Про­блем­ні пи­та­н­ня ви­зна­че­н­ня під­су­дно­сті справ у сфе­рі зе­мель­них пра­во­від­но­син

Yurydychna Gazeta - - АНА­ЛІ­ТИ­КА - Альо­на ОКСЮ­ТА, стар­ший юрист, юри­ди­чна фір­ма TOTUM

За­кін­че­н­ня. По­ча­ток у №36(586) від 5 ве­ре­сня 2017 р.

У зв’яз­ку з існу­ва­н­ням не­о­дна­ко­вої пра­кти­ки, зу­мов­ле­ної по­зи­ці­я­ми Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни, Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду Укра­ї­ни та су­дів ка­са­цій­ної ін­стан­ції, не мо­же йти мо­ва про єд­ність су­до­вої пра­кти­ки що­до ви­зна­че­н­ня під­су­дно­сті справ, що ви­ни­ка­ють із зе­мель­них пра­во­від­но­син.

Як при­клад, на­ве­де­мо ухва­лу ВА­СУ від 15.04.2015 р. у спра­ві №К/800/34352/13 за по­зо­вом до Бо­ри­спіль­ської мі­ської ра­ди про зо­бов’яза­н­ня на­да­ти у при­ва­тну вла­сність зе­мель­ну ді­лян­ку, в якій суд ка­са­цій­ної ін­стан­ції, ке­ру­ю­чись ч. 1 ст. 244-2 Ко­де­ксу адмі­ні­стра­тив­но­го су­до­чин­ства Укра­ї­ни, від­сту­пає від на­яв­ної по­зи­ції Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни, з огля­ду на та­ке:

• Від­по­від­но до ч. 4 ст. 11 Ци­віль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, у ви­пад­ках, вста­нов­ле­них акта­ми ци­віль­но­го за­ко­но­дав­ства, ци­віль­ні пра­ва та обов’яз­ки ви­ни­ка­ють без­по­се­ре­дньо з актів ор­га­нів дер­жав­ної вла­ди, ор­га­нів вла­ди АРК або ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня.

• Від­по­від­но до п. 10 ч. 2 ст. 16 Ци­віль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, спосо­ба­ми за­хи­сту ци­віль­них прав та ін­те­ре­сів є ви­зна­н­ня не­за­кон­ним рі­ше­н­ня, дій чи без­ді­яль­но­сті ор­га- ну дер­жав­ної вла­ди, ор­га­ну вла­ди АРК або ор­га­ну мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, їхніх по­са­до­вих і слу­жбо­вих осіб.

По­ру­ше­ні пра­ва зем­ле­ко­ри­сту­ва­чів під­ля­га­ють за­хи­сту в по­ряд­ку, пе­ред­ба­че­но­му ст. 152 Зе­мель­но­го Ко­де­ксу, з ура­ху­ва­н­ням обов’яз­ко­во­го до­три­ма­н­ня норм чин­но­го за­ко­но­дав­ства. Згі­дно з ци­ми нор­ма­ми, за­хист прав гро­ма­дян та юри­ди­чних осіб на зе­мель­ні ді­лян­ки здій­сню­ю­ться, зокре­ма, шля­хом ви­зна­н­ня не­дій­сни­ми рі­шень ор­га­нів ви­ко­нав­чої вла­ди або ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, що ко­ре­спон­ду­є­ться з ви­мо­га­ми ч. 2 ст. 55 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни та ч. 10 ст. 59 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про мі­сце­ве са­мов­ря­ду­ва­н­ня в Укра­ї­ні».

Ана­ліз за­зна­че­них норм дає під­ста­ви вва­жа­ти, що оскар­же­н­ня рі­шень, дій та без­ді­яль­но­сті ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня та ор­га­нів дер­жав­ної вла­ди є окре­мим спосо­бом за­хи­сту пра­ва, пов’яза­ним з їхньою ді­яль­ні­стю як суб’єктів вла­дних пов­но­ва­жень, що здій­сню­ють вла­дні фун­кції. В ін­шо­му ви­пад­ку (на­при­клад, оспо­рю­ва­н­ня фор­му­ва­н­ня во­лі вла­сни­ка) ви­окрем­ле­н­ня цьо­го спосо­бу за­хи­сту бу­ло б по­збав­ле­ним сен­су.

Осо­ба, яка ре­а­лі­зує своє суб’єктив­не пра­во че­рез прийня­т­тя суб’єктом вла­дних управ­лін­ських фун­кцій від­по­від­но­го рі­ше­н­ня чи вчи­не­н­ня ним дій, всту­пає з ним у пу­блі­чно-пра­во­ві від­но­си­ни та має пра­во на за­хист сво­го пра­ва в адмі­ні­стра­тив­но­му су­ді.

Так, ви­зна­н­ня про­ти­прав­ни­ми та ска­су­ва­н­ня (ви­зна­н­ня не­за­кон­ни­ми – в ре­да­кції ст. 16 Ци­віль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни) рі­шень ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня є окре­мим спосо­бом за­хи­сту ци­віль­них прав та ін­те­ре­сів, по­ру­ше­них за­зна­че­ни­ми ор­га­на­ми під час ре­а­лі­за­ції ни­ми сво­їх пов­но­ва­жень. На­ве­де­н­ня цьо­го спосо­бу за­хи­сту в Ци­віль­но­му ко­де­ксі Укра­ї­ни свід­чить про те, що рі­ше­н­ня суб’єкта вла­дних пов­но­ва­жень мо­жуть не ли­ше при­зво­ди­ти до ви­ни­кне­н­ня, змі­ни чи при­пи­не­н­ня ци­віль­них пра­во­від­но­син, але й по­ру­шу­ва­ти ци­віль­ні пра­ва осо­би, що ви­ни­кли з ін­ших під­став.

Во­дно­час це не впли­ває на ви­зна­че­н­ня су­до­вої юрис­ди­кції спо­ру, оскіль­ки во­на ви­зна­ча­є­ться ви­клю­чно про­це­су­аль­ним за­ко­но­дав­ством (у цьо­му ви­пад­ку ст. 17 Ко­де­ксу адмі­ні­стра­тив­но­го су­до­чин­ства Укра­ї­ни). Ко­декс адмі­ні­стра­тив­но­го су­до­чин­ства Укра­ї­ни від­но­сить спір до пу­блі­чно-пра­во­во­го та під­су­дно­го адмі­ні­стра­тив­ним су­дам, ви­хо­дя­чи з при­ро­ди дій суб’єкта вла­дних пов­но­ва­жень, який по­ви­нен здій­сню­ва­ти у спір­них пра­во­від­но­си­нах вла­дні управ­лін­ські фун­кції. Ре­а­лі­за­ція у цих пра­во­від­но­си­нах суб’єктив­них прав фі­зи­чних та юри­ди­чних осіб, що пе­ред­ба­че­ні нор­ма­ми при­ва­тно­го пра­ва, не пе­ре­во­дить та­кий спір у ка­те­го­рію при­ва­тно­пра­во­во­го.

По­ло­же­н­ня­ми ст. 118, 123, 124 Зе­мель­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, яки­ми вре­гу­льо­ва­но по­ря­док пе­ре­да­чі у вла­сність, ко­ри­сту­ва­н­ня й орен­ду зе­мель­них ді­ля­нок дер­жав­ної та ко­му­наль­ної вла­сно­сті, вста­нов­ле­но ви­клю­чні під­ста­ви для від­мо­ви у на­дан­ні зе­мель­них ді­ля­нок. Та­ка від­мо­ва мо­же бу­ти оскар­же­на до су­ду. На від­мі­ну від за­зна­че­но­го, ч. 1 ст. 12 Ци­віль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни пе­ред­ба­че­но, що осо­ба здій­снює свої ци­віль­ні пра­ва віль­но, на вла­сний роз­суд.

У від­но­си­нах роз­по­ря­дже­н­ня зем­ля­ми дер­жав­ної та ко­му­наль­ної вла­сно­сті ор­га­ни вла­ди й мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня ді­ють від­по­від­но до ч. 2 ст. 19 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни, а са­ме на під­ста­ві, в ме­жах пов­но­ва­жень та у спо­сіб, що пе­ред­ба­че­ні Кон­сти­ту­ці­єю та за­ко­на­ми Укра­ї­ни.

Та­ким чи­ном, у цьо­му ви­пад­ку ВА­СУ фа­кти­чно за­ймає по­зи­цію, ви­слов­ле­ну КСУ та Пле­ну­мом ВА­СУ, ви­зна­ю­чи, що зе­мель­ні пра­во­від- но­си­ни з ор­га­на­ми дер­жав­ної вла­ди та мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня апрі­о­рі є пу­блі­чно-пра­во­ви­ми. Та­кі спо­ри під­ля­га­ють роз­гля­ду в по­ряд­ку адмі­ні­стра­тив­но­го су­до­чин­ства.

Во­дно­час чи­ма­ло рі­шень ВА­СУ при­йма­ю­ться на під­трим­ку пра­во­вої по­зи­ції ВСУ з при­во­ду то­го, що у ра­зі прийня­т­тя суб’єктом вла­дних пов­но­ва­жень рі­ше­н­ня про на­да­н­ня у вла­сність об’єктів не­ру­хо­мо­го май­на (тоб­то не­нор­ма­тив­но­го акта, який ви­чер­пує свою дію пі­сля йо­го ре­а­лі­за­ції) подаль­ше оспо­рю­ва­н­ня цьо­го пра­ва вла­сно­сті має ви­рі­шу­ва­ти­ся у по­ряд­ку ци­віль­ної юрис­ди­кції, оскіль­ки ви­ни­кає спір про ци­віль­не пра­во (ухва­ли ВА­СУ від 20.07.2016 р. у спра­ві № К/ 800/ 12226/ 16; від 08.04.2016 р. у спра­ві №К/800/ 9794/16; від 19.05.2016 р. у спра­ві №К/800/18100/15).

То­му за­ли­ша­є­ться дис­ку­сій­ним та від­кри­тим пи­та­н­ня про те, в яких ви­пад­ках ор­га­ни дер­жав­ної вла­ди та мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня всту­па­ють у пу­блі­чно-пра­во­ві, а в яких у при­ва­тно­пра­во­ві від­но­си­ни.

Та­ка пра­во­ва не­ви­зна­че­ність у пи­та­н­нях під­су­дно­сті зе­мель­них спо­рів при­зво­дить до то­го, що ана­ло­гі­чні зе­мель­ні спо­ри роз­гля­да­ю­ться як су­да­ми за­галь­ної юрис­ди­кції, так і спе­ці­а­лі­зо­ва­ни­ми су­да­ми

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.