Афе­ри по-укра­їн­ськи

Остан­ні трен­ди 2017: сase study

Yurydychna Gazeta - - ПОДІЯ - Те­тя­на ПАШКОВСЬКА, жур­на­ліст «Юри­ди­чної Га­зе­ти»

Остан­ні­ми ро­ка­ми все ча­сті­ше по­ча­ли зу­стрі­ча­ти­ся ти­по­ві схе­ми ша­храй­ства, в ре­зуль­та­ті яких ком­па­нії за­зна­ють міль­йон­них зби­тків. Як не див­но, але в осо­бли­вій зо­ні ри­зи­ку опи­ня­ю­ться опе­ра­ції трей­де­рів із по­ста­чаль­ни­ка­ми з ба­га­то­рі­чною істо­рі­єю спів­пра­ці. Про це йшла мо­ва під час се­мі­на­ру «Афе­ри по-укра­їн­ськи. Остан­ні трен­ди 2017: сase study», ор­га­ні­зо­ва­но­му АО Arzinger law office. Про най­по­ши­ре­ні­ші схе­ми ша­храй­ства, мо­жли­ві спосо­би бо­роть­би з ни­ми та мі­ні­мі­за­цію ри­зи­ків уча­сни­кам роз­по­від­а­ли ек­спер­ти: Ка­те­ри­на Гу­па­ло, пар­тнер, адво­кат; Дми­тро Трут, стар­ший юрист, адво­кат; Оле­ксій За­до­єн­ко, юрист, адво­кат; Оле­ксандр Ма­кси­мен­ко, юрист, адво­кат.

Се­ред ін­шо­го, до­по­від­а­чі роз­гля­ну­ли два кей­си, пов’яза­ні з ша­храй­ськи­ми схе­ма­ми, з яки­ми АО Arzinger зі­штов­хну­ла­ся на пра­кти­ці про­тя­гом остан­ніх пів­ро­ку. За сло­ва­ми юри­стів ком­па­нії, ха­ра­ктер­ним є те, що ці схе­ми стан­дар­тні й що­ра­зу по­вто­рю­ю­ться, хо­ча з де­що ін­шою ін­тер­пре­та­ці­єю, а та­кож за­сто­со­ву­ю­ться до ба­га­тьох се­кто­рів рин­ку.

«На­дій­ний пар­тнер»

Пер­ший кейс юри­сти умов­но на­зва­ли «На­дій­ний пар­тнер». На при­кла­ді агро­ком­па­нії-ви­ро­бни­ка та ком­па­нії-трей­де­ра, які є дав­ні­ми пар­тне­ра­ми, дав­но й успі­шно пра­цю­ють на рин­ку на вза­є­мо­ви­гі­дних умо­вах, Дми­тро Трут у по­дро­би­цях роз­по­вів при­су­тнім, як усе це від­бу­ва­є­ться на пра­кти­ці.

Так, до ком­па­нії-трей­де­ра над­хо­дить про­по­зи­ція що­до укла­де­н­ня до­го­во­ру ку­пів­лі-про­да­жу пев­но­го то­ва­ру. Про­по­зи­ція дій­сно є ду­же ви­гі­дною та має ду­же хо­ро­ші умо­ви. Зві­сно, ком­па­нія обмір­ко­вує про­по­зи­цію та яко­мо­га швид­ше хо­че офор­ми­ти пра­во­від­но­си­ни, здій­сни­ти опла­ту й отри­ма­ти то­вар, щоб не втра­ти­ти та­кий шанс. «Від­бу­ва­є­ться оформ­ле­н­ня від­но­син, укла­да­є­ться до­го­вір. Спо­ча­тку три­ває про­цес обго­во­ре­н­ня, узго­дже­н­ня всіх істо­тних умов (ці­на, то­вар, стро­ки). Да­лі йде обмін еле­ктрон­ни­ми до­ку­мен­та­ми, про­е­кта­ми пер­вин­них до­ку­мен­тів. При цьо­му ра­зом з до­го­во­ром ком­па­нія отри­мує лист або про­ха­н­ня з бо­ку агро­ви­ро­бни­ка змі­ни­ти ре­кві­зи­ти бан­ків­сько­го ра­хун­ку. Це вва­жа­є­ться стан­дар­тною си­ту­а­ці­єю, оскіль­ки не­рід­ко в одні­єї зі сто­рін змі­ню­ю­ться бан­ків­ські ре­кві­зи­ти. Як на­слі­док, пі­сля укла­де­н­ня цьо­го до­го­во- ру, отри­ма­н­ня ли­ста або до­да­тко­вої уго­ди, ком­па­нія-трей­дер здій­снює 100% пе­ре­д­опла­ту за то­вар на но­вий бан­ків­ський ра­ху­нок. У фі­на­лі ком­па­нія-трей­дер очі­кує по­став­ле­н­ня то­ва­ру, а ком­па­нія-ви­ро­бник так і не отри­мує гро­ші», – кон­ста­тує юрист.

Чу­жий се­ред сво­їх

Що ж на­справ­ді від­бу­ло­ся та як та­кі схе­ми пра­цю­ють все­ре­ди­ні? Ком­па­нія-трей­дер та агро­ком­па­нія дій­сно є дав­ні­ми пар­тне­ра­ми та ма­ють гар­ну істо­рію спів­пра­ці на рин­ку, але в їхні від­но­си­ни втру­ча­є­ться тре­тя осо­ба (умов­но на­зве­мо її «ша­храй»). Во­на та­кож про­во­дить пев­ну ти­та­ні­чну ро­бо­ту та про­тя­гом дов­го­го ча­су зби­рає всі да­ні про ці дві ком­па­нії: хто є пра­ців­ни­ка­ми, які їхні кон­та­кти, які в них ти­по­ві про­це­ду­ри, до­го­во­ри, як ці ком­па­нії зви­кли оформ­ля­ти свої пра­во­від­но­си­ни. «При цьо­му ша­храї мо­жуть на­віть отри­ма­ти ко­пії ти­по­вих до­го­во­рів вже з під­пи­са­ми та пе­ча­тка­ми для пов­но­го ро­зу­мі­н­ня ме­ха­ні­зму їх укла­де­н­ня, а та­кож ін­шу ін­фор­ма- цію, ска­жі­мо, від ор­га­нів дер­жав­ної вла­ди, по­да­тко­вих ор­га­нів, з при­во­ду об’єму опе­ра­цій та істо­рії вза­є­мо­від­но­син», – до­дає пан Трут.

По­тім від­бу­ва­є­ться най­ці­ка­ві­ший мо­мент: ком­па­нія-ша­храй або гру­па осіб зв’язу­є­ться з ком­па­ні­єю трей­де­ром і пред­став­ля­є­ться агро­ком­па­ні­єю-ви­ро­бни­ком. Па­ра­лель­но ком­па­нія-ша­храй зв’язу­є­ться з агро­ви­ро­бни­ком і пред­став­ля­є­ться пра­ців­ни­ком ком­па­нії-трей­де­ра, опе­рує да­ни­ми, фа­кта­ми, об­ста­ви­на­ми, які зна­ють ли­ше ці сто­ро­ни, чим ви­кли­кає до­ві­ру пред­став­ни­ків цих двох ком­па­ній.

«Як на­слі­док, ша­храї за­ми­ка­ють ко­му­ні­ка­цію у вза­є­мо­від­но­си­нах з ци­ми ком­па­ні­я­ми на со­бі, але ком­па­нія-трей­дер та агро­ви­ро­бник ду­ма­ють, що во­ни пра­цю­ють на­пря­му, спіл­ку­ю­ться одне з одним. Тим ча­сом ша­храй оформ­ляє про­ект до­го­во­ру з одно­ча­сно хо­ро­шою ці­ною для агро­трей­де­ра та агро­ви­ро­бни­ка. Два ду­же схо­жі про­е­кти до­го­во­рів з єди­ною від­мін­ні­стю у ці­ні на­прав­ляє на дві па­ра­лель­ні сто­ро­ни та кон­тро­лює весь до­ку­мен­то­обіг між ком­па­ні­я­ми що­до укла­де­н­ня пра­во­чи­ну. Пі­сля то­го як про­йшов те­хні­чний про­цес під­го­тов­ки до­го­во­рів, ко­му­ні­ка­ції що­до укла­да­н­ня до­го­во­ру, узго­дже­н­ня всіх істо­тних умов, па­ра­лель­но, як пра­ви­ло, за ба­га­то кі­ло­ме­трів від мі­сце­зна­хо­дже­н­ня ком­па­ній, від­кри­ва­є­ться фі­ктив­ний ра­ху­нок на ім’я агро­ви­ро­бни­ка, про існу­ва­н­ня яко­го остан­ній не знає. Цей ра­ху­нок від­кри­ва­є­ться на під­ста­ві під­ро­бле­них до­ку­мен­тів (на­при­клад, до­ві­ре­но­сті, якою якусь тре­тю осо­бу упов­но­ва­жи­ли від­кри­ти ра­ху­нок на ім’я цьо­го агро­ви­ро­бни­ка). Да­лі агро­трей­дер по­ві­дом­ля­є­ться про те, що змі­ни­ли­ся бан­ків­ські ре­кві­зи­ти та на­да­ю­ться но­ві ре­кві­зи­ти бан­ків­сько­го ра­хун­ку, які пов­ні­стю під­кон­троль­ні ша­хра­є­ві. Ком­па­нія-трей­дер, до­ві­ря­ю­чи, як по­тім з’ясу­є­ться, ша­хра­є­ві, при­ймає цей фі­ктив­ний ра­ху­нок і здій­снює 100% пе­ре­д­опла­ту на під­кон­троль­ний ра­ху­нок. Пов­то­рюсь, агро­ви­ро­бник про існу­ва­н­ня та­ко­го фі­ктив­но­го ра­хун­ку не знає. До­ступ пов­ні­стю у ша­хра­їв. В ре­зуль­та­ті ко­шти так і не до­хо­дять до агро­ви­ро­бни­ка. Від­по­від­но, агро­ви­ро­бник не від­ван­та­жує то­вар трей­де­ру, а ша­храї у цей час пе­ре­во­дять ко­шти на пов’яза­ні стру­кту­ри або у го­тів­ко­ву фор­му», – ре­зю­мує адво­кат.

Міль­йо­ни на ві­тер…

Оле­ксій За­до­єн­ко озна­йо­мив уча­сни­ків се­мі­на­ру зі ще одні­єю роз­по­всю­дже­ною ша­храй­ською схе­мою на при­кла­ді ін­шої по­ка­зо­вої си­ту­а­ції, ко­ли за­кор­дон­ний ін­ве­стор вкла­дає зна­чні ко­шти у ви­ро­бни­цтво на те­ри­то­рії Укра­ї­ни. «Іно­зем­ний ін­ве­стор ство­рює в Укра­ї­ні до­чір­ню ком­па­нію, яка по­чи­нає актив­но роз­ви­ва­ти­ся, ку­пує два ТОВ та акти­ви, що на­ле­жать цим під­при­єм­ствам (за­со­би ви­ро­бни­цтва, по­ту­жний за­вод, хо­ро­ші скла­ди – тоб­то все те, що по­трі­бно для роз­ви­тку сво­го бі­зне­су», – роз­по­від­ає пан За­до­єн­ко.

Ба­жа­ю­чи за­крі­пи­ти­ся на рин­ку, до­чір­ня ком­па­нія укла­дає до­го­во­ри на на­да­н­ня ре­клам­них по­слуг з пев­ною аген­ці­єю, яка до цьо­го не бу­ла ві­до­ма на рин­ку. На­мі­ри ви­гля­да­ють ло­гі­чно: ми хо­че­мо роз­кру­ти­ти наш про­дукт, ми хо­че­мо, щоб йо­го ку­пу­ва­ли. Укла­да­ю­ться пев­ні до­го­во­ри на не­ве­ли­кі су­ми,за­галь­на су­ма яких скла­дає 12 млн гри­вень. Пре­дмет до­го­во­ру охо­плю­вав ши­ро­кий спектр по­слуг: дру­ку­ва­н­ня афіш, пла­ка­тів, про­су­ва­н­ня ком­па­нії в со­ці­аль­них ме­ре­жах, вла­шту­ва­н­ня кон­кур­сів з при­за­ми, спе­ці­аль­ні ма­те­рі­а­ли в ЗМІ. Зро­зумі­ло, що за ви­ко­на­н­ням усіх цих до­мов­ле­но­стей до­сить важ­ко бу­ло сте­жи­ти, адже

об­сяг на­да­них по­слуг був чи­ма­лим. Всі до­го­во­ри бу­ли під­пи­са­ні укра­їн­ським ке­рів­ни­цтвом ком­па­нії без по­ві­дом­ле­н­ня го­лов­но­го офі­су», – до­дає юрист.

Втра­че­ні акти­ви

Да­лі, за сло­ва­ми адво­ка­та, бу­ли та­кож під­пи­са­ні акти й ли­сти, які під­твер­джу­ва­ли ні­би­то на­да­н­ня по­слуг. «Що це озна­чає? За­кор­дон­ний ін­ве­стор аб­со­лю­тно не знав ні про цю ве­ли­че­зну ре­клам­ну ком­па­нію, ні про осо­бли­во­сті на­да­н­ня рі­зних по­слуг. Най­го­лов­ні­ше, про що не знав ін­ве­стор, що шля­хом під­пи­су до­го­во­рів цьо­го ло­каль­но­го ди­ре­кто­ра він ство­рив зна­чний борг для ком­па­нії», – по­яснює екс­перт.

Та­ким чи­ном, аген­ція-ша­храй на­ма­га­є­ться отри­ма­ти гро­ші за по­слу­ги, які на­справ­ді не на­да­ва­ла. Не отри­мав­ши ці ко­шти у зви­чай­но­му до­го­вір­но­му по­ряд­ку, во­на звер­та­є­ться до го­спо­дар­сько­го су­ду, який вста­нов­лює ли­ше той факт, що ди­ре­ктор ком­па­нії під­пи­сав акти при­йма­н­ня-пе­ре­да­чі. «По­ве­дін­ка пред­став­ни­ків ком­па­нії у су­ді на той час, на жаль, бу­ла на­стіль­ки па­сив­ною, що пи­та­н­ня дій­сно­сті на­да­н­ня по­слуг на­віть не пі­ді­йма­ло­ся. Дій­сно, бу­ла про­ве­де­на екс­пер­ти­за, якою під­твер­дже­но під­пис ди­ре­кто­ра на актах і ли­стах, а сам ди­ре­ктор під­твер­див, що під­пис йо­го. Бе­зу­мов­но, як­би ди­ре­ктор пов­но­цін­но ви­ко­ну­вав свої обов’яз­ки, він був би за­ці­кав­ле­ний не у ство­рен­ні шту­чної за­бор­го­ва­но­сті, а у від­сто­ю­ван­ні бі­зне­су. То­ді до цьо­го б не ді­йшло. Про­те ми ба­чи­мо зов­сім ін­шу си­ту­а­цію», – до­дає він.

Вре­шті-решт го­спо­дар­ський суд спо­ча­тку ви­знає, що є зо­бов’яза­н­ня, та на­ма­га­є­ться звер­ну­ти стя­гне­н­ня на май­но цьо­го під­при­єм­ства. «Однак у цьо­му ви­пад­ку іно­зем­ні ін­ве­сто­ри вчи­ни­ли ду­же юри­ди­чно­гра­мо­тно, став­ши за­ста­во­дер­жа­те­лем май­на до­чір­ньо­го під­при­єм­ства. Тоб­то від са­мо­го по­ча­тку ні­які зо­бов’яза­н­ня цим май­ном ша­хра­ям шля­хом про­да­жу цьо­го май­на не вда­ло­ся зро­би­ти, оскіль­ки за­ста­во­дер­жа­тель має пер­шо­чер­го­ве пра­во на це май­но. Ша­храї по­втор­но звер­та­ю­ться до го­спо­дар­сько­го су­ду і до­би­ва­ю­ться ви­зна­н­ня ком­па­нії бан­кру­том. Ша­храї по­ста­ви­ли пе­ред со­бою ме­ту – за­во­ло­ді­ти ци­ми за­со­ба­ми ви­ро­бни­цтва. Спер­шу хо­ті­ли звер­ну­ти стя­гне­н­ня на май­но – не вда­ло­ся. Дру­гий етап – по­да­н­ня до су­ду про ви­зна­н­ня бан­крут­ства, і цьо­го ра­зу суд по­го­джу­є­ться з ар­гу­мен­та­ми ша­хра­їв», – за­зна­чив Оле­ксій За­до­єн­ко.

Да­лі до зло­чин­ної схе­ми за­лу­ча­є­ться ар­бі­тра­жний ке­ру­ю­чий, який від­по­від­но до чин­но­го за­ко­но­дав­ства, спо­ча­тку по­ви­нен був отри­ма­ти зго­ду за­ста­во­дер­жа­те­ля, іно­зем­но­го ін­ве­сто­ра, на про­даж за­став­но­го май­на, але не зро­бив цьо­го. Так, за до­по­мо­гою ар­бі­тра­жно­го ке­ру­ю­чо­го на ау­кціо­ні акти­ви до­чір­ньої ком­па­нії, які бу­ли оці­не­ні у де­ся­тки міль­йо­нів гри­вень, про­да­ю­ться за зна­чно за­ни­же­ною ці­ною.

«Спо­ча­тку, як і в по­пе­ре­дньо­му кей­сі, дії ло­каль­но­го ке­рів­ни­цтва не ви­кли­ка­ють жо­дних пі­дозр чи сум­ні­вів у хед-офі­са ком­па­нії. На­да­ю­ться ре­клам­ні по­слу­ги, про­во­ди­ться ре­клам­на кам­па­нія – це аб­со­лю­тно нор­маль­но. Бан­крут­ство до­чір­ньо­го під­при­єм­ства – по­га­но, але все одно ре­аль­но ви­пра­ви­ти. Однак за до­по­мо­гою та­ко­го то­чко­во­го за­лу­че­н­ня по­трі­бних лю­дей (ди­ре­кто­ра та ар­бі­тра­жно­го ке­ру­ю­чо­го) ком­па­нія втра­чає свої акти­ви. Во­на їх про­дає, щоб роз­ра­ху­ва­ти­ся, про­те ця су­ма на­ба­га­то ниж­ча рин­ко­вої», – кон­ста­тує адво­кат.

Всти­гну­ти за до­бу!

Адво­ка­ти АО Arzinger, ро­зу­мі­ю­чи акту­аль­ність про­бле­ми, роз­ро­би­ли прин­ци­пи швид­ко­го ре­а­гу­ва­н­ня на ви­па­док спро­би ша­хра­їв за­во­ло­ді­ти гро­шо­ви­ми ко­шта­ми. Основ­не пра­ви­ло тут по­ля­гає в то­му, щоб зу­пи­ни­ти рух ко­штів та збе­рег­ти їх, оскіль­ки оскар­же­н­ня та по­шук вин­них за­тя­гне­ться на ро­ки.

«Зі­брав­ши всі кей­си, які бу­ли у нас у про­ва­джен­ні, та оці­нив­ши час, де бу­ла мо­жли­вість ефе­ктив­но зре­а­гу­ва­ти, ми ви­ве­ли для се­бе, що ре­аль­но у ком­па­нії, яка по­стра­жда­ла від ма­хі­на­цій ша­хра­їв, є до 24-х го­дин, щоб здій­сни­ти ефе­ктив­ні дії для бло­ку­ва­н­ня та зу­пи­не­н­ня ру­ху ко­штів на ра­хун­ку ша­хра­їв або ін­ших пов’яза­них з ни­ми стру­ктур, якщо та­кі ком­па­нії отри­ма­ли ви­кра­де­ні ко­шти», – за­зна­чив на се­мі­на­рі Дми­тро Трут.

Пер­ше, що спа­дає на дум­ку в та­кій си­ту­а­ції – по­да­ти за­яву до пра­во­охо­рон­них ор­га­нів, щоб во­ни швид­ко зре­а­гу­ва­ли й на­кла­ли арешт. Однак тут по­трі­бно бра­ти до ува­ги, що цей про­цес є до­ста­тньо дов­гим. Так, за сло­ва­ми па­на Тру­та, пе­ре­д­усім, за­ява про вчи­не­н­ня кри­мі­наль­но­го пра­во­по­ру­ше­н­ня має бу­ти за­ре­є­стро­ва­ною, а слід­чий по­ви­нен звер­ну­ти­ся до слід­чо­го суд­ді про на­кла­де­н­ня аре­шту. «Як свід­чить пра­кти­ка, що­най­мен­ше це 3 дні. Ін­ко­ли ця про­це­ду­ра за­тя­гу­є­ться до 1-го мі­ся­ця. Зро­зумі­ло, що про­тя­гом 1-го мі­ся­ця всі ко­шти вже бу­дуть ви­ве­де­ні. Дру­ге, про що зга­ду­ють всі юри­сти – го­спо­дар­ське про­ва­дже­н­ня, тоб­то не­об­хі­дно по­да­ти по­зов про по­вер­не­н­ня без­під­став­но пе­ре­ра­хо­ва­них ко­штів і там вже до по­зо­ву, чи ра­зом з по­зо­вом, чи пі­сля ре­є­стра­ції по­зо­ву по­да­ти за­яву-кло­по­та­н­ня про на­кла­де­н­ня аре­шту. Про­те у цьо­му ви­пад­ку та­кож стро­ки ре­аль­но­го роз­гля­ду та­кої за­яви скла­да­ють близь­ко 2-х ти­жнів. За та­ких умов, че­рез не­ста­чу ча­су та скла­дність бю­ро­кра­ти­чної си­сте­ми, кла­си­чні спосо­би «за­мо­ро­жу­ва­н­ня» гро­шо­вих ко­штів не спра­цю­ють, що ви­ма­гає від адво­ка­тів, юри­стів по­шу­ку но­вих за­со­бів опе­ра­тив­но­го ре­а­гу­ва­н­ня на ша­храй­ські дії. Від­по­від­но, бу­ли на­пра­цю­ва­ні спосо­би опе­ра­тив­но­го і во­дно­час за­кон­но­го зу­пи­не­н­ня ви­да­тко­вих опе­ра­цій за бан­ків­ськи­ми ра­хун­ка­ми, що до­зво­ляє «зло­ви­ти» і «за­мо­ро­зи­ти» гро­шо­ві ко­шти, які ша­храї пе­ре­ра­хо­ву­ють низ­ці ком­па­ній. Це до­зво­ляє ком­па­нії ви­гра­ти час, про­тя­гом яко­го по­чи­на­ють пра­цю­ва­ти вже кла­си­чні юри­ди­чні ме­то­ди», – ре­зю­му­вав екс­перт.

Оле­ксандр МА­КСИ­МЕН­КО, адво­кат

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.