Шкі­дли­ві по­ра­ди: що юрист не по­ви­нен го­во­ри­ти клі­єн­ту

Yurydychna Gazeta - - КОЛОНКА IN-HOUSE НОВИНИ ЮРИДИЧНИЙ БІЗНЕС -

Пра­кти­ку­ю­чим юри­стам до­бре ві­до­мо, що не­має ціл­ко­ви­то іден­ти­чних справ (хо­ча де­я­кі об­ста­ви­ни мо­жуть збі­га­ти­ся до де­та­лей), а та­кож схо­жих у сво­є­му став­лен­ні до юри­спру­ден­ції клі­єн­тів. Адже одні клі­єн­ти вва­жа­ють се­бе до­ста­тньо обі­зна­ни­ми у сфе­рі пра­ва і на­по­ля­га­ють на сво­їх ва­рі­ан­тах ви­рі­ше­н­ня про­блем­ної си­ту­а­ції; ін­ші ви­ма­га­ють, щоб юри­сти всу­пе­реч усім нор­мам та пра­ви­лам зро­би­ли все са­ме так, як во­ни то­го ба­жа­ють; тре­ті пра­гнуть отри­ма­ти уні­вер­саль­ну пра­во­ву по­ра­ду на всі ви­пад­ки жи­т­тя.

У зв’яз­ку з цим юри­стам по­трі­бно не ли­ше ма­ти без­до­ган­ні зна­н­ня норм ма­те­рі­аль­но­го та про­це­су­аль­но­го пра­ва, але й во­ло­ді­ти пси­хо­ло­гі­чни­ми ме­то­да­ми у спіл­ку­ван­ні з клі­єн­та­ми, а са­ме: вмі­ти ви­слу­ха­ти та по­чу­ти, пра­виль­но ін­тер­пре­ту­ва­ти отри­ма­ну від клі­єн­та ін­фор­ма­цію, пе­ре­ко­на­ти йо­го у пер­спе­ктив­но­сті обра­ної пра­во­вої по­зи­ції, а та­кож не го­во­ри­ти клі­єн­ту зай­во­го.

Зви­чай­но, у ко­жно­го юри­ста своє ба­че­н­ня сто­сов­но то­го, про що не слід ве­сти мо­ву з клі­єн­та­ми. Як пра­ви­ло, во­но фор­му­є­ться з огля­ду на до­свід про­фе­сій­ної ді­яль­но­сті, отри­ма­ні те­о­ре­ти­чні зна­н­ня та пра­кти­чні на­ви­чки. Про­по­ну­є­мо до ува­ги уні­вер­саль­ний пе­ре­лік опцій, яких ба­жа­но уни­ка­ти у спіл­ку­ван­ні з клі­єн­та­ми, та яким чи­ном слід по­во­ди­ти­ся, щоб вста­но­ви­ти й збе­рег­ти до­вір­ли­ві сто­сун­ки з ни­ми:

• Не пе­ре­ри­вай­те спів­ро­змов­ни­ка. Не ка­жіть одра­зу, що ви все зро­зумі­ли. Не від­вер­тай­те­ся, по­ки він не за­кін­чить роз­по­від­а­ти про свої про­бле­ми. Іна­кше ка­жу­чи, не да­вай­те клі­єн­ту при­во­ду три­во­жи­ти­ся че­рез те, що вас ма­ло ці­кав­лять по­дро­би­ці йо­го спра­ви.

• Не від­ма­хуй­те­ся від де­та­лей. Мо­мен­ти, які ви вва­жа­є­те не­сут­тє­ви­ми або не­ва­жли­ви­ми, на­справ­ді мо­жуть ви­яви­ти­ся ви­рі­шаль­ни­ми при фор­му­ван­ні до­ка­зо­вої ба­зи та ви­зна­чен­ні пра­во­вої по­зи­ції. Пам`ятай­те, якщо юри­сти оці­ню­ють об­ста­ви­ни з по­зи­ції фа­ктів, то пе­ре­сі­чні гро­ма­дя­ни – ви­хо­дя­чи з вла­сних емо­цій та по­чут­тів, які у них ви­ни­кли у зв’яз­ку з пе­ре­жи­ти­ми по­ді­я­ми. Та­ким чи­ном, зав­да­н­ня юри­ста по­ля­гає не ли­ше у ви­зна­чен­ні ко­ла пра­во­вих норм, що ре­гу­лю­ють спір- ні пра­во­від­но­си­ни, але й у ви­окрем­лен­ні з усьо­го ма­си­ву отри­ма­ної від клі­єн­та ін­фор­ма­ції юри­ди­чно зна­чу­щих фа­ктів, які не­рід­ко бу­ва­ють за­ву­а­льо­ва­ні під не­сут­тє­ві, на пер­ший по­гляд, по­дро­би­ці.

• Не злов­жи­вай­те спе­ці­аль­ною тер­мі­но­ло­гі­єю (на­при­клад, «ем­фі­тев­зис», «су­пер­фі­цій», «де­лі­кто­зда­тність» та ін.), адже сло­во­спо­лу­че­н­ня з не­зро­зумі­ли­ми сло­ва­ми мо­жуть спри­чи­ни­ти ефект від­тор­гне­н­ня (ко­ли юри­ди­чно не­пі­дго­тов­ле­ний спів­ро­змов­ник ра­пто­во при­пи­няє зу­стріч, по­си­ла­ю­чись на те, що йо­му все зро­зумі­ло, і по­го­джу­є­ться ви­ко­ну­ва­ти по­ра­ди юри­ста, хо­ча фа­кти­чно не ро­зу­міє на­ві­що, а пе­ре­пи­та­ти не на­ва­жу­є­ться че­рез те, що не ба­жає ви­гля­да­ти не­гра­мо­тним).

• Не ви­яв­ляй­те під­ви­ще­но­го за­не­по­ко­є­н­ня з при­во­ду мо­жли­во­сті на­ста­н­ня не­га­тив­них пра­во­вих на­слід­ків для клі­єн­та. Уни­кай­те вжи­ва­н­ня та­ких ви­сло­вів: « я бо­ю­ся, що суд не під­три­має на­шу сто­ро­ну», «у мо­го ко­ле­ги в ана­ло­гі­чній спра­ві бу­ло рі­ше­н­ня не на ко­ристь йо­го клі­єн­та», «я ду­же пе­ре­жи­ваю що­до ре­зуль­та­ту роз­гля­ду ва­шої спра­ви су­дом». На­то­мість спо­кій­но і ви­ва­же­но по­ясніть, в чо­му слаб­кі та силь­ні сто­ро­ни від­по­від­ної спра­ви, оха­ра­кте­ри­зуй­те її пер­спе­кти­ви, оці­ніть ймо­вір­ність успі­шно­го для вас су­до­во­го рі­ше­н­ня, за­про­по­нуй­те ва­рі­ан­ти роз­ви­тку по­дій та план за­хо­дів на ви­па­док на­ста­н­ня не­ба­жа­них на­слід­ків, об­ґрун­туй­те йо­го до­ціль­ність.

• Не кри­ти­куй­те клі­єн­та за йо­го вчин­ки чи юри­ди­чну без­гра­мо­тність, які при­зве­ли до ви­ни­кне­н­ня у ньо­го про­блем із за­ко­ном.

У будь-яко­му ви­пад­ку юрист не по­ви­нен ви­прав­до­ву­ва­ти вчин­ки, а має на­да­ва­ти пра­во­ву до­по­мо­гу та за­без­пе­чу­ва­ти юри­ди­чний за­хист кон­кре­тної лю­ди­ни. Адже ко­жен має пра­во по­ми­ли­ти­ся, а при­зна­че­н­ня юри­стів – до­по­мог­ти ви­пра­ви­ти ці по­мил­ки.

Не кри­ти­куй­те клі­єн­та за йо­го вчин­ки чи юри­ди­чну без­гра­мо­тність

Оле­на БИШЕВЕЦЬ, к.ю.н., адво­кат

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.