Окса­на ВОЙНАРОВСЬКА: «Бу­ду­чи ВКП, ми мо­же­мо ви­би­ра­ти. Ми ма­є­мо при­ві­лей бу­ти selective у ви­бо­рі клі­єн­тів»

Де ме­жа між пра­кти­чни­ми тру­дно­ща­ми та по­лі­ти­чним по­пу­лі­змом у пи­тан­ні прийня­т­тя но­вої ре­да­кції Тру­до­во­го ко­де­ксу в на­шій кра­ї­ні? Жін­ка-пар­тнер юри­ди­чної фір­ми – чи є акту­аль­ним та­ке фор­му­лю­ва­н­ня пи­та­н­ня в укра­їн­сько­му юри­ди­чно­му бі­зне­сі? Чо­му успі­шний пар

Yurydychna Gazeta - - ГОЛОВНА СТОРІНКА -

– Па­ні Окса­но, цьо­го ро­ку «Ва­силь Кі­сіль і Пар­тне­ри» від­зна­чає 25- річ­чя. Для вас це пер­ше мі­сце ро­бо­ти?

– Згі­дно із за­пи­сом у тру­до­вій книж­ці, це моє пер­ше мі­сце ро­бо­ти. Однак я пра­цю­ва­ла під час ви­ро­бни­чої-на­у­ко­вої пра­кти­ки на 5 кур­сі, по­тім про­хо­ди­ла ста­жу­ва­н­ня. Якщо го­во­ри­ти про пер­шу ро­бо­ту з прийня­т­тям до шта­ту та оформ­ле­н­ням тру­до­вої книж­ки, то це моє пер­ше мі­сце ро­бо­ти. – Як вам вда­є­ться протягом та­ко­го три­ва­ло­го ча­су збе­рі­га­ти від­да­ність фір­мі? – Все про­сто – ме­ні по­до­ба­є­ться те, що я ро­блю. Ме­ні по­до­ба­є­ться пра­цю­ва­ти в ЮФ «Ва­силь Кі­сіль і Пар­тне­ри». Як­би не по­до­ба­ло­ся, зви­чай­но, ме­не б тут не бу­ло. Не знаю, чи мо­жна вжи­ти сло­во «від­да­ність». ВКП – це ча­сти­на ме­не, то­му мо­жу ска­за­ти, що це від­да­ність, перш за все, со­бі.

25 ро­ків для юри­ди­чної ком­па­нії – це, зда­є­ться, ду­же дов­го. Про­те фір­ма по­стій­но змі­ню­є­ться, ру­ха­є­ться у пев­но­му ди­на­мі­чно­му (де­ко­ли – су­пер­ди­на­мі­чно­му) ри­тмі. То­му я не від­чу­ваю, що ба­га­то ро­ків пра­цюю в одній і тій са­мій фір­мі. – Ви єди­на жін­ка-пар­тнер юри­ди­чної фір­ми. В на­шій кра­ї­ні є і при­хиль­ни­ки, і про­тив­ни­ки фа­кту на­яв­но­сті про­блем ген­дер­ної рів­но­сті в юри­ди­чно­му бі­зне­сі. Ска­жіть, чи до­во­ди­ло­ся Вам ко­лись ма­ти спра­ву з та­кою про­бле­мою? – Для ме­не це пи­та­н­ня не є акту­аль­ним. У «Ва­силь Кі­сіль і Пар­тне­ри» всі пар­тне­ри, з яки­ми я ко­лись пра­цю­ва­ла – справ­жні джентль­ме­ни у жит­ті та ро­бо­ті. То­му жо­дних пи­тань що­до не­рів­но­го став­ле­н­ня у ме­не не ви­ни­ка­ло. Нав­па­ки, ви­хо­ва­не та ша­но­бли­ве став­ле­н­ня до пре­кра­сної ста­ті ме­ні зав­жди ім­по­ну­ва­ло, ма­буть, на від­мі­ну від ба­га­тьох мо­їх єв­ро­пей­ських ко­лег. Що сто­су­є­ться клі­єн­тів, та­ких про­блем та­кож не бу­ло. Я вва­жаю, що пи­та­н­ня про ген­дер­ну рів­ність чи не­рів­ність ста­ви­ти не­пра­виль­но. Ми (чо­ло­ві­ки та жін­ки) не мо­же­мо бу­ти рів­ни­ми чи не­рів­ни­ми, ми про­сто ін­ші. У про­фе­сії не­має зна­че­н­ня, ти жін­ка чи чо­ло­вік. Ва­жли­во ли­ше те, хо­ро­ший ти про­фе­сіо­нал чи ні, лю­биш свою ро­бо­ту чи ні. От і все.

Зро­блю лі­ри­чний від­ступ що­до за­хи­сту прав жі­нок у тру­до­во­му пра­ві. Вва­жаю, що в кон­текс­ті цьо­го пи­та­н­ня по­трі­бно спе­ці­аль­но за­хи­ща­ти ма­те­рин­ство, а не жі­нок. Адже ко­ли жін­ка ви­но­шує та на­ро­джує ди­ти­ну, до­гля­дає за нею в пер­ші ро­ки – це дій­сно по­тре­бує ве­ли­ких ча­со­вих за­трат. За та­ких об­ста­вин жін­ка пе­ре­бу­ває у не­рів­них з чо­ло­ві­ком умо­вах на рин­ку пра­ці. Са­ме то­му во­на по­тре­бує до­да­тко­во­го за­хи­сту. – Які кри­те­рії успі­шно­сті в юри­ди­чній про­фе­сії Ви мо­же­те від­зна­чи­ти? – Ду­маю, що кри­те­рії успі­шно­сті – це ті спра­ви, які ти ве­деш, ті клі­єн­ти, з яки­ми ти пра­цю­єш, ті ці­ка­ві про­е­кти, до яких ти за­лу­че­ний. Кри­те­рій успі­шно­сті зав­жди є вну­трі­шнім. Для ме­не він ви­мі­рю­є­ться ці­ка­вою ро­бо­тою. Рей­тин­ги чи кар’єр­ні схо­дин­ки теж ва­жли­ві, про­те ма­ють для ме­не мен­ше зна­че­н­ня. Хо­ча на­справ­ді, як пра­ви­ло, в жит­ті все зба­лан­со­ва­но, то­му ча­сто бу­ває так, що чим кра­ща юр­фір­ма, тим кра­щі (а зна­чить – ці­ка­ві­ші) у неї клі­єн­ти, тим кра­щу (а зна­чить – ці­ка­ві­шу) ро­бо­ту ти мо­жеш отри­ма­ти.

Бу­ду­чи ЮФ « Ва­силь Кі­сіль і Пар­тне­ри», ми мо­же­мо ви­би­ра­ти. Ми ма­є­мо при­ві­лею бу­ти selective у ви­бо­рі клі­єн­тів. – Про­фе­сія юри­ста: плю­си та мі­ну­си для Вас? – Я див­лю­ся на на­шу про­фе­сію як на ви­рі­ше­н­ня за­да­чі з ло­гі­ки чи розв‘яза­н­ня скла­дно­го ре­бу­са. Чим скла­дні­ша за­гад­ка, тим ці­ка­ві­ше.

Я не по­ді­ляю дум­ку лю­дей, які вва­жа­ють, що юри­ди­чна про­фе­сія не на­ле­жить до ка­те­го­рії твор­чих, що це ну­дна ро­бо­та з па­пе­ра­ми. Вва­жаю, що це не так, то­му що на­справ­ді ми пра­цю­є­мо не з па­пе­ра­ми, а з лю­дьми, з ре­аль­ни­ми істо­рі­я­ми. Ко­ли до нас при­хо­дить клі­єнт із пев­ною про­бле­мою, ми її ви­рі­шу­є­мо за до­по­мо­гою пра­во­вих ін­стру­мен­тів, зна­хо­ди­мо пев­ні зв’яз­ки між рі­зни­ми за­ко­на­ми, їх ін­тер­пре­та­ці­я­ми, су­до­вою пра­кти­кою та про­по­ну­є­мо клі­єн­ту рі­ше­н­ня, яке до­по­мо­же ви­рі­ши­ти йо­го ре­аль­ну про­бле­му.

Жи­т­тя зав­жди на­ба­га­то ці­ка­ві­ше, ніж будь-яка кни­га або фільм. Ін­ко­ли тра­пля­ю­ться та­кі кей­си, що жо­ден кре­а­тив­ний сце­на­рист або пи­сьмен­ник нав­ми­сно та­ко­го б не при­ду­мав. В цьо­му плю­си на­шої про­фе­сії.

Мі­ну­си я ба­чу крізь при­зму вну­трі­шньо­го спів­пе­ре­жи­ва­н­ня про­бле­мам клі­єн­та. Ко­ли до нас при­хо­дить клі­єнт з пев­ною про­бле­мою, ми до­кла­да­є­мо ма­кси­маль­них зу­силь, щоб її ви­рі­ши­ти. Ва­силь Іва­но­вич Ки­сіль го­во­рить: «Ми за­йма­є­мо­ся про­бле­мою клі­єн­та, як сво­єю вла­сною». Ми дій­сно хо­че­мо до­по­мог­ти. Ко­ли ви­сту­па­є­мо в су­ді, це зав­жди від­бу­ва­є­ться емо­цій­но, пе­ре­кон­ли­во, адже ми вбо­лі­ва­є­мо за те, що ро­би­мо, а та­кож ві­ри­мо в те, що го­во­ри­мо. В ін­шо­му ви­пад­ку не бе­ре­мо­ся за спра­ву.

То­му по­ри­на­ю­чи у спра­ву клі­єн­та, ми бе­ре­мо на се­бе ча­сти­ну ці­єї про­бле­ми (зокре­ма, це сто­су­є­ться сі­мей­них і спад­ко­вих справ, осо­бли­во спо­рів). Ча­сти­на емо­цій клі­єн­та зав­жди пе­ре­да­є­ться, то­му по­трі­бно пра­цю­ва­ти так, що­би пропу­стив­ши все че­рез се­бе, не ста­ти ча­сти­ною ці­єї спра­ви. – Скіль­ки ча­су та сил, у про­пор­цій­но­му спів­від­но­шен­ні, у Вас за­би­рає клі­єнт­ська та управ­лін­ська ро­бо­та, як у пар­тне­ра юри­ди­чної фір­ми? – Ду­маю, на­ра­зі 50/50, а вза­га­лі – за­ле­жить від пе­рі­о­ду. Ін­ко­ли бу­ва­ють та­кі пе­рі­о­ди, ко­ли у про­ва­джен­ні одно­ча­сно є кіль­ка

Кри­те­рії успі­шно­сті – це ті спра­ви, які ти ве­деш, ті клі­єн­ти, з яки­ми ти пра­цю­єш

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.