Те­тя­на СЛІПАЧУК: «За 25 ро­ків МКАС пе­ре­тво­рив­ся на ін­сти­ту­цію, якій до­ві­ря­ють у сві­ті»

14 ве­ре­сня 2017 ро­ку в ме­жах свя­тку­ва­н­ня 25-річ­чя ді­яль­но­сті Між­на­ро­дно­го ко­мер­цій­но­го ар­бі­тра­жно­го су­ду при Тор­го­во-про­ми­сло­вій па­ла­ті Укра­ї­ни (да­лі – МКАС) від­бу­ду­ться ІV Мі­жна­ро­дні ар­бі­тра­жні чи­та­н­ня пам’яті ака­де­мі­ка І. Г. По­бір­чен­ка на те­му «Мі­жна­род

Yurydychna Gazeta - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Ро­змов­ляв Єгор ЖЕЛТУХІН, го­лов­ний ре­да­ктор «Юри­ди­чної Га­зе­ти»

– Па­ні Те­тя­но, не­за­ба­ром МКАС від­зна­чає ви­да­тну по­дію – 25 ро­ків ді­яль­но­сті. Якщо по­рів­ня­ти з ана­ло­гі­чни­ми ін­сти­ту­ці­я­ми в ін­ших кра­ї­нах, які ма­є­мо плю­си та мі­ну­си? Чо­го вда­ло­ся до­сяг­ти за ці ро­ки?

– Для ме­не свя­тку­ва­н­ня 25-річ­чя є ва­жли­вою по­ді­єю, оскіль­ки свою про­фе­сій­ну ді­яль­ність як юрист, що спе­ці­а­лі­зу­є­ться на ар­бі­тра­жних спо­рах, я роз­по­ча­ла са­ме у МКАС. Пи­ша­ю­ся, що бу­ла по­між лю­дей, зав­дя­ки яким МКАС бу­ло ство­ре­но. Я ду­же ра­да, що за ці 25 ро­ків він пе­ре­тво­рив­ся на ін­сти­ту­цію, якій до­ві­ря­ють, яку зна­ють у сві­ті. Впев­не­но мо­жна ка­за­ти, що се­ред на­ціо­наль­них цен­трів, що на­да­ють по­слу­ги з роз­гля­ду між­на­ро­дних ко­мер­цій­них спо­рів, МКАС є одним зі зна­чу­щих грав­ців.

Сьо­го­дні ми роз­гля­да­є­мо ба­га­то справ, кіль­кість яких у рі­зні ро­ки ко­ли­ва­ла­ся. Від чо­го це за­ле­жить? Це за­ле­жить від низ­ки об­ста­вин: си­ту­а­ції на рин­ку, еко­но­мі­чних криз, роз­ви­тку зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті то­що. Той факт, що МКАС про­тя­гом кіль­кох остан­ніх ро­ків ста­біль­но роз­гля­дає не менш ніж 400 справ на рік (усі во­ни мі­жна­ро­дні), свід­чить про те, що не ли­ше укра­їн­ський бі­знес, але й бі­зне­сме­ни з ін­ших кра­їн (на­при­клад, з Поль­щі, Угор­щи­ни, Ру­му­нії, Іта­лії, Фран­ції то­що) до­ві­ря­ють цій ін­сти­ту­ції та ар­бі­трам. Ком­бі­на­ція двох скла­до­вих – зда­тність на­да­ти по­слу­гу, що від­по­від­ає очі­ку­ва­н­ням тих, хто звер­нув­ся, і ква­лі­фі­ка­ція ар­бі­трів, які мо­жуть роз­гля­ну­ти спір спра­ве­дли­во та швид­ко, – це са­ме те, що при­ва­блює в ар­бі­тра­жі. – Якщо по­вер­ну­ти­ся до пе­рі­о­ду 1999–2005 рр., ко­ли у МКАС був сплеск кіль­ко­сті роз­гля­ну­тих справ, чим це бу­ло ви­кли­ка­но? – При­га­дую 1999 рік, то­ді я за­йма­ла по­са­ду ге­не­раль­но­го се­кре­та­ря у МКАС і що­дня ба­чи­ла чер­гу що­най­мен­ше з 10 осіб, які хо­ті­ли по­да­ти по­зов­ні за­яви. Та­кий стри­бок був пов’яза­ний з кри­зою, по­тре­бою по­да­ти по­зо­ви, у то­му чи­слі щоб зу­пи­ни­ти пе­ню. На­ціо­наль­не за­ко­но­дав­ство то­ді сти­му­лю­ва­ло по­да­н­ня по­зо­вів у ра­зі не­своє­ча­сної спла­ти кон­тр­аген­та за уго­да­ми. То­му ком­па­нії, на­віть ро­зу­мі­ю­чи, що їхній кон­тр­агент не здій­снив опла­ту за до­го­во­ром че­рез по­ва­жні при­чи­ни та зро­бить це пі­зні­ше, зму­ше­ні бу­ли звер­та­ти­ся до су­ду. Та­кий пе­рі­од – не­нор­маль­на си­ту­а­ція, яка не має бу­ти по­стій­ним яви­щем. Іна­кше це озна­ча­ти­ме екс­тра­ор­ди­нар­ну по­дію в ме­жах еко­но­мі­ки.

– Тоб­то по­пу­ляр­ність МКАС у той час не бу­ла пов’яза­на, ска­жі­мо, з ло­яль­ною ці­но­вою по­лі­ти­кою, че­рез що, вла­сне, бу­ло ви­гі­дно звер­та­ти­ся до укра­їн­ської ін­сти­ту­ції? – По­слу­ги МКАС з по­зи­ції ар­бі­тра­жно­го збо­ру і за­раз не є най­за­тра­тні­ши­ми, якщо по­рів­ню­ва­ти з по­ді­бни­ми ін­сти­ту­ці­я­ми в ін­ших кра­ї­нах. То­ді це бу­ло пов’яза­но ви­клю­чно із си­ту­а­ці­єю в еко­но­мі­ці, ре­гу­ля­тор­ною по­лі­ти­кою дер­жа­ви. – Ви за­зна­чи­ли про май­же 400 справ на рік. Це стан­дарт для будь-яко­го між­на­ро­дно­го ар­бі­тра­жу чи ли­ше в ме­жах Укра­ї­ни? Від чо­го за­ле­жить цей по­ка­зник? Мо­жли­во, від роз­мі­ру кра­ї­ни? – Це за­ле­жить зов­сім від ін­ших чин­ни­ків. У цьо­му пи­тан­ні не­має стан­дар­тів. На­при­клад, у ба­га­тьох кра­ї­нах Єв­ро­пи (ска­жі­мо, у Поль­щі або Че­хії) по­ді­бні ін­сти­ту­ції роз­гля­да­ють при­бли­зно 40–50 між­на­ро­дних ар­бі­тра­жних спо­рів, ін­ко­ли на­віть мен­ше. Біль­ша кіль­кість спо­рів вже фор­му­є­ться за ра­ху­нок вну­трі­шніх, а не між­на­ро­дних спо­рів. Кіль­кість справ у МКАСі біль­ше пов’яза­на з дво­ма об­ста­ви­на­ми. Пер­ша – си­ту­а­ція в еко­но­мі­ці та кіль­кість уча­сни­ків між­на­ро­дних тор­го­вель­них від­но­син (а са­ме та­кі спір­ні пи­та­н­ня зна­чною мі­рою і пе­ре­да­ю­ться на ви­рі­ше­н­ня ар­бі­тра­жу). Дру­ге – до­ві­ра та по­ва­га до су­ду. Так, за між­на­ро­дни­ми кон­тра­кта­ми з укра­їн­ськи­ми пар­тне­ра­ми, іно­зем­ні ком­па­нії ча­сто по­го­джу­ю­ться на роз­гляд спо­рів у МКАС при ТПП Укра­ї­ни, а не в ана­ло­гі­чній ін­сти­ту­ції в Поль­щі, Іта­лії то­що.

Однак я хо­чу акцен­ту­ва­ти ува­гу на то­му, що іно­ді ро­блять не­пра­виль­не по­рів­ня­н­ня на­ціо­наль­но­го цен­тру, яким є МКАС у ме­жах Укра­ї­ни та, при­мі­ром, Лон­дон­сько­го ар­бі­тра­жно­го су­ду чи між­на­ро­дно­го ар­бі­тра­жно­го су­ду при Мі­жна­ро­дній тор­го­вій па­ла­ті в Па­ри­жі. Остан­ні – це ско­рі­ше транс­на­ціо­наль­ні ін­сти­ту­ції, які на сьо­го­дні отри­ма­ли цю роль істо­ри­чно. Лон­дон – пев­ною мі­рою зав­дя­ки спе­ци­фі­ці за­сто­су­ва­н­ня ан­глій­сько­го пра­ва, яке є най­більш дру­жнім для кор­по­ра­тив­них і ба­га­тьох ін­ших спо­рів. Па­ризь­ка ін­сти­ту­ція, якщо про­ве­сти але­го­рію, є ба­га­то­фун­кціо­наль­ним спру­том, що до­зво­ляє роз­гля­да­ти спо­ри у рі­зних юрис­ди­кці­ях за єди­ним ре­гла­мен­том. Ці ін­сти­ту­ції, як і ще де­кіль­ка ін­ших, є ав­то­ри­те­тни­ми і по­ва­жни­ми грав­ця­ми на рин­ку між­на­ро­дно­го ар­бі­тра­жу, істо­ри­чни­ми то­чка­ми роз­ви­тку тен­ден­цій. Во­ни на­ба­га­то стар­ші за наш МКАС. Тож у нас все ще по­пе­ре­ду. Укра­їн­ський МКАС мо­жна по­рів­ню­ва­ти з ана­ло­гі­чни­ми на­ціо­наль­ни­ми ін­сти­ту­ці­я­ми (на­при­клад, та­ки­ми як в Ав­стрії, Поль­щі, Ру­му­нії). Вва­жаю, що тут ми вхо­ди­мо до п’ятір­ки кра­щих. – Які остан­ні тен­ден­ції з пра­кти­ки між­на­ро­дно­го ар­бі­тра­жу? – Се­ред за­галь­них тен­ден­цій я б ви­ді­ли­ла збіль­ше­н­ня кіль­ко­сті так зва­них кор­по­ра­тив­них спо­рів, пов’яза­них з роз­ді­ле­н­ням ком­па­ній, їхньою ку­пів­лею-про­да­жем, ви­хо­дом тих чи ін­ших акціо­не­рів. Це пов’яза­но з тим, що в ба­га­тьох юрис­ди­кці­ях (не ли­ше в Укра­ї­ні) про­тя­гом остан­ніх ро­ків від­бу­ва­ю­ться до­сить сут­тє­ві змі­ни та по­штов­хи в еко­но­мі­ці. Хтось бан­кру­тує, десь змі­ню­є­ться вла­да, від­бу­ва­є­ться пе­ре­роз­по­діл гро­шо­вих по­то­ків – усе це впли­ває на ді­яль­ність ком­па­ній. За­снов­ни­ки не зав­жди мо­жуть між со­бою до­мо­ви­ти­ся, то­му кіль­кість та­ких спо­рів зро­стає.

Бе­зу­мов­но, як і в будь-яких сфе­рах жи­т­тя, ар­бі­траж за­знає впли­ву су­ча­сних те­хно­ло­гій. Збіль­шу­є­ться кіль­кість ре­гла­мен­тів, які мі­стять спро­ще­ні про­це­ду­ри. Ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться еле­ктрон­ні фор­ми ар­бі­тра­жу, еле­ктрон­ні під­пи­си. Осо­бли­во це акту­аль­но для не­ве­ли­ких справ. Тоб­то в та­ких спо­рах спо­сте­рі­га­є­ться тен­ден­ція до спро­ще­н­ня про­це­дур, щоб за­оща­ди­ти час та гро­ші. Це та­кож мо­жна від­не­сти до тен­ден­цій.

Ще одна тен­ден­ція– збіль­ше­н­ня кіль­ко­сті спо­рів, пов’яза­них не з одним до­го­во­ром (на­при­клад, ку­пів­лі-про­да­жу), а зі скла­дни­ми, ком­пле­ксни­ми уго­да­ми, які пе­ред­ба­ча­ють рі­зні ви­ди по­слуг. Зокре­ма, з до­го­во­ра­ми, які мі­стять у со­бі еле­мен­ти фран­чай­зин­гу, ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті, ко­ли є мікс ар­бі­тра­бель­них та не­ар­бі­тра­бель­них пи­тань. Ко­ли спір в одній юрис­ди­кції по су­ті є ка­та­лі­за­то­ром ве­ли­кої кіль­ко­сті про­це­сів, що від­бу­ва­ю­ться у рі­зних юрис­ди­кці­ях та рі­зних су­дах (дер­жав­них та між­на­ро­дних). У на­шій пра­кти­ці вже май­же не тра­пля­ю­ться спо­ри, які мо­жна роз­гля­ну­ти в одній юрис­ди­кції. Та­кий ар­бі­тра­жний спір, як пра­ви­ло, пов’яза­ний з кри­мі­наль­ним про­це­сом, ін­ко­ли з го­спо­дар­ським чи адмі­ні­стра­тив­ним. Ду­же змі­ни­ло­ся бі­знес­се­ре­до­ви­ще, від­но­си­ни між сто­ро­на­ми. Без­пе­ре­чно, це по­зна­ча­є­ться й на між­на­ро­дно­му ар­бі­тра­жі. – На між­на­ро­дних ар­бі­тра­жних чи­та­н­нях цьо­го ро­ку Ви мо­де­ру­є­те се­сію, при­свя­че­ну ар­бі­тра­жним уго­дам. Зокре­ма, що­до за­мі­ни сто­ро­ни у зо­бов’язан­ні, дій­сно­сті ар­бі­тра­жної уго­ди що­до осіб, які її не під­пи­су­ва­ли. У чо­му основ­на про­бле­ма­ти­ка цих пи­тань та пра­кти­чний ін­те­рес?

– На­справ­ді, це ду­же ці­ка­ва те­ма. Я вже го­во­ри­ла, що ком­пле­ксність сто­сун­ків між сто­ро­на­ми озна­чає, що не зав­жди основ­ний кон­тракт, укла­де­ний між дво­ма сто­ро­на­ми, мі­стить ли­ше їхні зо­бов’яза­н­ня. Ча­сто та­ка уго­да мо­же за­чі­па­ти пра­ва та обов’яз­ки тре­тіх осіб. Якщо по­ди­ви­ти­ся, як остан­нім ча­сом змі­ню­ю­ться ре­гла­мен­ти ар­бі­тра­жних ін­сти­ту­цій, то одним з основ­них на­прям­ків, де від­бу­ва­ю­ться змі­ни, є фор­му­ва­н­ня умов, за яких мо­жуть роз­гля­да­ти­ся так зва­ні «джойн­де­ри». Йде­ться про при­єд­на­н­ня до су­до­вих про­це­сів осіб, які не є сто­ро­ною ар­бі­тра­жної уго­ди, але чиї пра­ва та зо­бов’яза­н­ня за­чі­па­ю­ться рі­ше­н­ня­ми ар­бі­тра­жно­го су­ду або чиї пра­ва та обов’яз­ки так чи іна­кше сто­су­ю­ться пе­ри­ме­тра спір­них пра­во­від­но­син.

Ра­ні­ше бу­ли на­у­ко­ві те­о­рії та кон­це­пції, які по­ясню­ва­ли, на­сам­пе­ред, звід­ки сто­ро­на-не­під­пи­сант ар­бі­тра­жної уго­ди мо­же ви­ни­кну­ти. За­раз же по­чи­нає роз­ви­ва­ти­ся до­го­вір­на те­о­рія, ко­ли в ар­бі­тра, зва­жа­ю­чи на умо­ви до­го­во­ру, з’яв­ля­є­ться під­ста­ва за­зна­чи­ти, що спра­ве­дли­во бу­де до­лу­чи­ти до про­це­су ту чи ін­шу осо­бу, оскіль­ки її ін­те­ре­си та­кож за­чі­па­ю­ться. Без ро­зу­мі­н­ня цьо­го не­мо­жли­во ухва­ли­ти пов­но­цін­не рі­ше­н­ня.

Однак тут з’яв­ля­є­ться ін­ша (дзер­каль­на) про­бле­ма. На сьо­го­дні існує єди­на між­на­ро­дна уго­да, що має не­аби­яку по­пу­ляр­ність, до якої при­єд­на­ло­ся май­же 200 дер­жав. Це так зва­на Нью-Йорк­ська кон­вен­ція про ви­зна­н­ня та ви­ко­на­н­ня іно­зем­них ар­бі­тра­жних рі­шень. Го­лов­на умо­ва Кон­вен­ції – на­яв­ність ар­бі­тра­жної уго­ди. Ця умо­ва мі­сти­ться у ба­га­тьох на­ціо­наль­них про­це­су­аль­них за­ко­нах. Від­по­від­но, якщо ар­бітр ухва­лює рі­ше­н­ня про при­єд­на­н­ня до спра­ви тре­тьої осо­би, на­сту­пним по­стає пи­та­н­ня про мо­жли­вість йо­го ви­ко­на­н­ня у пев­ній юрис­ди­кції. Тоб­то це пи­та­н­ня ці­ка­ве ще й тим, що во­но до­слі­джу­є­ться крізь при­зму те­о­рії ймо­вір­но­сті за­лу­че­н­ня тре­тьої сто­ро­ни. Во­но роз­гля­дає, як ре­а­гу­ють ар­бі­три, як це пра­во за­сто­со­ву­ють ар­бі­тра­жні ін­сти­ту­ції, а та­кож па­ра­лель­но по­ру­шу­є­ться пи­та­н­ня про ви­ко­на­н­ня та­ких рі­шень у на­ціо­наль­них су­дах. – На­скіль­ки не­ви­ко­на­н­ня рі­шень від­по­від­но до за­зна­че­ної Кон­вен­ції є акту­аль­ним пи­та­н­ням для укра­їн­ських су­дів? – Акту­аль­ним це бу­ло ро­ків 10 то­му. На­ра­зі це не акту­аль­но. Укра­ї­на на­ле­жить до тих дер­жав, де ця про­це­ду­ра є зро­зумі­лою та за­сто­со­ву­є­ться з ура­ху­ва­н­ням які­сних між­на­ро­дних стан­дар­тів. Якщо не бра­ти до ува­ги ду­же скла­дні спра­ви та си­ту­а­ції, ко­ли сто­ро­ни злов­жи­ва­ють про­це­су­аль­ни­ми пра­ва­ми та за­тя­гу­ють ви­ко­на­н­ня рі­шень, то про­бле­ми, за­зна­че­ної у за­пи­тан­ні, дав­но не існує. За­га­лом, укра­їн­ське за­ко­но­дав­ство і пра­кти­ка до­ста­тньо аде­ква­тно ре­а­гу­ють на нор­ми Кон­вен­ції. Крім то­го, Укра­ї­на вже дав­но ін­кор­по­ру­ва­ла по­ло­же­н­ня Кон­вен­ції у своє про­це­су­аль­не за­ко­но­дав­ство та за­ко­но­дав­ство про між­на­ро­дний ар­бі­траж.

Біль­ше про­блем ви­ни­кає у зв’яз­ку з оскар­же­н­ням рі­шень МКАС при ТПП Укра­ї­ни, адже в та­ких си­ту­а­ці­ях на­ціо­наль­ні су­ди ду­же ча­сто ви­хо­дять за ме­жі сво­їх пов­но­ва­жень. Су­ди не ли­ше на­ма­га­ю­ться по­ди­ви­ти­ся на рі­ше­н­ня з про­це­су­аль­ної по­зи­ції, а ще й роз­гля­да­ти спра­ву по су­ті, а цьо­го во­ни не мо­жуть ро­би­ти.

Для нас до­сить акту­аль­ним за­ли­ша­є­ться пи­та­н­ня про ді­яль­ність МКАС у сві­тлі су­до­вої ре­фор­ми. У ме­жах ці­єї ре­фор­ми ухва­лю­ють чи­ма­лий ком­плекс норм, пов’яза­них з під­трим­кою між­на­ро­дно­го ар­бі­тра­жу, а та­кож ре­гу­лю­ю­ться про­це­ду­ри, які впер­ше вво­дя­ться у ві­тчи­зня­не про­це­су­аль­не по­ле. На­при­клад, це за­без­пе­чу­валь­ні за­хо­ди в між­на­ро­дно­му ко­мер­цій­но­му ар­бі­тра­жі, які мо­жуть за­сто­со­ву­ва­ти­ся на­ціо­наль­ни­ми су­да­ми, що зна­чно під­ви­щує при­ва­бли­вість Укра­ї­ни як мі­сця ар­бі­тра­жу.

Ці змі­ни від­бу­ва­ю­ться па­ра­лель­но зі змі­на­ми в су­до­во­му кор­пу­сі. З’яв­ля­ю­ться до­ста­тньо сер­йо­зні ри­зи­ки, адже до си­сте­ми по­тра­пля­ють но­ві суд­ді (осо­бли­во не із су­до­вої си­сте­ми) без до­сві­ду роз­гля­ду по­ді­бних спо­рів. Це сер­йо­зне пи­та­н­ня, то­му що всі про­це­ду­ри є но­ви­ми, а пра­кти­ки не­має на­віть у до­свід­че­них суд­дів. То­му ду­же ва­жли­во, щоб но­вий суд­дів­ський кор­пус, юри­сти, які спе­ці­а­лі­зу­ю­ться на ар­бі­тра­жних спо­рах, та бі­знес по­чу­ли, пра­виль­но зро­зумі­ли но­ві про­це­ду­ри й не допу­сти­ли зло­вжи­ва­н­ня пра­вом.

Зло­вжи­ва­н­ня пра­вом – най­гір­ший ва­рі­ант роз­ви­тку по­дій, адже це ні­ве­лю­ва­ти­ме цін­ність пра­во­вої нор­ми, во­на пе­ре­ста­не бу­ти по­трі­бною, ста­не не­спра­ве­дли­вою та не­пов­но­цін­ною. Яскра­вий то­му при­клад – істо­рія з тре­тей­ськи­ми су­да­ми, де зло­вжи­ва­н­ня пра­вом при­зве­ло до не­до­ві­ри до всі­єї си­сте­ми, вна­слі­док чо­го тре­тей­ські су­ди пе­ре­ста­ли роз­ви­ва­ти­ся.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.