Пра­ви­ла адво­кат­ської ети­ки – про­грес чи ре­грес?

Yurydychna Gazeta - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Оль­га ЖУКОВСЬКА,

Не­має для лю­ди­ни ні­чо­го стра­шні­шо­го, ніж від­чу­т­тя не­сво­бо­ди. Осо­бли­во не­сво­бо­ди дум­ки. Як не сум­но, отри­мав­ши за­пит на ко­мен­тар сто­сов­но змін до Пра­вил адво­кат­ської ети­ки, за­твер­дже­них на остан­ньо­му З’їзді адво­ка­тів Укра­ї­ни, я впер­ше у сво­є­му про­фе­сій­но­му жит­ті в адво­ка­ту­рі від­чу­ла ску­тість у від­по­віді. По­при те, що я бу­ла ав­то­ром ро­бо­чо­го про­е­кту пер­ших пи­са­них пра­вил ети­ки адво­ка­тів не­за­ле­жної Укра­ї­ни, за­раз я не мо­жу то­чно ви­зна­чи­ти, чи вза­га­лі за­ли­ши­ло­ся якесь по­ле в ін­фор­ма­цій­но­му про­сто­рі для кри­ти­ки не­га­ра­здів адво­ка­ту­ри.

Ма­буть, ли­ше за­мі­но­ва­не… Тож спро­бую обі­йти дро­ти та ска­за­ти бо­дай що-не­будь.

З усі­єю обов’яз­ко­вою по­ва­гою до не­ві­до­мих ме­ні ав­то­рів змін та де­ле­га­тів, які їх схва­ли­ли, пе­ре­ва­жно не чи­та­ю­чи (на мою дум­ку, не­ре­аль­но за час з мо­мен­ту озна­йом­ле­н­ня з про­е­ктом зна­йти від­мін­но­сті між ра­ні­ше чин­ни­ми та но­во­схва­ле­ни­ми пра­ви­ла­ми), ви­слов­лю свою ду­же осо­би­сту і ду­же ша­но­бли­ву дум­ку, що змі­ни зна­чно по­гір­ши­ли Пра­ви­ла, які вже і так сво­го ча­су бу­ли де­що спа­плю­же­ні уста­нов­чим з’їздом НААУ.

Одра­зу впа­дає в око, що роль Пра­вил як си­сте­ми орі­єн­ти­рів для обра­н­ня адво­ка­том ети­чно ви­ва­же­но­го ва­рі­ан­ту по­ве­дін­ки зна­чно по­сла­би­ла­ся, оскіль­ки з ве­ли­кої кіль­ко­сті ста­тей ви­да­ле­но (чи не­зро­зумі­ло на­ві­що змі­не­но) кон­кре­ти­за­цію за­галь­них по­ло­жень, які мо­гли на­да­ти адво­ка­ту мо­жли­вість ком­фор­тно за­сто­со­ву­ва­ти їхні на­ста­но­ви. Це сто­су­є­ться змі­сту прин­ци­пів ком­пе­тен­тно­сті та до­бро­со­ві­сно­сті (ст. 11, 17, 18, опо­се­ред­ко­ва­но – ст. 19), за­кон­но­сті (ст. 19), не­д­опу­сти­мо­сті кон­флі­кту ін­те­ре­сів (ст. 20, 21), кон­фі­ден­цій­но­сті (ст. 22), про­я­вів май­же всіх прин­ци­пів при ро­зір­ван­ні до­го­во­рів (ст. 32, 34, 35) то­що.

На пер­ший по­гляд мо­же зда­ти­ся, що зав­дя­ки ско­ро­че­н­ням пев­ні прин­ци­пи та ви­мо­ги до адво­ка­тів бу­ли по­сла­бле­ні, однак на­справ­ді будь-яка не­ви­зна­че­ність і не­пе­ре­дба­чу­ва­ність – по­ле для сва­ві­л­ля тих, хто тлу­ма­чи­ти­ме пра­ви­ла при їх за­сто­су­ван­ні в ди­сци­плі­нар­ній про­це­ду­рі ( зві­сно, те­пер мо­жна до­зво­ли­ти со­бі ли­ше су­то те­о­ре­ти­чно при­пу­ска­ти мо­жли­вість та­ко­го сва­ві­л­ля).

Все з ті­єю ж обов’яз­ко­вою по­ва­гою під­кре­слю, що за­мість то­го, щоб ви­пра­ви­ти дав­но роз­кри­ти­ко­ва­ні не­до­лі­ки (на­при­клад, по­вер­ну­ти не­ві­до­мо чо­му зни­клий прин­цип че­сно­сті та по­ря­дно­сті, який фі­гу­рує в Хар­тії основ­них прин­ци­пів єв­ро­пей­ської адво­кат­ської про­фе­сії ССВЕ, а та­кож по­вер­ну­ти спе­ці­аль­ні га­ран­тії до­три­ма­н­ня Пра­вил ор­га­на­ми адво­кат­сько­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня), ав­то­ри змін вда­ли­ся до див­но­го пе­ре­кро­ю­ва­н­ня Пра­вил.

Ана­лі­зу ви­крой­ки но­во­го фа­со­ну мо­жна при­свя­ти­ти ди­сер­та­цію, бо що не змі­на, то ди­ви­на, су­пе­ре­чність, не­о­б­ґрун­то­ва­ність. Про юри­ди­чну те­хні­ку і тро­хи смі­шні по­мил­ки вза­га­лі про­мов­чу… Однак спро­бую на­го­ло­си­ти на най­більш три­во­жних, як на ме­не, мо­мен­тах.

На­сам­пе­ред, по­стра­ждав прин­цип не­за­ле­жно­сті. З фор­му­лю­ва­н­ня від­по­від­но­го прин­ци­пу (ст. 6) зни­кла низ­ка ме­ха­ні­змів йо­го ре­а­лі­за­ції та вка­зів­ка про те, що «На­ціо­наль­на асо­ці­а­ція адво­ка­тів, ор­га­ни адво­кат­сько­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня в ме­жах сво­єї ком­пе­тен­ції ма­ють всі­ля­ко спри­я­ти га­ран­ту­ван­ню не­за­ле­жно­сті адво­ка­та». На­то­мість у стат­ті «За­галь­ні ети­чні за­са­ди вза­є­мин між адво­ка­та­ми» (ст. 50) з’яви­ло­ся пра­во РАУ та НААУ вста­нов­лю­ва­ти за­са­ди адво­кат­ської ді­яль­но­сті сво­ї­ми рі­ше­н­ня­ми! От­же, вже не за­кон, не Пра­ви­ла, а будь-яке рі­ше­н­ня Ра­ди мо­же вста­нов­лю­ва­ти за­са­ди адво­кат­ської ді­яль­но­сті. На­вряд чи при цьо­му мо­жна сер­йо­зно го­во­ри­ти про не­за­ле­жність (з усі­єю не­змін­ною по­ва­гою).

При­на­гі­дно за­зна­чу, що по­за ме­жа­ми пе­ред­ба­чу­ва­них та ві­до­мих пов­но­ва­жень Рад адво­ка­тів ре­гіо­нів опи­нив­ся но­во­вве­де­ний обов’язок адво­ка­та (ст. 52) звер­та­ти­ся до Ра­ди зі скар­га­ми на сво­їх ко­лег до звер­не­н­ня в ди­сци­плі­нар­ні ор­га­ни. Пи­та­є­ться, а де ко­ре­спон­ду­ю­чі пов­но­ва­же­н­ня Ра­ди, в чо­му во­ни по­ля­га­ють, яко­му обов’яз­ку Ра­ди від­по­від­а­ють?

З не­ві­до­мих мо­ти­вів із цих же за­галь­них за­сад вза­є­мин між адво­ка­та­ми бу­ло «ви­кре­сле­но» прин­цип ко­ле­гі­аль­но­сті, але за­ли­ши­ло­ся йо­го вті­ле­н­ня що­до іно­зем­них ко­лег (ст. 50 но­вої ре­да­кції). Справ­жня ди­ви­на – укра­їн­ські адво­ка­ти вже не ко­ле­ги, а іно­зем­ні – так!

Однак по­ва­га до за­кор­до­ну зни­кла в сен­сі пе­ре­кру­чу­ва­н­ня за­галь­но­прийня­то­го ро­зу­мі­н­ня пев­них прин­ци­пів (на­при­клад, кон­флі­кту ін­те­ре­сів). У нас в де­фі­ні­ції – це кон­флікт між ін­те­ре­са­ми клі­єн­та й адво­ка­та, а не рі­зних клі­єн­тів, як це ро­зу­мі­є­ться сві­то­вою адво­кат­ською спіль­но­тою (ч. 1, ст. 9). Окрім то­го, по­при пра­гне­н­ня «єв­ро­пей­сько­сті», з Пра­вил зни­кла за­бо­ро­на укла­да­ти з клі­єн­том уго­ди май­но­во­го ха­ра­кте­ру по­за ме­жа­ми го­но­рар­них від­но­син (ст. 31 ста­рої ре­да­кції), за­йма­ти­ся ін­ши­ми не­су­мі­сни­ми ви­да­ми ді­яль­но­сті (по­рів­няй­мо ст. 6 ра­ні­ше чин­ної та но­вої ре­да­кції) то­що.

До ре­чі, «ви­па­ді­н­ня» тор­кну­ло­ся ці­лої низ­ки кон­кре­тних аспе­ктів до­три­ма­н­ня прин­ци­пу за­кон­но­сті у від­но­си­нах із су­дом (ст. 43). Вза­га­лі, вті­ле­н­ня прин­ци­пів по­рі­за­но якось ду­же не­ре­тель­но і не­зро­зумі­ло, а ін­ко­ли про­сто не­гра­мо­тно (при всій по­ва­зі). Що­прав­да, де в чо­му зро­зумі­ло, адже зня­т­тя за­бо­ро­ни на по­діл го­но­ра­ру за ре­ко­мен­ду­ва­н­ня клі­єн­та без жо­дних обме­жень уза­ко­ни­ло «по­ро­чну» пра­кти­ку ви­ко­ри­ста­н­ня пра­ці «лі­те­ра­тур­них ра­бів». Тим же мо­ло­дим адво­ка­там на­вряд чи на ко­ристь бу­де ви­клю­че­н­ня зі ст. 17 до­зво­лу при­йма­ти до­ру­че­н­ня з пи­тань, де адво­кат за зго­дою клі­єн­та міг до­сяг­ти не­об­хі­дно­го рів­ня ква­лі­фі­ка­ції.

Та­кож див­но ви­гля­да­ють змі­ни у сфе­рі за­сто­су­ва­н­ня Пра­вил. З неї ви­па­ло при­ва­тне жи­т­тя, на яке ра­ні­ше по­ши­рю­вав­ся при­найм­ні прин­цип за­кон­но­сті (пі­сля ви­да­ле­н­ня че­сно­сті та по­ря­дно­сті), але до­да­ло­ся «со­ці­аль­но-пу­блі­чне» (хо­ті­ло­ся б зро­зу­мі­ти, це вза­га­лі що?!).

Так са­мо не­зро­зумі­ло, чо­му де­які прин­ци­пи уто­чне­ні сто­сов­но адво­ка­тів си­сте­ми без­опла­тної до­по­мо­ги (ст. 8, 10). На­ві­що? Адже що­до них як адво­ка­тів ді­ють за­га­лом всі ети­чні прин­ци­пи!

До то­го ж по­за ме­жа­ми ро­зум­но­го (на мою не­змін­но ша­но­бли­ву дум­ку) зна­хо­ди­ться те, що за­ра­ди про­сто все­ося­жних обме­жень на ко­ри­сту­ва­н­ня адво­ка­та­ми со­ці­аль­ни­ми ме­ре­жа­ми (Ро­зділ VII на 4-х сто­рін­ках) зла­ма­но вза­га­лі всю си­сте­му Пра­вил.

Ра­ні­ше мо­жна бу­ло зро­зу­мі­ти, що існу­ють за­галь­ні прин­ци­пи, а по­тім во­ни уто­чню­ю­ться сто­сов­но пев­них сфер ді­яль­но­сті та від­но­син.

ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ЩОТИЖНЕВЕ ПРОФЕСІЙНЕ ЮРИДИЧНЕ ВИДАННЯ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.