Що бу­де, як­що Вар­фо­ло­мій не дасть ав­то­ке­фалію?

РПЦ пе­рей­ш­ла в контр­на­ступ і, зви­чай­но, зро­бить усе від неї за­лежне, щоб Все­ленсь­кий патріарх не дав нія­кої від­по­віді на звер­нен­ня Пет­ра По­ро­шен­ка і Ра­ди. Але на­віть та­кий сце­нарій кра­щий за той, ко­ли та­ко­го звер­нен­ня про­сто не іс­ну­ва­ло

Vlast Deneg - - ВАДИМ ДЕНИСЕНКО -

Для по­чат­ку я хо­чу всіх по­вер­ну­ти в уже да­ле­кий 2005 р., ко­ли Вік­тор Ющен­ко, на­че при­бу­ле­ць з кос­мо­су, по­чав го­во­ри­ти про Го­ло­до­мор і, чи не впер­ше за всі ро­ки неза­леж­но­сті на та­ко­му рів­ні, ар­ти­ку­лю­ва­ти ві­до­ме гас­ло Ми­ко­ли Хви­льо­во­го «Геть від Моск­ви». То­ді ба­га­то хто сміяв­ся, ба­га­то хто не ро­зу­мів, але що на­справ­ді в той час бу­ло зроб­ле­но? Як на мене, най­важ­ливі­ше, що зро­бив Ющен­ко, так це те, що він по­сіяв зер­но сум­нівів у мільй­о­нах україн­ців. За­раз уже на­віть склад­но уяви­ти, щоб хтось, крім мос­ковсь­кої церк­ви, за­пе­ре­чу­вав Го­ло­до­мор. І нині усе біль­ше лю­дей чіт­ко усві­дом­лю­ють, що гас­ло «Геть від Моск­ви» є ос­но­вою тво­рен­ня дер­жа­ви Украї­ни.

На­справ­ді, як­би не бу­ло всіх тих куль­ту­ро­ло­гіч­них еска­пад Ющен­ка, на­ша на­ціо­наль­на сві­до­мість зна­хо­ди­ла­ся б на ниж­чо­му рів­ні. Я ро­зу­мію, що, про­чи­тав­ши ці сло­ва, ба­га­то хто за­хо­че зви­ну­ва­ти­ти мене в то­му, що я не зга­дую про ін­ший бік ме­далі, де Ющен­ко де-фа­кто став хре­ще­ним бать­ком ці­ло­го ру­ху зра­до­філів. Так, це теж прав­да. Але за­раз 2018 р., і ми го­во­ри­мо не про Ющен­ка, Го­ло­до­мор і зра­до­філію, а про мож­ливість ав­то­ке­фалії.

За­ява По­ро­шен­ка, без­умов­но, ба­зуєть­ся на ве­ли­кій кло­піт­кій пра­ці ди­пло­матів. Я не хо­чу роз­мір­ко­ву­ва­ти над тим, чи справ­ді аме­ри­кан­ці до­мо­ви­ли­ся з Ер­до­га­ном, щоб той на­тис­нув на сво­го під­да­но­го і ду­же за­леж­но­го від ту­ре­ць­кої вла­ди патріар­ха, аби він дав Україні ав­то­ке­фалію. Я та­кож не хо­чу за­раз пи­са­ти про те, як сво­го ча­су Борис Го­ду­нов три­мав кіль­ка мі­ся­ців під до­маш­нім аре­штом Все­ленсь­ко­го патріар­ха, аж по­ки той не дав патріар­хію Москві. За­раз для нас важ­ливі­ше, що від­бу­ваєть­ся не стіль­ки фі­зичне, скіль­ки сим­волічне від­ді­лен­ня українсь­ко­го пра­во­слав’я, і па­ра­лель­но від­бу­ваєть­ся змі­на в сві­до­мо­сті мільй­онів україн­ців. І ця змі­на є го­лов­ною за­гро­зою для росіян. Про­сте пи­тан­ня, чи має­мо ми пра­во на влас­ну церк­ву, стає од­ним із клю­чо­вих на на­ступ­ні ро­ки.

Усе це я ве­ду до то­го, що нам не по­тріб­но бо­я­ти­ся мов­чан­ки з Кон­стан­ти­но­по­ля (Стам­бу­ла). Політи­ка не зво­дить­ся до од­но­го дня і до од­нієї пе­ре­моги чи по­раз­ки. На­віть як­що на день хре­щен­ня Русі Вар­фо­ло­мій ні­чо­го не ска­же і не при­ї­де до Киє­ва — це не озна­чає, що ми про­гра­ли. Нам про­сто по­тріб­но роз­ши­рю­ва­ти сим­воліч­ний про­стір і по­ча­ти на­пов­ню­ва­ти йо­го ма­теріаль­ним змі­стом.

Що мо­же зро­би­ти вла­да? На­сам­пе­ред по­тріб­но за­без­пе­чи­ти ін­фор­му­ван­ня на­се­лен­ня. Де­сять разів по­вто­ре­на те­за про те, що ми має­мо пра­во на влас­ну церк­ву, віді­гра­ва­ти­ме біль­шу роль, ніж ти­сячі дис­кусій про то­мо­си і особ­ли­во­сті сим­волів віри.

Та­кож мож­на зро­би­ти од­ну еле­мен­тар­ну річ: ко­жен гла­ва рай­ад­міністра­ції має за­без­пе­чи­ти будів­ниц­тво од­но­го хра­му немос­ковсь­кої патріар­хії у се­бе на те­ри­торії. Чи мож­ли­во це зро­би­ти опе­ра­тив­но? Без­умов­но, так.

Сво­го ча­су Мос­ковсь­ка патріар­хія на ви­бо­рах 1999 р. під­т­ри­ма­ла не Ку­ч­му, а сво­го тра­ди­цій­но­го во­ро­га — лі­де­ра ко­муністів Пет­ра Си­мо­нен­ка. Від­по­відь вла­ди бу­ла про­ста й адек­ват­на. Тодіш­ньо­го єпис­ко­па Жи­то­мирсь­ко­го бу­ло за­три­ма­но на кор­доні, ко­ли він віз до Моск­ви кіль­ка кі­ло­гра­мів зо­ло­та (УПЦ МП пла­тить по­да­ток в Моск­ву). Піс­ля цьо­го російсь­ка церк­ва від­мо­ви­ла­ся від під­т­рим­ки Ком­пар­тії. Ні для ко­го не сек­рет, що церк­ва є гли­бо­ко ко­рум­по­ва­ною струк­ту­рою з ве­ли­чез­ним обі­гом го­тів­ко­вих ко­штів. Про­сто, на жаль, ніх­то ніко­ли не ці­ка­ви­вся, де ці по­то­ки осі­да­ють.

За­га­лом, я хо­чу ще раз на­го­ло­си­ти: по­ява в на­шо­му ін­фор­ма­цій­но­му полі ідеї ство­рен­ня неза­леж­ної церк­ви — це вже по­ло­ви­на успі­ху. А мож­ли­ва від­сут­ність швид­кої від­по­віді Вар­фо­ло­мея — це не по­раз­ка. Це всьо­го ли­ше ве­ли­ка гео­політич­на гра. Де ми має­мо пе­ре­гра­ти сво­го во­ро­га.

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.