«Но­сив вовк овець — по­не­суть і вов­ка»

«Фейс­бук» — про­від­ник то­ле­ран­тно­сті? Тоб­то слаб­шим — кай­да­ни, а силь­ні­шим — ба­то­ги?

Ukrayina Moloda - - Я Вам Пишу... - Ві­ктор ТЮТЮН м. Хер­сон

« Фе й с б у к » , н і с і л о н і в п а л о , вско­чив у чер­го­ву ха­ле­пу. Не всі п р и к р о щі л и ше п р е с і . Мі с ц е в а г а - з е т а о к р у г у Л і б е р т і у шт а т і Те х а с The Vindicator у черв­ні пу­блі­ку­ва­ла урив­ки з «Де­кла­ра­ції Не­за­ле­жно­сті» С ША. Ц е т а к , я к б и г а з е т а « Х е р с о н с ь - к и й в і с н и к » о п р и л юд н ю в а л а ( п о п у н - ктах) «Де­ка­лог укра­їн­сько­го на­ціон а л і с т а » . Та м п . 1 0 з а к л и к а є :

«Зма­га­ти­меш до п о ши р е н н я си­ли, сла­ви, ба­гат­ства й про­сто­ру Ук р а ї н с ь к о ї Д е р ж а в и » .

У Д е к л а р а ц і ї Д ж е ффе р с о н а п е - р е л і ч у в а л и с я п р и к р о щі , з а в д а в а н і ан­глій­ською ко­ро­ною ко­ло­ні­стам Пів­ні­чної Аме­ри­ки. Зокре­ма, п. 10 з в и н у в а ч у в а в Ге о р г а І І І , я к и й н і б и - то «...на­цько­ву­вав на жи­те­лів НА­ШИХ ( в и д і л е н о Авт.) при­кор­дон­них зе­мель без­жа­лі­сних ди­ку­нів-ін­ді­анц і в , ч и ї в і д о м і п р а в и л а п р о в ед е н н я в і й н и о б м е ж у ю т ь с я з н и ще н н я м л ю - дей, не­за­ле­жно від ста­ті, ві­ку та сі­мей­но­го ста­ну».

П е р е ч и т а й т е ще р а з . Я к б а ч и м о , і то­ді зай­ди вмі­ли ма­ску­ва­ти на­мі­ри. Ви­яв­ля­є­ться, кля­ті або­ри­ге­ни не хо­чуть по­кір­но від­да­ва­ти отчі угі­д­дя, сми­рен­но по­ми­ра­ти в хо­ло­дних за­хі­дних зем­лях, а зав­зя­то за­хи­ща­ю­ться. План­та­то­ри не вва­жа­ють інд і а н ц і в л юд ь м и , п о з б а в л я ю т ь їх б уд ь - я к и х п р а в , з о к р е м а й п р а в а н а рі­дну землю та й са­ме жи­т­тя.

Уя в і м о , н і б и т о м і с ь к а х е р с о н с ь - к а г а з е т а « Гр и в н а » ( ? ) , з н а й о м л я ч и з му­че­ни­цьким шля­хом зем­ля­ків до Не­за­ле­жно­сті кра­ї­ни, про­ци­ту­ва­ла о д и н і з п у н к т і в Ук р а ї н с ь к о ї н а р о д - ної пар­тії ав­тор­ства Ми­ко­ли Міхн о в с ь к о г о : « 2 . Ус і л юд и т в о ї б р а т - тя, але мо­ска­лі, ля­хи, угри, ру­му­ни т а ж и д и — с е в о р о г и н а шо г о н а р о - д у , п о к и в о н и … » А л г о р и т м « Фе й - сбу­ка» за­бло­ку­вав п.10, як по­тім з’ясу­ва­ло­ся, за «мо­ву не­на­ви­сті». Р ед а к т о р T h e V i n d i c a t o r н е п о г о д и в - с я з о фі ц і й н о ю п о з и ц і є ю , о п у б л і - ку­вав за­пе­ре­че­н­ня, йо­го під­три­мал и в ч е н і , н а п о л я г а ю ч и , що н е м о ж н а втру­ча­ти­ся у ми­ну­ле на­віть із «доб- ри­ми на­мі­ра­ми». Пі­сля три­ва­ло­го ли­сту­ва­н­ня адмі­ні­стра­ція ви­зна­ла «бло­ку­ва­н­ня» по­мил­ко­вим та оприл юд н и л а п . 1 0 Д е к л а р а ц і ї .

« Н а ж а л ь , Д ж е ффе р с о н , я к і б і л ь ші с т ь б р и т а н с ь к и х к о л о н і с т і в йо­го ча­су, бу­ли не над­то то­ле­ран­тні до ко­рін­них аме­ри­кан­ців», — іро­ні­чно за­ува­жив один із ко­ри­сту­ва­чів со­ці­аль­ної ме­ре­жі.

Істо­рія мін­ли­ва хро­но­ло­гі­чно, та м а л о з м і н ю є т ь с я л юд и н а . Н е ю п р а в - л я т ь р е фл е к с и й і н с т и н к т и . Е т и к а й мо­раль роз­ви­ва­ю­ться, при­гні­чу­ю­чи з в і р я ч у с у т н і с т ь л юд о ж е р і в . То м у в о н и шу к а ю т ь м о ж л и в о с т е й с л а б - ши м д а т и к а й д а н и , а с и л ь н і ши м — ба­то­ги, за­ма­ско­ва­ні в на­ві­ю­ва­них прин­ци­пах ре­лі­гій­ної та се­ксу­аль­ної бай­ду­жо­сті до по­твор­но­го в лю­ди­ні.

« Фе й с б у к » ч а с т о б л о к у є м о ї х дру­зів у ме­ре­жі, ко­ли во­ни прав­ди- вим, хоч і го­стрим сло­вом, на­зи­ва­ють тих, ко­трі «...па­ну­ють над на­ми й ви­зи­ску­ють нас». До­сту­ка­ти­ся із за­пе­ре­че­н­ня­ми до адмі­ні­стра­ції не­мо­жли­во. Дав­но по­ра на уря­до­во­му рів­ні сфор­му­лю­ва­ти ви­мо­ги до ФБ, щоб пе­ре­вер­ну­ти з го­ло­ви на но­ги став­ле­н­ня «про­по­від­ни­ків мо­ви т о л е р а н т н о с т і » . Ук р а ї н ц і н і к о л и н е бу­ли ра­бо­вла­сни­ка­ми й за­гар­бни­ка­ми. На­ша мо­ва — мо­ва до­бро­су­сід­ства. А кому зна­йшло­ся сло­во не до шми­ги, той за­слу­жив: «Но­сив вовк овець — по­не­суть і вов­ка».

Не день у день, за­те в ли­пні 1768 ро­ку, 250 ро­ків то­му, істо­ри­чно — в одну до­бу з аме­ри­кан­ським «по­лю­ва­н­ням за скаль­па­ми», ро­сій­сько-поль­ські ка­ти від­тя­ли го­ло­ву одно­му з ва­таж­ків Ко­лі­ївщ и н и . Я к п и ш е « В і к і п е д і я » : « Го н - т у п р и с уд и л и д о с т р а т и . С т р а т а по­вин­на бу­ла три­ва­ти два ти­жні: про­тя­гом 10 днів кат мав клі­ща­ми зди­ра­ти з ньо­го шкі­ру, на 11-й — від­ру­ба­ти но­ги, на 12-й — ру­ки, на 13-й — ви­рва­ти сер­це, на 14-й день — від­тя­ти го­ло­ву». Поль­ські оче­вид­ці вка­зу­ють, що го­ло­ву від­сі­кли на че­твер­тий день, на­стро­ми­ли на кі­лок і май­же рік на че­ре­пі пов­стан­ця трі­по­ті­ло во­лос­ся в «осе­лед­ці». Сьо­го­дні єв­реї та пол я к и з а б о р о н я ю т ь з г а д у в а т и Го н - ту й За­лі­зня­ка як за­хи­сни­ків укра­їн­сько­го се­лян­ства. Для них во­ни бу­ли й за­ли­ша­ю­ться «ін­ді­ан­ця­ми-ди­ку­на­ми».

То б т о « м о в а то­ле­ран­тно­сті» стає збро­єю про­ти скрив­дже­них та сві­до­мих вла­сної істо­рії. Ця гі­бри­дна, а фа­кти­чно — за­гар­бни­цька вій­на три­ває кіль­ка де­ся­ти­літь, і вже че­твер­тий рік во­на об­тя­же­на кри­ва­вим втор­гне­н­ням ві­чно­го во­ро­га — Ро­сії.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.