Non bis in idem у по­да­тко­вих пра­во­від­но­си­нах

Yurydychna Gazeta - - КОЛОНКА IN-HOUSE - ПК Укра­ї­ни)

Ще на­при­кін­ці ми­ну­лої зи­ми Ми­ко­ла­їв­ський окру­жний адмі­ні­стра­тив­ний суд прийняв до­сить ці­ка­ву по­ста­но­ву, якою ска­су­вав сан­кції, що бу­ли на­кла­де­ні на фі­зи­чну осо­бу-під­при­єм­ця від­по­від­но до норм Ко­де­ксу за­ко­нів про пра­цю №322-VIII від 10.12.1971 (да­лі –

КЗпП). У спра­ві бу­ло вста­нов­ле­но, що за ре­зуль­та­та­ми пе­ре­вір­ки суб’єкт го­спо­да­рю­ва­н­ня (фі­зи­чна осо­ба-під­при­є­мець) був при­тя­гну­тий до двох ви­дів від­по­від­аль­но­сті – спо­ча­тку до адмі­ні­стра­тив­ної згі­дно ч. 1 ст. 41 Ко­де­ксу Укра­ї­ни про адмі­ні­стра­тив­ні пра­во­по­ру­ше­н­ня №8073-X від 07.12.1984 (да­лі –

КУпАП)), а по­тім – до від­по­від­аль­но­сті згі­дно з абз. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпП. По­си­ла­ю­чись на по­ло­же­н­ня ст. 4 про­то­ко­лу №7 Кон­вен­ції про за­хист прав та осно­во­по­ло­жних сво­бод, суд по­ста­но­вив, що по су­ті від­бу­ло­ся по­двій­не при­тя­гне­н­ня до юри­ди­чної від­по­від­аль­но­сті, оскіль­ки сан­кції, які пе­ред­ба­че­ні як КЗпП, так і КУпАП, ре­пре­зен­ту­ють один вид від­по­від­аль­но­сті та за сво­єм ха­ра­кте­ром є кри­мі­наль­ни­ми у ро­зу­мін­ні пра­ва Кон­вен­ції, хо­ча і не вва­жа­ю­ться та­ки­ми за на­ціо­наль­ним кри­мі­наль­ним за­ко­но­дав­ством. Вра­хо­ву­ю­чи це, суд ви­знав по­ру­ше­н­ня прин­ци­пу не­мо­жли­во­сті при­тя­гне­н­ня дві­чі до від­по­від­аль­но­сті за одне і те са­ме пра­во­по­ру­ше­н­ня.

За­зна­че­ний су­до­вий акт на­штов­хує на роз­ду­ми про те, чи мо­жли­ве за­сто­су­ва­н­ня прин­ци­пу не­мо­жли­во­сті по­двій­но­го при­тя­гне­н­ня до від­по­від­аль­но­сті за одне й те ж пра­во­по­ру­ше­н­ня (який у до­ктри­ні та між­на­ро­дних пра­во­вих актах та­кож ві­до­мий як non bis in idem) у по­да­тко­вих пра­во­від­но­си­нах.

Згі­дно зі ст. 61 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни, ні­хто не мо­же бу­ти при­тя­гну­тий до юри­ди­чної від­по­від­аль­но­сті одно­го ви­ду за одне й те са­ме пра­во­по­ру­ше­н­ня. У ст. 111 По­да­тко­во­го ко­де­ксу Укра­ї­ни №2755-VI від 02.12.2010 (да­лі – за по­ру­ше­н­ня за­ко­нів з пи­тань опо­да­тку­ва­н­ня та ін­шо­го за­ко­но­дав­ства, кон­троль за до­три­ма­н­ням яко­го по­кла­де­но на кон­тро­лю­ю­чі ор­га­ни, за­сто­со­ву­ю­ться та­кі ви­ди юри­ди­чної від­по­від­аль­но­сті: • фі­нан­со­ва; • адмі­ні­стра­тив­на; • кри­мі­наль­на. З про­ци­то­ва­них по­ло­жень мо­жна зро­би­ти при­пу­ще­н­ня, що не ви­клю­че­на си­ту­а­ція, ко­ли пла­тник по­да­тків при­тя­гу­є­ться до усіх трьох ви­дів від­по­від­аль­но­сті – за ПК Укра­ї­ни, КУпАП та Кри­мі­наль­ним ко­де­ксом Укра­ї­ни №2341-III від 05.04.2001. Про­те та­ку си­ту­а­цію на­вряд чи мо­жна ви­зна­ти допу­сти­мою у кон­текс­ті пра­кти­ки Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни (да­лі – ЄСПЛ, Суд), яка, від­по­від­но до ст. 17 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про ви­ко­на­н­ня рі­шень та за­сто­су­ва­н­ня пра­кти­ки Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни» №3477-IV від 23.02.2006, за­сто­со­ву­є­ться на­ціо­наль­ни­ми судами при роз­гля­ді справ. На­га­да­є­мо, Кон­вен­ція та про­то­кли №1, 2,4, 7, 11 ра­ти­фі­ко­ва­ні За­ко­ном Укра­ї­ни №475/97-ВР від 17.07.1997.

ЄСПЛ має ве­ли­ку пра­кти­ку за­сто­су­ва­н­ня ст. 4 про­то­ко­лу №7 Кон­вен­ції про за­хист прав та осно­во­по­ло­жних сво­бод, зокре­ма і у спо­рах з при­во­ду по­да­тко­вих пра­во­від­но­син. Перш за все, вар­то про­ци­ту­ва­ти са­ме по­ло­же­н­ня ст. 4 про­то­ко­лу №7: «Ні­ко­го не мо­же бу­ти вдру­ге при­тя­гне­но до су­ду або по­ка­ра­но в по­ряд­ку кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня під юрис­ди­кці­єю одні­єї і ті­єї ж дер­жа­ви за пра­во­по­ру­ше­н­ня, за яке йо­го вже бу­ло оста­то­чно ви­прав­да­но або за­су­дже­но від­по­від­но до за­ко­ну та кри­мі­наль­ної про­це­ду­ри ці­єї дер­жа­ви».

Фа­кти­чні об­ста­ви­ни, з яки­ми за­яв­ни­ки звер­та­ю­ться до ЄСПЛ з ви­мо­га­ми вста­нов­ле­н­ня по­ру­ше­н­ня ст. 4 про­то­ко­лу №7 Кон­вен­ції у від­но­си­нах з при­во­ду справ­ля­н­ня по­да­тків, є у пев­ній мі­рі ти­по­ви­ми. Пла­тни­ки по­да­тків не від­обра­жа­ють у зві­тно­сті да­ні про об’єкти опо­да­тку­ва­н­ня та не спла­чу­ють з них по­да­тки. Це ви­яв­ля­є­ться фі­скаль­ни­ми ор­га­на­ми та має на­слід­ком по­ча­ток адмі­ні­стра­тив­ної про­це­ду­ри з при­во­ду до­на­ра­ху­ва­н­ня по­да­тків та вста­нов­ле­них по­да­тко­вим за­ко­но­дав­ством штра­фів. Крім то­го, роз­по­чи­на­є­ться й кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня за ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків. У ре­зуль­та­ті пла­тни­ки за­зна­ють сан­кцій як адмі­ні­стра­тив­но­го, так і кри­мі­наль­но­го ха­ра­кте­ру.

Яким чи­ном діє ЄСПЛ, вста­нов­лю­ю­чи на­яв­ність або від­су­тність по­ру­ше­н­ня прин­ци­пу non bis in idem у по­да­тко­вих спра­вах? Він звер­та­є­ться до пев­но­го ал­го­ри­тму, роз­кла­да­ю­чи прин­цип на скла­до­ві та спів­став­ля­ю­чи їх з фа­кта­ми, що бу­ли на­ве­де­ні за­яв­ни­ка­ми. На­при­клад, у спра­вах «Остер­лунд про­ти Фін­лян­дії» від 10.02.2015 та «А. та Б. про­ти Нор­ве­гії» від 15.11.2016 Суд при оцін­ці да­вав від­по­віді на на­сту­пні пи­та­н­ня:

1) чи бу­ли про­ва­дже­н­ня (як по­да­тко­ві, так і кри­мі­наль­ні за на­ціо­наль­ним за­ко­но­дав­ством) кри­мі­наль­ни­ми по сво­їй при­ро­ді? При від­по­віді на це пи­та­н­ня ЄСПЛ тлу­ма­чить «кри­мі­наль­ність» при­ро­ди про­ва­дже­н­ня, обви­ну­ва­че­н­ня чи по­ка­ра­н­ня до­во­лі ав­то­ном­но, тоб­то не обме­жу­ю­чись від­не­се­н­ням про­ва­дже­н­ня до кри­мі­наль­но­го на­ціо­наль­ним за­ко­но­дав­ством. Остан­нє є ли­ше одним з кри­те­рі­їв, за яки­ми суд ви­зна­чає, чи ма­ли за­хо­ди дер­жа­ви кри­мі­наль­ний ха­ра­ктер. Ін­ши­ми, більш ва­жли­ви­ми з то­чки зо­ру Су­ду є кри­те­рії ко­ла адре­са­тів (ви­зна­че­не або не­ви­зна­че­не) та пра­во­вих на­слід­ків для адре­са­та. За­сто­су­ва­н­ня цих трьох кри­те­рі­їв у су­ку­пно­сті отри­ма­ло на­зву «тест Ен­ге­ля» – за на­звою спра­ви, у якій Суд впер­ше їх за­сто­су­вав для ви­зна­че­н­ня кри­мі­наль­ної при­ро­ди обви­ну­ва­че­н­ня;

2) чи бу­ло пра­во­по­ру­ше­н­ня, за яке пла­тни­ка при­тя­гну­то до одно­го з ви­дів від­по­від­аль­но­сті, тим са­мим, за яке йо­го при­тя­гну­ли до ін­шо­го ви­ду від­по­від­аль­но­сті? Для оцін­ки цьо­го аспе­кту (зокре­ма, у остан­ній спра­ві «А. та Б. про­ти Нор­ве­гії») ЄСПЛ ви­ко­ри­став гар­мо­ні­зо­ва­ний під­хід, який ра­ні­ше сфор­му­лю­вав у спра­ві «Зо­ло­ту­хін про Ро­сії» від 10.02.2009: під одним і тим же пра­во­по­ру­ше­н­ням (за яке за­бо­ро­ня­є­ться дві­чі при­тя­га­ти до від­по­від­аль­но­сті) слід ро­зу­мі­ти пра­во­по­ру­ше­н­ня, ко­тре ґрун­ту­є­ться на одна­ко­вих фа­ктах або фа­ктах, які, по су­ті, є ти­ми са­ми­ми;

3) чи бу­ло рі­ше­н­ня, яким пла­тни­ка при­тя­гну­ли до адмі­ні­стра­тив­ної чи кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті, оста­то­чним? У низ­ці справ Суд за­зна­чав, що ме­та ст. 4 про­то­ко­лу №7 по­ля­гає у не­д­опу­щен­ні по­втор­но­го про­ва­дже­н­ня у кри­мі­наль­ній спра­ві, яка за­кін­чи­ла­ся ви­не­се­н­ням оста­то­чно­го рі­ше­н­ня. Так, у спра­ві «Остер­лунд про­ти Фін­лян­дії» від 10.02.2015 фі­зи­чну осо­бу спо­ча­тку бу­ло оста­то­чно ви­зна­но вин­ною у по­да­тко­во­му ша­храй­стві (як зло­чи­ні від­по­від­но до на­ціо­наль­но­го за­ко­но­дав­ства), а зго­дом під­твер­дже­но за­кон­ність на­ра­ху­ва­н­ня по­да­тку та штра­фів. Це бу­ло ви­зна­но ЄСПЛ не­прийня­тним з то­чки зо­ру прин­ци­пу non bis in idem;

4) чи бу­ло ду­блю­ва­н­ня про­ва­джень? Єв­ро­пей­ський суд на­го­ло­сив, що ст. 4 про­то­ко­лу №7 Кон­вен­ції за­бо­ро­няє по­втор­не кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня, по яко­му вже бу­ло ви­не­се­не оста­то­чне рі­ше­н­ня. При чо­му роз­ме­жо­ву­ю­ться по­слі­дов­ні про­ва­дже­н­ня та па­ра­лель­ні. По­слі­дов­не про­ва­дже­н­ня за­бо­ро­ня­є­ться вза­га­лі, якщо по пер­шій се­рії про­ва­джень бу­ло прийня­то оста­то­чне рі­ше­н­ня. Па­ра­лель­ні про­ва­дже­н­ня, на дум­ку Су­ду, мо­жли­ві, але ли­ше до мо­мен­ту ви­не­се­н­ня оста­то­чно­го рі­ше­н­ня у одно­му з них. З цьо­го мо­мен­ту дру­ге від­кри­те про­ва­дже­н­ня по­вин­но бу­ти за­кри­те.

Крім то­го, ЄСПЛ вра­хо­вує, чи бу­ли про­ва­дже­н­ня ті­сно пов’яза­ні між со­бою та чи бу­ло вра­хо­ва­не юрис­ди­кцій­ни­ми ор­га­на­ми те по­ка­ра­н­ня, яко­го пла­тник за­знав за пер­шим за­кін­че­ним про­ва­дже­н­ням. До при­кла­ду, у спра­ві «А. та Б. про­ти Нор­ве­гії» від 15.11.2016 Суд за­зна­чив: не­зва­жа­ю­чи на те, що до пла­тни­ка бу­ли за­сто­со­ва­ні рі­зні сан­кції дво­ма рі­зни­ми ор­га­на­ми у окре­мих про­ва­дже­н­нях, між ци­ми про­ва­дже­н­ня­ми існу­вав сут­тє­вий зв’язок по су­ті і в ча­сі. Цей зв’язок до­зво­ляє роз­гля­да­ти оби­два про­ва­дже­н­ня як скла­до­ву ча­сти­ну єди­ної ці­лі­сної си­сте­ми сан­кцій за не­на­да­н­ня ін­фор­ма­ції про до­хід у по­да­тко­вій де­кла­ра­ції. Вра­хо­ву­ю­чи це, а та­кож той факт, що при при­зна­чен­ні кри­мі­наль­но­го по­ка­ра­н­ня на­ціо­наль­ним су­дом бу­ли взя­то до ува­ги за­сто­су­ва­н­ня зна­чних (30% штраф) адмі­ні­стра­тив­но-по­да­тко­вих сан­кцій, ЄСПЛ не ви­знав по­ру­ше­н­ня прин­ци­пу non bis in idem.

За­зна­че­ний під­хід ЄСПЛ по­тен­цій­но мо­жна за­сто­со­су­ва­ти і до по­да­тко­вих спо­рів, які ви­ни­ка­ють в Укра­ї­ні. Фі­нан­со­ва від­по­від­аль­ність за гл. 11 ПК Укра­ї­ни пе­ред­ба­чає на­кла­де­н­ня штра­фів, при­чо­му їх роз­мір вста­нов­лю­є­ться за­ле­жно від су­ми не­спла­че­но­го по­да­тку. Штра­фи за ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків у яко­сті основ­но­го по­ка­ра­н­ня пе­ред­ба­чає і Кри­мі­наль­ний ко­декс Укра­ї­ни (ст. 212). Та­ким чи­ном, не­спла­та по­да­тків (за умо­ви не­над­хо­дже­н­ня по­да­тків у зна­чних роз­мі­рах згі­дно Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни) мо­же спри­чи­ни­ти при­тя­гне­н­ня пла­тни­ка як до кри­мі­наль­ної, так і до фі­нан­со­вої від­по­від­аль­но­сті. Це прав­по­ру­ше­н­ня є та­ким, що за­сно­ву­є­ться на одна­ко­вих фа­ктах або фа­ктах, які, по су­ті, є ти­ми са­ми­ми. Як по­ка­ра­н­ня за ст. 212 Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу, так і штраф у роз­мі­рі від 25% до 50% від­по­від­но до ПК Укра­ї­ни, за ло­гі­кою ЄСПЛ, во­че­видь, бу­дуть ви­зна­ва­ти­ся кри­мі­наль­ни­ми, і за умо­ви ви­не­се­н­ня оста­то­чних рі­шень у обох про­ва­дже­н­нях мо­жна бу­де кон­ста­ту­ва­ти по­ру­ше­н­ня прин­ци­пу non bis in idem.

Втім, по­ки це ли­ша­є­ться по­ба­жа­н­ням та на­ді­єю на май­бу­тнє, а не кон­ста­та­ці­єю існу­ю­чих тен­ден­цій. Тіль­ки час по­ка­же, чи бу­де прийня­тий під­хід ЄСПЛ при ви­рі­шен­ні по­ді­бних спо­рів.

Єв­ген ЯЦИШИН, мо­лод­ший юрист-ана­лі­тик Taxlink

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.