Ін­ве­сти­цій­ні га­ран­тії: істо­рія, фор­ми та зміст

Yurydychna Gazeta - - КОЛОНКА ЕКСПЕРТА -

Став­ле­н­ня до іно­зем­них ін­ве­сти­цій, зокре­ма пря­мих, у сві­ті не зав­жди бу­ло одно­зна­чно по­зи­тив­ним. Ще 40–50 ро­ків то­му по­ши­ре­ною бу­ла дум­ка про за­гро­зу пря­мих іно­зем­них ін­ве­сти­цій на­ціо­наль­ній без­пе­ці. Зу­си­л­ля ба­га­тьох кра­їн- отри­му­ва­чів ін­ве­сти­цій бу­ли спря­мо­ва­ні на те, щоб не допу­сти­ти кон­тро­лю іно­зем­них ін­ве­сто­рів над окре­ми­ми се­кто­ра­ми еко­но­мі­ки. Це до­ся­га­ло­ся че­рез обме­же­н­ня час­тки вла­сно­сті іно­зем­них ін­ве­сто­рів, зо­бов’яза­н­ня ве­де­н­ня ді­яль­но­сті у пар­тнер­стві з мі­сце­ви­ми ком­па­ні­я­ми і т.п. Бе­зу­мов­но, со­ці­а­лі­сти­чні кра­ї­ни у обме­жен­ні іно­зем­них ін­ве­сти­цій бу­ли се­ред лі­де­рів.

По­сту­по­во став­ле­н­ня до пря­мих іно­зем­них ін­ве­сти­цій змі­ню­ва­ло­ся на ба­зі ем­пі­ри­чних да­них про їх по­зи­тив­ний вплив на на­ціо­наль­ні еко­но­мі­ки. Що да­лі, то біль­ше кра­їн, що роз­ви­ва­ю­ться, по­ча­ли кон- ку­ру­ва­ти за за­лу­че­н­ня іно­зем­них ін­ве­сти­цій. Це не­ми­ну­че при­зво­ди­ло до лі­бе­ра­лі­за­ції на­ціо­наль­но­го за­ко­но­дав­ства, яке ре­гу­лю­ва­ло іно­зем­ні ін­ве­сти­ції. Зго­дом уря­ди у кон­ку­рен­ції між со­бою бу­ли зму­ше­ні не про­сто до­зво­ли­ти віль­ний при­плив іно­зем­них ін­ве­сти­цій, а й га­ран­ту­ва­ти їх за­хист. На­сту­пни­ми кро­ка­ми ста­ли актив­ні дії що­до про­су­ва­н­ня кра­їн се­ред ін­ве­сто­рів та тар­ге­ту­ва­н­ня на­ціо­наль­ни­ми уря­да­ми кон­кре­тних ін­ве­сто­рів.

Фор­ми ін­ве­сти­цій­них га­ран­тій

На пра­кти­ці га­ран­тії за­хи­сту іно­зем­них ін­ве­сти­цій на­да­ю­ться кра­ї­на­ми-отри­му­ва­ча­ми у на­ціо­наль­но­му за­ко­но­дав­стві та у між­на­ро­дних до­го­во­рах (як дво­сто­рон­ніх, так і ба­га­то­сто­рон­ніх). Вар­то від­зна­чи­ти, що за­хист іно­зем­них ін­ве­сти­цій на рів­ні на­ціо­наль­но­го за­ко­но­дав­ства на­да­ють не всі кра­ї­ни. На­при­клад, ні у Ве­ли­ко­бри­та­нії, ні в Ні­меч­чи­ні, ні в США спе­ці­аль­но­го за­ко­но­дав­ства, яке б га­ран­ту­ва­ло за­хист ін­ве­сти­цій, не існує.

Пер­ша дво­сто­ро­н­ня між­на­ро­дна уго­да що­до за­хи­сту ін­ве­сти­цій бу­ла під­пи­са­на між Ні­меч­чи­ною та Па­ки­ста­ном у 1959 р. Ста­ном на сьо­го­дні у сві­ті ді­ють біль­ше 2 300 по­ді­бних дво­сто­рон­ніх угод (http:// investmentpolicyhub. unctad. org/ IIA). Основ­ною їх пе­ре­ва­гою є мо­жли­вість роз­гля­ду су­пе­ре­чок між ін­ве­сто­ром та кра­ї­ною-отри­му­ва­чем у тре­тей­сько­му, а не в на­ціо­наль­но­му су­ді. Тре­тей­ські су­ди для роз­гля­ду по­ді­бних спо­рів мо­жуть як ство­рю­ва­тись окре­мо для роз­гля­ду ко­жно­го кон­кре­тно­го спо­ру, так і ді­я­ти як по­стій­ні ін­сти­ту­ти. Зокре­ма, основ­ним ін­сти­ту­том для роз­гля­ду ін­ве­сти­цій­них спо­рів на сьо­го­дні­шній день є Мі­жна­ро­дний центр з ви­рі­ше­н­ня ін­ве­сти­цій­них спо­рів, який діє від­по­від­но до Кон­вен­ції про по­ря­док ви­рі­ше­н­ня ін­ве­сти­цій­них спо­рів між дер­жа­ва­ми та іно­зем­ни­ми осо­ба­ми (да­лі – Ва­шинг­тон­ська

кон­вен­ція), сто­ро­ною якої є у т.ч. й Укра­ї­на.

По­ши­ре­ні ін­ве­сти­цій­ні га­ран­тії

На сьо­го­дні­шній день па­кет га­ран­тій для іно­зем­них ін­ве­сто­рів, який, як пра­ви­ло, на­да­ють на­ціо­наль­ні уря­ди на рів­ні на­ціо­наль­но­го за­ко­но­дав­ства і у між­на­ро­дних до­го­во­рах, скла­да­є­ться з та­ких га­ран­тій: 1. Мі­ні­маль­ний стан­дарт став

ле­н­ня до іно­зем­них ін­ве­сто­рів. За­сто­со­ву­є­ться один або ком­бі­на­ція з та­ких стан­дар­тів:

a) на­ціо­наль­ний ре­жим – стан­дарт за­хи­сту, від­по­від­но до яко­го кра­ї­на-отри­му­вач ін­ве­сти­ції зо­бов’язу­є­ться не ро­би­ти не­га­тив­но­го роз­рі­зне­н­ня між іно­зем­ни­ми та на­ціо­наль­ни­ми ін­ве­сто­ра­ми;

b) ре­жим най­біль­шо­го спри­я­н­ня – стан­дарт за­хи­сту, від­по­від­но до яко­го кра­ї­на-отри­му­вач ін­ве­сти­ції зо­бов’язу­є­ться ста­ви­ти­ся до ін­ве­сто­ра з кон­кре­тної кра­ї­ни не гір­ше, ніж до ін­ве­сто­рів з ін­ших кра­їн. 2. Спра­ве­дли­ве та не­упе­ре­дже­не став­ле­н­ня – най­більш по­ши­ре­на у між­на­ро­дних до­го­во­рах га­ран­тія що­до за­хи­сту ін­ве­сти­цій. Її пе­ре­ва­гою і одно­ча­сно не­до­лі­ком є те, що її зміст за­зви­чай не де­та­лі­зу­є­ться. Від­по­від­но, це по­ло­же­н­ня тлу­ма­чи­ться су­да­ми в за­ле­жно­сті від об­ста­вин спо­ру. Пра­кти­ка роз­гля­ду ін­ве­сти­цій­них спо­рів сфор­му­ва­ла та­кий зміст ці­єї га­ран­тії:

a) за­без­пе­че­н­ня то­го, щоб нор­маль­на за­кон­на ко­мер­цій­на ді­яль­ність іно­зем­но­го ін­ве­сто­ра що­до йо­го ін­ве­сти­ції не ускла­дню­ва­ла­ся кра­ї­ною-отри­му­ва­чем ін­ве­сти­ції без на­ле­жної при­чи­ни (Continental Casualty Company v Argentina (ICSID Case No ARB/03/9), Award of 5 September 2008);

b) за­без­пе­че­н­ня за­хи­сту ін­ве­сти­ції за від­су­тно­сті будь- яко­го ін­шо­го стан­дар­ту за­хи­сту (PSEG Global Inc and another v Turkey (ICSID Case No ARB/02/5), Award of 19 January 2007). 3. Ком­пен­са­ція у ви­пад­ку екс

про­прі­а­ції. Як пра­ви­ло, кра­ї­на­о­три­му­вач на­дає га­ран­тію, що ін­ве­сти­ція не бу­де ви­лу­че­на або на­ціо­на­лі­зо­ва­на, окрім як у ви­пад­ку су­спіль­ної не­об­хі­дно­сті. При цьо­му будь-яке ви­лу­че­н­ня має від­бу­ва­ти­ся ви­клю­чно із ви­пла­тою аде­ква­тної ком­пен­са­ції.

4. Віль­ний трансфер. Кра­ї­на­о­три­му­вач ін­ве­сти­ції га­ран­тує віль­ний пе­ре­каз пла­те­жів у зв’яз­ку з ін­ве­сти­ці­єю (ви­пла­та до­хо­дів, по­вер­не­н­ня по­зик і т.п.) та кон­вер­та­цію ва­лю­ти у зв’яз­ку із та­ки­ми пла­те­жа­ми.

Ін­ве­сти­цій­ні га­ран­тії в Укра­ї­ні

Га­ран­тії Укра­ї­ни що­до за­хи­сту іно­зем­них ін­ве­сти­цій мі­стя­ться як у на­ціо­наль­но­му за­ко­но­дав­стві, так і в між­на­ро­дних уго­дах.

Укра­їн­ське на­ціо­наль­не за­ко­но­дав­ство що­до за­хи­сту іно­зем­них ін­ве­сти­цій скла­да­є­ться із за­ко­нів «Про ре­жим іно­зем­но­го ін­ве­сту­ва­н­ня» та «Про за­хист іно­зем­них ін­ве­сти­цій в Укра­ї­ні». Окре­мі по­ло­же­н­ня Го­спо­дар­сько­го ко­де­ксу Укра­ї­ни та­кож мі­стять ін­ве­сти­цій­ні га­ран­тії.

У За­ко­ні «Про ре­жим іно­зем­но­го ін­ве­сту­ва­н­ня» Укра­ї­на про­го­ло­си­ла для іно­зем­них ін­ве­сто­рів на­ціо­наль­ний ре­жим з ви­ня­тка­ми, які мо­жуть бу­ти пе­ред­ба­че­ні на­ціо­наль­ним за­ко­но­дав­ством та між­на­ро­дни­ми до­го­во­ра­ми. Пра­кти­ка за­хи­сту іно­зем­них ін­ве­сто­рів на осно­ві на­ціо­наль­но­го за­ко­но­дав­ства є до­сить не­о­дно­зна­чною. Ви­рі­шу­ю­чи ін­ве­сти­цій­ні спо­ри, укра­їн­ські су­ди по­вин­ні ба­лан­су­ва­ти між ін­ве­сти­цій­ни­ми га­ран­ті­я­ми та ін­ши­ми по­ло­же­н­ня­ми за­ко­нів, які для су­ду ма­ють одна­ко­ву си­лу.

Ста­ном на сьо­го­дні Укра­ї­ною укла­де­но біль­ше 70 до­го­во­рів про за­хист ін­ве­сти­цій. Як пра­ви­ло, во­ни мі­стять стан­дар­тний на­бір вза­єм­них га­ран­тій що­до за­хи­сту ін­ве­сти­цій, який опи­са­ний ви­ще. Укра­ї­на та­кож є сто­ро­ною Ва­шинг­тон­ської кон­вен­ції. З 2000 р., ко­ли Укра­ї­на її ра­ти­фі­ку­ва­ла, у Мі­жна­ро­дно­му цен­трі з ви­рі­ше­н­ня ін­ве­сти­цій­них спо­рів бу­ло роз­гля­ну­то близь­ко 20 спо­рів між іно­зем­ни­ми ін­ве­сто­ра­ми та Укра­ї­ною.

Ми­хай­ло ЛУКАШЕНКО, стар­ший юрист AEQUO

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.