Ве­ли­ко­світ­ські по­си­день­ки

Му­зи­ка для ари­сто­кра­тів до­зво­лить пе­ре­не­сти­ся з Ки­є­ва у ми­ну­ле Ві­дня та Па­ри­жа

Ukrayina Moloda - - Культура - Оле­ксан­дра ТИМОЩУК

Тво­ри ві­ден­ських кла­си­ків, іта­лій­ських і фран­цузь­ких опер­них ком­по­зи­то­рів ХІХ сто­лі­т­тя ви­ко­ну­ва­ли не тіль­ки в пре­сти­жних кон­цер­тних за­лах, а й у са­ло­нах при­двор­ної зна­ті. Від­ро­ди­ти ці тра­ди­ції взя­ли­ся у На­ціо­наль­ній фі­лар­мо­нії Укра­ї­ни, яка 21 жов­тня у Ки­є­ві пе­ре­тво­ри­ться на му­зи­чний са­лон, де зву­ча­ти­муть улю­бле­ні ком­по­зи­ції єв­ро­пей­ських ари­сто­кра­тів.

Фран­цузь­ка ві­таль­ня

Мо­да на ве­ли­ко­світ­ські по­си­день­ки за­ро­ди­ла­ся у Фран­ції за Лю­до­ві­ка XІІІ, ко­ли ко­ро­лів­ський двір був єди­ним цен­тром ду­хов­но­го і куль­тур­но­го жи­т­тя. Зго­дом її під­хо­пи­ли гер­цо­ги, мар­кі­зи та гра­фи, які у сво­їх па­ла­цах зби­ра­ли го­стей у спе­ці­аль­но від­ве­де­но­му для цьо­го мі­сці — са­ло­ні, що в пе­ре­кла­ді з фран­цузь­кої озна­чає «ве­ли­ка за­ла». Му­зи­ка, яка там зву­ча­ла для роз­ва­ги ари­сто­кра­тів, на­зи­ва­ла­ся «са­лон­ною» або «ка­мер­ною» — від іта­лій­сько­го сло­ва «ка­ме­ра», тоб­то «кім­на­та».

Пер­ший світ­ський са­лон від­крив­ся 1620 ро­ку в бу­дин­ку мар­кі­зи Ка­трін де Ві­вон Рам­буйє. Їй на­ле­жить ідея ство­ре­н­ня своє­рі­дно­го ін­тер’єру для кім­на­ти-ві­таль­ні, де б усе спри­я­ло ство­рен­ню від­чу­т­тя ве­сня­но­го очі­ку­ва­н­ня. Там во­на при­йма­ла го­стей, вла­што­ву­ю­чи для них кон­цер­ти, у яких бра­ли участь ві­до­мі му­зи­кан­ти. Ча­сто са­ме у її са­ло­ні впер­ше зву­ча­ли тво­ри ком­по­зи­то­рів, при­свя­че­ні ари­сто­кра­там. Адже ті не­рід­ко ста­ва­ли їхні­ми за­мов­ни­ка­ми або ви­сту­па­ли в ро­лі по­кро­ви­те­лів та­ла­но­ви­тих ав­то­рів.

Ві­ден­ські ме­це­на­ти

По­че­сним го­стем ав­стрій­ських ари­сто­кра­тів був Лю­двіг ван Бе­тхо­вен (1770—1827). Не­зва­жа­ю­чи на свар­ли­ву вда­чу, він ча­стень­ко бу­вав у бу­дин­ку кня­зя Кар­ла Лі­хнов­сько­го і ви­ко­ну­вав там для ве­ли­ко­світ­ської пу­блі­ки свої но­ві фор­те­пі­ан­ні тво­ри.

«Ве­сня­ну» со­на­ту для скри­пки та фор­те­пі­а­но ком­по­зи­тор при­свя­тив ін­шо­му по­кро­ви­те­ле­ві — гра­фу Мо­рі­цу фон Фрі­цу. Це один із най­більш про­сві­тле­них тво­рів ав­то­ра — твор­ця без­лі­чі дра­ма­ти­чних со­нат та сим­фо­ній, який уві­йшов до ре­пер­ту­а­ру не ли­ше скри­па­лів, а й флей­ти­стів.

Мо­жли­во, ідея йо­го на­пи­са­н­ня ви­ни­кла під вра­же­н­ням від про­сто­ду­шної і ще­дрої на­ту­ри гра­фа Мо­рі­ца фон Фрі­ца, який лег­ко роз­лу­чав­ся із гро­ши­ма. У ре­зуль­та­ті, роз­тринь­кав усе своє ба­гат­ство і став бан­кру­том. Він —про­то­тип ге­роя п’єси Фер­ди­нан­да Рай­мун­да «Мар­но­трат», на­пи­са­ної 1834 ро­ку.

Ря­тів­ні со­на­ти

Опер­ний ком­по­зи­тор Га­е­та­но До­ні­цет­ті (1797—1848) со­на­ту для флей­ти та фор­те­пі­а­но до-ма­жор при­свя­тив дво­рян­ці Ма­рі­ан­ні Пе­зол­лі-Гра­та­тол­лі, яка під­ку­пом звіль­ни­ла йо­го від вій­сько­вої по­вин­но­сті.

Ще один ав­тор опер, ора­то­рій та сим­фо­ні­чних тво­рів — фран­цузь­кий ком­по­зи­тор бель­гій­сько­го по­хо­дже­н­ня Се­зар Франк (1822—1890) — отри­мав все­сві­тню по­пу­ляр­ність зав­дя­ки ка­мер­но­му тво­ру — со­на­ті для скри­пки та фор­те­піа- но ля-ма­жор. Він на­пи­сав йо­го на честь одру­же­н­ня сво­го дру­га — ві­до­мо­го скри­па­ля-вір­ту­о­за Еже­на Ізаї. Той ви­ко­нав со­на­ту з ав­то­ром під час сво­го ве­сі­л­ля.

Сві­то­ва прем’єра со­на­ти Фран­ка від­бу­ла­ся у брюс­сель­сько­му «Ар­ти­сти­чно­му гур­тку». Не­за­ба­ром бу­ло зро­бле­но пе­ре­клад для флей­ти, аль­та, ві­о­лон­че­лі з фор­те­пі­а­но. Ця со­на­та у ви­ко­нан­ні Ізаї за­зву­ча­ла в усіх кра­ї­нах сві­ту, про­слав­ля­ю­чи її твор­ця. Адже до то­го ча­су ім’я Фран­ка бу­ло ві­до­ме ли­ше вузь­ко­му ко­лу ша­ну­валь­ни­ків.

Пі­сня для флей­ти

Ча­стим го­стем му­зи­чних са­ло­нів Ві­дня був Франц Шу­берт (1797—1828). Йо­го му­зи­чні ве­чо­ри на­зи­ва­ли­ся шу­бер­ті­а­да­ми. На них ком­по­зи­тор ча­стень­ко аком­па­ну­вав спів­а­кам. Адже за своє ко- ро­тке жи­т­тя на­пи­сав по­над 600 пі­сень. Одна з них — «Зів’ялі кві­ти» на сло­ва по­е­та-ро­ман­ти­ка Віль­гель­ма Мюл­ле­ра — ля­гла в осно­ву чут­тє­вих Ва­рі­а­цій для флей­ти та фор­те­пі­а­но мі-мі­нор.

Йо­го на­пи­сан­ню пе­ре­ду­ва­ла дру­жба ком­по­зи­то­ра зі зна­ме­ни­тим флей­ти­стом, ви­кла­да­чем Ві­ден­ської кон­сер­ва­то­рії — Фер­ди­нан­дом Бо­гне­ром. Він ві­до­мий ще й тим, що во­ло­дів «ві­ден­ською флей­тою» мо­де­лі Ге­ор­га Бай­ра, ді­а­па­зон зву­ча­н­ня якої був шир­шим за­галь­но­прийня­то­го — з ви­ко­ри­ста­н­ням ни­жньо­го ре­гі­стру до «соль» ма­лої окта­ви.

Будь-які екс­пе­ри­мен­ти з удо­ско­на­ле­н­ня флей­ти для роз­ши­ре­н­ня ви­ко­нав­ських мо­жли­во­стей вва­жа­ли­ся смі­ли­вим но­ва­тор­ством і за­ці­ка­ви­ли ком­по­зи­то­ра Шу­бер­та, який сам був осно­во­по­ло­жни­ком но­вої те­чії — епо­хи ро­ман­ти­зму в му­зи­ці. То­му в йо­го чут­тє­вих Ва­рі­а­ці­ях флей­та ста­ла соль­ним ін­стру­мен­том зі скла­дною вір­ту­о­зною пар­ті­єю.

Ки­їв­ський са­лон

По­чу­ти всі ці тво­ри мо­жна бу­де у Ки­є­ві. Ві­дро­джу­ю­чи тра­ди­ції єв­ро­пей­сько­го са­лон­но­го му­зи­ку­ва­н­ня, ду­ет яскра­вих ви­ко­нав­ців, за­слу­же­них ар­ти­стів — флей­ти­ста Юрія Шу­тка, який грає на ін­стру­мен­ті, від­ли­то­му із зо­ло­та, та про­фе­со­ра НМАУ ім. П. І. Чай­ков­сько­го, пі­а­ні­ста Юрія Ко­та — дасть у На­ціо­наль­ній фі­лар­мо­нії Укра­ї­ни єди­ний кон­церт під на­звою «Ше­дев­ри ка­мер­ної му­зи­ки ХІХ сто­лі­т­тя».

«Ви­бір про­гра­ми не ви­пад­ко­вий, — по­яснює Юрій Шу­тко. — Адже фі­лар­мо­ній­на за­ла ко­лись на­ле­жа­ла Бу­дин­ку ку­пе­цько­го зі­бра­н­ня, де від­бу­ва­ли­ся ба­ли-ма­ска­ра­ди й му­зи­чні ве­чо­ри. Її ви­тон­че­ний ін­тер’єр, пре­кра­сна аку­сти­ка під час ви­ко­на­н­ня ше­дев­рів ХІХ сто­лі­т­тя Бе­тхо­ве­на, Шу­бер­та, Фран­ка та До­ні­цет­ті до­зво­лять слу­ха­чам по­дум­ки пе­ре­не­сти­ся в ми­ну­ле і по­бу­ва­ти у кра­щих са­ло­нах Ві­дня та Па­ри­жа».

Фо­то з вла­сно­го ар­хі­ву.

Ду­ет за­слу­же­них ар­ти­стів — флей­ти­ста Юрія Шу­тка, який грає на ін­стру­мен­ті, від­ли­то­му із зо­ло­та, та про­фе­со­ра НМАУ ім. П. І. Чай­ков­сько­го, пі­а­ні­ста Юрія Ко­та.

Ве­сі­л­ля в Яблу­нів­ці.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.