Відмова у пра­во­суд­ді

Як вер­хов­ні суд­ді спо­тво­рю­ють рі­ше­н­ня Єв­ро­су­ду?

Yurydychna Gazeta - - СУДОЧИНСТВО - Ле­ся ШУТКО, спе­ці­аль­но для «Юри­ди­чної га­зе­ти»

В Укра­ї­ні го­стро сто­їть про­бле­ма не­ви­ко­на­н­ня су­до­вих рі­шень Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни. Яскра­вим то­му під­твер­дже­н­ням є вдру­ге ви­гра­на про­ти на­шої дер­жа­ви спра­ва 97-рі­чної тер­но­по­лян­ки Ма­рії Бо­чан. Адже рі­ше­н­ня, ви­не­се­не у 2007 р. на її ко­ристь че­рез по­ру­ше­н­ня прав на спра­ве­дли­вий суд (ч. 1 ст. 6 Кон­вен­ції) Вер­хов­ний суд, по­слу­го­ву­ю­чись на­ду­ма­ни­ми об­ста­ви­на­ми, від­хи­лив. У ре­зуль­та­ті впер­ше в на­шій істо­рії са­ме Ве­ли­ка па­ла­та ЄСПЛ зо­бов’яза­ла Укра­ї­ну за­до­воль­ни­ти пра­во за­яв­ни­ці на спра­ве­дли­вий су­до­вий роз­гляд її спра­ви, що ста­ло ду­же се­ро­зним су­до­вим пре­це­ден­том.

Су­до­ва тя­га­ни­на

Йде­ться про май­но­ву су­пе­ре­чку, яка три­ває по­над 10 ро­ків. Про­тя­гом цьо­го пе­рі­о­ду Ма­рія Бо­чан на­ма­га­є­ться у су­до­во­му по­ряд­ку до­ве­сти своє пра­во на квар­ти­ру у при­ва­тно­му бу­дин­ку, яку зайняв сто­рон­ній чо­ло­вік. Адже мі­ський та обла­сний су­ди під­три­ма­ли її ви­мо­ги, а Вер­хов­ний – ні. Він три­чі по­вер­тав спра­ву на до­роз­слі­ду­ва­н­ня. Во­стан­нє її пе­ре­да­ли до Че­ме­ро­ве­цько­го рай­су­ду Хмель­ни­цької обла­сті, де Ма­рія Бо­чан про­гра­ла спра­ву. Хо­ча і звер­та­ла­ся з кло­по­та­н­ням до ВСУ пе­ре­на­пра­ви­ти її ма­те­рі­а­ли до ін­шо­го су­ду, оскіль­ки їй че­рез по­ва­жний вік та стан здо­ров’я скла­дно бра­ти участь у слу­ха­н­нях за ме­жа­ми рі­дно­го мі­ста. Вер­хов­ні суд­ді 25.02.2001 від­хи­ли­ли йо­го. А 01.03.2001 Хмельницький обла­сний суд за­ли­шив без змін рі­ше­н­ня Че­ме­ро­ве­цько­го рай­су­ду.

У ве­ре­сні 2001 р. за­яв­ни­ця звер­ну­ла­ся з ка­са­цій­ною скар­гою, яку май­же че­рез Су­до­ву па­ла­ту у ци­віль­них спра­вах ВСУ за­ли­ши­ла без за­до­во­ле­н­ня. То­му Ма­рія Бо­чан по­скар­жи­ла­ся на не­спра­ве­дли­вість роз­гля­ду її спо­ру в на­ціо­наль­них су­дах до ЄСПЛ. У сво­їй за­яві во­на вка­за­ла на ві­дмо­ву су­ду ви­кли­ка­ти у су­до­ве за­сі­да­н­ня свід­ків, на пи­сьмо­вих свід­че­н­нях яких ґрун­ту­ва­ли­ся рі­ше­н­ня. Та­кож за­зна­ча­ла, що ВСУ не по­ві­до­мив про під­ста­ви пе­ре­на­прав­ле­н­ня її спра­ви до Че­ме­ро­ве­цько­го рай­су­ду Хмель­ни­цької обла­сті, то­му во­на не ма­ла змо­ги на­да­ти свої за­ува­же­н­ня з цьо­го пи­та­н­ня.

Факт не­на­да­н­ня ВСУ об­ґрун­ту­ва­н­ня сво­го рі­ше­н­ня що­до змі­ни те­ри­то­рі­аль­ної під­су­дно­сті, на дум­ку ЄСПЛ, свід­чить про те, що по­бо­ю­ва­н­ня за­яв­ни­ці що­до суд­дів ВСУ, вра­хо­ву­ю­чи за­сту­пни­ка го­ло­ви су­ду, які ма­ли по­пе­ре­дньо сфор­мо­ва­ну по­зи- цію що­до ре­зуль­та­ту роз­гля­ду спра­ви, та що суд­ді, яким бу­ло пе­ре­да­но спра­ву, роз­гля­да­ти­муть її, від­по­від­но до ви­снов­ків ВСУ, є об’єктив­но об­ґрун­то­ва­ни­ми. Адже пов­но­ва­же­н­ня цьо­го су­ду з пе­ре­гля­ду спра­ви по­вин­но здій­сню­ва­ти­ся для ви­прав­ле­н­ня юри­ди­чних та су­до­вих по­ми­лок, а не змі­ню­ва­ти оцін­ку фа­ктів су­дів ниж­чих ін­стан­цій.

ЄСПЛ та­кож за­зна­чив, що на­ціо­наль­ні су­ди не да­ли жо­дної від­по­віді на до­во­ди за­яв­ни­ці що­до на­дій­но­сті по­ка­зань свід­ків і до­сто­вір­но­сті до­ку­мен­тів, які бу­ли ви­рі­шаль­ни­ми для ре­зуль­та­ту спра­ви. То­му 03.05.2007 ви­рі­шив, що пра­во за­яв­ни­ці на спра­ве­дли­вий су­до­вий роз­гляд спра­ви бу­ло по­ру­ше­но, зо­бов’язав­ши уряд Укра­ї­ни ви­пла­ти­ти їй ком­пен­са­цію у роз­мі­рі 2 тис. єв­ро.

Са­мо­управ­ство ВСУ

Пі­сля цьо­го на­ціо­наль­ні су­ди по­вин­ні пе­ре­гля­ну­ти май­но­ву спра­ву Ма­рії Бо­чан, отри­мав­ши від­по­від­ну ре­зо­лю­цію ВСУ. То­му за­яв­ни­ця звер­ну­ла­ся до ньо­го із про­ха­н­ням ска­су­ва­ти на під­ста­ві ви­гра­ної про­ти Укра­ї­ни спра­ви по­пе­ре­дні рі­ше­н­ня су­дів. Але отри­ма­ла ві­дмо­ву. Оскіль­ки вер­хов­ні суд­ді, за­мість ви­прав­ле­н­ня су­до­вих по­ми­лок, 14.03.2008 ви­рі­ши­ли, що во­ни ма­ют пра­во тра­кту­ва­ти на свій роз­суд рі­ше­н­ня ЄСПЛ. І зро­би­ли це, на ди­во, без­пар­дон­но.

Адже під час, так би мо­ви­ти, по­ясне­н­ня сво­єї від­мо­ви у за­до­во­лен­ні ви­мог за­яв­ни­ці по­си­ла­ли­ся на від­хи­ле­н­ня ЄСПЛ її скар­ги на дис­кри­мі­на­цію що­до ре­а­лі­за­ції пра­ва вла­сно­сті, від­по­від­но до ст. 14 Кон­вен­ції, в по­єд­нан­ні зі ст. 1 Пер­шо­го про­то­ко­лу до Кон­вен­ції. І це то­ді, ко­ли са­ме рі­ше­н­ня ЄСПЛ бу­ло прийня­то на ко­ристь за­яв­ни­ці.

По­при це, 97-рі­чна Ма­рія Бо­чан не роз­гу­би­ла­ся і по­втор­но звер­ну­ла­ся до ВСУ із ви­мо­гою роз­гля­ну­ти спра­ву по су­ті у кон­текс­ті ви­снов­ків ЄСПЛ за ст. 6 § 1 Кон­вен­ції. І зно­ву на­штов­хну­ла­ся на сва­ві­л­ля вер­хов­них суд­дів, які 05.06.2008 чі­тко да­ли зро­зу­мі­ти, що во­ни не по­ми­ли­ся, від­мов­ля­ю­чи їй у за­до­во­лен­ні ви­мог. Це їхня по­зи- ція, прийня­та шля­хом ко­ле­гі­аль­но­го роз­гля­ду спра­ви «сві­ти­ла­ми» укра­їн­сько­го су­до­чин­ства.

Мо­жли­во, у та­кий брутальний спо­сіб во­ни на­ма­га­ли­ся по­ста­ви­ти кра­пку у цьо­му спо­рі, спо­ді­ва­ю­чись на роз­ча­ру­ва­н­ня та не­ба­жа­н­ня ста­рень­кої за­яв­ни­ці ру­ха­ти­ся да­лі. Але про­га­да­ли, бо не­злам­на баб­ця ви­рі­ши­ла не ми­ри­ти­ся із та­ким по­ту­ра­н­ням пра­вом на спра­ве­дли­вий суд і вдру­ге по­да­ла за­яву про­ти Укра­ї­ни до ЄСПЛ.

Вер­дикт Ве­ли­кої па­ла­ти ЄСПЛ

У ре­зуль­та­ті її скар­га, як та­ка, що мі­стить но­ву ін­фор­ма­цію, бу­ла узя­та до роз­гля­ду Ве­ли­кою па­ла­тою ЄСПЛ, яка роз­гля­дає тіль­ки най­ва­жли­ві­ші і ре­зо­нан­сні спра­ви, по-но­во­му фор­му­ю­чи або змі­ню­ю­чи пра­кти­ку цьо­го су­ду. Ви­ко­на­н­ня ж рі­шень ЄСПЛ за­зви­чай по­кла­да­є­ться на дер­жа­ву, про­ти якої бу­ла ви­гра­на спра­ва, а кон­троль за цим здій­снює Ко­мі­тет мі­ні­стрів Ра­ди Єв­ро­пи.

Про­те у спра­ві Ма­рії Бо­чан Ве­ли­ка па­ла­та ЄСПЛ, до якої вхо­дять 17 чле­нів, зокре­ма й го­ло­ва су­ду, йо­го за­сту­пник та очіль­ни­ки се­кцій, ви­рі­ши­ла втру­ти­ти­ся у цей про­цес, роз­гля­нув­ши її дру­гу за­яву. Оскіль­ки по­ру­ше­не нею но­ве пи­та­н­ня, яке ЄСПЛ ком­пе­тен­тний роз­гля­да­ти, не по­ся­га­ю­чи на пре­ро­га­ти­ву дер­жа­ви-від­по­від­а­ча та Ко­мі­те­ту Мі­ні­стрів, від­по­від­но до ст. 46 Кон­вен­ції, «сто­су­є­ться ні­би­то не­спра­ве­дли­во­го роз­гля­ду за за­явою про пе­ре­гляд су­до­вих рі­шень у цій спра­ві, а не йо­го ре­зуль­та­ту, як та­ко­го, і впли­ву цьо­го роз­гля­ду на на­ле­жне ви­ко­на­н­ня рі­ше­н­ня Су­ду від 03.05.2007». То­му Ве­ли­ка па­ла­та ЄСПЛ ді­йшла ви­снов­ку, що ст. 46 Кон­вен­ції не пе­ре­шко­джає роз­гля­ду но­вої скар­ги за­яв­ни­ка на не­спра­ве­дли­вість роз­гля­ду, що за­вер­шив­ся рі­ше­н­ням Вер­хов­но­го Су­ду від 14.03.2008 р.

Ана­лі­зу­ю­чи йо­го, суд­ді Ве­ли­кої па­ла­ти ЄСПЛ не по­шко­ду­ва­ли го­стрих слів та оці­нок. Зокре­ма во­ни за­зна­чи­ли, що у сво­є­му рі­шен­ні ВСУ «гру­бо спо­тво­рив ви­снов­ки Су­ду (тоб­то ЄСПЛ), ви­кла­де­ні в рі­шен- ні від 03.05.2007» То­му во­но мо­же роз­гля­да­ти­ся тіль­ки, як «над­зви­чай­но до­віль­не» та та­ке, що «тя­гне за со­бою ві­дмо­ву в пра­во­суд­ді». Адже ви­крив­ле­не уяв­ле­н­ня рі­ше­н­ня ЄСПЛ 2007 р. У пер­шій спра­ві за­яв­ни­ці «зве­ло на­ні­вець її спро­бу до­мог­ти­ся роз­гля­ду її май­но­вих ви­мог у сві­тлі рі­ше­н­ня Су­ду (ЄСПЛ) з її по­пе­ре­дньої спра­ви в рам­ках про­це­ду­ри ка­са­цій­но­го ти­пу, пе­ред­ба­че­ної на­ціо­наль­ним за­ко­но­дав­ством» .

Бе­ру­чи до ува­ги ви­снов­ки що­до ха­ра­кте­ру та на­слід­ків не­спра­ве­дли­во­сті ухва­ли ВСУ від 14.03.2008 Ве­ли­ка па­ла­та ЄСПЛ 05.02.2015 ви­рі­ши­ла, що оскар­жу­ва­ний роз­гляд не від­по­від­ав ви­мо­зі «спра­ве­дли­во­го су­до­во­го роз­гля­ду», від­по­від­но до ст. 6 § 1 Кон­вен­ції, і що бу­ло по­ру­ше­н­ня цьо­го по­ло­же­н­ня. То­му Ма­рії Бо­чан бу­ло при­су­дже­но гро­шо­ву ком­пен­са­цію за від­шко­ду­ва­н­ня не­ма­те­рі­аль­ної шко­ди у роз­мі­рі 10 тис. єв­ро, тоб­то вп’яте­ро біль­ше, ніж ми­ну­ло­го ра­зу. Так, дер­жа­ва ви­пла­чу­ва­ти­ме ці ко­шти за те, що ВСУ від­мов­ляє за­яв­ни­ці у спра­ве­дли­во­му, об’єктив­но­му та не­упе­ре­дже­но­му роз­гля­ді май­но­во­го спо­ру.

Си­стем­на про­бле­ма

На дум­ку юри­ста Укра­їн­ської Гель­сін­ської спіл­ки з прав лю­ди­ни Ма­кси­ма Щер­ба­тю­ка, по­ру­ше­не у рі­шен­ні ЄСПЛ пи­та­н­ня – над­зви­чай­но акту­аль­не й більш ніж сер­йо­зне, оскіль­ки ВСУ фа­кти­чно на­ма­га­є­ться са­мо­стій­но тлу­ма­чи­ти рі­ше­н­ня ЄСПЛ. «Це при­зво­дить до то­го, що є рі­ше­н­ня ЄСПЛ про­ти Укра­ї­ни, які так і не ви­ко­ну­ю­ться. При­клад ці­єї спра­ви є ду­же яскра­вим. Та­кож сер­йо­зно­сті їй до­дає і те, що це пи­та­н­ня ви­яви­ло­ся на­стіль­ки ва­жли­вим, що ЄСПЛ ви­рі­шив роз­гля­да­ти цю спра­ву Ве­ли­кою па­ла­тою» , – по­яснює Ма­ксим Щер­ба­тюк.

За йо­го сло­ва­ми, на­віть са­ма по со­бі ця спра­ва мо­же ста­ти хо­ро­шим пре­це­ден­том для змі­ни су­до­вої пра­кти­ки роз­гля­ду ВСУ спо­рів, за яки­ми є рі­ше­н­ня ЄСПЛ. Адже це – да­ле­ко не пер­ший та­ко­го пла­ну ви­па­док. Ві­до­мо, що у 2009 р. УГСПЛ при­су­ди­ла ВСУ ан­ти­пре­мію «Бу­дяк ро­ку» за ві­дмо­ву ска­су­ва­ти на під­ста­ві рі­ше­н­ня ЄСПЛ у спра­ві «Яременко про­ти Укра­ї­ни» обви­ну­валь­ні ви­ро­ки на­ціо­наль­них су­дів.

Якщо ВСУ й на­да­лі ді­я­ти­ме у та­ко­му са­мо­му ду­сі, то під­да­ва­ти­ме­ться ни­щів­ній кри­ти­ці з бо­ку ЄСПЛ. Уна­слі­док чо­го ми не ли­ше втра­ти­мо ав­то­ри­тет пра­во­вої дер­жа­ви, а й де­ся­тки ти­сяч єв­ро з держ­бю­дже­ту на ви­пла­ту ком­пен­са­ції по­стра­жда­лим від та­кої по­лі­ти­ки вер­хов­них суд­дів.

Ви­ко­на­н­ня рі­шень ЄСПЛ за­зви­чай по­кла­да­є­ться на дер­жа­ву, про­ти якої бу­ла ви­гра­на спра­ва, а кон­троль за цим здій­снює Ко­мі­тет мі­ні­стрів Ра­ди Єв­ро­пи

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.