Кон­тра­ктна ста­біль­ність у тру­до­вих від­но­си­нах у спор­ті

Yurydychna Gazeta - - СПОРТИВНЕ ПРАВО -

Осо­бли­ві­стю стро­ко­вих тру­до­вих кон­тра­ктів у спор­ті є те, що во­ни за сво­єю при­ро­дою є змі­ша­ни­ми, тоб­то мі­стять еле­мен­ти тру­до­вої та ци­віль­ної уго­ди, оскіль­ки по­руч із по­ло­же­н­ня­ми, які ре­гу­лю­ють тру­до­ві пра­во­від­но­си­ни, мі­стять та­кож по­ло­же­н­ня що­до так зва­них штра­фних сан­кцій та за­охо­чень, «від­сту­пних» у ра­зі до­стро­ко­во­го ро­зір­ва­н­ня кон­тра­кту одні­єю зі сто­рін, мі­стять еле­мен­ти уго­ди про пе­ре­да­чу осо­би­стих не­май­но­вих прав, ар­бі­тра­жне за­сте­ре­же­н­ня та ін.

У ра­зі укла­де­н­ня та­ких угод ро­бо­то­да­вець (спор­тив­на ор­га­ні­за­ція) на­ма­га­є­ться за­хи­сти­ти се­бе від мо­жли­во­го до­стро­ко­во­го одно­сто­рон­ньо­го ро­зір­ва­н­ня уго­ди з бо­ку спортс­ме­на, а спортс­мен, в свою чер­гу, на­ма­га­є­ться за­ли­ши­ти за со­бою пра­во на віль­ний ви­бір ро­бо­то­дав­ця і не зо­бов’язу­ва­ти се­бе на «раб­ство», а та­кож за­хи­сти­ти се­бе від одно­сто­рон­ньо­го до­стро­ко­во­го ро­зір­ва­н­ня кон­тра­кту з бо­ку ро­бо­то­дав­ця.

Спе­ци­фі­кою кон­тра­ктної ста­біль­но­сті у спор­ті є те, що ва­жли­вість ви­ко­на­н­ня умов кон­тра­кту сто­ро­на­ми ( pacta sunt servanda) та, во­дно­час, за­ли­ше­н­ня пра­ва на віль­не пе­ре­мі­ще­н­ня для спор­тсме­нів між спор­тив­ни­ми клу­ба­ми рі­зних кра­їн або змі­на кра­їн, тоб­то гро­ма­дян­ства (для ін­ди­ві­ду­аль­них ви­дів спор­ту) по­вин­ні бу­ти зба­лан­со­ва­ни­ми. На­при­клад, у біль­шо­сті ігро­вих ви­дів спор­ту кон­тракт не мо­же бу­ти ро­зір­ва­но без по­ва­жної при­чи­ни, та/або про­тя­гом зма­галь­но­го се­зо­ну.

За­галь­но­ві­до­мо, що у фут­бо­лі та ба­скет­бо­лі, ку­пів­ля-про­даж грав­ців є ду­же при­бу­тко­вою ді­яль­ні­стю для клу­бів, то­му для них кон­тра­ктна ста­біль­ність, тоб­то мо­жли­вість «амор­ти­зу­ва­ти» ви­тра­че­ну при ку­пів­лі грав­ця су­му про­тя­гом тер­мі­ну дії кон­тра­кту, за­ро­би­ти на грав­ці, а по­тім йо­го ви­гі­дно про­да­ти є ду­же ва­жли­ви­ми.

Під час укла­да­н­ня угод, для за­хи­сту сво­їх ін­те­ре­сів, клу­би вно­сять до них та­кі по­ло­же­н­ня, як: пе­ре­ва­жне пра­во на по­дов­же­н­ня (або пе­ре­укла­да­н­ня) уго­ди з грав­цем на но­вий строк; по­ло­же­н­ня що­до ви­пла­ти ком­пен­са­ції у ра­зі до­стро­ко­во­го не­о­б­ґрун­то­ва­но­го ро­зір­ва­н­ня кон­тра­кту грав­цем, або на­віть ви­зна­че­н­ня кон­кре­тної су­ми або кри­те­рі­їв роз­ра­хун­ку су­ми ком­пен­са­ції; ча­сті (раз на рік або на се­зон) пе­ре­гля­ди умов кон­тра­кту що­до за­охо­чень – що спо­ну­кає спортс­ме­на до до­три­ма­н­ня умов уго­ди.

Спортс­ме­ни, зі сво­го бо­ку, та­кож ма­ють вно­си­ти до кон­тра­кту по­ло­же­н­ня що­до ком­пен­са­ції у ра­зі одно­сто­рон­ньо­го до­стро­ко­во­го ро­зір­ва­н­ня кон­тра­кту з бо­ку клу­бу або ви­зна­ча­ти кри­те­рії, за яки­ми во­ни мо­жуть до­стро­ко­во ро­зі­рва­ти кон­тракт (нев­ча­сна та/або не­пов­на ви­пла­та за­ро­бі­тної пла­ти або за­охо­чу­валь­них ви­плат; не­за­ді­я­ність у пев­ній кіль­ко­сті ма­тчів або не­пе­ре­бу­ва­н­ня на ігро­во­му май­дан­чи­ку про­тя­гом пев­но­го ча­су за тур зма­гань або ко­ло зма­гань; по­ру­ше­н­ня тру­до­вих прав, по­ру­ше­н­ня пра­вил від­бо­ру для уча­сті у зма­га­н­нях (для фе­де­ра­цій) то­що). Як пра­ви­ло, як ком­пен­са­цію спортс­мен про­пи­сує пра­во на отри­ма­н­ня ви­пла­ти усіх не­до­о­три­ма­них ви­дів ви­на­го­род, які на­ле­жа­ли б йо­му до кін­ця стро­ку дії кон­тра­кту (так зва­на «упу­ще­на ви­го­да»). До то­го ж слід ма­ти на ува­зі, що ко­жно­му ви­ду спор­ту при­та­ман­ні рі­зні ти­по­ві стро­ки укла­да­н­ня тру­до­вих кон­тра­ктів – на се­зон, на рік, на три, або «ма­кси­мум на 5 ро­ків».

По­ру­ше­н­ня умов кон­тра­кту, як пра­ви­ло, ка­ра­є­ться на­кла­де­н­ням сан­кції на вин­ну сто­ро­ну. Та­ки­ми є фі­нан­со­ві ком­пен­са­ції та спор­тив­ні сан­кції, які ва­рі­ю­ю­ться за­ле­жно від ви­ду спор­ту та сту­пе­ню ви­ни. Уза­галь­не­ну ре­гла­мен­та­цію цьо­го пи­та­н­ня ма­ють ко­ман­дні ви­ди спор­ту, де за ко­жним грав­цем за­крі­пле­на пев­на роль і йо­го втра­та має сут­тє­ве зна­че­н­ня для ко­ман­ди і її подаль­ших ви­сту­пів у зма­га­н­нях. Пра­кти­ка показує, що в ін­ди­ві­ду­аль­них ви­дах спор­ту по­ло­же­н­ня що­до ком­пен­са­ції та­кож обов’яз­ко­во ма­ють бу­ти про­пи­са­ні спор­тив­ни­ми фе­де­ра­ці­я­ми (на­ціо­наль­ни­ми та міжнародними) в ре­гла­мен­тах, іна­кше спортс­ме­ни без­кар­но роз­ри­ва­ють кон­тра­кти та ви­сту­па­ють за ін­ші кра­ї­ни (на­при­клад, у лег­кій атле­ти­ці, бі­а­тло­ні, су­ча­сно­му п’яти­бор­стві), і єди­ним обме­же­н­ням для них мо­же бу­ти обме­же­н­ня уча­сті у кон­ти­нен­таль­ній або сві­то­вій пер­шо­сті чи Олім­пій- ських іграх про­тя­гом пев­но­го пе­рі­о­ду (тоб­то тіль­ки спор­тив­на сан­кція), яка, однак, мо­же бу­ти зня­та, якщо про це по­го­дя­ться ко­ли­шня та но­ва фе­де­ра­ції спортс­ме­на і, як пра­ви­ло, до­мов­ле­ність до­ся­га­є­ться шля­хом ви­пла­ти гро­шо­вої ком­пен­са­ції одні­єю фе­де­ра­ці­єю ін­шій або її ви­пла­та са­мим спортс­ме­ном.

Під час роз­гля­ду спо­рів що­до одно­сто­рон­ньо­го до­стро­ко­во­го ро­зір­ва­н­ня тру­до­вих кон­тра­ктів ква­зі­ар­бі­тра­жни­ми спор­тив­ни­ми ор­га­на­ми за­сто­со­ву­ю­ться при­бли­зно одна­ко­ві кри­те­рії ви­ра­ху­ва­н­ня су­ми ком­пен­са­ції, на­ле­жної по­стра­жда­лій сто­ро­ні. Пра­кти­ка роз­гля­ду спо­рів що­до від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків, зав­да­них одні­єю сто­ро­ною кон­тра­кту ін­шій в ре­зуль­та­ті по­ру­ше­н­ня йо­го умов або йо­го без­під­став­но­го одно­сто­рон­ньо­го до­стро­ко­во­го ро­зір­ва­н­ня за­ле­жить від по­ло­жень ре­гла­мен­тних до­ку­мен­тів від­по­від­ної спор­тив­ної фе­де­ра­ції, умов са­мо­го кон­тра­кту та об­ста­вин ко­жної окре­мої спра­ви, всі на­яв­ні об’єктив­ні кри­те­рії.

Ко­жна спор­тив­на фе­де­ра­ція са­мо­стій­но на­ді­ле­на пов­но­ва­же­н­ня­ми ре­гла­мен­ту­ва­ти пи­та­н­ня ви­зна­че­н­ня на­слід­ків до­стро­ко­во­го одно­сто­рон­ньо­го ро­зір­ва­н­ня тру­до­вих кон­тра­ктів спортс­ме­на­ми та спор­тив­ни­ми клу­ба­ми. Го­лов­не, щоб пра­ви­ла на­ціо­наль­ної фе­де­ра­ції не су­пе­ре­чи­ли пра­ви­лам між­на­ро­дної (якщо та­кі є), і вра­хо­ву­ва­ли всі ви­мо­ги на­ціо­наль­но­го за­ко­но­дав­ства.

Не­за­ле­жно від ре­гла­мен­ту пев­ної спор­тив­ної фе­де­ра­ції, сто­ро­ни са­мі мо­жуть ви­зна­ча­ти у кон­тра­кті під час йо­го укла­де­н­ня або на пі­зні­шій ста­дії шля­хом укла­де­н­ня до­да­тко­вої уго­ди кри­те­рії роз­ра­хун­ку ком­пен­са­ції. Це мо­жуть бу­ти, на­при­клад:

– опла­та пра­ці та ін­ші ви­на­го­ро­ди, на­ле­жні спортс­ме­ну згі­дно з кон­тра­ктом та (або) но­вим кон­тра­ктом; – за­ли­шок тер­мі­ну дії кон­тра­кту; – пла­те­жі та ви­тра­ти, здій­сне­ні чи по­не­се­ні ко­ли­шнім клу­бом при ку­пів­лі грав­ця (амор­ти­зо­ва­ні про­тя­гом тер­мі­ну дії кон­тра­кту) – вар­тість трансфе­ру, агент­ські ви­пла­ти, ком­пен­са­ції за тре­ну­ва­н­ня то­що; для спор­тив­ної фе­де­ра­ції в ін­ди­ві­ду­аль­них ви­дах спор­ту – усі ви­тра­ти, по­не­се­ні на під­го­тов­ку та тре­ну­ва­н­ня спортс­ме­на;

– вар­тість по­слуг спортс­ме­на, якою во­на оці­не­на йо­го но­вим клу­бом (фе­де­ра­ці­єю);

– зби­ток, по­не­се­ний клу­бом (фе­де­ра­ці­єю) че­рез не­мо­жли­вість ви­ко­ну­ва­ти будь-які зо­бов’яза­н­ня пе­ред тре­тьою сто­ро­ною (на­при­клад, спон­со­ром);

– ви­тра­ти на за­мі­ну та­ко­го спортс­ме­на (якщо є);

– на­ціо­наль­не за­ко­но­дав­ство кра­ї­ни, в якій укла­де­но кон­тракт;

– упу­ще­на ви­го­да – не­о­три­ма­на тран­сфер­на вар­тість грав­ця або не­о­три­ма­ні грав­цем на­ле­жні за кон­тра­ктом ви­пла­ти; – спе­ци­фі­ка спор­ту; –… У ко­жно­му кон­кре­тно­му ви­пад­ку ор­ган, що роз­гля­дає спір, має ши­ро­кі дис­кре­цій­ні пов­но­ва­же­н­ня що­до ви­зна­че­н­ня та оцін­ки тих чи ін­ших кри­те­рі­їв та їхньо­го впли­ву на роз­мір роз­ра­хун­ку ком­пен­са­ції.

Що­до спе­ци­фі­ки спор­ту, що яв­ляє со­бою цей кри­те­рій і як йо­го оці­ню­ва­ти? Коротко, з пра­кти­ки Між­на­ро­дно­го спор­тив­но­го ар­бі­тра­жно­го су­ду (САС), йо­го суть мо­жна зве­сти до не­об­хі­дно­сті вра­ху­ва­н­ня су­дом ін­те­ре­су спортс­ме­на у сво­бо­ді пе­ре­мі­ще­н­ня та ви­бо­ру ро­бо­то­дав­ця та ін­те­ре­су клу­бу (фе­де­ра­ції) у мо­жли­во­сті роз­ра­хо­ву­ва­ти на до­ста­тню ста­біль­ність кон­тра­кту, а та­кож не­об­хі­дно­сті вра­ху­ва­н­ня мо­жли­во­сті отри­ма­н­ня по­тен­цій­ної ви­го­ди в ре­зуль­та­ті мо­жли­во­сті подаль­шо­го трансфе­ру спортс­ме­на до ін­шо­го клу­бу йо­го ко­ли­шнім клу­бом, тоб­то че­рез ви­зна­че­н­ня рин­ко­вої вар­то­сті по­слуг спортс­ме­на і втра­че­ну йо­го ко­ли­шнім клу­бом (фе­де­ра­ці­єю) мо­жли­вість про­во­ди­ти пе­ре­го­во­ри з ін­ши­ми клу­ба­ми що­до трансфе­ру спортс­ме­на, який до­стро­ко­во ро­зі­рвав кон­тракт.

Під час роз­гля­ду по­ді­бних спо­рів ор­ган, що ви­рі­шує спір, по­ви­нен спи­ра­ти­ся на прин­ци­пі так зва­но­го «по­зи­тив­но­го ін­те­ре­су» – роз­ра­хо­ву­ва­ти ком­пен­са­цію на ко­ристь по­стра­жда­лої сто­ро­ни так, щоб за­без­пе­чи­ти їй мо­жли­вість по­вер­не­н­ня в ста­но­ви­ще, в яко­му во­на б пе­ре­бу­ва­ла, якщо кон­тракт не був би ро­зір­ва­ним. Ком­пен­са­ція має по­кри­ва­ти пов­ні­стю зби­тки, зав­да­ні до­стро­ко­вим одно­сто­рон­нім без­під­став­ним ро­зір­ва­н­ням кон­тра­кту спортс­ме­ном клу­бу (або клу­бом спортс­ме­ну), і що об­чи­сле­н­ня та­кої ком­пен­са­ції по­вин­но вра­хо­ву­ва­ти та­кож ви­тра­ти на при­дба­н­ня спортс­ме­на та не вра­хо­ву­ва­ти ви­тра­ти, на яких клуб зеко­но­мить у ре­зуль­та­ті від­су­тно­сті не­об­хі­дно­сті спла­чу­ва­ти, на­при­клад, зар­пла­ту, че­рез ро­зір­ва­н­ня кон­тра­кту.

САС, на­при­клад, при роз­гля­ді справ що­до одно­сто­рон­ньо­го до­стро­ко­во­го без­під­став­но­го ро­зір­ва­н­ня кон­тра­ктів і ви­зна­чен­ні кон­кре­тно­го роз­мі­ру зби­тку, зав­да­но­го одній сто­ро­ні ін­шою завжди бе­ре до ува­ги, чи бу­ли вжи­ті по­стра­жда­лою сто­ро­ною за­хо­ди для змен­ше­н­ня

по­не­се­ної шко­ди. На­при­клад, якщо пі­сля одно­сто­рон­ньо­го без­під­став­но­го ро­зір­ва­н­ня кон­тра­кту клу­бом спортс­мен (тре­нер) зна­йшов со­бі одра­зу но­вий клуб, то з ме­тою уни­кне­н­ня без­під­став­но­го зба­га­че­н­ня, з су­ми ком­пен­са­ції ви­ра­хо­ву­ю­ться ко­шти, які він отри­мує за но­вим кон­тра­ктом, якщо зар­пла­та за но­вим кон­тра­ктом мен­ша за зар­пла­ту у по­пе­ре­дньо­му. Якщо во­на біль­ша, то ком­пен­су­є­ться тіль­ки фа­кти­чний час без­ро­бі­т­тя, а та­кож мо­же бу­ти за­сто­со­ва­на до­да­тко­ва ком­пен­са­ція із за­сто­су­ва­н­ням від­по­від­но­го на­ціо­наль­но­го за­ко­но­дав­ства та/ або «спе­ци­фі­ки спор­ту». На­при­клад, швей­цар­ським за­ко­но­дав­ством та­ка до­да­тко­ва ком­пен­са­ція вста­нов­ле­на на рів­ні, що не пе­ре­ви­щує се­ре­дню за­ро­бі­тну пла­ту за шість мі­ся­ців. Тоб­то своє­рі­дна мо­раль­на ком­пен­са­ція пра­ців­ни­ку ро­бо­то­дав­цем або ро­бо­то­дав­цю пра­ців­ни­ком.

При­мі­тно, що у спо­рах, які роз­гля­дає пев­на МСФ або САС, швей­цар­ське за­ко­но­дав­ство завжди за­сто­со­ву­є­ться до­да­тко­во до на­ціо­наль­но­го, оскіль­ки біль­шість спор­тив­них фе­де­ра­цій за­ре­є­стро­ва­ні са­ме у Швей­ца­рії та їхні ста­ту­тні та ре­гла­мен­тні до­ку­мен­ти, від­по­від­но, роз­ро­бле­ні на йо­го за­са­дах. Сто­ро­ни ж, бу­ду­чи чле­на­ми та­ких МСФ, бе­руть на се­бе зо­бов’яза­н­ня цих ста­ту­тів та ре­гла­мен­тів до­три­му­ва­ти­ся, а от­же, по­го­джу­ю­ться на за­сто­су­ва­н­ня швей­цар­сько­го за­ко­но­дав­ства. На­віть якщо і вка­за­ти, що спір має роз­гля­да­ти­ся за за­ко­но­дав­ством пев­ної кра­ї­ни, до­да­тко­во бу­де за­сто­со­ва­но швей­цар­ське, осо­бли­во в тих ви­пад­ках, ко­ли ви­рі­шу­ва­ти­му­ться пев­ні пи­та­н­ня, які не ре­гу­лю­ю­ться на­ціо­наль­ним за­ко­но­дав­ством, за­зна­че­ни­ми сто­ро­на­ми.

Су­ма ком­пен­са­ції та­кож ва­рі­ю­є­ться з огля­ду на ва­жли­ву роль, яку пев­ний спортс­мен ві­ді­грає у клу­бі (на­при­клад, ка­пі­тан ко­ман­ди або про­від­ний спортс­мен, який міг по­тен­цій­но ви­гра­ти ме­даль пев­но­го зма­га­н­ня – зга­да­є­мо пе­ре­хід бі­а­тло­ніс­тки Оле­ни Зу­бри­ло­вої до Бі­ло­ру­сі) і те, в який час він по­ки­нув клуб – між­се­зо­н­ня або напередодні по­ча­тку чи про­тя­гом ква­лі­фі­ка­цій­них ра­ун­дів ва­жли­во­го, на­при­клад, кон­ти­нен­таль­но­го, зма­га­н­ня. Адже ва­жли­вим є те, що, ку­пу­ю­чи грав­ця, клуб отри­мує не тіль­ки йо­го по­слу­ги, але й сам клуб фор­мує трансфер­ну вар­тість грав­ця, для клу­бу гра­вець є «ма­те­рі­аль­ною цін­ні­стю». Ро­зри­ва­ю­чи до­стро­ко­во кон­тракт, гра­вець по­збав­ляє клуб не тіль­ки сво­їх по­слуг, які ма­ють вар­тість, але і по­збав­ляє клуб мо­жли­во­сті отри­ма­ти йо­го трансфер­ну вар­тість, яка бу­ла на­бу­та клу­бом пі­сля ку­пів­лі грав­ця, шля­хом йо­го подаль­шо­го «про­да­жу» в ін­ший клуб.

Ро­зра­хо­ву­ю­чи ви­тра­ти на ку­пів­лю грав­ця, вра­хо­ву­ю­ться всі ви­тра­ти клу­бу, ви­тра­ти на за­мі­ну та­ко­го грав­ця мо­жуть бу­ти при­су­дже­ні з ньо­го та со­лі­дар­но з йо­го но­во­го клу­бу, якщо по­тер­пі­ла сто­ро­на до­ве­де, що та­кі ви­тра­ти збіль­ши­ли­ся че­рез до­стро­ко­ве ро­зір­ва­н­ня кон­тра­кту грав­цем. От­же, клу­би мо­жуть роз­ра­хо­ву­ва­ти на отри­ма­н­ня та­кої ком­пен­са­ції, яка дає змо­гу за­мі­ни­ти втра­че­но­го грав­ця но­вим з та­кою ж рин­ко­вою вар­ті­стю.

До­да­тко­во до фі­нан­со­вої ком­пен­са­ції до вин­ної сто­ро­ни мо­же бу­ти за­сто­со­ва­на спор­тив­на сан­кція.

На­при­клад, за роз­рив кон­тра­кту про­тя­гом се­зо­ну або «за­хи­ще­но­го пе­рі­о­ду» фут­бо­лі­ста усу­ва­ють на 4 або 6 мі­ся­ців від уча­сті в офі­цій­них ма­тчах за­ле­жно від сту­пе­ню ви­ни та об­тя­жу­ю­чих об­ста­вин. За­хи­ще­ним пе­рі­о­дом у фут­бо­лі є «пе­рі­од з трьох пов­них се­зо­нів або трьох ро­ків, за­ле­жно від то­го, що на­стає пер­шим пі­сля на­бу­т­тя чин­но­сті кон­тра­ктом, якщо та­кий кон­тракт був укла­де­ний до 28-го дня на­ро­дже­н­ня про­фе­сій­но­го грав­ця, або пе­рі­од з двох пов­них се­зо­нів або двох ро­ків, за­ле­жно від то­го, що на­стає пер­шим пі­сля на­бу­т­тя чин­но­сті кон­тра­ктом, якщо та­кий кон­тракт бу­ло укла­де­но пі­сля 28-го дня на­ро­дже­н­ня про­фе­сій­но­го грав­ця»; но­во­му клу­бу фут­бо­лі­ста за­бо­ро­ня­ють ре­є­стру­ва­ти но­вих грав­ців про­тя­гом двох трансфер­них пе­рі­о­дів (тоб­то про­тя­гом ро­ку).

Ці­ка­во, що Ре­гла­мент ФІФА зі ста­ту­су і трансфе­рів грав­ців мі­стить та­ку нор­му: «Пре­зю­му­є­ться, до­по­ки

не бу­де до­ве­де­но про­ти­ле­жне, що будь-який клуб, який уклав кон­тракт із про­фе­сій­ним фут­бо­лі­стом, який до­стро­ко­во ро­зі­рвав свій тру­до­вий кон­тракт без по­ва­жної при­чи­ни, спо­ну­кав та­ко­го про­фе­сій­но­го фут­бо­лі­ста до вчи­не­н­ня по­ру­шен

ня» . За та­ких умов, у ра­зі пре­зю­мо­ва­но­го по­ру­ше­н­ня, тя­гар до­ка­зу­ва­н­ня зво­ро­тно­го – спро­сту­ва­н­ня пре­зум­пції – по­кла­де­но на но­во­му клу­бі. Клуб має до­ве­сти на­ле­жни­ми до­ка­за­ми, що він не спо­ну­кав фут­бо­лі­ста до ро­зір­ва­н­ня тру­до­во­го кон­тра­кту з по­пе­ре­днім клу­бом. Якщо клуб не в змо­зі цьо­го до­ве­сти, він не­се со­лі­дар­ну від­по­від­аль­ність ра­зом із фут­бо­лі­стом за ви­пла­ту при­су­дже­ної з ньо­го йо­го ко­ли­шньо­му клу­бу ком­пен­са­ції. Та­ке по­ло­же­н­ня мо­жна вно­си­ти і в ін­ди­ві­ду­аль­ні кон­тра­кти в рі­зних ви­дах спор­ту, тим са­мим до­да­тко­во до­лу­ча­ти до від­по­від­аль­но­сті но­во­го ро­бо­то­дав­ця спортс­ме­на-вті­ка­ча.

В ін­ди­ві­ду­аль­них ви­дах спор­ту спор­тив­ною сан­кці­єю є за­бо­ро­на ви­сту­па­ти в най­ближ­чих кон­ти­нен­таль­них чи сві­то­вих пер­шо­стях та Олім­пій­ських іграх (лег­ка атле­ти­ка, су­ча­сне п’яти­бор­ство) за но­ву кра­ї­ну про­тя­гом кіль­кох ро­ків.

От­же, не­за­ле­жно від ре­гла­мен­та­ції спор­тив­ної фе­де­ра­ції, сто­ро­ни кон­тра­кту завжди ма­ють са­мі пе­ред­ба­ча­ти на­слід­ки одно­сто­рон­ньо­го до­стро­ко­во­го ро­зір­ва­н­ня кон­тра­кту, аби убез­пе­чи­ти се­бе.

Ан­на БОРДЮГОВА, адво­кат, к.ю.н., спе­ці­а­ліст зі спор­тив­но­го пра­ва

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.