Су­пе­ре­чли­ві спо­ри

Роз­гляд у су­до­во­му по­ряд­ку спо­рів за уча­стю упов­но­ва­же­них дер­жа­вою суб’єктів при здій­снен­ні вла­дних управ­лін­ських фун­кцій

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА -

В юри­ди­чній пра­кти­ці час від ча­су ви­ни­ка­ють спо­ри з при­во­ду мо­жли­во­сті оскар­же­н­ня в су­до­во­му по­ряд­ку рі­шень ін­ших суб’єктів (не суб’єктів вла­дних пов­но­ва­жень) при здій­снен­ні вла­дних управ­лін­ських фун­кцій, які ви­ко­ну­ють де­ле­го­ва­ні їм чин­ним за­ко­но­дав­ством України вла­дні пов­но­ва­же­н­ня, та чи мо­жуть та­кі суб’єкти бу­ти на­ле­жним від­по­від­а­чем у су­ді. Зокре­ма, та­кі спо­ри ви­ни­кли у 2015 р. при оскар­жен­ні до Ви­що­го адмі­ні­стра­тив­но­го су­ду рі­шень з’їзду пред­став­ни­ків юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов, а та­кож у 2017 р. при оскар­жен­ні ви­снов­ків Гро­мад­ської ра­ди до­бро­че­сно­сті про не­від­по­від­ність суд­ді (кан­ди­да­та у суд­ді) кри­те­рі­ям про­фе­сій­ної ети­ки та до­бро­че­сно­сті.

З’їзд пред­став­ни­ків юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов

Ста­ном на 2015 р., згі­дно з ч. 2 ст. 131 Кон­сти­ту­ції України, Ви­ща ра­да юсти­ції скла­да­ла­ся з 20 чле­нів. Вер­хов­на Ра­да України, Пре­зи­дент України, з’їзд суд­дів України, з’їзд адво­ка­тів України, з’їзд пред­став­ни­ків юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов при­зна­ча­ють до Ви­щої ра­ди юсти­ції по 3 чле­ни, а все­укра­їн­ська кон­фе­рен­ція пра­ців­ни­ків про­ку­ра­ту­ри – 2 чле­нів Ви­щої ра­ди юсти­ції.

Від­по­від­но до ст. 5 За­ко­ну України «Про Ви­щу ра­ду юсти­ції» від 15.01.1998 р. №22/98-ВР, Вер­хов­на Ра­да України, Пре­зи­дент України, з’їзд суд­дів України, з’їзд адво­ка­тів України, з’їзд пред­став­ни­ків юри- ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов при­зна­ча­ли до Ви­щої ра­ди юсти­ції по 3 чле­ни, все­укра­їн­ська кон­фе­рен­ція пра­ців­ни­ків про­ку­ра­ту­ри – 2 чле­нів Ви­щої ра­ди юсти­ції.

Від­по­від­но до ст. 12 За­ко­ну України «Про Ви­щу ра­ду юсти­ції» від 15.01.1998 р. №22/98-ВР, з’їзд пред­став­ни­ків юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов при­зна­чав 3 чле­нів Ви­щої ра­ди юсти­ції, один з яких оби­ра­є­ться з-по­між суд­дів.

Ви­су­ва­н­ня кан­ди­да­тів і при­зна­че­н­ня чле­нів Ви­щої ра­ди юсти­ції з’їздом пред­став­ни­ків юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов здій­сню­є­ться у по­ряд­ку, пе­ред­ба­че­но­му ч. 1-3 ст. 10 цьо­го За­ко­ну, крім ви­мог до кан­ди­да­тів на по­са­ду чле­на Ви­щої ра­ди юсти­ції, вста­нов­ле­них ч. 1 ці­єї стат­ті.

Від­по­від­но до ст. 10 За­ко­ну України «Про Ви­щу ра­ду юсти­ції» від 15.01.1998 р. №22/98-ВР, кан­ди­да­ту­ри на по­са­ди чле­нів Ви­щої ра­ди юсти­ції ви­зна­ча­ю­ться з-по­між суд­дів з’їздом суд­дів України за про­по­зи­ці­єю де­ле­га­тів з’їзду від­кри­тим го­ло­су­ва­н­ням біль­ші­стю го­ло­сів при­су­тніх де­ле­га­тів з’їзду та вклю­ча­ю­ться в бю­ле­тень для прийня­т­тя рі­ше­н­ня з’їздом суд­дів України шля­хом та­єм­но­го го­ло­су­ва­н­ня що­до ко­жної кан­ди­да­ту­ри.

При­зна­че­ним на по­са­ду чле­на Ви­щої ра­ди юсти­ції вва­жав­ся кан­ди­дат, який за ре­зуль­та­та­ми та­єм­но­го го­ло­су­ва­н­ня отри­мав біль­шість го­ло­сів від обра­них де­ле­га­тів з’їзду суд­дів України. Якщо го­ло­су­ва­н­ня про­во­ди­ло­ся що­до кан­ди­да­тур, кіль­кість яких пе­ре­ви­щу­ва­ла кво­ту для при­зна­че­н­ня на по­са­ди чле­нів Ви­щої ра­ди юсти­ції, при­зна­че­ни­ми вва­жа­ли­ся кан­ди­да­ти, які на­бра­ли біль­шість го­ло­сів що­до ін­ших кан­ди­да­тів. За ре­зуль­та­та­ми го­ло­су­ва­н­ня го­ло­вою і се­кре­та­рем з’їзду під­пи­су­ва­ли­ся рі­ше­н­ня про при­зна­че­н­ня чле­нів Ви­щої ра­ди юсти­ції.

Ста­ном на 2017 р., згі­дно з ч. 2 ст. 131 Кон­сти­ту­ції України, Ви­ща ра­да пра­во­су­д­дя скла­да­є­ться з 21 чле­на, з яких 10 – оби­рає з’їзд суд­дів України з-по­між суд­дів чи суд­дів у від­став­ці, 2 – Пре­зи­дент України, 2 – Вер­хов­на Ра­да України, 2 – з’їзд адво­ка­тів України, 2 – все­укра­їн­ська кон­фе­рен­ція про­ку­ро­рів, 2 – з’їзд пред­став­ни­ків юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов.

Від­по­від­но до ст. 13 За­ко­ну України «Про Ви­щу ра­ду пра­во­су­д­дя» від 21.12.2016 р. №1798-VIII, з’їзд пред- став­ни­ків юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов оби­рає чле­нів Ви­щої ра­ди пра­во­су­д­дя шля­хом та­єм­но­го го­ло­су­ва­н­ня. Го­ло­су­ва­н­ня про­во­ди­ться ви­клю­чно що­до кан­ди­да­тів у чле­ни Ви­щої ра­ди пра­во­су­д­дя, які по­да­ли до­ку­мен­ти у по­ряд­ку, вста­нов­ле­но­му цим За­ко­ном, та обра­ні де­ле­га­та­ми цьо­го з’їзду. Обра­ним на по­са­ду чле­на Ви­щої ра­ди пра­во­су­д­дя вва­жа­є­ться кан­ди­дат, який за ре­зуль­та­та­ми та­єм­но­го го­ло­су­ва­н­ня отри­мав біль­шість го­ло­сів обра­них де­ле­га­тів з’їзду пред­став­ни­ків юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов. За ре­зуль­та­та­ми го­ло­су­ва­н­ня го­ло­вою і се­кре­та­рем з’їзду пред­став­ни­ків юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов під­пи­су­є­ться рі­ше­н­ня про обра­н­ня чле­нів Ви­щої ра­ди пра­во­су­д­дя.

Від­по­від­но до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, суб’єкт вла­дних пов­но­ва­жень – це ор­ган дер­жав­ної вла­ди, ор­ган мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, їхня по­са­до­ва чи слу­жбо­ва осо­ба, ін­ший суб’єкт при здій­снен­ні ни­ми вла­дних управ­лін­ських фун­кцій на осно­ві за­ко­но­дав­ства, в то­му чи­слі на ви­ко­на­н­ня де­ле­го­ва­них пов­но­ва­жень.

Вла­дні управ­лін­ські фун­кції слід ро­зу­мі­ти, на на­шу дум­ку, як вла­дні пов­но­ва­же­н­ня, які здій­сню­ю­ться дер­жа­вою, ор­га­на­ми мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня або ін­ши­ми упов­но­ва­же­ни­ми дер­жа­вою суб’єкта­ми в ре­зуль­та­ті їхньої ді­яль­но­сті та спря­мо­ва­ні на прийня­т­тя обов’яз­ко­вих до ви­ко­на­н­ня рі­шень, а та­кож за­без­пе­че­н­ня їх ви­ко­на­н­ня осо­ба­ми, яким ці рі­ше­н­ня адре­со­ва­ні.

От­же, з’їзд пред­став­ни­ків юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов як об’єд­на­н­ня пра­ців­ни­ків юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов є тим ін­шим суб’єктом при здій­снен­ні вла­дних управ­лін­ських фун­кцій на осно­ві за­ко­но­дав­ства (суб’єктом вла­дних пов­но­ва­жень), який ви­ко­нує де­ле­го­ва­ні йо­му чин­ним за­ко­но­дав­ством України вла­дні пов­но­ва­же­н­ня що­до при­зна­че­н­ня до Ви­щої ра­ди пра­во­су­д­дя України чле­нів, а от­же, на­ді­ле­ний пра­вом при­зна­ча­ти ви­зна­че­ну за­ко­ном кіль­кість чле­нів Ви­щої ра­ди пра­во­су­д­дя.

То­му з’їзд пред­став­ни­ків юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов є на­ле­жним від­по­від­а­чем у су­ді та йо­го рі­ше­н­ня мо­жуть бу­ти оскар­же­ні в су­до­во­му по­ряд­ку від­по­від­но до ч. 2 ст. 2 КАС України.

Однак вар­то за­зна­чи­ти, що на сьо­го­дні за­ли­ша­є­ться за­ко­но­дав­чо нев­ре­гу­льо­ва­ним по­ря­док іні­ці­ю­ва­н­ня, скли­ка­н­ня та про­ве­де­н­ня з’їзду пред­став­ни­ків юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов з пи­тань при­зна­че­н­ня чле­нів Ви­щої ра­ди пра­во­су­д­дя, а та­кож про­це­ду­ра при­зна­че­н­ня чле­нів Ви­щої ра­ди пра­во­су­д­дя цим з’їздом.

28.05.2014 р. за ре­зуль­та­та­ми роз­гля­ду по­зо­ву на­ро­дно­го де­пу­та­та Ро­ма­на Ста­дній­чу­ка, по­ста­но­вою Окру­жно­го адмі­ні­стра­тив­но­го су­ду м. Ки­є­ва у спра­ві №826/5306/14 ви­зна­но від­су­тність ком­пе­тен­ції Мі­ні­стер­ства осві­ти і на­у­ки України що­до скли­ка­н­ня, під­го­тов­ки, ор­га­ні­за­ції та про­ве­де­н­ня з’їзду пред­став­ни­ків юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов з пи­тань при­зна­че­н­ня чле­нів Ви­щої ра­ди юсти­ції, ви­зна­но про­ти­прав­ним і ска­со­ва­но рі­ше­н­ня з’їзду пред­став­ни­ків юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов від 29.04.2014 р. про при­зна­че­н­ня на по­са­ди чле­нів ВРЮ Бой­ка А.М., Ка­плі­ної О.В., Фа­зи­кош Г.В. У По­ста­но­ві суд та­кож окре­мо ви­знав від­су­тність пов­но­ва­жень (ком­пе­тен­ції) у за­зна­че­них чле­нів ВРЮ. Ухва­лою Ки­їв­сько­го апе­ля­цій­но­го адмі­ні­стра­тив­но­го су­ду від 20.08.2014р. ця по­ста­но­ва за­ли­ше­на без змін.

Ста­ном на 2014 р., згі­дно з пп. 3 п. 6 По­ло­же­н­ня про Мі­ні­стер­ство осві­ти і на­у­ки України, за­твер­дже­но­го Ука­зом Пре­зи­ден­та України від 25.04.2013 р. №240/2013, МОН України для ви­ко­на­н­ня по­кла­де­них на ньо­го зав­дань має пра­во в уста­нов­ле­но­му по­ряд­ку про­во­ди­ти з’їзди, кон­фе­рен­ції, се­мі­на­ри, на­ра­ди з пи­тань, що на­ле­жать до йо­го ком­пе­тен­ції.

Тут вар­то за­зна­чи­ти, що по­ня­т­тя «з’їзд» син­та­кси­чно шир­ше за по­ня­т­тя «з’їзд пред­став­ни­ків юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов», то­му пов­но­ва­же­н­ня МОН України що­до про­ве­де­н­ня з’їздів мо­жна тра­кту­ва­ти до­ста­тньо ши­ро­ко у ви­пад­ку скли­ка­н­ня Мі­ні­стер­ством осві­ти і на­у­ки України з’їзду пред­став­ни­ків юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов, до­по­ки це пи­та­н­ня не бу­де вре­гу­льо­ва­но в ін­ший спо­сіб у чин­но­му за­ко­но­дав­стві України, адже в пи­тан­ні скли­ка­н­ня та­ко­го з’їзду в чин­но­му за­ко­но­дав­стві Укра­ї­ні існує про­га­ли­на.

У п. 8 ви­ще­за­зна­че­но­го По­ло­же­н­ня бу­ло вка­за­но, що МОН України в ме­жах пов­но­ва­жень, на осно­ві та на ви­ко­на­н­ня Кон­сти­ту­ції та за­ко­нів України, актів і до­ру­чень Пре­зи­ден­та України, актів Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів України, ви­дає на­ка­зи, ор­га­ні­зо­вує і кон­тро­лює їх ви­ко­на­н­ня.

Во­дно­час у на­ве­де­них ви­ще рі­ше­н­нях су­дів першої та апе­ля­цій­ної ін­стан­ції вка­за­но, що від­по­від­но до ст. 12 За­ко­ну України «Про осві­ту» від 23.05.1991 р. №1060-XII, ст. 18 За­ко­ну України «Про ви­щу осві­ту» від 17.01.2002 р. №2984-III, ст. 28 За­ко­ну України «Про на­у­ко­ву і на­у­ко­во-те­хні­чну ді­яль­ність» від 01.12.1998 р. №284-XIV, По­ло­же­н­ня про Мі­ні­стер­ство осві­ти і на­у­ки України, за­твер­дже­не Ука­зом Пре­зи­ден­та України від 2504.2013 р. №240/2013, скли­ка­н­ня, ор­га­ні­за­ція і про­ве­де­н­ня з’їздів пред­став­ни­ків ви­щих юри­ди­чних на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов з пи­тань при­зна­че­н­ня чле­нів Ви­щої ра- ди юсти­ції, вклю­че­н­ня до по­ряд­ку ден­но­го з’їздів пред­став­ни­ків ви­щих юри­ди­чних на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов пи­та­н­ня про при­зна­че­н­ня чле­нів Ви­щої ра­ди юсти­ції чи при­зна­че­н­ня ор­га­ні­за­цій­но­го ко­мі­те­ту та­ко­го з’їзду не від­не­се­но до ком­пе­тен­ції Мі­ні­стер­ства осві­ти і на­у­ки України.

Про­те у за­зна­че­них нор­ма­тив­но-пра­во­вих актах України у сфе­рі осві­ти та на­у­ки Мі­ні­стер­ству осві­ти і на­у­ки України не за­бо­ро­не­но про­во­ди­ти з’їзди пред­став­ни­ків ви­щих юри­ди­чних на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов, від­по­від­но до пп. 3 п. 6 По­ло­же­н­ня про Мі­ні­стер­ство осві­ти і на­у­ки України, за­твер­дже­но­го Ука­зом Пре­зи­ден­та України від 25.04.2013 р. №240/2013.

Та­кож у рі­ше­н­нях су­ду першої та апе­ля­цій­ної ін­стан­ції вка­зу­є­ться, що ст. 131 Кон­сти­ту­ції України, ст. 10-12 За­ко­ну України «Про Ви­щу ра­ду юсти­ції», ст. 92, 93 За­ко­ну України «Про су­до­устрій і ста­тус суд­дів» від 07.07.2010 р. №2453-VI не пе­ред­ба­ча­ють ком­пе­тен­ції Мі­ні­стер­ства осві­ти і на­у­ки України що­до скли­ка­н­ня, ор­га­ні­за­ції та про­ве­де­н­ня з’їздів пред­став­ни­ків ви­щих юри­ди­чних на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов з пи­тань при­зна­че­н­ня чле­нів Ви­щої ра­ди юсти­ції, Ви­щої ква­лі­фі­ка­цій­ної ко­мі­сії суд­дів України.

Однак За­ко­ни України «Про Ви­щу ра­ду юсти­ції» та «Про су­до­устрій та ста­тус суд­дів» не є спе­ці­аль­ни­ми нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми України, які ре­гу­лю­ють ді­яль­ність Мі­ні­стер­ства осві­ти і на­у­ки України, та не ви­зна­ча­ють йо­го ком­пе­тен­цію.

Во­дно­час на ви­ко­на­н­ня та на під­ста­ві Кон­сти­ту­ції України, За­ко­нів України «Про осві­ту», «Про ви­щу осві­ту», «Про на­у­ко­ву і на­у­ко­во-те­хні­чну ді­яль­ність» Ука­зом Пре­зи­ден­та України від 25.04.2013 р. №240/2013 прийня­то По­ло­же­н­ня Мі­ні­стер­ства осві­ти і на­у­ки України, яке ре­гла­мен­тує ді­яль­ність Мі­ні­стер­ства та ви­зна­чає йо­го ком­пе­тен­цію.

Згі­дно з п. 1 цьо­го По­ло­же­н­ня, МОН України вхо­дить до си­сте­ми ор­га­нів ви­ко­нав­чої вла­ди та є го­лов­ним ор­га­ном у си­сте­мі цен­траль­них ор­га­нів ви­ко­нав­чої вла­ди із за­без­пе­че­н­ня фор­му­ва­н­ня й ре­а­лі­за­ції дер­жав­ної по­лі­ти­ки у га­лу­зі осві­ти та на­у­ки, на­у­ко­вої, на­у­ко­во-те­хні­чної та ін­но­ва­цій­ної ді­яль­но­сті, ін­фор­ма­ти­за­ції, фор­му­ва­н­ня і ви­ко­ри­ста­н­ня на­ціо­наль­них еле­ктрон­них ін­фор­ма­цій­них ре­сур­сів, ство­ре­н­ня умов для роз­ви­тку ін­фор­ма­цій­но­го су­спіль­ства, а та­кож у сфе­рі здій­сне­н­ня дер­жав­но­го на­гля­ду (кон­тро­лю) за ді­яль­ні­стю на­вчаль­них за­кла­дів, не­за­ле­жно від їх під­по­ряд­ку­ва­н­ня і фор­ми вла­сно­сті. Крім то­го, від­по­від­но до пп. 74 п. 4 цьо­го ж По­ло­же­н­ня, МОН України здій­снює ін­ші пов­но­ва­же­н­ня на осно­ві й на ви­ко­на­н­ня Кон­сти­ту­ції та за­ко­нів України, актів Пре­зи­ден­та України, Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів України.

От­же, ви­да­ний на­каз Мі­ні­стер­ства осві­ти і на­у­ки України від 17.04.2014 р.

№471 «Про про­ве­де­н­ня з’їзду пред­став­ни­ків юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов» був та­ким, що від­по­від­ав чин­но­му за­ко­но­дав­ству України та прийня­тий в ме­жах ком­пе­тен­ції Мі­ні­стер­ства осві­ти і на­у­ки України.

За­зна­че­ним на­ка­зом Мі­ні­стер­ства осві­ти і на­у­ки України не при­зна­ча­ли­ся чле­ни Ви­щої ра­ди юсти­ції, а ли­ше скли­кав­ся ор­ган са­мов­ря­ду­ва­н­ня юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов у фор­мі з’їзду, тоб­то МОН України не впли­вав на при­зна­че­н­ня чле­нів Ви­щої ра­ди юсти­ції України, не впли­вав на ді­яль­ність і на рі­ше­н­ня з’їзду юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов, а ли­ше ство­рю­вав під­ста­ви для про­ве­де­н­ня з’їзду. Та­ким чи­ном, МОН України у фун­кціо­ну­ва­н­ня не втру­чав­ся як ор­ган ви­ко­нав­чої гіл­ки вла­ди у фун­кціо­ну­ва­н­ня су­до­вої гіл­ки вла­ди, що від­по­від­ає ст. 6 Кон­сти­ту­ції України.

І вже цей ор­ган са­мов­ря­ду­ва­н­ня (з’їзд) юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов як най­ви­щий ор­ган са­мов­ря­ду­ва­н­ня при­зна­чив 29.04.2014 р. чле­нів Ви­щої ра­ди юсти­ції України, від­по­від­но до За­ко­ну України «Про Ви­щу ра­ду юсти­ції» від 15.01.1998 р. №22/98-ВР.

Крім то­го, не­об­хі­дно роз­ро­би­ти та вне­сти змі­ни до За­ко­ну України «Про Ви­щу ра­ду пра­во­су­д­дя», які де­таль­но ре­гла­мен­ту­ва­ли б ство­ре­н­ня, ді­яль­ність і ста­тус Ра­ди юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов, якій мо­жна бу­ло б на­да­ти пов­но­ва­же­н­ня що­до скли­ка­н­ня їхньо­го з’їзду. На за­сі­дан­ні Ра­ди юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов ма­ють схва­лю­ва­ти­ся по­пе­ре­дній пе­ре­лік пи­тань, що вно­ся­ться на обго­во­ре­н­ня з’їзду, ви­зна­ча­ти­ся да­та й мі­сце про­ве­де­н­ня з’їзду, а та­кож за­галь­на кіль­кість де­ле­га­тів. Для за­без­пе­че­н­ня ма­кси­маль­но­го і рів­но­го пред­став­ни­цтва всіх юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов від їхньої кон­фе­рен­ції має оби­ра­ти­ся рів­на кіль­кість де­ле­га­тів. У пе­рі­од між кон­фе­рен­ці­я­ми юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов фун­кції са­мов­ря­ду­ва­н­ня цих уста­нов ви­ко­ну­ва­ла б Ра­да. У ви­пад­ку, ко­ли Ра­да юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов не скли­кає з’їзд, то на ви­мо­гу від­по­від­ної кон­фе­рен­ції юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та/чи на­у­ко­вих уста­нов, іні­ці­а­то­ри скли­ка­н­ня по­за­чер­го­во­го з’їзду юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов змо­жуть ство­ри­ти ор­га­ні­за­цій­ний ко­мі­тет, який мав би пов­но­ва­же­н­ня від­по­від­ної Ра­ди юри­ди­чних ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів та на­у­ко­вих уста­нов що­до скли­ка­н­ня з’їзду. У та­ко­му ви­пад­ку він ви­зна­чає да­ту й мі­сце про­ве­де­н­ня з’їзду, за­галь­ну кіль­кість де­ле­га­тів та по­пе­ре­дній пе­ре­лік пи­тань, що вно­ся­ться на роз­гляд з’їзду.

Гро­мад­ська ра­да до­бро­че­сно­сті

Що­до ді­яль­но­сті Гро­мад­ської ра­ди до­бро­че­сно­сті як та­кої, що мо­же ви­ко­ну­ва­ти вла­дні управ­лін­ські фун­кції та бу­ти на­ле­жним від­по­від­а­чем в адмі­ні­стра­тив­но­му су­ді, за­зна­чи­мо на­сту­пне.

До адмі­ні­стра­тив­них су­дів над­хо­дять по­зо­ви кан­ди­да­тів на по­са­ду суд­ді ка­са­цій­но­го су­ду у скла­ді Вер­хов­но­го Су­ду з ви­мо­гою ска­су­ва­н­ня ухва­ле­них що­до них ви­снов­ків Гро­мад­ської ра­ди до­бро­че­сно­сті. Про­ва­дже­н­ня за та­ки­ми по­зо­ва­ми, по­да­ни­ми про­ти Гро­мад­ської ра­ди до­бро­че­сно­сті, від­кри­то Окру­жним адмі­ні­стра­тив­ним су­дом м. Ки­є­ва, а про­ва­дже­н­ня за та­ким по­зо­вом, по­да­ним про­ти Ви­щої ква­лі­фі­ка­цій­ної ко­мі­сії суд­дів України, від­кри­то Ви­щим адмі­ні­стра­тив­ним су­дом України.

Во­дно­час чле­ни Гро­мад­ської ра­ди до­бро­че­сно­сті до­три­му­ю­ться по­зи­ції, за якою на­да­н­ня Гро­мад­ською ра­дою до­бро­че­сно­сті ви­снов­ку про не­від­по­від­ність суд­ді (кан­ди­да­та на по­са­ду суд­ді) кри­те­рі­ям про­фе­сій­ної ети­ки та до­бро­че­сно­сті не є вла­дною управ­лін­ською фун­кці­єю, а Гро­мад­ська ра­да до­бро­че­сно­сті, від­по­від­но, не мо­же ви­сту­па­ти від­по­від­а­чем у та­ких спра­вах (ухва­ли Окру­жно­го адмі­ні­стра­тив­но­го су­ду м. Ки­є­ва від 06.07.2017 р. у спра­ві №826/6961/17, ЄДРСР №67658294; Ви­що­го адмі­ні­стра­тив­но­го су­ду України від 13.06.2017 р. у спра­ві №800/185/17, ЄДРСР №67194017).

Від­по­від­но до п. 1 ст. 87 За­ко­ну України «Про су­до­устрій і ста­тус суд­дів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII, Гро­мад­ська ра­да до­бро­че­сно­сті утво­рю­є­ться з ме­тою спри­я­н­ня Ви­щій ква­лі­фі­ка­цій­ній ко­мі­сії суд­дів України у вста­нов­лен­ні від­по­від­но­сті суд­ді (кан­ди­да­та на по­са­ду суд­ді) кри­те­рі­ям про­фе­сій­ної ети­ки та до­бро­че­сно­сті для ці­лей ква­лі­фі­ка­цій­но­го оці­ню­ва­н­ня.

Від­по­від­но до п. 6 ст. 87 цьо­го ж За­ко­ну, Гро­мад­ська ра­да до­бро­чес- но­сті на­дає, за на­яв­но­сті від­по­від­них під­став, Ви­щій ква­лі­фі­ка­цій­ній ко­мі­сії суд­дів України ви­сно­вок про не­від­по­від­ність суд­ді (кан­ди­да­та на по­са­ду суд­ді) кри­те­рі­ям про­фе­сій­ної ети­ки та до­бро­че­сно­сті, який до­да­є­ться до до­сьє кан­ди­да­та на по­са­ду суд­ді або до суд­дів­сько­го до­сьє.

Від­по­від­но до ч. 2 п. 1 ст. 88 цьо­го ж За­ко­ну, якщо Гро­мад­ська ра­да до­бро­че­сно­сті у сво­є­му ви­снов­ку вста­но­ви­ла, що су­д­дя (кан­ди­дат на по­са­ду суд­ді) не від­по­від­ає кри­те­рі­ям про­фе­сій­ної ети­ки та до­бро­че­сно­сті, то Ви­ща ква­лі­фі­ка­цій­на ко­мі­сія суд­дів України мо­же ухва­ли­ти рі­ше­н­ня про під­твер­дже­н­ня зда­тно­сті та­ко­го суд­ді (кан­ди­да­та на по­са­ду суд­ді) здій­сню­ва­ти пра­во­су­д­дя у від­по­від­но­му су­ді ли­ше у ра­зі, якщо та­ке рі­ше­н­ня під­три­ма­ли не мен­ше ніж 11 її чле­нів.

Ви­хо­дя­чи з ро­зу­мі­н­ня на­ве­де­но­го ви­ще по­ня­т­тя вла­дних управ­лін­ських фун­кцій та ста­тей За­ко­ну України «Про су­до­устрій і ста­тус суд­дів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII, ви­сно­вок Гро­мад­ської ра­ди до­бро­че­сно­сті що­до суд­ді (кан­ди­да­та у суд­ді) про йо­го не­від­по­від­ність кри­те­рі­ям про­фе­сій­ної ети­ки та до­бро­че­сно­сті є обов’яз­ко­вим для вра­ху­ва­н­ня Ви­щою ква­лі­фі­ка­цій­ною ко­мі­сі­єю України під час прийня­т­тя рі­ше­н­ня що­до ква­лі­фі­ка­цій­но­го оці­ню­ва­н­ня, оскіль­ки згі­дно з п. 34 По­ло­же­н­ня про по­ря­док та ме­то­до­ло­гію ква­лі­фі­ка­цій­но­го оці­ню­ва­н­ня, по­ка­зни­ки від­по­від­но­сті кри­те­рі­ям ква­лі­фі­ка­цій­но­го оці­ню­ва­н­ня та за­со­би їх вста­нов­ле­н­ня, за­твер­дже­но­го рі­ше­н­ням Ко­мі­сії від 03.11.2016 р.

№143/зп-16, у ра­зі на­яв­но­сті ви­снов­ку Гро­мад­ської ра­ди до­бро­че­сно­сті про не­від­по­від­ність суд­ді (кан­ди­да­та на по­са­ду суд­ді) кри­те­рі­ям про­фе­сій­ної ети­ки та до­бро­че­сно­сті у мо­ти­ву­валь­ній ча­сти­ні та­кож за­зна­ча­ю­ться мо­ти­ви йо­го прийня­т­тя або від­хи­ле­н­ня. Ре­зо­лю­тив­на ча­сти­на по­вин­на мі­сти­ти ви­сно­вок про те, чи під­твер­див су­д­дя (кан­ди­дат на по­са­ду суд­ді) зда­тність здій­сню­ва­ти пра­во­су­д­дя у від­по­від­но­му су­ді, чи від­по­від­ає су­д­дя за­йма­ній по­са­ді, а та­кож кіль­кість ба­лів, на­бра­них суд­дею за ре­зуль­та­та­ми успі­шно­го про­хо­дже­н­ня про­це­ду­ри ква­лі­фі­ка­цій­но­го оці­ню­ва­н­ня.

Від­по­від­но до п. 36 цьо­го ж По­ло­же­н­ня, рі­ше­н­ня Ко­мі­сії про не під­твер­дже­н­ня зда­тно­сті суд­ді (кан­ди­да­та на по­са­ду суд­ді) здій­сню­ва­ти пра­во­су­д­дя у від­по­від­но­му су­ді є під­ста­вою для при­пи­не­н­ня подаль­шої уча­сті суд­ді (кан­ди­да­та на по­са­ді суд­ді) у про­це­ду­рах, пе­ред­ба­че­них За­ко­ном.

Від­по­від­ний ви­сно­вок Гро­мад­ської ра­ди до­бро­че­сно­сті мо­же бу­ти пе­ре­шко­дою для ухва­ле­н­ня Ви­щою ква­лі­фі­ка­цій­ною ко­мі­сі­єю суд­дів України рі­ше­н­ня про під­твер­дже­н­ня зда­тно­сті кан­ди­да­та на по­са­ду суд­ді здій­сню­ва­ти пра­во­су­д­дя, якщо йо­го під­три­ма­ли мен­ше ніж 11 її чле­нів.

То­му та­кий ви­сно­вок Гро­мад­ської ра­ди до­бро­че­сно­сті мо­же бу- ти під­ста­вою для від­мо­ви йо­му в про­хо­джен­ні подаль­ших про­це­дур ква­лі­фі­ка­цій­но­го оці­ню­ва­н­ня. Ви­ня­тком у подаль­шо­му про­хо­джен­ні ква­лі­фі­ка­цій­но­го оці­ню­ва­н­ня пі­сля не­га­тив­но­го ви­снов­ку Гро­мад­ської ра­ди до­бро­че­сно­сті мо­же бу­ти тіль­ки рі­ше­н­ня ВККС про під­твер­дже­н­ня зда­тно­сті та­ко­го суд­ді (кан­ди­да­та на по­са­ду суд­ді) здій­сню­ва­ти пра­во­су­д­дя у від­по­від­но­му су­ді ли­ше у ра­зі, якщо та­ке рі­ше­н­ня під­три­ма­ли не мен­ше ніж 11 її чле­нів.

От­же, ви­снов­ки Гро­мад­ської ра­ди до­бро­че­сно­сті що­до не­від­по­від­но­сті суд­ді (кан­ди­да­та у суд­ді) кри­те­рі­ям про­фе­сій­ної ети­ки та до­бро­че­сно­сті по­ро­джу­ють для суд­ді (кан­ди­да­та у суд­ді) юри­ди­чні на­слід­ки у фор­мі прав, обов’яз­ків, їх змі­ни чи при­пи­не­н­ня. То­му та­кі ви­снов­ки ГРД від­по­від­а­ють кри­те­рі­ям, які до­зво­ля­ють від­не­сти їх до рі­шень суб’єктів вла­дних пов­но­ва­жень, а та­кож під­па­да­ють під юрис­ди­кцію адмі­ні­стра­тив­них су­дів у ро­зу­мін­ні п. 1 ч. 2 ст. 17 КАСУ.

Вар­то за­зна­чи­ти, що від­по­від­но до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАСУ, суб’єкт вла­дних пов­но­ва­жень – це ор­ган дер­жав­ної вла­ди, ор­ган мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, їхня по­са­до­ва чи слу­жбо­ва осо­ба, ін­ший суб’єкт при здій­снен­ні ни­ми вла­дних управ­лін­ських фун­кцій на осно­ві за­ко­но­дав­ства, в то­му чи­слі на ви­ко­на­н­ня де­ле­го­ва­них пов­но­ва­жень.

Суб’єкт вла­дних пов­но­ва­жень є тер­мі­ном, за до­по­мо­гою яко­го мо­жна по­зна­чи­ти всіх суб’єктів пу­блі­чно-пра­во­вих від­но­син, які за­без­пе­чу­ють ре­а­лі­за­цію пу­блі­чно­го ін­те­ре­су. На на­шу дум­ку, ГРД за­без­пе­чує ре­а­лі­за­цію пу­блі­чно­го ін­те­ре­су, оскіль­ки ство­рю­є­ться з ме­тою спри­я­н­ня Ви­щій ква­лі­фі­ка­цій­ній ко­мі­сії суд­дів України у вста­нов­лен­ні від­по­від­но­сті суд­ді (кан­ди­да­та на по­са­ду суд­ді) кри­те­рі­ям про­фе­сій­ної ети­ки та до­бро­че­сно­сті для ці­лей ква­лі­фі­ка­цій­но­го оці­ню­ва­н­ня.

В окре­мих ви­пад­ках як суб’єкт вла­дних пов­но­ва­жень мо­же ви­сту­па­ти осо­ба, яка не є ор­га­ном дер­жав­ної вла­ди, ор­га­ном мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, їхньою по­са­до­вою чи слу­жбо­вою осо­бою, але від­по­від­но до пов­но­ва­жень, на­да­них за­ко­но­дав­ством, ви­ко­нує окре­мі вла­дні управ­лін­ські фун­кції або де­ле­го­ва­ні пов­но­ва­же­н­ня.

От­же, Гро­мад­ська ра­да до­бро­че­сно­сті є та­кож тим ін­шим суб’єктом при здій­снен­ні вла­дних управ­лін­ських фун­кцій на осно­ві за­ко­но­дав­ства (суб’єктом вла­дних пов­но­ва­жень), який ви­ко­нує де­ле­го­ва­ні йо­му За­ко­ном України «Про су­до­устрій і ста­тус суд­дів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII вла­дні пов­но­ва­же­н­ня що­до ква­лі­фі­ка­цій­но­го оці­ню­ва­н­ня суд­ді (кан­ди­да­та у суд­ді) за кри­те­рі­я­ми про­фе­сій­ної ети­ки та до­бро­че­сно­сті.

Та­ким чи­ном, Гро­мад­ська ра­да до­бро­че­сно­сті є на­ле­жним від­по­від­а­чем у су­ді згі­дно з пра­ви­ла­ми КАСУ та її рі­ше­н­ня мо­жуть бу­ти оскар­же­ні в су­до­во­му по­ряд­ку від­по­від­но до ч. 2 ст. 2 КАС України.

Ви­снов­ки ГРД по­ро­джу­ють для суд­ді (кан­ди­да­та у суд­ді) юри­ди­чні на­слід­ки

Ан­тон МОНАЄНКО, д.ю.н., про­фе­сор, за­слу­же­ний юрист України, Ін­сти­тут за­ко­но­дав­ства Вер­хов­ної Ра­ди України

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.