За­ко­но­про­ект №6232 в кон­текс­ті впли­ву на гла­сність та від­кри­тість су­дів

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА СУДОЧИНСТВО / СУДОВА СИСТЕМА -

За­кін­че­н­ня лі­тніх ка­ні­кул на­ро­дних обран­ців та від­кри­т­тя 7-ї се­сії Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни VIII скли­ка­н­ня озна­ме­ну­ва­ло по­вер­не­н­ня на­ціо­наль­ної юри­ди­чної спіль­но­ти до дис­ку­сії сто­сов­но подаль­шої до­лі су­до­вої ре­фор­ми, пер­спе­ктив її по­зи­тив­но­го впли­ву на ста­нов­ле­н­ня до­ві­ри до су­до­вої си­сте­ми та по­бу­до­ви які­сно но­вих стан­дар­тів су­до­чин­ства.

Одним з основ­них за­ко­но­про­е­ктів, що має на ме­ті за­без­пе­че­н­ня про­зо­рих та ді­є­вих ме­ха­ні­змів та­ко­го ста­нов­ле­н­ня, є Пре­зи­дент­ський Про­ект За­ко­ну №6232 «Про вне­се­н­ня змін до Го­спо­дар­сько­го про­це­су­аль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, Ци­віль­но­го про­це­су­аль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, Ко­де­ксу адмі­ні­стра­тив­но­го су­до­чин­ства Укра­ї­ни та ін­ших за­ко­но­дав­чих актів».

За­галь­но­ви­зна­ним є той факт, що су­спіль­ний за­пит на гла­сність та від­кри­тість су­до­вої си­сте­ми як основ­ну скла­до­ву пу­блі­чно­сті су­до­вої вла­ди та до­сту­пно­сті ро­зу­мі­н­ня ре­зуль­та­тів її фун­кціо­ну­ва­н­ня вже дав­но до­сяг сво­го апо­гею, а от­же, за­для за­без­пе­че­н­ня ста­ло­го під­ви­ще­н­ня до­ві­ри до су­до­вої си­сте­ми не­об­хі­дне за­кла­де­н­ня фун­да­мен­таль­них під­ва­лин при­найм­ні в ча­сти­ні основ­них за­сад су­до­чин­ства. Про­те мо­жли­вість за­ко­но­про­е­кту №6232 за­без­пе­чи­ти та­кий су­спіль­ний за­пит до­сі за­ли­ша­є­ться під пи­та­н­ням.

Ви­бір­ко­ва гла­сність

Ст. 129 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни ви­зна­че­но гла­сність су­до­во­го про­це­су та йо­го пов­не фі­ксу­ва­н­ня те­хні­чни­ми за­со­ба­ми одні­єю з основ­них за­сад на­ціо­наль­но­го су­до­чин­ства, що одно­ча­сно вка­зує на ва­жли­вість до­три­ма­н­ня від­по­від­но­го прин­ци­пу для здій­сне­н­ня пра­во­су­д­дя, а та­кож на існу­ва­н­ня у за­ко­но­дав­чої та су­до­вої гі­лок вла­ди обов’яз­ку за­без­пе­чи­ти до­три­ма­н­ня від­по­від­но­го прин­ци­пу під час йо­го здій­сне­н­ня.

Так, за­ко­но­про­е­ктом про­по­ну­є­ться ім­пле­мен­ту­ва­ти у про­це­су­аль­ні ко­де­кси по­ло­же­н­ня про пра­во осіб, при­су­тніх на су­до­вих за­сі­да­н­нях, здій­сню­ва­ти фо­то­з­йом­ку, ві­део- та ау­діо­за­пис су­до­во­го за­сі­да­н­ня без окре­мо­го до­зво­лу суд­ді. Однак від­по­від­ні по­ло­же­н­ня за сво­єю су­т­тю не є но­ви­ми, оскіль­ки во­ни вже бу­ли за­крі­пле­ні в на­ціо­наль­но­му за­ко­но­дав­стві. Во­дно­час мо­жли­вість здій­сне­н­ня транс­ля­ції су­до­во­го за­сі­да­н­ня, в то­му чи­слі че­рез ме­ре­жу ін­тер­нет, на­ра­зі по­тре­бує та­ко­го до­зво­лу, за ви­ня­тком ви­пад­ку, ко­ли всі сто­ро­ни бе­руть участь у су­до­во­му за­сі­дан­ні в ре­жи­мі ві­део­кон­фе­рен­ції, а та­кож у ра­зі при­лю­дно­го ого­ло­ше­н­ня су­до­во­го рі­ше­н­ня.

Во­дно­час про­е­кти про­це­су­аль­них ко­де­ксів пе­ред­ба­ча­ють, якщо суд ді­йде ви­снов­ку, що фо­то-, кі­но-, те­ле- чи ві­део­з­йом­ка, транс­лю­ва­н­ня пе­ре­бі­гу су­до­во­го за­сі­да­н­ня по ра­діо і те­ле­ба­чен­ню, в ме­ре­жі Ін­тер­нет за­ва­жа­ють пе­ре­бі­гу су­до­во­го про­це­су, суд мо­же за­бо­ро­ни­ти або обме­жи­ти їх про­ве­де­н­ня, про що по­ста­нов­ляє вмо­ти­во­ва­ну ухва­лу. Про­те жо­дних кри­те­рі­їв, які ма­ють впли­ва­ти на до­ся­гне­н­ня від­по­від­но­го ви­снов­ку, су­да­ми та про­е­кта­ми ко­де­ксів не вста­нов­ле­но, що ра­зом із мо­жли­ві­стю су­ду обме­жи­ти пра­во осіб на при­су­тність у су­до­во­му за­сі­дан­ні у зв’яз­ку з від­су­тні­стю до­ста­тньої кіль­ко­сті «віль­них місць» у за­лі су­до­во­го за­сі­да­н­ня вка­зує на аб­со­лю­тну дис­кре­цій­ність від­по­від­них пов­но­ва­жень су­ду та об’єктив­ну мо­жли­вість су­ду обме­жу­ва­ти гла­сність, від­кри­тість і про­зо­рість су­до­во­го роз­гля­ду спра­ви, ке­ру­ю­чись ви­клю­чно суб’єк- тив­ним пе­ре­ко­на­н­ням або обме­жу­ю­чись фор­маль­ним по­си­ла­н­ням на про­це­су­аль­ні нор­ми, що на­ді­ля­ють суд від­по­від­ни­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми.

Як на­слі­док, на­ве­де­не мо­же при­зве­сти до мі­ні­мі­за­ції мо­жли­во­сті гро­мад­сько­сті, за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції та пра­во­за­хи­сни­ків про­во­ди­ти опо­се­ред­ко­ва­ний кон­троль за здій­сне­н­ням пра­во­су­д­дя су­дом чи окре­ми­ми су­д­дя­ми та опо­се­ред­ко­ва­но про­ти­ді­я­ти у від­по­від­ний спо­сіб на­дмір­ній суб’єктив­но­сті мо­ти­вів прийня­т­тя рі­шень та­ки­ми су­д­дя­ми й ухи­ле­н­ня остан­ні­ми від су­во­ро­го до­три­ма­н­ня су­дом прин­ци­пів вер­хо­вен­ства пра­ва та рів­но­сті всіх уча­сни­ків су­до­во­го про­це­су пе­ред за­ко­ном і су­дом.

Пра­во­су­д­дя за за­чи­не­ни­ми две­ри­ма

По­ді­бною до за­зна­че­ної ви­ще за­ли­ша­є­ться си­ту­а­ція з роз­гля­дом справ у за­кри­то­му су­до­во­му за­сі­дан­ні, який фа­кти­чно не за­знав сут­тє­вих змін. За­галь­ни­ми під­ста­ва­ми роз­гля­ду спра­ви у за­кри­то­му су­до­во­му за­сі­дан­ні за­ли­ша­ю­ться ви­пад­ки, ко­ли від­кри­тий су­до­вий роз­гляд мо­же ма­ти на­слід­ком роз­го­ло­ше­н­ня та­єм­ної чи ін­шої ін­фор­ма­ції, що охо­ро­ня­є­ться за­ко­ном, у ра­зі не­об­хі­дно­сті за­хи­сту осо­би­сто­го та сі­мей­но­го жи­т­тя лю­ди­ни або за кло­по­та­н­ням уча­сни­ків спра­ви з ме­тою за­без­пе­че­н­ня та­єм­ни­ці уси­нов­ле­н­ня, за­по­бі­га­н­ня роз­го­ло­шен­ню ві­до­мо­стей

про ін­тим­ні чи ін­ші осо­би­сті сто­ро­ни жи­т­тя уча­сни­ків спра­ви та ві­до­мо­стей, що при­ни­жу­ють їхню честь і гі­дність.

Однак чі­тких кри­те­рі­їв ви­зна­че­н­ня існу­ва­н­ня дій­сної не­об­хі­дно­сті та до­ста­тніх під­став для за­хи­сту ін­фор­ма­ції сто­сов­но осо­би­сто­го та сі­мей­но­го жи­т­тя лю­ди­ни че­рез роз­гляд спра­ви у за­кри­то­му су­до­во­му за­сі­дан­ні так і не бу­ло вста­нов­ле­но, що на­дає об’єктив­ну мо­жли­вість су­дам і на­да­лі за­сто­со­ву­ва­ти від­по­від­ний ін­сти­тут з ме­тою за­хи­сту осо­би­стих ін­те­ре­сів де­яких уча­сни­ків про­це­су та обме­же­н­ня до­сту­пу ши­ро­ко­го за­га­лу до текс­тів рі­шень і мо­ти­вів їх прийня­т­тя.

Во­дно­час до про­е­ктів про­це­су­аль­них ко­де­ксів бу­ло за­про­по­но­ва­но вне­сти по­ло­же­н­ня, що у тих ви­пад­ках, якщо під час за­кри­то­го су­до­во­го за­сі­да­н­ня бу­де вста­нов­ле­но, що ін­фор­ма­ція, для за­без­пе­че­н­ня не­ро­зго­ло­ше­н­ня якої роз­гляд спра­ви або вчи­не­н­ня окре­мих про­це­су­аль­них дій від­бу­ва­ли­ся в за­кри­то­му су­до­во­му за­сі­дан­ні, вже є пу­блі­чно до­сту­пною, або обме­же­н­ня до­сту­пу до ін­фор­ма­ції є без­під­став­ни­ми чи не від­по­від­а­ють за­ко­ну, суд по­ста­нов­ляє ухва­лу про подаль­ший роз­гляд спра­ви на від­кри­то­му су­до­во­му за­сі­дан­ні. Ім­пе­ра­тив­на по­бу­до­ва від­по­від­но­го по­ло­же­н­ня вка­зує на те, що про­дов­же­н­ня роз­гля­ду спра­ви у від­кри­то­му су­до­во­му за­сі­дан­ні є обов’яз­ком, а не пра­вом су­ду.

За­зна­че­не хо­ча і пря­мо вре­гу­льо­вує мо­жли­вість подаль­шо­го роз­гля­ду спра­ви у від­кри­то­му су­до­во­му за­сі­дан­ні пі­сля ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня про роз­гляд спра­ви пов­ні­стю або час­тко­во у за­кри­то­му за­сі­дан­ні, про­те одно­ча­сно з цим при­зво­дить до ви­ни­кне­н­ня в ін­шої сто­ро­ни у спра­ві ін­те­ре­су що­до роз­го­ло­ше­н­ня ін­фор­ма­ції, яка бу­ла об’єктом за­хи­сту, з ме­тою при­пи­не­н­ня роз­гля­ду спра­ви у за­кри­то­му су­до­во­му за­сі­дан­ні.

От­же, з ме­тою за­по­бі­га­н­ня здій­снен­ню сто­ро­на­ми спо­ру та­ко­го ро­ду зло­вжи­вань, до­ціль­но бу­ло б пе­ред­ба­чи­ти для сто­рін су­до­во­го про­це­су та їхніх пред­став­ни­ків від­по­від­аль­ність за роз­го­ло­ше­н­ня кон­фі­ден­цій­ної ін­фор­ма­ції, ме­тою за­хи­сту якої бу­ло про­ва­дже­н­ня роз­гля­ду спра­ви у за­кри­то­му за­сі­дан­ні.

Та­кож про­е­кта­ми про­це­су­аль­них ко­де­ксів бу­ло ви­зна­че­но склад ін­фор­ма­ції, що роз­кри­ва­є­ться сто­сов­но про­це­сів, які роз­гля­да­ю­ться у за­кри­то­му су­до­во­му за­сі­дан­ні, а са­ме про пре­дмет по­зо­ву, да­ту над­хо­дже­н­ня по­зов­ної за­яви, ста­дії роз­гля­ду спра­ви, мі­сце, да­ту і час су­до­во­го за­сі­да­н­ня, рух спра­ви з одно­го су­ду до ін­шо­го, що пев­ною мі­рою від­по­від­ає прин­ци­пу гла­сно­сті та не­об­хі­дно­сті за­без­пе­че­н­ня обме­же­н­ня до­сту­пно­сті ін­фор­ма­ції про роз­гляд спра­ви у за­кри­то­му су­до­во­му за­сі­дан­ні.

Не пер­со­наль­ні да­ні

Та­кож за­ко­но­про­е­ктом №6232 за­про­по­но­ва­ні по­ло­же­н­ня, які з ме­тою ре­а­лі­за­ції прин­ци­пу «гла­сно­сті та від­кри­то­сті су­до­во­го про­це­су» че­рез ма­кси­маль­ну від­кри­тість ін­фор­ма­ції про осіб, які бе­руть участь у спра­ві, про­по­ну­ють змі­ни­ти під­хо­ди до оброб­ки (зби­ра­н­ня, на­ко­пи­че­н­ня, ви­ко­ри­ста­н­ня, по­ши­ре­н­ня) кон­фі­ден­цій­ної ін­фор­ма­ції про фі­зи­чних осіб та їхніх пер­со­наль­них да­них в Єди­ній су­до­вій ін­фор­ма­цій­но-те­ле­ко­му­ні­ка­цій­ній си­сте­мі.

На пер­ший по­гляд, та­ка ідея на­справ­ді ви­да­є­ться спря­мо­ва­ною на під­ви­ще­н­ня рів­ня гла­сно­сті та до­сту­пно­сті ін­фор­ма­ції, пов’яза­ної з роз­гля­дом справ су­дом, але для то­го щоб вста­но­ви­ти, чи дій­сно це так, не­об­хі­дно звер­ну­ти ува­гу на на­сту­пне.

За­ко­но­про­е­ктом за­про­по­но­ва­но вне­сти змі­ни до ст. 7 ЗУ «Про до­ступ до су­до­вих рі­шень», яки­ми ви­клю­чи­ти з пе­ре­лі­ку ві­до­мо­стей про фі­зи­чну осо­бу, що не під­ля­га­ють роз­го­ло­шен­ню в текс­тах су­до­вих рі­шень, які від­кри­ті для за­галь­но­го до­сту­пу че­рез офі­цій­ний веб-пор­тал су­до­вої вла­ди (Єди­ний дер­жав­ний ре­єстр су­до­вих рі­шень), ві­до­мо­сті про іме­на (ім’я, по ба­тько­ві, прі­зви­ще) фі­зи­чних осіб. При цьо­му дій­сним є твер­дже­н­ня про те, що прі­зви­ще, ім’я та по ба­тько­ві фі­зи­чної осо­би не є кон­фі­ден­цій­ною ін­фор- ма­ці­єю та пер­со­наль­ни­ми да­ни­ми, що за­хи­ща­ю­ться за­ко­ном.

Во­дно­час ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про ін­фор­ма­цію» ви­зна­че­но, що не до­пу­ска­є­ться зби­ра­н­ня, збе­рі­га­н­ня, ви­ко­ри­ста­н­ня та по­ши­ре­н­ня кон­фі­ден­цій­ної ін­фор­ма­ції про осо­бу без її зго­ди, крім ви­пад­ків, ви­зна­че­них за­ко­ном, та ли­ше в ін­те­ре­сах на­ціо­наль­ної без­пе­ки, еко­но­мі­чно­го до­бро­бу­ту й за­хи­сту прав лю­ди­ни. До кон­фі­ден­цій­ної ін­фор­ма­ції про фі­зи­чну осо­бу на­ле­жать, зокре­ма, да­ні про її на­ціо­наль­ність, осві­ту, сі­мей­ний стан, ре­лі­гій­ні пе­ре­ко­на­н­ня, стан здо­ров’я, а та­кож адре­са, да­та і мі­сце на­ро­дже­н­ня.

Ін­фор­ма­ці­єю про осо­би­сте та сі­мей­не жи­т­тя осо­би є будь-які ві­до­мо­сті та/або да­ні про від­но­си­ни не­май­но­во­го і май­но­во­го ха­ра­кте­ру, об­ста­ви­ни, по­дії, сто­сун­ки то­що, пов’яза­ні з осо­бою та чле­на­ми її сім’ї, за ви­ня­тком пе­ред­ба­че­ної за­ко­на­ми ін­фор­ма­ції, що сто­су­є­ться здій­сне­н­ня по­са­до­вих або слу­жбо­вих пов­но­ва­жень осо­бою, яка за­ймає по­са­ду, пов’яза­ну з ви­ко­на­н­ням фун­кцій дер­жа­ви або ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня. Пер­шо­дже­ре­лом від­по­від­но­го пра­ва фі­зи­чної осо­би на кон­фі­ден­цій­ність та за­хист пер­со­наль­них да­них є ст. 32, 34 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни.

За­ле­жно від пре­дме­та су­до­во­го роз­гля­ду, від­по­від­ні ві­до­мо­сті не­рід­ко під­ля­га­ють вста­нов­лен­ню су­дом та по­тре­бу­ють їх вклю­че­н­ня до мо­ти­ву­валь­ної ча­сти­ни рі­ше­н­ня з ме­тою на­ле­жно­го об­ґрун­ту­ва­н­ня прийня­то­го у спра­ві рі­ше­н­ня. Як на­слі­док, до текс­тів су­до­вих рі­шень, що мі­стя­ться в Єди­но­му дер­жав­но­му ре­є­стрі су­до­вих рі­шень, по­тра­пля­ють ві­до­мо­сті про осві­ту, ре­гіон про­жи­ва­н­ня, стан здо­ров’я, сі­мей­ні сто­сун­ки фі­зи­чних осіб, іме­на пов’яза­них з від­по­від­ни­ми пра­во­від­но­си­на­ми осіб, ві­до­мо­сті сто­сов­но ра­си, ві­ро­спо­віда­н­ня, дат на­ро­дже­н­ня фі­зи­чної осо­би то­що.

От­же, роз­кри­т­тя ін­фор­ма­ції про іме­на (ім’я, по ба­тько­ві, прі­зви­ще) фі­зи­чних осіб, які бе­руть участь у роз­гля­ді спра­ви, ра­зом із на­яв­ні­стю в текс­тах су­до­вих рі­шень ві­до­мо­стей про фі­зи­чних осіб, що ма­ють ха­ра­ктер пер­со­наль­них да­них, до­зво­лить з лег­кі­стю зі­ста­ви­ти та­кі ві­до­мо­сті з фі­зи­чни­ми осо­ба­ми-уча­сни­ка­ми су­до­во­го про­це­су, кон­кре­тно іден­ти­фі­ку­ва­ти та­ку фі­зи­чну осо­бу, ді­зна­ти­ся кон­фі­ден­цій­ну ін­фор­ма­цію, пер­со­наль­ні да­ні та ві­до­мо­сті про її осо­би­сте й сі­мей­не жи­т­тя.

Крім ін­ших га­ран­тій за­хи­сту пра­ва на ін­фор­ма­цію, ст. 32 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни ви­зна­че­но, що не до­пу­ска­є­ться зби­ра­н­ня, збе­рі­га­н­ня, ви­ко­ри­ста­н­ня та по­ши­ре­н­ня кон­фі­ден­цій­ної ін­фор­ма­ції про осо­бу без її зго­ди, крім ви­пад­ків, ви­зна­че­них за­ко­ном, і ли­ше в ін­те­ре­сах на­ціо­наль­ної без­пе­ки, еко­но­мі­чно­го до­бро­бу­ту та прав лю­ди­ни.

Роз­го­ло­ше­н­ня пер­со­наль­ної ін­фор­ма­ції в су­до­во­му рі­шен­ні, одно­ча­сно із за­без­пе­че­н­ням об’єктив­ної мо­жли­во­сті зі­ста­ви­ти та­ку ін­фор­ма­цію з кон­кре­тною фі­зи­чною осо­бою-уча­сни­ком су­до­во­го про­це­су, зна­хо­ди­ться по­за ме­жа­ми ін­те­ре­сів на­ціо­наль­ної без­пе­ки, еко­но­мі­чно­го до­бро­бу­ту чи прав лю­ди­ни, а от­же, по­ді­бні дії ма­ти­муть сво­їм на­слід­ком по­ру­ше­н­ня прав та­ких фі­зи­чних осіб.

Під­твер­дже­н­ням від­по­від­них ви­снов­ків є пра­кти­ка Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни що­до ре­а­лі­за­ції ст. 8 Кон­вен­ції про за­хист прав лю­ди­ни і осно­во­по­ло­жних сво­бод. Єв­ро­пей­ський суд у сво­їх чи­слен­них рі­ше­н­нях ви­зна­чив чі­тку пра­во­ву по­зи­цію та не­о­дно­ра­зо­во під­кре­слю­вав, що втру­ча­н­ня у пра­ва лю­ди­ни, га­ран­то­ва­ні Кон- вен­ці­єю про за­хист прав лю­ди­ни і осно­во­по­ло­жних сво­бод за­га­лом та окре­ми­ми ста­т­тя­ми зокре­ма, має від­по­від­а­ти трьом основ­ним кри­те­рі­ям (див. рі­ше­н­ня у спра­ві «Укра­їн­ська Прес-Гру­па» про­ти Укра­ї­ни» №72713/01 від 29.03.2005 р., п. 45; «Він­тман про­ти Укра­ї­ни» №28403/ 05 від 23.10.2014 р., пп. 84-104): та­ке втру­ча­н­ня має бу­ти пе­ред­ба­че­не за­ко­ном; во­но має бу­ти не­об­хі­дним у де­мо­кра­ти­чно­му су­спіль­стві, для то­го щоб до­ся­гну­ти за­кон­них ці­лей; втру­ча­н­ня має бу­ти про­пор­цій­ним та­ким ці­лям і не­об­хі­дним у де­мо­кра­ти­чно­му су­спіль­стві для їх до­ся­гне­н­ня. Не­від­по­від­ність хо­ча б одно­му із за­зна­че­них кри­те­рі­їв є до­ста­тньою під­ста­вою для ви­зна­н­ня по­ру­ше­н­ня від­по­від­но­го пра­ва.

Та­кож вва­жа­є­ться, що за­хист пер­со­наль­них да­них має осно­во­по­ло­жне значення для здій­сне­н­ня осо­бою сво­го пра­ва на по­ва­гу до при­ва­тно­го та сі­мей­но­го жи­т­тя, га­ран­то­ва­но­го ст. 8 Кон­вен­ції. То­му на­ціо­наль­не за­ко­но­дав­ство по­вин­но за­без­пе­чи­ти на­ле­жні га­ран­тії для за­по­бі­га­н­ня будь-яко­му ви­ко­ри­стан­ню пер­со­наль­них да­них, що не від­по­від­ає га­ран­ті­ям ці­єї стат­ті (рі­ше­н­ня у спра­ві «S. і Мар­пер про­ти Спо­лу­че­но­го Ко­ро­лів­ства» №30562/04 та №30566/04 від 04.12.2008 р.). По­тре­ба в та­ких га­ран­ті­ях є ще біль­шою, ко­ли йде­ться про за­хист пер­со­наль­них да­них, які за­зна­ють ав­то­ма­ти­зо­ва­ної оброб­ки.

На­ціо­наль­не за­ко­но­дав­ство, на­сам­пе­ред, по­вин­но за­без­пе­чи­ти, щоб та­кі да­ні бу­ли до­ре­чни­ми та не на­дмір­ни­ми що­до ці­лей, за­ра­ди яких во­ни збе­рі­га­ю­ться, а та­кож щоб во­ни збе­рі­га­ли­ся у фор­мі, яка до­зво­ляє іден­ти­фі­ка­цію суб’єктів да­них не дов­ше, ніж це ви­ма­га­є­ться для ме­ти, за­ра­ди якої да­ні збе­рі­га­ю­ться.

Та­ким чи­ном, по­ло­же­н­ня за­ко­но­про­е­кту №6232, спря­мо­ва­ні на ре­а­лі­за­цію прин­ци­пу «гла­сно­сті та від­кри­то­сті су­до­во­го про­це­су», в то­му чи­слі че­рез ма­кси­маль­ну від­кри­тість ін­фор­ма­ції про осіб, які бе­руть участь у роз­гля­ді спра­ви, на­справ­ді на­прав­ле­ні на зву­же­н­ня змі­сту та об­ся­гу кон­сти­ту­цій­но­го пра­ва фі­зи­чних осіб на не­ро­зго­ло­ше­н­ня їхньої кон­фі­ден­цій­ної ін­фор­ма­ції та пер­со­наль­них да­них. По­ло­же­н­ня про гла­сність су­до­во­го роз­гля­ду вклю­чен­ні до про­е­ктів ко­де­ксів без ґрун­тов­но­го ана­лі­зу їх від­по­від­но­сті чин­но­му за­ко­но­дав­ству та без ура­ху­ва­н­ня за­пи­ту су­спіль­ства на фа­кти­чне впро­ва­дже­н­ня прин­ци­пу гла­сно­сті су­до­чин­ства як та­ко­го, що має без­по­се­ре­дній вплив на за­без­пе­че­н­ня гро­мад­сько­го кон­тро­лю за до­три­ма­н­ням на­ціо­наль­ною су­до­вою си­сте­мою всіх ін­ших за­сад су­до­чин­ства, ви­зна­че­них Кон­сти­ту­ці­єю Укра­ї­ни.

На­ве­де­не, ра­зом з ін­ши­ми зна­чни­ми не­до­лі­ка­ми, ви­яв­ле­ни­ми юри­ди­чною спіль­но­тою, вка­зує на не­об­хі­дність зна­чно­го до­о­пра­цю­ва­н­ня за­ко­но­про­е­кту №6232 пе­ред йо­го прийня­т­тям.

За­ко­но­про­ект 6232 спря­мо­ва­ний на ре­а­лі­за­цію прин­ци­пу «гла­сно­сті та від­кри­то­сті су­до­во­го про­це­су»

Ко­стян­тин КУРИЛЬЧЕНКО, Evris

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.