Де­ре­гу­ля­ція чи за­ре­гу­ля­ція

Про що свід­чить ана­ліз за­ко­но­про­е­кту що­до спро­ще­н­ня умов ве­де­н­ня бі­зне­су що­до ре­гу­лю­ва­н­ня зе­мель­них від­но­син

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА -

Ка­бі­нет Мі­ні­стрів Укра­ї­ни 24.12.2014 вніс на роз­гляд ВР Укра­ї­ни про­ект За­ко­ну Укра­ї­ни «Про вне­се­н­ня змін до де­яких за­ко­но­дав­чих актів Укра­ї­ни що­до спро­ще­н­ня умов ве­де­н­ня бі­зне­су (де­ре­гу­ля­ція)» з про­ха­н­ням прийня­ти яко­мо­га швид­ше. Про­ха­н­ня бу­ло по­чу­те. Вже 28.12.2014 ВР Укра­ї­ни прийня­ла за­ко­но­про­ект у пер­шо­му чи­тан­ні. На­ра­зі йде ро­бо­та з під­го­тов­ки оста­то­чної ре­да­кції за­ко­но­про­е­кту.

За­ко­но­про­ект є мас­шта­бним до­ку­мен­том, по­кли­ка­ним істо­тно вдо­ско­на­ли­ти пра­во­ве по­ле для ве­де­н­ня го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті у ба­га­тьох сфе­рах еко­но­мі­ки Укра­ї­ни, вра­хо­ву­ю­чи й сіль­ське го­спо­дар­ство. Без­пе­ре­чно, пе­ре­ва­жна біль­шість йо­го по­ло­жень є об­ґрун­то­ва­ни­ми і спри­я­ти­муть змен­шен­ню кіль­ко­сті до­зво­лів, які ма­ють отри­му­ва­ти сіль­сько­го­спо­дар­ські то­ва­ро­ви­ро­бни­ки та ін­ші суб’єкти аграр­них від­но­син під час здій­сне­н­ня го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті у сфе­рі ви­ро­бни­цтва та ре­а­лі­за­ції сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції.

Во­дно­час де­я­кі по­ло­же­н­ня за­ко­но­про­е­кту, зокре­ма ті, що сто­су­ю­ться ре­гу­лю­ва­н­ня зе­мель­них від­но­син, є спір­ни­ми. Адже во­ни спря­мо­ва­ні не на спро­ще­н­ня, а на ускла­дне­н­ня пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня зе­мель­них від­но­син і мо­жуть при­зве­сти до не­га­тив­них на­слід­ків. Так, вва­жа­є­мо не­о­б­ґрун­то­ва­ни­ми за­про­по­но­ва­ні змі­ни до ст. 93 Зе­мель­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни та до За­ко­ну Укра­ї­ни «Про орен­ду зем­лі» що­до вста­нов­ле­н­ня 7-рі­чно­го мі­ні­маль­но­го обов’яз­ко­во­го стро­ку орен­ди зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня для ве­де­н­ня то­вар­но­го сіль­сько­го­спо­дар­сько­го ви­ро­бни­цтва, фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства та осо­би­сто­го се­лян­сько­го го­спо­дар­ства.

По-пер­ше, вста­нов­ле­н­ня 7-рі­чно­го мі­ні­маль­но­го обов’яз­ко­во­го стро­ку орен­ди та­ких зе­мель по­ру­шу­ва­ти­ме пра­ва се­лян як вла­сни­ків зе­мель, які згі­дно з чин­ним за­ко­но­дав­ством ма­ють пра­во са­мо­стій­но роз­по­ря­джа­ти­ся сво­єю зем­лею, зокре­ма до­мов­ля­ти­ся з орен­да­ря­ми про строк орен­ди на­ле­жних їм зе­мель­них ді­ля­нок.

По-дру­ге, вста­нов­ле­н­ня 7-рі­чно­го мі­ні­маль­но­го обов’яз­ко­во­го стро­ку орен­ди зе­мель по­ста­вить се­лян-орен­до­дав­ців у не­ви­гі­дне еко­но­мі­чне ста­но­ви­ще, оскіль­ки вста­нов­ле­ний на по­ча­тку стро­ку орен­ди роз­мір орен­дної пла­ти з пли­ном ча­су не від­по­від­а­ти­ме ре­аль­ним рин­ко­вим роз­мі­рам орен­дної пла­ти, а се­ля­ни не змо­жуть про­тя­гом 7-ми ро­ків пе­ре­да­ти свою зем­лю в орен­ду ін­шо­му орен­да­ре­ві, який за­про­по­нує ви­щу орен­дну пла­ту.

Ви­кли­кає сум­нів до­ціль­ність про­ве­де­н­ня огуль­но­го, та­ко­го, що сто­су­є­ться всіх дев’яти ка­те­го­рій зе­мель, спро­ще­н­ня по­ряд­ку укла­де­н­ня до­го­во­рів орен­ди зем­лі. Так, змі­на­ми до ст. 14 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про орен­ду зем­лі» пе­ред­ба­ча­є­ться за­мі­ни­ти Ти­по­ву фор­му до­го­во­ру орен­ди зем­лі, яка за­твер­дже­на КМУ і є обов’яз­ко­вою для від­тво­ре­н­ня у всіх до­го­во­рах орен­ди зе­мель­них ді­ля­нок, на При­мір­ний до­го­вір орен­ди зем­лі, який хоч і за­твер­джу­є­ться КМУ, але є не обов’язковим для за­сто­су­ва­н­ня, а ре­ко­мен­да­цій­ним, взір­це­вим, тоб­то та­ким, по­ло­жень яко­го мо­жна не до­три­му­ва­ти­ся. До то­го ж но­вою ре­да­кці­єю ст. 15 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про орен­ду зем­лі» кар­ди­наль­но ско­ро­че­на кіль­кість істо­тних умов до­го­во­ру орен­ди зем­лі: з 11-ти до 3-х. Пе­ред­ба­ча­є­ться, що для укла­де­н­ня до­го­во­ру орен­ди зе­мель­ної ді­лян­ки до­ста­тньо за­зна­чи­ти у ньо­му та­кі умо­ви: 1) об’єкт орен­ди (ка­да­стро­вий но­мер, мі­сце роз­та­шу­ва­н­ня та роз­мір зе­мель­ної ді­лян­ки); 2) строк дії до­го­во­ру орен­ди; 3) орен­дна пла­та із за­зна­че­н­ням її роз­мі­ру, ін­де­кса­ції, спосо­бу та умов роз­ра­хун­ків, стро­ків, по­ряд­ку її вне­се­н­ня і пе­ре­гля­ду та від­по­від­аль­но­сті за її не­спла­ту.

Та­кий під­хід до спро­ще­н­ня по­ряд­ку укла­де­н­ня до­го­во­рів орен­ди зем­лі є ціл­ком ви­прав­да­ним для зе­мель­них ді­ля­нок не­сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня. Однак він є не­прийня­тним для орен­ди зе­мель­них ді­ля­нок сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, для ви­ко­ри­ста­н­ня яких є над­зви­чай­но ва­жли­вим вста­нов­ле­н­ня та ви­ко­на­н­ня обов’яз­ків орен­да­ря що­до збе­ре­же­н­ня та ві­днов­ле­н­ня ро­дю­чо­сті та­ких ді­ля­нок. На на­шу дум­ку, що­до орен­ди сіль­сько­го­спо­дар­ських угідь є до­ціль­ним та­кож ін­ший під­хід, який полягає у ма­кси­маль­но пов­но­му вре­гу­лю­ван­ні всіх аспе­ктів ви­ко­ри­ста­н­ня та­ких зе­мель, як за­сіб аграр­но­го ви­ро­бни­цтва з двох при­чин.

По-пер­ше, орен­да та­ких угідь пе­ред­ба­чає пе­ре­да­чу вла­сни­ком сіль­сько­го­спо­дар­ської ді­лян­ки у тим­ча­со­ве во­ло­ді­н­ня та ко­ри­сту­ва­н­ня на три­ва­лий тер­мін чу­жій осо­бі (орен­да­ре­ві), що на­дає їй мо­жли­вість ма­кси­маль­но пов­ної екс­плу­а­та­ції ді­лян­ки для отри­ма­н­ня при­бу­тку. То­му з ме­тою не­д­опу­ще­н­ня по­гір­ше­н­ня які­сних ха­ра­кте­ри­стик зе­мель­ної ді­лян­ки у про­це­сі її орен­дно­го ви­ко­ри­ста­н­ня ва­жли­во за­фі­ксу­ва­ти у до­го­во­рі орен­ди сіль­сько­го­спо­дар­ської ді­лян­ки яко­мо­га біль­ше умов що­до во­ло­ді­н­ня і ко­ри­сту­ва­н­ня нею, до­три­ма­н­ня яких під­да­ю­ться кон­тро­лю як за­со­ба­ми, до­сту­пни­ми орен­до­дав­цю зем­лі, так і з ви­ко­ри­ста­н­ням мо­жли­во­стей по­са­до­вих осіб Дер­жав­ної сіль­сько­го­спо­дар­ської ін­спе­кції Укра­ї­ни. Це ди­сци­плі­ну­ва­ти­ме орен­да­ря у за­без­пе­чен­ні ра­ціо­наль­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни орен­до­ва­ної ді­лян­ки та дасть змо­гу ефе­ктив­но кон­тро­лю­ва­ти сту­пінь екс­плу­а­та­ції ним ро­дю­чо­сті угідь.

По-дру­ге, в Укра­ї­ні основ­ною ка­те­го­рі­єю орен­до­дав­ців зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня є се­ля­ни, які отри­ма­ли їх у вла­сність у про­це­сі па­ю­ва­н­ня зе­мель ко­ле­ктив­них сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств. У сво­їй пе­ре­ва­жній біль­шо­сті се­ля­ни є не­до­ста­тньо обі­зна­ни­ми у тон­ко­щах оформ­ле­н­ня до­го­во­рів, зокре­ма і до­го­во­рів орен­ди зем­лі, та по­тре­бу­ють до­да­тко­вих дже­рел ін­фор­ма­ції про та­кі до­го­во­ри. Са­ме Ти­по­ва фор­ма до­го­во­ру орен­ди зем­лі, в якій за­фі­ксо­ва­ні по­ло­же­н­ня, що зму­шу­ють сто­рін до­го­во­ру до­сяг­ти згоди з 11 істо­тних йо­го умов, виконує, крім всьо­го ін­шо­го, фун­кцію дже­ре­ла ін­фор­ма­ції про те, яким має бу­ти до­го­вір орен­ди зе­мель­ної ді­лян­ки сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня.

Без­пе­ре­чно, де­я­кі істо­тні умо­ви у Ти­по­вій фор­мі до­го­во­ру орен­ди зем­лі сфор­му­льо­ва­ні не­ко­ре­ктно, а де­я­кі не не­суть сми­сло­во­го (до­го­вір­но­го) на­ван­та­же­н­ня. Однак се­ред істо­тних умов до­го­во­ру орен­ди зем­лі ма­ють за­ли­ша­ти­ся всі умо­ви, які по­кла­да­ють на орен­да­ря обов’язок збе­ре­же­н­ня та ві­днов­ле­н­ня ро­дю­чо­сті зе­мель, а орен­до­дав­це­ві да­ють пев­ні ва­же­лі за ді­яль­ні­стю орен­да­ря з ви­ко­ри­ста­н­ня йо­го (орен­до­дав­ця) зе­мель­ної ді­лян­ки.

Є не­ви­прав­да­ним і ще одне но­во­вве­де­н­ня роз­ро­бни­ків за­ко­но­про­е­кту, яке полягає у вста­нов­лен­ні ли­ше одні­єї фор­ми орен­дної пла­ти за зем­лю – гро­шо­вої. Згі­дно з за­про­по­но­ва­ною но­вою ре­да­кці­єю ст. 22 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про орен­ду зем­лі», орен­дна пла­та здій­сню­є­ться ви­клю­чно у гро­шо­вій фор­мі. Однак да­лі у цій стат­ті мі­сти­ться ін­ше твер­дже­н­ня що­до фор­ми орен­дної пла­ти за зем­лі. Зокре­ма в ній за­зна­ча­є­ться, за зго­дою сто­рін роз­ра­хун­ки з орен­дної пла­ти за зем­лю мо­жуть здій­сню­ва­ти­ся у на­ту­раль­ній фор­мі.

От­же, якщо орен­дар та­кої згоди не дасть, то се­ля­нин отри­му­ва­ти­ме орен­дну пла­ту за свою зем­лю ли­ше гро­ши­ма. Роз­ра­ху­нок у на­ту­раль­ній фор­мі має від­по­від­а­ти гро­шо­во­му екві­ва­лен­ту вар­то­сті то­ва­рів за рин­ко­ви­ми ці­на­ми на да­ту вне­се­н­ня орен­дної пла­ти. Про­ве­де­не Про­е­ктом Агро­ін­вест до­слі­дже­н­ня близь­ко 700 до­го­во­рів орен­ди зем­лі, укла­де­них у 14 обла­стях (70 ра­йо­нах) Укра­ї­ни, свід­чить, що зна­чна ча­сти­на (біль­ше по­ло­ви­ни) се­лян-орен­до­дав­ців зем­лі ви­яви­ли ба­жа­н­ня отри­му­ва­ти при­найм­ні ча­сти­ну орен­дної пла­ти в на­ту­рі (сіль­сько­го­спо­дар­ською про­ду­кці­єю), оскіль­ки ве­дуть під­со­бне го­спо­дар­ство і ви­ко­ри­сто­ву­ють та­ку про­ду­кцію для від­го­дів­лі ху­до­би і пти­ці. А отри­ма­н­ня ни­ми орен­дної пла­ти ви­клю­чно гро­ши­ма не­га­тив­но по­зна­чи­ться на роз­ви­тку під­со­бних го­спо­дарств се­лян, оскіль­ки во­ни да­ле­ко не завжди ма­ти­муть змо­гу при­дба­ти не­об­хі­дну про­ду­кцію на рин­ку.

Крім то­го, не зов­сім по­слі­дов­ною є по­зи­ція роз­ро­бни­ків за­ко­но­про­е­кту в ча­сти­ні вдо­ско­на­ле­н­ня ре­гу­лю­ва­н­ня від­но­син що­до за­сто­су­ва­н­ня

Ви­кли­кає сум­нів до­ціль­ність про­ве­де­н­ня огуль­но­го, та­ко­го, що сто­су­є­ться всіх дев’яти ка­те­го­рій зе­мель, спро­ще­н­ня по­ряд­ку укла­де­н­ня до­го­во­рів

орен­ди зем­лі

сі­во­змі­ни. Так, ст. 52 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про зем­ле­устрій» роз­ро­бни­ки за­ко­но­про­е­кту про­по­ну­ють ви­кла­сти у ре­да­кції, яка ро­бить ви­ко­ри­ста­н­ня сі­во­змі­ни спра­вою до­бро­віль­ною, за ба­жа­н­ням сіль­сько­го­спо­дар­сько­го то­ва­ро­ви­ро­бни­ка. Однак, якщо остан­ній ви­явить ба­жа­н­ня за­сто­со­ву­ва­ти сі­во­змі­ну, то він бу­де зо­бов’яза­ний за­мо­ви­ти зем­ле­впо­ря­дній ор­га­ні­за­ції роз­ро­бле­н­ня про­е­ктів зем­ле­устрою, що за­без­пе­чу­ють еко­ло­го­еко­но­мі­чне об­ґрун­ту­ва­н­ня сі­во­змі­ни та впо­ряд­ку­ва­н­ня угідь.

Однак че­рез не­гну­чкість та­ких про­е­ктів зем­ле­устрою (са­мі сіль­сько­го­спо­дар­ські то­ва­ро­ви­ро­бни­ки не ма­ють пра­ва їх ко­ри­гу­ва­ти) та ви­со­ку вар­тість по­слуг зем­ле­впо­ря­дних ор­га­ні­за­цій на їхню роз­роб­ку, сі­во­змі­на в Укра­ї­ні пра­кти­чно не за­сто­со­ву­є­ться. Ми про­по­ну­є­мо аль­тер­на­тив­ний під­хід до за­сто­су­ва­н­ня сі­во­змі­ни, який бу­ду­є­ться на та­ких по­ло­же­н­нях: 1) сі­во­змі­ни роз­ро­бля­ю­ться не як про­е­кти зем­ле­устрою, тоб­то не зем­ле­впо­ря­дни­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми, а са­ми­ми сіль­сько­го­спо­дар­ськи­ми то­ва­ро­ви­ро­бни­ка­ми; 2) сі­во­змі­ни роз­ро­бля­ю­ться са­ми­ми сіль­сько­го­спо­дар­ськи­ми то­ва­ро­ви­ро­бни­ка­ми що­рі­чно, до по­ча­тку сіль­сько­го­спо­дар­сько­го ро­ку (сі­чень-бе­ре­зень) у фор­мі пла­ну по­лів сіль­сько­го­спо­дар­сько­го то­ва­ро­ви­ро­бни­ка із за­зна­че­н­ням куль­тур, які пе­ред­ба­ча­є­ться за­сі­ва­ти на ко­жно­му по­лі; 3) про­ект сі­во­змі­ни скла­да­є­ться ав­то­ном­но що­до ко­жно­го по­ля: чер­гу­ва­н­ня куль­тур має від­бу­ва­ти­ся ли­ше в ча­сі (а не в про­сто­рі, тоб­то не як опти­маль­не спів­ві­дно­ше­н­ня куль­тур у сі­во­змі­ні, що є спра­вою на­кла­дною і непотрібною); 4) при­мір­ник про­ек- ту сі­во­змі­ни сіль­сько­го­спо­дар­ський то­ва­ро­ви­ро­бник над­си­лає ра­йон­но­му ор­га­ну вла­ди, який здій­снює кон­троль за ви­ко­ри­ста­н­ням та охо­ро­ною зе­мель; 5) з ви­ко­ри­ста­н­ням зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­ський то­ва­ро­ви­ро­бник має пра­во вно­си­ти змі­ни до за­твер­дже­но­го ним про­е­кту сі­во­змі­ни під впли­вом по­го­дно-клі­ма­ти­чних умов (за­су­ха, по­вінь то­що) та вча­сно по­ві­дом­ля­ти про та­кі змі­ни ор­ган вла­ди; 6) ор­ган вла­ди має пра­во пе­рі­о­ди­чно пе­ре­ві­ря­ти від­по­від­ність ви­ко­ри­ста­н­ня сіль­сько­го­спо­дар­ським то­ва­ро­ви­ро­бни­ком по­лів за­твер­дже­но­му про­е­кту сі­во­змі­ни.

От­же, про­ве­де­ний ана­ліз дає під­ста­ви для ви­снов­ку про те, що прийня­т­тя про­е­кту За­ко­ну Укра­ї­ни «Про вне­се­н­ня змін до де­яких за­ко­но­дав­чих актів Укра­ї­ни що­до спро­ще­н­ня умов ве­де­н­ня бі­зне­су (де­ре­гу­ля­ція)» без за­зна­че­н­ня ви­ще ко­ре­ктив зав­дасть не­по­прав­ної шко­ди сіль­сько­го­спо­дар­сько­му зе­мель­но­му фон­ду кра­ї­ни та се­ля­нам-вла­сни­кам сіль­сько­го­спо­дар­ських зе­мель. Адже, на­да­ю­чи орен­да­рям сіль­сько­го­спо­дар­ських зе­мель без­аль­тер­на­тив­но­го пра­ва отри­му­ва­ти сіль­сько­го­спо­дар­ські зем­лі в орен­ду на три­ва­лий строк (не мен­ше 7-ми ро­ків), звіль­ня­ю­чи від обов’яз­ку за­сто­су­ва­н­ня сі­во­змі­ни (на­віть в її про­стій фор­мі чер­гу­ва­н­ня куль­тур) та по­збав­ля­ю­чи се­ля­ни­на пра­ва кон­тро­лю­ва­ти стан ро­дю­чо­сті пе­ре­да­них ним орен­да­ре­ві угідь шля­хом кон­тро­лю ви­ко­на­н­ня істо­тних умов до­го­во­ру орен­ди зем­лі, роз­ро­бни­ки за­ко­но­про­е­кту фа­кти­чно від­да­ли се­лян­ські зем­лі у без­кон­троль­не три­ва­ле ви­ко­ри­ста­н­ня сіль­сько­го­спо­дар­ських то­ва­ро­ви­ро­бни­ків.

Пав­ло КУ­ЛИ­НИЧ, д.ю.н., про­фе­сор, за­ві­ду­вач від­ді­лу про­блем аграр­но­го та зе­мель­но­го пра­ва Ін­сти­ту­ту дер­жа­ви і пра­ва іме­ні В. М. Ко­ре­цько­го НАН Укра­ї­ни

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.