За яких об­ста­вин суд на­дає до­звіл одно­му з ба­тьків на ви­ве­зе­н­ня ди­ти­ни за кор­дон

Yurydychna Gazeta - - Ана­лі­ти­ка - Яро­слав БРИЧ, юрист, «Ва­силь Кі­сіль і Пар­тне­ри»

Кон­вен­ція про пра­ва ди­ти­ни від 20.11.1989 р. по­кла­дає на дер­жа­ву­ча­сниць обов’язок вжи­ва­ти за­хо­дів для бо­роть­би з не­за­кон­ним пе­ре­мі­ще­н­ням і не­по­вер­не­н­ням ді­тей з-за кор­до­ну (ч. 1 ст. 11). Одним із вка­за­них за­по­бі­жни­ків у на­ціо­наль­них за­ко­но­дав­ствах є осо­бли­вий по­ря­док ви­їзду ді­тей за ме­жі сво­єї кра­ї­ни. Так, від­по­від­но до укра­їн­сько­го за­ко­но­дав­ства, якщо ди­ти­на не до­ся­гла 16 ро­ків, во­на має пра­во на ви­їзд за ме­жі Укра­ї­ни ли­ше за зго­дою ба­тьків (уси­нов­лю­ва­чів), пі­клу­валь­ни­ків та в їхньо­му су­про­во­ді або в су­про­во­ді осіб, які упов­но­ва­же­ні ни­ми (абз. 3 ч. 3 ст. 313 Ци­віль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни (да­лі – ЦКУ)).

Пе­ре­д­усім, вар­то за­зна­чи­ти, що чин­на ре­да­кція основ­но­го за­ко­но­дав­чо­го акту, який ре­гу­лює по­ря­док ви­їзду гро­ма­дян Укра­ї­ни, а са­ме За­ко­ну Укра­ї­ни «Про по­ря­док ви­їзду з Укра­ї­ни та в’їзду в Укра­ї­ну гро­ма­дян Укра­ї­ни» від 21.01.1994 р. №3857-XII (да­лі – За­кон), вза­га­лі не де­та­лі­зує на­ве­де­не ви­ще по­ло­же­н­ня ст. 313 ЦКУ. Від­по­від­но до ч. 2 ст. 3 За­ко­ну, пра­ви­ла пе­ре­ти­на­н­ня дер­жав­но­го кор­до­ну Укра­ї­ни гро­ма­дя­на­ми Укра­ї­ни вста­нов­лю­ю­ться Ка­бі­не­том Мі­ні­стрів Укра­ї­ни. Во­дно­час абз. 2 ч. 2 ст. 4 За­ко­ну до 01.10.2016 р. пе­ред­ба­чав, що за від­су­тно­сті зго­ди одно­го з ба­тьків ви­їзд не­пов­но­лі­тньо­го гро­ма­дя­ни­на Укра­ї­ни за кор­дон мо­же бу­ти до­зво­ле­но на під­ста­ві рі­ше­н­ня су­ду.

Вка­за­не по­ло­же­н­ня мі­сти­ться в чин­них Пра­ви­лах пе­ре­ти­на­н­ня дер­жав­но­го кор­до­ну гро­ма­дя­на­ми Укра­ї­ни, за­твер­дже­них по­ста­но­вою Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів Укра­ї­ни від 27.01.1995 р. №57 (да­лі – Пра­ви­ла). Згі­дно з п. 4 Пра­вил, ви­їзд з Укра­ї­ни гро­ма­дян, які не до­ся­гли 16-рі­чно­го ві­ку, в су­про­во­ді одно­го з ба­тьків або ін­ших осіб, упов­но­ва­же­них одним із ба­тьків за но­та­рі­аль­но по­свід­че­ною зго­дою, здій­сню­є­ться:

• за но­та­рі­аль­но по­свід­че­ною зго­дою дру­го­го з ба­тьків із за­зна­че­н­ням у ній дер­жа­ви пря­му­ва­н­ня та від­по­від­но­го ча­со­во­го про­між­ку пе­ре­бу­ва­н­ня у цій дер­жа­ві, якщо дру­гий з ба­тьків від­су­тній у пун­кті про­пу­ску;

• без но­та­рі­аль­но по­свід­че­ної зго­ди дру­го­го з ба­тьків, зокре­ма, у ра­зі пред’яв­ле­н­ня ори­гі­на­лу чи но­та­рі­аль­но за­свід­че­ної ко­пії рі­ше­н­ня су­ду про на­да­н­ня до­зво­лу на ви­їзд з Укра­ї­ни гро­ма­дя­ни­ну, який не до­сяг 16-рі­чно­го ві­ку, без зго­ди та су­про­во­ду дру­го­го з ба­тьків.

Та­ким чи­ном, з 01.10.2016 р. жо­ден за­кон Укра­ї­ни чі­тко не вста­нов­лює пов­но­ва­же­н­ня су­ду що­до прийня­т­тя рі­ше­н­ня про до­звіл на ви­їзд з Укра­ї­ни ди­ти­ні, яка не до­ся­гла 16-рі­чно­го ві­ку. На окре­сле­не пи­та­н­ня звер­та­є­ться ува­га у по­ясню­валь­ній за­пи­сці до про­е­кту За­ко­ну про вне­се­н­ня змін до де­яких за­ко­но­дав­чих актів Укра­ї­ни що­до по­ряд­ку ви­їзду ди­ти­ни за ме­жі Укра­ї­ни №6647 від 23.06.2017 р. Ав­то­ри про­е­кту на­го­ло­шу­ють, що 14.07.2016 р. Вер­хов­на Ра­да Укра­ї­ни вне­сла змі­ни до За­ко­ну (авт. – на­бу­ли чин­но­сті з 01.10.2016 р.), ви­лу­чив­ши з ньо­го нор­ми, що ре­гу­лю­ва­ли пи­та­н­ня ви­їзду ди­ти­ни за кор­дон, у то­му чи­слі мо­жли­вість ви­їзду на під­ста­ві рі­ше­н­ня су­ду у ра­зі від­су­тно­сті зго­ди одно­го з ба­тьків.

Ін­фор­ма­цій­не управ­лі­н­ня Апа­ра­ту Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни, пре­зен­ту­ю­чи вка­за­ний за­ко­но­про­ект, роз­ро­бле­ний Ко­мі­те­том з пи­тань сім’ї, мо­ло­ді­жної по­лі­ти­ки, спор­ту та ту­ри­зму, від­зна­чи­ло, що з 01.10.2016 р. за­ко­ни Укра­ї­ни не пе­ред­ба­ча­ють пра­во ди­ти­ни на ви­їзд за ме­жі Укра­ї­ни на під­ста­ві рі­ше­н­ня су­ду, що при­зво­дить до пев­них про­блем під час роз­гля­ду за­зна­че­них пи­тань у су­ді.

На­справ­ді, єди­ною нор­мою за­ко­ну, що ре­гу­лює ви­їзд ді­тей за кор­дон, за­ли­ша­є­ться ст. 313 ЦКУ. При цьо­му ко­жно­му, хто на за­кон­них під­ста­вах пе­ре­бу­ває на те­ри­то­рії Укра­ї­ни, га­ран­ту­є­ться пра­во віль­но за­ли­ша­ти те­ри­то­рію Укра­ї­ни, за ви­ня­тком обме­жень, які вста­нов­лю­ю­ться за­ко­ном. Тоб­то будь-які обме­же­н­ня в пра­ві за­ли­ша­ти те­ри­то­рію Укра­ї­ни, зокре­ма ві­ко­ві, по­вин­ні вста­нов­лю­ва­ти­ся ли­ше за­ко­ном. Від­по­від­но, всі обме­же­н­ня пра­ва ди­ти­ни на пе­ре­тин кор­до­ну ма­ють вста­нов­лю­ва­ти­ся в ЦКУ або За­ко­ном, який ре­гу­лю­ва­ти­ме по­ря­док ви­їзду гро­ма­дян з Укра­ї­ни.

Так, ст. 6 за­зна­че­но­го За­ко­ну вста­нов­лю­ю­ться за­галь­ні під­ста­ви для тим­ча­со­во­го обме­же­н­ня пра­ва гро­ма­дян Укра­ї­ни на ви­їзд. Во­дно­час ст. 10 За­ко­ну та­кож ви­зна­чає, що гро­ма­дя­нам Укра­ї­ни, ви­зна­ним су­дом не­ді­є­зда­тни­ми, ви­їзд з Укра­ї­ни мо­же бу­ти до­зво­ле­но на під­ста­ві но­та­рі­аль­но за­свід­че­но­го кло­по­тан- ня їхніх за­кон­них пред­став­ни­ків або за рі­ше­н­ням су­ду. Пра­во­вий ста­тус ді­тей у ві­ці до 14 ро­ків хо­ча й рі­зни­ться від пра­во­во­го ста­ту­су не­ді­є­зда­тних гро­ма­дян, однак най­біль­ше до них на­бли­же­ний (пе­ре­д­усім, че­рез від­су­тність від­по­від­аль­но­сті за зав­да­ну шко­ду та зна­чне обме­же­н­ня у вчи­нен­ні пра­во­чи­нів). У зв’яз­ку з цим по­стає ло­гі­чне пи­та­н­ня: «Чо­му по­ло­же­н­ня що­до ви­їзду на під­ста­ві рі­ше­н­ня су­ду не­ді­є­зда­тних гро­ма­дян в За­ко­ні мі­сти­ться, а що­до ді­тей йо­го не­має?».

Оче­ви­дно, що по­ді­бна про­га­ли­на ви­ма­гає вре­гу­лю­ва­н­ня са­ме на рів­ні за­ко­ну. При цьо­му на­яв­на за­ко­но­дав­ча про­га­ли­на не ска­со­вує по­ло­же­н­ня про те, що юрис­ди­кція су­дів по­ши­рю­є­ться на будь-який юри­ди­чний спір (ч. 2 ст. 124 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни). Та­кож за­бо­ро­ня­є­ться від­мо­ва у роз­гля­ді спра­ви че­рез від­су­тність, не­пов­но­ту, не­чі­ткість, су­пе­ре­чли­вість за­ко­но­дав­ства, що ре­гу­лює спір­ні від­но­си­ни (ч. 9 ст. 8 Ци­віль­но­го про­це­су­аль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни).

На на­шу дум­ку, не­об­хі­дність ви­рі­ше­н­ня вка­за­них спо­рів у су­до­во­му по­ряд­ку зу­мов­ле­на, на­сам­пе­ред, за­без­пе­че­н­ням якнай­кра­щих ін­те­ре­сів ди­ти­ни (ч. 1 ст. 3 Кон­вен­ції про пра­ва ди­ти­ни, абз. 4 ч. 1 ст. 1 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про охо­ро­ну ди­тин­ства» від 26.04.2001 р. №2402-III), рів­но­сті прав ба­тьків що­до сво­їх ді­тей (ч. 1 ст. 141 Сі­мей­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни (да­лі – СКУ)) та пе­ре­ва­жним пра­вом обох ба­тьків пе­ред ін­ши­ми осо­ба­ми на осо­би­сте ви­хо­ва­н­ня ди­ти­ни (ч. 1 ст. 151 СКУ).

На жаль, роз­гля­да­ю­чи спо­ри про на­да­н­ня зго­ди на ви­їзд ди­ти­ни, біль­шість су­дів на­да­лі во­лі­ють за­сто­со­ву­ва­ти нор­му не­чин­но­го за­ко­но­дав­ства (абз. 2 ч. 2 ст. 4 За­ко­ну), а не від­по­від­ні за­галь­ні по­ло­же­н­ня укра­їн­сько­го за­ко­но­дав­ства (на­при­клад, рі­ше­н­ня Де­снян­сько­го ра­йон­но­го су­ду м. Ки­є­ва від 15.06.2017 р. у спра­ві №754/3664/17, рі­ше­н­ня Со­лом’ян­сько­го ра­йон­но­го су­ду м. Ки­є­ва від 04.07.2017 р. у спра­ві №760/ 5882/17).

Вар­то за­зна­чи­ти, що вка­за­ної пра­кти­ки до­три­му­є­ться Вер­хов­ний Суд Укра­ї­ни (да­лі – ВСУ). Так, ВСУ у сво­їй пра­во­вій по­зи­ції (по­ста­но­ва від 12.04.2017 р. у спра­ві №6-15цс17) за­сто­су­вав, зокре­ма, не­чин­ну нор­му За­ко­ну. Від­по­від­но до фа­бу­ли, ВСУ роз­гля­дав спра­ву про ви­зна­че­н­ня мі­сця про­жи­ва­н­ня ма­ло­лі­тньої ди­ти­ни, на­да­н­ня до­зво­лу на її ви­їзд за ме­жі Укра­ї­ни на по­стій­не мі­сце про­жи­ва­н­ня. У пра­во­вій по­зи­ції ВСУ вка­зав, що тим­ча­со­вий ви­їзд ма­ло­лі­тньої ди­ти­ни за ме­жі Укра­ї­ни по­ви­нен від­бу­ва­ти­ся ли­ше за по­го­дже­н­ням з дру­гим із ба­тьків, оскіль­ки та­кий пе- ре­їзд спри­чи­няє змі­ну ре­жи­му спіл­ку­ва­н­ня ди­ти­ни з дру­гим із ба­тьків, по­ря­док уча­сті у ви­хо­ван­ні ди­ти­ни, змі­ну зви­чай­но­го со­ці­аль­но­го, куль­тур­но­го, мов­но­го се­ре­до­ви­ща ди­ти­ни, що впли­ває на її подаль­ше жи­т­тя, роз­ви­ток і ви­хо­ва­н­ня.

До­звіл на ви­їзд ма­ло­лі­тньої ди­ти­ни за ме­жі Укра­ї­ни в су­про­во­ді одно­го з ба­тьків за від­су­тно­сті зго­ди дру­го­го з ба­тьків на під­ста­ві рі­ше­н­ня су­ду мо­же бу­ти на­да­ний на кон­кре­тний одно­ра­зо­вий ви­їзд із ви­зна­че­н­ням йо­го по­ча­тку та за­кін­че­н­ня. На­да­н­ня та­ко­го до­зво­лу на по­стій­не про­жи­ва­н­ня ма­ло­лі­тньої ди­ти­ни без зго­ди й су­про­во­ду ба­тька су­пе­ре­чить чин­но­му за­ко­но­дав­ству, що ви­зна­чає рів­ність прав та обов’яз­ків ба­тьків що­до ви­хо­ва­н­ня ди­ти­ни, що мо­же при­зве­сти до фа­кти­чно­го по­збав­ле­н­ня ба­тька ди­ти­ни пе­ред­ба­че­ної за­ко­но­дав­ством мо­жли­во­сті бра­ти участь у її ви­хо­ван­ні та мо­жли­во­сті спіл­ку­ва­н­ня з нею.

Як ба­чи­мо, пра­во­ва по­зи­ція ВСУ об­ґрун­то­ва­но ба­зу­є­ться на по­ло­же­н­нях СКУ сто­сов­но рів­но­сті ба­тьків­ських прав і без­умов­но­го пра­ва на

осо­би­сте спіл­ку­ва­н­ня та ви­хо­ва­н­ня ди­ти­ни. У вка­за­ній по­ста­но­ві ВСУ здій­снив під­твер­дже­не ба­га­то­рі­чною су­до­вою пра­кти­кою зву­же­не тлу­ма­че­н­ня мо­жли­во­сті на­да­н­ня су­дом до­зво­лу на ви­їзд ди­ти­ни без зго­ди дру­го­го з ба­тьків ли­ше на кон­кре­тний пе­рі­од із за­зна­че­н­ням дер­жа­ви (дер­жав) пря­му­ва­н­ня.

Хо­ча нор­ма абз. 2 ч. 2 ст. 4 За­ко­ну до 01.10.2016 р. не де­та­лі­зу­ва­ла то­го, що рі­ше­н­ня су­ду ма­ло бу­ти са­ме на кон­кре­тний пе­рі­од, однак п. 4 Пра­вил ви­зна­чає, що в но­та­рі­аль­ній зго­ді обов’яз­ко­во за­зна­ча­є­ться дер­жа­ва пря­му­ва­н­ня та від­по­від­ний ча­со­вий про­мі­жок пе­ре­бу­ва­н­ня у цій дер­жа­ві. Ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи за ана­ло­гі­єю вка­за­не по­ло­же­н­ня та вра­хо­ву­ю­чи не­об­хі­дність за­без­пе­че­н­ня якнай­кра­щих ін­те­ре­сів ді­тей (їх мо­жли­во­го не­за­кон­но­го ви­ве­зе­н­ня) та дру­го­го з ба­тьків (за­без­пе­че­н­ня йо­го рів­но­го пра­ва на участь у ви­хо­ван­ні), укра­їн­ські су­ди ви­ро­би­ли са­ме та­ку пра­кти­ку на­да­н­ня до­зво­лу на ви­їзд ди­ти­ни.

За­зна­че­не під­твер­джу­є­ться ухва­лою Ви­що­го спе­ці­а­лі­зо­ва­но­го су­ду Укра­ї­ни з роз­гля­ду ци­віль­них і кри­мі­наль­них справ (да­лі – ВССУ) від 10.02.2016 р. у спра­ві №6-32509ск15, де вка­зу­ва­ло­ся, що чин­ним за­ко­но­дав­ством не пе­ред­ба­че­но на­да­н­ня до­зво­лу на ба­га­то­ра­зо­ві тим­ча­со­ві ви­їзди ди­ти­ни без до­зво­лу ба­тька/ ма­те­рі без ви­зна­че­н­ня кон­кре­тної дер­жа­ви пря­му­ва­н­ня та від­по­від­но- го ча­со­во­го про­між­ку пе­ре­бу­ва­н­ня у та­кій дер­жа­ві окре­мо.

Во­дно­час в ухва­лі від 16.03.2016 р. у спра­ві №6-33303ск15 ВССУ вка­зав на мо­жли­вість ухва­ле­н­ня су­дом рі­ше­н­ня на ра­зо­вий ви­їзд без зго­ди ба­тька, не по­збав­ле­но­го ба­тьків­ських прав, а та­кож що на­да­н­ня за рі­ше­н­ням су­ду до­зво­лу на май­бу­тнє на по­стій­ні ви­їзди ди­ти­ни за кор­дон без зго­ди ба­тька су­пе­ре­чить нор­мам, які ви­зна­ча­ють рів­ність прав та обов’яз­ків ба­тьків що­до ви­хо­ва­н­ня ди­ти­ни.

Під­твер­джу­ю­чи за­кон­ність та об­ґрун­то­ва­ність рі­шень ниж­чих су­дів про на­да­н­ня до­зво­лу на тим­ча­со­вий ви­їзд ди­ти­ни за кор­дон, ВССУ в ухва­лі від 19.06.2017 р. у спра­ві №346/3581/16-ц за­зна­чив, що ме­тою ви­їзду за кор­дон бу­ло оздо­ров­ле­н­ня ди­ти­ни; у по­зи­ва­ча бу­ла мо­жли­вість та­кої по­їзд­ки, оскіль­ки в Іспа­нії про­жи­ває її рі­дний брат з дру­жи­ною; тим­ча­со­вий ви­їзд ди­ти­ни у пе­рі­од лі­тніх ка­ні­кул не по­ру­шу­ва­ти­ме прав від­по­від­а­ча як ба­тька ди­ти­ни та не по­зба­вить йо­го мож- ли­во­сті бра­ти участь у ви­хо­ван­ні й спіл­ку­ван­ні з до­чкою.

В ін­шій ухва­лі від 06.06.2016 р. у спра­ві №666/7028/15-ц ВССУ та­кож під­твер­див пра­виль­ність ви­снов­ків су­дів ниж­чих ін­стан­цій про на­да­н­ня до­зво­лу, оскіль­ки по­зи­ва­чка до­ве­ла на­мір ра­зом з ди­ти­ною тим­ча­со­во ви­їжджа­ти за кор­дон до кра­ї­ни Ту­реч­чи­ни у ко­ро­тко­ча­сні від­пус­тки у ви­зна­че­ний су­дом пе­рі­од з ме­тою від­по­чин­ку та оздо­ров­ле­н­ня, що спри­я­ти­ме ду­хов­но­му та фі­зи­чно­му роз­ви­тку, роз­ши­рен­ню кру­го­зо­ру донь­ки сто­рін та ціл­ком від­по­від­а­ти­ме най­ви­щим ін­те­ре­сам ди­ти­ни.

За­га­лом, остан­ньою cу­до­вою пра­кти­кою під­твер­джу­є­ться, що по­зи­ва­чі у вка­за­них спра­вах (від­по­від­но до за­галь­них по­ло­жень про­це­су­аль­но­го за­ко­но­дав­ства, са­ме на них ле­жить тя­гар до­ка­зу­ва­н­ня) по­вин­ні до­ве­сти, що:

• від­су­тня мо­жли­вість оформ­ле­н­ня но­та­рі­аль­ної зго­ди в дру­го­го з ба­тьків (на­при­клад, на­прав­ле­н­ня до ньо­го мо­ти­во­ва­но­го пи­сьмо­во­го ли­ста з про­ха­н­ням на­да­ти до­звіл на ви­їзд ди­ти­ни (рі­ше­н­ня Апе­ля­цій­но­го су­ду Хер­сон­ської обла­сті від 23.05.2017 р. у спра­ві №766/ 2050/17) та, від­по­від­но, від­мо­ва дру­го­го з ба­тьків чи від­су­тність ре­а­кції на про­ха­н­ня);

• ди­ти­на по­тре­бує ви­їзду за кор­дон (при­зна­че­н­ня кур­су лі­ку­ва­н­ня за кор­до­ном, при­дба­н­ня в ту­ри­сти­чній фір­мі ту­ру на від­по­чи­нок, за­про­ше­н­ня на ви­їзд ди­тя­чо­го гур­тка або у ди­тя­чі та­бо­ри), а від­по­від­ач нев­мо­ти­во­ва­но від­мо­вив у на­дан­ні зго­ди на ви­їзд ди­ти­ни за ме­жі Укра­ї­ни (ухва­ла Апе­ля­цій­но­го су­ду м. Ки­є­ва від 05.04.2017 ро­ку у спра­ві №755/17850/16-ц);

• ви­їзд ди­ти­ни за кор­дон не пов’яза­ний з ви­їздом на по­стій­не мі­сце про­жи­ва­н­ня або дов­го­стро­ко­ве пе­ре­бу­ва­н­ня за ме­жа­ми Укра­ї­ни з ін­ших при­чин (рі­ше­н­ня Апе­ля­цій­но­го су­ду Ми­ко­ла­їв­ської обла­сті від 29.05.2017 р. у спра­ві №489/1010/17).

Та­ким чи­ном, не­зва­жа­ю­чи на ска­су­ва­н­ня з 01.10.2016 р. нор­ми За­ко­ну сто­сов­но пов­но­ва­жень су­ду на­да­ва­ти до­звіл на ви­їзд за кор­дон не­пов­но­лі­тніх гро­ма­дян, які не до­ся­гли 16-рі­чно­го ві­ку, за від­су­тно­сті зго­ди одно­го з ба­тьків, су­ди по­вин­ні при­йма­ти до про­ва­дже­н­ня та ви­рі­шу­ва­ти вка­за­ні юри­ди­чні спо­ри для за­без­пе­че­н­ня якнай­кра­щих ін­те­ре­сів ди­ти­ни, рів­но­сті прав ба­тьків що­до сво­їх ді­тей та пе­ре­ва­жно­го пра­ва обох ба­тьків пе­ред ін­ши­ми осо­ба­ми на осо­би­сте спіл­ку­ва­н­ня і ви­хо­ва­н­ня ди­ти­ни.

При цьо­му су­ди мо­жуть на­да­ва­ти ли­ше до­звіл на тим­ча­со­вий ви­їзд, за­зна­ча­ю­чи в ньо­му кон­кре­тну (кон­кре­тні) кра­ї­ну (кра­ї­ни) та ча­со­вий про­мі­жок пе­ре­бу­ва­н­ня в ній (них). По­зи­ва­чі у вка­за­них спра­вах по­вин­ні до­ве­сти, що від­су­тня мо­жли­вість отри­ма­н­ня но­та­рі­аль­ної зго­ди дру- го­го з ба­тьків (він ухи­ля­є­ться від її на­да­н­ня, нев­мо­ти­во­ва­но від­мов­ляє у її на­дан­ні, від­су­тня мо­жли­вість зв’яз­ку з ним), ди­ти­на по­тре­бує тим­ча­со­во­го ви­їзду за кор­дон (лі­ку­ва­н­ня, ту­ризм, зма­га­н­ня, від­ві­да­н­ня ро­ди­чів то­що) і та­кий ви­їзд за кор­дон не пов’яза­ний з ви­їздом на по­стій­не мі­сце про­жи­ва­н­ня або дов­го­стро­ко­ве пе­ре­бу­ва­н­ня за ме­жа­ми Укра­ї­ни з ін­ших при­чин.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.