур­но, але зав­дя­ки та­ко­му «на­хаб­ству» не­о­дно­ра­зо­во ба­чив, що в ка­бі­не­ті Вар­за­ге­ра «ва­ля­ли­ся» гро­ші, йшли «до­го­вор­ня­ки». Це обу­рю­ва­ло, то­му й за­пи­ту­вав «ко­лег»: «Що ж це ко­ї­ться?»

Я ба­чив, як по­кри­ва­ли «сво­їх»: на­при­клад, осо­ба, яка вчи­ня­ла зло­чи­ни, жо­дно­го дня не про­слу­жив­ши в ар­мії (Ігор Вар­за­гер), не­вдов­зі бу­ла на­прав­ле­на у Мі­ні­стер­ство обо­ро­ни в Го­лов­не управ­лі­н­ня май­на та ре­сур­сів, а Оле­ксандр Ана­нен­ко — в опе­ра­тив­не ко­ман­ду­ва­н­ня «Пів­ніч». А ці ж лю­ди в Бор­знян­сько­му військ­ко­ма­ті фа­кти­чно кра­ли гро­ші, зокре­ма, про­да­ва­ли вій­сько­ві кви­тки, бра­ли гро­шо­ві по­бо­ри, під­ро­бля­ли до­ку­мен­ти, по­кри­ва­ли се­па­ра­тизм окре­мих осіб, пи­я­чи­ли.

Бу­ли й ін­ші не­по­доб­ства, що чи­ни­ли­ся у сті­нах БРВК. На­при­клад, «тем­на» істо­рія з бро­не­жи­ле­та­ми: мі­ськра­да Бор­зни в 2014 ро­ці зі­бра­ла 40 ти­сяч гри­вень на бро­не­жи­ле­ти й пе­ре­адре­су­ва­ла ці ко­шти до на­шо­го військ­ко­ма­ту. Але во­єн­ком Ана­нен­ко при­му­дрив­ся про­вер­ну­ти до­сить «див­ні» за­ку­пів­лі. На той час ре­аль­на вар­тість бро­не­жи­ле­та бу­ла 1800 гри­вень, але моє ке­рів­ни­цтво їх чо­мусь за­ку­пи­ло по... май­же 7 ти­сяч за шту­ку. То­ді на­віть на мі­ськра­ді по­ру­шу­ва­ли пи­та­н­ня, чо­му на­стіль­ки за­ви­ще­на за­ку­пі­вель­на ці­на? Але від­по­віді від на­шо­го військ­ко­ма­тів­сько­го ке­рів­ни­цтва мі­сце­ві де­пу­та­ти так і не отри­ма­ли.

Не мо­жу не зга­да­ти й істо­рію з одним із пра­ців­ни­ків військ­ко­ма­ту — держ­слу­жбов­цем Во­ло­ди­ми­ром Ру­сі­ним, який 15 сі­чня 2015 ро­ку збив лю­ди­ну, пе­ре­бу- ва­ю­чи п’яним за кер­мом (у кро­ві ви­яви­ли 0,29 про­мі­ле ал­ко­го­лю). Пі­сля цьо­го йо­го не тіль­ки не звіль­ни­ти з ро­бо­ти, а ще й пе­ре­ве­ли зі ста­ту­су ци­віль­но­го (з ар­мії йо­го ви­гна­ли), від­но­вив­ши у вій­сько­во­му зван­ні під­пол­ков­ни­ка. (На­ве­сні цьо­го ро­ку Ру­сі­ну ви­пов­ни­лось 60 ро­ків, а він і на­да­лі про­дов­жує «тру­ди­тись» у Бор­знян­сько­му військ­ко­ма­ті).

А щоб «від­ко­си­ти» від ар­мії, хло­пцям вда­ва­ло­ся до­мо­ви­ти­ся за гро­ші?

— Бу­ли й та­кі мо­мен­ти. Яко­му-не­будь тра­кто­ри­сту чи­ма­лень­ка мзда бу­ла не по ки­ше­ні, а «бла­тні­ші» — пла­ти­ли, щоб не по­тра­пи­ти по мо­бі­лі­за­ції на вій­ну. Як ме­ні ка­за­ли, у 2014-2015 ро­ках мзда ся­га­ла десь 400 до­ла­рів чи й біль­ше (у військ­ко­ма­ті обра­ні і на­бли­же­ні до во­єн­ко­ма Ана­нен­ка ди­ви­ли­ся «по мор­ді» то­го, хто хо­тів «від­ко­си­ти»).

Та­кож я на­по­ліг на від­крит­ті кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня що­до по­би­т­тя 23-рі­чно­го Да­ни­ла Дер­ка­ча (хло­пець тіль­ки-но за­кін­чив ін­сти­тут): йо­го в трав­ні цьо­го ро­ку від­лу­пцю­вав у сво­є­му ка­бі­не­ті но­вий вій­сько­вий ко­мі­сар Бор­знян­сько­го військ­ко­ма­ту Во­ло­ди­мир Кон­дра­тен­ко за те, що хло­пчи­на не йшов слу­жи­ти в ар­мію. В при­зов­ни­ка бу­ла довідка, що він до­гля­дає 80-рі­чно­го ро­ди­ча, але, згі­дно із за­ко­ном, опі­ку­нів не при­зи­ва­ють у ЗСУ. Ко­ли я здійняв «бу­чу», вій­сько­го ко­мі­са­ра Во­ло­ди­ми­ра Кон­дра­тен­ка за­мість то­го, щоб звіль­ни­ти... пе­ре­ки­ну­ли для про­хо­дже­н­ня подаль­шої слу­жби вій­сько­вим ко­мі­са­ром до мі­ста Ір­пі­ня, що на Ки­їв­щи­ні.

Най­біль­ше обу­рює, що цих зло­чи­нів ні­хто не роз­слі­дує!!!

Вре­шті-решт, вас як «не­бла­го­на­дій­но­го» та­ки звіль­ни­ли зі слу­жби у військ­ко­ма­ті?

— Так, при­чо­му до­сить під­ло, до­че­кав­шись слу­шної на­го­ди: 20 лю­то­го 2015 ро­ку я їхав зі слу­жби на ве­ло­си­пе­ді, бо на ін­шу те­хні­ку не розба­га­тів, й упав. Як на­слі­док — по­двій­ний пе­ре­лом сто­пи но­ги. І по­ки «ва­ляв­ся» в гі­псах, бу­ду­чи на «лі­кар­ня­но­му» до 23 бе­ре­зня, мої «до­бро­зи­члив­ці» під­ро­би­ли ра­порт на звіль­не­н­ня, а по­тім «звар­га­ни­ли» ці­лих... п’ять на­ка­зів на моє звіль­не­н­ня впро­довж 12 днів, пер­ші з яких бу­ли да­то­ва­ні 12 та 13 бе­ре­зням і ви­да­ні під час мо­го лі­кар­ня­но­го (при­чо­му всі п’ять на­ка­зів — бу­ли ви­да­ні за­днім чи­слом). І це кри­чу­ще по­ру­ше­н­ня за­ко­ну — звіль­не­н­ня не­за­кон­не, хо­ча б то­му, що лю­ди­на бу­ла на «лі­кар­ня­но­му»!

«По­ви­ри­ва­є­мо но­ги, уб’ємо!»

Ви звер­та­ли­ся до су­ду? — Я по­да­вав кло­по­та­н­ня в су­ди, зокре­ма, влі­тку 2015 ро­ку. Не сум­ні­ва­ю­ся, що, на­при­клад, один із чер­ні­гів­ських су­дів бу­ло про­пла­че­но «опо­нен­та­ми». А суд сто­су­вав­ся пи­та­н­ня: «Чи є ра­порт під­ста­вою для звіль­не­н­ня?»

Із трьох де­ся­тків су­дів, які про­йшли в Ки­є­ві, Чер­ні­го­ві та Бор­зні, ли­ше де­сять ви­грав, а ін­ші або ж бу­ли де­кіль­ка ра­зів пе­ре­не­се­ні (як то Пе­чер­ський в сто­ли­ці), або ж «бла­го­по­лу­чно» про­грав.

По­тім пі­шла тя­га­ни­на... Я «ви­тя­гнув» пра­кти­чно всі до­ку­мен­ти, які мо­жна бу­ло (до­по­міг це зро­би­ти без­ко­штов­ний адво­кат — сам би я це фі­нан­со­во не «по­тя­гнув»). Мій адво­кат (який ра­ні­ше пра­цю­вав про­ку­ро­ром) жа­хнув­ся, ко­ли по­ба­чив усі ті «до­ку­мен­ти». А там та­кі «ше­дев­ри», як: звіль­не­н­ня звіль­не­но­го без по­нов­ле­н­ня; вне­се­н­ня не­прав­ди­вих ві­до­мо­стей в офі­цій­ні до­ку­мен­ти, під­ро­бле­н­ня та зни­ще­н­ня до­ку­мен­тів та ін­ші по­ру­ше­н­ня ци­віль­но-про­це­су­аль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни.

Чи бу­ли якісь по­гро­зи на ва­шу адре­су?

— Ав­жеж! «По­ви­ри­ва­є­мо но­ги, уб’ємо!» — щось по­ді­бне до­во­ди­ло­ся не­о­дно­ра­зо­во чу­ти в слу­хав­ку.

Від по­гроз уже пе­ре­йшли до ре­аль­них дій: 23 сер­пня 2016 ро­ку, ко­ли ме­не не бу­ло вдо­ма (одра­зу пі­сля ви­хо­ду в мі­сце­вій га­зе­ті «Ві­сті Бор­знян­щи­ни» за­мі­тки, що я як го­ло­ва ра­йон­ної Спіл­ки офі­це­рів Укра­ї­ни ра­зом із спіл­ча­на­ми бу­ду бо­ро­ти­ся про­ти ко­ру­пції у Бор­знян­сько­му ра­йон­но­му та обла­сно­му Чер­ні­гів­сько­му військ­ко­ма­тах), під­па­ли­ли мою лі­тню ку­хню, дах пов­ні­стю ви­го­рів. Не­має сум­ні­вів, що це був зу­ми­сний під­пал, — є акт і довідка, скла­де­на по­же­жни­ка­ми, а на го­ри­щі бу­ло зна­йде­но пі­до­зрі­лу трі­сну­ту по­су­ди­ну та ін­ші до­ка­зи.

«Лю­ди ма­ють зна­ти сво­їх «ге­ро­їв» у по­го­нах»

Чи звер­та­ли­ся ви в якісь ін­стан­ції зі скар­га­ми що­до сво­го звіль­не­н­ня й ін­ших не­по­добств, які тво­ри­ли­ся на ко­ли­шньо­му мі­сці слу­жби?

— Звер­тав­ся у ли­пні цьо­го ро­ку до Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни Пе­тра По­ро­шен­ка як до Вер­хов­но­го Го­лов­но­ко­ман­ду­ва­ча ЗСУ, а в сер­пні — до мі­ні­стра обо­ро­ни Укра­ї­ни Сте­па­на Пол­то­ра­ка з про­ха­н­ня­ми по­но­ви­ти на вій­сько­вій слу­жбі та на­ре­шті про­ве­сти роз­слі­ду­ва­н­ня зло­чи­нів ОЗГ.

Три­чі звер­тав­ся у Мі­ні­стер­ство обо­ро­ни — ме­ні фа­кти­чно іно­ді де­хто від­вер­то смі­яв­ся в очі й від­по­від­ав: «Звер­тай­те­ся в суд!» Але що суд? Я їх уже стіль­ки про­йшов, а який ре­зуль­тат?!

Упер­ше в Мі­н­обо­ро­ни по­тра­пив зо два ро­ки то­му, але то­ді роз­гля­ну­ли мої скар­ги по­вер­хо­во й ні­чо­го не ви­рі­ши­ли. Вдру­ге ме­не ар­мій­ське ке­рів­ни­цтво прийня­ло в Бу­дин­ку офі­це­рів 31 ли­пня цьо­го ро­ку. То­ді за­сту­пник мі­ні­стра обо­ро­ни з єв­ро­ін­те­гра­ції ге­не­рал-лей­те­нант Ана­то­лій Пе­трен­ко по­обі­цяв при­зна­чи­ти слу­жбо­ве роз­слі­ду­ва­н­ня що­до зло­чи­нів, на які я вка­зав, і не ли­ше за се­бе, а й що­до се­ми кри­мі­наль­них про­ва­джень, що вклю­ча­ють 24 епі­зо­ди пра­во­по­ру­шень у військ­ко­ма­тах.

А не­вдов­зі пі­сля ці­єї зу­стрі­чі отри­мав лист від за­сту­пни­ка на­чаль­ни­ка Ген­шта­бу ге­не­рал-пол­ков­ни­ка Іго­ря Ко­ле­сни­ка, в яко­му бу­ло рі­ше­н­ня що­до при­зна­че­н­ня слу­жбо­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня (в то­му чи­слі й що­до «по­нов­ле­н­ня на слу­жбі ка­пі­та­на Ши­ба­є­ва») з обов’яз­ко­вим по­ві­дом­ле­н­ням ме­ні ре­зуль­та­ту роз­слі­ду­ва­н­ня. Не­вдов­зі від тих, на ко­го по­кла­да­ло­ся про­ве­сти роз­слі­ду­ва­н­ня, отри­мав від­по­віді: при­йшло шість фор­маль­них від­пи­сок, зокре­ма від на­чаль­ни­ка ка­дро­во­го цен­тру Су­хо­пу­тних військ ЗСУ пол­ков­ни­ка В. Хо­до­та, що «під­став для по­втор­но­го слу­жбо­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня не­має». Я впев­не­ний, він за­хи­щає вій­сько­вих зло­чин­ців.

Тож я на­пи­сав ще одну за­яву мі­ні­стру обо­ро­ни Укра­ї­ни, до­дав­ши фа­ктів: про пе­ред­ча­сність і без­під­став­ність за­кри­т­тя кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня від 17.12.2015 р. ч. 1 ст. 366 ККУ слід­чим слід­чо­го від­ді­лу Бор­знян­сько­го від­ді­лу по­лі­ції в Чер­ні­гів­ській обла­сті Юлі­єю Ти­щен­ко. Не сум­ні­ва­ю­ся: це бу­ло зро­бле­но за змо­вою з вій­сько­ви­ми пра­во­по­ру­шни­ка­ми; а та­кож об­ґрун­ту­вав не­об­хі­дність по­нов­ле­н­ня цьо­го про­ва­дже­н­ня. І про те, що ТВО на­чаль­ни­ка шта­бу опе­ра­тив­но­го ко­ман­ду­ва­н­ня «Пів­ніч» В. Ку­ри­люк зро­бив зло­чин 13.06.2016 ро­ку, спи­сав­ши в обла­сно­го вій­сько­во­го ко­мі­са­ра Оле­ксан­дра Кри­во­ру­чка від­по­відь на мій за­пит що­до вій­сько­вих зло­чи­нів. Оле­ксандр Кри­во­ру­чко, який при­че­тний до не­за­кон­них дій у Чер­ні­гів­сько­му обл­військ­ко­ма­ті, 20.08.2015 р. на­дав ме­ні не­прав­ди­ву від­пи­ску від­но­сно вій­сько­вих зло­чи­нів. І цей же текст до­ку­мен­та О. Кри­во­ру­чко май­же че­рез рік на­дав по­са­дов­цю В. Ку­ри­лю­ку для від­пи­ски ме­ні. Ку­ри­люк бу­ква в бу­кву спи­сав цей до­ку­мент і це бу­ло зро­бле­но під час роз­слі­ду­ва­н­ня кри­мі­наль­них про­ва­джень, у яких я є по­тер­пі­лим, — це ви­тік ін­фор­ма­ції, от­же — кри­мі­наль­ний зло­чин.

Востан­нє ме­не прийня­ли в Мі­н­обо­ро­ни 1 жов­тня цьо­го ро­ку. Це бу­ло очо­лю­ва­не за­сту­пни­ком мі­ні­стра обо­ро­ни ге­не­рал-лей­те­нан­том Оле­гом Шев­чу­ком ці­ле за­сі­да­н­ня десь із 15 осіб (із вій­сько­вої слу­жби пра­во­по­ряд­ку, ко­ман­ду­ва­н­ня Су­хо­пу­тних військ ЗСУ, бу­ли під­пол­ков­ни­ки, пол­ков­ни­ки й лю­ди у ци­віль­но­му, які не по­ба­жа­ли на­зва­ти­ся). За­пи­тую у цих чле­нів ко­мі­сії, чи бу­де роз­слі­ду­ва­н­ня мо­го звіль­не­н­ня і зло­чи­нів за ви­кла­де­ни­ми мною ма­те­рі­а­ла­ми. Але, фа­кти­чно, суть роз­мо­ви зво­ди­ла­ся до то­го, що... «не­має під­став» та «не акту­аль­но» роз­слі­ду­ва­ти вій­сько­ві зло­чи­ни Мі­ні­стер­ством обо­ро­ни.

Де­кіль­ка ра­зів я за­пи­ту­вав у ге­не­рал-лей­те­нан­та і чле­нів ко­мі­сії: «На­звіть ме­ні хоч одно­го вій­сько­во­слу­жбов­ця в Укра­ї­ні, яко­го звіль­ни­ли аж п’ятьма на­ка­за­ми на звіль­не­н­ня впро­довж 12 днів, під час мо­го лі­кар­ня­но­го, звіль­не­н­ня вже звіль­не­но­го без по­нов­ле­н­ня, за­днім чи­слом, із вне­се­н­ням не­до­сто­вір­ної ін­фор­ма­ції у зга­да­ні на­ка­зи; це при то­му, що за пе­рі­од слу­жби я стя­гнень не мав, а мав ли­ше за­охо­че­н­ня та бо­ров­ся з вій­сько­ви­ми зло­чи­на­ми». У від­по­відь — су­ціль­на ти­ша. У ме­не вза­га­лі скла­ло­ся вра­же­н­ня, що в них пра­ва ру­ка не знає, що ж ро­бить лі­ва, й іде си­стем­не по­кри­ва­н­ня зло­чин­ців та кру­го­ва по­ру­ка ОЗГ Бор­знян­сько­го ра­йон­но­го та Чер­ні­гів­сько­го обла­сно­го військ­ко­ма­тів.

Фор­маль­но, во­ни ма­ють ухва­ли­ти якесь рі­ше­н­ня цих «збо­рів», за­фі­ксу­ва­ти йо­го до­ку­мен­таль­но й у ви­зна­че­ний тер­мін на­ді­сла­ти ме­ні. Але, най­імо­вір­ні­ше, там бу­де ска­за­но, що роз­слі­ду­ва­н­ня про­во­ди­ти­ся не бу­де. Бо зло­чин­ців до­ве­де­ться вре­шті­решт при­тя­гну­ти до від­по­від­аль­но­сті, а цьо­го ро­би­ти не хо­чуть.

Ме­ні вза­га­лі не зро­зумі­ло, чо­му не ви­ко­ну­ю­ться при­пи­си двох ви­со­ко­по­став­ле­них ге­не­ра­лів, чо­му «ки­мось» від­бу­ва­є­ться від­вер­те по­кри­ва­н­ня зло­чин­ців — це ж ні­що ін­ше, як си­стем­на ар­мій­ська кру­го­ва по­ру­ка.

Але ж, як ві­до­мо, без­кар­ність по­ро­джує все­до­зво­ле­ність! Однак хто б не по­кри­вав зло­чин­ців, по­ка­ра­н­ня за зло­чи­ни під час вій­ни, я пе­ре­ко­на­ний, не­ми­ну­че! Лю­ди по­вин­ні зна­ти сво­їх «ге­ро­їв» у по­го­нах.

Ка­пі­тан Сер­гій Ши­ба­єв на слу­жбі у Бор­знян­сько­му військ­ко­ма­ті.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.