Агре­сив­не по­да­тко­ве пла­ну­ва­н­ня

На ме­жі за­ко­ну, або Як дер­жа­ва ди­ктує еко­но­мі­чні ін­те­ре­си

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА ПОДАТКОВЕ ПРАВО - Ана­ста­сія ДУБКО, мо­лод­ший юрист-ана­лі­тик TaxLink

Су­д­дя Вер­хов­но­го Су­ду США Дж. Сан­дер­ленд за­зна­чив: «Пра­во пла­тни­ка по­да­тків уни­ка­ти їх спла­ти шля­хом ви­ко­ри­ста­н­ня всіх до­зво­ле­них за­ко­ном за­со­бів не мо­же бу­ти під­да­но будь-яким сум­ні­вам. Ко­жен має пра­во про­во­ди­ти свою фі­нан­со­ву актив­ність та­ким чи­ном, щоб зве­сти від­по­від­ні пла­те­жі до мі­ні­му­му». Зда­ва­ло­ся б, аб­со­лю­тно ло­гі­чний ви­слів, з огля­ду на кон­це­пцію пра­во­вої дер­жа­ви, що гар­мо­ній­но спів­від­но­си­ться з та­ким прин­ци­пом опо­да­тку­ва­н­ня як пре­зум­пція пра­во­мір­но­сті рі­шень пла­тни­ка. Про­те чи на­справ­ді в та­ко­му на­пря­му ру­ха­ю­ться тен­ден­ції у сфе­рі між­на­ро­дних по­да­тко­вих від­но­син під егі­дою «при­йма­ю­чої сво­бо­ду рин­ко­вої еко­но­мі­ки» ОЕСР? Оче­ви­дно, що ні.

Мі­жна­ро­дна гло­ба­лі­за­ція як сти­му­ля­тор по­да­тко­вої агре­сії

Ні для ко­го не се­крет, що остан­ні­ми ро­ка­ми від­бу­ва­ю­ться до­сить ін­тен­сив­ні про­це­си що­до ін­те­гра­ції еко­но­мі­чних си­стем кра­їн. Це пов’яза­но з між­на­ро­дним ру­хом та­ких кла­си­чних ви­ро­бни­чих чин­ни­ків як тру­до­ві ре­сур­си та ка­пі­тал. Як бу­ло за­зна­че­но ОЕСР, ще в 1920-х ро­ках Лі­га На­цій ви­да­ли­ти акцен­ту­ва­ла ува­гу на ва­жли­во­сті уні­фі­ка­ції по­да­тко­вих си­стем кра­їн з ме­тою за­по­бі­га­н­ня по­двій­но­му опо­да­тку­ван­ню, ін­стру­мен­том ви­рі­ше­н­ня чо­го ма­ло ста­ти ство­ре­н­ня узго­дже­них пра­вил між­на­ро­дно­го рів­ня в цій сфе­рі. Однак, як це ча­сто тра­пля­є­ться на пра­кти­ці, на пер­ший по­гляд до­ре­чне рі­ше­н­ня при­зво­дить до не зов­сім очі­ку­ва­них ре­зуль­та­тів. На­ра­зі для сві­то­вої спіль­но­ти по­ста­ла зов­сім ін­ша про­бле­ма – по­двій­не не­о­по­да­тку­ва­н­ня.

Як за­зна­ча­є­ться в Ре­ко­мен­да­ції Єв­ро­ко­мі­сії від 06.12.2012 р., по­да­тко­ве пла­ну­ва­н­ня зав­жди сприй- ма­ло­ся як за­кон­на пра­кти­ка, але з ча­сом схе­ми, за­сто­со­ву­ва­ні в йо­го ме­жах, ста­ва­ли більш «ви­тон­че­ни­ми», а в ро­зу­мін­ні Єв­ро­ко­мі­сії – більш агре­сив­ни­ми.

Оче­ви­дно, що ба­жа­н­ня пла­тни­ків стру­кту­ру­ва­ти свій бі­знес та­ким чи­ном, щоб су­ми по­да­тко­вих зо­бов’язань бу­ли зве­де­ні до за­кон­но­го мі­ні­му­му, є до­во­лі ло­гі­чним з пси­хо­ло­гі­чної по­зи­ції. Про­те пи­та­н­ня по­ля­гає у то­му, де зна­хо­ди­ться ме­жа, яка від­ді­ляє за­кон­ну опти­мі­за­цію від ша­храй­ських ме­то­дів до­ся­гне­н­ня спри­я­тли­во­го еко­но­мі­чно­го ре­зуль­та­ту, та чи вза­га­лі існує та­ка ме­жа?

На­ра­зі в ме­жах офі­цій­но­го діа­ло­гу про­від­них кра­їн на­бу­ли по­ши­ре­н­ня та­кі ка­те­го­рії як tax planning, avoidance, evasion та aggressive tax planning. Скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що то­чне ви­зна­че­н­ня цих по­нять та те­о­ре­ти­чне роз­ме­жу­ва­н­ня є над­то скла­дним зав­да­н­ням на­віть для іні­ці­а­то­рів їх вве­де­н­ня у «сло­ве­сний обіг».

На­ра­зі ви­зна­че­н­ня за­зна­че­них по­нять, зокре­ма агре­сив­но­го по­да­тко­во­го пла­ну­ва­н­ня (АТР), мі­сти­ться ли­ше на ре­ко­мен­да­цій­но­му рів­ні. У цій стат­ті ми спро­бу­є­мо ро­зі­бра­ти­ся з су­тні­стю ці­єї ка­те­го­рії, щоб від­по­ві­сти на та­ке вкрай ва­жли­ве як для по­да­тко­вих ор­га­нів, так і пла­тни­ків пи­та­н­ня: «Що са­ме до­дає цей та­єм­ни­чий тон «агре­сив­но­сті» зви­чай­но­му пла­ну­ван­ню в очах між­на­ро­дних ін­сти­ту­цій, а та­кож чо­го слід осте­рі­га­ти­ся тим пла­тни­кам, які на­ма­га­ю­ться за­сто­су­ва­ти осо­бли­во ви­тон­че­ні схе­ми в кон­текс­ті по­да­тко­вої еко­но­мії?».

Біг від по­да­тків: від пла­ну­ва­н­ня до ухи­ле­н­ня

На­сам­пе­ред, що сто­су­є­ться по­да­тко­во­го пла­ну­ва­н­ня. На на­ших те­ре­нах по­да­тко­ве пла­ну­ва­н­ня най­ча­сті­ше ро­зу­мі­ють як про­цес ор­га­ні­за­ції по­да­тко­вої по­лі­ти­ки під­при­ємств, що має бу­ти спря­мо­ва­на на та­ке ве­де­н­ня фі­нан­со­во-го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті суб’єкта го­спо­да­рю­ва­н­ня, яке до­зво­ли­ло б остан­ньо­му ле­галь­ним спосо­бом отри­ма­ти мо­жли­вість змен­ши­ти су­ми вла­сних по­да­тко­вих зо­бов’язань. По­да­тко­ве пла­ну­ва­н­ня є одні­єю з форм ре­а­лі­за­ції по­да­тко­вої по­лі­ти­ки по­ряд з роз­ра­хун­ком по­то­чних пла­те­жів та бю­дже­ту­ва­н­ням по­да­тків. Во­но мо­же охо­плю­ва­ти ши­ро­кий пе­ре­лік ін­стру­мен­тів, які мо­жна по­ді­ли­ти на стра­те­гі­чні та по­то­чні за­хо­ди. Так, ви­бір юрис­ди­кції здій­сне­н­ня еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті є ін­стру­мен­том стра­те­гі­чно­го ха­ра­кте­ру, а та­кти­ка укла­де­н­ня до­го­во­рів – по­то­чно­го.

Вар­то за­зна­чи­ти, що з по­да­тко­вим пла­ну­ва­н­ням ото­то­жню­ють та­ке яви­ще як по­да­тко­ва опти­мі­за­ція. Спро­бу­є­мо на­да­ти тро­хи ін­шу ква­лі­фі­ка­цію за­зна­че­ним ка­те­го­рі­ям.

Уя­ві­мо, що по­да­тко­ве пла­ну­ва­н­ня – це без­по­се­ре­днє здій­сне­н­ня від­по­від­них за­хо­дів для до­ся­гне­н­ня ле­галь­ної по­да­тко­вої еко­но­мії, а опти­мі­за­ція – це ре­аль­не до­ся­гне­н­ня змен­ше­н­ня сум по­да­тку. Тоб­то пла­ну­ва­н­ня мо­жна роз­гля­да­ти як про­цес (в кон­текс­ті ді­яль­но­сті пла­тни­ка), а опти­мі­за­цію – як ре­зуль­тат, на до­ся­гне­н­ня яко­го спря­мо­ва­ний цей про­цес.

Однак це ще не все. Пла­ну­ва­н­ня як ди­на­мі­чне яви­ще – це не про­сто пев­ний про­цес, де фі­гу­ру­ю­чою осо­бою є пла­тник. Це яви­ще охо­плює двох суб’єктів, які пе­ре­бу­ва­ють у зв’яз­ку. Во­но ви­сту­пає як пра­во­від­но­ше­н­ня. В цьо­му ви­пад­ку ми мо­же­мо го­во­ри­ти про та­ких йо­го суб’єктів як пла­тник та по­да­тко­вий ор­ган, які ма­ють вза­єм­ні пра­ва та обов’яз­ки. Якщо пер­ший мо­же про­во­ди­ти свою фі­нан­со­ву актив­ність та­ким чи­ном, щоб ле­галь­но зве­сти свої по­да­тко­ві пла­те­жі до мі­ні­му­му, то та­ко­му пра­ву ко­ре­лює обов’язок дру­го­го утри­ма­ти­ся від будь-яких дій з цьо­го при­во­ду (не пе­ре­шко­джа­ти ін­шо­му суб’єкту ко­ри­сту­ва­ти­ся йо­го за­кон­ним бла­гом).

От­же, з огля­ду на за­зна­че­не, не ви­кли­ка­ти­ме сум­ні­вів те, що ін­ша ва­жли­ва ка­те­го­рія (ухи­ле­н­ня від опо­да­тку­ва­н­ня) – це аб­со­лю­тно від­мін­не від пла­ну­ва­н­ня та опти­мі­за­ції яви­ще, адже пер­ше не є на­віть фор­маль­но пра­во­мір­ною ді­яль­ні­стю, а від­бу­ва­є­ться по­за за­ко­ном за до­по­мо­гою за­сто­су­ва­н­ня ме­то­дів ша­храй­сько­го ха­ра­кте­ру. Зви­чай­но, та­ка ді­яль­ність пе­ред­ба­чає на­ста­н­ня від­по­від­них за­хо­дів юри­ди­чної від­по­від­аль­но­сті (як фі­нан­со­вої (штраф, пе­ня), так і кри­мі­наль­ної). До то­го ж для за­сто­су­ва­н­ня сан­кцій, пе­ред­ба­че­них КК Укра­ї­ни, об’єктив­на сто­ро­на скла­ду та­ко­го зло­чи­ну як уми­сне ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків, збо­рів, ін­ших обов’яз­ко­вих пла­те­жів (ч. 1 ст. 212) по­вин­на мі­сти­ти та­ку ха­ра­кте­ри­сти­ку як фа­кти­чне не­над­хо­дже­н­ня ко­штів до бю­дже- тів чи дер­жав­них ці­льо­вих фон­дів у зна­чних роз­мі­рах.

По­да­тко­вий ор­ган – ди­кта­тор бі­знес-рі­шень?

Що­до іно­зем­но­го до­сві­ду в аспе­кті по­да­тко­вої еко­но­мії, то та­ке яви­ще як tax planning у вну­трі­шньо­ю­рис­ди­кцій­но­му аспе­кті ви­ко­ри­сто­ву­є­ться най­мен­ше. За­га­лом, під остан­нім роз­гля­да­ють здій­сне­н­ня за­хо­дів що­до мі­ні­мі­за­ції по­да­тко­вих зо­бов’язань шля­хом ви­ко­ри­ста­н­ня всіх мо­жли­вих до­зво­лів, ви­ра­ху­вань, пільг. Про­те осо­бли­ва ува­га з бо­ку ОЕСР бу­ла спря­мо­ва­на, як не див­но, на tax planning by multinational firms – ін­тер­на­ціо­наль­не по­да­тко­ве пла­ну­ва­н­ня. Як за­зна­че­но в «OECD Economics Department Working Papers No. 1355», транс­на­ціо­наль­ні кор­по­ра­ції на­ма­га­ю­ться здій­сню­ва­ти між­на­ро­дне по­да­тко­ве пла­ну­ва­н­ня шля­хом пе­ре­ве­де­н­ня при­бу­тку до кра­їн з ниж­чи­ми по­да­тко­ви­ми став­ка­ми, ви­ко­ри­ста­н­ня роз­бі­жно­стей між рі­зни­ми си­сте­ма­ми опо­да­тку­ва­н­ня, а та­кож піль­го­во­го опо­да­тку­ва­н­ня окре­мих ви­дів ді­яль­но­сті або до­хо­ду для змен­ше­н­ня по­да­тко­во­го тя­га­ря.

Що­до су­мі­жно­го tax avoidance, то під остан­нім між­на­ро­дною спіль­но-

Ухи­ле­н­ня від опо­да­тку­ва­н­ня – це аб­со­лю­тно від­мін­не від пла­ну­ва­н­ня та опти­мі­за­ції яви­ще

тою ро­зу­мі­є­ться ле­галь­на мі­ні­мі­за­ція по­да­тко­вих зо­бов’язань за до­по­мо­гою ме­то­дів фі­нан­со­во­го пла­ну­ва­н­ня. Во­дно­час по­стає пи­та­н­ня: «Як мо­жна оха­ра­кте­ри­зу­ва­ти ту си­ту­а­цію, ко­ли пла­тник, ді­ю­чи де-юре в ме­жах при­пи­сів за­ко­но­дав­ства, де-фа­кто за­йма­є­ться так зва­ною не­до­бро­со­ві­сною пра­кти­кою? Як по­да­тко­во­му ор­га­ну зрозуміти, що під шир­мою одних пра­во­від­но­син, за­ву­а­льо­ва­них ні­би­то ле­галь­ни­ми опе­ра­ці­я­ми, хо­ва­є­ться ін­ший еко­но­мі­чний зміст?».

Оче­ви­дно, що та­ка ді­яль­ність пла­тни­ка жо­дним чи­ном не вмі­щу­є­ться в рам­ки ко­ри­сту­ва­н­ня піль­га­ми чи ви­бо­ром облі­ко­вої по­лі­ти­ки. Тут в дію всту­пає ка­те­го­рія, яка у ві­тчи­зня­но­му аспе­кті по­ки що ви­ко­ри­сто­ву­є­ться ли­ше як ци­ві­лі­сти­чне по­ня­т­тя. Мо­ва йде про зло­вжи­ва­н­ня

суб’єктив­ним пра­вом, тоб­то ви­ко­ри­ста­н­ня остан­ньо­го з по­ру­ше­н­ням меж йо­го дії – не­до­бро­со­ві­сна пра­кти­ка (abusive practice), яка при цьо­му все ще впи­су­є­ться в кон­текс­ту­аль­ний об­сяг по­да­тко­вої опти­мі­за­ції.

Го­во­ря­чи про зло­вжи­ва­н­ня пра­вом в кон­текс­ті опо­да­тку­ва­н­ня, по­трі­бно за­зна­чи­ти на­сту­пне. Су­до­ві спра­ви що­до пи­та­н­ня спла­ти по­да­тків (зокре­ма, кор­по­ра­тив­но­го по­да­тку та ПДВ), іні­ці­йо­ва­ні дер­жор­га­на­ми рі­зних кра­їн, при­зве­ли до впро­ва­дже­н­ня ком­пле­ксу пра­во­вих до­ктрин, на які звер­ну­ла ува­гу і ко­ли­шня ві­тчи­зня­на ДПС, а са­ме та­ких кон­це­пцій як «Ді­ло­ва ме­та» та «Пе­ре­ва­га су­ті над фор­мою».

За­ро­дже­н­ня цих кон­це­пцій від­бу­ло­ся на те­ре­нах США, де на­ра­зі до­ктри­на ді­ло­вої ці­лі (ме­ти) за­сто­со­ву­є­ться в рам­ках до­ктри­ни еко­но­мі­чної су­тно­сті – пре­ва­лю­ва­н­ня су­ті над фор­мою.

Так, будь-яка го­спо­дар­ська опе­ра­ція пла­тни­ка має бу­ти здій­сне­на за на­яв­но­сті ре­аль­ної об­ста­ви­ни – ро­зум­ної еко­но­мі­чної при­чи­ни (ді­ло­вої ме­ти), що має при­зве­сти до по­зи­тив­них змін еко­но­мі­чно­го ста­ну суб’єкта го­спо­да­рю­ва­н­ня. Са­ме еко­но­мі­чна су­тність та­кої опе­ра­ції (тоб­то фа­кти­чні від­но­си­ни) ма­ти­ме пе­ре­ва­жне значення що­до пра­во­во­го (зов­ні­шньо­го) оформ­ле­н­ня опе­ра­цій пла­тни­ка з йо­го кон­тр­аген­та­ми. Про­дов­жу­ю­чи ло­гі­чний лан­цю­жок, опе­ра­ції по­вин­ні облі­ко­ву­ва­ти­ся від­по­від­но до їхньої су­тно­сті, а не ли­ше ви­хо­дя­чи з юри­ди­чної фор­ми.

Та­кої по­зи­ції до­три­му­є­ться і ВАСУ, за­зна­ча­ю­чи у сво­є­му Ли­сті від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, що су­ди по­вин­ні звер­та­ти ува­гу на до­слі­дже­н­ня об­ста­вин здій­сне­н­ня опе­ра­цій суб’єкта­ми го­спо­да­рю­ва­н­ня-пла­тни­ка­ми та ви­зна­ча­ти, чи бу­ла на­яв­ність го­спо­дар­ської (ді­ло­вої) ме­ти.

Ро­збе­ре­мо цей мо­мент. Ви­хо­дить так, що суб’єктам вла­дних пов­но­ва­жень фа­кти­чно на­да­є­ться до­звіл на тлу­ма­че­н­ня дій пла­тни­ка в ме­жах йо­го го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті. При­пу­сти­мо, що суб’єкт здій­снив еко­но­мі­чну опе­ра­цію, але в ре­зуль­та­ті ви­тра­ти пе­ре­ви­щи­ли чи­стий до­хід від ре­а­лі­за­ції че­рез не­спра­цю­ва­н­ня схе­ми ри­зик-ме­не­джмен­ту. Пи­та­н­ня по­ля­гає в то­му, чи не да­ють за­зна­че­ні кон­це­пції ре­аль­ний при­від кон­тро­лю­ю­чим ор­га­нам «за­ліз­ти в го­ло­ву» пла­тни­ку та роз­ці­ни­ти йо­го дії як та­кі, що спря­мо­ва­ні ви­клю­чно на мі­ні­мі­за­цію по­да­тко­вих пла­те­жів, вмо­ти­ву­вав­ши свою по­зи­цію тим, що пла­тник не міг не пе­ред­ба­чи­ти пев­них під­при­єм­ни­цьких ри­зи­ків?

З одно­го бо­ку, ви­гля­дає не­ко­ре­ктним те, що дер­жор­га­ни по­вин­ні ди­кту­ва­ти еко­но­мі­чні ін­те­ре­си пла­тни­кам без ура­ху­ва­н­ня ціл­ком об’єктив­них під­при­єм­ни­цьких ри­зи­ків, але з ін­шо­го – пев­ною мі­рою та­кій по­зи­ції мо­жна зна­йти ви­прав­да­н­ня, зви­чай­но, якщо ви­клю­чи­ти мо­жли­вість зло­вжи­ва­н­ня сво­єю ком­пе­тен­ці­єю з бо­ку по­да­тко­вої у го­ни­тві за до­да­тко­ви­ми ко­шта­ми «в бю­джет».

Тут вар­то звер­ну­ти­ся до юри­ди­чної до­гми та зга­да­ти, що як по­да­тко­ві, так і ци­віль­ні май­но­ві від­но­си­ни – це еко­но­мі­чні від­но­си­ни, зов­ні­шньо об’єкти­во­ва­ні за до­по­мо­гою норм пра­ва. За та­ко­го під­хо­ду не ви­ни­ка­ти­ме су­пе­ре­чно­стей в то­му, що фа­кти­чні від­но­си­ни між пла­тни­ком та йо­го кон­тр­аген­та­ми за­га­лом по­вин­ні роз­гля­да­ти­ся са­ме за сво­єю еко­но­мі­чною су­т­тю, а не пра­во­вою обо­лон­кою, яка дій­сно мо­же бу­ти обра­на з єди­ною ме­тою – по­да­тко­вої ви­го­ди, яка спра­ве­дли­во вва­жа­ти­ме­ться не­о­б­ґрун­то­ва­ною. Якщо суд вста­но­вить факт та­кої фор­ми зло­вжи­ва­н­ня пра­вом, го­спо­дар­ські опе­ра­ції не­до­бро­со­ві­сно­го суб’єкта бу­дуть пе­ре­ква­лі­фі­ко­ва­ні ра­зом із на­ра­ху­ва­н­ням не­до­їм­ки, але без за­сто­су­ва­н­ня сан­кцій, як за ухи­ле­н­ня від опо­да­тку­ва­н­ня.

Між­на­ро­дні схе­ми про­ти «ме­ти за­ко­ну»

От­же, вну­трі­шньо-юрис­ди­кцій­не по­да­тко­ве пла­ну­ва­н­ня мо­же ви­ра­жа­ти­ся у за­хо­дах як су­то за­кон­них, так і фор­маль­но пра­во­мір­них, але не­до­бро­со­ві­сних, з огля­ду на не­від­по­від­ність еко­но­мі­чно­го змі­сту опе­ра­цій вла­сно­му оформ­лен­ню. При цьо­му від­кри­тим за­ли­ша­є­ться пи- та­н­ня: «Якою має бу­ти ха­ра­кте­ри­сти­ка пла­ну­ва­н­ня транс­на­ціо­наль­них кор­по­ра­цій, а та­кож (що осо­бли­во ва­жли­во) ко­ли са­ме та­ке пла­ну­ва­н­ня отри­мує від між­на­ро­дних стру­ктур ста­тус агре­сив­но­го?».

Тут вар­то звер­ну­ти ува­гу на один зі зві­тів ОЕСР – «Tax Havens: International Tax Avoidance and Evasion». ОЕСР на­зи­ває та­кі ме­то­ди до­ся­гне­н­ня транскор­дон­ної по­да­тко­вої опти­мі­за­ції з по­да­тку на при­бу­ток як allocation of debt and earnings stripping та check-the-box, hybrid entities and hybrid instruments. Во­ни спря­мо­ва­ні без­по­се­ре­дньо на ви­ве­де­н­ня при­бу­тку з юрис­ди­кцій з ви­со­ки­ми по­да­тко­ви­ми став­ка­ми до юрис­ди­кцій з мен­шим по­да­тко­вим ти­ском (profit shifting) з ме­тою мі­ні­мі­за­ції сум по­да­тку й до­ся­гне­н­ня по­двій­них ви­ра­ху­вань, по­двій­но­го не­о­по­да­тку­ва­н­ня в кра­ї­ні дже­ре­ла до­хо­ду та кра­ї­ні по­да­тко­во­го ре­зи­дент­ства. Пи­та­н­ня в то­му, яким є зв’язок між за­зна­че­ни­ми схе­ма­ми до­ся­гне­н­ня між­на­ро­дної по­да­тко­вої опти­мі­за­ції та АТР?

За­га­лом, АТР роз­гля­да­є­ться в де­яких зві­тах ОЕСР у ме­жах за­галь­ної бо­роть­би з між­на­ро­дною по­да­тко­вою мі­ні­мі­за­ці­єю. Що ж до ви­зна­че­н­ня, то во­но мі­сти­ться в Ре­ко­мен­да­ції від 06.12.2012 р. Так, АТР по­ля­гає у ко­ри­сту­ван­ні пе­ре­ва­га­ми те­хні­чних аспе­ктів по­да­тко­вої си­сте­ми або роз­бі­жно­стя­ми між дво­ма та біль­ше по­да­тко­ви­ми си­сте­ма­ми для ці­лей змен­ше­н­ня по­да­тко­вих зо­бов’язань. Та­кож до­да­є­ться, що во­но мо­же при­йма­ти без­ліч форм, а йо­го на­слід­ки вклю­ча­ють по­двій­ні ви­ра­ху­ва­н­ня та по­двій­не «не­о­по­да­тку­ва­н­ня». Іна­кше ка­жу­чи, АТР – це ді­яль­ність пла­тни­ка з ви­ко­ри­ста­н­ня вла­сти­во­стей окре­мих по­да­тко­вих си­стем (зокре­ма, у транскор­дон­но­му мас­шта­бі) для вла­сної по­да­тко­вої ви­го­ди, яка має бу­ти не­о­б­ґрун­то­ва­ною.

Ві­зьме­мо для при­кла­ду пі­сля­по­да­тко­ве хе­джу­ва­н­ня. Від­по­від­но до одно­го зі зві­тів ОЕСР «Aggressive Tax Planning based on After-Tax Hedging», пі­сля­по­да­тко­ве хе­джу­ва­н­ня, за сво­єю пер­ві­сною су­т­тю як одна з те­хнік ри­зик-ме­не­джмен­ту, не обов’яз­ко­во «агре­сив­не», мо­же бу­ти ви­ко­ри­ста­не як окре­ма вла­сти­вість схем, без­по­се­ре­дньо при­зна­че­них для то­го, щоб да­ти змо­гу отри­ма­ти біль­ший до­хід без не­се­н­ня ри­зи­ків. Пі­сля­по­да­тко­ве хе­джу­ва­н­ня по­ля­гає у прийнят­ті про­ти­ле­жних по­зи­цій що­до одні­єї су­ми ко­штів, яка вра­хо­вує по­да­тко­ве ре­гу­лю­ва­н­ня ре­зуль­та­тів сто­сов­но та­ких по­зи­цій (при­бу­тків або зби­тків), так що в ре­зуль­та­ті пі­сля опо­да­тку­ва­н­ня ри­зик, пов’яза­ний з одні­єю по­зи­ці­єю, ней­тра­лі­зу­є­ться зав­дя­ки ре­зуль­та­ту про­ти­ле­жної. Та­ким чи­ном, акцент зно­ву ж та­ки ста­ви­ться на ба­жа­н­нях пла­тни­ка, тоб­то пи­тан­ні об­ґрун­то­ва­но­сті по­да­тко­вої ви­го­ди.

На уста­ле­ну пра­кти­ку до­ве­де­ться за­че­ка­ти

На­справ­ді, агре­сив­не по­да­тко­ве пла­ну­ва­н­ня як по­рів­ня­но но­ва ка­те­го­рія ще по­тре­бує кро­пі­тких до­ро­бок з бо­ку тих між­на­ро­дних стру­ктур, які ви­сту­пи­ли її ав­то­ра­ми. За­зна­чи­мо, що по­ряд з Єв­ро­ко­мі­сі­єю та її Ре­ко­мен­да­ці­єю що­до АТР на­да­ва­ли­ся два де­що роз­плив­ча­ті та вже роз­кри­ти­ко­ва­ні екс­пер­та­ми ви­зна­че­н­ня ОЕСР. Так, від­по­від­но до одні­єї з де­фі­ні­цій, АТР – це пла­ну­ва­н­ня, що вклю­чає по­да­тко­ву по­зи­цію, яка є ра­ціо­наль­ною, про­те при­зво­дить до та­ко­го ре­зуль­та­ту, який є не­пе­ре­дба­че­ним для по­да­тко­вих ор­га­нів, з огля­ду на йо­го не­від­по­від­ність ме­ті за­ко­ну. Згі­дно з дру­гим ква­зі-ви­зна­че­н­ням, АТР – це за­сто­су­ва­н­ня по­да­тко­вої по­зи­ції, яка є ви­гі­дною для пла­тни­ка, з огля­ду на від­су­тність з йо­го бо­ку по­ві­дом­ле­н­ня від­по­від­них ор­га­нів про те, що в за­ко­но­дав­стві існує не­ви­зна­че­ність окре­мих норм, що мо­же при­зве­сти до не­о­дно­зна­чно­го їх за­сто­су­ва­н­ня. Тоб­то ува­га акцен­ту­є­ться на уми­сно­му не­по­ві­дом­лен­ні пла­тни­ком від­по­від­них ор­га­нів про ко­лі­зій­ну си­ту­а­цію че­рез фа­кти­чну від­су­тність за­ко­но­дав­ства, під яким прийня­то роз­гля­да­ти йо­го зро­зумі­лість та то­чність.

На­справ­ді, тер­мі­но­ло­гі­чна не­ви­зна­че­ність АТР та су­мі­жних ка­те­го­рій, як і будь-яка не­ви­зна­че­ність у пи­та­н­нях ре­гу­лю­ва­н­ня люд­сько­го со­ці­у­му, осо­бли­во в кон­текс­ті зв’яз­ків транскор­дон­но­го ха­ра­кте­ру, мо­же при­зво­ди­ти до зло­вжи­вань не ли­ше пла­тни­ка­ми, а й дер­жав­ни­ми ор­га­на­ми.

Зви­чай­но, управ­лі­н­ня будь-яким со­ці­аль­но ва­жли­вим про­це­сом по­тре­бує зда­тно­сті по­стій­но ма­нев­ру­ва­ти у сві­ті не­скін­чен­них змін та но­вих мо­жли­во­стей. На­віть ОЕСР зі­зна­є­ться, що ре­а­гу­ва­ти на но­ві схе­ми не­втом­них пла­тни­ків у кон­текс­ті АТР є до­сить скла­дним зав­да­н­ням. По­ки ла­та­ю­ться про­га­ли­ни в одних нор­мах за­ко­но­дав­ства, пла­тни­ки зна­хо­дять но­ві, більш ви­тон­че­ні ла­зів­ки, ко­ри­сту­ю­чись йо­го сі­ри­ми пля­ма­ми. Ця бо­роть­ба між дво­ма суб’єкта­ми по­да­тко­вих пра­во­від­но­син про­дов­жу­ва­ти­ме­ться стіль­ки, скіль­ки дер­жа­ви за­ли­ша­ти­му­ться по­да­тко­ви­ми, тоб­то фун­кціо­ну­ва­ти­муть біль­шою мі­рою са­ме зав­дя­ки по­да­ткам та ін­шим обов’яз­ко­вим пла­те­жам.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.