Чи мо­же ар­бі­тра­жний ке­ру­ю­чий ма­ти сво­го пред­став­ни­ка за до­ві­ре­ні­стю?

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА -

Су­пе­ре­чно­сті з при­во­ду то­го, чи мо­же ар­бі­тра­жний ке­ру­ю­чий (роз­по­ря­дник май­на, ке­ру­ю­чий са­на­ці­єю, лі­кві­да­тор) упов­но­ва­жу­ва­ти ін­шу осо­бу на ви­ко­на­н­ня пев­них дій чи зо­бов’яза­ний ви­ко­ну­ва­ти по­кла­де­ні на ньо­го за­ко­ном обов’яз­ки са­мо­стій­но, три­ва­ють дав­но та до­ни­ні не має єди­ної від­по­віді на це пи­та­н­ня. Чин­не за­ко­но­дав­ство про бан­крут­ство пря­мо не на­ді­ляє ар­бі­тра­жно­го ке­ру­ю­чо­го та­ким пра­вом, але і пря­мо не за­бо­ро­няє ар­бі­тра­жно­му ке­ру­ю­чо­му ма­ти сво­го пред­став­ни­ка за до­ві­ре­ні­стю. В зв’яз­ку з цим біль­шість ар­бі­тра­жних ке­ру­ю­чих з мо­ти­вів зру­чно­сті схи­ля­ю­ться до пер­шо­го ва­рі­ан­ту та об­ґрун­то­ву­ють свою по­зи­цію прин­ци­пом «до­зво­ле­но все, що не за­бо­ро­не­но за­ко­ном». Однак не все так одно­зна­чно, якщо про­ана­лі­зу­ва­ти чин­не за­ко­но­дав­ство.

Ста­т­тя 19 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни ви­зна­чає, що пра­во­вий по­ря­док в Укра­ї­ні ґрун­ту­є­ться на за­са­дах, від­по­від­но до яких ні­хто не мо­же бу­ти зму­ше­ний ро­би­ти те, що не пе­ред­ба­че­но за­ко­но­дав­ством. До то­го ж ор­га­ни дер­жав­ної вла­ди та ор­га­ни мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, їхні по­са­до­ві осо­би зо­бов’яза­ні ді­я­ти ли­ше на під­ста­ві, в ме­жах пов­но­ва­жень та у спо­сіб, що пе­ред­ба­че­ні Кон­сти­ту­ці­єю та за­ко­на­ми Укра­ї­ни.

От­же, фі­зи­чні і юри­ди­чні осо­би здій­сню­ють свої пра­ва за прин­ци­пом «до­зво­ле­но все, що не за­бо­ро­не­но за­ко­ном», а ор­га­ни дер­жав­ної вла­ди та ор­га­ни мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, їх по­са­до­ві осо­би здій­сню­ють свої пов­но­ва­же­н­ня за прин­ци­пом «до­зво­ле­но ли­ше те, що пе­ред­ба­че­но за­ко­ном».

Ви­ни­кає пи­та­н­ня, до ко­го з за­зна­че­них осіб на­ле­жить ар­бі­тра­жний ке­ру­ю­чий? Згі­дно з ви­зна­че­н­ня­ми, які дає чин­не за­ко­но­дав­ство, ар­бі­тра­жний ке­ру­ю­чий є не про­сто фі­зи­чною осо­бою. Ар­бі­тра­жний ке­ру­ю­чий зо­бов’яза­ний ма­ти пов­ну ви­щу юри­ди­чну або еко­но­мі­чну осві­ту, стаж ро­бо­ти за фа­хом не мен­ше трьох ро­ків або одно­го ро­ку на ке­рів­них по­са­дах пі­сля отри­ма­н­ня пов­ної ви­щої осві­ти, прой­ти на­вча­н­ня та ста­жу­ва­н­ня про­тя­гом ше­сти мі­ся­ців, во­ло­ді­ти дер­жав­ною мо­вою, скла­ти ква­лі­фі­ка­цій­ний іспит, отри­ма­ти сві­до­цтво ар­бі­тра­жно­го ке­ру­ю­чо­го та вне­се­ний до Єди­но­го ре­є­стру ар­бі­тра­жних ке­ру­ю­чих (роз­по­ря­дни­ків май­на, ке­ру­ю­чих са­на­ці­єю, лі­кві­да­то­рів) Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 98 За­ко­ну на­ді­ляє ар­бі­тра­жно­го ке­ру­ю­чо­го пе­ре­лі­ком прав та обов’яз­ків та ви­зна­чає, що під час ре­а­лі­за­ції сво­їх прав та обов’яз­ків ар­бі­тра­жний ке­ру­ю­чий зо­бов’яза­ний ді­я­ти до­бро­со­ві­сно, роз­су­дли­во, з ме­тою, з якою ці пра­ва та обов’яз­ки надано, об­ґрун­то­ва­но, на під­ста­ві, у ме­жах та спо­сіб, що пе­ред­ба­че­ні Кон­сти­ту­ці­єю та за­ко­но­дав­ством Укра­ї­ни про бан­крут­ство.

От­же, ар­бі­тра­жний ке­ру­ю­чий (ана­ло­гі­чно по­са­до­вим осо­бам ор­га­нів дер­жав­ної вла­ди та мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня) обме­же­ний чин­ним за­ко­но­дав­ством у сво­їх ді­ях та не мо­же ді­я­ти іна­кше, ніж на під­ста­ві, у ме­жах та спо­сіб, що пе­ред­ба­че­ні цим за­ко­но­дав­ством, а от­же, не мо­же ви­хо­ди­ти за ме­жі на­да­них йо­му пов­но­ва­жень та ма­ти ін­ші, ніж ви­зна­че­ні чин­ним за­ко­но­дав­ством пра­ва.

Пра­во ар­бі­тра­жно­го ке­ру­ю­чо­го де­ле­гу­ва­ти свої пов­но­ва­же­н­ня пред­став­ни­ку за до­ві­ре­ні­стю за­ко­но­дав­ством не ви­зна­че­но. Во­дно­час се­ред прав, яки­ми на­ді­ле­ний ар­бі­тра­жний ке­ру­ю­чий, За­кон пе­ред­ба­чає пра­во ар­бі­тра­жно­го ке­ру­ю­чо­го ма­ти на під­ста­ві тру­до­во­го до­го­во­ру або кон­тра­кту по­мі­чни­ка або по­мі­чни­ків. До то­го ж для та­ких по­мі­чни­ків за­кон вста­но­вив від­по­від­ні й ква­лі­фі­ка­цій­ні ви­мо­ги, а са­ме на­яв­ність гро­ма­дян­ства Укра­ї­ни, пов­ної ви­щої юри­ди­чної або еко­но­мі­чної осві­ти та во­ло­ді­н­ня дер­жав­ною мо­вою. Крім ква­лі­фі­ка­цій­них ви­мог За­кон ви­зна­чає й пра­ва, які мо­жуть бу­ти на­да­ні по­мі­чни­ку ар­бі­тра­жно­го ке­ру­ю­чо­го. Зокре­ма по­мі­чник ар­бі­тра­жно­го ке­ру­ю­чо­го на­дає до­по­мо­гу ар­бі­тра­жно­му ке­ру­ю­чо­му під час здій­сне­н­ня ним за­хо­дів що­до ві­днов­ле­н­ня пла­то­спро­мо­жно­сті бор­жни­ка або ви­зна­н­ня йо­го бан­кру­том та виконує до­ру­че­н­ня ар­бі­тра­жно­го ке­ру­ю­чо­го для за­без­пе­че­н­ня ре­а­лі­за­ції йо­го пов­но­ва­жень. За­зна­че­ні пра­ва мо­жуть бу­ти кон­кре­ти­зо­ва­ні в тру­до­во­му до­го­во­рі, укла­де­но­му між ар­бі­тра­жним ке­ру­ю­чим та по­мі­чни­ком.

От­же, За­кон на­дає пра­во ар­бі­тра­жно­му ке­ру­ю­чо­му ма­ти на під­ста­ві тру­до­во­го до­го­во­ру по­мі­чни­ка з чі­тко ви­зна­че­ни­ми цим За­ко­ном та тру­до­вим до­го­во­ром пов­но­ва­же­н­ня­ми.

Во­дно­час чин­не за­ко­но­дав­ство не на­ді­ляє ар­бі­тра­жно­го ке­ру­ю­чо­го пра­вом ма­ти, окрім по­мі­чни­ка, ще й пред­став­ни­ка за до­ві­ре­ні­стю. Слід по­го­ди­ти­ся, що чин­ним за­ко­но­дав­ством не за­зна­че­но й зво­ро­тньо­го, а за­галь­ні нор­ми ци­віль­но­го за­ко­но­дав­ства про пред­став­ни­цтво ні­хто не ска­со­ву­вав. То­му слід зу­пи­ни­ти­ся на пи­тан­ні пред­став­ни­цтва в го­спо­дар­сько­му про­це­сі.

Від­по­від­но до по­ло­жень ст. 28 ГПК Укра­ї­ни спра­ви юри­ди­чних осіб у го­спо­дар­сько­му су­ді ве­дуть їхні ор­га­ни, що ді­ють у ме­жах пов­но­ва­жень, на­да­них їм за­ко­но­дав­ством та уста­нов­чи­ми до­ку­мен­та­ми, че­рез сво­го пред­став­ни­ка. Пред­став­ни­ка­ми юри­ди­чних осіб мо­жуть бу­ти та­кож ін­ші осо­би, пов­но­ва­же­н­ня яких під­твер­джу­ю­ться до­ві­ре­ні­стю від іме­ні під­при­єм­ства, ор­га­ні­за­ції. До­ві­ре­ність ви­да­є­ться за під­пи­сом ке­рів­ни­ка або ін­шої упов­но­ва­же­ної ним осо­би та по­свід­чу­є­ться пе­ча­ткою під­при­єм­ства, ор­га­ні­за­ції (за на­яв­но­сті). Гро­ма­дя­ни мо­жуть ве­сти свої спра­ви в го­спо­дар­сько­му су­ді осо­би­сто або че­рез пред­став­ни­ків, пов­но­ва­же­н­ня яких під­твер­джу­ю­ться но­та­рі­аль­но по­свід­че­ною до­ві­ре­ні­стю.

Однак, як ми вже ви­зна­чи­лись ви­ще, ар­бі­тра­жний ке­ру­ю­чий – це не про­сто фі­зи­чна осо­ба, яка мо­же ве­сти свої спра­ви в су­ді че­рез пред­став­ни­ків. Від­по­від­но до ви­зна­че­н­ня, на­да­но­го По­да­тко­вим ко­де­ксом Укра­ї­ни, ар­бі­тра­жний ке­ру­ю­чий є са­мо­зайня­тою осо­бою, а йо­го ді­яль­ність на­ря­ду з ді­яль­ні­стю адво­ка­тів, при­ва­тних но­та­рі­у­сів, оцін­щи­ків та ау­ди­то­рів від­не­се­на до не­за­ле­жної про­фе­сій­ної ді­яль­но­сті. Ді­яль­ність са­мо­зайня­тих осіб вре­гу­льо­ва­на спе­ці­аль­ним за­ко­но­дав­ством (За­кон Укра­ї­ни «Про ві­днов­ле­н­ня пла­то­спро­мо­жно­сті борж- ни­ка або ви­зна­н­ня йо­го бан­кру­том», За­кон Укра­ї­ни «Про но­та­рі­ат», За­кон Укра­ї­ни «Про адво­ка­ту­ру та адво­кат­ську ді­яль­ність» то­що), яке на­ді­ляє та­ких осіб чі­тко ви­зна­че­ним ко­лом прав та обов’яз­ків.

От­же, чин­ним за­ко­но­дав­ством роз­ме­жо­ву­ю­ться по­ня­т­тя фі­зи­чної осо­би та са­мо­зайня­тої осо­би, яка без­пе­ре­чно є фі­зи­чною осо­бою, але та­кою, що на­ді­ле­на осо­бли­вим ста­ту­сом, обме­же­на в сво­їй ді­яль­но­сті чі­тко ви­зна­че­ни­ми пра­ва­ми та обов’яз­ка­ми та має від­по­від­а­ти вста­нов­ле­ним чин­ним за­ко­но­дав­ством ква­лі­фі­ка­цій­ним ви­мо­гам. То­му є ціл­ком ло­гі­чно, що са­мо­зайня­та осо­ба не мо­же, якщо це не пе­ред­ба­че­но за­ко­но­дав­ством, пе­ре­кла­сти ви­ко­на­н­ня сво­їх прав та обов’яз­ків або їхню ча­сти­ну за до­ві­ре­ні­стю на ін­шу фі­зи­чну осо­бу. Іна­кше бу­ло б див­но ба­чи­ти, на­при­клад, в су­ді пред­став­ни­ка адво­ка­та за до­ві­ре­ні­стю за­мість са­мо­го адво­ка­та, який не ма­ю­чи спе­ці­аль­ної під­го­тов­ки, до­сві­ду то­що, здій­сню­вав би за­хист прав обви­ну­ва­че­но­го. Так са­мо див­но і не ло­гі­чно бу­ло б по­свід­чу­ва­ти до­го­вір не у но­та­рі­у­са, а у йо­го пред­став­ни­ка, на­ді­ле­но­го від­по­від­но до до­ві­ре­но­сті, пра­вом по­свід­чу­ва­ти на час тим­ча­со­вої від­су­тно­сті но­та­рі­у­са та­кий до­го­вір.

Це сто­су­є­ться і ар­бі­тра­жно­го ке­ру­ю­чо­го як са­мо­зайня­тої осо­би. Во­дно­час, вва­жа­є­мо, що ар­бі­тра­жний ке­ру­ю­чий мо­же ма­ти сво­го пред­став­ни­ка, що не є йо­го по­мі­чни­ком, са­ме як фі­зи­чна осо­ба на під­ста­ві но­та­рі­аль­но по­свід­че­ної до­ві­ре­но­сті та на­ді­ля­ти та­ко­го пред­став­ни­ка будь-яки­ми пра­ва­ми, на­ле­жни­ми ар­бі­тра­жно­му ке­ру­ю­чо­му як лю­ди­ні, але не пов’яза­ни­ми з ді­яль­ні­стю ар­бі­тра­жно­го ке­ру­ю­чо­го, йо­го пра­ва­ми та обов’яз­ка­ми.

На­та­лія ОПРЯ, ке­ру­ю­чий пар­тнер Адво­кат­сько­го об’єд­на­н­ня «МАСТЕРС»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.