Ка­дри ви­рі­шу­ють, юри­сти пра­цю­ють

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА ТРУДОВЕ ПРАВО / СОЦЗАБЕЗПЕЧЕННЯ - Ми­хаил КОЧЕРОВ, к.ю.н., адво­кат, пар­тнер IBC Legal Services

До­во­лі ча­сто юри­ста ото­то­жню­ють зі спе­ці­а­лі­стом, який по­ви­нен на­да­ва­ти від­по­віді на ши­ро­ке ко­ло рі­зно­ма­ні­тних пи­тань, при цьо­му для клі­єн­та сфе­ра пра­во­за­сто­су­ва­н­ня не має зна­че­н­ня: по­да­тки чи бух­гал­тер­ський облік, клі­ні­чні ви­про­бу­ва­н­ня чи ви­до­бу­ток ко­ри­сних ко­па­лин. Ба­га­то клі­єн­тів або ро­бо­то­дав­ців вва­жа­ють, що у ра­зі існу­ва­н­ня нор­ма­тив­но­го акта юрист му­сить йо­го зна­ти.

Кон­сал­тин­гу з пи­тань тру­до­во­го за­ко­но­дав­ства пов­ні­стю при­та­ман­на за­зна­че­на ри­са. Юрист зму­ше­ний за­йма­ти­ся ка­дро­вим ді­ло­вод­ством чи здій­сню­ва­ти роз­ра­ху­нок ін­де­кса­ції за­ро­бі­тної пла­ти. Іно­ді пе­ред юри­стом на­віть до­да­тко­во став­лять та­кі спе­ци­фі­чні зав­да­н­ня, які зов­сім не при­та­ман­ні юри­ди­чній про­фе­сії (на­при­клад, під­бір пер­со­на­лу). Один ні­ме­цький фі­ло­соф ска­зав: « Все, що нас не вби­ває, ро­бить нас силь­ні­ши­ми!». То­му чим біль­ше рі­зно­пла­но­вих та скла­дних зав­дань успі­шно ви­рі­шує юрист, тим ви­ще йо­го про­фе­сіо­на­лізм, а от­же, і по­ва­га до ньо­го.

Кон­тр­до­во­дом та­ко­му все­бі­чно­му кон­сал­тин­гу мо­жна про­ти­ста­ви­ти пра­ви­ло, згі­дно з яким юрист не по­ви­нен за­йма­ти­ся ро­бо­тою, яка не охо­плю­ю­ться сфе­рою йо­го спе­ці­а­лі­за­ції або не від­по­від­ає рів­ню йо­го ком­пе­тен­ції. На­справ­ді, ли­ше ви­со­кий рі­вень про­фе­сій­ної під­го­тов­ки та ґрун­тов­не зна­н­ня чин­но­го за­ко­но­дав­ства є за­по­ру­кою по­ва­ги до юри­ста та йо­го про­фе­сії. То­му юри­сту слід від­на­хо­ди­ти ба­ланс між ба­жа­н­ням на­бу­ти до­свід і но­ві зна­н­ня та від­су­тні­стю до­ста­тньої ком­пе­тен­ції у сфе­рі тру­до­вих від­но­син або су­мі­жних з ни­ми ін­сти­ту­тів (та­ких як опо­да­тку­ва­н­ня за­ро­бі­тної пла­ти, ста­ти­сти­чна зві­тність у цій га­лу­зі то­що). Го­лов­не, щоб під час та­ко­го кон­сал­тин­гу не ви­ни­кав ком­про­міс, пов’яза­ний з ба­жа­н­ням одер­жа­н­ня го­но­ра­ру за ро­бо­ту, за ре­зуль­та­та­ми якої бу­дуть по­ру­ше­ні конс ти­ту­цій­ні тру­до­ві пра­ва на­ших гро­ма­дян.

Що сто­су­є­ться змі­сту кон­сал­тин­гу з тру­до­во­го пра­ва, то ана­ліз юри­ди­чної пра­кти­ки свід­чить, що в ньо­му мо­жна ви­ді­ли­ти де­кіль­ка на­прям­ків, на трьох з яких вар­то зу­пи­ни­ти­ся більш де­таль­но.

По­ча­ти я хо­чу з ка­дро­во­го ау­ди­ту, який, на мою дум­ку, є най­більш скла­дним на­прям­ком, оскіль­ки фа­кти­чно охо­плює всі ін­ші се­гмен­ти – су­то тру­до­ве пра­во, еко­но­мі­чний ана­ліз, по­да­тко­ві аспе­кти, до­ку­мен­таль­не за­без­пе­че­н­ня. Ка­дро­вий ау­дит – це оцін­ка від­по­від­но­сті стру­ктур­но­го і ка­дро­во­го по­тен­ці­а­лу під­при­єм­ства, яка здій­сню­є­ться з ме­тою прийня­т­тя вла­сни­ком рі­шень, спря­мо­ва­них на по­кра­ще­н­ня фі­нан­со­во­еко­но­мі­чних по­ка­зни­ків та­ко­го під­при­єм­ства.

В ка­дро­во­му ау­ди­ті за­сто­со­ву­є­ться та­кий тер­мін як « ор­га­ні­за­цій­ні па­то­ло­гії » , які мо­жна по­ді­ли­ти на та­кі ти­пи: па­ну­ва­н­ня ор­га­ні­за­цій­ної стру­кту­ри над ви­ро­бни­чою фун­кці­єю, бю­ро­кра­ти­за­ція, ста­гна­ція (втра­та стру­кту­рою гну­чко­сті), ду­блю­ва­н­ня ор­га­ні­за­цій­но­го по­ряд­ку. Са­ме з ни­ми по­вин­ні ра­зом ро­зі­бра­ти­ся юрист, HR-спе­ці­а­ліст та ау­ди­тор.

Пи­та­н­ня під­ви­ще­н­ня про­ду­ктив­но­сті пра­ці для ро­бо­то­дав­ця зав­жди у прі­о­ри­те­ті. Пов­ся­кчас є акту­аль­ним ско­ро­че­н­ня тру­до­ви­трат, під­ви­ще­н­ня яко­сті тру­до­вих фун­кцій, вдо­ско­на­ле­н­ня про­це­сів вну­трі­шньо­го кон­тро­лю. Бра­ти участь у ви­рі­шен­ні цих пи­тань мо­же ли­ше та­кий юрист, який окрім норм КЗпП до­бре орі­єн­ту­є­ться в управ­лін­сько­му облі­ку.

Ли­ше шля­хом ком­пле­ксно­го ана­лі­зу ка­дро­вих про­це­сів, ор­га­ні­за­цій­ної стру­кту­ри під­при­єм­ства, які­сної та кіль­кі­сної ха­ра­кте­ри­сти­ки пер­со­на­лу і пря­мих тру­до­ви­трат мо­жна до­сяг­ти за­зна­че­них ці­лей. Ві­дмін­не во­ло­ді­н­ня юри­стом тру­до­вим за­ко­но­дав­ством до­зво­лить йо­му на­да­ти оцін­ку уком­пле­кто­ва­но­сті ка­дро­во­го скла­ду, рів­ню під­го­тов­ле­но­сті пер­со­на­лу, до­по­мог­ти ке­рів­ни­ку пра­виль­но роз­по­ді­ли­ти управ­лін­ські ро­лі, ви­яви­ти не­об­хі­дність у за­лу­чен­ні до­да­тко­во­го або ско­ро­чен­ні зай­во­го пер­со­на­лу.

От­же, для ре­зуль­та­тив­но­го кон­сал­тин­гу во­ло­ді­н­ня на­ви­чка­ми про­ве­де­н­ня ка­дро­во­го ау­ди­ту є не­об­хі­дною скла­до­вою, при цьо­му та­кий ау­дит не слід роз­гля­да­ти ли­ше як ра­зо­ву ро­бо­ту, оскіль­ки змі­на істо­тних умов пра­ці, ско­ро­че­н­ня чи­сель­но­сті або шта­ту пра­ців­ни­ків зав­жди по­тре­бу­ва­ти­муть по­пе­ре­дньо­го змі­стов­но­го ана­лі­зу та­ко­го за­хо­ду.

Дру­гий на­пря­мок – кла­си­чне кон­суль­ту­ва­н­ня з пи­тань тру­до­во­го за­ко­но­дав­ства. На пер­ший по­гляд, не­має ні­чо­го не­зви­чай­но­го в та­ких по­слу­гах і зда­є­ться, що ця те­ма вже де­кіль­ка ра­зів бу­ла роз­гля­ну­та, то­му во­на не скла­дає будь-яко­го ін­те­ре­су. Однак я хо­чу зу­пи­ни­ти­ся на мо­раль­но-ети­чній сто­ро­ні та­ко­го кон­сал­тин­гу.

Одним із пра­вил адво­кат­ської ети­ки є не­д­опу­ще­н­ня адво­ка­том у сво­їй про­фе­сій­ній ді­яль­но­сті ком­про­мі­сів з ме­тою до­го­ди­ти клі­єн­ту, якщо та­кі ком­про­мі­си роз­хо­дя­ться із за­кон­ни­ми ін­те­ре­са­ми клі­єн­та. Адво­кат та­кож не мо­же да­ва­ти клі­єн­ту по­ра­ди, сві­до­мо спря­мо­ва­ні на по­лег­ше­н­ня ско­є­н­ня пра­во­по­ру­шень, або ін­шим чи­ном уми­сно спри­я­ти їх ско­єн­ню йо­го клі­єн­том чи ін­ши­ми осо­ба­ми. У ме­жах до­три­ма­н­ня прин­ци­пу за­кон­но­сті адво­кат та­кож зо­бов’яза­ний ви­хо­ди­ти з пе­ре­ва­ги ін­те­ре­сів клі­єн­тів пе­ред сво­ї­ми вла­сни­ми ін­те­ре­са­ми, а та­кож пе­ред будь- яки­ми ін­ши­ми мір­ку­ва­н­ня­ми. Це пов­ною мі­рою по­вин­но сто­су­ва­ти­ся ко­жно­го юри­ста, який за­йма­є­ться кон­сал­тин­гом.

До чо­го я все це го­во­рю? Річ у тім, що кон­сал­тинг у тру­до­во­му пра­ві – це не про­сто до­по­мо­га не­за­кон­но звіль­не­ним пра­ців­ни­кам, а кон­суль­ту­ва­н­ня ро­бо­то­дав­ців, які без­по­се­ре­дньо ви­да­ють на­ка­зи про та­ке звіль­не­н­ня. Ко­ли юрист го­во­рить про до­мі­нан­тність ін­те­ре­сів клі­єн­та, не мо­жна за­бу­ва­ти, що він має пра­во за­сто­со­ву­ва­ти ви­ня­тко­во за­кон­ні за­со­би ефе­ктив­но­го ви­рі­ше­н­ня спо­ру на ко­ристь клі­єн­та, а не на­да­ва­ти по­ра­ди, як не­за­кон­но уни­кну­ти від­по­від­аль­но­сті. За­хи­ща­ти не­об­хі­дно ли­ше за­кон­ні ін­те­ре­си. На­да­н­ня ро­бо­то­дав­цю по­рад, як за до­по­мо­гою «не­хи­трих» юри­ди­чних до­ку­мен­тів без­під­став­но змен­ши­ти пра­ців­ни­ку за­ро­бі­тну пла­ту, ско­ро­ти­ти йо­го по­са­ду, про­ти­прав­но від­мо­ви­ти у за­до­во­лен­ні за­кон­них ви­мог, апрі­о­рі не мо­же бу­ти скла­до­вою та­ко­го кон­сал­тин­гу.

Я ча­сто зі­штов­ху­ю­ся з тим, що юри­сти, щоб до­го­ди­ти клі­єн­ту, скла­да­ють тру­до­ві до­го­во­ри або ло­каль­ні акти під­при­ємств, які мі­стять умо­ви, що пря­мо су­пе­ре­чать чин­но­му за­ко­но­дав­ству. До­свід­че­ні юри­сти, на мою дум­ку, не мо­жуть не зна­ти про обме­же­н­ня за­сто­су­ва­н­ня кон­тра­ктної фор­ми тру­до­вих до­го­во­рів, меж та під­став при­тя­гне­н­ня пра­ців­ни­ків до май­но­вої від­по­від­аль­но­сті, обов’ яз­ків ро­бо­то­дав­ців до­три­му­ва­ти­ся пра­вил ви­пла­ти за­ро­бі­тної пла­ти то­що. Однак, ба­жа­ю­чи збе­рег­ти гар­ні від­но­си­ни та одер­жа­ти ви­на­го­ро­ду, де­я­кі юри­сти йдуть на ком­про­міс (на­сам­пе­ред, зі сво­єю со­ві­стю) та не го­во­рять клі­єн­ту про йо­го не­за­кон­ні ви­мо­ги. В ре­зуль­та­ті та­ко­го кон­сал­тин­гу стра­жда­ють не ли­ше ро­бо­то­да­вець і пра­ців­ник, а й на­но­си­ться шко­да про­фе­сії юри­ста.

Тре­тій на­пря­мок – опо­да­тку­ва­н­ня у цій сфе­рі. По­да­тки та смерть, як ві­до­мо, не­ми­ну­чі, а от­же, пи­та­н­ня що­до спла­ти по­да­тків зав­жди бу­де акту­аль­ним. Це один з яскра­вих при­кла­дів, ко­ли мо­жна смі­ли­во го­во­ри­ти, що біль­шість юри­стів не змо­жуть з упев­не­ні­стю ствер­джу­ва­ти, що во­ни від­мін­но во­ло­ді­ють по­да­тко­вим за­ко­но­дав­ством. Як пра­ви­ло, юри­сти ра­дя­ться з ау­ди­то­ра­ми або ін­ши­ми фа­хів­ця­ми, які на­справ­ді до­бре орі­єн­ту­ю­ться у цій скла­дній га­лу­зі за­ко­но­дав­ства, що по­стій­но змі­ню­є­ться.

Річ у тім, що під час ви­рі­ше­н­ня рі­зно­ма­ні­тних су­то тру­до­вих пи­тань одно­ча­сно ви­ни­кає по­тре­ба у з’ясу­ван­ні їх по­да­тко­вих на­слід­ків. Ро­бо­то­да­вець є по­да­тко­вим аген­том, від­по­від­аль­ним за утри­ма­н­ня та пе­ре­ра­ху­ва­н­ня по­да­тків

з до­хо­дів йо­го пра­ців­ни­ків. То­му на­вча­н­ня пра­ців­ни­ків, їхнє хар­чу­ва­н­ня, на­да­н­ня їм жи­тла, ви­пла­та рі­зно­ма­ні­тних ком­пен­са­цій та ба­га­то ін­шо­го ви­ма­гає від ро­бо­то­дав­ця з’ясу­ва­н­ня не ли­ше юри­ди­чної, а й еко­но­мі­чної скла­до­вої пи­та­н­ня.

Клі­єн­ту зру­чні­ше одер­жа­ти ком­пле­ксну від­по­відь в одно­го кон­суль­тан­та, ніж одно­ча­сно звер­та­ти­ся до ау­ди­то­ра та юри­ста, а по­тім узго­джу­ва­ти їхні від­по­віді. То­му клі­єнт ста­вить юри­сту за­пи­та­н­ня, які ча­сто, як вже бу­ло за­зна­че­но, ви­хо­дять за ме­жі йо­го ком­пе­тен­ції. В адво­ка­та у та­ко­му ви­пад­ку є пра­ви­ло, за яким при­йма­ю­чи за­мов­ле­н­ня клі­єн­та, він по­ви­нен зва­жи­ти свої мо­жли­во­сті та від­мо­ви­ти­ся від ро­бо­ти, якщо є об­ґрун­то­ва­ні під­ста­ви вва­жа­ти, що йо­го ком­пе­тен­тність не до­зво­лить які­сно її ви­ко­на­ти. Якщо ж адво­ка­ту по­трі­бна спе­ці­аль­на під­го­тов­ка, яка ви­ма­гає зна­чно­го ча­су че­рез від­су­тність у ньо­го спе­ці­аль­них знань або до­сві­ду, він зо­бов’яза­ний по­пе­ре­ди­ти про це клі­єн­та. Однак, я впев­не­ний, що не ко­жний адво­кат або юрист пря­мо зі­зна­ю­ться клі­єн­ту у вла­сній не­ком­пе­тен­тно­сті та від­мов­ля­ться від ро­бо­ти. Спо­ку­са одер­жа­ти го­но­рар за на­да­н­ня кон­суль­та­ції з по­да­тко­вих аспе­ктів у тру­до­вих від­но­си­нах є ду­же ве­ли­кою. Про не­га­тив­ний ре­зуль­тат та­ко­го кон­сал­тин­гу ми вже зга­ду­ва­ли – за­зна­ють шко­ди всі уча­сни­ки вза­є­мо­від­но­син.

На­сам­кі­нець, хо­чу тор­кну­ти­ся та­ко­го де­лі­ка­тно­го пи­та­н­ня як го­но­рар за по­слу­ги в цій га­лу­зі кон­сал­тин­гу. У тру­до­во­му за­ко­но­дав­стві є осо­бли­вість, яка від­рі­зняє йо­го від май­же всіх ін­ших га­лу­зей – основ­ним до­ку­мен­том (крім, зви­чай­но, Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни), який ре­гу­лює тру­до­ві від­но­си­ни, є Ко­декс за­ко­нів про пра­цю Укра­ї­ни. Він був вве­де­ний у дію 01.06.1972 р. По­го­джусь, що він має ба­га­то змін та до­пов­нень, про­те до­ко­рін­них пе­ре­тво­рень він не за­знав. Теж са­ме сто­су­є­ться ін­ших основ­них за­ко­нів Укра­ї­ни, а са­ме: « Про від­пус­тки » , « Про опла­ту пра­ці » , «Про охо­ро­ну пра­ці». Всі во­ни бу­ли прийня­ті ще у 90-х ро­ках.

Ста­ла су­до­ва пра­кти­ка з низ­ки пи­тань, яка фор­му­ва­ла­ся про­тя­гом остан­ніх 25 ро­ків, до­зво­ляє до­свід­че­но­му юри­сту мит­тє­во від­по­від­а­ти на та­кі пи­та­н­ня як по­ря­док прийня­т­тя на ро­бо­ту пра­ців­ни­ків, їх звіль­не­н­ня, ро­бо­чий час, ін­ди­ві­ду­аль­ні тру­до­ві спо­ри то­що. То­му юрист, здій­сню­ю­чи кон­сал­тинг у га­лу­зі тру­до­во­го за­ко­но­дав­ства, по­ви­нен че­сно по­ві­до­ми­ти клі­єн­та про фа­кти­чний час та об­сяг ро­бо­ти, який є не­об­хі­дним для ви­ко­на­н­ня зав­да­н­ня. Без­пе­ре­чно, ви­зна­ча­ю­чи роз­мір ви­на­го­ро­ди за по­слу­гу, слід вра­хо­ву­ва­ти ква­лі­фі­ка­цію та до­свід, про­те го­но­рар у цій сфе­рі кон­сал­тин­гу все ж та­ки має бу­ти ро­зум­ним.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.