Ми­хай­ло ІЛЛЯШЕВ:

«Юрист не має злов­жи­ва­ти до­ві­рою клі­єн­та»

Yurydychna Gazeta - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Ми­хай­лом ІЛЛЯШЕВИМ

– Цьо­го ро­ку Ва­ша ком­па­нія від­зна­чи­ла 20-ту рі­чни­цю. Для по­рів­ня­но мо­ло­до­го укра­їн­сько­го юри­ди­чно­го рин­ку це зна­чний тер­мін. На Ва­шу дум­ку, що до­по­ма­гає «Ілляшев та Пар­тне­ри» збе­рі­га­ти пе­ре­до­ві по­зи­ції про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків?

– Щоб роз­ви­ва­ти­ся, по­трі­бно по­стій­но ди­ви­ти­ся у зав­тра­шній день і нев­пин­но пра­цю­ва­ти. Бі­знес мо­жна по­рів­ня­ти з еска­ла­то­ром у ме­тро, який їде вниз, а ти по ньо­му ру­ха­є­шся вго­ру. Як тіль­ки зу­пи­ни­шся – одра­зу по­їдеш на­зад. Якщо ти ру­ха­є­шся по­віль­но, то фа­кти­чно за­ли­ша­є­шся на мі­сці. Якщо ти хо­чеш ру­ха­ти­ся вго­ру, то по­трі­бно не про­сто йти, а біг­ти. Чим швид­ше ти бі­жиш, тим ско­рі­ше пі­ді­йма­є­шся. Та­ким чи­ном, які б лі­дер­ські по­зи­ції не за­йма­ла ком­па­нія в бу­дья­кий мо­мент, якщо во­на зу­пи­ни­ться і ви­рі­шить, що зна­хо­ди­ться на вер­ши­ні рин­ку, одра­зу роз­по­чне­ться рух у зво­ро­тно­му на­прям­ку. Щоб збе­рег­ти лі­дер­ські по­зи­ції, по­трі­бно зав­жди ду­ма­ти про роз­ви­ток. – Ко­лись Ви ска­за­ли: «Щоб на­зи­ва­ти­ся «про­від­ною», ЮФ по­вин­на ве­сти «про­від­ні» спра­ви». Які про­від­ні спра­ви за­раз у про­ва­джен­ні фір­ми? – Фір­ма пра­цює над ду­же скла­дни­ми про­е­кта­ми. «Ілляшев та Пар­тне­ри» за­хи­щає ін­те­ре­си ком­па­ній не тіль­ки в укра­їн­ських су­дах, а ще й у ЄСПЛ, між­на­ро­дних ар­бі­тра­жах, ро­сій­ських су­дах. На­ша ком­па­нія за­лу­че­на до

25% то­по­вих справ, що роз­гля­да­ю­ться в Укра­ї­ні. Зокре­ма, «Ілляшев та Пар­тне­ри» су­про­во­джує су­до­ві спо­ри в Укра­ї­ні та за кор­до­ном про від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків на су­му по­над 10 млрд до­ла­рів США, зав­да­них в ре­зуль­та­ті ша­храй­ських дій, ско­є­них у низ­ці кра­їн ко­ли­шнім Го­ло­вою Прав­лі­н­ня БТА Бан­ку Му­хта­ром Абля­зо­вим. Фір­ма пред­став­ляє ін­те­ре­си ДП «Укрін­те­р­енер­го» в ро­сій­ських су­дах у спра­ві про­ти ПАТ «Ін­тер РАО ЄЕС» що­до стя­гне­н­ня опла­ти за еле­ктро­енер­гію. У цьо­му ро­ці ми пред­став­ля­ли укра­їн­ських кон­ди­те­рів в ан­ти­дем­пін­го­во­му роз­слі­ду­ван­ні що­до ім­пор­ту в Укра­ї­ну шо­ко­ла­ду з Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції, су­про­во­джу­ва­ли на­ціо­наль­ну ме­ре­жу бу­ді­вель­них гі­пер­мар­ке­тів «Епі­центр К» у пе­ре­гля­ді спе­ці­аль­них за­хо­дів що­до ім­пор­ту в Укра­ї­ну по­су­ду та сто­ло­вих при­бо­рів з пор­це­ля­ни, кон­суль­ту­ва­ли ДП «Ан­то­нов» що­до ре­стру­кту­ри­за­ції за­бор­го­ва­но­сті пе­ред дер­жа­вою за облі­га­ці­я­ми за­во­ду «Аві­ант», за­хи­ща­ли пра­ва ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті фар­ма­цев­ти­чних ком­па­ній на ве­ли­ку кіль­кість ві­до­мих пре­па­ра­тів. По­да­ли по­зов до ЄСПЛ в ін­те­ре­сах Фе­о­до­сій­ської су­дно­бу­дів­ної ком­па­нії «Мо­ре» що­до за­хи­сту прав ком­па­нії, по­ру­ше­них не­за­кон­ною на­ціо­на­лі­за­ці­єю її акти­вів на те­ри­то­рії Кри­му. Ви­гра­ли ба­га­то­рі­чний спір ДП «Ан­то­нов» з Го­лов­ним управ­лі­н­ням дер­жав­них ае­ро­пор­тів Ту­реч­чи­ни та йо­го стра­хо­ви­ка­ми про ком­пен­са­цію зби­тків, зав­да­них в ре­зуль­та­ті авіа­цій­но­го ін­ци­ден­ту в ае­ро­пор­ту Ан­ка­ри. – Чим Ва­ша ЮФ від­рі­зня­є­ться від ін­ших ЮФ-«ста­ро­жи­лів» на ни­ні­шньо­му ета­пі? – По-пер­ше, го­лов­на від­мін­ність, на мою дум­ку, по­ля­гає у то­му, що на­ша ком­па­нія має ста­лий ка­дро­вий склад са­ме се­ред юри­стів та адво­ка­тів, які пра­цю­ють у нас з кін­ця 1990-х та по­ча­тку 2000-х ро­ків. Якщо по­рів­ня­ти з на­ши­ми кон­ку­рен­та­ми, то у них до­сить актив­на змі­на ка­дрів. Згі­дно з між­на­ро­дни­ми стан­дар­та­ми, нор­маль­ною вва­жа­є­ться змі­на ка­дрів до 25% на рік. У нас не­має на­віть 2%.

По-дру­ге, ми ні­ко­ли не бо­я­ли­ся бра­ти­ся за ре­зо­нан­сні спра­ви. На­ша ро­бо­та – за­хи­ща­ти та бо­ро­ти­ся за ін­те­ре­си клі­єн­та. У нас до­сить ча­сто ото­то­жню­ють клі­єн­та та йо­го адво­ка­та чи юри­ста. Це осо­бли­во­сті Укра­ї­ни, які не є нор­мою для сві­то­вих пра­ктик. В біль­шо­сті кра­їн ін­ша пра­во­ва куль­ту­ра: існує ро­зу­мі­н­ня, що адво­кат, за­хи­ща­ю­чи клі­єн­та, ви­ко­нує свою ро­бо­ту, а не не­се ра­зом з ним від­по­від­аль­но­сті за йо­го вчин­ки. – Чи впли­ває імідж клі­єн­та на ре­пу­та­цію ком­па­нії? До­по­ма­гає чи за­ва­жає у ро­бо­ті? – В Укра­ї­ні по­га­на ре­пу­та­ція клі­єн­та, на жаль, по­га­но впли­ває на імідж юр­ком­па­нії. Якщо ти за­йма­є­шся ком­па­ні­я­ми з не­о­дно­зна­чною ре­пу­та­ці­єю або за­хи­ща­єш чи­нов­ни­ків, яких зви­ну­ва­чу­ють у ко­ру­пції, спря­мо­ва­ний на них не­га­тив пе­ре­хо­дить на те­бе як на пред­став­ни­ка. Хо­ча, на­справ­ді, це і є ро­бо­та адво­ка­та – за­хи­ща­ти. Адво­кат ли­ше до­по­ма­гає, на­при­клад, у су­до­во­му про­це­сі по­ка­за­ти ін­ший бік ме­да­лі. Якщо ж го­во­ри­ти не про су­до­ві спра­ви, а про про­е­кти, зві­сно, тут ри­зи­ків і не­га­тив­но­го впли­ву мен­ше.

– Чи ва­жли­во, щоб у та­ких си­ту­а­ці­ях ком­па­нія не ма­ла по­двій­них стан­дар­тів? На­при­клад, по­зи­ціо­ну­ю­чи се­бе пра­виль­ною та ви­со­ко­мо­раль­ною, при цьо­му за­хи­ща­ти ко­ру­пціо­не­рів?

– Ще раз на­го­ло­шую, що ро­бо­та адво­ка­та іно­ді по­ля­гає в то­му, щоб за­хи­ща­ти лю­дей, яких пі­до­зрю­ють у зло­чи­ні. При цьо­му адво­кат не має ві­ша­ти яр­ли­ки на та­ко­го клі­єн­та. У ва­шо­му пи­тан­ні за­кла­де­но по­мил­ко­ве сприйня­т­тя си­ту­а­ції, що за­га­лом ха­ра­ктер­но для Укра­ї­ни. Ко­жна лю­ди­на має по­ча­ти з се­бе. Взя­ти, що по­га­но ле­жить на ро­бо­чо­му мі­сці, да­ва­ти ха­ба­рі, роз­по­від­а­ю­чи про не­на­висть до ко­ру­пції – це і є по­двій­ні стан­дар­ти.

Ду­же ва­жли­во не плу­та­ти пра­во­за­хи­сни­ків та адво­ка­тів. Адже адво­кат че­сно го­во­рить, що він за­хи­щає лю­дей і бе­ре за це гро­ші. Во­дно­час адво­кат мо­же па­ра­лель­но за­йма­ти­ся pro bono пра­во­за­хи­сною ді­яль­ні­стю. Адво­кат – за клі­єн­та, а пра­во­за­хи­сник – за спра­ве­дли­вість.

– По­вер­ні­мо­ся до ка­дро­во­го пи­та­н­ня. Чи змі­ни­ли­ся з ро­ка­ми Ва­ші клю­чо­ві кри­те­рії у до­бо­рі но­вих ка­дрів?

– Ми не спо­від­у­є­мо іде­о­ло­гію, за якою все­ре­ди­ні ком­па­нії по­трі­бно роз­ви­ва­ти кон­ку­рен­цію. Ми єди­на ко­ман­да, то­му ко­жен у ко­ле­кти­ві по­ви­нен по­си­лю­ва­ти свої вла­сні по­зи­ції на рин­ку, а не де­мон­стру­ва­ти свої кон­ку­рен­тні пе­ре­ва­ги ко­ле­гам у ко­ле­кти­ві. Кон­ку­ру­ва­ти по­трі­бно у зов­ні­шньо­му сві­ті.

В на­шій ком­па­нії на­справ­ді до­ста­тньо кон­се­рва­тив­ний під­хід до від­бо­ру ка­дрів, на­віть до пи­тань звіль­не­н­ня. Клі­єн­там при­єм­ні­ше ба­чи­ти одно­го адво­ка­та, з яким він спіл­ку­є­ться про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків, ніж ко­жно­го ра­зу но­во­го. На мою дум­ку, ста­біль­ність усе­ре­ди­ні ком­па­нії свід­чить про її си­лу. А якщо ком­па­нія силь­на, то клі­єн­ту спо­кій­ні­ше.

– Що са­ме пре­ва­лює: про­фе­сіо­на­лізм чи люд­ські ри­си ха­ра­кте­ру? Як від­най­ти зо­ло­ту се­ре­ди­ну?

– Пе­вен, що не по­трі­бно йти на ком­про­міс із про­фе­сій­ні­стю. Про­фе­сіо­на­лізм не мо­жна ста­ви­ти на ча­шу те­ре­зів. При цьо­му ком­па­нія по­вин­на під­би­ра­ти не про­сто фа­хів­ців, а тих лю­дей, які під­хо­дять їй мен­таль­но. Ко­лись я спіл­ку­вав­ся з ке­ру­ю­чим пар­тне­ром одні­єї про­від­ної між­на­ро­дної ком­па­нії в Ан­глії, ми обго­во­рю­ва­ли пи­та­н­ня ка­дро­вої по­лі­ти­ки. З’ясу­ва­ло­ся, що у них вза­га­лі не існує та­кої про­бле­ми як ком­пе­тен­тність. Май­же всі кан­ди­да­ти

ком­пе­тен­тні, всі ма­ють хо­ро­шу осві­ту. На жаль, у нас ду­же важ­ко зна­йти про­фе­сіо­на­ла. То­му спо­ча­тку ти зму­ше­ний ди­ви­ти­ся на про­фе­сій­ні ха­ра­кте­ри­сти­ки, а вже по­тім на все ін­ше.

У ко­жної ком­па­нії своя іде­о­ло­гія. Десь за­ве­де­но си­ді­ти від дзво­ни­ка до дзво­ни­ка. Для ко­гось ва­жли­ві­ший ре­зуль­тат, ніж на­яв­ність спів­ро­бі­тни­ка на ро­бо­чо­му мі­сці. Існу­ють ком­па­нії, в яких про­фе­сій­на іє­рар­хія ві­ді­грає ва­жли­ву роль, а тра­пля­ю­ться та­кі, для яких це не має прин­ци­по­во­го зна­че­н­ня. То­му ком­па­нія по­вин­на зна­йти «свою» лю­ди­ну, а лю­ди­на – «свою» ком­па­нію, щоб не до­во­ди­ло­ся ні­ко­го ла­ма­ти че­рез ко­лі­но. Однак про­фе­сіо­на­лізм кан­ди­да­та має бу­ти без­за­пе­ре­чним. – Якщо го­во­ри­ти про Ва­шу ком­па­нію, во­на на­ле­жить до більш ло­яль­них чи жорс­тких? – Ми шу­ка­є­мо іні­ці­а­тив­них, ди­на­мі­чних юри­стів. У нас є ба­га­то бо­ну­сів, але при цьо­му і ба­га­то ви­мог. На­при­клад, юрист зав­жди по­ви­нен при­хо­ди­ти на ро­бо­ту в ді­ло­во­му одя­зі. Во­дно­час у нас від­су­тня вер­ти­каль­на стру­кту­ра, тоб­то ми не ма­є­мо скла­дної іє­рар­хі­чної гра­да­ції по­сад від по­мі­чни­ка юри­ста до пар­тне­ра. – Про­тя­гом остан­ніх 3-х ро­ків Ви від­кри­ли 3 но­ві офі­си. Яким чи­ном Ви при­йма­ли рі­ше­н­ня про роз­ши­ре­н­ня? – Будь-яка юри­ди­чна фір­ма у сві­ті не йде по­пе­ре­ду клі­єн­та, а йде по­руч з клі­єн­том або за ним. Ко­ли ти ба­чиш на­прям­ки, в яких мо­жеш зна­до­би­ти­ся сво­їм клі­єн­там, то­ді мо­жна роз­ви­ва­ти­ся в пев­них ре­гіо­нах спо­ча­тку для клі- єн­тів, а да­лі – на вну­трі­шньо­му рин­ку ті­єї чи ін­шої кра­ї­ни. Якщо по­ди­ви­ти­ся на сві­то­ву пра­кти­ку, то ба­га­то юри­ди­чних ком­па­ній роз­ши­ри­ли свою гео­гра­фію зав­дя­ки то­му, що спо­ча­тку йшли за сво­ї­ми клі­єн­та­ми. Ще одні­єю кон­ку­рен­тною пе­ре­ва­гою в цьо­му пи­тан­ні є мо­ва, яка мо­же бу­ти спіль­ною для пев­них лю­дей, що про­жи­ва­ють у рі­зних кра­ї­нах (на­при­клад, іспан­ська, фран­цузь­ка, ан­глій­ська, ро­сій­ська). – Рік то­му Ва­ша ком­па­нія від­кри­ла офіс в Есто­нії. Які ре­зуль­та­ти пер­шо­го ро­ку ро­бо­ти фір­ми в цій кра­ї­ні? – Пер­ший рік – най­важ­чий: від­по­від­но до ста­ти­сти­ки, при­бли­зно 70% ком­па­ній на стар­ті не до­жи­ва­ють на­віть до ро­ку. Ми йо­го по­до­ла­ли, спо­сте­рі­га­є­ться по­зи­тив­на ди­на­мі­ка. Об­ся­ги ро­бо­ти зро­ста­ють, ко­ле­ктив сфор­мо­ва­но, лю­ди пра­цю­ють ста­біль­но. В нас є всі під­ста­ви спо­ді­ва­тись на успіх. – Як на­ла­го­дже­на ав­то­ма­ти­за­ція бі­знес-про­це­сів у Ва­шій фір­мі? Як ко­му­ні­ку­ють між со­бою офі­си в Укра­ї­ні, Ро­сії та Есто­нії? – Всі на­ші офі­си у 3-х кра­ї­нах об’єд­на­ні вну­трі­шньою пла­тфор­мою на ба­зі пла­тфор­ми LegalSvit, якою ко­ри­сту­ю­ться у сво­їй що­ден­ній ді­яль­но­сті юри­сти, фі­нан­со­вий від­діл та адмі­ні­стра­тив­ний пер­со­нал. Всі про­це­си (від бі­лін­гу до до­ку­мен­то­обі­гу, управ­лі­н­ня про­е­ктом) пов­ні­стю ав­то­ма­ти­зо­ва­ні. – За 2 ро­ки Ва­ша но­ва пра­кти­ка між­на­ро­дної тор­гів­лі ста­ла од- ні­єю з най­успі­шні­ших на укра­їн­сько­му рин­ку. У чо­му се­крет успі­ху? – Ми про­ана­лі­зу­ва­ли си­ту­а­цію і зро­зумі­ли, що ця пра­кти­ка і га­лузь за­га­лом роз­ви­ва­ти­му­ться в Укра­ї­ні. Ми про­гно­зу­ва­ли, що че­рез втра­ту пев­ної ча­сти­ни вну­трі­шньо­го рин­ку ком­па­нії на­ма­га­ти­му­ться збе­рег­ти свою час­тку на рин­ку шля­хом бо­роть­би з ім­пор­том, а от­же, зро­сте кіль­кість ан­ти­дем­пін­го­вих роз­слі­ду­вань з ме­тою збе­ре­же­н­ня на рин­ку тих об­ся­гів, які існу­ва­ли до кри­зи. Вла­сне, са­ме під ці тен­ден­ції ми ство­рю­ва­ли за­зна­че­ну пра­кти­ку та фор­му­ва­ли ко­ман­ду. Вже за­раз мо­жна ска­за­ти, що ке­рів­ник ці­єї пра­кти­ки Оле­на Омель­чен­ко ду­же успі­шно впо­ра­ла­ся із зав­да­н­ням зайня­ти про­від­ні по­зи­ції в га­лу­зі між­на­ро­дної тор­гів­лі. – Які стра­те­гі­чні ці­лі сьо­го­дні сто­ять пе­ред ком­па­ні­єю? – Стра­те­гі­чна ціль – бу­ти №1. На­сам­пе­ред, для цьо­го по­трі­бні за­до­во­ле­ні клі­єн­ти, від яких за­ле­жить до­бро­бут юри­ди­чної ком­па­нії.

Ни­ні на рин­ку змен­шу­є­ться кіль­кість опе­ра­цій, а от­же, змен­шу­є­ться кіль­кість спо­рів та су­до­вих про­це­сів. Та­ка тен­ден­ція збе­рі­га­ти­ме­ться на­да­лі. Зві­сно, для юри­ди­чних ком­па­ній це по­га­но. Остан­нім ча­сом чи­ма­ло бан­ків пі­шли з рин­ку. По­трі­бно ро­зу­мі­ти, що один банк пра­цю­вав з одні­єю чи кіль­ко­ма юри­ди­чним ком­па­ні­я­ми. За­раз си­ту­а­ція скла­ла­ся та­ким чи­ном, що на­чеб­то цей об­сяг ро­бо­ти зник, але він не зник, а транс­фор­му­вав­ся в ін­шу ро­бо­ту (су­про­во­дже­н­ня клі­єн­тів-бан­кі­рів у кри­мі­наль­но­му про­ва­джен­ні, су­про­во­дже­н­ня про­це­сів бан­крут­ства то­що). Однак все це від­бу­ва­є­ться за інер­ці­єю, яка ра­но чи пі­зно зу­пи­ни­ться. По­трі­бно шу­ка­ти но­ві мо­жли­во­сті для подаль­шо­го роз­ви­тку. По­шук та­ких мо­жли­во­стей є зав­да­н­ням №1. – Чи не мо­же змен­ше­н­ня кіль­ко­сті су­до­вих спо­рів бу­ти пов’яза­не з роз­ви­тком до­су­до­вих про­це­дур вре­гу­лю­ва­н­ня спо­рів або із су­до­вою ре­фор­мою? – Не ду­маю. Якщо бу­ли якісь зру­ше­н­ня в цьо­му пи­тан­ні, їх ре­зуль­тат ми по­ба­чи­мо за кіль­ка ро­ків. Я ще не зу­стрі­чав жо­дної лю­ди­ни, яка б ска­за­ла, що во­на не до­ві­ряє су­дам, а то­му не хо­че су­ди­ти­ся. Це в ін­ших кра­ї­нах в суд йдуть за спра­ве­дли­ві­стю. Укра­їн­ський клі­єнт йде в суд ви­гра­ва­ти. Йо­му по­трі­бен аб­со­лю­тно кон­кре­тний ре­зуль­тат, а не ро­зу­мі­н­ня пра­вий він чи ні. Це ста­вить юри­стів під ве­ли­кий пре­синг.

Вла­сне, са­ме че­рез це у нас ду­же ба­га­то апе­ля­цій­них та ка­са­цій­них скарг. В Ан­глії, при­мі­ром, їх кіль­кість зна­чно мен­ша. Це прин­ци­по­ва рі­зни­ця у під­хо­дах: якщо ан­глій­ські юри­сти ска­жуть, що пра­во­вої по­зи­ції не­має, то­му не по­трі­бно по­да­ва­ти до су­ду, то клі­єнт не ска­же, що юри­сти по­га­ні, а ли­ше їм по­дя­кує. Во­ни на­віть ін­ко­ли ви­сту­па­ють «про­це­су­аль­ним філь­тром» від без­під­став­них по­зо­вів та зло­вжи­вань про­це­су­аль­ни­ми пра­ва­ми.

У де­яких кра­ї­нах за­бо­ро­не­но success fee (фор­ма опла­ти адво­кат­ських по­слуг, ко­ли адво­кат отри­мує го­но­рар ли­ше у ра­зі пе­ре­мо­ги у спра­ві, – прим. ред.), оскіль­ки вва­жа­є­ться, що це про­во­кує ко­ру­пцію, адже юрист має отри­ма­ти свій го­но­рар за які­сно ви­ко­на­ну ро­бо­ту, а не за ви­граш су­до­во­го про­це­су.

В Укра­ї­ні все ча­сті­ше клі­єн­ти на­ма­га­ю­ться за­лу­чи­ти юри­ста на умо­вах success fee. Як це впли­ва­ти­ме на по­ве­дін­ку юри­стів – не важ­ко спро­гно­зу­ва­ти. Для нас та­кі умо­ви є не­прийня­тни­ми і ми спо­ді­ва­є­мось, що на­ші основ­ні кон­ку­рен­ти до­три­му­ва­ти­му­ться та­кої ж по­зи­ції. – Які пра­ви­ла та не­по­ру­шні прин­ци­пи Ви спо­від­у­є­те у сво­їй ро­бо­ті? – Го­лов­ний прин­цип по­ля­гає у то­му, що юрист не по­ви­нен за­бу­ва­ти, що він діє в ін­те­ре­сах клі­єн­та, а не у сво­їх вла­сних. Зви­чай­но, юри­сти та­кож ро­блять бі­знес, во­ни теж ма­ють за­ро­бля­ти. Однак за­ро­бля­н­ня гро­шей не мо­же бу­ти на пер­шо­му мі­сці. Там, де мо­жна під­го­ту­ва­ти до­ку­мен­ти за 10 го­дин, ти не по­ви­нен го­ту­ва­ти їх 25 го­дин. Там, де в су­до­во­му за­сі­дан­ні мо­жна обі­йти­ся одним юри­стом, не по­трі­бно від­прав­ля­ти до су­ду трьох осіб. Клі­єн­ту важ­ко оці­ни­ти та­кі мо­мен­ти, то­му не мо­жна злов­жи­ва­ти йо­го до­ві­рою. Я впев­не­ний, що бу­ти по­ря­дним ви­гі­дні­ше.

Ми­хай­ло ІЛЛЯШЕВ, адво­кат, ке­ру­ю­чий пар­тнер ЮФ «Ілляшев та Пар­тне­ри»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.