Зне­шко­ди­ти під­рив­ни­ка

У про­кат ви­йшов че­сний фільм про АТО ре­жи­се­ра За­зи Бу­а­дзе «По­зив­ний «Бан­де­рас»

Ukrayina Moloda - - Культура - Та­рас ЗДОРОВИЛО

Во­се­ни 2014 ро­ку в зо­ні АТО гру­па роз­ві­дни­ків на чо­лі з до­свід­че­ним ка­пі­та­ном Ан­то­ном Са­єн­ком (по­зив­ний «Бан­де­рас») на­ма­га­є­ться за­по­біг­ти ди­вер­сії та зне­шко­ди­ти ро­сій­сько­го під­рив­ни­ка Хо­до­ка. Зав­да­н­ня ускла­дню­є­ться тим, що по­дії від­бу­ва­ю­ться бі­ля рі­дно­го се­ла Бан­де­ра­са. Та­ка сю­же­тна кан­ва но­во­го укра­їн­сько­го філь­му «По­зив­ний «Бан­де­рас», про­кат яко­го роз­по­чав­ся 11 жов­тня. «Це дру­гий фільм ре­жи­се­ра За­зи Бу­а­дзе. Пі­сля «Чер­во­но­го», який був хо­ро­шим філь­мом, «Бан­де­рас» став які­сні­шим тво­рі­н­ням ре­жи­се­ра, — ді­ли­ться вра­же­н­ня­ми Оле­ксандр Аро­нець. — За­хо­плю­ю­чий де­те­ктив­ний сю­жет (це, ма­буть, пер­ший де­те­ктив з но­ві­тньо­го укра­їн­сько­го кі­но), лю­бов­на лі­нія, і, го­лов­не, вій­на по­ка­за­на та­кою, як во­на є — з усі­ми іде­о­ло­гі­чни­ми під­текс­та­ми, з яскра­во ви­ра­же­ним «мов­ним пи­та­н­ням», зре­штою, з кла­сною грою акто­рів».

«Моя вій­на по­ча­ла­ся ще 27 ро­ків то­му, в Гру­зії»

Фільм «По­зив­ний «Бан­де­рас» став одним із пе­ре­мож­ців Дев’ято­го кон­кур­сно­го від­бо­ру Дер­жав­но­го агент­ства Укра­ї­ни з пи­тань кі­но й ви­йшов ду­же ди­на­мі­чним — це чу­до­во по­бу­до­ва­на де­те­ктив­на ін­три­га, яка по­стій­но три­має гля­да­ча в на­пру­жен­ні. Фільм ство­ре­ний ком­па­ні­єю «Три­я­да про­да­кшн» за під­трим­ки Держ­кі­но Укра­ї­ни. На пре­скон­фе­рен­ції твор­ці філь­му роз­по­ві­ли про пе­ри­пе­тії, пов’яза­ні зі зні­маль­ним про­це­сом.

«Це жан­ро­ве кі­но, яке так по­трі­бне укра­їн­сько­му гля­да­чу на ду­же акту­аль­ну й ва­жли­ву те­му — мо­сков­сько-укра­їн­ської вій­ни, — за­зна­чив го­ло­ва Дер­жав­но­го агент­ства Укра­ї­ни з пи­тань кі­но Пи­лип Іл­лєн­ко. — І це не па­фо­сний, псев­до­па­трі­о­ти­чний твір, а ди­на­мі­чна й ці­ка­ва історія, яка в су­ча­сно­му сти­лі гля­да­цько­го кі­не­ма­то­гра­фа роз­по­від­ає й до­но­сить до гля­да­ча ва­жли­ві ме­се­джі. Вва­жаю, що цей фільм вар­то по­ре­ко­мен­ду­ва­ти по­ди­ви­ти­ся сво­їм дру­зям та зна­йо­мим.

Цей фільм зро­бле­но в жан­рі, в яко­му, фа­кти­чно, в Укра­ї­ні до то­го ні­хто не зні­мав. Тож ба­га­то в чо­му це пер­ша ла­стів­ка, адже за жан­ром — це три­лер, де­те­ктив­на історія з еле­мен­та­ми екшну й ба­таль­них сцен. І це все по­єд­ну­ва­ти ду­же важ­ко. Фільм за­слу­го­вує на по­хва­лу че­рез те, що ба­га­то ре­чей, які в ньо­му є, над­зви­чай­но гар­но вда­ли­ся.

Держ­кі­но да­ло 50 % на ви­ро­бни­цтво цьо­го філь­му, за­галь­на вар­тість яко­го ста­но­вить май­же 40 міль­йо­нів гри­вень, й ми ду­же за­до­во­ле­ні ре­зуль­та­том».

«Ду­же ча­сто жи­т­тя нас за­га­няє в та­кі об­ста­ви­ни, ко­ли ти по­ви­нен йти на ком­про­мі­си, — по­ді­лив­ся сво­ї­ми роз­ду­ма­ми ре­жи­сер За­за Бу­а­дзе. — Але ком­про­мі­си бу­ва­ють рі­зни­ми, й тре­ба ба­лан­су­ва­ти та­ким чи­ном, щоб ти не пе­ре­став бу­ти со­бою.

Хо­ті­ло­ся б, щоб українські філь­ми, які за­раз зні­ма­ю­ться, не ле­жа­ли мер­твим ван­та­жем на по­ли­цях, а ви­про­мі­ню­ва­ли енер­гію й гля­дач по­сту­по­во звик до то­го, що є но­ве, які­сне укра­їн­ське кі­но. Філь­ми, які ви­йшли в про­кат цьо­го­річ, по­чи­на­ю­чи з «Бра­ми», «Ко­ли па­да­ють де­ре­ва», ін­ші, вва­жаю, є ду­же ви­со­ко­го рів­ня. Але, на жаль, бо­ксо­фі­си по­ки що ду­же ма­лень­кі.

Ко­ли ме­ні за­про­по­ну­ва­ли сце­на­рій «Бан­де­ра­са», я по­ба­чив у ньо­му ве­ли­кий по­тен­ці­ал, але за­про­по­ну­вав свою кон­це­пцію й своє ба­че­н­ня май­бу­тньо­го філь­му і сце­на­ри­стам, і про­дю­се­рам. Во­ни це все прийня­ли, за що їм ду­же вдя­чний.

Я не за­йма­ю­ся в кі­но фі­кса­ці­єю вла­сно­го «его», я — опо­від­ач істо­рій і ми­сли­вець за ни­ми, й мо­жу оці­ни­ти по­тен­цій­но ці­ка­ву істо­рію, а зго­дом на­ма­га­ю­ся ці­ка­во й до­сту­пно її роз­по­ві­сти. Адже всі ми по­тре­бу­є­мо тих чи ін­ших істо­рій, опо­від­ей, бо при­бе­ріть їх — і в на­шо­му жит­ті ні­чо­го не за­ли­ши­ться.

Чо­му ча­сто звер­та­ю­ся до вій­сько­вої те­ми? Бо з вій­ною я жи­ву вже дав­но, і моя вій­на по­ча­ла­ся ще 27 ро­ків то­му, в Гру­зії… І знаю її не по те­ле­ві­зо­ру, я там був… Тож час від ча­су хо­тів до­но­си­ти вій­сько­ву те­ма­ти­ку до гля­да­ча.

Ба­га­то ду­блів не лю­блю зні­ма­ти в жо­дно­му зі сво­їх філь­мів! І час зйо­мок «Бан­де­ра­са» вва­жаю одним із най­ща­сли­ві­ших мо­мен­тів у мо­є­му жит­ті. Але, щоб бу­ти об’єктив­ним, за­зна­чу, що кі­но — ду­же скла­дний ви­ро­бни­чий про­цес і зав­жди є якісь ню­ан­си: ла­ма­є­ться те­хні­ка, змі­ню­є­ться по­го­да, хво­ріє чи за­пі­зню­є­ться на зйом­ки актор і т.д. Усе це бу­ло й цьо­го ра­зу, але за­га­лом про­цес зйо­мок був за­хо­плю­ю­чою при­го­дою.

Осо­бли­ва по­дя­ка опе­ра­то­ру-по­ста­нов­ни­ку Оле­ксан­дру Зем­ля­но­му — пре­кра­сно­му май­стро­ві сво­єї спра­ви. Це вже дру­гий наш спіль­ний фільм, а на­ра­зі зні­ма­є­мо ще один».

Пи­лип Іл­лєн­ко роз­по­вів, що, ко­ли ко­мі­сія при Держ­кі­но ухва­лю­ва­ла рі­ше­н­ня що­до за­пу­ску фі­нан­су­ва­н­ня цьо­го філь­му, від­чу­вав пев­не хви­лю­ва­н­ня, адже зав­жди три­во­жно й на­віть скла­дно зні­ма­ти жан­ро­ве кі­но про вій­ну, яка три­ває, про біль, який про­дов­жу­є­ться. І ду­же за­до­во­ле­ний, що за­дум вда­ло­ся ре­а­лі­зу­ва­ти.

«Пе­ред тим як фільм бу­ло за­твер­дже­но до зні­маль­но­го про­це­су, ми з Сер­гі­єм Дзю­бою на­пи­са­ли сце­на­рій, який усі бо­я­ли­ся бра­ти, го­во­ря­чи, що вій­на три­ває, те­ма важ­ка й тре­ба за­че­ка­ти три-чо­ти­ри ро­ки, по­ки все прой­де, — при­га­дує один зі сце­на­ри­стів, Ар­те­мій Кір­са­нов. — На на­шу з Сер­гі­єм дум­ку, жан­ро­во­го кі­но в Укра­ї­ні не­має, але во­но по­трі­бне! Тож вдя­чні всім, хто при­че­тний до ство­ре­н­ня кар­ти­ни й не по­бо­яв­ся взя­ти на се­бе від­по­від­аль­ність».

«У кадр тре­ба за­хо­ди­ти з за­па­хом кро­ві, по­ту та ма­зу­ту»

Ви­ко­на­вець го­лов­ної ро­лі ка­пі­та­на роз­від­ки Олег Шуль­га за­дов­го до зйо­мок філь­му до­бро­воль­цем пі­шов на фронт і лей­те­нан­том від­во­ю­вав рік (у 2014-15 ро­ках) на схо­ді, ко­ман­ду­ю­чи мо­то­пі­хо­тним взво­дом.

«У філь­мі ве­ли­ка кіль­кість ре­аль­них вій­сько­вих-фрон­то­ви­ків, які кон­суль­ту­ва­ли акто­рів, на­ди­ха­ли й ви­ко­ну­ва­ли не­ве­ли­чкі ро­лі. Тож це на­ша спіль­на пра­ця й твор­чо-вій­сько­вий сплав. Тож ре­аль­на вій­на та­кож зро­би­ла свій вне­сок у цей фільм, — го­во­рить Олег. — Я двад­цять ро­ків пра­цюю в те­а­трі, тож біль­ше по­слу­гу­вав­ся про­фе­сій­ни­ми актор­ськи­ми на­ви­чка­ми, ніж сво­їм вій­сько­вим до­сві­дом».

Го­лов­но­го ан­ти­ге­роя філь­му — «Хо­до­ка» — зі­грав дво­ме­тро­вий ве­ле­тень Ми­ко­ла Змі­єв­ський, який сво­го ча­су во­ю­вав на схо­ді й був снай­пе­ром із по­зив­ним «Ні­мець».

«Ми, акто­ри, ду­же вдя­чні на­шим кон­суль­тан­там-вій­сько­ви­кам, під чи­їм пиль­ним і не ду­же ла­ска­вим оком, — смі­ю­чись, ска­зав актор Олег Во­ло­щен­ко, який зі­грав ма­йо­ра ВДВ Ко­цю­бу, — ми про­ве­ли сім діб на тре­ну­валь­ній ба­зі се­ред справ­жніх ве­те­ра­нів­фрон­то­ви­ків і про­йшли про­гра­му, яку про­хо­дять на­ші спе­ц­при­зна­чен­ці пе­ред від­прав­ле­н­ням для ви­ко­на­н­ня бо­йо­вих дій. На тре­ну­ван­ні бу­ли мо­мен­ти, ко­ли існу­ва­ла одна ме­та — ви­жи­ти — й бу­ло від­чу­т­тя справ­жньо­го. Бо як­би не во­ни, то ні­чо­го б не бу­ло, у кадр тре­ба за­хо­ди­ти з за­па­хом кро­ві, по­ту та ма­зу­ту, щоб бу­ла не про­сто гра акто­рів, а ти ре­аль­но все пе­ре­жи­вав.

До сло­ва, пі­сля сце­ни бій­ки мо­го ге­роя — ма­йо­ра ВДВ із «бер­ку­тів­цем» — бій­ці під­хо­ди­ли й за­пи­ту­ва­ли: «Де ти слу­жиш?». І це є най­кра­щий ком­плі­мент для акто­ра!».

За­ува­жи­мо, що цей кі­но­про­ект під­три­мав Ген­штаб — був за­лу­че­ний ком­бриг 57-ї бри­га­ди, який на­дав вій­сько­ву те­хні­ку й сво­їх бій­ців, які та­кож бу­ли в ка­дрі.

Ре­жи­сер філь­му За­за Бу­а­дзе осо­бли­ву по­дя­ку ви­сло­вив іта­лій­сько­му ком­по­зи­то­ру Франко Еко, який на­пи­сав му­зи­ку до кар­ти­ни й спе­ці­аль­но при­ле­тів із Ри­му до Ки­є­ва на прем’єру.

Зні­ма­ли на Оде­щи­ні і Хер­сон­щи­ні

В екс­клю­зив­них екс­пре­сін­терв’ю «УМ» ді­зна­ла­ся у твор­ців філь­му пев­ні де­та­лі зйо­мок.

Як дов­го три­ва­ли зйом­ки? — за­пи­ту­є­мо у го­ло­ви Держ­кі­но Пи­ли­па Іл­лєн­ка.

— Кон­тракт ми укла­ли в гру­дні 2016 ро­ку, й на­ве­сні цьо­го ро­ку фільм бу­ло зда­но Держ­кі­но. І ось на­ре­шті від­бу­ла­ся прем’єра — це ду­же хви­лю­ю­чий для нас мо­мент. Під­кре­слю, що це чер­го­ва прем’єра цьо­го ро­ку, адже остан­ні пів­то­ра мі­ся­ці прем’єри від­бу­ва­ю­ться що­ти­жня. Щой­но ді­знав­ся, що роз­мір бокс-офі­су за пер­ший уїк-енд по­пе­ре­дньо- го філь­му («Ска­же­не ве­сі­л­ля»), ви­пу­ще­но­го у про­кат, пе­ре­вер­шив усі спо­ді­ва­н­ня — бу­ло вста­нов­ле­но но­вий на­ціо­наль­ний ре­корд для укра­їн­ських філь­мів на вла­сно­му рин­ку — це по­над 13 міль­йо­нів гри­вень.

Де від­бу­вав­ся зні­маль­ний про­цес «По­зив­но­го «Бан­де­рас»?

— Не в зо­ні АТО, а в Оде­ській (там збу­ду­ва­ли вій­сько­вий та­бір) і Хер­сон­ській обла­стях, зокре­ма, в се­лі Тя­гин­ка. Де­кіль­ка сцен зня­то й у Ки­є­ві.

Пі­сля філь­му За­зи Бу­а­дзе «Чер­во­ний», де ви та­кож зі­гра­ли одну з ва­го­мих ро­лей, не важ­ко бу­ло пе­ре­хо­ди­ти до ін­шої, вже су­ча­сної, те­ма­ти­ки? — ці­ка­ви­мо­ся в акто­ра Оле­га Шуль­ги.

— Ні­чо­го важ­ко­го, адже бу­дья­кий актор хо­че зні­ма­ти­ся й гра­ти в те­а­трі яко­мо­га біль­ше, ча­сті­ше й вті­лю­ва­ти рі­зно­пла­но­ві обра­зи. На­ра­зі я б із за­до­во­ле­н­ням зі­грав, на­при­клад, у ко­ме­дії, яко­мусь фар­сі!

Хто до­по­ма­гав під час зйо­мок?

— Се­ред актор­сько­го ко­ле­кти­ву як кон­суль­тан­ти й акто­ри бу­ли за­ді­я­ні ре­аль­ні во­ї­ни, які про­йшли вій­ну на схо­ді. Їх важ­ко іден­ти­фі­ку­ва­ти в стрі­чці — на­стіль­ки пре­кра­сно й гар­мо­ній­но во­ни впи­са­ли­ся у кар­ти­ну. Ці хло­пці до­по­ма­га­ли й на­ди­ха­ли ре­а­лі­сти­чно гра­ти — цей фа­ктор ду­же до­по­міг, адже во­ни не тер­плять фаль­ші ні у чо­му, тож бу­ла пев­на від­по­від­аль­ність й хо­ті­ло­ся бу­ти сто­від­со­тко­во че­сни­ми з ни­ми.

Чи є на­ра­зі якісь но­ві про­по­зи­ції?

— Так, за­раз я пра­цюю у філь­мі «Дов­буш», який зні­має Олесь Са­нін.

Які пла­ни на най­ближ­чий час? — пи­та­є­мо у ре­жи­се­ра За­зи Бу­а­дзе.

— На­ра­зі вже зня­то дві тре­ти­ни но­во­го філь­му — «Чер­во­ний: без лі­ній фрон­ту». Пла­ную за­кін­чи­ти зйом­ки у трав­ні на­сту­пно­го ро­ку. А ще «за­пу­ска­ю­ся» з ін­шим но­вим філь­мом, але го­во­ри­ти про ньо­го де­таль­но ще не хо­ті­ло­ся б.

Оку­пність

Очіль­ник Держ­кі­но Пи­лип Іл­лєн­ко кон­ста­тує, що за­раз за­га­лом не­до­ста­тньо ре­кла­му­ю­ться українські філь­ми й це пов’яза­но з обме­же­ни­ми ко­шта­ми, які дер­жа­ва мо­же на це ви­ді­ли­ти. А що­до оку­пно­сті за­ува­жив, що філь­ми та­кої вар­то­сті, як «По­зив­ний «Бан­де­рас», на­віть те­о­ре­ти­чно на­вряд чи оку­пля­ться в укра­їн­сько­му про­ка­ті. Бо для цьо­го він має зі­бра­ти су­му в 3-4 ра­зи біль­шу, ніж бу­ло за­тра­че­но на йо­го ви­ро­бни­цтво, — 100-120 міль­йо­нів гри­вень. А це не під си­лу на на­шо­му кі­но­рин­ку на­віть біль­шо­сті аме­ри­кан­ських філь­мів.

Дія про­гра­ми «Фі­нан­со­ва під­трим­ка укра­їн­ської кі­но­ін­ду­стрії» — це са­ме по­кри­т­тя рі­зни­ці між мо­жли­во­стя­ми рин­ку та ти­ми ко­шта­ми, які не­об­хі­дні для ство­ре­н­ня які­сно­го кон­тен­ту. І як­би Держ­кі­но не ро­би­ло цьо­го, то ма­кси­мум, що мав би укра­їн­ський гля­дач, — це ли­ше не­до­ро­гі у ви­ро­бни­цтві ко­ме­дії.

На­га­да­є­мо, що в Укра­ї­ні до за­кри­т­тя кі­но­те­а­трів «Кі­но­па­но­ра­ма» й «Укра­ї­на» бу­ло 513 за­лів, а кі­но­те­а­трів — ли­ше близь­ко 170!.. і при тій се­ре­дній вар­то­сті кви­тка, що є сьо­го­дні, оку­пність скла­дно­по­ста­но­во­чних філь­мів у най­ближ­чій пер­спе­кти­ві є не­ре­аль­ною з еко­но­мі­чної то­чки зо­ру. То­му дер­жа­ва й під­три­мує ство­ре­н­ня укра­їн­ських філь­мів.

Вій­сько­вий та­бір для зйо­мок філь­му «По­зив­ний «Бан­де­рас» збу­ду­ва­ли в Оде­ській обла­сті.

Фо­то з сай­та kinoafisha.ua.

У во­єн­но­му де­те­кти­ві «По­зив­ний «Бан­де­рас» при­су­тня лю­бов­на лі­нія.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.